ТАВРІЙСЬКИЙ ІНСТИТУТ
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Контрольна робота N1
ПО Єкологічного Права
Сімферополь - 1997 р.
РЕЦЕНЗІЯ на контрольну роботу
____________________________________________________________________________< br>____________________________________________________________________________< br>____________________________________________________________________________< br>____________________________________________________________________________< br>____________________________________________________________________________< br>____________________________________________________________________________< br>____________________________________________________________________________< br>____________________________________________________________________________< br>____________________________________________________________________________< br>____________________________________________________________________________< br>____________________________________________________________________________< br>____________________________________________________________________________< br>____________________________________________________________________________< br>____________________________________________________________________________< br>____________________________________________________________________________< br>____________________________________________________________________________< br>____________________________________________________________________________< br>____________________________________________________________________________< br>____________________________________________________________________________< br>___________________________________________________
ПЛАН
I. ВСТУП
II.ОСОБЕННОСТІ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ПРИРОДИ ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИХ І
РЕКРЕАЦІЙНИХ ЗОН
III.ЕКОЛОГІЧЕСКАЯ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ: ПОНЯТТЯ,
ЗМІСТ, ФОРМИ
IV. ВИСНОВОК
V. СПИСОК Вивчення літератури
1. В В Е Д Е Н Н Я
На відміну від інших соціальних ідей і політичних орієнтаційдемократична правова держава при верховенство правового закону іпріоритет прав людини і громадянина практично сприйнято суспільством якмайбутнє державного устрою України. Рішення цієї задачі пов'язано нетільки зі створенням сучасного законодавства, забезпеченням законностідіяльності держави та її органів, муніципальної системи ігромадських формувань, надійної, швидкої і справедливої юстиції,незалежного правосуддя, але з подоланням досягла небезпечних межправового нігілізму, що знаходиться нині на межі свавілля в усіх сферахдержавного і суспільного життя, і, головне, формування високогорівня правової культури суспільства і кожної людини.
Необхідною умовою розвитку цих процесів є їх правовесупровід і забезпечення державою - єдиною на територіїкраїни політичної організації, що здійснює суверенітет, джерелоякого - народ України. Але держава і право мають не тількиінструментальне значення і "самостійну цінність. Одночасно цеправо жити цивілізованої життям і засіб забезпечити людинівідповідні свободи ". До цієї мети суспільство прийде тільки черезпідвищення відповідальності, покладеної "на інститути державноївлади ", рішучі дії з економічного, політичного ісоціального реформування, створення якісної "правової бази длятаких дій ".
Це потребує високопрофесійного складу юристів і достатньоюправової грамотності державних службовців та інших осіб, зайнятихюридичною діяльністю. Громадська корисність і престижність цієїдіяльності значно зростає в період революційних перетворень,соціальної конструкції суспільства, його нових економічних і політичнихорієнтацій.
Професіоналізм юриста полягає в його знанні та вмінніорієнтуватися в різних галузях права. Екологічне право займаєпровідне місце серед інших галузей права, так як у повсякденному життіміж фізичними і юридичними особами виникають відносини так абоінакше пов'язані з питаннями охорони навколишнього середовища і будь-який юрист зобов'язанийзнати як за законом вирішувати суперечки виникають при цих відносинах.
II.ОСОБЕННОСТІ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ПРИРОДИ ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИХ І
Реакційні ЗОН
Прийнявши Акт проголошення незалежності України 24 Серпень 1991український народ почав будувати демократичне суспільство з метоюінтеграції до європейського співтовариства. У якому питання про охоронунавколишнього середовища ще в період апогею "холодної війни" стояли на одному місціз питаннями збереження миру.
З метою надання дій з охорони навколишнього середовища правовогостатусу 25 червня 1991 Верховною Радою України був прийнятий Закон України
"Про охорону навколишнього природного середовища" 1.
XII розділ зазначеного закону називається - ПРИРОДНІ ТЕРИТОРІЇ ТА
ОБ'ЄКТИ, що підлягають особливій охороні. Зокрема в ньому закріплено, щоособливій охороні підлягають природні території та об'єкти, які маютьвелику екологічну цінність як унікальні та типові природнікомплекси, для збереження сприятливої екологічної обстановки,попередження та стабілізації негативних природних процесів і явищ.
Природні території та об'єкти, що підлягають особливій охороні, складаютьєдину територіальну систему і включають території та об'єкти природно -заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні,водозахисні, полезахисні та інші типи територій та об'єктів, яківизначаються законодавством України.
курортними і лікувально-оздоровчими зонами визнаються території,які мають виражені природно лікувальні фактори: мінеральні джерела,кліматичні та інші умови, сприятливі для лікування та оздоровленнялюдей.
