Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 2 стор
Правотворчість: поняття, принципи, основні види, стадії ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 4 стор
Суб'єкти правотворчості ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 13 стор
Законодавчий процес ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 16 стор
Проблеми вдосконалення процесу пошуку права в діяльності парламенту
... .. 24 стор
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 33 стор
Література ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 35 стор
я
В останні роки особливий інтерес не тільки науковців, а й практиків викликаютьпитання, що стосуються правотворчої діяльності різних органівдержавної влади і, перш за все результату цієї діяльності --прийнятих ними нормативно-правових актів. Величезне значення длявдосконалення поточного законодавства, практики його застосування, вцілому вдосконалення правової системи має прийняттядержавними органами нормативних правових актів у межах їхповноважень, визначення співпідпорядкованості (ієрархії) цих актів, порядкуопублікування і вступу в силу і т.д. Тому дослідження, присвяченіданої проблематики і в тому числі проблем правотворчості, мають нетільки важливе теоретичне, але й практичне значення.
Правотворчість - це одне з важливих напрямків роботи держави. Цеспецифічна, що вимагає особливих знань і умінь інтелектуальнадіяльність, пов'язана зі створенням або зміною існуючих удержаві правових норм. За результатами правотворчої роботи - законамта інших нормативних актів - судять про державу в цілому, ступеня йогодемократичності, цивілізованості, культурності. Людське суспільствозавжди мало потребу в точних і досконалих правових рішеннях, у такійдіяльності держави, в результаті якої створюються норми права,правила поведінки громадян і організацій, що дозволяє назвати данедержава правовим без будь-яких перебільшень.
Підвищення якості правових рішень, зниження до мінімуму числанеефективних нормативних актів - постійна задача законодавця, якщо вінпрагне до формування правової держави. Саме цим пояснюєтьсятеоретичне і практичне значення вивчення проблем, пов'язаних зпроцесом створення норм права. «Споживачами» законів є люди,суспільство, тому не можна допускати прийняття поспішних, непродуманихправових рішень, тому що будь-яка помилка законодавця спричиняє невиправданіматеріальні витрати, порушення інтересів громадян.
Крім того, осмислення теоретичних проблем правотворчості під кутомзору юридичної науки і практики, а також бачення глибинних процесівправообразования взагалі, об'єктивної обумовленості права потребамисоціально-економічного розвитку дозволяє глибше оцінити роль права,побачити всю значущість і багатогранність правотворчої діяльностіорганів держави, а, отже, і значущість діяльності юриста впідготовки нормативних правових актів і в проведенні їх у життя.
За своєю сутністю Республіка Білорусь - правова держава. Цевстановлено у статті 1 Конституції Республіки Білорусь 1994 року зізмінами і доповненнями, внесеними на республіканському референдумі 24листопада 1996 року. № Однак правова держава - це високий рівеньавторитету державності, реального режиму панування права,забезпечує всі права людини і громадянина в економічній,політичній і духовній сферах. Тому для створення правової державинедостатньо його проголошення, воно має фактично скластися яксистема гарантій від безмежного втручання владних структур.
Процес формування правової держави передбачає глибокі змінив стані законності, правотворчості, в правовій культурі громадян іпосадових осіб, в діяльності правоохоронних органів.
№ Конституція Республіки Білорусь. Мінськ, «Білорусь», 1997.С.4.
Глава 1. Правотворчість: поняття, принципи, основні види, стадії.
До недавнього часу білоруська юридична наука визначалаправотворчість, як спеціальну діяльність компетентнихдержавних органів (на референдумі - всього народу) по виданнюнормативних правових актів, в результаті якої створюються,переробляються або скасовуються норми права,
Проте останнім часом замість поняття «правотворчість» білоруськезаконодавство використовує такі поняття, як «нормотворчадіяльність »,« нормотворчий орган »,« нормотворчий процес »та інсукупності ці поняття аналогічні поняття «правотворчість» або, заПринаймні, замінюють його, наповнюючи в той же час новим змістом.
«Нормотворча діяльність - наукова і організаційна діяльність зпідготовки, експертизи, зміни доповнення, прийняття (видання) абоскасування нормативних правових актів.
