Тема: "Правове становище господарських об'єднань"

З м і с т

1. Вступна частина

2. Загальна характеристика організаційно-правових форм

3. Асоціація

4. Концерн

5. Корпорація

6. Конгломерат

7. Холдінг

8. Промислово-фінансова група

9. Франчайза

10. Правові аспекти створення, функціонування і ліквідації господарських об'єднань

4. Органи управління об'єднання

5. Відмінність об'єднань підприємств від господарських товариств

6. Висновки і пропозиції

1. Вступна частина.

З розвитком ринкових відносин в Україні розвиваються і формипідприємницької діяльності. Для того щоб успішно працювати в умовахринкової конкуренції та реалізовувати значні фінансово-промислові проектипідріємствам вже недостатньо функціонування в рамках окремих розрізненихгосподарських товариств, і тому вони прагнуть об'єднуватись у групипідприємств за галузевим, територіальним чи іншим принципом. Такіоб'єднання підприємств в цивільному праві називають господарськимиоб'єднаннями. Останні мають свої специфічні ознаки, які відрізняють їх відгосподарських товариств. Чинне законодавство України виділяє чотириосновних види об'єднань підприємств, до яких відносяться асоціації.корпорації, консоріумі і концерни.

Необхідність створення в нашій країні об'єднань була визнана щенаприкінці 60-х років. Пізніше були прийняті перші спроби створеннявиробничих і науково-виробничих об'єднань.

На першому етапі реформи (1992-1993 рр..) було штучно зруйнованобагато виробничих і науково-виробничих комплексів, систем, які складалися зтехнологічно взаємопов'язаних підприємств. Велику роль зіграло наданеколективам структурних підрозділів підприємств право приймати рішення проїх перетворення в самостійні акціонерні товариства. Найбільш Нагляднийрезультат таких дій - створення на базі "Аерофлот" бульш ніж 400самостійних авіакомпаній, з яких тільки 20 жіттездатні, а інші, маючи набалансі 1 - 3 літаки, не мають можливості нормальної організації польотів.
Як слідство - масова неплатоспроможність авіакомпаній, відсутність коштівдля ремонту і обновлення техніки, різке зниження безпеки польотів. Дляаеропортів - відсутність коштів на забезпечення і профілактику наземногоустаткування. Для виробництва - відсутність замовлень на поставкуавіаційної техніки. В результаті цього в порівнянні з 1991 р. об'ємперевезень авіаційним транспортом до 1995 р.. зменшився вдвоє. З 1992 по
1994 рр.. число загиблих на 1 млн. перевезених пасажирів збільшилось майже в
5 разів, знос авіаційної техніки досягнув 70%. Кількість діючих аеропортівзнизилася з 1302 в 1991 р.. до 875 в 1995 р.

Спроби виділення і перетворення в самостійні підприємства наукових ідослідно-конструкторських підрозділів провідних науково-виробничихкомплексів привели їх до руйнування високотехнологічних галузейпромисловості, що значно ускладнило умови функціонування наукоємкіхвиробництв.

Починаючи з 1994 р. все більш підприємств мають наміри ввійти в складвеликих об'єднань. Такі об'єднання, включаючи в себе промисловіпідприємства, наукові інститути, торгові фірми, банки, страхові компанії іінші фінансові структури, є своєрідним каркасом економіки провіднихіндустріальних країн і світового господарства в цілому, основою сучасногопромислового виробництва.

В розвинутих країнах такі структури займають головні позиції вбільшості галузей економіки. Так основу економіки Японії складають шістьпровідних фінансово-промислових груп - "Міцубісі", "Міцуі", "Сутімото",
"Санва", "Фує", "Дай-іте-Канг". Підприємства, які входять в їх склад,забезпчують більше половини загальних продаж в ряді важливіших галузейпромисловості. Торгові фірми, які входять у склад цих груп, здійснюютьбільше половини експортно-імпортних операцій, а їх частка в імпорті окремих,в основному наукоємкіх товарів, досягає 90%. Комерційні і трастові банкицих груп контролюють близько 40% загального капіталу бвнків, страховимкомпаніям належить 53-57% всього страхового капіталу.

