Татарський інститут сприяння бізнесу та управління

Курсова робота

з курсу «Теорія держави і права»

На тему:

Прогалини в праві.

Виконала студентка

I курсу заочного відділення юридичного факультету групи ЗВЮ-93 Винокурова Ю.А.

Казань, 2000 рік.

Введення

Почну з традиційного, вже набив оскому заяви, як завжди іповсюдно підтверджує актуальність теми курсової роботи. Очевидно,що в умовах трансформації політичного та економічного життя країнипоява нових інститутів господарювання і, відповідно, нових типівсуспільних відносин, не охоплених правовим регулюванням, неминуче.
Ми живемо в ситуації, коли законодавці, правотворчі органи не встигаютьза що швидко змінюються реаліями буття, що надзвичайно ускладнюєпрацездатне функціонування підприємств. Попередньо зауважу, щопредметом курсової роботи в більшій мірі виступали прогалини цивільного,господарського права, як більш зрозумілі мені, хоча я намагалася непереступити межу теорії держави і права, приводячи лише деякінайбільш яскраві приклади.

За своїй роботі мені регулярно доводиться стикатися з нетиповими, ітому вкрай спірними, ситуаціями, і мої звернення довисококваліфікованим юристам часто призводять до стандартних відповідей -
«Складно сказати, можливо і те, і інше. Поза арбітражного суду імовірнарізна трактування цього питання, все буде залежати від особистої думкиподаткового куратора ». Заплутаність і невизначеність, іншими словамипробільних, права нашої країни, на мій погляд, одна з істотнихпроблем періоду реформування. Відсутність, апріорі, заданих істандартизованих правил ігор сприяє не тільки шахрайство, але йцілеспрямованим економічним злочинам.

У пореформеної Росії не виконуються не тільки принципи несуперечливості і ясності текстуального змісту правових норм, але й необумовлені законом цілі пласти діяльності господарюючих суб'єктів. Так,наприклад, було до недавнього часу з Положенням про простий і переказнийвекселі, замість якого діяло аналогічну постанову 1922 року.
Теж саме можна сказати і з приводу лізингових та трастових операцій,нормативна база яких до цих пір не створена нашої Думою.

У тому, що стосується податкового законодавства, то свобода творчостіекономістів та юристів не обмежена практично нічим. Як показуєпрактика, рідкісний запитання цій галузі має однозначну і недвозначнерішення. У цьому випадку підприємства та організації, вдаючись до допомогиюристів, заздалегідь видають бажану трактування, не належним чиномврегульованого питання господарського обороту.

На мою думку, механізми заповнення прогалин у нашій країні маютьрозроблятися юридичною наукою в першу чергу тому, щозаконодавча влада не в змозі в одну мить вирішити величезний і зплином часу не тільки не звужується, але і зростаючий спектр прогалинросійського законодавства. Єдиним механізмом усунення прогалин,крім законотворчої діяльності, в російській практиці виступають
Постанови конституційного та Вищого арбітражного суду Росії. Про те,що я не одинока у своєму переконанні свідчить багаторазовий рістдосліджень, присвячених нетиповим, спірних ситуацій в праві, застосуванняаналогії, механізмам тлумачення і правозастосування, прогалинам в праві.

Глава I

Прогалини в праві як об'єкт юридичної науки.

Велика кількість і різноманітність життєвих ситуацій, фактичних обставиндалеко не завжди буває повністю врегульовані юридичними нормами.
Природа прогалин у праві полягає скоріше в обсягом і різнорідностісуспільних відносин.

1.1 Природа прогалин в праві.

Найбільш гостро і актуально питання про прогалини встає при проведеннікодифікацій, коли виявляються неохоплених нормами права областіжиттєдіяльності. Встановлення прогалин в праві не тільки доповнює івиправляє неточності і недоліки законодавства, а й одночасно звстановленням прогалин праві поглиблюється розуміння всіх стадійправозастосувального процесу. Усунення прогалин в праві, на мій поглядближче до практичної діяльності, тому що виявлення прогалин вимагаєзіткнення правих норм і суспільних відносин. Але, за будь-якихобставин, практичні рекомендації вимагають більш-менш розвиненоюметодологічної бази, вони не завжди бувають науково-обгрунтованими.

