Тема:
«РОЗГЛЯД ЗАКОНОПРОЕКТІВ І ПРИЙНЯТТЯ ЗАКОНІВ Державною Думою РФ»
Зміст:
Порядок внесення законопроектів
до Державної Думу 3
Процедура прийняття федерального закону 5
Особливості прийняття
федерального конституційного закону 11
Повторний розгляд федерального закону 13
Список джерел та літератури: 14
Джерела: 14
Література: 14
Порядок внесення
законопроектів у Державну Думу
Право законодавчої ініціативи - це можливість вносити дозаконодавчий орган законопроекти, тобто попередні тексти законів.
Йому кореспондує обов'язок законодавчого органу обговорити питання проприйнятті таких законопроектів до розгляду.
Суб'єкти права законодавчої ініціативи та порядок внесеннязаконопроектів у Державну Думу визначені статтею 104 Конституції
Російської Федерації. Згідно зі статтею 104 (частина 1) Конституції Російської
Федерації право законодавчої ініціативи належить Президентові
Російської Федерації, Раді Федерації, членам Ради Федерації, депутатам
Державної Думи, Уряду Російської Федерації, законодавчим
(представницьким) органам суб'єктів Російської Федерації. Правозаконодавчої ініціативи належить також Конституційному Суду
Російської Федерації, Верховного Суду Російської Федерації та Вищій
Арбітражного Суду Російської Федерації з питань їх ведення.
Державні і громадські органи, що не володіють правомзаконодавчої ініціативи, а також окремі громадяни мають можливістьвносити свої ініціативні законопроекти тільки через суб'єктів, наділенихцим правом.
Згідно з ч. 2 ст. 104 законопроекти вносяться до Державної Думи.
Ініціатор законопроекту представляє в Думу його текст у письмовому вигляді.
Згідно з Регламентом Державної Думи, внесений проект законуреєструється в Секретаріаті Думи і передається для попередньогорозгляду в один або декілька комітетів. Забезпечуєтьсязавчасна розсилка законопроекту депутатам Думи. Завершенням стадіїзаконодавчої ініціативи є включення до порядку денного черговогозасідання Державної Думи вирішення питання про продовження роботи надзаконопроектом або про його відхилення.
Особливе значення в діяльності Державної Думи має розглядзаконопроектів про федеральні податки і деяких інших фінансовихпитаннях. Це наочно проявляється в порядку їх внесення. За наявностіукладення Уряду Російської Федерації в Державну Думувносяться законопроекти:
. про введення або скасування податків;
. звільнення від їх сплати;
. про випуск державних позик;
. про зміну фінансових зобов'язань держави;
. інші законопроекти, що передбачають витрати, що покриваються за рахунок федерального бюджету, наприклад проекти про безоплатне фінансування витрат на різні цілі, про встановлення яких-небудь пільг громадянам, підприємствам та організаціям, що тягнуть за собою покриття їх за рахунок федерального бюджету, і ін < p> Процедура прийняття федерального закону
Процедура прийняття федерального закону Державною Думою ввідповідно до її Регламенту здійснюється в трьох читаннях, якщо інше непередбачено чинним законодавством або Регламентом.
Так, наприклад, згідно зі ст. 196 Бюджетного кодексу РФ [1], проектфедерального закону про федеральний бюджет на черговий фінансовий рік
Державна Дума розглядає в чотирьох читаннях.
Під час першого читання обговорюється його концепція, дається оцінкавідповідності основних положень законопроекту Конституції Російської
Федерації, його актуальності та практичної значущості.
Обговорення починається з доповіді ініціатора проекту, потімзаслуховуються співдоповіді і проводяться дебати. Після закінчення дебатів
Державна Дума приступає до прийняття рішення щодо законопроекту зурахуванням усіх висловлених зауважень та пропозицій.
За результатами обговорення законопроекту в першому читанні
Державна Дума може прийняти законопроект у першому читанні іпродовжити роботу над ним з урахуванням пропозицій та зауважень у вигляді поправок,або прийняти закон, за винятком законопроекту з предметів спільноговедення Російської Федерації і суб'єктів Російської Федерації, абовідхилити законопроект.