Найбільшими з південнокорейських фінансово промислових груп є таківсесвітньо відомі фірми, як "Самсунг", "Деу", "Хенує", "LG". Починаючи з
1975 р. південнокорейський уряд на базі найбільших ФПГ створив 13універсальних торгових компаній. Ці компанії стали важливішими експортерамипродукціїі підприємницького капіталу, а їх вплив на економічний розвиток
Південної Кореї, на динаміку її зовнішньоекономічних зв'язків значнозбільшився в середені 80-х рр.. Вже тоді 11 провідних південнокорейськихкорпорацій володіли приблизно 40% статутного капіталу п'яти найбільшихбанків країни. Подібну ситуацію можливо спостерігати і в економіці іншихкраїн - США, Німеччині, Італії, Франції.

Як свідчить світовий досвід, джерело стратегічних переваг дляучасників об'єднань - це конкурентні переваги, в значній мірі в сферітехнологічного розвитку, забезпечення ресурсами.

В Україні також діяють специфічні фактори, які спонукаютьпідприємства до об'єднання в великі структури: n необхідність відновлення зруйнованих виробничо-технологічних зв'язків. Традиційно виробництво високотехнологічної продукції в

СРСР було сконцентровано на крупних НВО інтегруючіх Життевий цикл виробу від конструкторської розробки до його обслуговуваня у покупця. НВО включали у свій склад науково-дослідні оргнізації, конструкторські бюро, дослідні та серійні заводи. Руйнування цих науково-виробничих комплексів значно погіршило умови як наукових і конструкторських організацій, так і виробничих підприємств. Щоб виправити ситуацію, підприємства роблять спроби відновити об'єднання на новій основі чи створити структури, які більше підходять вимогам розвитку виробництва на сучасному етапі. n Необхідність структурної перебудови виробництва, яка неможлива без координації діяльності усіх ланок технологічного ланцюга і залучення великих фінансових ресурсів. n Лобірування інтересів підприємств. Більш успішно це може бути зроблено не одним підприємством, а їх групою, яка має спільні інтереси.

2. Загальна характеристика організаційно-правових форм.

Об'єднання підприємств здійснюється на добровільних засадах з метоюспільної діяльності на основі комерційного розрахунку та самофінансування.
Відповідно до ст. 3 Закону "Про підприємства в Україні" підприємці можутьоб'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності,якщо це не суперечить антимонопольному законодавству. У зв'язку з цим,однією із важливих функцій Антимонопольного комітету України є проведенняаналізу діяльності існуючих і створювали об'єднань підприємств, длявиявлення, запобігання, обмеження та недопущення в їх діяльностімонополізму.

Об'єднання є юридичними особами і діють на підставі договору абостатуту, який затверджується їх засновниками або власниками.

Підприємства, що входять до складу об'єднань, також зберігають засобою статус юридичної особи і не змінюють форми власності. Об'єднання невідповідають за зобов'язаннями підприємств, що входять до його складу і,навпаки, підприємства - члени об'єднань несуть субсідіарну відповідальністьза зобов'язанням останніх, тобто якщо об'єднання не в змозі виконати своїзобов'язання, то ці зобов'язання виконують підприємства засновники. Умови,розміри та порядок такої відповідальності визначаються, як правило, в межахвнеску кожного із засновників у статутний фонд, що відображається узасновницьких документах.

Об'єднання виконує тільки ті функції і має тільки ті поноваження, якійому делегували підприємства-учасники.

За учасниками об'єднання зберігається право виходу з його складу іззбереженням взаємних зобов'язань і договорів, укладених із іншимипідприємствами і організаціями.

Основним принципом у взаємовідносинах між учаснікмі об'єднання єдобровільність при створенні об'еднання. Юридичною формою її виразу єзасновницький договір і затверджений всіма членами об'еднання статут.

В ньому, окрім загальних, вміщуються відомості про склад об'єднання,основні цілі його діяльності, органи управління, порядок прийняття нимирішень, в тому числі з питань, рішення, за яких повинні приймалисяодноголосно або кваліфікованою більшістю голосів членів об'єднання. Цестосується, перш за все, питань про порядок розподілу майна при ліквідаціїоб'єднання.

Об'еднання створюються для спільного вирішення завдань, що стоять передйого учасниками, підвищення ефективності використання матеріальних,фінансових та інших ресурсів на основі об'єднання зусиль та засобів,організації спільної діяльності, розподілу праці, спеціалізації ікооперації, а також в цілях проведення інших заходів виробничого,комерційного чи природоохоронного характеру.

