Російської академії державної служби

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

ВОЛОДИМИРСЬКИЙ ФІЛІЯ

Кафедра «Соціально-гуманітарних дисциплін»

РЕФЕРАТ:

«ТЕОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА»

Студент: Рідель Я.Ю.

заочного відділення,

2 курсу, 101СрП/ГР групи

Прийняв: Чірікін В.А., к.ю.н.

Володимир, 2001 р.

ЗМІСТ.

Введення. 3

1. Розвиток держави і права. 4

2. Основні теорії походження держави. 11

2.1. Теологічна чи божественна теорія. 11
2.2. Класова теорія. 12
2.3. Патріархальна теорія. 15
2.4. Органічна теорія. 16
2.5. Договірна теорія. 16
2.6. Теорія насильства. 21
2.7. Психологічна теорія. 25
2.8. Расова теорія. 26

3. ФОРМУВАННЯ ПРАВА. 28

4. Висновок 32

5. Список використаної літератури. 33

Введення.

Вивчення процесу походження держави і права має не тількичисто пізнавальний, академічний, але і політико-практичний характер.
Воно дозволяє глибше зрозуміти соціальну природу держави і права, їхособливості і риси, дає можливість проаналізувати причини та умови їхвиникнення і розвитку. Дозволяє чіткіше визначати усі властиві їмфункції - основні напрямки їх діяльності, точніше установити місцеі роль в житті суспільства та політичної системи.

Серед теоретиків держави і права ніколи не було раніше і вданий час не тільки єдності, але навіть спільності поглядів у відношенніпроцесу походження держави і права. При розгляді даногопитання ніхто, як правило, не бере під сумнів такі, наприклад,загальновідомі історичні факти, що першими державно-правовимисистемами в Стародавній Греції, Єгипті, Римі та інших країнах булирабовласницькі держава і право. Ніхто не заперечує того факту, щона території нинішньої Росії, Польщі, Німеччини та ряду інших країн ніколине було рабства. Історично першими тут виникали не рабовласницькі,а феодальні держава і право.

Не оспорюються і багато інших історичних фактів, що стосуютьсяпоходження держави і права. Однак цього не можна сказати про всівипадках, коли мова йде про причини, умови, природу і характерпоходження держави і права.

У світі завжди існувало й існує безліч різних теорій,пояснюють процес виникнення і розвитку держави і права. Цецілком природно і зрозуміло, тому що кожна з них відображає різніпогляди і судження різних груп, шарів, націй і інших соціальнихспільнот на даний процес, або погляди і судження однієї і тієї жсоціальної спільності на різні аспекти даного процесу виникнення ірозвитку держави і права.

Розвиток держави і права.

Пізнання держави і права слід починати з питання пропоходження держави - чи завжди в історії людського суспільстваіснував цей соціальний інститут, або ж він з'явився на певномуетапі розвитку суспільства. Тільки такий методологічний підхід дозволяєз'ясувати причини та форми появи держави і права, його характерні,сутнісні риси, відмінність від попередніх організаційних форм життясуспільства. Ось чому необхідно вивчити характеристику сторін первісногосуспільства, використовувати дані археології та етнографії, антропології історіїсоціологічних наук безпосередньо тих, хто вивчає це суспільство.

Правильне розуміння будь-якого соціального явища неможливе без знанняйого історичних коренів, того, в яких умовах вона виникла і якрозвивалося.

Людство пройшло у своєму розвитку ряд етапів, кожний з якихвідрізнявся визначеним рівнем і характером суспільних відносин:культурних, економічних, релігійних. Найбільшим і найбільш тривалиметапом у житті людського суспільства були часи, коли не існувалодержави і права в сучасному розумінні слова. Цей період охоплюєпершого тисячоліття від появи людини на землі, до виникненнякласових суспільств і держав. У науці за ним закріплено назвупервісного суспільства або громадсько-родового ладу.

Сучасна антропологія довела, що людина сучасного типуіснує близько 40 тис. років. У цей період людський рід здійснював вжепереважно не біологічну, а соціальну еволюцію. Тим часом першийдержавні утворення з'явилися лише біля п'яти тисяч років тому.
Звідси випливає, що десятки тисяч років люди існували не знаючидержави. Першою клітинкою людської самоорганізації була громада абоїї ще називають первісно-родовою громадою.

