Національна академія внутрішніх справ України

Факультет заочного навчання.

Госпрозрахункова форма.

Контрольна робота

Дисципліна: Історія держави і права зарубіжних країн

На тему: "Новий курс" президента Ф. Д. Рузвельта

слухача 1 -

КА курсу, групи № 2

залікова книжка № 00 -

0080

Ільїна Костянтина

Мсце роботи: УНТК ТК "Інтер"

Домашня адреса: пр-т

Свободи буд. 15/1 кв. 192

Київ 2000 рік

ЗМІСТ

Вступ стор. 2

1.Передумові впровадження «Нового курсу». стор. 4

2.Суть «Нового курсу».стор. 6

3.Значення «Нового курсу» у подальшому стор. 10 розвитку США.

4.Значення «Нового курсу» у розвитку інших стор. 13 держав.

5.Вісновок. стор. 15

6.Список використаної літератури. стор.
16

Вступ

Перш за все хотілося би відповісти на питання «Чому я обрав саме цютему? ». На мою думку, вивчення цієї теми може стати мені у нагоді. Чому?
Тому що у цей період США долали економічну кризу, кризу яка за деякіміекономічними проблемами схожа на економічну кризу України. Наприклад:безробіття, банкрутство підприємств, і таке інше ...

У цій темі є багато дуже цікавих і цінних речей - побудоваадміністративного права, перехід держави від монополістичного капіталізмудо державно-монополістичного, методи переходу, співвідношення ідей
Г. Гувера ідеям Ф. Д. Рузвельта, методи вирішення багатьох економічних іюридичних проблем і так далі .... Одже для себе я знайшов у цій темі дужебагато оригінальних способів подолання різних проблем. А тепер щодо самоїкризи ... ..

Після першої економічної кризи (1920-1921) був тимчасовий затишок аждо 1929 року. Того ж року інші капіталістичні держави подолали наслідкидругої світової війни, у цей же час була ліквідована нестача товарів, яказ'явилась завдяки другій світовій війні. На товари, які США збували насвітовому ринку зник попит. У середині 1929 року товарний ринок бувперенасичений, і у США почалась наступна економічна криза. Згодом цякриза вплинула на весь капіталістичний світ.

Одже, восени 1929 року Сполучені Штати Америки перейшли межу якарозмежували два етапу її історії. Криза 1929 - 1933 років була самоюдовгостроковою в історії капіталізму. Якщо криза 1920 - 1921 роківпродовжувалась лише 9 місяців, то криза 1929 - 1933 років - 44 місяці.
Наслідки цієї кризи були дуже жахливі. Майже 45 мільйонів чоловікопинились за межою бідності. У період з 1930 до 1932 років, більш ніж 5тисяч банків оголосили про свою розрахункову неспроможність. Зачиняливиробничі підприємства, люди опинялися на вулиці без грошей, роботи ісоціального захисту. Найбільш тяжкими роками, так званими «рокамивеликої депресії »було потім визнано період з 1929 по 1933 рік.

У 1933 році, на зміну президенту США Г. Гувер, до владиприйшло Франклін Делано Рузвельт зі своєю адміністрацією. Отримавшивладні повноваження, Ф. Д. Рузвельт одразу почав впроваджувати свою програмупід назвою «Новий курс». Ця програма - найважливіша подія у розвитку
Сполучених Штатів Америки. Вона, збентежила усю державу, все їїнаселення і кожного окремого громадянина. Вона змінила весь устрійдержавного апарату, ставлення держави до людей, і точку зору що досоціального захисту населення. З одного боку криза завдала дуже багатошкоди окремому громадянину, невеликим підприємцям і бізнесменам. Здругого боку впровадження «нового курсу» доповнили законодавство СШАбагатьма дуже важливими і необхідними законами і постановами що направленіна поліпшення життя людини, її соціальний захист, на підтримкупідприємств, банків та бізнесменів. Дуже важливе значення для всьогоподальшого розвитку США має зв'язаний з «Новим курсом» процес переростаннямонополістичного капіталізму у державно-монополістічній. «Новий курс»передбачувана різке посилення державного впливу. Під час цієї реформисерйозно збільшився державний апарат, була ускладнена його структура іфункції. За перші два роки кількість федеральних службовців збільшиласьмайже на 25 відсотків, було сформовано 35 великих, самостійних відомств ібезліч малих підпорядкованих існуючим міністерствам. А насамперед одне ізнайважлівійшіх досягнень - це утворення нової правової галузі, якадміністративне право.

