I ЗМІСТ

1) Зміст

2) Вступ: основні риси адміністративної відповідальності

3) Адміністративний проступок, як підстава адміністративної відповідальності

4) Склад адміністративного правопорушення, елементи складу

5) Склад кримінального правопорушення, елементи складу злочину

6) Розмежування складів злочину і адміністративного проступку за ознаками об'єктивної сторони

7) Критерій розміру збитку, як основу розмежування злочину і адміністративного проступку

8) Висновок: розширення сфери адміністративної юрисдикції

9) Список використаної літератури.

II ВСТУП: ОСНОВНІ РИСИ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Адміністративна відповідальність - вид юридичної відповідальності,яка виражається в застосуванні уповноваженим органом або посадовоюособою адміністративного стягнення до особи, яка вчинила правопорушення.
Адміністративна відповідальність володіє ознаками, властивимиюридичної відповідальності взагалі.

У той же час у законодавстві загальні ознаки юридичноївідповідальності специфічно переломлюються стосовно до адміністративноївідповідальності, а також закріплюються ознаки, характерні саме дляданого виду відповідальності.

В цілому основні риси адміністративної відповідальності зводяться донаступного: а) адміністративна відповідальність встановлюється як законами, так іпідзаконними актами, або їх нормами про адміністративні правопорушення.
Отже, вона має власну нормативно-правову основу. Нормиадміністративної відповідальності утворюють самостійний інститутадміністративного права. На відміну від цього кримінальна відповідальністьвстановлюється тільки законами; дисциплінарна - законодавством пропрацю, а також різними законами, підзаконними актами, які встановлюютьособливість положення окремих категорій робітників і службовців; матеріальнавідповідальність - законодавством про працю, цивільнимзаконодавством, а в окремих випадках - нормами адміністративного права;

б) підставою адміністративної відповідальності єадміністративне правопорушення. Кримінальної - злочин; дисциплінарної --дисциплінарний проступок, матеріальної - завдання матеріальної шкоди
(збитку) або цивільно-правовий делікт; в) суб'єктами адміністративної відповідальності можуть бути якфізичні особи, так і колективні освіти. Кримінальної - фізичніособи; питання про дисциплінарну відповідальність органів та організаційє дискусійним. Але його постановка обгрунтована, бопередбачається відставка органів виконавчої влади, припиненнянезаконної діяльності громадських об'єднань і т.п. Природа цих заходів невизначена в законодавстві.

Фізичні особи суб'єктами адміністративної відповідальності можутьвиступати як громадян, посадових осіб, неповнолітніх і т.д. Алецей момент не представляє її особливості; г) за адміністративні правопорушення передбачені адміністративністягнення. За злочини - кримінальні покарання, за дисциплінарніпроступки - дисциплінарні стягнення. Матеріальна відповідальністьвиражається в майнових санкціях; д) адміністративні стягнення застосовуються широким колом уповноваженихорганів і посадових осіб: виконавчої влади, місцевого самоврядування,а також судами (суддями). Кримінальні покарання - тільки судом;дисциплінарні стягнення - органами і посадовими особами, наділенимидисциплінарною владою і в межах їх компетенції; заходи матеріальноївідповідальності - судами загальної юрисдикції та арбітражними судами. Уокремих випадках - в адміністративному порядку; е) адміністративні стягнення накладаються органами і посадовими особамина непокора їм правопорушників. За цією ознакою адміністративнавідповідальність відрізняється від дисциплінарної, заходи якої до працівників іслужбовцям застосовуються в основному в порядку підлеглості вищиморганом, посадовою особою. У встановлених випадках в такому ж порядкуможуть застосовуватися заходи матеріальної відповідальності (адміністрацією зазаподіяний збиток підприємству його працівником і т.д.); ж) застосування адміністративного стягнення не спричиняє судимості ізвільнення з роботи. Особа, до якої воно застосовано, вважається що маютьадміністративне стягнення протягом встановленого строку; з) заходи адміністративної відповідальності застосовуються відповідно дозаконодавством, що регламентує провадження у справах проадміністративні правопорушення. Кримінальні справи розглядаються ввідповідно до кримінально-процесуального законодавства; дисциплінарні --відповідно до норм, які встановлюють порядок дисциплінарноговиробництва; справи про матеріальну відповідальність - як правило, в порядкуцивільного та арбітражного судочинства.

