Татарстан в період перебудови. Спроби першого реформ.
Період 1985-1991рр. увійшов у вітчизняну історію під назвою
«Перебудова». Цей етап може бути порівняний з найбільш крутими перехіднимиепохами. Перебудова 1985-1991 років, яка замишлялася як оновленнясоціалізму, надання йому демократичного, гуманного вигляду, обернуласязміною суспільно-політичного ладу, розпадом СРСР.
До середини 80-х років економіка країни зіткнулася з низкою серйознихтруднощів. Все виразніше ставало стратегічне відставання СРСР відіндустріально розвинених держав. До цього часу він за рівнем соціально -економічного розвитку займав 23 місце у світі.
З квітня 1985 розпочався перший етап реформ. Основне завданнябачилась в тому, щоб подолати зниження темпів економічного зростання,відставання вітчизняного машинобудування і в короткий термін вивести насвітовий рівень радянську економіку, яка повинна була придбати великусоціальну спрямованість. У цілому упор робився на традиційні командно -адміністративні методи, частково вже апробовані в періодкороткочасного правління Ю. В. Андропова.
Відповідно до змінився економічним курсом в республіці буврозроблений ряд цільових комплексних програм, у тому числі «Інтенсифікація-
90 »,« Якість »,« Праця ». Вони передбачали прискорене технічнепереозброєння багатьох галузей матеріального виробництва, впровадженнясучасних технологій, гнучких виробничих систем, раціональневикористання наявного виробничого, наукового і трудовогопотенціалу.
Однією з останніх спроб вирішення тих, що стояли перед економікою,адміністративними методами було введення Держприйомка. Держприйомка запроваджувалася з
1 січня 1987, чому передував експеримент, проведений упопередньому році на 19 підприємствах країни. Ця нова служба, що складалася знезалежних від керівництва підприємств-контролерів, повинна була забезпечитиполіпшення якості продукції. Насправді ж реальні економічніважелі залишалися в руках міністерств, і Держприйомка лише ускладнилабюрократично-управлінську структуру. Колективи підприємств Татарськійреспубліки одними з перших звернулися з вимогою скасувати Держприйомка. У
1990 р. вона і була скасована.
Підключення до економічних перетворень «людського фактора»був покликаний сприяти Закон про трудові колективи. Він наділяв ціколективи правом вибору керівних працівників, регулювання заробітноїплати і визначення ціни продукції, що випускається.
Реформи першого етапу не пройшли безслідно. Так, в 1986 році обсягпромислового виробництва в цілому по республіці збільшився на 4,3відсотка, продуктивність праці зросла на 4,1 відсотка, перевищивши в 1,4рази планові намітки. У машинобудуванні темп зростання склав 8,3 відсотка.
Але головні економічні проблеми не знаходили дозволу. Булизірвані плани 1986 року по автоматизації виробничих процесів,впровадження прогресивної технології. Практично жодних змін ввикористання устаткування, підвищення його змінності не відбулося на багатьохпідприємствах машинобудування. Кожне четверте підприємство не виконалопланів реалізації з урахуванням договірних зобов'язань, кожне дев'яте - зазростанню продуктивності праці, кожне десяте - по зниженню собівартостіпродукції. Через невідповідність вимогам ДСТУ були позбавлені Знака46 якості виробів.
З другої половини 1987 почався перехід до введення новогогосподарського механізму. З 1 січня 1988 року набрав чинності Закон СРСР продержавному підприємстві. Підприємства переводилися на самоокупність ісамофінансування. Одним з підвалин їх діяльності ставалосамоврядування з використанням таких форм виробничої демократії, якради трудових колективів, виборні початку в управлінні і т. д.
У республіці в другій половині 1987 року 35 підприємств, на якіприпадало 40% обсягів промислового виробництва, працювали на умовахповного госпрозрахунку і самофінансування. Кожен третій з них не виконувалоплан. Не сталося докорінних змін у справі прискорення науково-технічногопрогресу. Зривалася республіканська програма модернізаціїмашинобудівних підприємств.