нормотворчий орган (посадова особа) - державний орган
(посадова особа), уповноважений (уповноважена) приймати (видавати)нормативні правові акти.
нормотворчий процес - нормотворча діяльністьнормотворчі органів (посадових осіб) з розробки та прийняття
(видання) нормативно-правових актів, введення їх в дію ». №
З вищесказаного випливає, що визначається раніше поняття
«Правотворчість» знаходить в собі таку логічну помилку, як звуженняпоняття. Вона полягає в тому, що суб'єктом правотворчості може бути нетільки «компетентний державний орган», «народ у випадку референдуму»,або «недержавний орган у разі делегування йому повноважень», щовипливало з обумовленого раніше поняття, але також і
№ Закон «Про нормативні правові акти Республіки Білорусь».// Національнийреєстр правових актів Республіки Білорусь. 2000. № 6. С34.
посадова особа, наділена повноваженнями видавати нормативні правовіакти. Крім того, розглядається закон конкретизував, традиційнощо використовувалися раніше поняття «створення» та «переробка» поняттями
«Підготовка», «експертиза», «зміна», «додаток» і «прийняття»нормативних правових актів. Отже, нормотворчість (правотворчість) - ценаукова і організаційна діяльність компетентних державних органів
(посадових осіб), а також недержавних організацій у разіделегування їм спеціальних повноважень і народу в ході референдуму зстворення, зміни та скасування норм права шляхом видання нормативногоправового акта.
Слід також зазначити, що поряд з нормами права, існують і іншісоціальні норми. Законодавець під нормотворчістю розуміє створеннясаме норм права, а не інших соціальних норм. Однак цього не випливає зсамого використовуваного поняття. Тому поняття «нормотворчість» придетальному розгляді знаходить в собі логічну помилку занадто широкоговизначення.
У зв'язку зі зміною обсягу поняття "нормотворчість», змінюється
(уточнюється) також і класифікація даного поняття з суб'єкту. Цеполягає в тому, що законодавство поряд з правотворчістьдержавних органів виділяє правотворчість посадових осіб,прирівнюючи, однак, другий вид правотворчості до першого.
Таким чином, правотворчість за суб'єктами поділяється на такі види:
- правотворчість народу шляхом референдуму;
- правотворчість компетентних державних органів іпосадових осіб;
- правотворчість недержавних організацій у разі делегування їм спеціальних повноважень.
Слід мати на увазі, що крім класифікації правотворчості посуб'єктам можлива класифікація і за іншими підставами. Так, заюридичній силі правотворчість поділяється на:
- законотворчість;
-розробку підзаконних нормативних правових актів зовнішнього регулювання;
- розробку підзаконних нормативних правових актів внутрішнього регулювання.
За змістом нормотворчої діяльності правотворчість поділяється нанаступні види:
- підготовка, експертиза та прийняття нормативних правових актів;
- зміна і доповнення нормативних правових актів;
- скасування нормативних правових актів.
Необхідно відзначити, що правотворчість Республіки Білорусьдотримується певних принципів, які є досягненняминаціональної та світової юридичної науки. У Законі «Про нормативно-правовихактах Республіки Білорусь »№ визначені наступні принципи нормотворчості:
- демократизм;
- законність;
- наукова обгрунтованість;
- всебічний облік і забезпечення прав і свобод особистості;
- врахування інтересів всіх соціальних груп і прошарків суспільства;
- поєднання загальнодержавних і регіональних інтересів;
правотворчої діяльності здійснюється на базі основнихпринципів, що виражають керівні ідеї та організаційні засади, яківизначають суть і загальні напрямки цієї діяльності. У теорії прававиділяються наступні найбільш важливі принципи правотворчості в сучаснихцивілізованих державах:
Демократизм.
