Зміст
Введення
Глава 1. Сучасний стан галузі
Глава 2. Органи місцевого самоврядування
2.1. Поняття місцевого управління та самоврядування
2.2. Управлінські функції і повноваження виконавчих органів місцевих рад у сфері управління ЖКГ
2.3. Ставлення місцевих державних адміністрації з органами місцевого самоврядування територіальних громад
2.4. Повноваження органів місцевого самоврядування в різних галузях ЖКГ
2.5. Законодавча основа органів місцевого самоврядування
Глава 3. Програма розвитку.
Глава 4. Про адміністративну реформу
Висновок
Література
Введення
Принцип місцевого самоврядування є одним з найважливіших ознак будь-якої демократичної держави. Це питання є також досить актуальним і для України, де після прийняття закону "Про місцеве самоврядування в Україні" залишилося багато складних проблем щодо практичної реалізації теоретичних положень. Метою цієї праці є дослідження і функціонування місцевого управління та самоврядування в Україні та повноваження цих органів у галузі ЖКГ. Найбільшу увагу в роботі я хотів приділити проблемі повноважень органів місцевого самоврядування в Україні. Ця робота створена на основі аналізу законів України та підзаконних актів, інших джерел державного права, а також праць науковців з цього питання. З огляду на тему, в роботі наведені лише найпоширеніші думки і концепції з поодинокими конкретними прикладами для відображення реального здійснення теоретичних положень
Сучасного стану галузі
Недосконалість системи управління житлово-комунального господарства України, уповільнення його реформування призвели до того, що підприємства галузі не в змозі ефективно працювати в ринкових умовах і надавати споживачам послуги належного рівня та якості. На 1 січня 2004 р. дебіторська заборгованість у галузі становила 8,7 млрд., кредиторська - 8,6 млрд. гривень, з них 5,2 млрд. - з оплати житлово-комунальних послуг населенням. За підсумками роботи в 2003 році збитки підприємств перевищили 1,1 млрд. гривень, що в 2,2 рази більше, ніж у 2002 році.
Кожен третій житловий будинок потребує капітального ремонту. В аварійних і ветхих будинках проживає 202,4 тис. осіб, які потребують відселення з наданням необхідного житла. Майже у 85 відсотків житлових будинків підвищеної поверховості (10 поверхів і вище) система протипожежного захисту не працює або її технічне обслуговування не здійснюється.
В аварійному стані перебувають майже третина водопровідно-каналізаційних та теплових мереж, близько 30 відсотків тепло пунктів, понад 15 відсотків мостів та шляхопроводів.
Потребують заміни 82 відсотки рухомого складу міського електричного транспорту та більше 35 відсотків трамвайних колій, контактної та кабельної мережі, 70 відсотків автотранспорту у сфері благоустрою, близько 40 відсотків насосного обладнання та котлів, понад 20 тисяч ліфтів тощо.
Площа природного та техногенного підтоплення міських територій становить близько 11 відсотків. Необхідно здійснити терміновий ремонт або реконструкцію 50 відсотків захисних споруд морського узбережжя. Чи не відповідають санітарним нормам 48 відсотків полігонів для твердих побутових відходів. У 2003 році утворилося понад 2,5 тисяч несанкціонованих сміттєвих звалищ.
З кожним роком погіршується якості житлово-комунальних послуг. Порушуються терміни початку та закінчення опалювального сезону, послуги з централізованого теплопостачання надаються з відхиленням від нормативних вимог. У ряді міст взагалі відсутнє централізоване постачання гарячої води, в окремих регіонах гаряча вода подається лише в зимовий період.
Більш як половина міст з населенням понад 100 тис. чоловік забезпечується питною водою не цілодобово, а за графіком. У деяких областях зафіксовано випадки невідповідності проб питної води вимогам державного стандарту за хімічними і бактеріологічними показниками. Незадовільний технічний стан водопровідних мереж призводить вторинного забруднення питної води і загрози виникнення інфекційних захворювань.
Зростають питомі витрати енергетичних ресурсів під час виробництва і надання житлово-комунальних послуг, які в 2-3 рази більші, ніж у країнах Європейського союзу.
Законодавство у сфері житлово-комунального господарства (особливо нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування) не повністю відповідає директивам Європейського союзу та Європейської хартії місцевого самоврядування, що не сприяє створенню привабливого інвестиційного клімату.
Недосконалість системи соціального захисту населення в сфері житлово-комунального господарства, неякісне надання житлово-комунальних послуг, низький рівень поінформованості населення, неузгодженість норм законодавства і відсутність у ньому певних норм щодо регулювання взаємовідносин споживачів і виробників/виконавців житлово-комунальних послуг зумовлює зростання незадоволення серед населення .
Глава 2. Органи місцевого самоврядування
2.1. Поняття місцевого управління та самоврядування
Поняття місцевого управління і самоврядування, звичайно, неможливо визначити без визначення юридичної природи цих явищ. Ця природа буде розкрита далі у тексті і відповідно будуть конкретизовані поняття, тому для початку буде визначене загальне робоче поняття місцевого самоврядування та управління.