1.Передумові впровадження «Нового курсу».

У 1928 році, у Сполучених Штатах Америки жодна людина не могла собіуявити, що може трапитись лихо - економічна криза. У державі панувавмонополістічній капіталізм, однак восени 1929 року держава відчула початоккризи.

Перші прояви кризи можна було побачити вже у середині 1929 року,вони виявлялися в скороченні будівництва, в значному падінні виробництва.
У вересні почались епізодичні зриви курсів на Нью-Йоркській бірже, ужовтні падіння курсів стало всезагальним і стрімким, а 24 жовтня почавсянебачений в історіі США біржевій крах.

Держава не була готова до рішучіх дій що до подолання кризи. Самимяскравим прикладом була сфера соціального захисту, в якій останнімприйнятим законом були статути про пауперів, прийняті у першій половині 17століття. Статути пауперів були такого змісту - "кожна община повинна матизапаси їжі достатні для підтримки своїх бідняків. ". Взагалі у державімайже не було законів спрямованих на соціальний захист незаможніх. У 1929році закони про допомогу ветеранам мали 44 штати, сліпим - 22 штати,людям похилого віку - 10, про допомогу багатодітним - всі окрім п'ятиштатів. Система допомоги була дуже відсталою, в цілому дотримувавсяпринцип місцевої відповідальності. У роки "великої депресії" безробіттястало національним лихом. Проблеми зростання матеріальноїнезабезпеченності, голод, хвороби, виселення із квартир - опинилися напершому плані.

Влітку 1932 року звичайну організацію соціальних служб було заміненонадзвичайними, більш потужними. Діючої системи надходження грошей булонедосить. У 1930 році, Нью-Йорку щомісяця було потрібно майже 1 мільйондоларів (для допомоги), три роки потому 15-16 мільйонів доларів. З 1930по 1933 рік, асигнування на соціальні потреби в Буфало зросли з 1.395.000
(122 частина місцевого бюджету) до 3.821.000 (13 частина місцевогобюджету). За цей же період в Мінеаполісі індекс допомоги підскочив зі 150до 1500 пунктів. Тількі за першій рік кризи витрати на допомогу у 60містах з населенням більше 100 тис.. Збільшились на 92,3% а у 30 містах знаселенням не менш 30 тис.. чоловік за два роки (1929-1931) на 217%. Зквітня 1932 року по квітень 1933 року розмір допомоги із громадських джерелв цілому по державі зріс на 105%. Витрати на громадські потреби добрячепідірвали муніципальні бюджети. Наприкінці 1932-го року Нью-Йорк, Чікаго
, Мілуокі, Цінцінаті, Клівленд, Атланта, Дархем та інші, вичерпалиповноваження що до підвищення податків та боргових зобов'язань. Одже,незаможні могли розраховувати тільки на благодійність, якої явно було недостатньо, а знайти роботу було майже не можливо.

До 1932 року промислове виробництво в США зменшилось у цілому на 46%
, А по окремим галузям значно більше. Так виробництво чавуна - на 79%,сталі - на 76%, автомобілів - на 80%. Обсяг залізничних перевезеньзменшився на 52,7%. Із 279 існуючих домни працювали тільки 44. Збиткикорпорацій тільки за 1932 рік перейшли межу 3 мільйонів доларів. За трироки кризи було визнано банкрутами 5761 банк з сумою вкладів 5 млрд.долларів.

Аграрну кризу яка почалась ще у 1920-1921 роках до 1929 року ще не бклоподалано. Нове і дуже стрімке падіння цін відкинуло найменш забезпеченіслої фермерства до самої крайньої межі. У результаті кризи, валовийприбуток американських фермерів впав з 13,8 млрд. долларів у 1929 році, до
6 млрд. долларів у 1932 році. Завдяки кризі держава опинилась на рівні
1911 року.

Внутрішня політика Г. Гувера.

Президент Гувер був категорично проти допомоги безробітним зі збокудержави, він вважав, що ця допомога "підірве віру населення у свої сили"і "послабить стійкість американського характеру". Одже, усю допомогузголоднілім було кликали на плечі благодійних організацій. Червоний Хрестта інші схожі благодійні суспільства були зобов'зані збирати гроші середмеценатів.