Об'єднання підприємств в межах делегованих йому повноважень може відсвого імені укладати договори, користуватися послугами кредитно-банківськихустанов, здійснювати експортно-імпортні операції та інші видизовнішньоекономічної діяльності, проводити операції на фондовому ринку.

Об'єднання може створювати підприємства (фірми, центри, виробництва)для надання його учасникам виробничих, транспортних, технологічних,комерційних, проектно-конструкторських, зовнішньо-торгівельних, юридичних,інформаційних, консультативних і інших послуг; організовувати підготовку іпідвищення кадрів, прокат обладнання, фірмове обслуговування споживачівпродуктів учасників, інші роботи; здійснювати заходи соціального розвитку,поліпшення житлово-побутових умов робітників підприємств і структурнихпідрозділів, що увійшли в об'єднання.

Об'єднання здійснює право володіння, використання, розпорядженнязакріпленим за ним майном, до складу якого відноситься також майно,передане об'єднанню підприємствами-засновниками. Майно об'єднання єспільним майном учасників.

До числа основних видів об'єднань підприємств входять: асоціації,корпорації, консорціуми, концерни, холдінгі, конгломерати, фінансово -промислові групи, франчайзинг.

Відповідно до чинного законодавства господарські об'єднанняподіляються на договірні і статутні. До договірних об'єднань законодавецьвідносить асоціації та корпорації, а до статутних - консорціуми і концерни.

Першим видом договірного об'єднання є асоціація. Вона створюєтьсяучасниками з метою координації їх діяльності, тобто узгодження дій стосовновизначення цін, освоєння ринків збуту, захисту інтересів своїх членів тощо.
Координація не вимагає централізації управління підприємствами - членамиасоціації. Саме тому правління асоціації не має права втручатись увиробничу та комерційну діяльність своїх членів.

Такі об'єднання підприємств створюються, перш за все, за галузевою,територіальною або іншими ознаками з метою забезпечення спільних інтересівучасників на регіональному, національному або міжнародному ринку. Асоціаціяпредставляє інтереси своїх членів у відносинах з державними та недержавнимиорганізаціями. Вона розробляє економічні та юридичні прогнози, узагальнюєта розповсюджує передовий досвід підприємств, виборює право своїх членів,надає їм інформацію, скликає конференції, веде видавничу діяльність вінтересах асоціації тощо. Але головними в діяльності асоціації є функціївиробничого характеру. До числа останніх відносяться функції координаціївиробничої діяльності між членами асоціації, поглиблення між нимикооперації, науково-технічного співробітництва, здійснення спільнихпідприємницьких проектів тощо.

Асоціація являє собою "м'яку" форму централізації зусиль її учасників,для неї характерні:
. менша централізація управлінських зв'язків порівняно з іншими видами об'єднань;
. можливість одночасно бути членом кількох асоціацій;
. на відміну від інших видів об'єднань, які мають здебільшого сервісний характер, асоціація централізує лише одну чи декілька із кількох виробничо-господарських та управлінських функцій.

Створюються асоціації суто на добровільних засадах. Засновникамиможуть бути підприємства всіх форм власності, які укладають між собоюбагатосторонній установчий договір, де визначають усі необхідні умовидіяльності об'єднання. Юридичною основою створення асоціації єволевиявлення сторін договору.

Іншим видом договірного об'єднання закон визначає корпорацію.
Особливістю цього виду договірного об'єднання підприємств є побудовадіяльності корпорації на повній фінансовій залежності від одного чи кількохїї членів. Корпорації є досить розвинутою формою об'єднання, оскільки їхдіяльність грунтується на створенні системи управління, що відрізняєтьсятісними фінансовими, організаційними, маркетинговими зв'язками міжучасниками, функціонуванням розвитку правлінськіх структур на рівніоб'єднання в цілому.

Порівняно з асоціацією корпорація має більш жорстку організаційнуструктуру і являє собою договірне об'єднання, яке створюєтьсяпідприємствами будь-яких форм власності на основі поєднання їх спільнихвиробничих, наукових та комерційних інтересів та централізованогоуправління діяльністю членів об'єднання. Для централізації управління членикорпорації делегують правлінню частину своїх повноважень. В корпорації, таксамо як і в асоціації, зберігається принцип добровільного членства. Звідсивипливає те, що юридичною основою створення договірного об'єднання єволевиявлення сторін договору. Основним принципом у правовому становищідоговірних об'єднань, який відрізняє їх від статутних являється принципдобровільного членства. Підприємства, які добровільно входять до складугосподарського об'єднання, так само мають і право добровільного виходу знього, але за загальним правом у випадках виходу зберігають силу взаємнізобов'язання і договори, укладені підприємствами з об'єднанням і між собою.