Отже, адміністративна відповідальність має ряд рис,відрізняють її від інших видів відповідальності. Але основна особливістьадміністративної відповідальності полягає в тому, що її підставою єадміністративне правопорушення, а заходами - адміністративні стягнення.

III адміністративна провина, ЯК ПІДСТАВИ АДМІНІСТРАТИВНОЇ

ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

У літературі підстави адміністративної відповідальності частоподіляються на два види: нормативні та фактичні. Під нормативнимирозуміються правові норми, відповідно до яких встановлюється ізастосовується адміністративна відповідальність. Під фактичним підставоюмається на увазі скоєне правопорушення, за яке може бути застосованеадміністративне стягнення.

Проте виділення нормативного підстави на відміну від фактично неє коректним. По суті справи маються на увазі правові норми,що встановлюють адміністративну відповідальність за відсутності яких вонанеможлива. Однак їх наявність саме по собі також виключає залученнялюдини до адміністративної відповідальності, якщо їм не скоєноправопорушення.

Фактичне підставу немислимо поза протиправного діяння і в цьомусенсі воно є перш за все нормативним і ніяким більше. Прискоєнні антигромадського діяння, не пов'язаного з порушенням норм права,має місце казус, що не має юридичного значення.

Підставою адміністративної відповідальності є адміністративнеправопорушення. Винятки, що підтверджують дане правило, можутьпередбачатися законодавством. Так, деякі правопорушення маютьскладний правовий характер, будучи одночасно дисциплінарними іадміністративними. У літературі вони називаються адміністративно -дисциплінарними правопорушеннями. Про них не можна говорити як проадміністративних в «чистому» вигляді, хоча адміністративна відповідальність і вцих випадках настає як за адміністративне правопорушення.

У законодавстві поняття адміністративного правопорушення булосформульоване в Основах законодавства Союзу РСР і союзних республік від
23 жовтня 1980. З уточненням воно сприйнято КпАП РРФСР. Згідно
Кодексу адміністративне правопорушення (проступок) являє собоюпосягає на державний або громадський порядок, соціалістичнувласність, права і свободи громадян, на встановлений порядокуправління, протиправна, винна, (посадових осіб)дія або бездіяльність, за яке законодавством передбаченаадміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальністьнастає, якщо правопорушення за своїм характером не тягне за собою ввідповідно до чинного законодавства кримінальної відповідальності.

Це поняття охоплює собою конститутивний ознаки адміністративногоправопорушення. Ними є: а) антигромадського б) протиправність; в)винність; г) караність діяння.

Вихідним в характеристиці зазначених ознак є поняття діяння.
Це акт вольової поведінки. Він містить в собі два аспекти поведінки:дія або бездіяльність. Дія є активне невиконання обов'язків,законної вимоги, а також порушення заборони (наприклад, порушення правполювання, не зупинка транспортного засобу на вимогу уповноваженогопосадової особи ДАІ і т.д.).

Бездіяльність є пасивне невиконання обов'язків (наприклад,невиконання правил пожежної безпеки, невжиття землекористувачамизаходів щодо боротьби з бур'янами і т.д.). Часто одні й ті ж обов'язки можутьбути порушені як дією, так і бездіяльністю (наприклад, порушення правилохорони водних ресурсів).

За своєю соціальною значимістю діяння є антигромадською,заподіює шкоду інтересам громадян, суспільства і держави. Яке діяння врамках інституту адміністративної відповідальності єантигромадською, визначається законодавством. Отже, не всякеантигромадське діяння має відношення до змісту ознакадміністративного правопорушення.