Поняття пробілу в радянській юридичній літературі практично недосліджувався. Але практика і життя в ситуації появи нових інститутівнайбільш яскраво демонструють недосконалість та пробільних права, і,відповідно, викликають необхідність і потреба в пошуки методів іспособів вирішення спірних питань як судових випадку, так і простожиттєвої практики. Так, після непівської кодифікації поява зовсімоновленого типу правовідносин спричинило за собою відповіднепоява норм матеріального і процесуального права, котрі дозволялизастосування аналогії, як механізму вирішення та усунення прогалин.

На першому етапі розвитку радянської юриспруденції чільну рольнесли формулювання права, як такі виключали саму по собі постановкупитання про прогалини. Критика чинного законодавства в період 30-50років не тільки не заохочувалася, але й, природно, каралося. З причинисказаного вище доведеться звернутися до закордонних джерел, в той жемомент західна юридична наука надала ряд великих робіт,присвячених проблемі прогалин у праві, з яких можна і доцільнопочерпнути технічний інструментарій і накопичену ними суму знань проприйомах і засобах дослідження пробілів.

Питання про прогалини в праві в юридичній науці виникаєпереважно у зв'язку із застосуванням і тлумаченням правових норм, а такожпри вирішенні загально методологічні завдань правотворчого іправозастосувального процесу. Право за змістом є сукупністьконкретно визначених правил поведінки людей.

Розуміння поняття пробіл у законі чи праві досить складно.
Змішання фактичних суспільних відносин з правовідносинами і, особливо,їх включення в поняття права, утрудняє з'ясування питання про прогалини.
Труднощі у визначенні пробілу ще більше у випадку включення в змістправа правосвідомості. У такому разі заповнення прогалин можездійснюватися і на підставі правових поглядів судді, а не тільки напідставі загальних положень закону. Але і визначаючи право через норми абосукупність норм, необхідно звертати увагу на застосування права всуспільних відносинах.

Поняття пробілу в праві, а також критерії їх встановлення, тісноспіввідносяться з категоріями правової і політичної надбудови. Требарозділяти поняття пробілу в правовому регулюванні і пробілу в юридичнійнадбудові, то є прогалини у визначенні сфери правового регулювання,кажучи російською мовою, різниця між першими і другими полягає в тому, щодля першого законодавець усвідомлює необхідність правового регулюванняданого типу суспільних відносин, а для другого - ні. Відмінності міжпробілами в законах і праві для російського права вважаються і збігаютьсяодна з одною. Хоча деякі відмінності прогалин у законі від прогалин в правііснують і полягають приблизно в наступному: для прогалин у законіхарактерна відсутність праворегулірованія в законі, а присутність його впідзаконному акті, тобто не належний рівень юридичної сили і його невідповідність значущості правовідносини.

1.2 Аналогія у праві.

Оскільки поняття пробілу в праві не однозначно трактується,природно, і існують різні класифікації. Так, Панов В.С.розділяє по галузях, і частка істини в цьому, як не дивно, є. Так вкримінальному праві аналогія заборонена тоді ж, як у цивільному вонадозволена. [1] Це відбувається тому, що при застосуванні кримінального праванаслідки для особистості набагато сумніше, і з метою безпеки особистостізаборонена аналогія. Проте, і в кримінальному праві виключити ймовірністьвиникнення пропусків практично не можливо.

Прогалини, проте ж, властиві не тільки матеріального, але йпроцесуального права. Практика застосування цивільно-процесуального ікримінально-процесуального законодавства свідчить про використанняінституту аналогії зустрічаються при заповненні прогалин, так як,наприклад, якщо дії суду не передбачені законом, не можна говорити проїх незаконність.

Закріплення аналогією безпосередньо в нормативному актісвідчить одночасно про визнання законодавцем можливих прогалин.
Не можна, звичайно, категорично відкидати специфіку прогалин у процесуальному,кримінальному та цивільному праві. Очевидно, що вона відбивається в класифікаціїпрогалин, у переважній визначенні конкретних шляхів заповненняпробілів.

