Закон України "Про вибори народних депутатів України" прийнятий Верховною
Радою України 24 вересня 1997 р.. і відповідно до статті 55 цього Закону та
Статті 94 Конституції України набирає чинності з дня опублікування. Цей
Закон є неконституційним, оскільки він не відповідає Конституції України
(Відомості Верховної Ради України (ВВР) 1996, № 30, ст. 141), зокрема такимїї положенням:
Стаття 22. І Права свободи людини і громадянина, закріплені цією
Конституцією, не є вичерпним. Конституційні права і свободи гарантуються іне можуть бути скасовані. При прийняті нових законів або внесенні змін дочинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав ісвобод.
Стаття 36. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднаннягромадян чи обмежений у правах за належність або неналежність до політичнихпартій або громадських організацій.
Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управлінні державнимисправами, у всеукраїнському та місцевому референдумах, вільно обирати ібути обраними до органів державної влади та органів місцевогосамоврядування.
Стаття 71. Вибори до органів державної влади та органів місцевогосамоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного іпрямого виборчого права шляхом таємного голосування.
Стаття 76. Конституційний склад Верховної Ради України - чотиристап'ятдесят народних депутатів, які обираються на основі загального, рівногоі прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 4 роки.
1. Закон не відповідає Конституції України (Статті 71, 76) в частиніпроведення виборів народних депутатів України на основі "рівного виборчогоправа ".
Закон встановлює нерівні можливості для громадян України щодо висуненнякандидатом у багатомандатному загальнодержавному і одномандатному виборчихокругах. Якщо при вісуненні в одномандатному виборчому окрузі правогромадянина України на висунення реалізується як через партії, блокипартій, так і шляхом самовісунення, то висунення в багатомандатномузагальнодержавному окрузі можливе, відповідно до Статті 22 Закону, лишечерез партії, блоки партій. Механізм висунення незалежних кандидатів, позапартіями, блоками партій, самовісунення в багатомандатномузагальнонаціональному окрузі відсутній. Тобто, висунення кандидатів убагатомандатному загальнонаціональному окрузі поставлено в залежністьвиключно від рішень партій. Це не тільки дискримінує абсолютну більшістьгромадян України, які не мають жодного відношення до партій, у реалізаціїїх конституційного права "вільно ... бути обраним до органів державноївлади "(Стаття 38 Конституції України), оскільки обумовлює її рішеннямипартій, блоків партій, а й є фактичним порушенням конституційної заборониобмеження громадян у правах у зв'язку з незалежністю до партій (Стаття 36
Конституції України). Нерівноцінній, нерівно доступний, неоднаковий порядоквисунення кандидатів у багатомандатному загальнонаціональному іодномандатному виборчому округах, а також нерівні права громадян України узв'язку з їх відношенням до партій, блоків партій на висунення вбагатомандатному загальнонаціональному виборчому є очевидним порушеннямконституційного принципу рівного виборчого принципу рівного виборчого права
(Статті 71, 76 Конституції України).
Закон встановлює нерівні можливості для громадян України в балотуванні вкількох виборчих округах. Один, відповідно до п.3 Статті 21 Закону, можебалотуватися одночасно в двох округах - багатомандатному загальнодержавномуі одномандатному, а інший - лише в одному, одномандатному. Адже якщогромадянина не висунуто в кандидати в депутати в списку партії, виборчогоблоку, то він має можливості висунути (шляхом, зокрема, самовисування)лише в одному одномандатному виборчому окрузі, оскільки не існує механізмувисунення до багатомандатному загальнонаціонального округу незалежнихкандидатів, поза партіями, самовісунення. Одночасне балотування однихкандидатів лише в одному виборчому окрузі (без можливості балотуватися вдвох), а інших - одночасно в двох виборчих округах (тобто, з
"підстраховкою") є очевидним порушенням конституційного принципу рівноговиборчого права (Статті 71, 76 Конституції України).
Закон встановлює нерівне право для громадян україни бути обраним у межаходного списку кандидатів від партії, виборчого блоку. При однаковійкількості голосів виборців за цей список кандидатів в цілому - щодо, посуті, кожного кандидата в списку (без жодного диференціювання абоадресування цих голосів), - кандидати, які займають різні місця в порядкурозташування кандидатів у списку політичної партії, виборчого блоку партій,мають різні можливості одержання мандата до встановленого Статтею 43 Законупорядку порушення конституційного принципу рівного виборчого права (Статті
71, 76 Конституції України) стає очевидним, коли порівняти "рівність" правна обрання депутатом у багатомандатному загальнонаціональному виборчомуокрузі кандидатів, які розташовані під № 1 і № 225 одного партійногосписку.