Протиправність полягає у вчиненні діяння, що порушує нормиправа. Ці норми можуть належати не тільки до адміністративного, а й доряду інших галузей права. Принципово те, що дотриманнявідповідних норм охороняється заходами адміністративної відповідальності.
Це, крім адміністративного, можуть бути норми конституційного,фінансового, цивільного, трудового та інших галузей права. Так, прибезквитковий проїзд не виконується договір перевезення, при ухиленні відсплати податку - норми фінансового права. Діяння, що не єпротиправним, не може утворити адміністративного правопорушення іспричинити адміністративну відповідальність.

Винність діяння означає, що вона абсолютно навмисно або знеобережності. Наявність провини - обов'язкова ознака адміністративногоправопорушення, відсутність вини виключає визнання діяння адміністративнимправопорушенням, у тому числі, при його формальній протиправності.
Наприклад, несамовитий громадянин порушує правила, встановлені дляпішоходів.

Адміністративна відповідальність за діяння також відноситься добезумовним ознаками адміністративного правопорушення. Їм визнаєтьсятільки те діяння, за яке законодавством передбаченаадміністративна відповідальність.

З одного боку, адміністративне правопорушення - підставаадміністративної відповідальності, з іншого боку, така відповідальність - ознакаадміністративного правопорушення, що визначає його юридичну природу. Увстановлених законодавством випадках для визнання діянняадміністративним правопорушенням, необхідна наявність причинного зв'язку міждіянням і його несприятливими протиправними наслідками у виглядізаподіяння шкоди здоров'ю, майну, екології і т.д. (наприклад,марнотратне витрачання електричної та теплової енергії і т.д.).

IV СКЛАД АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЕЛЕМЕНТИ СКЛАДУ

Ознаки адміністративного правопорушення слід відрізняти від йогоюридичного складу. Розуміння цього питання має не стількитеоретичне, скільки практичне значення. При наявності всіх ознакможе бути відсутнім склад адміністративного правопорушення, що виключаєзаконність притягнення до адміністративної відповідальності. Наприклад,порушення правил дорожнього руху особою, яка не досягла 16-річноговіку, означає вчинення ним адміністративного правопорушення, але цеособа не підлягає адміністративної відповідальності, бо в його дії немаєскладу адміністративного правопорушення, так як суб'єктом його визнаютьсяособи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушенняшістнадцятирічного віку.

Розуміння складу адміністративного правопорушення необхідно длявідмежування адміністративних правопорушень від суміжних (частковоспівпадаючих) з ними злочинів. У законодавстві відмежування їхпроводиться саме з юридичних критеріям елементів їх складів.

У законодавстві відсутнє поняття складу адміністративногоправопорушення, але його змістом обгрунтовується правомірність і сутністьтакого поняття. Склад адміністративного правопорушення - сукупністьзакріплених нормативно-правовими актами ознак (елементів), наявністьяких може спричинити адміністративну відповідальність.

У літературі інколи поняття складу адміністративного правопорушенняпідміняється ознаками адміністративного правопорушення, стверджується, щосклад адміністративного правопорушення - «це нормативно закріпленасистема ознак, за допомогою якої діяння визначається якадміністративний вчинок ». Але це не узгоджується з законодавством.
Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення одним зобставин, що виключають провадження у справі про адміністративнеправопорушення є «не досягнення особою на момент вчиненняадміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку »(п. 2 ст.
227). Коли ж мається на увазі неосудність особи, то мова йде вже проскоєнні ним дії або бездіяльності (п. 3 ст. 227), а неадміністративного правопорушення, бо за необхідне його ознакою євинність, яка виключається при неосудності.

Ознаками (елементами) складу адміністративного правопорушенняє: об'єкт об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.

Об'єктом є суспільні відносини, врегульовані нормами праваі що охороняються мірами адміністративної відповідальності. Практично вяк об'єкт виступають конкретні норми, приписи законнівимоги, заборони. Це означає, що форми вираження конкретних об'єктівможуть бути різними. Наприклад, дрібне хуліганство полягає впосяганні на громадський порядок, але воно може виражатися вздійсненні дій, приблизний перелік яких даний у формулюванні поняття
«Дрібне хуліганство», викладеної в законі. Причому закон прямо невстановлює заборони на їх вчинення, а робить це шляхом встановлення заце адміністративної відповідальності.