З метою охорони природних властивостей і лікувальних факторів курортних зон,попередження їх пошкодження, забруднення і виснаження встановлюютьсяокруги їх санітарної охорони.
В межах курортних і лікувально-оздоровчих зон забороняєтьсядіяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або моженегативно вплинути на лікувальні властивості та санітарний стантериторії, що підлягає особливій охороні.
Оголошення природних територій курортними і лікувально-оздоровчимизонами здійснюється Верховною Радою України та Верховною Радою Автономної
Республіки Крим, а їх природоохоронний режим визначається відповідно
Кабінетом Міністрів України та Урядом Автономної Республіки Кримвідповідно до законодавства України.
рекреаційними зонами є ділянки суші і водного просторупризначені для організованого масового відпочинку населення і туризму.
На території рекреаційних зон забороняється: а) господарська та інша діяльність, яка негативно впливає нанавколишнє природне середовище або може пошкодити використанню їх за цільовимпризначень; б) зміна природного ландшафту та проведення інших дій, якісуперечать використанню цих зон за прямим призначенням.
Режим використання цих територій визначається Верховною Радою
України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими Радаминародних депутатів відповідно до законодавства України та Автономної
Республіки Крим.
III. ЕКОЛОГІЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ:
ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ, ФОРМИ
Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовищатягне за собою встановлену законодавством України дисциплінарну,адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність.
Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишньогоприродного середовища несуть особи, винні у: а) порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнєприродне середовище; б) порушенні норм екологічної безпеки; в) порушенні вимог законодавства України при проведенніекологічної експертизи, у тому числі у видачі завідомо неправдивого експертноговисновку; г) невиконанні вимог державної екологічної експертизи; д) фінансуванні, будівництві та впровадженні у виробництво новихтехнологій і устаткування без позитивного висновку державноїекологічної експертизи; е) порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні,будівництві, реконструкції, введення в дію, експлуатації таліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів; е) допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів та скидівзабруднюючих речовин та інших шкідливих факторів для навколишнього природногосередовища; ж) перевищенні лімітів і порушенні інших вимог використанняприродних ресурсів; з) самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; и) порушенні строків внесення платежів за використання природнихресурсів і забруднення навколишнього природного середовища; й) невикористання заходів для попередження і ліквідації екологічнихнаслідків аварій та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; к) невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державнийконтроль в галузі охорони навколишнього природного середовища, і наданніперешкоді їх представникам; л) порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні,використанні, знищення та захоронення хімічних засобів захистурослин, мінеральних добрив, токсичних і радіоактивних речовин,промислових, та інших видів відходів; м) невиконанні вимог охорони територій та об'єктів природно -заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні,видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України; н) відмову у видачі своєчасної, повної і достовірної інформації простан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення,у приховуванні або фальсифікації відомостей про стан екологічноїобстановки чи захворювання населення; о) приниженні честі і гідності працівників, які здійснюютьконтроль в галузі навколишнього природного середовища, посяганні на їх життяі здоров'я.
Законодавством України може бути встановлена відповідальність і заінші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані усунутишкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охоронунавколишнього природного середовища в порядку і розмірах, встановленихзаконодавством України.
Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної чи кримінальноївідповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяноїзабрудненням навколишнього природного середовища та погіршення якості природнихресурсів.
Незаконно добуті в природі ресурси та виготовлена з них продукціяпідлягає безоплатному вилученню, а знаряддя правопорушення - конфіскації.
Отримані від реалізації доходи спрямовуються в місцеві забюджетние фондиохорони навколишнього природного середовища.
Посадові особи і спеціалісти, винні у порушенні вимог охоронинавколишнього природного середовища та використання природних ресурсів,забезпечення екологічної безпеки за поданням державнихорганів охорони навколишнього природного середовища у відповідності з рішеннями їхуправлінських органів позбавляються премій за основні результатигосподарської діяльності повністю або частково.
Стаття 69 Закону України "Про охорону навколишнього середовища" визначаєособливості застосування цивільної відповідальності. Так, шкоду, заподіянувнаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природногосередовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосуваннянорм зниження розміру штрафу незалежно від плати за забруднення навколишньогоприродного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на компенсацію упущеноїприбутку за час, необхідний для відновлення здоров'я, якостінавколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів достану, придатного для використання за цільовим призначенням.
Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язанікомпенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо недоведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ абонавмисних дій потерпілих.
У статті 70 зазначеного вище закону закріплено, що визначенняскладу екологічних правопорушень і злочинів, порядок притягнення доадміністративної та кримінальної відповідальності за їх вчиненнявстановлюється Кодексом України про адміністративні правонарушеніях1 і
Кримінальним кодексом Украіни2.