Після закінчення обговорення законопроекту на голосування ставитьсяпропозицію про прийняття законопроекту в першому читанні. При внесенніальтернативних законопроектів Державна Дума розглядає їходночасно за допомогою рейтингового голосування. Якщо за підсумкамирейтингового голосування кілька законопроектів набрали достатню дляїх прийняття кількість голосів, то прийнятим у першому читанні вважаєтьсязаконопроект, що набрав найбільшу кількість голосів. Якщо за підсумкамирейтингового голосування жоден із законопроектів не набрав достатньоїдля прийняття кількості голосів, то на остаточне голосування ставитьсязаконопроект, що отримав найбільшу кількість голосів.
Законопроект вважається прийнятим у першому читанні, якщо приостаточному голосуванні за нього проголосувало більше половини від загальноїчисла депутатів. Результат голосування оформляється постановою
Державної Думи.
Якщо за підсумками голосування пропозицію про прийняття законопроекту впершому читанні не набрала необхідної кількості голосів, то він вважаєтьсявідхиленим без додаткового голосування. Це рішення оформляєтьсявідповідною постановою Державної Думи.
Відхилений законопроект подальшому розгляду не підлягає іповертається суб'єкту права законодавчої ініціативи. Чи не прийняті
Державною Думою альтернативні законопроекти також вважаютьсявідхиленим.
У випадку прийняття законопроекту в першому читанні, за виняткомзаконопроекту з предметів спільного ведення Російської Федерації ісуб'єктів Російської Федерації, головуючий може поставити наголосування пропозицію відповідального комітету про прийняття закону, виключаючипроцедури другого і третього читань, при наявності висновку Правовогоуправління Апарату Державної Думи, що відображає результати правової талінгвістичної експертиз.
Якщо є заперечують проти цієї пропозиції,головуючий надає кожному з них до трьох хвилин дляобгрунтування своєї позиції. Представник відповідального комітету має правовисловити думку відповідального комітету по кожному заперечення або знятипропозицію про ухвалення закону.
Після закінчення обговорення, якщо відповідальним комітетом не знятопропозицію про ухвалення закону, головуючий ставить на голосуванняпропозиція відповідального комітету про прийняття закону, виключаючи процедуридругого і третього читань.
Федеральний закон вважається прийнятим, якщо за його прийняттяпроголосувала більшість від загального числа депутатів Державної Думи.
Якщо рішення не прийнято, то робота над законопроектом триває ввстановленому Регламентом порядку
Державна Дума також може прийняти рішення про всенароднеобговоренні законопроекту, прийнятого в першому читанні.
У разі рішення про принципове схвалення законопроекту іпродовження роботи над ним проект передається на обговорення комітету,відповідального за його підготовку.
Поправки до прийнятого в першому читанні законопроекту вносяться ввідповідний комітет у вигляді тексту змін або доповнень конкретнихстатей яких пропозицій про виключення тих чи інших положень. Такіпоправки можуть вносити будь-які суб'єкти права законодавчої ініціативи.
Правило про те, що поправки підлягають внесенню в письмовому вигляді до комітету,що займається розробкою законопроекту, має велике значення, бодопомагає подолати традиції існувала в свій час на З'їзді народнихдепутатів і у Верховній Раді практики внесення поправок з голосу.
Після того, як комітет знову представить в палату доопрацьований проектзакону з урахуванням зауважень і пропозицій, висловлених депутатами при першійчитанні, проводиться його другого читання на пленарному засіданні. На цьому етапіпроходить постатейне детальне обговорення законопроекту, кожній його статтіта внесених депутатами поправок (змін і доповнень, запропонованих допочаткового тексту).