Виникненню родової громади сприяли дві основні причини:розвиток продуктивних сил і розвиток сім'ї. Громада стала складатися зпоявою у стародавніх людей кам'яних і кістяних знарядь праці, винахідлука та стріл, розвитком природного поділу праці. У більшостінародів світу родовий лад проходить два основних етапи - матріархат іпатріархат.

Матріархат характерний для періоду становлення і первісногорозвитку родового ладу. Жінка займає в цей період чільнеположення в родовій громаді, оскільки вона, по-перше, відіграє важливу роль удобуванні коштів до життя, а по-друге, споріднення визначається тільки пожіночій лінії, і всі члени роду вважаються нащадками однієї жінки.
Патріархат, стає основною формою громадської організації пізніше. Вінвиникає з появою суспільного виробництва - землеробства,скотарства, плавки металів. У цій ситуації чоловічий працю починаєпереважати над жіночим.

Первісна родова громада являє собою об'єднання людей наоснові кровного споріднення, спільної колективної праці, загальноївласності на знаряддя праці і продукти виробництва. З цих умоввиникали рівність соціального стану, єдність інтересів ізгуртованість членів роду. Виробничі продукти і їжа розподілялисяпорівну між усіма членами роду, з урахуванням заслуг кожного. Рода моглипереміщатися з однієї території на іншу, але їхня організація при цьомузберігалася.

Організація соціальної влади і система управління справами родувідповідали первісно-комуністичним відносин. Органомгромадської влади були родові збори: старійшини, вожді,воєначальники виконували свою функцію під час війни. Влада носила сутогромадський характер. Її носієм була вся родова громада в цілому,яка також безпосередньо формувала органи самоврядування. Вищоївладою було загальні збори (рада) усіх дорослих членів роду. Рада вирішувалавсі важливі питання життя громади, що стосуються виробничої діяльності,релігійних обрядів, вирішення спорів між окремими членами роду і т.д.
Спеціального апарата, який би займався лише управлінням загальнимисправами роду, не було. Повсякденне керування справами родової громадиздійснював старійшина, що обирається на зборах усіма членами роду, якчоловіками, так і жінками. Влада старійшини, а також влада воєначальникаі жерця не була спадковою.

Суспільна влада при первісному ладі була ефективною іавторитетної. Вона спиралася на свідомість усіх членів роду і моральнийавторитет старійшин. Окремі роду об'єднувалися в більш широкіоб'єднання - фратрії. Кілька споріднених фратрій складали плем'я.
Влада в фратрії і племені грунтувалася на тих же принципах що й уродовій громаді. Рада фратрії представляв собою загальні збори всіх їїчленів і, в ряді випадків, формувався з старійшин родів, що входили уфратрії. Організація у цих племен і дрібних народностей була наступною:

. постійним органом влади була рада, що складався з старійшин родів, пізніше - з виборчих старійшин;

. народні збори. Воно скликаються для вирішення важливих питань.

Кожен чоловік міг брати слово. Рішення тут приймалося підняттям руки або захопленням. Зборам належала верховна влада;

. воєначальник.

У первісному суспільстві діяли певні звичаї - соціальнінорми. Вони виникали в зв'язку із суспільною потребою охопити загальнимиправилами щодня повторювані акти виробництва, розподілу та обмінупродуктів, створити такий порядок, при якому окрема людина була бпідпорядкований загальним умовам виробництва. Соціальні норми виражали волю всіхчленів роду, у силу чого, як правило, виконувалися добровільно. Ніякогорозходження між правами й обов'язками не існувало. Суворе дотриманнянорм було звичкою. Якщо ж існуючі правила порушувалися окремимиособами, то примусові міри виходили від усього роду в цілому.

Рівність всіх членів суспільства, включаючи жінок, випливало з відносинпервіснообщинного ладу. Воно існувало тому, що не було грунту длянерівності й останнє не усвідомлювала як щось можливе.

