Право як спеціальне соціальне явище

Зміст

| Форми права | 2 |
| Типи права | 4 |
| Право як спеціальне соціальне явище | 6 |
| Взаємозв'язок права і держави | 8 |
| Права людини: визначення, поділ | 9 |
| Права нації: визначення, поділ | 11 |
| Функції права | 12 |
| Список використаної літератури | 13 |

Форми права

Форма права - це державно-офіційні способи закріплення і зовнішньогопрояву правових норм, щозасвідчують їх загальнообов "язковість.
Розрізняють такі форми права:
1) правовий звичай - санкціоноване державою Звичаєве право, що має загальнообов "язковий характер та гарантоване його примусовою силою;
2) релігійно-правові норми - санкціоновані державою церковні канони та інші норми, яким надається загальнообов "язковий характер;
3) правовий прецедент - судовеабо адміністратівнерішення по конкретній юридичній справі, якому надається обов "язковезначення при розвязанні всіх наступних аналогічних справ;
4) нормативно-правовий акт - письмовий документ компетентного органу держави, вякому закріплено правила поведінки загального характеру, що забезпечується державою;
5) нормативний договір - правило поведінки загального характеру, що встановлюється за взаємною домовленістю кількох суб "єктів і забезпечується державою;
6) міжнародно-правові акти - норми міжнародного співтовариства, які з санкції держави поширюються на її туріторії.

Основним джерелом права України є нормативно-правовий акт. Цепояснюється тим, що івн дає можливість:n найбільш чітко сформулювати зміст прав тв обов "язків;n відносно швидко довести зміст до адресатів норми;n створити умови до адекватного розуміння і застосування норми;n оперативно змінювати чи відміняти норму;n здійснювати систематизацію норм і полегшити користування ними.

Існують внутрішні та зовнішні форми права. Внутрішня форма правахарактеризується відповідною сукупністю правових норм, що об'єднуються вінститути, підгалузі і галузі права.

Інститут права:n певна сукупність правових норм, що регулюють однорідні суспільні відносини, зв'язані між собою як самостійна відокремлена група;n сукупність норм права, таких суттєвих і самостійних, що утворюють окремий інститут права в межах комплексної галузі права;n сукупність правових норм, що регулюють окремий вид чи рів суспільних відносин і становлять відокремлену частину галузі права.

Ознаки інституту права: наявність сукупності нормативних приписів;юридична однорідність названих приписів; об'єднання правових норм стійкимизакономірностями і зв'язками, які відбиваються в юридичних Приписах і вцілому в юридичній конструкції.

підгалузь права - об'єднання інститутів права в межах конкретної галузіправа, яке містить загальний і предметний інститути чи їхні асоціації.

Галузь права - це сукупність правових норм (приписів) інститутів права,що регулюють певну сферу суспільних відносин у межах конкретного предмета іметоду правового регулювання з урахуванням принципів і завдань такогорегулювання.

Серед нормативно-правових актів розрізняють закони і підзаконні акти.

Закони - нормативні акти вищого представницького органу влади, щорегулюють найбільш важливі суспільні відносини і мають найвищу юридичнусилу що до інших нормативно-правових актів.

Підзаконні закони - це акти компетентних органів, що видаються напідставі закону, відповідно до його положень і на його виконання. До їхчисла належать:n укази Президента України;n постанови Верховної Ради України та її Президії;n декрети та постанови Кабінету Міністрів України;n Ради Міністрів Республіки Крим;n рішення, нормативні ухвали місцевих Рад народних депутатів;n Інструкції, вказівки та накази керівників міністерств і державних відомств України;n рішення виконкомів місцевих Рад;n накази та інструкції адміністрації підприємств, установ та організацій.

Норма права має внутрішню структуру, яка виражається в її внутрішньомуподілі на окремі елементи, що зв'язані між собою: гіпотезу, диспозицію ісанкцію.

Гіпотеза - частина норми права, яка містить умови, обставини, з настаннямяких можна чи необхідно здійснювати правило, що міститься в диспозиції.

Диспозиція - частина норми, що містить суб'єктивні права та юридичніобов'язки, тобто само правило поведінки.

Санкція - така частина норми права, в якій подано юридичні наслідкивиконання чи невиконання правила поведінки, зафіксованого в диспозиції.
Санкції можіть бути каральними (штрафними), відновнімі чи заохочувальними
(позитивними).

диспозиції, гіпотези та санкції за складом поділяються на прості, складніта альтернативні, а за ступенем визначеності змісту - на абсолютно чивідносно визначені.

Типи права

Об'єктивне та суб'єктивне право.

Право - це соціальне явище, що може розглядатись як єдністьоб'єктивного і суб'єктивного.

об'єктивним правом вважається тому, що воно, хоча і є соціальнимявищем, дано людям як реальний факт об'єктивної дійсності.
Загальнообов'язкові правила поведінки встановлюються і існують незалежновід індивідуальної свідомості суб'єкта.