Тепер розглянемо статутні об'єднання. На відміну від договірнихстатутні об'єднання не мають установчих договорів і діють на підставістатуту. Це пов'язане з тим, що юридичною основою цих об'єднань є неволевиявлення сторін, а фінансова або адміністративна залежність членівоб'єднання від одного або групи підприємств. Основним видом статутногооб'єднання підприємств є концерн. Утворення концернів значною міроювикликане необхідністю переміщення капіталу з менш перспективних галузейпромисловості в більш перспективні, а також для реалізації значнихфінансових проектів.

Ст. 3 Закону "Про підприємства в Україні" визначає концерн як СТАТУТНЕоб'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту,банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного абогрупи підприємств. Першою характерною ознакою концернів є те, що їхзановнікамі є власники або уповноважені ними органи, а не саміпідприємства. Наприклад, концерни загальнодержавної власності створюються,реорганізуються і ліквідуються рішенням Кабінету Міністрів України, Складчленів і статути цих об'єднань затверджують відповідні галузевіміністерства.

Територіальні статутні об'єднання комунальної власності створюються,реорганізуються і ліквідуються відповідними радами народних депутатів. Затаким же принципом створюються концерни, які об'єднують підприємства,засновані на залученні приватного капіталу. Підставою для об'єднанняпідприємств саме на основі статуту, а не установчого договору є повнафінансова залежність підприємств-членів концерну від одного або групипідприємств.

На сучасному етапі розвитку економічних відносин концерни здійснюютьзначний вплив і на розвиток економіки високорозвинених країн Північної
Америки і Західної Європи. Під словом "концерн" тут розуміють об'єднаннягрупи підприємств (дочірніх фірм) навколо одного підприємства (материнськоїкомпанії), яка володіє контрольним пакетом акцій цих підприємств.

Другою ознакою концернів є те, що вони діють на підставі статутів,затверджених власниками або уповноваженими ними органами, і не маютьустановчих договорів. Отже, предмет і цілі їх діяльності визначаютьвласники або уповноважені ними органи, а не самі члени об'єднань.

Особливістю правового становища статутних об'єднань є обмежене правовиходу з них підприємств-членів. Підприємства мають право вийти ізстатутного об'єднання тільки за згодою засновника (власника абоуповноваженого органу).

Ще однією характерною рисою є те, що фінансова залежність породжуєадміністративну. Тобто підприємство-засновник стає вищестоящим органом щодопідприємств-членів об'єднання, а оскільки до складу концерну час?? про входятьпідприємства з різними сферами діяльності, то успішно концернфункціонуватиме лише тоді, коли буде забезпечено постійний потік інформаціївід дочірніх фірм до материнської компанії.

Таким чином, об'єднання капіталу і зосередження адміністративнихфункцій в руках центрального органу управління надасть змогу більшефективно реалізовувати значні фінансові проекти і оперативно реагувати назміну ринкової кон'юнктури.

На відміну від асоціацій і консорціумів учасники концерну не маютьправа бути одночасно учасниками інших об'єднань без згоди концерну, увідповідності із засновницьких документах можуть нести субсідіарнуюридичну відповідальність за зобов'язаннями концерну, в свою чергу концернможе відповідати за зобов'язаннями учасників.

Тепер розглянемо консорціум як один із видів статутних об'єднань.
Законодавець визначає консорціум як тимчасове СТАТУТНЕ об'єднанняпромислового і банківського капіталу для досягнення статутної мети. Якправило, консорціуми створюються для реалізації певних фінансово -промислових проектів, коли проект перевищує фінансові можливості одногобанку. Створюються консорціуми на строк виконання проектів, замовлень.
Після досягнення поставленої мети вони або ліквідуються, абореорганізуються в постійні господарські об'єднання.

У консорціум можуть об'єднуватись також промислові підприємства безбезпосередньої участі банківського капіталу, які разом створюють достатніфінансові можливості для реалізації проекту. Підприємства можуть зберігативідомчу належність.