Велике значення мали численні заборони (табу), які булизасобом охорони звичаю. Вперше виявлене у полінезійців, табу буловідкрито потім у всіх народів, що перебувають на певному щаблі розвитку.
Завдяки табу первісного суспільства вдалося добитися дисципліни,забезпечила видобуток і відтворення життєвих благ. Система табурегламентувала в тій чи іншій мірі майже всі сторони життяпервісної людини, як особистої, так і суспільної. Таким чином, табуявляє собою не що інше, як релігійну форму, перетворюватись реальнезміст, особливий рід санкції, наступного за відхилення від пануючої всуспільстві ідеології.

У процесі тривалого, але неухильного розвитку продуктивних сил,того, що відбувалося протягом усієї історії первісного суспільства, поступовостворилися передумови його розкладання. В міру удосконалювання знарядьпраці люди набували все нові виробничі навички, підвищуваласяпродуктивність праці, культура, моральність, ставали більшрізноманітними і суперечливими інтереси членів суспільства. Першоряднуроль у розвитку економіки і в переході до якісно нового способувиробництва відіграло суспільний поділ праці, яке прийшло на змінуприродного поділу трудових функцій між чоловіками і жінками,людьми похилого віку та дітьми. Далі, коли продуктивні сили удосконалилися,виникла можливість цілими племенами сконцентрувати свої трудові зусилляв якійсь одній певній сфері господарства. У результаті на змінуприродному поділу праці прийшли великі громадські поділупраці. Ф. Енгельс, характеризуючи цей процес, показав, як розвитокземлеробства і скотарства поступово призвело до того, що спочаткунамітилася, а потім і повністю здійснилася своєрідна трудоваспеціалізація окремих племен, які стали займатися або землеробством,або скотарством. Сталося відділення скотарства від землеробства.
Чабанські племена виділилися із загальної маси населення скотарства,відокремилися в самостійну галузь господарства. Це був перший великийсуспільний поділ праці, що призвело до значних змін упервіснообщинного ладу. Спеціалізація пастуших родових громад та племенв прирученні худоби та розмноженні стад дала потужний поштовх розвиткуекономічно, призвела до різкого зростання продуктивності праці.
Чабанські племена почали отримувати набагато більше олії, шкур, вовни.
Виробнича діяльність у сфері скотарства, стала джереломнакопичення майна, створення багатства, поступово перетворювалися ввідокремлену власність домашніх громад та окремих сімей. Зростання стадпоступово все більше випереджав кормові ресурси осілих землеробів -скотарів. У міру збільшення поголів'я худоби його власникам доводилосявсе ширше використовувати пашу там, де це було можливо,пересуватися в пошуках пасовищ. Частина осілих племен в результаті цьогоперейшла до напівкочовий землеробсько-скотарські господарства. Худобаробиться предметом обміну і за ним зміцнюється функція грошей. Значнозбільшувалося виробництво продуктів в галузі землеробства. І тут йшовпроцес зростання продуктивності праці, накопичення продуктів. Збільшеннявиробництва в основних галузях економіки призвело до того, що робоча силалюдини стала «здатної виробляти більшу кількість продуктів, ніж цебуло необхідно для підтримки її ». Іншими словами, в нових економічнихумовах окремі родини або навіть одна людина могли не тільки забезпечитисебе необхідними матеріальними благами, але зробити продукту поверх тогокількості, що було необхідно для підтримки власного життя, тобтостворити «надлишок», додатковий продукт. Також збільшення виробництвасприяло збільшення щоденної кількості праці, що доводився накожного члена роду або окремої сім'ї. З'явилася потреба в залученнінової сили (робочої). Її доставляла війна: якщо раніше військових вбивали абобрали до складу роду, то тепер їх стали звертати на рабів. Такимчином, вже після першого великого загального поділу праці, внаслідокбуйного розвитку виробничих відносин виникла приватна власність,і суспільство розкололося на класи. Історія свідчить, що першимирабовласниками були повсюдно пастухи і скотарі. Це пояснюється тим,що саме стада, що складають у ту пору головне багатство, раніше, ніж іншіцінностей переходили у власність окремих сімей та осіб.