Закон встановлює нерівні права для громадян україни щодо врахування їхньоговолевиявлення при розподілі мандатів у багатомандатномузагальнонаціональному виборчому окрузі. Встановлено п.6 Статті 43 Закону 4%
- На межа для участі списків кандидатів партій, блоків партій у розподілімандатів фактично поділяє голоси виборців, віддані за той чи інший список,на дві категорії з нерівнім способом їх врахування. Одні голоси (що склалибільше 4% голосів за список від загальної кількості голосів) враховуються ідають підстави для одержання пропорційної кількості мандатів, а інші голоси
(менше 4% голосів за список від загальної кількості голосів) не тільки недають права на одержання пропорційної кількості мандатів, а більше того,фактично використовуються (через механізм перерозподілу мандатів,встановлений п.п.10-12 Статті 43 Закону) для розподілу мандатів міжсписками кандидатів, які ці голоси не отримували. Тобто, будь-якийпроцентний бар'єр для врахування голосів виборців і механізми перерозподілу
"залишкових" мандатів є очевидним порушенням конституційного принципурівного виборчого права (Статті 71, 76 Конституції України).
Закон встановлює нерівні можливості для громадян України як виборців щодоодержання інформації про кандидатів у депутати в одномандатних ібагатомандатному загальнонаціональному виборчих округах.а) Якщо в одному випадку, в одномандатному виборчому окрузі, окружнавиборча комісія публікує повні відомості про зареєстрованих кандидатів (п.6
Стаття 25 до Закону), то в іншому випадку, в багатомандатномузагальнонаціональному окрузі, - Центральна виборча комісія публікує лише
"список кандидатів у депутати" (п.4 Статті 24 Закону).б) Якщо в одному випадку, в одномандатному виборчому окрузі, окружнавиборча комісія віготовлює за рахунок коштів Державного бюджету виборчийплакат у кількості 2000 примірників, де крім передвиборної програмиобов'язково вміщується на 2 сторінках автобіографія кандидата (п.п.1-3
Статті 34 Закону), то в іншому випадку, в багатомандатномузагальнонаціональному окрузі, - Центральна виборча комісія віготовлює зарахунок коштів Державного бюджету виборчий плакат у кількості понад 150000примірників, де вміщується лише текст, погоджений з політичною партією, безвимоги публікації відомостей про кандидатів списку політичної партії
(п.п.1, 3 Статті 33 Закону).в) Якщо в одному випадку, в одномандатному виборчому окрузі, до виборчогобюлетеня вносяться повні відомості про кожного кандидата (п.4 Статті 40
Закону), то в іншому випадку, в багатомандатному загальнонаціональномуокрузі, - такі відомості вносяться до виборчого бюлетеня лише щодо п'ятикандидатів з 225-ти, внесених до списку (п.3 Статті 40 Закону).
Таким чином, Закон встановлює принципово відмінні вимоги щодо інформуваннявиборців про кандидатів у депутати для різного типу виборчих округів.
Практична відсутність інформації про кандидатів у депутати вбагатомандатному виборчому окрузі у порівнянні з обов'язковим інформуваннямпро кандидатів у депутати в одномандатному виборчому окрузі є очевиднимпорушенням конституційного принципу рівного виборчого права (Статті 71, 76
Конституції України).
Закон встановлює нерівні можливості для кандидатів у одномандатних ібагатомандатному загальнонаціональному виборчих округах у часі проведенняпередвиборної агітації. Якщо в одномандатних виборчих округах висуваннякандидатів починається за 90 днів до виборів і закінчується за 60 днів додня виборів (Стаття 22 Закону), а реєстрація кандидатів закінчується за 45днів до дня виборів (Стаття 24 Закону), то в багатомандатному - відповідноза 170, 120 і 100 днів до дня виборів (Статті 21 і 23 закону). Відповіднодо цих термінів починається передвиборна агітація. Тобто, кандидати вбагатомандатному загальнонаціональному виборчому окрузі мають можливостіпроводити передвиборну агітацію в 2-3 рази більше часу, ніж кандидати водномандатному виборчому окрузі. Враховуючи, що, відповідно до п.3 Статті
20 Закону, одна особа може балотуватися одночасно в одному одномандатному ібагатомандатному округах, різні кандидати, які балотуються в одномуодномандатному виборчому окрузі мають завідомо і суттєво нерівні можливостіу часі (тривалості) проведення передвиборної агітації в залежності відтого, чи є вони одночасно кандидатами у багатомандатномузагальнонаціональному виборчому окрузі. Це є очевидним порушеннямконституційного принципу рівного виборчого права (Статті 71, 76 Конституції
України).