Консорціум грунтує свою господарську діяльність на засадахрозпорядження і використання майна, яке виділяють його засновники у виглядіпаїв, централізованих засобів, що виділяє держава на реалізацію відповіднихцільових програм, а також інших ресурсів, в тому числі позикових-фінансовихзасобів.

Розподіл обов'язків між учасниками консорціуму базується наспеціалізації по принципу найбільшої компетенції, надбання найбільшогопідприємницького досвіду у вирішенні проблем певних сегментів програми чипроекту. Діяльність консорціуму охоплює, як правило, стикові проблемикількох галузей чи відомств. Учасники консорціуму можуть бути членамикількох консорціумів одночасно.

Консорціуму делегується право представляти інтереси своїх учасників вдержавних органах, для чого в його структурі управління створюютьсявідповідні функціональні органи.

За своїми зобов'язаннями консорціум несе солідарну майновувідповідальність перед кредиторами.

Що стосується створення консорціуму на основі статуту, то в даномувипадку є певні труднощі в усвідомленні логіки законодавця, який визначивконсорціум саме як СТАТУТНЕ об'єднання.

незрозуміле чому тимчасове об'єднання підприємств має створюватись наоснові статуту, а не установчого договору, адже тимчасово об'єднуватись длядосягнення певної мети можуть і абсолютно незалежні одне від одногопідприємства і таке об'єднання породжує між ними договірні відносини. Учинному законодавстві України існує договір про спільну діяльність, згідноз яким підприємства об'єднуються для досягнення певних цілей і який маєсхожу з консорціумом юридичну природу. В законодавстві Російської
Федерації, ФРН, Франції та інших зарубіжних країн створення іфункціонування консорціумів також носить договірний характер. І тому, намій погляд, консорціум, як тимчасове об'єднання підприємств, повиненстворюватись і функціонувати на основі установчого договору, а не статуту.

Конгломерат - статутний об'єднання підприємств, які здійснюють спільнудіяльність на основі добровільної централізації функцій виробництва,науково-технічної, інвестиційної, фінансової діяльності, а також дляорганізації комерційного обслуговування. Конгломерат схожий з вертикальнимконцерном і утворюється із підприємств, технологічно взаємозв'язанихпроцесом виробництва. Основною відмінністю конгломерату від концерну є те,що його учасники користуються широкою економічною автономією: ця формаоб'єднання дозволяє учасникам більший маневр щодо своїх капіталів,можливість інвестування його в багтообіцяючій проект без отримання згоди наце інших учасників конгломерату.

Холдінг - холдінгове добровільне об'єднання підприємств з метоюуправління іншими компаніями задопомогою володіння контрольними пакетами їхакцій. Розрізняють два види холдінгу - чистий холдінг, який утворюєтьсяспеціально для виконання зазначеної вище функції, а також змішаний холдінг,який поряд з управлінням за допомогою контрольних пакетів акцій здійснюєтакож підприємницьку діяльність в промисловості, кредитно-банківській,торгівельній, транспортній та інших сферах. Функції холдінгу фактичноздійснює будь-яка велика компанія, яка володіє контрольними пакетами акційінших компаній.

Холдінгі мають різноорганізаційну форму - господарського товариства,одноосібного, державного підприємства. Як правило, учасники холдінгу маютьдосить широку економічну незалежність в оперативно-господарськійдіяльності.

Промислово-фінансова група (ПФГ) - об'єднання, до якого можуть входитипромислові підприємства, сільськогосподарські підприємства, банки, науковіі проектні установи, інші установи і організації всіх форм власності, щомають на меті отримання прибутку, і яке створюється за рішенням Уряду
України на певний термін з метою реалізації державних програм розвиткупріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки
України, включаючи програми згідно з міждержавними угодами, а такожвиробництва кінцевої продукції.