Для того щоб гальмувати подальшій зріст безробіття, було прийняторішення видати новий іміграційній закон, котрий перекрив би кордон длябезробітних із інших держав. Цей закон набув чинності у липні 1929 року.
На його підставі, кожна держава мала свою квоту, пропорційнунаціональному складу усього населення США у 1920 році. Але цей закон ажніяк не вплинув на економіку.

Ще у 1928 році відчувалось наближення аграрної кризи. Одже напередвиборній компанії Г. Гувер обіцяв розібратися з цим питанням. І вінтаки розібрався, прийнявши Фермерський закон 15.06.1929 року. Відповіднодо нового закону, було створено Федеральне фермерське бюро, яке повиннобуло допомогати фермерам шляхом регулювання цін на сільськогосподарськіпродукти. Регулювання цін повинно було здійснюватись завдяки закупівліфермерським бюро надлишків виробництва, тим самим знижуючи пропозицію іпідвищуючи попит. На усі потреби, бюро отримало 500 млн. долларів. Такожбюро повинно було видавати кредити фермерським кооперативним організаціям
, Котрі в свою чергу мали змогу кредитувати малих фермерів.

Не пройшло й два роки, як усі фонди бюро було вичерпано. А ціни напшеницю продовжували падати. Восени 1931 року на складах і зерносховищафермерського бюро знаходилось майже 250 млн. бушелів пшениці. Одже,фермерське бюро виявилось безсильна перед обличчям кризи.

Криза примусила Г. Гувера відступити від своїх переконань. Першікроки державного втручання були зроблені Гувером наприкінці 1929 року. 5грудня президент зібрав керівників провідних банків та трестів для розробкинової програми оздоровлення американської економіки. На цьому засіданнібуло прийнято рішення вкласти нові капітали в економіку США, і тим самимподолати кризу. Ця програма, як і інші, виявилась неефективною.

Гувером було зроблено ще багато спроб врегулювати економіку, але усівони були не зовсім правильними. Одже, адміністрації Гувера не вдалосяподолати кризу.

Вступ у повноваження президента Ф. Д. Рузвельта

Враховуючи ситуацію, губернатор Ф. Д. Рузвельт в листі законодавцямштату від 07 січня 1931 року, обіцяв що його адміністрація - "стане напуть невідкладної допомоги ", не дивлячись на те що матеріальна допомога побезробіттю "суперечить не тільки усім принципам соціальної політики, а іусім принципам американського громадянства та здорового державногоуправління. "

Одже, коли прийшов до влади, Ф. Д. Рузвельт одразу ж розпочаваналізувати і шукати методи боротьби із кризою. Ще на передвиборнійкампанії, Ф. Д. Рузвельт казав, що державі та народу потрібно йти "новимкурсом ", одже, і програма Ф. Д. Рузвельта по лікуванню економіки отрималаім'я "Новій курс".

Однак, перед прийняттям своїх повноважень у Ф. Д. Рузвельта не булогеть ніякої програми по оздоровленню економіки. Уся його програма (якпотім свідчило його оточення) знаходилась у маленькій записній книжці увигляді нотаток. Адже результати були більш ніж кращими.

Повертаючись до передумов впровадження "Нового курсу", можна сказатищо основною причиною звісно-ж була економічна криза, яка з кожним днембула все глибшою. На мою думку, без рішучих змін у державному устрію, тазміни відношення держави до громадських справ, було не можливо. Економікупотрібно було лікувати. А повинен був займатись лікуванням саме уряд.
Всеж - такі основна функція держави це регулювання суспільних відносин, ау США була політика державного "не втручання". І доки Ф. Д. Рузвельт незмінив відношення держави до суспільства та внутрішню політику, кризапродовжувалась.

2. Суть «Нового курсу» Ф. Д. Рузвельта.

Нова адміністрація та конгрес перш за все були змушенірозібратися з банківсько-фінінснімі проблемами. На початку березня 1933року банки припинили функціонувати. Президент був змушений оголоситинадзвичайне положення і зачинити усі банки.

Надзвичайну сесію конгресу було перенесено з 9 березня на 6, а вперші години своєї діяльності, конгрес прийняв надзвичайний банківськийзакон. Невдовзі, 10 березня, президент видав наказ, який забезпечуваввстановлення абсолютного державного контролю над золотом. Цей указ недавав змоги вивезти його за кордон, та займатися спекуляцією золота. Урядотримав матеріальну змогу декретуваті золотий зміст долара, чим згодом іскористався. Розширив державне втручання в банківську сферу, уряд прийняврішення почати відродження вже з 13 березня. В цей день було відкрито 12центральних банків Федеральної резервної системи (ФРС). Вранці, ще 250банків у різних містах було визнано "здоровими", а 15 березня стали дороботи усі без вийнятку банки.