Після закінчення голосування з поправок головуючий ставить наголосування пропозицію про прийняття законопроекту у другому читанні. Якщо попідсумками голосування така пропозиція не набрала необхідної кількості голосів,законопроект повертається на доопрацювання у відповідальний комітет. Після
повторного розгляду в другому читанні доопрацьованогозаконопроекту головуючий ставить на голосування пропозицію проприйняття законопроекту в другому читанні. Якщо за підсумками голосування такепропозиція не набрала необхідної кількості голосів, законопроект вважаєтьсявідхиленим і знімається з подальшого розгляду. Це рішеннянаправляється суб'єкту права законодавчої ініціативи, яка внеслазаконопроект.
Рішенням Державної Думи, прийнятим більшістю голосів від загальноїчисла депутатів Державної Думи, законопроект може бути повернутий допроцедурою першого читання.
Прийнятий у другому читанні законопроект направляється у відповідальнийкомітет для усунення за участю Правового управління Апарату
Державної Думи можливих внутрішніх протиріч, встановленняправильної взаємозв'язку статей і для редакційної правки, необхідної взв'язку зі змінами, внесеними до тексту законопроекту при розгляді йогоу другому читанні.
Завершальною стадією є третє читання законопроекту, під часякого вже не дозволяється вносити ніяких поправок. Третє читання складаєтьсялише у голосуванні за чи проти законопроекту в цілому. З моменту прийняття
Державною Думою законопроект стає федеральним законом. Це щене діє федеральний закон, але вже і не законопроект, а прийнятийпалатою акт, що надходить на розгляд іншої палати.
Якщо законопроект не прийнятий Державною Думою в третьому читанні, вінвважається відхиленим. Рішення оформляється відповідною постановою
Державної Думи без додаткового голосування
При розгляді Державною Думою проекту федерального закону профедеральний бюджет на черговий фінансовий рік у третьому читаннізатверджуються витрати федерального бюджету, розподіл коштів
Федерального фонду фінансової підтримки суб'єктів Російської Федерації зсуб'єктам Російської Федерації, основні показники державногооборонного замовлення, перелік законодавчих актів, дія якихскасовується або припиняється на черговий фінансовий рік у зв'язку зтим, що бюджетом не передбачено коштів на їх реалізацію і т.д.
Суб'єкти права законодавчої ініціативи спрямовують свої поправки попредмету третього читання в Комітет з питань бюджету.
При розгляді в четвертому читанні зазначений законопроект голосуєтьсяв цілому. Внесення до нього поправок не допускається.
Для прийняття федерального закону необхідна більшість голосів відзагальної кількості депутатів Державної Думи. Положення про загальні числідепутатів Державної Думи, що міститься в статтях 103 (частина 3), 105
(частини 2 і 5), 107 (частина 3), 108 (частина 2), 117 (частина 3) і 135 (частина 2)
Конституції Російської Федерації, слід розуміти як число депутатів,встановлене для Державної Думи статтею 95 (частина 3) Конституції
Російської Федерації, - 450 депутатів [2].
Прийнятий Державною Думою федеральний закон передається протягомп'яти днів до Ради Федерації для його подальшого розгляду.
Особливості прийняття
федерального конституційного закону
Федеральні конституційні закони займають особливе місце в російськомузаконодавстві. Одне з призначень таких законів - забезпечитистабільність Конституції як Основного Закону держави, що закріплюєпідвалини його конституційного ладу. Особлива юридична сила федеральнихконституційних законів знаходить своє вираження в тому, що їм не повиннісуперечити звичайні федеральні закони.
Конституція чітко визначає коло питань, з яких приймаютьсяфедеральні конституційні закони, даючи їх вичерпний перелік. Цезакони:
. про умови і порядок введення надзвичайного стану на території Російської Федерації або в її окремих місцевостях (ст.
56 і 88);
. про прийняття в Російську Федерацію та утворення в її складі нового суб'єкта, а також про зміну конституційно-правового статусу
Федерації (ст. 65, 66 і 137);
. про державні прапор, герб і гімн Російської Федерації, їх описі і порядок офіційного використання (ст. 70);
. про референдум (ст. 84);
. про режим воєнного стану (ст. 87);
. про Уповноваженого з прав людини (ст. 103);
. про порядок діяльності Уряду Російської Федерації (ст.