Значно знизилися темпи зростання обсягів промислового виробництва,його технічного оновлення, продуктивності праці, якість продукції в
1989 році. Втрати від браку в республіці склали 30 мільйонів рублів. Запричини ослаблення трудової дисципліни, зростання прогулів, простоїв булонедодано промислової продукції на 218 мільйонів рублів. З 43 до 57збільшилося за рік кількість підприємств, які не виконали договори.
Демократизація економіки і тим самим прискоренню її зростання повинно булосприяти створення на підприємствах рад трудових колективів,використання виборних почав. У середині 80-х близько 7,5 тис. керівниківбули обрані на конкурсній основі. Але часто до керівництва приходили, нездатні здійснити реальні перетворення на виробництві, схильні додемократичному стилю керування.
Не набув широкого поширення в промисловості орендний підряд,покликаний ослабити командно-адміністративні методи управління. В основномувін знайшов прописку на невеликих підприємствах республіки. До кінця 1990на оренді працювало 67 підприємств, які виробляли лише 6% від загального обсягупромислової продукції.
Демократизація економіки нерозривно пов'язувалася з використаннямкооперативних форм діяльності. До другої половини 1987 року в республіцібуло створено 132 кооперативу, в яких працювало всього 1500 чоловік.
Швидко розвивалося кооперативне виробництво на КамАЗі, де до кінця 1988року існувало близько 200 кооперативів. Не випадково в 1989 році саметут журналом «Комуніст» був організований «круглий стіл» з проблемкооперації, куди з'їхалися кооператори з усіх кінців країни. Великийавторитет здобула організація кооператорів Набережних Човнів -
Міжрегіональна кооперативна федерація. При ній працював кооперативнийбанк, був організований фонд ім. М. І. Бухаріна.
Хід економічних реформ супроводжувався посиленням становища натоварному і продовольчому ринку. І хоча в республіці з 1985 по 1988 рікобсяг виробництва ходових товарів зріс, відчувався їх гострий брак.
Фінансовий стан підприємств, що знаходилися в системі адміністративно -розподільчій економіці, майже не визначався попитом. Виробництвотоварів народного споживання для них було просто-напростододаткової тягарем. Ось чому підприємства ставали на шлях випускунайпростіших виробів, що не вимагали високої технології. Так, КамАЗвиготовляв лещата-струбцини, адресні папки, вертолітники пропонувалипідставку для взуття.
Деякі найбільш великі підприємства, скориставшись можливістювстановлення прямих економічних контактів із закордонними фірмами, намагалисявирішити проблему дефіциту досить своєрідним шляхом. Так, у вертолітному,авіаційному об'єднаннях, на КамАЗі валютний фонд витрачався на придбанняімпортного ширвжитку. Різні форми його розподілу в трудовихколективах служили і цілям стимулювання праці. Разом з тим керівникипідприємств нерідко використовували валютну виручку за експортну продукціюдля придбання дорогих престижних автомобілів, розкішних меблів.
Республіка, у веденні якої перебувало лише 2% розташованих на їїтериторії підприємств, що не мала можливості для проведення самостійноїсоціально-економічної політики. Структура її народного господарства булабільше зорієнтована на загальносоюзний ринок, що не дозволяло ефективновпливати на збалансованість внутрішнього споживчого ринку тагрошового обігу. Разом з тим серед 70 областей і автономних республік
РФ ТАССР за обсягом промислової продукції займала друге місце, сільськогогосподарства - восьме.
Однак реальний рівень її соціального розвитку був зовсім іншим.
З основних продуктів харчування тільки хлібопродуктів та картоплі населенняреспубліки споживало більше, ніж у середньому по країні, але значно менше --м'яса, молока, овочів.
Керівники республіки, депутати, представники громадськості нарізних рівнях, у засобах масової інформації в самому кінці 80-хпочали ставити питання про необхідність її економічної самостійності. Угрудні 1989 року Верховна Рада ТАССР схвалив Основні положення пропереході республіки на саме фінансування і самоврядування.
Республіка однієї і першим в РФ перейшла на ці принципи, приступила дорозробці регіонального госпрозрахунку.
Б. Ф. Султанбека, Л. А. Харісова, А. Г. Галямова, «Історія Татарстану ХХстоліття »IV частина.