Об'єктивна сторона полягає в дії або бездіяльності,забороненому адміністративним правом. Як уже зазначалося, дія абобездіяльність може зазіхати на конкретні суспільні відносини,врегульовані багатьма галузями права (цивільного, трудового,фінансового та ін). Наявність об'єктивної сторони адміністративногоправопорушення законодавець у багатьох випадках ставить у залежність відчасу, місця, способу, характеру здійснення діяння, що наступили йогошкідливих наслідків, вчинення протиправного діяння в минулому, йогосистематичності. Зміст об'єктивної сторони може включати характердії або бездіяльності - неодноразовість, повторність, що триваєпорушення.

Законодавство про адміністративні правопорушення в прямій форміфіксує саме ці елементи змісту об'єктивної сторониадміністративного правопорушення.

Неодноразовість однорідного дії або бездіяльності служить неодміннимумовою для визнання його об'єктивною стороною: адміністративногоправопорушення. Відсутність однорідності виключає можливість його такоюхарактеристики.

Повторність за законодавством про адміністративні правопорушенняозначає здійснення однією і тією ж особою протягом року однорідногоправопорушення, за яке воно вже було піддано адміністративномустягненню. Повторність служить обставиною, що обтяжує відповідальністьза адміністративне правопорушення. Повторність необхідно відрізняти віднеодноразового правопорушення, кваліфікується як єдине, а не декількаправопорушень.

триваючим є дія або бездіяльність, зв'язане подальшимтривалим невиконанням обов'язків, покладених на винного законом підзагрозою адміністративної відповідальності. Триває адміністративнеправопорушення є, єдиним незалежно від тривалості діїабо бездіяльності.

що триває адміністративне правопорушення слід відрізняти відпродовжуємо, під яким розуміється вчинення одним і тим же, обличчямдекількох тотожних правопорушень, за кожне з яких він підлягаєадміністративної відповідальності. Наприклад, це може бути виготовлення івикористання радіопередавальних пристроїв без дозволу, якщо воно скоєнонеодноразово.

Суб'єктами адміністративного правопорушення визнаються: а) фізичніособи; б) організації

Серед фізичних осіб розрізняються: а) громадяни; б) інші, вельмирізноманітні?? атегоріі осіб, визнаних суб'єктами адміністративногоправопорушення з урахуванням особливостей їх правового положення, що виконуютьсяпрофесійних, соціальних функцій, стану здоров'я, приналежності дорелігійним об'єднанням.

Для окремих категорій осіб ці чинники обумовлюють додатковіпідстави для адміністративної відповідальності, для інших - обмеженнязастосування її заходів.

До першої групи належать посадові особи, водії транспортнихкоштів, працівники торгівлі та ін Так, посадові особи в їх якостівизнаються суб'єктами адміністративних правопорушень, пов'язаних знедотриманням встановлених правил, забезпечення виконання яких входитьдо їх службових обов'язків. При цьому посадові особи підлягаютьадміністративної відповідальності не тільки за власні дії абобездіяльності, а й підлеглих працівників, які порушують відповідніправила. За інші адміністративні правопорушення вони несутьвідповідальність на загальних підставах.

До другої групи належать військовослужбовці строкової служби, вагітніжінки, які мають дітей до 12-річного віку, інваліди I і II груп,неповнолітні. Так, до військовослужбовців строкової служби не можезастосовуватися за адміністративне правопорушення штраф, до вагітних жінокне може застосовуватися арешт і т.п. Кодекс України про адміністративніправопорушення у загальній формі визначає, що адміністративноївідповідальності підлягають осудні особи, які досягли на момент вчиненняадміністративного правопорушення 16-річного віку (ст. 13, 20).

У Загальній частині кодексу, немає згадки про громадян як суб'єктівадміністративної відповідальності, але вони з усією очевидністю виділяються встаттях його Особливої частини.