Суть цього принципу полягає у встановленні та забезпеченні
__________________________________________________________________< br>№ Закон «Про нормативні правові акти Республіки Білорусь».// Національнийреєстр правових актів Республіки Білорусь. 2000. № 6. (Ст.7)
вільного демократичного порядку розробки, обговорення і прийняттянормативно-правових актів будь-якого рівня і особливо законів. Мовайде, перш за все, про створення таких законодавчих процедур, які насправі забезпечували б вираз в законах справжніх, а не уявних (перекручених)волі інтересів народу. Закони повинні прийматися легітимним вищимпредставницьким органом, що представляють все населення країни, а не тількийого частину.
Юридичні процедури повинні максимально забезпечуватинезалежність парламенту від яких би не було незаконних тисків, впливів,а з іншого боку, запобігати, виключати свавілля законодавців.
Принцип демократизму виключає ухвалення законів одноособово будь-якимпосадовою особою держави і можливість наділення його правомабсолютного вето на законопроекти повністю або частково. Виключається такожможливість наділення законодавчими функціями виконавчої влади.
Цей принцип передбачає широку участь народу в обговоренні проектівнайбільш важливих актів з введенням порядку державного обліку
(реєстрації), які заслуговують на увагу пропозицій населення по винесенихна обговорення законопроектів. На референдуми повинні виноситися проектитаких документів, зміст яких може бути і повною мірою доступним длярозуміння будь-якого учасника процедури голосування і за якими можнасформулювати однозначну відповідь. У разі наявності альтернативнихпропозицій має бути забезпечена рівна можливість всебічного таповного вивчення і зіставлення цих матеріалів. Важливим аспектом принципудемократизму у правотворчості є також неприпустимість доданнязакону зворотної сили, якщо він посилює відповідальність. Законодавецьзобов'язаний дуже уважно ставитися до цієї процедури і в тих випадках,коли надання нормативного вирішення зворотної сили може погіршити правовестановище суб'єктів.
Процедури обговорення і прийняття законів мають бутиголосними, а тексти прийнятих актів повною мірою доступні для розуміннянаселення. У першу чергу це відноситься до актів, що зачіпають права,свободи і обов'язки громадян.
Законність.
Відповідно до цього принципу нормативно-правові акти маютьприйматися строго в рамках правочинів, наданих правотворчоїоргану. Принцип законності, насамперед, передбачає забезпеченняверховенства Конституції в процесі правотворчості. Природно, якщо сама
Конституція як основний закон держави прийнята на основі і придотриманні належних демократичних процедур, якщо Конституція втілюєв собі поняття вищої справедливості, то вона є, з точкизору природного праворозуміння, основний позитивний правовий закон
Верховенство Конституції в такому випадку сприймається як верховенствоправа. Конституція має найвищу юридичну силу і всі закони та іншінормативні акти не повинні їй суперечити. У правових демократичнихдержавах існує спеціальний механізм перевірки відповідності
Конституції, інших актів незалежними конституційними судами. У своючергу поточні закони мають вищу юридичну силу порівняно зпідзаконними нормативно-правовими актами. Зокрема, урядом неповинні прийматися акти, що конкурують за юридичною силою з актамизаконодавчих органів. Тут діє положення, при якому актнижчестоящого органу правотворчості не може суперечити актувищестоящого правотворчого органу. Важливо, крім того, щоб кожен зновуприйнятий акт не вступав у протиріччя з чинним, якщо він не вносить внього прямі зміни.
Наукова обгрунтованість.
Принцип наукової обгрунтованості передбачає глибоку науковуопрацювання відповідності прийнятого акту назрілим потребам розвиткусуспільства, тобто необхідність і доцільність урегульованості правомпевних суспільних зв'язків. З цією метою слід проводити науковідослідження із залученням кваліфікованих, досвідчених вчених іфахівців-практиків, які працюють у відповідній сфері, соціологічніопитування, соціально-правові експерименти, а при необхідності вивчатинаявний вітчизняний і закордонний досвід, правопріменітельную практику іт.д. Без глибокої наукової експертизи, широкого обговорення не повиненприйматися жоден правовий акт. Більш того, доцільно визначитипорядок комплексної наукової експертизи законопроектів, що охоплюєполітичні, економічні, фінансові, правозастосовні,організаційні, правоохоронні, термінологічні, історичні таінші аспекти. Найбільш важливі нормативні акти (передусім закони) неповинні прийматися поспіхом, без вироблення механізму їх здійснення. Цеймеханізм повинен включати інформаційне матеріально - фінансовезабезпечення введення в дію нових актів, вироблення форм виявлення їхефективності, порядку тлумачення і т.д. Важливе значення маєпрофесіоналізм законодавців, знання ними основ законодавчої техніки тасформованої системи права. В умовах Білорусі важливо враховувати тенденціюдиференціації права на приватне і публічне
Всебічний облік і забезпечення прав і свобод особистості.