Наступним кроком адміністрації Ф. Д. Рузвельта, було зменшеннякількості банків. У 1932 році їх було 6145, а через рік їх вже було 4897
, А за данними на 1939 рік працювали 5203 банки з капіталом 33,1 млрд.долларів. Таким чином у період з 1933 по 1939 рік кількість банківзменшилась на 15%, а обсяг їх активів зріс на 37%.

16.06.1933 року було прийнято ще один "банківський" закон - закон
"Гласса-Стігала". Він поділяв депозитні та інвестіціонні операції, тимсамим перекріваючі можливість займатися спекулятивними операціями. Щеодним важливим введенням було страхування депозитних вкладів які, неперевищують 2500 долларів. У1934 році суму, яка підлягає страхуваннюпідняли до 5000 долларів. У другій половині 1935 року, 14219 банків, якімали вклади на 45 млрд. долларів, повинні були страхувати усі вклади, якідоходили до сумми 5000 долларів.

Згідно до банківського закону 1935 року, рада керівників отрималаконтроль над резервом, який повинен залишатися в банках - членах ФРС. Цеозначає, що рада зниженням чи підвищенням рівня резерву, мала змогувпливати на ділову активність. Це дуже важливо тому, що діяльність банківопинилась під контролем державної влади.

31 січня 1934 року, Ф. Д. Рузвельт видав закон, за яким золотий змістдолара було знижено з 25 4/5 до 15 5/21 грама, та встановлено ціну назолото у розмірі 35 долларів за унцію. Таким чином долар булодевальвовано на 12%. Завдяки цим діям процент платні по облігаціяхзнизився з 3,76 у 1932 році, до 2,39 у 1940 році. Банкіри також булизмушені знизити процентні ставки в приватних операціях. Корпораціїсплачували по кредитах 2,9%, а не 4,25% як раніше.

Але банківська реформа - це не єдине що треба було робити. Була ще проблема соціального захисту, яка теж хвилювала владу. Одже 12.03.1933 року адміністрація Рузвельта дала добро на асигнування у розмірі 500 млн. долларів, на здійснення допомоги безробітним. Керівником Федеральної адміністрації по здійсненню надзвичайної допомоги (Фера) призначили
Г. Гопкінса. Усього було витрачено на допомогу безробітним більш ніж 4 млрд. долларів. Однак безробітні віддавали перевагу не грошовій допомозі
, а громадським роботам.

Першою отримала таку допомогу молодь. З квітня 1933 року, почалось відправлення молоді до лісних таборів, де вони мешкали на повному державному забезпечені терміном 6 місяців. Одночасно з цим, вони отримували платню у розмірі 30 долларів, 25 з яких вони повинні були відіслати до своєї родини. За 1933-1939 роки через ці табори пройшли 2 млн. людей віком до 25 років. Але безробітні це не єдині кому була потрібна допомога. Так у серпні 1935 року був прийнятий закон який передбачувано два види страхування - по старості та безробіттю. Фонди для виплат утворювались за рахунок податку на підприємців, робітників та службовців у розмірі 1% від заробленної суми. Також цим законом був створений пенсійний ліміт у розмірі 85 дол на місяць.
З безробіттям все виглядало інакше. Фонди для допомоги утворювались з податку у розмірі 1%, яким було обкладено підприємців приймали на роботу вісім та більш робітників.

У тісному зв'язку з цими заходами впроваджувались законодавство націлене на регулювання операцій на фондових біржах. Так у 1933-1934 роках були прийняті два закони для регулювання біржевої діяльності. На базі цих законів було створенно "Комісію по торгівлі акціями". До 1937 року в цю комісію звернулись 3500 компаній для реєстрації їх акцій на загальну суму 13 млрд. долларів. Іноді комісія зверталась до суду з проханням не дозволяти тим чи іншим організаціям випуск акцій.

16.06.1933 також було прийнято закон про відновлення промисловості
(National Industrial Recovery Act - Нерів). Завдяки Нерів за короткий термін часу було сформовано 557 основних та 189 допоміжних кодексів у галузях.