114);
. про судову систему Російської Федерації (ст. 118);
. про повноваження, порядок утворення та діяльності Конституційного
Суду, Верховного Суду, Вищого Арбітражного Суду та інших федеральних судів (ст. 128);
. про Конституційний Зборах (ст. 135).
Верховенство федеральних конституційних законів по відношенню до всіхіншим правовим актам, включаючи і федеральні закони, зумовлює особливу,більш складну процедуру їх прийняття.
Федеральні конституційні закони приймаються так званимкваліфікованою більшістю в кожній з палат Федеральних Зборів.
Це означає, що конституційний закон вважається прийнятим тількипісля того, як за нього проголосувало не менш ѕ від загального числа членів
Ради Федерації і не менше? від загальної кількості депутатів Державної
Думи, в той час як для прийняття федеральних законів досить простогобільшості.
Повторний розгляд федерального закону
Конституцією передбачено порядок подальшої роботи до закону, якщоприйнятий Думою федеральний закон буде відхилений Радою Федерації. У цьомувипадку палатами на паритетних засадах може бути створена узгоджувальнакомісія для подолання розбіжностей, що виникли. Комісія розглядаєкожне заперечення Ради Федерації з прийнятим законом і виробляєузгоджені пропозиції, після чого закон вдруге розглядається
Державною Думою. При цьому на обговорення палати ставляться тількипропозиції погоджувальної комісії. Ніякі інші поправки і пропозиції,що виходять за межі розбіжностей, не підлягають обговоренню. Закон вважаєтьсяприйнятим повторно з урахуванням пропозицій погоджувальної комісії, якщо занього проголосувало більше половини від загальної кількості депутатів Державної
Думи.
Якщо комісія не прийшла до узгодженого рішення або її рішення незадовольняє Державну Думу, відхилений закон ставиться наголосування в раніше прийнятій редакції. У цьому випадку закон вважаєтьсяприйнятим, якщо за нього проголосувало не менше? від загальної кількості депутатів
Державної Думи.
Список джерел та літератури:
Джерела:
. Конституція РФ
. Регламент Державної Думи
. Бюджетний кодекс Російської Федерації від 31 липня 1998 р. N 145-ФЗ
// Відомості Верховної Ради України від 3 серпня 1998 р. N 31. Ст. 3823.
. Постанова Конституційного Суду РФ від 12 квітня 1995 р. N 2-П
"У справі про тлумачення статей 103 (частина 3), 105 (частини 2 і 5), 107
( частина 3), 108 (частина 2), 117 (частина 3) і 135 (частина 2) Конституції
Російської Федерації "//Відомості Верховної Ради
Федерації від 17 квітня 1995 р. . N 16. Ст. 1451.
Література:
. Мархгейм М. В., Смоленський М. Б., Яценко І. С. Конституційне право України: Підручник. - СПб.: Видавництво
«Юридичний центр Прес", 2003.
. Постатейний коментар до Конституції Російської Федерації/За заг. ред. Ю. В. Кудрявцева. - М.: Фонд "Правова культура", 1996.
. Постатейний коментар до Конституції Російської Федерації/Под ред. Л. А. Окунькова. - М.: Видавництво БЕК, 1994.
-----------------------< br> [1] Бюджетний кодекс Російської Федерації від 31 липня 1998 р. N 145-ФЗ// < p> Відомості Верховної Ради України від 3 серпня 1998 р. N 31.
Ст. 3823.
[2] Постанова Конституційного Суду РФ від 12 квітня 1995 р. N 2-П "У справі про тлумачення статей 103 (частина 3), 105 (частини 2 і 5), 107 (частина 3),
108 (частина 2), 117 (частина 3) і 135 (частина 2) Конституції Російської
Федерації "//Відомості Верховної Ради України від 17 квітня
1995 р. N 16. Ст. 1451.