1.3 Усунення прогалин в праві

Проблема усунення прогалин по-різному вирішується в різних галузяхправа. У процесі застосування права пропуски не усуваються, а мужньодолаються правозастосувальними органами за допомогою різних засобів.
Але ж, якщо існують компетенційний норми, що визнають правоправотворчості за правозастосувальними органами, то процесиправозастосування і правотворчості перехрещуються. Проблема прогалин управо пов'язана з визначенням меж правового впливу на суспільнівідносини, з поняттям правотворчості, застосування та тлумачення.

Пробіл у праві - недосконалість права, відсутність реальногозмісту, яке повинно бути необхідним його компонентом. Деякібачать в праві і навмисні пропуски, що значить - законодавець свідомозалишив питання, що знаходиться в полі його зору, відкритим з метоюнадати його рішення течією часу або віддавав його на розсудпрактики. Необхідна теоретична розробка підстав залишеннязаконодавцем тих чи інших питань без задоволення. Прогалини у праві --це своєрідного роду дефекти і волевиявлення народу, коли не усвідомлюютьсяоб'єктами праворегулірованія інститути, що підлягають закріпленню в праві.
Прогалини - це, в кінцевому рахунку, дефекти системи права, коли відсутніокремі норми і цілі їх сукупності. Необхідно глибоке дослідження зрізних точок зору правових явищ, що розглядаються в єдності форми тазмісту. Прогалини, можливі тільки в області, в принципі, регульованоюправом щодо фактів, що знаходяться в сфері правового впливу
1. Будь-який пробіл - пробіл у змісті діючої системи права. Слід довести, що наявний зміст не охоплює собою тих суспільних відносин, що покликана регулювати дана система.
2. Для встановлення пробіл, недостатньо виявити відсутність або неповноту норм. Слід довести необхідність їх існування в чинній системі права.
3. Необхідно встановити, що факти, покликані бути врегульованими, знаходяться в сфері правового впливу.

З останнього пункту виразно випливає необхідність визначеннясфери та області, що підлягає правовому впливу. Що ж таке правовевплив? У широкому сенсі всі форми впливу держави наповедінку і діяльність людей, у вузькому сенсі, правовий вплив --вплив на суспільні відносини через норми права. І в тому, і іншомувипадку використовуються засоби правового характеру: засновані на нормахправа, будь-то індивідуальні правозастосовні акти, акти реалізаціїправоздатності. Сфера нормативного правового впливу на свійзмістом - це коло суспільних відносин, подій, фактів іобставин, які потребують правового опосередкування. Межі правовогорегулювання і рамки діючих нормативних актів перехрещуються, алене збігаються. Завжди є частина суспільних відносин, життєвихситуацій та обставин, які знаходяться у сфері правовогорегулювання, не регламентовані правом.

На якому відрізку часу окремі факти і відносини залишаються неохопленими чинним правом, а інші втрачають своє юридичнезначення, хоча продовжують залишатися закріпленими в формально нескасованих актах. Сферу правового регулювання визначають з точки зоруоб'єктивних потреб розвитку громадської економічної формації.
Існує об'єктивна потреба в правовому регулюванні, вонапоширюється на дані фактичні відносини, що входять в предметправового регулювання та охоплюються його межами. Правовому впливупіддаються лише ті суспільні відносини, регулювання якихоб'єктивно можливо, економічно і політично необхідно. Необхідністьправового регулювання залежить від важливості суспільних відносин,наскільки доцільно і об'єктивно необхідно в конкретних умовахспрямовувати та регулювати ці відносини таким інструментом як право.
Наприклад, у цивільному праві значення мають всі ті факти життєві факти івідносини:

1. які безпосередньо закріплені чинним законодавством;

2. які хоч і непередбачено законом, мають потребу в цивільно-правовому регулюванні,

Для цього потрібні деякі умови, по-перше, маються на увазі всі тіфакти і відносини, з приводу яких є право на процесуальний позов.
Навпаки, для кримінального право зовсім небайдуже - якщо в законі необумовлені ознаки злочину, тому що ніхто не має права порушувати справу,якщо в діях осіб відсутні ознаки складу злочину,передбаченого конкретною нормою кримінального закону.