Досягнення у промисловій діяльності (особливо в плавці іпереробці металів) призвели до розвитку ремісничого виробництва.
Спеціалізація в цій області викликала велике зростання виробництва ремісничоїпродукції - ливарного, гончарного та ін Настільки різноманітна діяльність немогла здійснюватися одними і тими ж особами, в силу чого ремесловідокремилося від землеробства. Це був другий великий суспільний поділпраці.

На наступному етапі суспільного розвитку виникли види поділупраці зміцнюється внаслідок загострення протилежності між містом іселом. До цих видів приєднується 3-є загальне поділ праці вирішальногозначення - виникає клас, який займається вже не виробництвом, а обміномпродуктів, - клас купців, «який не брав ніякої участі ввиробництві, захоплює загалом і в цілому керівництво виробництвом іекономічно підпорядковує собі виробників ».

Рабство стає тепер істотною складовою частиною громадськоїсистеми. Впровадження металу, бронзи і міді, а також перехід до землепашествувідіграли вирішальну роль у розкладі родових відносин. До цього періоду ввласність окремих осіб переходить і земля, швидко зростає концентраціябагатств в руках нечисленного класу експлуататорів і поряд з цимзбільшується кількість бідняків, посилюється зубожіння мас. Класовісуперечності стають все більш непримиренними.

Однак суспільний характер влади і управління, що існував уроді, зник не відразу. Поява майнової нерівності зі спадщиноюмайна дітьми (на противагу роду), звертання військовополонених у рабів іт.д. відноситься до того періоду історії, коли первісна демократіятрансформувалася у військову демократію - особливу й останню форму стародавньогонародоправія. Ця форма містила в собі військового вождя, рада вождів інародні збори. І хоча роль народних зборів та інших громадськихінститутів в цей період була ще дуже значна, органи родового ладупочали поступово влаштовувати свої характерні риси. У цей період (стародавньоїісторії) епізодичні війни між племенами поступилися місцемсистематичного розбою на суші і на морі; війна і організація війниперетворилася на регулярні функції народного життя. Ці грабіжницькі війнивсе більше посилювали владу військового начальника спочатку незначну, іпоступово ця влада стає спадковою. Первісна демократіяприйшла в занепад. Органи родового ладу поступово відірвалися від своїхкоренів у народі, тому що родове суспільство перетворилося на своюпротилежність. Організація, яка висловлювала волю і служила загальнимінтересам, перетворилася на знаряддя панування і гноблення, спрямованепроти власного народу. Рід як громадська осередок зник,функціонування його органів припинилося. Первісний лад поступається місцемсуспільству, в якому відбувалася запекла боротьба антагоністичних сил
(класів). З суспільним поділом праці, з поширенням ремесел іобміну, родові селища втрачають своє старе єдність, стають місцемпоселення чужинців, рабів, сторонніх с?? арому роду людей. Родовізв'язку відступають на задній план: купці й ремісники належать до різнихродів, племен, а єдність їх інтересів обумовлено не походженням від
«Спільного предка», а професією. Крім того, самі родичі виявилисярозділеними на бідних і багатих. В таких економічних умовахродоплемінна організація влади виявилася безсилою. Вона не булапристосована для того, щоб керувати справами такого суспільства, в якомуінтереси індивідів стали несумісними. Тому був потрібний орган, якийзміг би забезпечити перевагу інтересів одних членів суспільства за рахунокінших. І таким органом стала держава.

Держава - це єдина політична організація суспільства, якапоширює свою владу на всю територію країни і її населення,має в своєму розпорядженні для цього спеціальним апаратом управління, видає обов'язковідля всіх веління і володіє суверенітетом.