Характерні риси:господарська організація корпоративного типу;добровільність створення, але на підставі рішення Уряду України;вимоги до учасників - наявність статусу юридичної особи;належність ПФГ до господарських організацій, які здійснюють управліннядіяльністю (координацію діяльності) їх учасників і є вториннимиструктурами;відсутність (як основної) мети отримання прибутку;різний склад учасників (підприємства та інші господарські організаціїпевної або різних галузей народного господарства);тяжіння до монополізму, що зумовлює необхідність погодження питаннястворення ПФГ з Антимонопольним комітетом та здійснення цим органомконтролю за діяльністю ПФГ;відсутність статусу юридичної особи;мета створення - реалізація державних програм розвитку пріоритетних галузейвиробництва і структурної перебудови економіки, а також виробництвокінцевої продукції;заборона створювати ПФГ у сфері торгівлі, громадського харчування,побутового обслуговування населення, матеріально-технічного постачання,транспортних послуг;обов'язкова участь у ПФГ банку і водночас вимога участі лише одного банку в
ПФГ;наявність певних умов для створення ПФГ: а) мети створення; б) укладення між майбутніми учасниками ПФГ генеральної угоди про суміснудіяльність; в) подання уповноваженої особи ініціатора (ініціаторів) створення ПФГпередбаченого законом пакету документів і узгодження питання створення ПФГз певними державними органами (Мінекономіки, Фондом держмайна,
Антимонопольним комітетом тощо); г) мінімального розміру розрахункового обсягу реалізації кінцевоїпродукції ПФГ, еквівалентного сумі в 100 млн дол. США, починаючи з другогороку після створення ПФГ;тимчасовість діяльності ПФГ (створення на певний строк);обов'язковість укладення генеральної угоди про сумісну діяльність міжголовним підприємством та іншими учасниками ПФГ, що регулює відносини міжними (всередині ПФГ);відсутність спеціально створених органів управління, функції яких, у томучислі і здійснення представництва ПФГ у відносинах з третіми особами,покладається на головне підприємство, до якого закон встановлює певнівимоги (виготовлення кінцевої продукції ПФГ, здійснення її збуту, а такожсплата податків в Україні і обмеження/заборона для певних категорійгосподарських організацій (торговельних підприємств, підприємств в сферігромадського харчування, побутового обслуговування, матеріально-технічногопостачання, банків, фінансово-кредитних установ) бути головнимпідприємством ПФГ;особливий порядок реєстрації для ПФГ, який здійснюється Мінекономіки;вихід головного підприємства або іншого учасника ПФГ, що здійснюєтьсяприйняттям постанови Кабінету Міністрів і обов'язково тягне за собоюреорганізацію ПФГ та її нову реєстрацію в Мінекономіки;діють на підставі Закону України "Про промислово-фінансові групи в
Україні ", постанови Кабінету Міністрів України про створення відповідної
ПФГ, генеральної угоди про сумісну діяльність між головним підприємством таіншими учасниками ПФГ.

Порівняльна характеристика правового становища господарськогооб'єднання відповідно до ст. 3 Закону України "Про підприємства в Україні"і промислово-фінансової групи згідно із Законом України "Про промислово -фінансові групи в Україні "

Спільні риси: господарські організації корпоративного типу; добровільність створення; вимоги до учасників - наявність статусу юридичної особи; належність до організацій, які здійснюють управління діяльністю
(координацію діяльності) їх учасників і є вторинними структурами; відсутність мети отримання прибутку; мета створення - координація діяльності учасників і об'єднання їхзусиль для вирішення спільних соціальних та економічних завдань (досягненняспільних соціальних та економічних результатів); різний склад учасників (підприємства та інші господарські організаціїпевної або різних галузей народного господарства); тяжіння до монополізму, що зумовлює необхідність отримання згоди
Антимонопольного комітету на створення господарського об'єднання і ПФГ таздійснення цим органом контролю за їх діяльністю.