У КпАП глава 7 називається "Адміністративні правопорушення угалузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'ятокісторії та культури "і містить статті, які визначають відповідальність зарізні види правопорушень в галузі охорони навколишнього середовища як длягромадян, так і для посадових осіб.
У главі Х КК України визначено ряд діянь, що приносять шкоду в областіохорони навколишнього природного середовища.
Причому більшість статей КК України мають на увазі, що складзлочину, обумовленого в цій статті, має потребу в наявностіадміністративній преюдиція, тобто факту накладення на протязі рокуадміністративного стягнення за таке ж порушення.
Звідси можна зробити висновок, що законодавець, вводячи розділення різнихвидів відповідальності в галузі охорони навколишнього природного середовища нацивільну, дисциплінарну, адміністративну та кримінальну, тим самимпродемонстрував, важливість і значущість зазначеного питання ідиференційований підхід до кожному конкретному випадку.
ЗАВДАННЯ: Обласний територіальний комітет з охорони навколишнього природногосередовища зажадав припинити фінансування будівництва місцевої ТЕЦ, такяк проект будівництва не пройшов державної екологічноїекспертизи.
Замовник заперечив проти висновку експертизи проекту, пославшись нате, що під будівництво вже виділили земельну ділянку і затвердженався необхідна для спорудження об'єкту документація.
Обласний комітет звернувся до арбітражного суду з проханням про скасуваннярішення про надання земельної ділянки для будівництва ТЕЦ.
Яким має бути рішення арбітражного суду?
Відповідно до ст.39 Закону України "Про екологічну експертизу" -
"Реалізація проектів і програм або діяльність без позитивних висновківдержавної екологічної експертизи забороняється ". А отже,арбітражний суд, перш ніж прийняти будь-яке рішення поданій справізобов'яже замовника представити всю необхідну документацію для проведеннядержавної екологічної експертизи. Позитивні висновків якої ізатвердження їх Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерноїбезпеки України або його органами на місцях і буде підставою дляфінансування зазначеного проекту.
У разі негативної оцінки діяльності ТЕЦ державноїекологічною експертизою замовник зобов'язаний забезпечити доопрацювання ввідповідно до вимог еколого-експертного висновку і своєчаснупередачу матеріалів на додаткову державну екологічнуекспертизу. Висновки якої, відповідно до того ж закону, єостаточними для прийняття відповідним органом рішення щодо подальшоїреалізації проекту.
У цьому випадку, якщо висновки додаткової екологічної експертизибудуть негативні, арбітражний суд може задовольнити позов обласногокомітету про скасування рішення про виділення земельної ділянки підбудівництво ТЕЦ.
IV.ЗАКЛЮЧЕНІЕ
Звичайно, в обсязі 1-ї контрольної роботи важко повністю освітититаку глибоку і широку тему як ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ЛІКУВАЛЬНО-
Оздоровчого та рекреаційного ЗОН І ЕКОЛОГІЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, однакфундаментальні поняття і базові положення у зазначеній роботі приведені.
Незважаючи на те, що правотворчий підхід до екологічних питань по -російському і по-українському законодавству дещо відрізняються один відодного, але ці відмінності не настільки істотні і до того ж по ряду об'єктивнихі суб'єктивних причин російсько правотворча думка трохи випереджаєукраїнську, що дає нашим законодавцям використовувати позитивний досвіднакопичений російськими юристами після прийняття тих чи інших нормативнихактів, і уникати помилок, обов'язково зустрічаються на такому тернистому шляхуяк правотворчість.
Використовуючи позитивний досвід не тільки Росії, але й інших розвиненихдержав, з огляду на національні й історичні особливості нашого народу
Україна стане демократичною та правовою державою.
V. Використана література
1.Констітуція (Основний Закон) України - Прийнята Верховною Сові -тому України 28.06.1996г.
2. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 20 березня
1991р.
3. Про екологічну експертизу: Закон України від 9 лютого 1995 р.
4. Кодекс України про адміністративні правопорушення/Затвердженийзаконом від 18 грудня 1984// Відомості Верховної Ради України N51. -
Ст.1122.
5.Уголовний кодекс України/Затверджено Законом України від 26 грудня
1960??.// Відомості Верховної Ради України. - 1961. - N2. - Ст.14.
6.Політологіческій словник. - К.: ІнноЦентр. - 1991.
7.Юрідіческій енциклопедичний словник. - М.: СЕ. - 1984.
1 Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 р.//
Відомості Верховної Ради України. - 1991. - N41. - Ст.546.
1 Кодекс України про адміністративні правопорушення/Затверджений законом від
18 грудня 19984 р.// Відомості Верховної Ради України .- Додаток до N51.
- Ст.1122.
2 Кримінальний кодекс України/Затверджено Законом України від 26 грудня 1960р.// Відомості Верховної Ради України. - 1961. - N2. - Ст.14.