ІІ. Закон не відповідає Конституції України (Статті 71, 76) в частиніпроведення виборів народних депутатів на основі "прямого виборчого права".п.10 Статті 41 закону визначає, що голосування в багатомандатномузагальнонаціональному виборчому окрузі здійснюється шляхом позначки увиборчому бюлетені, "яка засвідчує наміри виборця, у квадраті проти назвиполітичної партії, виборчого блоку, за який він голосує ". Тобто, Законвстановлює, що в багатомандатному виборчому окрузі голосування здійснюєтьсяне за конкретних кандидатів, а - за політичну партію, виборчий блок партій.
Прямим результатом голосування є не обрання того чи іншого кандидатадепутатом, а - лише визначення мандатів, що підлягають розподілу міжсписками партій і блоків. Враховуючи, що:
- Законом встановлений порядок отримання мандата депутата кандидатом убагатомандатному загальнонаціональному виборчому окрузі не внаслідокотримання ним певної кількості голосів виборців, а в результати складноїсистеми перерахунків і розподілу мандатів (Стаття 43 Закону), в якійвизначальними є не тільки і не стільки кількість голосів виборців, аподолання 4%-ного бар'єру голосів і, найголовніше, - місце в спискукандидатів (п.11 Стаття 43 Закону).
- Законом встановлено (Стаття 22 Закону), що "порядок розташуваннякандидатів у списку визначає політична партія, виборчий блок партій ", тобтовирішальний вибір, який визначає отримання мандатів депутатів конкретнимикандидатами з списку, здійснюють НЕ виборці під час голосування, а - партіяпід час формування списку кандидатів,
- Законом практично не передбачається інформування виборців про конкретнихкандидатів у депутати в багатомандатному загальнонаціональному виборчомуокрузі (Статті 24, 33, 40 Закону), - очевидним є те, що виборці убагатомандатному загальнонаціональному виборчому окрузі не обираютьбезпосередньо народного депутата України. Їх вибір опосередковується.
Посередником між виборцями і конкретними кандидатами є політичні партії івиборчі блоки, які через різні виборчі механізми і процедури трансформуютьволевиявлення виборців у наділення мандатами депутата конкретнихкандидатів. Тобто, вибори у багатонаціональному виборчому окрузі не єпрямими, безпосередніми, що прямо і очевидно порушує фундаментальнийконституційний принцип прямого виборчого права (Статті 71, 76 Конституції
України).
Відповідно до Статті 40 Закону до бюлетеня для голосування побагатомандатному виборчому округу вносяться назви політичних партій ззазначенням прізвища та інших даних лише 5 (п'яти) кандидатів із внесеногосписку. В той же час, відповідно до методики розподілу мандатів депутатів
(Стаття 43 Закону) політична партія, виборчих блок можуть одержати не 5, а
50, 100, навіть 150 і більше мандатів. Тобто, голоси виборців, якіорієнтувалися лише на 5 кандидатів від партії, блоку партій,використовуються для наділення мандатами десятків і, навіть, сотні іншихкандидатів, які не зазначали у виборчому бюлетені, про яких не зналивиборці і за яких, зрештою, вони не віддавали своїх голосів.
Більше того, відповідно до п.13 Статті 43, при розподілі мандатів депутатіву багатомандатному загальнонаціональному виборчому окрузі "пропускаютьсякандидати, обрані в одномандатних виборчих округах ", і дуже ймовірним прицьому є одержання депутатських мандатів у одномандатних виборчих округахсаме тими 5-ма кандидатами, які зазначаються в бюлетені для голосування відсписку політичної партії, виборчого блоку партій. Тобто, "вибори" убагатомандатному загальнонаціональному виборчому окрузі виглядатимуть так:голови виборців подані за одних кандидатів, зазначених у бюлетені, амандати розподілені серед зовсім інших кандидатів, жодного з яких виборціне знали і за жодного з яких не голосували, що очевидно порушуєфундаментальний конституційний принцип прямого виборчого права (Статті 71,
76 Конституції України).