Відсутня і поняття суб'єкта адміністративного правопорушення. Ззакону випливає необхідність розходжень між суб'єктами адміністративноївідповідальності та адміністративного правопорушення. Не завжди суб'єктадміністративного правопорушення підлягає адміністративної відповідальності.
Військовослужбовці за такі правопорушення, як правило, підлягають неадміністративної, а дисциплінарної відповідальності. Отже, колосуб'єктів адміністративного правопорушення і коло суб'єктівадміністративної відповідальності не збігаються.

Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення - психічнийвідношення суб'єкта до протиправного дії або бездіяльності і йогонаслідків. Воно може бути виражене у формі умислу або необережності.
Особа, яка вчинила протиправне діяння або бездіяльність, у вказанихформах, за наявності інших ознак складу правопорушення, визнаєтьсявинним у його скоєнні. Вина як обов'язкова ознака адміністративногоправопорушення передбачена КпАП РРФСР (ст. 10).

Іншими словами, це означає також, що вина є психічне ставленняособи до скоєння ним протиправних дій або бездіяльності і можливимїх наслідків. Вина, отже, може з'являтися у формі умислу інеобережності.

Умисне дія або бездіяльність означає, що особа, яка вчинилайого, усвідомлювала протиправний характер своєї дії або бездіяльності,передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускавнастання цих наслідків (ст. 11 КпАП РРФСР).

Грубе адміністративне правопорушення має місце у випадку, якщоособа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливихнаслідків своєї дії або бездіяльності, але легковажно розраховувалана їх відвернення або не передбачала можливості настання такихнаслідків, але повинна була і могла їх передбачити (ст. 12 КпАП РРФСР).

У Особливої частини КпАП РРФСР форма вини частіше за все не позначається.
Зазвичай більшість з правопорушень може бути зроблено у будь-якій її формі.
Формулювання низки правопорушень припускає, що вони можуть бути вчиненітільки у формі умислу (дрібне хуліганство, дрібне розкрадання і т.д.); в рідкіснихвипадках форма вини вказується в текстах статей КпАП РРФСР яких іншихзакони, що встановлюють відповідальність за ті чи інші адміністративніправопорушення.

Поряд з обов'язковими ознаками суб'єктивної сторони, якимиє намір і необережність, можуть бути факультативні. Останнімивизнаються мотив і мета, бо вони в одних складах вказані, а в інших ні.
У першому випадку вони є кваліфікуючими ознаками правопорушення, тоє дія або бездіяльність визнається адміністративним правопорушенням,якщо вони вчинені з мотивів і з метою, які прямо вказані в законі.
Так, ст. 90 передбачає, зокрема, адміністративну відповідальністьза самовільне використання в корисливих цілях електричної або тепловоїенергії. Відсутність корисливої мети виключає можливість визнаннявідповідної дії адміністративним правопорушенням.

V СКЛАД КРИМІНАЛЬНОЇ Злочини, ЕЛЕМЕНТИ СКЛАДУ

Загальне визначення поняття злочину, що міститься у статті 7 КК,наповнюється конкретним змістом у статтях Особливої частини. Вони маютьзаголовок, де називається той чи інший злочин. У диспозиціїописуються ознаки даного злочину, в санкції вказані вигляд і розмірпокарання за цей злочин. Саме диспозиції статей Особливої частини ККмістять опис складів злочинів.

Склад злочину - це сукупність передбачених закономознак, наявність яких дає підставу визнати дане суспільнонебезпечне діяння злочином.

Кожне окреме злочин як соціальне явище, вольовий актсуспільно небезпечної поведінки людини характеризується великимрізноманітністю індивідуальних ознак, обставин, особливостей.

Склад злочин - це законодавче визначення. Воно створюється наоснові узагальнення характеристик злочинів того чи іншого виду, виділенняз різноманітності окремих злочинних проявів найбільш істотнихтипових ознак, необхідних і достатніх для констатації наявності вдіянні злочину даного виду. Ці ознаки і включаються в диспозиціюстатті КК в якості конкретного складу злочину.