Встановлення сфери правового регулювання незалежно віддержавної волі має практичне значення для дослідника іправотворческих органів у сфері застосування права. У кожному окремому випадкузастосування чинних норм до непередбачуваних ними фактами або рішеннясправи на підставі загальних принципів, так само як і при незастосування норм,фактично втратили силу. Правозастосовні органи повинні володітиспеціальною компетенцією, що закріплена в нормативних актах. В інтересахзаконності потрібна чітка регламентація умов та галузі використанняаналогії закону і права.

Необхідно виходити з існування об'єктивної кордону, а не те,що не було врегульовано, але потрапляє в сферу правового регулювання. Задумку С.С. Алексєєва: «Пробіл у праві - невеликий пропуск, нестача врегламентації ». Виходячи з цього визначення можна виділити прогалину всутність і зміст права, прогалини у формі права, прогалини як результатне відповідність змісту і форми права.

1.4 Повна відсутність необхідних нормативних актів.

Говорити про повну відсутність необхідних правових актів можна, колинормодатель не врегулював відокремлену сукупність суспільнихвідносин, що вимагають закріплення правом, і тому відсутні конкретнінорми права. Якщо на регулювання будь-яких обставин державнаволя проявлена, то можна говорити про прогалини в праві як про повневідсутність нормативних актів. Пробіл відрізняється від помилки, коли даніфактичні відносини врегульовані, але в силу на зміну умовчасу, в силу нових потреб та інтересів правове регулюваннявиявляється неправильним. Пробіл у праві є завжди мовчання права. [2]
Правові наслідки не настають, і в цьому немає необхідності, у випадкахкваліфікованого мовчання. Якщо законодавець не виявив позитивноїволі на їх регулювання, це зовсім не означає, що він виявивнегативну волю.

Основними критеріями можуть виступати:
1. Повинна існувати потреба правового регулювання.
2. Не повинні суперечити вимогам чинного законодавства і норм права.
3. Наукова та правова політика законодавця як критерій встановлення пробіл.
4. Воля держави на створення відповідних норм.

Про повній відсутності норм як про прогалини в праві можна судити і наоснові аналізу діючих норм, якщо розглядати їх у системі. Припустимо,право регулювало певну область суспільних відносин, що складається з
О = а + б + в. При цьому право повинно складатися з П = А + Б + В.

У ході суспільного розвитку з'явилося область життєдіяльності:
О = а + б + в + г, частини якої взаємопов'язані, взаємопроникають і взаємообумовленіодин одним. У даному випадку недолік у праві елемента Г очевидний.
Розглядаючи право як систему, перейняту єдністю івзаємозумовленість у своїх част?? х, ми повинні визнати дефектністьсистеми, якщо з яких-небудь причин відсутня ланка, що забезпечуєпоряд з іншими функціональний зв'язок суспільних відносин і права.

Досягнення кінцевих цілей права ускладнень і ефективністьдіючих норм знижується, коли повністю відсутній необхіднийнормативний акт, в даному випадку в наявності пробіл у праві.

1.5 Пробіл як неповнота діючого нормативного акта.

Соціальна цінність права виражається насамперед у таких йогооб'єктивних властивостях як нормативність і формальна визначеність,тому, якщо законодавець виявив волю на врегулювання певноготипу суспільних відносин, але є в наявності не всі необхідні норми,відчувається неповнота видаються нормативних актів. Про волі законодавця можесвідчити і сам факт видання нормативного акта. Якщо виражененамір законодавця не в усьому отримало формальну визначеність, то втакому випадку можна говорити про неповноту акта. Говорячи про прогалини в праві якпро неповноту діючих актів, мова йде про дефекти в оформленнідержавою своєї волі, про неповну її виразі у поза допомогоююридичних норм. Не можна констатувати неповноту закону, якщо розуміти їїяк невідповідність змісту, логічного сенсу і буквального сенсу,вираженого в його текстуальної формі, усувається шляхом тлумачення.
Ніякі прийоми тлумачення не здатні усунути діють застарілізакони, тлумачення лише підпорядковане мети з'ясування волі законодавця,укладеної в нормах права. За допомогою різних прийомів тлумаченняусвідомлювати воля законодавця, а за допомогою розширювального абообмежувального буквальне значення норм наводиться відповідно дочинним законодавством.