В Законі відсутні процедури голосування виборців за конкретних кандидатів удепутати в багатомандатному загальнонаціональному виборчому окрузі (як це,наприклад має місце у виборах за пропорційною системою в інших країнах).
Виборець не має жодної можливості відати свою перевагу жодному з конкретнихкандидатів, йому надана можливість висловлюватися голосуванням лише щодосписків кандидатів політичних партій, виборчих блоків партій. А, оскількивибори є виборами народних депутатів України, а не вибором тих партій,блоків партій, які мають ділити мандати депутатів, то такі вибори,безперечно, не є прямими, що очевидно порушує фундаментальний принциппрямого виборчого права (Статті 71, 76 Конституції України).
Відповідно до п.6 Статті 43 закону голоси виборців, подані за той чи іншийсписок кандидатів у депутати в багатомандатному загальнонаціональномувиборчому окрузі, які не перевищують 4% від загальної кількості поданихголосів, не дають права на одержання депутатських мандатів кандидатамвідповідного списку. А через механізм перерозподілу депутатських мандатів
(п.п.10-12 Статті Закону) депутатські мандати, що припадають на ці голоси,фактично передаються зовсім іншим спискам кандидатів, за які ці голоси неподавалися, що очевидно порушує фундаментальний конституційний принциппрямого виборчого права (Статті 71, 76 Конституції України).
ІІІ. Закон не відповідає Конституції України (Статті 71, 76) в частиніпроведення виборів народних депутатів України "шляхом таємногоголосування ".
Відповідно до Закону, підсумки виборів у багатомандатномузагальнонаціональному виборчому окрузі визначаються:формуванням списків кандидатів у депутати від політичної партії ірозміщенням кандидатів у списку в ієрархічному порядку (Стаття 21);кількістю, голосів, поданих за той чи інший список кандидатів в депутативід політичної партії, виборчого блоку партій (п.4 Стаття 43);кількістю мандатів, що припадають тому чи іншому списку кандидатів удепутати від політичної партії, виборчого блоку партій (п.п.7-12 Стаття
43);розподілом мандатів, що припадають тому чи іншому списку кандидатів удепутати від політичної партії, виборчого блоку партій між кандидатамивідповідно до порядку їх розміщення в списку (п.13 Статті 43).
З усіх цих процедур власне виборами є лише формування списку кандидатів удепутати і розміщення їх у ієрархічному порядку, що є визначальним,вирішальним фактором при розподілі мандатів. Всі інші з зазначених процедурмають опосередковану, не пряму роль у визначенні конкретних володарівдепутатських мандатів - у виборах народних депутатів України. Ці процедуриє чим завгодно, але не виборами.
З іншого боку, формування від політичної партії, виборчого блоку партій,розміщення кандидатів в ієрархічному порядку здійснюється, відповідно доп.3 Статті 22 закону, у "визначений ними" (партіями, блоками) спосіб.
Вимоги обов'язкового таємного голосування ця норма закону не містить.
Тобто, єдина процедур в усьому виборчому процесі в багатомандатномузагальнонаціональному виборчому окрузі, яка містить власне вибіркандидатів, здійснюється шляхом не таємного голосування, а у будь-якийспосіб, що є очевидним порушенням фундаментального конституційного принципущодо обов'язкового таємного голосування.
IV. Закон не відповідає Статті 36 конституції України в частинінеприпустимості обмежень прав громадян (в тому числі - і виборчих прав,передбачених Статтею 38, а також Статтями 71, 76 Конституції України) заналежністю або неналежністю до певних політичних партій.
Закон обмежує права громадян на висування кандидатів у депутати вбагатомандатному загальнонаціональному виборчому окрузі. Відповідно до п.1
Статті 21 Закону висувати кандидатів у депутати в багатомандатномузагальнонаціональному виборчому окрузі можуть лише політичні партії абовиборчі блоки. Громадяни, які не належать до партії, що висувають своїсписки на виборах, не мають жодних можливостей у будь-яких формах взятиучасть у вісуненні кандидатів у депутати в багатомандатномузагальнонаціональному виборчому окрузі. Тобто, такі громадяни обмежені всвоїх виборчих правах у зв'язку з неналежністю до "вісуваючої" партії.