Будучи об'єктивним, право матеріалізується в формі одного джерелправа. Особа приймає їх зміст як факт, що незалежить від її особистихпереживань чи відношення до нього. Вона не замислюється своїм відношеннямдо норми, а повинна виконувати її. Застосування права до кожногоконкретного випадку є його перехід від об'єктивного до суб'єктивного. Такимчином, доки норма права є загальною і поширюється на всі випадки конкретноїсфери життєдіяльності - вона є об'єктивною. Основною її вимогою євідповідність соціальним, економічним, політичним та ін. факторівоб'єктивної дійсності, що викликали її до життя. Коли ж вона торкаєтьсяконкретної ситуації і реалізується в поведінці суб'єкта - вона стаєсуб'єктивною. Відтоді вона повинна відповідати вкладеному змісту,конкретним обставинам випадку та адекватним відображенням змісту всвідомості.

Отже, суб'єктивним право стає в площині співвідношення матеріальногобуття і суспільної свідомості. Воно є саме таким, оскільки характеризуєпевні можливості (свободи), що належать суб'єкту як учаснику суспільногожиття.

Суб'єктивне право є закріпленою правовими засобами можливістю чинитиактивні дії самостійно; вимагати активних дій від інших суб'єктів;звертатись до держави за захистом прав.

Суб'єктивний зв'язок являє собою закріплену правом необхідністьпевної поведінки.

Існує зв'язок між об'єктивним і суб'єктивним в праві.

Суб'єктивне право передбачає необхідність закріпленна в правовихнормах держави, що мають об'єктивний характер. А Об'єктивне право знаходитьсвою реалізацію через права і обов'язки громадян, відбивається в їхсвідомості і конкретизується в їх поведінці.

Публічне та приватне право.

Є різні критерії поділу права на публічне і приватне. Так, якщо певнеправо належить індивідові, як приватній особі, то це сфера приватногоправа, якщо ці права належать йому, як громадянинові, - публічного права.
Критерієм поділу також може бути мета, на досягнення якої скерований право.
Якщо право скерований на інтереси окремої особи - приватне право, якщо наметі є задоволення інтересів держави або суспільства вцілому - це сферапублічного права. Отже, норми приватного права стосуються окремих громадянта їхніх інтересів, норми публічного права, насамперед, визначаютьфункціонування самої державної організації і мають на меті задоволенняінтересів суспільства.

Природне та позитивне право.

Природне право не є сукупністю норм формального права, а сукупністюморальних і, водночас, правових вимог. Візнавання існування природногоправа має не тільки теоретичне, але й практичне значення, бо коли єможливим наближення права до ідеї справедливості, то це може статися лишеостільки, оскільки над позитивним правом стоїть вище право - моральне, абоприродне право, яке служить для позитивного права одночасно основою,критерієм й ідеалом.

Під позитивним правом розуміємо всю сукупність чинних правових нормпевної держави, а також сукупність норм, які регулюють міждержавнівідносини. Сам термін позитивне право означає, по-перше, що це норми
(правила), встановлені або санкціоновані певним зовнішнім авторитетом і яківиконуються під впливом певного зовнішнього впливу, а не з власної волі чиз моральної свідомості конкретної особи. По-друге, Позитивізм права полягаєв тому, що його норми реально діють і впливають на поведінку людей, тобтовони здійснюють певний позитивний вплив.

Право як спеціальне соціальне явище

Кожне суспільство потребує не лише системи підкорення, але йупорядкування системних відносин, тобто соціального регулювання.

Воно здійснюється за допомогою соціальних норм - правил поведінкизагального характеру, що регулюють різні сфери суспільних відносин, маютьпевний зміст і забезпечуються різними засобами соціального впливу.

Соціальні норми можна розмежувати і згрупувати таким чином.

За змістом розрізняють політичні, організаційні, культурні, естутічні,технічні та інші норми.

Політичні норми регулюють відносини між класами, націями, народностямиїх участь в органах державної влади і організації держави, відносин державиз іншими елементами політичної системи суспільства.

Організаційні норми закріплюють структуру, порядок створення ідіяльності державних органів і об "єднань громадян.

Норми культури - це правила культурної поведінки людей. У нихвідображується духовний розвиток народу.

Естетичні норми встановлюють правила поведінки людей в звязку зуявленнями про красу людських вчинків (норм етикету).
Технічні норми - правіланеобхідного, доцільного поводження людей зпредметаміприроди, знаряддями праці та іншими технічними засобами. До них належатьіструкції про користування електропобутових приладами, правила виконанняпевних будівельних робіт, норми витрачення сировини, палива та іншінормативи.

Норми права - норми, які встановлюються і охороняються державою.