У демократичних, соціальних правових державах облік та забезпеченняправ і свобод громадян оголошується їх вищою метою. Зізнається пріоритетзагальновизнаних принципом міжнародного права у сфері прав людини ізабезпечується відповідність їм внутрішнього національного законодавства.
У процесі створення нормативно-правових актів це положеннянеодмінно враховуватися. У нормативно-правових актах не повиннібути присутнім норми, в тій чи іншій формі порушують права і свободигромадян, закріплені в Конституції, інших законах і передбаченіміжнародними зобов'язаннями держави. У прийнятих нормативно -правових актах не повинні також бути присутнім норми, що встановлюють будь -небудь переваги або обмеження за ознакою статі, раси, національності,віросповідання та ін Обмеження прав і свобод особи допускається яквиняток і тільки в суворо визначених законом випадках.
Врахування інтересів усіх соціальних груп і прошарків суспільства.
У правотворческих рішеннях неможливо врахувати і забезпечити інтересивсіх суспільних груп населення. Однак законодавці в державі,що проголосив себе соціальним, повинні шукати максимальний баланс обліку тазабезпечення законних інтересів членів суспільства, справедливе їхспіввідношення. Державне регулювання відносин між соціальними,національними та іншими спільнотами повинно здійснюватися на основірівності перед законом, поваги їх прав та інтересів. Не повинніприйматися нормативно-правові акти, що встановлюють явні соціально невиправдані переваги для одних соціальних груп і явні обмеження дляінших категорій населення. Повинно бути виключено закрите нормотворчість,встановлює соціальні переваги для "верхівкових" владнихструктур, а також рішення, що ллє можливість безоплатно користуватисяними, привласнювати значні суспільні багатства. Законодавчі актив цьому сенсі повинні бути науково обгрунтованими і пов'язувати задовольнятиоренінтересів усіх верств суспільства з активно-трудовою діяльністю.
Крім того, повинна бути забезпечена рівний захист законних прав таінтересів кожного. Консолідація суспільства в значній мірі залежить відрозумного відображення в законодавстві балансу інтересів всіх йогосоціальних груп і прошарків. №
Поєднання загальнодержавних і регіональних інтересів. Цей принципактуальне насамперед для держав з федеративним устроєм.
№ ив: Коркунов Н.М. Російське державне право Т.2.С.3
Він полягає в тому, що правотворчі рішення федеральної владиповинні враховувати інтереси регіонального характеру, відображати місцевіособливості. Але не менш важливі ці положення і для унітарних держав.
Буває, що нормативно-правові акти, прийняті центральними органами, вчимось ущемляють інтереси населення певної місцевості, викликаючинегативне до них ставлення. У результаті ефективність дії актівзначно знижується. Отже, ті рішення центральнихнормотворчі органів, які зачіпають інтереси будь-якого зрегіонів, повинні дуже ретельно пророблятися з цієї точки зору івраховувати місцеві інтереси. Природно, і місцеві органи у своїх актах неповинні ігнорувати загальнодержавні інтереси. Актуальність для Білорусіцього принципового положення пов'язана з регулюванням різних сторінжиття населення в регіонах, потерпілих від аварії на ЧАЕС. Названийпринцип важливий і при визначенні правового становища що створюються вреспубліці вільних економічних зон, і в багатьох інших випадках.
Нормотворчість, як процес, здійснюється з дотриманнямвстановленої процедури, яка, як правило, складається з наступних стадій:
- планування нормотворчої діяльності;
- нормотворча ініціатива;
- підготовка проекту нормативного правового акта;
- прийняття (видання) нормативного правового акта;
- включення нормативного правового акту в Національний реєстр правовихактів Республіки Білорусь;
- опублікування нормативного правового акту.