Основними причинами появи держави були наступні:

. необхідність удосконалення управління суспільством, пов'язана з його ускладненням. Це ускладнення, у свою чергу, було пов'язане з розвитком виробництва, появою нових галузей, поділу праці, зміною умов розподілу всієї продукції, зростанням чисельності населення, що проживає на певній території тощо;

. необхідність організації великих суспільних робіт, об'єднання в цих цілях великих мас людей. Це особливо проявилося в тих регіонах, де основою виробництва було поливне землеробство, що вимагало будівництва каналів, водопод'емніков, підтримання їх в робочому стані і т.п.;

. необхідність підтримання в суспільстві порядку, що забезпечує функціонування суспільного виробництва, соціальну стійкість суспільства, його стабільність, у тому числі і по відношенню до зовнішнього впливу з боку сусідніх держав чи племен;

. необхідність ведення війн, як оборонних, так і загарбницьких.

Істотний вплив на процес державотворення надаларелігія. Вона відіграла велику роль в об'єднанні окремих родів і племен уєдині народи. У первісному суспільстві кожен рід поклоняємося своїм язичницькимбогам. У період об'єднання племен династія нових володарів прагнулазатвердити загальні релігійні канони. Поява держави характерно тим,що утворюється група людей, що займається тільки управлінням і застосовуєцей особливий апарат примусу.

Держава на відміну від соціальної організації первіснообщинноголаду відрізнялося наступними ознаками.

По-перше, держава являє собою єдину територіальнуорганізацію політичної влади в масштабі всієї країни. Державнавлада поширюється на все населення в межах даної території.
Територіальний поділ населення на відміну від кровно споріднених зв'язківміж членами суспільства породжує новий соціальний інститут - громадянствоабо підданство, іноземців та осіб без громадянства. Здійснення влади зтериторіальним принципом веде до встановлення його просторовихмеж - державного кордону. Територіальний ознака пов'язаний і зфедеральним устроєм держави, в межах якого проживаєнаселення, що належить до різних націй і народностей. Державамає верховенство у межах своїх кордонів. Це означає єдність іповноту законодавчої, виконавчої та судової влади держави наднаселенням. Територія не суспільне, а природне умоваіснування держави. Немає держави без території, немає державибез населення.

По-друге, держава - особлива організація політичної влади,яка має спеціальний апарат управління суспільством для забезпечення йогонормальної життєдіяльності. Через систему своїх органів державаздійснює керівництво суспільством, закріплює і реалізує режимполітичної влади, захищає свої кордони. До важливих державниморганам, які були притаманні всім історичним типам і різновидівдержави, відносяться законодавчі, виконавчі та судові. Особливезначення в механізмі держави займали органи, що здійснюютьпримусові і каральні функції.

По-третє, держава організує громадське життя на правовихзасадах. Правові форми організації життя суспільства властиві самедержаві. Без права, законодавства, держава не в змозікерувати суспільством, забезпечувати реалізацію прийнятих ним рішень.

По-четверте, держава являє собою суверенну організаціювлади. Суверенітет держави - це властивість державної влади,яке виражається в незалежності держави у зовнішніх та верховенство підвнутрішніх справах.

Суверенітет - збірний ознака держави. При відомихумовах суверенітет держави збігається із суверенітетом народу.
Суверенітет народу означає верховенство народу, його право самому вирішуватисвою долю, питання державного та суспільного розвитку, формуватинапрямок політики своєї держави, склад його органів.

Поняття державного суверенітету зв'язано з поняттям національногосуверенітету. Національний суверенітет означає право націй насамовизначення аж до відокремлення та утворення самостійноїдержави.

Такі найбільш загальні ознаки держави, що характеризують його якспецифічну організацію суспільства.

Основні теорії походження держави.

З удосконалюванням громадського життя, самої людини, з йогосоціальної політичною зрілістю змінювалося і держава. Його загальніознаки, в принципі, залишаючись незмінними, наповнюються новим більшраціональним змістом. Уже тисячоріччя люди живуть в умовахдержавно-правової дійсності. Вони є громадянами вмежах держави, підпорядковуються державної влади, зрозуміє своїдії з правовими нормами та вимогами. Природно, що ще вдавнину вони стали замислюватися над питаннями про причини і шляхивиникнення держави і права. Створювалися найрізноманітніші теорії,по-різному відповідають на такі питання. Множинність теорії пояснюєтьсярізними історичними і соціальними умовами, в яких жили їхні автори,різноманітністю ідеологічних та філософських позицій, які вони займали.
Наведемо кілька прикладів існуючих теорій.