Норми моралі - це норми, принципи, правила поведінки, які склались всуспільстві під впливом громадської думки і у відповідності з обумовленимиекономічним базисом уявленнями людей про добре, зле, обов "язоксправедливість, честь тощо, і забузпечуються в результаті внутрішньогопереконання та засобами громадського впливу.

Звичаї - це норми, які склались історично, закріпились у суспільнійпрактиці в результаті багаторазового застосування певного роду відносин іввійшли в звичку дій людини, колективу людей.

Дуже близькі до звичаїв традиції - способи поведінки людей, соціальнихгруп, які склались в суспільстві і передаються з покоління в покоління.

Норми громадських організацій - це норми, які встановлюються іохороняються громадськими організаціями. Деяким з них держава надаєобов "язковість.

Релігійні норми - норми, що регулюють поведінку і специфічні культовідії, які засновані на вірі в існування бога (богів). Вони відображені в
Статутах, священних книжках, інших релігійних документах.

Особливостями правових норм порівняно з іншими соціальними нормами єте, n що вони виникають, коли формується держава; n встановлюються або санкціонуються державою; n виражають волю виробничої частини суспільства; n утворюють внутрішньо-узгоджену систему; n формулюють правила поведінки у вигляді прав і обов "язків; n формально визначенні і мають чітко визначені форми зовнішнього виразу.

Соціальна цінність і призначення права можуть бути охарактеризовані якздатність служити засобом і метою для задоволення потреб соціальноїсправедливості, прогресивних інтересів громадян і суспільства в цілому.
Соціальна цінність і соціальне призначення права характеризується такимийого проявами:

1) Право визначається як міра свободи й недоторканості людини, окреслює межі свободи, скеровується на виключення з соціального життя свавілля, безконтрольності та беззаконня.

2) Воно об'єднує в собі загальну волю учасників суспільних відносин, впливає на поведінку й діяльність людей через узгодження їх специфічних інтересів.

3) Цінність і призначення права полягає в тому, що воно є виразником соціальної справедливості, виступає критерієм правильного розподілу матеріальних благ , утвердженням рівності та правового статусу людини в суспільстві.

4) Право являє собою джерело оновлення суспільства, виступає в демократичному громадянському суспільстві як чинник прогресивного соціального розвитку.

5) Як явище культури і цивілізації воно має планетарний характер і забезпечує вирішення проблем міжнаціонального та міжнародного характеру.
Праву як особливому виду соціальних норм притаманні певні ознаки. Вонидають можливість встановити відмінності правових норм поведінки упервісному соціально однорідному суспільстві; показати місце норм правасеред інших соціальних норм державного суспільства; визначити поняття тавластивості права як основного засобу державного регулювання суспільнихвідносин.

Взаємозв'язок держави і права

Держава здійснюючи політичну владу в громадянському суспільстві:n підпорядковує свою діяльність служінню цьому суспільству;n забезпечує рівні можливості для всіх людей у всіх сферах їхньої життєдіяльності на засадах соціальної справедливості й милосердя;n не втручається в особисте життя людини;n регулює суспільні відносини в межах чинної конституції, законів та інших джерел права.

Право як юридичне явище і держава як політична організація владивиникли одночасно і тісно взаємозв'язані.

Право залежить від держави, оскільки:n виникає як інстітуйована система джерел, що встановлюються чи санкціонуються державними органами і службовими особами, а це означає, що юридичне право походить від держави;n є більш-менш сталим і недоторканим завдяки державі;n завдяки державі та її органам впроваджується в життя;n його авторитетність і престижність залежать від держави;n сутність права відображає соціальну сутність і призначення державної організації.

Але слід мати на увазі, що право має відносну самостійність і впливає на державу (її органи), а отже, і держава залежить від права, бо право:n обмежує в демократичному суспільстві державну владу;n упорядковує державну владу через процесуальну і процедурно форму;n дозволяє державним органам відповідні дії;n організовує побудову, структуру, вдосконалення й розвиток державних органів, визначає їхнє функціонування;n надає державним органам престижності і авторітетності.

Права людини. ЇЇ визначення, поділ

Права людини - це певні можливості людини, які необхідні для їїіснування та розвитку в конкретно-історичних умовах, об'єктивновизначаються досягнутим рівнем розвитку людства і мають бути загальними тарівними для всіх людей.

У кожній державі основні права людини закріплюються насамперед восновному її законі - Конституції. У поточних законах та в іншихпідзаконних нормативно-правових актах передбачаються юридичні процедури,порядки, механізми здійснення, реалізації на практиці основних прав людини,закріплених у конституції.