Крім перерахованих вище стадій можливо також виділення в окремустадію вживання заходів щодо введення в дію нормативного
___________________________________________________________________< br> № Закон «Про нормативні правові акти Республіки Білорусь».// Національнийреєстр правових актів Республіки Білорусь. 2000. № 6. С34.правового акта. У даному випадку мається на увазі фактичне впровадження вдію, тому що законодавець остаточно надає юридичну силуприйнятому нормативному правовому акту шляхом його опублікування.
У зв'язку з розвитком інформаційних технологій іншим змістом сталанаповнена і передостання стадія нормотворчого процесу.
Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь існує нетільки як друковане видання, але і в цифровому варіанті. Так, на квітень 2000,можливостями сайту Національного центру правової інформації Республіки
Білорусь в інтернеті скористалися 57 тисяч користувачів. В інтернетірозміщено понад 6.000 нормативних правових актів Республіки Білорусь.
Ця база даних, яка існує в інтернеті, є еталонним банкомданих правової інформації Білорусі. №
___________________________________________________________________< br>№ Інтернет навчає законами// Советская Белоруссия. 2000. № 90. C.1.
Розділ 2. Суб'єкти правотворчості.
Таким чином, існують такі суб'єкти правотворчості:
-правотворчість народу шляхом референдуму;
-правотворчість компетентних державних органів (посадових осіб);
-правотворчість недержавних організацій у разі делегування їмспеціальних повноважень.
Правові норми як загальнообов'язкові правила поведінки виникають,змінюються або скасовуються в результаті спеціальної діяльностікомпетентних державних органів, яку називають в юридичній науціправотворчість (як уже було сказано вище). Однак слід мати на увазі,що зміст і обсяг зазначеної державної діяльності не завждиоднаковий. № В одних випадках компетентні органи держави самібезпосередньо видають правові норми, в інших - вони можуть додатизагальнообов'язкове значення нормам, що виходить від недержавнихорганізацій, або обичаям.І У тих же випадках, коли юридичне рішення, вякому містяться загальні правила поведінки, приймаються за допомогоюреферендуму (народного голосування), держава надає такому рішеннюофіційне значення. Гідність референдуму, якщо він проводиться з метоюприйняття нормативного акту, виявляється в тому, що тут воля народувиражається безпосередньо. Однак досвід свідчить, що шляхомреферендуму досить важко
№ Загальна теорія держави і права: Курс лекцій./подобщ.ред.А.Ф.Вішневского.-Мн.: Тесей, 1998. (С.322)
ІКолесніков Е.В. Звичай як джерело радянських державногоправа. (С.25)
прийняти акт, поправді виражає цю волю. Тому що результати голосування узначною мірою залежать не від змісту акту, а від питань,запропонованих для голосування, що нерідко формулюється туманно.
Винесення на референдум скільки-небудь великих актів недоцільно,оскільки на них неможливо дати однозначну відповідь.
Виходячи зі сказаного суб'єктами правотворчості є по-першекомпетентні державні органи, коли норми права створюються ними івиходять прямо від них. Функцією правотворчості в Республіці Білорусьмає досить широке коло державних органів і посадових осіб.