пропуском в праві буде така неповнота законодавства, колизміст норм права не дає підстави для вирішення певноговипадку, коли ні буквальним текстом, ні його змістом цей випадок неохоплюється. Тільки абсолютно не ясні і взаємовиключні норми можутьсвідчити про прогалини.
Встановлення пробілу переслідує продовження цілей тлумачення на новійступені деталізації. При встановленні неповноти актів необхідновизначати, чи входять фактичні обставини в сферу правовоговпливу. Саме це і характеризує творчий характерправозастосовчої діяльності.
Таким чином, в цьому розділі було розглянуто основні характеристики івизначення категорії пробіл у праві, а основні шляхи і способи їхусунення я спробую систематизувати в наступному розділі.

Глава II
Механізми усунення прогалин у праві з точки зору зарубіжної літератури.

Відразу зроблю застереження, справжня голова результат перекладу матеріалівпарочки Брюссельських конференцій з питань усунення прогалин у праві.
Найбільш зацікавили мене питаннями в даних тезах швидше з'явилисяспроби формалізувати питання заповнення прогалин у законодавстві придопомогою інструментів математичної логіки. Однак, з причини віддаленостіпитання від предмета теорії держави і права я не включила їх в курсовуроботу.

Механізми усунення прогалин у праві з точки зоруправозастосовної практики можна умовно розділити на дві великі групи.
По-перше, це передача спірних, неоднозначних і відсутніх ситуацій навідкуп суддів і судів, які можуть як керуватися певнимиметодологічними інститутами, так і вирішувати всі виходячи з гранично загальнихпринципів побудови правової системи країни. По-друге, можливе створенняцентрального суверена, органу влади, який буде в короткий термін,знайомитися з неохопленими правом питаннями і давати своє рішення,незаперечно вірне і правдиве в останній інстанції. Розглянемо обидва способи,змішуючи при цьому поняття мовчання закону і його незрозумілості, з причини їхкрайней схожості.

2.1 Процедури доповіді. [3]

Протягом своєї довгої еволюції римське право створило для тлумаченнязаконів дуже розрізняються інституційні механізми. Серед них можнавиділити процедури доповіді. Можна процитувати «Інституції Юстиніана».
Останні як це відомо, припускали навмисне усунення всіхнеточностей і спорів за природою права. Припускаючи виділити випадки, коли усуддів виникали труднощі вживання текстів, які їм здавалисядвозначними, їм пропонувалося клопотатися імператору, «якомуналежить виключне право видавати і тлумачити закони ».

У Франції абсолютні монархи, стурбовані тим, щоб перешкодити і недати можливості суддям змінити загальний зміст своїх постанов їхтлумаченням, надавали можливість і зобов'язували суди і трибунализвертатися до них з цим типом доповіді.

Силкуючись зменшити роль Парламенту, їм пропонувалося такожреєструвати свої Постанови і тлумачити їх централізованим шляхом.
«Громадянське постанову про реформування юридичної системи»,наприклад, говорить, що якщо в ході судового процесу, виникли будь-якісумніви і проблеми з виконання едиктів, його Величність наказуєсудам вільне тлумачення, але їм також необхідно проінформувати процих випадках і про свою позицію з тлумачення складних випадків Центральнийапарат влади. Згодом тенденція кодифікації посилилася, роль судді вмеханічному застосуванні закону обмежувалася. Так, пропонувалося суддямне вирішувати їм самим їх сумніви, якщо зміст закону, їм не здається абсолютноточним, а звертатися до центрального апарату судочинства з питаннями ідоповідними записками.