Відмінні риси: наявність у господарського об'єднання статусу юридичної особи івідсутність такого статусу у ПФГ; наявність у ПФГ мети реалізації державних програм розвиткупріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки, атакож виробництва кінцевої продукції, що необов'язково для добровільнихгосподарських об'єднань; заборона створювати ПФГ у сфері торгівлі, громадського харчування,побутового обсуговування населення, матеріально-технічного постачання,транспортних послуг (щодо господарського об'єднання закон таких обмежень невстанолює); обов'язкова участь у ПФГ банку і водночас вимога участі лише одногобанку в ПФГ (щодо господарського об'єднання таких обмежень і вимог НЕвстановлюється); наявність певних (непрітаманніх господарському об'єднанню) умовстворення ПФГ: а) мети реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузейвиробництва і структурної перебудови економіки, а також виробництвакінцевої продукції; б) укладення між майбутніми учасниками ПФГ генеральної угоди просумісну діяльність; в) подання уповноваженою особою ініціатора (ініціаторів) створення ПФГпередбаченого законом пакету документів і узгодження питання створення ПФГз певними державними органами (Мінекономіки, Фондом держмайна,
Антимонопольним комітетом тощо); г) мінімального розміру розрахункового обсягу реалізації кінцевоїпродукції ПФГ, еквівалентного сумі в 100 млн дол. США, починаючи з другогороку після створення ПФГ; тимчасовість діяльності ПФГ, в той час як господарські об'єднанняможуть створюватися як на певний строк, так і без визначення термінудіяльності; обов'язковість укладення генеральної угоди про сумісну діяльність міжголовним підприємством та іншими учасниками ПФГ; що регулює відносини між ними; в частині господарського об'єднання
(концерні, консорціумі) таку функцію (нарівні з іншими) виконує статут, а вінших (асоціації, корпорації) - договір; створення господарського об'єднання на добровільних засадах зарішенням самих учасників, а ПФГ - за рішенням Уряду України; грунтовне регулювання на законодавчому рівні порядку створення,діяльності, реорганізації та ліквідації ПФГ на відміну від господарськогооб'єднання, внутрішня організація яких, порядок управління, представництватощо визначаються самими учасниками в установчих документах; здійснення представництва ПФГ його головним підприємством, аоб'єднанням чи його головним підприємством, чи створеним учасникамивиконавчим органом господарського об'єднання (ці питання регулюютьсяустановчими документами господарського об'єднання); встановлення законом до головного підприємства ПФГ певних вимог:виготовлення кінцевої продукції ПФГ, здійснення її збуту, а також сплатиподатків в Україні і обмеження/заборона для певних категорій господарськихорганізацій (торговельних підприємств, підприємств у сфері громадськогохарчування, побутового обслуговування, матеріально-технічного постачання,банків, фінансово-кредитних установ) бути головним підприємством ПФГ, у тойчас як питання представництва господарського об'єднання вирішуються налокальному рівні (тобто самими учасниками господарського об'єднання); особливий порядок реєстрації для ПФГ, який здійснюється Мінекономіки;господарське об'єднання реєструються в загальному для всіх суб'єктівпідприємницької діяльності порядку; здійснення виходу головного підприємства або іншого учасника ПФГприйняттям постанови Кабінету Міністрів України, а вихід учасника згосподарського об'єднання - внесенням відповідних змін до установчихдокументів і відомостей державної реєстрації; вихід або виключення з ПФГ головного підприємства обов'язково тягне засобою реорганізацію ПФГ та її нову реєстрацію в Міністерстві економіки; уразі виходу або виключення одного з учасників (у тому числі і головногопідприємства) з господарського об'єднання необхідно внести відповідні змінидо установчих документів і до відомостей державної реєстраціїгосподарського об'єднання;

Господарські об'єднання можуть створюватися за галузевою,територіальною ознаками, або залежно від ступеня централізації функційуправління діяльністю їх учасників (асоціації, корпорації, концерни) та заіншими ознаками; для ПФГ такого розмаїття форм і видів закон не передбачає;

Господарські об'єднання діють на підставі договору та/або статуту івідповідно до положень ст.3 Закону України "Про підприємства в Україні", а
ПФГ - на підставі Закону України "Про промислово-фінансові групи в
Україні ", постанови Кабінету Міністрів України про створення ПФГ,генеральної угоди про сумісну діяльність між головним підприємством таіншими учасниками ПФГ.

Франчайзинг. На сучасному етапі розвитку України франчайзинг є тієюформою організації бізнесу, виробленою світовою практикою, яка в комплексіз іншими ринковими структурами могла б стимулювати антикризові процеси тасприяти відродженню вітчизняної економіки.

Слово ФРАНЧАИЗИНГ походить від французького franchir, яке означає
"Звільняти"; у англійському варіанті franchising - це право, привілегія.