До їх числа відносяться: Президент Республіки Білорусь, Національні збори
(Парламент), Рада Міністрів (Уряд), міністерства, державнікомітети, інші центральні відомства, місцеві Ради, виконавчікомітети, їх управління та відділи, керівники підприємств, установ,організацій та інші. Кожен з цих органів має правотворчимиповноваженнями в межах своєї компетенції. Повноваження на видання нормативно -правових актів визначаються Конституцією Республіки Білорусь, іншимизаконами. По-друге суб'єктом правотворчості є недержавніорганізації, коли держава здійснює санкціонування норм цихорганізацій. У цьому випадку нормам, виданим недержавнимиорганізаціями, або звичаям держава надає загальнообов'язкове значення,юридичну силу. Слід також мати на увазі, що компетентні органидержави в певних випадках можуть доручити недержавниморганізаціям прийняття нормативно-правового акта. Прийнятим таким шляхом актамнадається юридичне значення і вони не потребують подальшогозатвердження. В - трет'іх, специфічним суб'єктом правотворчостівиступає народ. № Відповідно до Конституції Республіки Білорусь длявирішення найважливіших питань державного і суспільного життя можуть
№ Конституція Республіки Білорусь 1994р. (із змінами і доповненнями,прийнятими на республіканському референдумі від 24 листопада 1996 року). Стаття
73 (стор.64)проводитись референдуми. Участь держави у процедурі прийняттянормативних рішень безпосередньо народом є мінімальним. Вонополягає в оголошенні референдуму, «оформленні» його результатів,оприлюднення і введення прийнятого рішення в дію.
Розділ 3. Законодавчий процес
Законодавчий процес-це послідовне проходження в Парламентінаступних стадій:
1. Законодавча ініціатива;
2. Внесення законопроектів або їх розробка постійнимикомісіями Парламенту;
3. Обговорення законопроекту в Парламенті;
4. Прийняття законодавчих актів;
5. Офіційне оприлюднення та набрання чинності законодательноих актів.
1.Законодательная ініціатива
Відповідно до Конституції Республіки Білорусь право законодавчої ініціативиналежить №:
• Президенту;
• депутатів Палати представників;
• Раді Республіки;
• Уряду;
• громадянам, які володіють виборчим правом у кількості не менше 50тисяч чоловік і реалізується в палаті представників.
Також необхідно відзначити, що законопроекти, наслідком прийняттяяких може бути скорочення державних коштів, створення абозбільшення витрат, можуть вноситися в Палату представників лише ззгоди Президента або за його дорученням - Уряду. Що стосуєтьсяпитання про оголошення розгляду проекту закону терміновим, то Президент
№ Конституція Республіки Білорусь 1994р. (із змінами і доповненнями,прийнятими на республіканському референдумі від 24 листопада 1996 року). Стаття
99 (стр.76)
або за його дорученням Уряд мають право вносити відповідніпропозиції до Палати представників і Рада Республіки, які повиннірозглянути його протягом десяти днів з дня внесення на їх розгляд.
Палату представників і Рада Республіки можуть приймати рішення на своїхзасіданнях (на вимогу Президента або, за його згодою, Уряду)голосуючи в цілому за весь внесений Президентом або Урядом проект абойого частина, зберігши лише ті поправки, які запропоновані ними.
2.Внесення законопроектів або їх розробка постійними комісіями Парламенту
Той державний орган чи група громадян, яка внеслапропозицію про необхідність прийняття нового закону або внесення зміні доповнень до вже чинного закону, вони ж і пропонують проект даногозакону чи поправок до закону. Однак основну роботу з розробкизаконопроекту виконує певна постійна комісія Парламенту,яка правомочна, для цієї мети, запрошувати фахівців не тільки вгалузі права, але й фахівців інших галузей суспільного життя.
Хотілося б у цьому питанні трохи розповісти про постійні комісії
Парламенту Республіки Білорусь. Як правило, вони здійснюютьпопередній розгляд і підготовку питань, що відносяться до ведення
Національних зборів Республіки Білорусь, ведуть законопроектну роботу,здійснюють контроль за виконанням законів. Принагідно можна відзначити, щоподібні комісії існували ще в давнину, зокрема в Афінському
Раді. Постійні комісії, як правило, утворюються на першому засіданніпалат з числа депутатів, які можуть бути членом тільки однієї комісії.
У роботі інших комісій депутат має право брати участь з правом дорадчогоголосу. На сьогоднішній день всього існує 16 комісій: у Палатіпредставників -11, Раді Республіки - 5 (комісія з законодавства тадержавного будівництва, з економіки, бюджету, фінансів, засоціальних питань, за ринковою політиці, у міжнародних справах інаціональної безпеки). Засідання комісій можуть проводитися як вперіод роботи сесії, так і між сесіями палат Парламенту. У необхіднихвипадках палати Парламенту можуть створювати тимчасові комісії, наприклад:слідчу, ревізійну, конституційну. Вони також обираються з числадепутатів, але можуть залучати до своєї роботи вчених і практичнихпрацівників. Вони також можуть проводитися для вирішення тимчасових завдань абодострокового розпуску Парламенту.