У сфері аграрної політики Ф. Д. Рузвельтом 12.05.1933 року був прийнятий білль о допомозі фермерам (Agricultural Adjustment Act - AAA) .
Цей білль ставив дл?? себе головною метою підняти рівень цін, щоб співвідношення між куплю та продаж стало таким як у період з 08.1909 по 07.1914
років. Для досягнення цієї мети було знищено 10,5 млн. акрів бавовнику, близько 6,5 млн. свіней а також багато іншої продукції.
Також було об'явлено про виплату премій за зменшення посівних платежів.
Але вже у 1936 році, а саме 1 березня, був підписаний закон "о збереженні плодородія грунтів та о квотах для внутрішнього ринка". Цим законом було відкрито другий етап в аграрній політиці "Нового курсу".
Ціллю уряду залишилось підвищення цін на продукцію.

16 лютого 1938 року був прийнятий закон Завершуючи аграрну політику
"Нового курсу". Був він напрямків також на регулювання цін, тільки не шляхом знищення, а шляхом зберігання продукції, яке стимулювало урядом
.

Одже як можна побачити основним методом боротьби із кризою було державне втручання у всі сфери суспільного життя. Якщо порівняти методи
Г. Гувера та Ф. Д. Рузвельта, то можна побачити що спільного в них нічого нема. Адже Рузвельт не зважав уваги не те що держава втручається у справи підприємців та громадян. Він бачив виход із економічної кризи тільки завдяки державному втручанню, та регулюванню урядом економічних відносин між підприємцями. Одже як ми можемо побачити його програма державного втручання спрацювала. Почав працювати соціальний захист, контроль за виробництвом та збутом продукції, почалось відродження виробництва, і таке інше ... Хоча деякі його методи були трішечкі такими не гуманними
(знищення сільскогосподарської продукції), але саме завдяки цим методам держава подолала кризу і почала розвиватися. А основний метод на мою думку це всеж таки державне втручання, контроль та регулювання суспільних відносин, чого раніше не було.

Значення "Нового курсу" у подальшому розвитку США.

"Новий курс "мав дуже важливе значення для Сполучених Штатів. За час правління Ф. Д. Рузвельта, було прийнято багато нових законів та положень
, які діють і по цей час.

Наприклад: 5 липня 1935 року було прийнято статут про трудові відносини, відомий як закон Вагнера. Цим законом, вперше в історії США
, проголошувалось профспілкові права та захищались державним органом який мав реальну владу. Основновною ціллю цього закону було зменшення класових конфліктів. Але він аж ні як не забороняв робітникам страйкувати.
Профспілкові права були спеціально перелічені в ст. 7. В статті 8 перелічувалісь п'ять видів "несправедливої трудової практики" підприємців
. Підприємцям було заборонено втручання у здійснення робітниками прав, перелічених у ст. 7. Для розслідування скарг профспілок та робітників на підприємців, було створено Національне управління по робітнічім відносинам (НУРВ). НУРВ мало право видавати розпорядження які підлягали виконанню, не виконувати ці розпорядження було можливо тількі після визнання їх недійсними окружним апеляціоннім судом, та підтвердженням цього рішення Верховним судом США.

Але цим законом не було піднято заробітну платню. І завдяки цьому, на почетку серпня 1935 року профспілки Нью-Йорка, під натиском безробітніх, розпочали серію страйків на громадських роботах (ВПА). 9 серпня того-ж року до страйку прієдналось ще декілька десятків тисяч робітників. Страйкові рухи все наростали та наростали, під'єднуючі до себе нові й нові міста. Було організовано дуже багато мітінгів, демонстрацій.

І всеж такі вони добилися своєї мети. 19 вересня 1935 року Г. Гопкінс та Х. Джонсон викликали до столиці профспілкових лідерів Нью-Йорка. Після п'ятідневніх переговоів, профспілкові лідери повернулись додому з обіцянками влади підняти заробітну платню. В цей же день страйк у Нью-
Йорку був закінчен.

Усього у 1936 році було 48 сідячіх страйк, із яких 35 було проведено молодими профспілковими організаціями (КВП - комітети виробничих профспілок). Сидячі страйки 1936 року, були важливі тим, що у цьому році тільки розпочиналась основні темпи росту КВП у 1937-1938 роках. У
1936 році також почалось гарно спланована масова організаційна компанія по втягнення у спілки робітників головних, вісокотрестірованіх галузей промисловості, котра змінила обличчя американських профспілок, підготовіла важкий для капітолістів 1937 рік та значно підняла політичну вагу робітничого класу. Це не була кампанія яку придумав Д. Льюис та його помічники, як іноді висловлювались історікі буржуазії. Це була класова боротьба мільйонів, це була героїчна праця тисяч прогресивних профспілкових активістів, котра і заклала основи сучасного профспілкового двіженія.