Приблизно в той же час з'являються процедури застосування право зааналогії. Тобто суддям пропонується звертатися зі своїми сумнівами НЕдо суверенному власникові влади, а до «Руки і допомоги закону». У даному випадкуйдеться про вочевидь різних процедурах звернення.

Після появи в 18 столітті доктрини про поділ влади,необхідність поділу законодавчої та виконавчої влади булаобгрунтована Монтеск'є. Що ж стосовно ліквідації прогалин в праві вданій доктрині нас займає? Природно, доктрина поділу владиневиправно веде до зменшення ролі суддів. Так, під впливом даноїконцепції була проявлена схильність до розробки та видання абсолютно точнихтекстів законів, які залишають мало свободи суддям, і що віддають пріоритетнеправо усунення прогалин законодавцю, навіть дрібному невідповідність правовихнорм кожному конкретному випадку. Так, суддям було заборонено самим тлумачитиправо у випадку неясності і пробільних закону, але їм пропонувалосязвертатися до Законодавчому корпусу в усіх випадках, які вони вважатимутьза необхідне, наново переписати закон. Однак, таке формулювання швидшеуповноважувала, ніж зобов'язувала суддів звертатися до законодавчої влади,для того, щоб отримати точну і правооблеченную формулювання закону.
Потім, було запроваджено нову процедуру, якщо судовий процес двічі неприводив до однозначного рішення судів останньої інстанції наказувалосязвертатися до законодавця з проханням дати уточнення. Якщо процедура загальногозвернення незабаром зникла, спеціальна, у випадку конфлікту судових рішень,проіснувала набагато довше.

2. Зобов'язання суддів ухвалювати самим. [4]

На противагу описаним раніше двох шляхах, існує іншаможливість - полегшення суддів владою ухвалювати самим у випадку мовчанняабо неясності закону і, тим самим, вирішувати самим складнощі, пов'язані зконкретним випадком. Присутність у правовій системі положення, щозобов'язує суддів проявляти ініціативу в усуненні прогалин у праві, ідають їм компетенцію на це, робить глибокий вплив на всю системуправа в цілому. Такий стан справ має на меті надати правовій системі,частиною якої вона є, закінчений характер і суміснийхарактер. Схожа норма права кладе в основу системи постулат, якийспіввідноситься з двома наступними характеристиками: принцип розумності танесуперечності, а також ситуаційність. У такому випадку, якщозаконодавець не зволить усувати неточності, двозначностітекстуального змісту норми, суддя має право вирішувати сам усуненняпробіли шляхом тлумачення. А, у випадку, якщо законодавець упустивпевну життєву ситуацію зі сфери правового регулювання, то суддязобов'язаний сам, виходячи із загальної політики законодавства, вирішити сам. Такаправова система є закінченою, якщо не в даний момент, то післявтручання судді і зіткнення з суспільними відносинами, нещо потрапили в сірку правового регулювання.

Серед норм, які представляють судді право вирішувати самому, можнавиділити обмежують цю його можливість і встановлюють правила дляданих виняткових випадків, але кожна правова система по-різномувизначать ці методологічні норми.

Висновок:

Отже, в курсовій я спробувала розібратися з категорією пробілу вправо, можливими шляхами заповнення прогалин, довести життєвість темироботи та навести кілька останніх прикладів недоліків права з моєїпрактики, винесених в додатки. І на закінчення приведу ряд проблембагатою зарубіжної теорії усунення прогалин, заснованих на використанніформальної логіки:
1. Заклик до основоположною парадигмі і основним принципам права з точки зору його логічній структурі швидше відповідає метафізичної системі. У той час, як високорозвинені нормативні системи досить рідко сформульовані абсолютно чітко, ця процедура абсолютно не ясна, глибоко спірна, і тягне за собою складності забезпечення юридичної безпеки особистості. А в тому, що стосується юридичної і правої системи країни в цілому, цей метод автоматично викликає масштабної розширення нормативної бази.
2. Методологічна норма, яка зобов'язує суддю приймати рішення, яке прийняв би законодавець, виходячи з понять добрі звичаї, звичай, діловий обіг і т.д., також досить широко визначає можливості судді, і, тим самим, має ряд проблем у своєму існуванні. За цим принципом побудовано, наприклад, Швейцарські законодавство.
3. Використання методу подібності (аналогії) або від зворотного носить більш точний характер. Однак, і ці способи усунення прогалин страждають від неточності норм права. Так, в тому, що стосується аналогією це полягає насамперед у тому, що при ухваленні рішення швидше висновки робляться зворотні: під те, що хочуть отримати як рішення, шукають схожі норми в законодавстві. А рішення від зворотного, містить труднощі, що приймає рішення схильний нехтувати відносинами між гіпотезою і санкцією норми.