3.Обсужденіе законопроекту в Парламенті
Відповідно до Конституції Республіки Білорусь спочаткузаконопроект підлягає розгляду в нижній палаті Парламенту, тобто Палатіпредставників. Розгляд законопроекту в нижній палаті відбувається зарозсуд самих парламентаріїв або постатейно, або за розділами, абоцілком.
При наявності заперечень на законопроект, він за рішенням депутатівповертається у відповідну постійну комісію на доопрацювання. Цедозволяє говорити про так званому першому і другому читанні закону. Потімдоопрацьований постійною комісією законопроект повертається до Палати
Представників для другого читання. Друге читання знову ж таки на розсудпарламентаріїв може бути постатейним, по розділам або цілком.
Законопроект приймається Палатою представників простою більшістюголосів від її повного складу. (56 голосів депутатів палатипредставників).
Після прийняття законопроекту нижньою палатою Парламенту, він передається нарозгляд до верхньої палати Парламенту, Рада Республіки, протягом п'ятиднів, який має розглянути законопроект протягом не більш ніждвадцяти днів, якщо інше не передбачено Конституцією. Якщо зазаконопроект проголосувало більшість від повного складу Ради Республіки
(33 члена Ради Республіки), або якщо протягом двадцяти днів, а приоголошенні законопроекту терміновим - десяти днів з дня внесення він не буврозглянуто нижньою палатою Парламенту, закон вважається схваленим.
Якщо Рада Республіки схвалює законопроект, то законопроект стаєзаконом. У разі якщо Рада Республіки відхиляє законопроект, тостворюється узгоджувальна комісія на паритетній основі зі складу обохпалат, яка має виробити узгоджений текст, долаєрозбіжності між палатами. Текст цього законопроекту, виробленийпогоджувальної комісією, подається на схвалення обох палат.
Якщо комісія не змогла виконати своє завдання, то Президентабо за його дорученням Уряд направляють законопроект до Палатипредставників, яка має прийняти остаточне рішення, але вже двоматретіми від повного складу нижньої палати (75 голосів депутатів).
4.Прийняття закону
Законопроект стає законом, за винятком випадківпередбачених Конституцією, після прийняття Палатою представників ісхвалення Радою Республіки. Після всього сказаного, закон передається вдесятиденний термін Президенту, який має розглянути його протягомдвох тижнів з моменту отримання. Президент його підписує, якщо вінзгоден з текстом закону. Якщо після закінчення двох тижнів Президент неповернув закон до Парламенту, то закон вважається підписаним. У випадку непідписання Президентом закону, він повинен протягом чотирнадцяти днів змоменту подання йому закону, повернути його до Палати представників зсвоїми запереченнями, яка має розглянути закон із запереченнями
Президента не пізніше тридцяти днів і прийняти рішення кваліфікованоюбільшістю голосів від свого повного складу. Потім повторнорозглянутий закон протягом п'яти днів направляється Раді Республіки,який повинен розглянути його повторно не пізніше двадцяти днів. Законвважається прийнятим, якщо він схвалений кваліфікованою більшістю голосівот повного складу Ради Республіки (43 члена Ради Республіки). Потімзакон направляється повторно на підпис Президенту, який повиненрозглянути його у десятиденний термін. У не залежно від того чи будені, в цей термін, закон підписано Президентом, він вступає в юридичнусилу. Якщо закон не міг бути повернутий у Парламент у зв'язку із закінченнямсесії, то він не вважається підписаним і не вступає в силу. У такому жпорядку палатами розглядаються заперечення Президента на окреміположення закону, які повертаються для повторного голосування. У цьомувипадку до винесення відповідного рішення Палатою представників і
Радою Республіки закон підписується Президентом і вступає в силу, завинятком тих положень, щодо яких є заперечення
Президента. Засідання палат є відкритими. Якщо цього вимагають інтересидержави, палати можуть ухвалити рішення більшістю голосів від їхповного складу про проведення закритого засідання. Президент, йогопредставники, Прем'єр-міністр та члени Уряду можуть виступати позачерги записалися для виступу стільки разів, скільки вони цього вимагаютьпід час засідань (в тому числі і закритих). Також необхідно відзначити, щодля запитань депутатів Палати представників і членів Ради Республіки івідповідей Уряду резервується одне засідання на місяць. №
№ Конституція Республіки Білорусь 1994р. (із змінами і доповненнями,прийнятими на республіканському референдумі від 24 листопада 1996 року). Стаття
103 (стор.79)
5.Офіціальное опублікування і вступу в силу законодавчих актів
Порядок офіційного опублікування законодавчих актів
Декрети Президента Республіки Білорусь і закони Республіки Білорусьпідлягають офіційному опублікуванню. Під офіційним опублікуванням розуміється доведення їх дозагального відома шляхом відтворення тексту законів та декретів увиданні Національного реєстру правових актів республіки Білорусь.