Однак статті Особливої частини КК неповно описують ознаки складутого чи іншого злочину. Ряд цих ознак шляхом узагальнення як бивинесений за дужки і поміщений до статей Загальної частини КК (наприклад, такіознаки суб'єкта злочину, як вік, осудність). Отже,для визначення наявності або відсутності складу злочину в кожномуконкретному випадку необхідно звертатися до змістом не тільки Особливою,але і Загальної частини КК.

Кримінальної відповідальності і покаранню підлягає лише особа, винна ввчиненні злочину, тобто суспільно небезпечного діяння,передбаченого кримінальним законом (ст. 3 КК). Злочин ж на обличчятоді, коли в діях винного містяться всі зазначені в законіознаки конкретного складу злочину. Таким чином, якщо фактичнимпідставою кримінальної відповідальності є вчинення суспільнонебезпечного діяння (злочину), то юридичним - наявність у цьому діянніскладу конкретного злочину, передбаченого певною нормою
Особливої частини КК. Кримінальне переслідування не може бути порушено, апорушена підлягає припиненню на будь-якій стадії кримінального процесу, якщов діянні відсутній склад злочину (п.2 ст. 5 КПК). Цепринципове положення є однією з найважливіших гарантій дотриманнязаконності в боротьбі зі злочинністю.

Склад злочину відрізняє злочин одного виду від іншого: крадіжкувід грабунку, грабіж від хуліганства і т.п. Встановлення в діянні складу тогоабо іншого злочину зумовлює правильне застосування кримінальногозакону при розслідуванні і розгляді справи про цьому діянні, правильнуюридичну кваліфікацію дій винного.

Кваліфікація злочину - це встановлення точної відповідностіознак скоєного діяння (злочину) ознаками того чи іншогоконкретного складу злочину, передбаченого диспозицією статті
Особливої частини КК.

Кваліфікація злочину проводиться за відповідною статтею,частини чи пункту статті Особливої частини КК, яка передбачає даний складзлочину (наприклад, ч.3 ст. 148, ч.1 ст. 144 або п. «б» ст. 102 КК). Увипадках, коли злочин було припинено на стадії приготування абозамаху, воно кваліфікується додатково за ст. 15 КК, а при здійсненнізлочинів у співучасті дії співучасників кваліфікуютьсядодатково за ст. 17 КК.

Найважливішим завданням кримінального судочинства є забезпеченняправильного застосування законів з тим, щоб кожен вчинив злочинбув підданий справедливому покаранню і жоден невинний не бувпритягнутий до кримінальної відповідальності і засуджений. Правильна кваліфікаціяскоєних злочинів - неодмінна умова дотримання законності.

Таким чином, склад злочину завжди конкретний. Ознаки того чиіншого складу злочину вказані в законі.

У теорії російського кримінального права на основі узагальнення ознакконкретних складів злочинів створюється загальне вчення про складзлочину. Воно допомагає глибше усвідомити зміст норм кримінальногозакону, сутність і взаємозв'язок описаних в цих нормах ознак складівзлочинів.

Всі ознаки, що визначають кожен склад злочину, у теоріїкримінального права поділяються на чотири групи: ознаки, що характеризуютьоб'єкт, суб'єкт, об'єктивну і суб'єктивну сторони злочину. Цічотири групи ознак прийнято іменувати елементами складу злочину.
У будь-якому складі злочину завжди чотири елементи. Відсутність хоча бодного з них означає відсутність всього складу злочину. Що жстосується кількості ознак, які характеризують ці елементи, то вонорізному, так як цілком залежить від законодавчого визначення того чиіншого складу злочину.

Об'єкт злочину - це ті що охороняються кримінальним законом суспільнівідносини, яким злочин завдає або може завдати істотноїшкоду.

Суб'єкт злочину - це особа, яка вчинила злочин іздатне нести за нього кримінальну відповідальність.

Саме злочинне зазіхання (діяння) розглядається в теоріїкримінального права двояко: з об'єктивного боку і з точки зору ставленнясуб'єкта до своїх дій, тобто з боку суб'єктивною.

До об'єктивної сторони злочини належать характеристика самогодіяння (дія або бездіяльність), наслідків цього діяння, тобтозаподіяної злочином шкоди, і деякі інші об'єктивні ознакидіяння.