1 Теологічна чи божественна теорія.

Дана теорія сходить своїми витоками до стародавнього світу. Відомо, щоще в древньому Єгипті і Вавилоні виникли ідеї божественного походженнядержави і права. Незважаючи на свій релігійний зміст, і ця теоріявідображала певні реальності, а саме: влада жерців, роль храму іт.д. Теологічна теорія не розкриває конкретних шляхів, способівреалізації божественної волі. У той же час вона відстоює ідеїнепорушності підпорядкування державній волі як влади бога. Теологічнутеорію не можна довести, як і не можна спростувати: адже питання про їїістинності вирішується разом з питанням про існування Бога, тобто це, вкінцевому рахунку, питання віри. У силу особливих поглядів і поглядів частинисуспільства духовенству вдавалося значно впливати наформування суспільно політичної думки й у наступні періодирозвитку людського суспільства. Найбільш міцні позиції теологічнатеорія завоювала в період становлення і розвитку феодалізму.

На рубежі XII - XIII у західній Європі розвивається теорія «двохмечів ». Вона виходить з того, що засновники церкви мали два мечі. Один вонипоклали у піхви і залишили при собі. Тому що не пристало церкві самоївикористовувати меч. А другий вони вручили государям для того, щоб ті могливершити земні справи. Государ, на думку богословів, наділяється церквоюправом керувати людьми і є слугою церкви. Основний зміст даноїтеорії в тому, щоб затвердити пріоритет духовної організації (церкви) надсвітською (державою) і довести, що немає держави і влади «не відбога ».

Приблизно в той же період з'являється і розвивається вчення широковідомого і в освіченому світі вченого-богослова Фоми Аквінського (1225 -
1274). Він стверджував, що процес виникнення і розвитку державиправа аналогічний процесу створення богом світу.

Релігійні вчення про походження держави і права мають ходінняі понині. Поряд з ними продовжують існувати ідеї, висловлені ще в
Древньому Римі про те, що на виникнення і розвиток держави і прававирішальний вплив зробили людські слабості і пристрасті. Серед них жадобагрошей і влади, жадібність, честолюбство, зарозумілість, жорстокість та іншінегативні людські риси і пристрасті. «Що стало головною причиноюзанепаду римської держави? »- запитує римський історик першого століття дон.е. Гай Саллюстій Крисп у відомій його роботі «Змова Кастіліни». І тутж відповідає: «занепаду моралі, корисливість, пристрасть до розпусти, обжерливостіта інших надмірностей ». [1]

Після того пише Саллюстій, коли« працею і справедливістю »зросла
Римська держава, коли силою зброї були приборкано великі царі ізмирилися дикі племена, коли зник з обличчя землі Карфаген - суперник
Римської держави і «всі моря, усі землі відкрилися перед нами, доля початкулютувати і все перевернула догори дном ». [2] Римляни, які злегкістю і достоїнством переносили позбавлення, небезпеки і труднощі, невитримали випробування дозвіллям і багатством.

Честолюбність багатьох зробило брехунами. Змусило «в серці таїти одне», авголос говорити інше. Дружбу і ворожнечу оцінювати «не по суті речей, а взгоді з вигодою, про пристойній зовнішності піклуватися більше, ніж провнутрішньому гідність ».

Усе сказане про падіння нравів населення остаточно підірваломоральні основи Римської держави і воно було приречене. Так можетрапитися з будь-якою державою. Звичаї - позитивні і негативні,добрі і злі - безсумнівно грають і відігравали значну роль у процесістановлення і розвитку держави і права. Важливу, але не вирішальну. Вониє скоріше наслідком, але не першопричиною, хоча і можуть виступати наперший план.

2 Класова теорія.

Як показує історичний досвід, головні причини виникненнядержави і права лежать зовсім не в сфері моралі і релігії. Вони коренятьсяв області економіки й у соціальному житті людей. Так отримала своєпоширення класова теорія або матеріалістична як її щеназивають.