Зміст франчайзингу зводиться до наступного: головна компанія (франчайзер) надає індивідуальному підприємцю
(франчайзі) або групі підприємців ліцензію (франшизу) на виробництвопродукції, торгівлю товарами або надання послуг під торговельною маркоюданої компанії на обмеженій території, на термін і умовах, які визначенідоговором. Таким чином франчайзі отримує готове підприємство. І саме вцьому головна привабливість франчайзингу. Франчайзі не потрібно створюватипідприємство крок за кроком, як повинен це робити підприємець, який починаєвсе з нуля. Навпаки, підприємство франчайзі виникає за ніч. І, ймовірно,воно буде копією усіх підприємств у франшізній системі. За фіксовану платуфранчайзі отримує кваліфіковану допомогу, яка б у противному випадку була бзначно дорожчою для його окремого підприємства. У сутності, франчайзингпроцвітає тому, що поєднує стимул до власності малим підприємством зуправлінською майстерністю великого бізнесу.

Структуру франчайзінгової системи можна розглянути та проаналізуватиза допомогою мал. 1.

Перевагою для починаючих підприємця є те, що приналежність до єдиноїфранчайзінгової системи і використання торговельної марки значно знижуєризики.

Постійна підтримка і контроль з боку франчайзера дає можливістьвласникам франшиз навчитися ефективним методам управління бізнесом,підвищити свій професіоналізм і компетентність. Проте, їх підприємницькаініціатива обмежена: крім того, що франчайзер втручається у всі сферидіяльності підприємства, він може приймати важливі рішення, не враховуючидумки окремих франчайзі. Та все ж франчайзі має справу з перевіренимбізнесом; послуги франчайзера конкурентоспроможні, а товари надійні. І ті,і інші стандартизовані, і турбота про подальше удосконалення якостіповністю лежить на франчайзері. Відповідно, ініціатива власника франшизи пооновленню і розширенню асортименту і специфікацій обмежена цимистандартами. Безперебійне постачання продукції, сировини і матеріалів, якіповністю забезпечують потреби підприємства, безперечно, позитивний фактор.
Але у деяких випадках асортимент чітко регламентований умовами договору, іфранчайзі не має права його порушувати, продаючи інші товари або послуги,

оскільки може скласти конкуренцію товарам франчайзера. До того ж обсягипродажу, можна вважати, нав'язуються власнику франшизи у відповідності зполітикою маркетингу компанії-франчайзера і дуже часто не відповідаютьпланам і можливостям франчайзі.

Франчайзі контролює визначений район; він має гарантію від вторгненняфраншиз-конкурентів і, так би мовити, стає монополістом. Проте, і ріст йогобізнесу обмежений територією, яка закріплена за ним згідно договору.
Франчайзер повністю відповідає за маркетинг продукції та послуг, включаючиорганізацію рекламний компаній; витрати франчайзі на рекламні заходи восновному полягають у незначних відрахуваннях в централізований рекламнийфонд франчайзінгової системи. Проте, напрямок і цілі реклами визначає такожфранчайзер, а кошти на неї франчайзі відраховує незалежно від фактичноївіддачі, яку отримує власник фраішізі від рекламної кампанії. В цілому,франчайзі може розраховувати на різноманітні фінансові пільги, як прикупівлі самої франшизи, так і під час розрахунків за постачання, алепостійні відрахування франчайзеру згідно договору франчайзинга можутьзначно знижувати загальний дохід власника франшизи.

Практика франчайзингу в зарубіжних країнах продемонструвала, щофранчайзі, знаходячись безпосередньо біля споживача, більш чутливовловлюються його настрої, коливання попиту і умови конкуренції. Дляфранчайзера вони можуть стати продуктивним джерелом новаторських ідей тавдалим випробувальним стартом для апробацій нових товарів та послуг. Яквласник підприємства франчайзі ефективніше і надійніше найманого керівникаабо службовця. З іншого боку, як самостійний підприємець, він гострішеусвідомлює свою залежність від франчайзера і прагне її позбавитись. Длявласника франчайзінгової системи - це потенційна загроза. Вихід окремогофранчайзі з франчайзінгової мережі відразу ж складає конкуренцію навизначеному сегменті ринку, а його банкрутство підриває репутаціюфранчайзера, навіть якщо його безпосередньої вини у провалі: немає.

Отже, франчайзинг - явище специфічне. Особливість цієї формипідприємництва у тому, що підприємства, які працюють у системіфранчайзингу, не дивлячись на юридичну самостійність, є по суті своїйчастиною єдиної системи. Таким чином, франчайзинг, з одного боку, допомагаєуникнути цілий ряд перешкод, пов'язаних з функціонуванням незалежногомалого бізнесу, а з іншого боку, породжує проблеми, які до того ж