До суб'єктивну сторону злочини належать психічне ставленняособи до своїх дій та їх наслідків (вина у формі умислу абонеобережності), а також мотив і мета злочину.

Сукупність усіх чотирьох груп ознак утворює склад злочину.
Тому ці групи ознак розглядаються в теорії кримінального праваяк елементи складу злочину. Аналіз що містяться в законі ознактого чи іншого злочину за даними елементів - це аналіз складузлочину, прийом, який допомагає глибше і точніше усвідомити змістзаконодавчих визначень з метою правильного застосування закону.

Склад злочину утворює тільки наявність усіх чотирьох його елементів.
Невідповідність визначення (а отже, відсутність) хоча б одного зцих елементів означає відсутність даного злочину в цілому.
Розглянуті діяння або містить складу іншого злочину, або взагаліне є злочином.

VI Розмежування складу злочину і адміністративні проступки ПЗ

ознак об'єктивної сторони

У теорії і на практиці часто виникає питання про співвідношенняадміністративного правопорушення із злочином, дисциплінарнимпроступком.

У літературі висловлені різні думки щодо соціально -правової сутності адміністративного правопорушення: а) останні єсуспільно небезпечними, але за своїм характером менш суспільно небезпечні, ніжзлочину; б) вони шкідливі для суспільства, але не суспільно небезпечні; в) одніадміністративні правопорушення суспільно небезпечні, інші єшкідливими, але не є суспільно небезпечними.

Основи законодавства СРСР і союзних республік, а слідом за ними
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містять вказівки насуспільну небезпеку. Отже, з формальної точки зоруадміністративні правопорушення є протиправними, що не маютьсуспільної небезпеки.

По суті, адміністративні правопорушення, як і злочини,є суспільно небезпечними, розрізняючись лише за ступенем такої небезпеки.

По-перше, обидва ці види правопорушень часто мають загальний об'єктпосягання;

По-друге, суспільна небезпека визначається не характером одиничногоправопорушення, а їх поширеністю, «масовидність»;

По-третє, громадська небезпека виявляється в самій їхпротиправність;

По-четверте, громадська небезпека виявляється у шкідливостіправопорушень. Тому протиставлення суспільної небезпеки ішкідливості є необгрунтованим. В КК РФ громадська небезпекаобгрунтовано зводиться до заподіяння шкоди та створення загрози її заподіянняособистості, суспільству або державі (ст. 14).

По-п'яте, постійно йде процес декриміналізації та криміналізації однихі тих самих за своїм характером правопорушень, що підтверджуєпринципову соціальну однорідність відповідних правопорушень;

По-шосте, якщо адміністративні правопорушення не суспільно небезпечні,то чи обгрунтована державна репресія за їх вчинення;

По-сьоме, за деякі адміністративні правопорушення передбаченібільш суворі заходи відповідальності, ніж за багато злочину;

По-восьме, ступінь суспільної небезпеки лежить в основі розмежуваннязлочинів та адміністративних правопорушень взагалі, а також зовнісхідних, що збігаються з низки своїх параметрів злочинів іадміністративні правопорушення особливо.

Розмежування складів злочину та адміністративного правопорушенняможна показати на прикладі конкретних норм.

Наприклад, У ч. 1 ст. 141 КК встановлена відповідальність заперешкоджання роботі виборчих комісій і комісій з проведенняреферендуму. Крім того, у ст. 141 КК виділена частина друга, де найбільшнебезпечні способи та обставини скоєння даного злочину віднесені докваліфікуючою ознаками. У КК РРФСР при деякому відміну такого родуспособів і обставин вони перераховувалися в одній статті якхарактеристики об'єктивної сторони злочину.

У ст. 141 КК йдеться фактично про три злочини: 1)перешкоджання здійсненню громадянином своїх виборчих прав
(перешкоджання участі у голосуванні та перешкоджанняздійсненню права бути обраним до органів державної влади тамісцевого самоврядування); 2) перешкоджання здійсненню громадяниномправа брати участь у референдумі; 3) перешкоджання роботі виборчихкомісій.