Наукові дослідження і висновки свідчать про те, щодержавна організація приходить на зміну родоплемінної організації.
Право - на зміну звичаям. І відбувається це не в силу самого по собізміни суспільних звичаїв, релігійних переконань і поглядів, а в силукорінних змін в економічній сфері і в самому первісному суспільстві.

Ця теорія виходить з того, що держава виникла, перш за все, всилу економічних причин: суспільного поділу праці, появидодаткового продукту і приватної власності, а потім розколу суспільства накласи з протилежними економічними інтересами.

Відомі у всесвітній історії найбільші поділи праці, пов'язаніз відділенням скотарства від землеробства, ремесла від землеробства і зпоявою торгівлі й обміну привели до швидкого зростання продуктивних сил,до здатності людини робити більше засобів до існування, ніж цебуло потрібно для підтримання життя. Стає економічно вигіднимвикористовувати чужу працю. Військовополонених, яких раніше вбивали абоприймали на рівних у свій рід, стали перетворювати в рабів, змушувалипрацювати на себе. Вироблений чи залишковий (понад необхідний дляпрогодування) продукт привласнювали.

У суспільстві спочатку намітилося, а потім у міру поділу праці швидкопосилилось майнове розшарування. З'явилися багаті і бідні. З метоюодержання залишкового продукту стала широко використовуватися не тільки працявійськових, але і працю своїх родичів. Майнова нерівність спричинила засобою соціальну нерівність. Суспільство поступово, протягом багатьохтисячоліть розшаровувалося на різні, зі своїми власними інтересами ісвоїм власним, далеко не однаковим статусом, стійкі групи,класи, соціальні прошарки.

У всій Галлії, писав з цього приводу Гай Юлій Цезар, існуютьвзагалі тільки два класи людей, що користуються відомим значенням і пошаною,тому що простий народ тримають на положенні рабів: сам по собі він ні на що незважується і не допускається ні на яке збори. Більшість, страждаючи відборгів, великих податків і образ з боку сильних, добровільно віддається врабство знатним.

Розшарування суспільства веде до того, що із загальної маси членів родувиділяється знать - відокремлена група вождів, воєначальників, жреців.
Використовуючи своє суспільне становище, ці люди привласнювали собі великучастина військового видобутку, кращі ділянки землі, здобували величезна кількістьхудоби, ремісничих виробів, знарядь праці. Свою владу, яка згодом сталаспадкової, вони використовували не стільки для захисту суспільнихінтересів, скільки для особистих, для утримання в покорі рабів і незаможниходноплемінників.

У нових суспільно-економічних умовах колишня система організаціївлади - родоплемінна організація, розрахована на управління суспільством,що не знав майнового поділу і соціальної нерівності, виявиласянеспроможною перед зростаючими змінами в сфері економіки і соціальноїжиття, що підсилюються протиріччями в суспільному розвитку, передзаглиблюється нерівністю.

Основні положення матеріалістичної теорії представлені в роботах К.
Маркса і Ф. Енгельса.

«Родовий лад, - писав Ф. Енгельс у роботі« Походження сім'ї,приватної власності і держави », - віджив свій вік. Він був підірванийподілом праці і його наслідком - розколом суспільства на класи. Він бувзамінений державою ». [3]

З'явилася потреба у владній організації, яка, підтримуючиінтереси імущих, стримувала протиборство залежної частини суспільства. Такийособливою організацією стала держава.

За твердженням представників матеріалістичної теорії вона єісторично минущим, тимчасовим явищем і відімре зі зникненнямкласових відмінностей.

Матеріалістична теорія виділяє три основні форми виникненнядержави: афінську, римську і німецьку.

Афінська форма - класична. Держава виникає безпосередньо іпереважно з класових протиріч, які формуються всередині суспільства.

Римська форма відрізняється тим, що родове суспільство перетворюється назамкнуту аристократію, ізольовану від численної і безправноїплебейської маси. Перемога останніх підриває родовий лад, на руїнахякого виникає держава.

Германська форма - держава виникає як результат завоюванняобширних територій.