Одним із серьйозно досягнень профспілок хотілося б зазначити закон, котрий був підписаний президентом 30 червня 1936 року "про встановленні мінімальної заробітної платні та максимального робочого дня ". Таким чином починаючи з 1 жовтня 1936 року любий державний заказ до часних організацій, з сумою більш ніж 10.000 дол повинен був бути гарантованим із боку виробника слідуючими положеннями: підприємець повинен був дотримуватись умов праці, передбачені статутом, дотримуватись рівня заробітної платні, визначеного міністром праці , встановити 40 - часовий робочий тиждень, не наймати чоловіків молдше 16 років, та жінок молодше
18 років, не застосовувати працю ув'язнених а також підтримувати нормальні санітарні умови.

Контроль за здійсненням цього закону був закріплений за міністром праці, який мав певні повноваження.

6 вересня 1935 року Ф. Д. Рузвельт об'явив, що реформи закінчились і бізнес має "передішку". Вже 7-го вересня Білий дім отримав багато телеграм з задоволенням його заяви. Але зроблений у 1935 році здвиг вліво "Нового курсу" (уступки профспілкам та робітнічім рухам) залишив дуже глибокий слід у внутрішніх взаємовідносинах господорюючого класу.
Керівництво республіканської партії поставило під сумнів "щирість" цього жесту. Та 5 грудня Національна Асоціація Промисловців (НАП) прийняла
"платформу американської промисловості", основні пункти якої вимагали відмови від втручання Федерального уряду у рішення соціально-економічних питаннь. Таким чином починався рух промисловців проти реформ "Нового курсу", та за відродження старих принципів регулювання економічних відносин. Вслід за НАПом 11 грудня 1935 року з різкою критикою політики
Ф. Рузвельта виступила Торгова палата. Наприкінці грудня 1935 року, зі своєю програмою для конгресу виступила "Ліга свободи". А. Сміт (керівник опозиції) на банкеті який відбувався у отелі "Mayflover" у Вашінгтоні, заявив що президент продався комуністам. З тих пір цей вираз увійшов у лексікон американців, як фальшивий лозунг проти найнезначнішого лібералізму у політиці урядових кіл. 18 травня 1936 року, Верховний суд відмінив закон Д. Гаффі "про регулювання вугільної промисловості". 1 червня 1936 року під приводом "захисту контракту" при наймі на роботу "був онулірован закон штату Нью-Йорк, передбачаючи встановлення мінімальної заробітної платні для жінок. Але не зважаючи на протірузвельтовській рух, посилювалася розуміння того, що посилення ролі держави у фінінсово-економічній сфері було вигідно бізнесу у цілому. Оцінюючи банківське законодавство "Нового курсу", Р. Тагвелл писав, що уряд знайшов найкращу форму об'єднуючу урядове регулювання та часно ініціативу. Він лише сумував з того приводу, що не усі банкіри розуміли, що "ці заходи були основним чином у їх інтересах". Але тим не менш жоден із рузвельтовськіх банківських законів не був відмінений Верховним судом. Але була одна дуже важлива відміна зі збоку Верховного суду, він відмінив закон ААА, але зразу після відміни, дивлячись на критичний стан сільського господарства
, був прийнятий інший закон, це був практично той же самий ААА, тільки з другими методами надходження грошей для регулювання сільського господарства.

Але всі ці нападки на рузвельтовські реформи, практично нічого гарного правим силам не принесло.

Спираючись на частку господорюючого класу та широкий фронт лівих сил,
Ф . Рузвельт та його люди, змогли подолати опір справа та відстояти законодавство 1935 року. Але далі цьго, вони не пішли.

Загострення взаємовідносин внутрі господорюючого класу не змогло не вплинути на положення в обох партіях. Після громадянської війни вагома різниця між цими партіями зникла.

Одже "Новий курс" мав дуже велике значення що до подальшого розвитку соціальної та економічної політікі. Насамперед він встановив межу між робітниками та підприємцями. У ході так званої "війни" профспілок та підприємців з'явились чіткі межи повноважень підприємців (заробітна платня
, 40 годинний робочій день, експлуатація дітей, та інше), та визначились права робітників, а це на мою думку має дуже велике значення дляч подальшого розвитку, та для сучасних Сполучених Штатів.