Закон обмежує права громадян на висунення кандидатом у депутати вбагатомандатному загальнонаціональному виборчому окрузі. Відповідно до п.4
Статті 21 Закону не допускається включення до списку кандидатів у депутатив багатомандатному загальнонаціональному виборчому окрузі членів іншихпартій. Тобто, якщо громадянин належить до партії, яка не висуває власногосписку кандидатів іншої партії і, відповідно, висунутий кандидатом у цьомуокрузі взагалі. Таким чином, враховуючи, що не існує механізмусамовісунення, саме належність до "невісуваючої" партії обмежує правогромадянина на висунення кандидатом у депутати в багатомандатномузагальнонаціональному виборчому окрузі.
Закон обмежує права громадян на делегування представників до виборчихкомісій. Відповідно до п.п.5, 7, 12 Статті 10 закону право делегувати своїхпредставників до виборчих комісій з правом дорадчого голосу (у Центральнійвиборчій комісії) або з правом обов'язкового включення до складу окружних ідільничних виборчих комісій надано лише політичним партіям і виборчимблокам партій, "списки яких зареєстровані для участі у виборах убагатомандатному загальнонаціональному виборчому окрузі ". Громадяни, які неналежать до партій, що висувають свої списки на виборах, не мають жоднихможливостей у будь-яких формах взяти участь у вісуненні своїх представниківдо виборчих комісій. Тобто, такі громадяни обмежені в своїх виборчих праваху зв'язку з неналежністю до "вісуваючої" партії.
Таким чином, Закон багаторазово порушує норми Конституції, звужує права ісвободи громадянина України (насамперед - весь комплекс виборчих прав),гарантованих Конституцією України, що в свою чергу, є неприпустимим,відповідно до Статті 22 Конституції України.
Пропорційна або змішана система виборів як так не є антиконституційними впринципі з огляду на Конституцію України. Такі виборчі системи цілкомможуть бути запроваджені в Україні. Але - лише за умови внесення довиборчого закону ряду змін, що забезпечували би конституційність цьогозакону. Зокрема:
1. Скасувати право кандидатів балотуватися в двох округах од ночасно
(одномандатному і багатомандатному загальнонаціональному).
2. Запровадити механізм висунення, балотування і обрання вбагатомандатному загальнонаціональному виборчому окрузі незалежнихкандидатів, поза політичними партіями і блоками партій за окремим списком.
3. Запровадити порядок голосування в багатомандатномузагальнонаціональному виборчому окрузі не тільки за список кандидатів, а і,обов'язково! - За конкретного кандидата з списку кандидатів від політичноїпартії, блоку партій чи списку незалежних кандидатів.
4. Запровадити порядок формування списку кандидатів від політичноїпартії, виборчого блоку в багатомандатному загальнонаціональному виборчомуокрузі виключно таємним голосуванням.
5. Скасувати будь-який процентний бар'єр кількості голосів за списоккандидатів в багатомандатному загальнонаціональну виборчому окрузі, якийдає право на участь у розподілі мандатів депутата.
6. Запровадити розподіл мандатів між кандидатами в багатомандатномузагальнонаціональному виборчому окрузі з урахуванням, перш за все,голосування виборців за того чи іншого кандидата з списку.
7. Запровадити порядок обов'язкового інформування виборців про всіхкандидатів в багатомандатному загальнонаціональному виборчому окрузі,аналогічний порядку для одномандатному виборчому округу (внесення всіхкандидатів з повними даними про них до публікацій повідомлень прореєстрацію, передвиборного плакату, виборчого бюлетеня).
8. Вирівнювання всіх умов проведення передвиборної агітації водномандатних і в багатомандатному загальнонаціональному виборчому окрузі
(по часу).
9. Зняття всіх обмежень для участі у виборах (висування кандидатів, балотування в багатомандатному загальнонаціональному виборчому окрузі, висування представників до виборчих комісій) у зв'язку з належністю або неналежністю до якоїсь партії.
Використані джерела:
1. Конституція України.
2. Закон України "Про вибори народних депутатів України".