У Загальній декларації прав людини, яка була проголошена і затверджена
Генеральною асамблеєю ООН 10 грудня 1948р., Сказано:
1.Всі люди народжуються вільними та рівними у своїй гідності та правах.
Вони наділені розумом та совістю і повинні діяти у відношені один до одногов дусі братерства;
2.Кожна людина повина мати всі права і всі свободи, проголошені цією
Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії,політичних або інших переконань, національного чи соціального походження,майнового, станового або іншого становища;
3.Кожна людина має право на життя, свободу і особисту недоторканість;
4.Ніхто не повинен бути у рабстві або підневільному стані;
5.Ніхто не повинен зазнавати тортур або жорстокого, нелюдського або такого,що принижує гідність людини, поводження та покарання;
6.Всі люди рівні перед законом і мають право на рівний їх захист передзаконом від любої дискримінації і від підбурюваня до такої дискримінації;
7.Кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентниминаціональними судами в разі порушення її основних прав, наданих їйконституцією або законом;
8.Ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання;
9.Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання в його особисте ісімейне життя, безпідставного посягання на недоторканість його житла,таємницю його корнспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людинамає право на захист від такого втручанняабо таких посягань;
10.Кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місцепроживання у межах кожної держави. Кожна людина має право покинути будь-якукраїну, включаючи і свою власну, і повернутися у свою країну.
11.Кожна людина має право на громадянство. Ніхто не може бути безпідставнопозбавлений громадянства або права на своє громадянство;
12.Чоловікі і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-якихобмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися ізасновувати сім'ю. Шлюб може укладатися при вільній і повній згоді сторін,що одружуються. Сім'я є природним і основним осередком суспільства і маєправо на захист з боку суспільства та держави.
13.Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії;
14.Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення:це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань тасвободу шукати, одержувати та поширювати інформацію та ідеї будь-якимизасобами і незалежно від державних кордонів.

Виходячи із змісту Конституції України та відповідних міжнародно -правових актів всю сукупність прав і свобод прийнято розділяти на такігрупи:
1.політічні права і свободи;
2.особісті права і свободи;
3.соціально-економічні та культурні права.

Права нації. ЇЇ визначення і поділ.

Основні права нації - це певні можливості кожної нації, які необхіднідля нормального її існування та розвитку в конкурентно-історичних умовах,об'єктивно зумовлені досягнутим рівнем розвитку людства і мають бутизагальними та рівними для всіх народів та націй. Потрібно відрізняти праванації і народу, оскільки в суспільстві та державі може існувати кільканацій. В умовах багатонаціональності права націй обумовлені правами державиі всього суспільства. Всі ці права знайшли своє відображення в Деклараціїпро державний суверенітет України, в Акті проголошення незалежності
України, в Декларації прав національностей України, в Законі «Пронаціональні меншини », та інших законодавчих актів. Основні права націїможна класифікувати на фізичні, етнічні, культурні, економічні, політичні.
Право на самовизначення або на державну самоорганізацію належить донайважливіших, визначальних прав всього народу, а не окремоїнації, яка можеіснувати в суспільстві і державі. Ці питання викладені в Резолюції ООН
«Право народів і націй на самовизначення» (1952 р. .).

Функції права

Функції права - це основні напрямки його впливу на суспільні відносини.
Призначення функцій полягає в тому, щоб визначити роль права угромадянському суспільстві, його впливу на суспільні відносини між людьми.

Функції права поділяють на загальносоціальні та спеціальні юридичні.

До загальносоціальніх відносяться:
- гуманістична - право охороняє та захищає права людства , народу, людини;
- організаторсько-управлінську - право суб'єктів на розв'язання економічних і соціальних проблем;
- інформаційну - право інформує людей про волю законодавця;
- Оцінно-орієнтувальну - поведінка людей оцінюється з огляду на закони держави, вказує на безконфліктні, соціально допустимі способи й засоби задоволення потреб людини в межах правомірної поведінки;
- ідеологічно-виховну - право формує у людини певний світогляд, виховує в неї зразки правомірної поведінки;
- гносеологічну (пізнавальну) - право само виступає як джерело знань.

До спеціальних юридичних функцій права відносять регулятивну таохоронну.

Регулятивна функція спрямована на врегулювання суспільних відносинспособом закріплення поведінки в тих чи інших галузях чи інститутах права.

Охоронна функція спрямована на охорону відповідної системи суспільнихвідносин, на забезпечення їхньої недоторканості з боку правопорушників,зменшення чи усунення їх із повсякденного життя.

Список використаної літератури

Основи держави і права.Методічні рекомендації для абітурієнтів/

С. В. Бобровник, С. Я. Лисенков, О. М. Молявко та ін.; К-1993
1. Т. Г. Андрусяк. Теорія держави і права. - Львів.: Фонд «Право для

України», 1997.
2. Правознавство: навч. посібник/за ред. В. В. Копєйчикова .- К.: Юрінком

Інтер, 1998.
3. Правознавство/за ред. М. Настюка, М. Ф. Костицького, - Львів: Світ,

1994.
4.