Значення "Нового курсом" у розвитку

інших держав.

Економічна криза 1929-1933 років торкнулася в тій чи іншій ступені усікапіталістичні держави. Наслідками виявились - різкий спад світовоїторгівлі, посилення боротьби за ринки збуту товарів, загостренняпротірічч меж імперіалістічнімі державами. У світі капітала розгорнуласьсправжня торгова та митна війна. Наслідками кризи також стали обесціненнявалют, порушення міжнародних фінансових зв'язків, банкрутство банків,створення стерлінгового блоку під егідою Великобританії.

Взагалі що до зовнішньої політікі, адміністарція Ф. Рузвельтауспадкувала її з традиційними основними направленнями та відповідними їмдоктринами: Монро в Латинській Америці, "відкритих дверей" у Азії таізоляціонізма у відношені Європи. У двох словах цю політику можна назватиполітикою "доброго сусіда", як її називають історікі. Серйознимвипробовуванням для політікі "доброго сусіда" була експропріація Мексикоювеликих земельних ділянок, які знаходились у власності громадян США, дляпроведення аграрної реформи. У вигляді контрзаходів США відмінили договір з
Мексикою про закупівлю мексиканського срібла, що призвело до падіння цінна цей метал, та вимагав від Мексики виплати компенсації. Мексика всежтакі була змушена виплатити компенсацію, у вигляді виплат нафтовомукомпаніям.

Завдяки такій політиці була прийнята "Лімська декларація", наконференції 9-27 грудня 1938 року у місті Лім (Перу). У цій деклараціїуряди американських держав домовились про континентальну солідарність. Цясолідарність була виражена у "рішучості захищатись від іноземного втручання
, Використовуючи засоби, діктовані обставинами ".

Дуже важливим зовнішньополітичним актом, який заклав основу дляподальших стосунків, було визнання Сполученими Штатами СРСР. Завдякинормалізації відносин СРСР та США перед урядом Сполучених Штатів гострішімстало питання щодо відносин на Далекому Сході. Рузвельт вже було починаврозмови про війну із Японією. Встановлення діпломатічніх відносин між СШАта СРСР, співпало з новими зусиллями СРСР по забезпеченню всезагальногосвіту. Радянський Союз висунув ідею Тихоокеанського пакту про ненапад.
Сполучені шати довгі роки не підтримували цей пакт, хоча і не відмовлялисьвід нього. Вони дотримувались так званої мовчанки. При цьому Сполучені
Штати були не проти щоб СРСР та Японія розпочали між собою війну. Такимчином США прітрімувальсь нейтралітету, який вони закріпили законодавствому серпні 1935 року. Як привід для відмови від політичної співпраці з СРСР
, Вони використовували проблему боргів россійських дореволюційних урядів.
Цим законом вони відгородили себе від втручання до справ Європи. Такимчином США "вмили руки" у самий відповідальний момент. Одже коли уся Європаробила все можливе для запобігання фашистській агресії, США відійшлиприкрившись нейтралітетом. Таким чином нормальних політичних стосунків між
СРСР та США у ці часи не виходило. Хоча ще у листопаді 33-го року, вониуклали "джентельменськеій договір". У цьому договорі Російська сторонапогоджувались частково погасити борги. В обмін на це Сполучені Штатиприбігли до закону Джонсона, хоча Радянський союз ніяких обов'язків насебе по старим боргам не брав. Одже Радянський Союз не мав бажанняпогоджуватись на небажаний прецедент. Наприкінці січня 1935 рокудерждепартаментофіційно заявив про припинення радянсько-американськихпереговорів по фінансово-економічним питанням. Внаслідок цього булозачинено генеральне консульство США у Москві і т. д ...

Завдяки цьому жесту зі збоку Сполучених Штатів, СРСР обмежив імпортіз США, а діючі замовлення без особливих проблем розмістив за межами
Сполучених Штатів.

Незважаючи не це деяких результатів вдалось досягти у 1935 році. Уквітні 1935 року, радянська сторона заявила о збільшенні закупок у США.
Але сполученні Штати відмовились. У серпні 1937 року за ініціативою СРСРбула поміщена торгова угода. Угода була правовою базою для двохстороньоїторгівлі, та кожен рік продовжувалась, доки у 1951 році, Сполучені Штатиодностороннім актом не денонсувала її.