Офіційне оприлюднення законів та декретів здійснюється на томудержавною мовою, на якому вони прийняті. Датою офіційногоопублікування вважається день виходу в світ офіційні?? льного видання, в якомупоміщений текст декрету чи закону. Не підлягають опублікуванню законодавчіакти або їх окремі положення, що містять державні секрети абоінші охоронювані законодавством Республіки Білорусь відомості, якщо іншене передбачено законодавством Республіки Білорусь. №
У разі різночасних опублікування законодавчого акту вдекількох офіційних виданнях дата офіційного опублікуваннязаконодавчого акту і термін вступу його в силу визначається за датамипервісного опублікування.
Законодавчі акти публікуються із зазначенням їх обов'язковихреквізитів: найменування органу, що прийняв законодавчий акт, виду цьогозаконодавчого акта, дати його прийняття (видання), порядкового номера таназви.
Офіційне опублікування законодавчих актів у неповному викладі недопускається, за винятком випадків опублікування законодавчих актів,що містять окремі положення, що не підлягають опублікуванню.
№ Положення про офіційне оприлюднення та вступу в силу правових актів
Республіки Білорусь, затвердженим Декретом Президента РБ 10.12.1999 № 22 івступили в силу з 1 січня 1999р.
Термін та умови офіційного опублікування законодавчих актів
Декрети Президента Республіки Білорусь і закони Республіки Білорусьпісля підписання Президентом Республіки Білорусь, в тому числі у випадках,коли відповідно до Конституції Республіки Білорусь закон вважаєтьсяпідписаним, підлягають негайному і обов'язковому офіційномуопублікуванню. №
Також слід зазначити, що законодавчі акти можуть бутиопубліковані у виданнях, що не є офіційними, також доведені дозагального відома по телебаченню і радіо, передані за допомогою іншихспособів поширення інформації. Законодавчі акти можуть бутиопубліковані в неповному викладі з позначкою «Витяг». Опублікуваннязаконодавчих актів у виданнях, що не є офіційними є неофіційним, яке може здійснюватися тільки після офіційногоопублікування дотриманням вимог, що пред'являються до діяльності зпоширення правової інформації.
Набуття чинності законодавчих актів.
Декрети Президента Республіки Білорусь і закони Республіки Білорусьвступають в силу з моменту:
• зазначеного в самому законодавчому акті;
• через десять днів після офіційного опублікування законодавчого акта.
З 1 січня 2001р. офіційними виданнями для законів є:видання Національного реєстру правових актів Республіки Білорусь; «Народнагазета »(російською мовою); газета« Звязда »(білоруською мовою).
Для декретів Президента офіційними виданнями є: видання
Національного реєстру правових актів Республіки Білорусь; газета «Радянська
Белоруссия ».
№ Закон РБ від 10.01.2000г. № 361-З «Про нормативні правові акти Республіки
Білорусь »(Гл.16)
Деякі законодавчі акти (кодекси) вводяться в дію спеціальнимизаконами. Це стосується Кримінального, Кримінально-проце