Перешкоджання участі в голосуванні може полягати в прямому відмовуабо інших незаконних діях, спрямованих на створення перешкодознайомлення зі списками виборців, подачі заяви про включення в спискивиборців, отримання відкріпного посвідчення при зміні місцязнаходження в день виборів, явку на виборчу дільницю, отриманнюбюлетеня для голосування і т. д.

Аналогічні незаконні дії можуть виявитися перешкодою дляучасті громадян у референдумі.

Перешкоджання здійсненню права бути обраним до органівдержавної влади та місцевого самоврядування може складатися, наприклад,в незаконному відмову зареєструвати громадянина в якості кандидата вдепутати Державної чи обласної думи або органу місцевогосамоврядування; у створенні перешкод для ведення вільної агітаціїсамому кандидату або його довіреним особам; в незаконному відмову кандидату ввиступі в засобах масової інформації.

Перешкоджання роботі виборчих комісій може полягати встворення перешкод роботі членів виборчої комісії на виборчійділянці або виборчої комісії на вищому рівні. Перешкодиможуть полягати в позбавленні можливості для членів виборчої комісіїпрацювати в її складі, у позбавленні возм?? ності спостерігачів бути присутнімипри голосуванні або підрахунку голосів, у вчиненні адміністративнихправопорушень або злочинів, які зазіхають на громадський порядок, і т.п.

Санкція частини 1 даної статті, передбачає штраф у розмірі відп'ятдесяти до ста мінімальних розмірів оплати праці або в розмірізаробітної плати або іншого доходу засудженого за період до одного місяця,небудь обов'язкові роботи на строк від ста двадцяти до ста вісімдесяти годин,або виправні роботи на строк до одного року.

По частині 2, цієї ж статті, особа карається штрафом у розмірі віддвохсот до п'ятисот мінімальних розмірів оплати праці або в розмірізаробітної плати або іншого доходу засудженого за період від двох до п'ятимісяців, або виправними роботами на строк від одного року до двох років,або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк доп'яти років.

Але в той же час, за ст. 40.1 КпАП, перешкоджання вільномуздійсненню громадянином Російської Федерації своїх виборчих правабо права брати участь у референдумі, а також порушення таємниці голосування,тягне за собою накладення штрафу в розмірі від десяти до п'ятдесяти мінімальнихрозмірів оплати праці, а на посадових осіб - від двадцяти до стамінімальних розмірів оплати праці.

Або відповідно до ст. 40.2 КпАП, перешкоджання посадовимиособами роботі виборчої комісії (комісії з проведення референдуму)яке втручання посадових осіб у роботу зазначених комісій або вдіяльність членів виборчої комісії (комісії з проведенняреферендуму), пов'язану з виконанням ними своїх обов'язків, тягне за собоюнакладення штрафу в розмірі від двадцяти до ста мінімальних розмірів оплатипраці.

Ненадання виборчої комісії (комісії з проведенняреферендуму) посадовими особами необхідних для її роботи відомостей іматеріалів або невиконання ними рішення комісії, прийнятого в межах їїповноважень, тягне за собою накладення штрафу в розмірі від десяти до двадцятимінімальних розмірів оплати праці.

Таким чином, ми бачимо, що за вчинення практично однаковихзлочинів, наступає різна відповідальність. Отже, навіть якщооб'єкт і суб'єкт злочину та правопорушення однакові, то покаранняпризначається залежно від суспільної небезпеки правопорушення, тобтозаконодавець проводить грань між складом злочину і адміністративногоправопорушення, грунтуючись на ознаку об'єктивної сторони.

Питання про юридичні критерії відмежування зовні схожихзлочині і адміністративних правопорушень має важливе практичнезначення, оскільки адміністративна відповідальність за правопорушеннянастає лише за умови, що вони не тягнуть за собою відповідно дочинним законодавством кримінальної відповідальності (ст. 10 КпАП
РРФСР).

Такі юридичні критерії містяться в кримінальному та адміністративномузаконодавстві і можуть ставитися до об'єкта, об'єктивної сторони,суб'єкту і суб'єктивну сторону складів відповідних