Колишні звичаї, розраховані на повну рівність членів суспільства і надобровільне дотримання що містяться в них правил, в нових умовахвиявилися безсилими. З'явилася життєва необхідність у нових правилах --регуляторах суспільних відносин, які б враховували корінні змінив суспільстві і забезпечувалися б не тільки силою суспільного впливу,але і державним примусом. Таким регулятором стало право.

Спочатку право складалося як сукупність нових звичаїв, додотримання яких зобов'язували зароджуються державні органи і, першза все, суди. Пізніше правові норми (правила поведінки) встановлювалисяактами князів, королів і просто наділених такими повноваженнями чиновників.

Зрозуміло, багатіє родова знати, правляча верхівка завждипрагнула закріпити в цих актах та звичаї, перш за все, свої власнімайнові та інші інтереси, посилити за допомогою зароджується права своювладу. Їй це в значній мірі завжди вдавалося. Про що можна судитиза характером і змістом дійшли до нас, правових і літературнихпам'ятників тієї епохи, і особливо, Стародавньої Греції, Давнього Риму,
Стародавнього Єгипту, Вавилону.

Так, у добре відомих «Інструкціях» римського юриста II ст. н.е. Гаяпрямо закріплювалося майнова і соціальна нерівність людей словами
«Головне поділ у праві осіб полягає в тому, що всі люди - або вільніабо раби ». Далі уточнювалося: «З вільних людей одні - вільнонароджені,інші вільновідпущені. Вільнонароджені суть ті, які народилисявільними, вільновідпущені - це ті, які відпущені на волю ззаконного рабства ».

класової і економічна обумовленість права є найважливішимпринциповим положенням марксистської теорії. Основним змістом цієїтеорії є уявлення про те, що право є продуктомкласового суспільства; вираженням і закріпленням волі економічнопануючого класу.

Матеріалістична теорія вважає, що право - історично минущеявище, яке необхідно суспільству лише на певному етапі йогорозвитку. Зі зникненням класів, воно повністю втратить свою соціальнуцінність.

Представники інших концепцій і теорій походження державивважають положення матеріалістичної теорії односторонніми, невірними, такяк вони не враховують психологічних, біологічний, моральних,етнічний та інших факторів, що обумовили формування суспільства івиникнення держави. Тим не менше, вважає Шершеневич, що
«Економічний матеріалізм представляє одну з найбільших гіпотез ввченні про суспільство, здатну найкраще пояснити масу громадськихявищ ».

Патріархальна теорія.

Патріархальна теорія походження держави і права бере свійпочаток ще в Давній Греції. Родоначальником її вважається Аристотель. Середпомітних прихильників даної теорії виділяється англієць Філмер (XVII ст.) іросійський дослідник державознавець Михайлівський (XIX ст .).

Патріархальна теорія виходить з того, що держава походить зсім'ї. Є результатом розростання родини.

Держава, за Арістотелем, є не тільки продуктом природногорозвитку, але і вищою формою людського спілкування.

Державна влада, на думку прихильників патріархальної теорії,є ніщо інше, як продовження батьківської влади. З даної теоріївипливає висновок про необхідність для всіх людей підкорятися державноївлади. Влада государя, монарха - це патріархальна влада глави родини.
Патріархальна теорія служила в середні століття обгрунтуванням абсолютної
( «Батьківською») влади монарха.

Органічна теорія.

Органічна теорія, видним представником якої є Герберт
Спенсер, в остаточному вигляді була сформульована в XIX столітті. Сутьорганічної теорії така: суспільство і держава представлені якорганізм, і тому їх сутність можна зрозуміти з будови і функцій цьогоорганізму. Всі неясне у будові і діяльності суспільства і державиможе бути пояснено по аналогії з закономірностями анатомії та фізіології.
Відповідно до органічної теорії саме людство виникає, якрезультат еволюції тваринного світу від нижчого до вищого. Подальший розвитокпризводить до об'єднання людей в процесі природного добору в єдинийорганізм - держава, в якій уряд виконує функції мозку,керує всім організмом, використовуючи право як передані мозкомімпульси. Нижчі класи реалізують внутрішні функції, а панівнікласи зовнішні. Уявлення про державу як своєрідну подобулюдського організму були сформульовані пе