Але це, всі їхні «західні» вишукування, дуже далекі від важкихвітчизняних буднів. Російських законодавців на мій погляд чекає, якзавжди свій особливий шлях усунення недоліків у праві, суперечливостіправових норм, їх взаімоісключаемості, ліквідації нежиттєві застарілихнорм.
На мій погляд, у нашій російській практиці можливі наступні способивирішення проблемних ситуацій, з точки зору правозастосовних органів,у цивільному праві.
1. Співвіднесення прогалин в праві з необхідністю прогресивного економічного розвитку та реформування господарських відносин країни.
2. Співвіднесення із загальними принципами побудови правової системи Росії, конституційними нормами.
3. Співвіднесення прогалин в праві до норм суспільної моралі, поняттями добрих звичаїв, сумлінності, розумності, справедливості.
4. Прийняття до уваги звичаїв ділового обороту і арбітражної практики.
Додаток 1.
Ситуація:
Магазини роздрібної та оптової торгівлі вдень і вночі стикаються зпотребою покупців повернути раніше придбаний товар. Незважаючи назакон «Про захист прав споживача», за яким повернення непродовольчихі не гарантійних товарів можливий протягом 14 років без видимої на тепричини, і при непридатність товару протягом 3 найближчих років після покупки,бажання зберегти обличчя перед покупцями штовхає фірмові крамниці наоформлення повернень практично в будь-якому випадку будь то надлишки,невідповідність споживчого смаку, помилки покупця і т.д. Знабранням чинності Податкового кодексу, а саме статті 39 НК, яка говорить, щореалізацією відтепер вважається перехід права власності, створиласяситуація, за якої повернення раніше купленого товару через термін більше 14днів, буде вважатися нової закупівлею, тобто продавець і покупецьміняються місцями. І, природно, наслідками нової юридичної трактуванняпобутового поняття «повернення товару» буде істотне збільшення податковихзобов'язань магазину, та й ускладненість розуміння за якими цінами і зякої речі будуть проводитися закупівлі товару у населення.
Проблема.
Недосконалість і необачність законодавця, відсутність уточнюючихінструктивних матеріалів автоматично тягнуть за собою масу питань длягосподарюючого суб'єкта, як у грошовому відношенні (податки), так іюридичному (проблема документування) аспекті, які до цих пір невдалося повністю вирішити.
Література:
1. Логінов Анатолій Леонідович «нетипові ситуації у правозастосовчій процесі та їх вирішення», М. 1994, автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук.
2. С.С. Алексєєв
-----------------------< br>[1] Цивільний кодекс Російської Федерації (частини перша і друга) (ззмінами від 20 лютого, 12 серпня 1996 р., 24 жовтня 1997) Стаття
6. Застосування цивільного законодавства за аналогією

1. У випадках, коли передбачені пунктами 1 і 2 статті 2 цього
Кодексу відносини прямо не врегульовані законодавством або угодоюсторін і відсутня регулюються тими правовими ділового обороту, до такихвідносин, якщо це не суперечить їх суті, застосовується цивільнезаконодавство, що регулює подібні відносини (аналогія закону).
2. При неможливості використання аналогії закону права та обов'язкивони регулюються відповідно до загальних засад громадянськогозаконодавства (аналогія права) та вимог добросовісності, розумностіі справедливості.
[2] Лазарев А.Є. «Прогалини у праві», М. 1974 с. 73.
[3] Le procede du refere
[4] L'obligation imposee au juge de statuer lui-meme.