Одже у зовнішній політиці Сполучені Штати обрали роль "Доброгосусіда "тим самим, вони хотіли відгородити себе від військових дій. Чи невсі держави Європи та Світу схвалювали цей вибір. Але всеж такі СШАвідгородили себе від другої світової війни. І практично не приймали у нійучасті. Цією політикою, США заробили собі ім'я "доброго сусіда" на довгіроки. Чим на мою думку кращого для себе нічого не зробили. Але всеж такіпід час "нового курсу" було закладено гарну основу для зовнішньополітичнихта економічних відносин. Визнання СРСР відкрило новий шлях до розвитку.
Та на мою думку це було важливим рішенням не тільки для Сполучених Штатів,а й гарним напрямком для подальшого розвитку та взаємодії для іншіх держав
. Окремо для СРСР.

Висновок.

Із зробленної мною роботи можна зробити дуже обширні висновки.
Поперше про саму націю, їх внутрішній настрій, ідеологію, позиції, татаке інше ...

Але хотілося б зазначити деякі моменти, які мали важливе значеннядля розвитку США, інших країн, її внутрішньої та зовнішньої політікі,економікі, суспільного устрою та перш за все парвової бази.

На мою думку на першому місці стоїть сам президент, це людина яказмогла підняти державу із глубокої економічної кризи, підібрати необхідніметоди для подолання кожної окремої проблеми, та на скількі це можливовідгородити суспільство від небажаних проблем (у часності війни). Йогометоди по своїм принципам не мали нічого важкого. Важливим був підхід дотої чи іншої справи, пошук методів, котрі б підходили до саме цієїпроблеми, та задовольнили максимальну кількість людей. Методи боротьбивін був змушений знаходити миттєво, бо того вимагав стан держави та їїекономіка. Одже знайдені методи повинні були підходити, бо на переробкуне було часу. Найважлівійшімі звісно ж були перші 100 днів після приходудо влади. У ці дні було закладено основу для подальшої реформи.

Мабуть друге місце займає соціальна реформа яка повинна була бутиздійсненною, на мою думку, ще задовго до кризи. Але завдяки принципамурядових службовців не була зроблена. Знов таки завдяки президентові,було зроблено занодавчу базу для розвитку цієї галузі. Завдяки цій базі,розвинулися профспілки, які в свою чергу розпочали діяльність по захистуробітників, вплинули на уряд, завдяки чому було встановлення мінімальнузаробітну платню та максімалну тривалість робочого дня. Після появипрофспілок з'явилась реальна сила, яка могла на законних підставахзахищати права робітників. А це дуже важливе досягнення.

Ще хотілося б зазнічіті вагу деякіх зовнішньополітичних дій. Хочадеякі дії не схвалювали інші держави та окремі люди, вони були спрямованінасамперед на захист держави в цілому, та кожного громадянина окремо.
Також стосовно зовнішньої політики, хотілося б визначити яку роль зіграловизнання Сполученими Штатами СРСР. Налагодження стосунків в деякій міріпом'якшив відносини між двома великими державами, що в майбутньомузіграло дуже важливу роль. Було укладено доровора націлені на покращенняекономічних відносин, політичних відносин та в інших напрямках. Уекономічному напрямку було закладено гарний фундамент для подальшогорозвитку взаємовідносин.

А взагалі у двох словах це можна охарактеризувати як правильновстановлене законодавство. Правові заходи що було впроваджено під часреформ принесли США багато гарних результатів та правову основу дляподальшого економічного та політичного розвитку.

Список використаної літератури.

1. "Історія США" з-?? про Наука 1985
2. С. В. Іванов "Війна з бідністю Ф. Д. Рузвельта" 1989
3. В. Е. Коломойцев "100 днів президента Рузвельта" 1997
4. И. В. Галкин "На шляху до Білого дому" 1991 г.
5. Е. В. Ананова "Новейшая история США" 1962
6. В. Л. Мальков "Новий курс в США" 1973
7. М. З. Шкундін "До історії державно-монополістичної соціальноїполітики "1980
8. М. Батурин "США і Мюнхен: з історії американської зовнішньої політики 1937
- 1928 г.г. "1961
9. В. Л. Мальков и Д. Г. Наджафов "Америка на роздоріжжі 1929 - 1933 р.р."
1967
10. Е. А. Іванян "Білий дім: президенти і політика" 1976
11. Н. Н. Яковлев "Франклін Рузвельт - людина і політик" 1969 г.