Місцеве управління і самоврядування - здійснення владних повноважень на локальному (місцевому) рівні через місцеві представництва держави чи державних органів і самим територіальною громадою, в тому числі через її представників.
Місцеве самоврядування - можливість, право територіальної громади самостійно вирішувати економічні, соціальні, політичні питання місцевого характеру.
Місцеве управління - здійснення державою управлінських функцій на місцевому рівні через свої представництва.
2.2 Управлінські функції і повноваження виконавчих органів місцевих рад у сфері управління ЖКГ
Повноваження місцевих рад виключно на пленарних засіданнях входить приймати рішення:
- Про створення ліквідації, реорганізації та перепрофілювання підприємств комунальної власності відповідної територіальної громади;
- З відчуження комунального майна;
-про затвердження місцевих програм приватизації, а також перелік об'єктів комунальної власності не підлягають приватизації.
Повноваження місцевих рад у галузі бюджету, фінансування та цін:
А) Власні
- Встановлення тарифів з оплати комунальних, транспортних та ін видів послуг, що надаються підприємствами комунальної власності відповідних територіальних громад.
- Встановлення порядку використання коштів та іншого спільного майна;
- Здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету;
- Об'єднання на договірних засадах коштів міських бюджетів для виконання спільних проектів;
б) Делегування
- Здійснення відповідно до закону контролю за дотримання зобов'язань по платежах до місцевих бюджетів підприємств незалежно від форм власності;
- Контроль за дотриманням цін і тарифів;
- Сприяння в інвестиційній діяльності.
Повноваження місцевих рад по управлінню комунальною власністю
- Управління майном що належить до комунальної власності відповідної територіальної громади;
- Встановлення порядку та контролю за використанням прибутку підприємства комунальної власності відповідної територіальної громади;
- Підготовка та внесення на розгляд ради пропозицій про відчуження комунального майна, переліку об'єктів що не підлягають приватизації, проект програм приватизації;
б) делеговані
- Узгодження кандидатур на посаду керівника підприємства державної власності
Повноваження місцевих рад у галузі ЖКГ транспорту і зв'язку;
А) Власні
- Управління об'єктами ЖКГ;
- Забезпечення необхідного рівня якості послуг населенню;
- Облік громадян, які відповідно до закону потребують поліпшення житлових умов, розподілів надання житла належать до комунальної власності;
- Сприяння у розширенні житлового пристрою, допомога виділення кредитів для житла, допомога в обслуговуванні, ремонті житла, сприяння у створенні ОСББ, їх реєстрація, реєстрація ЖБК, вирішення питань зборів, транспортування, знешкодження твердих побутових відходів та рідких нечистот, захоронення трупів тварин; < br />
- Організації благоустрою населених пунктів, залучення коштів трудових і матеріальних ресурсів до цього незалежно від форм власності, контроль за станом благоустрою виробничих територій і створення місць для відпочинку громадян.
- Встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств ЖКГ;
- Затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності.
- Утримання в належному стані цвинтарів і інших місць поховання.
Б) делеговані
- Розширення мережі підприємств ЖКГ та розвитку транспорту;
- Контроль за належною експлуатацією та організацій обслуговування населення підприємствами ЖКГ і транспорту;
- Скасування дозволу на експлуатацій об'єктів ЖКГ в разі порушення екологічних і санітарних норм;
- Контроль за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживача;
- Облік нежилих приміщень незалежно від форм власності, внесення пропозиції власникам про використання таких приміщень;
- Облік житлового фонду, ведення контролю за використанням, видача ордерів на заселення;
- Облік і реєстрація об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
2.3 Ставлення місцеві державні адміністрації з органами місцевого самоврядування територіальних громад
МГА - місцеві державні адміністрації
СПГС - сільські, селищні, міські ради.
МГА на відповідній території взаємодіє з СПГС, з їх виконавчими організаціями. Сприяють у здійсненні ними власних повноважень місцевого самоврядування, в тому числі у вирішенні питань економічного, соціального та культурного розвитку відповідних територій, зміцнення матеріальної і фінансової бази, контролює виконання наданих ними повноважень, розглядає і враховує у своїй діяльності пропозиції депутатів, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб.
МГА не має права втручатися у здійснення органами місцевого самоврядування власних повноважень.
Для здійснення спільних програм МГА та органи місцевого самоврядування можуть укладати договори, створювати спільні органи та організації.
Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності, підконтрольності органів місцевого самоврядування.
2.4 Повноваження органів місцевого самоврядування в різних галузях ЖКГ
У галузі водопостачання та водовідведення
1. Твердження з урахуванням вимог законодавства містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, інших містобудівної документації.
Всі проекти в їх розробці повинні брати участь водяники, все повинно відповідати газовим, пожежним нормам і вимогам.
2. Затвердження місцевих програм у сфері ПВ і участь у розробці, відповідних державних програм.
3. Дача угоди на розміщення на відповідній території нових або реконструкцію діючих об'єктів, діяльність яких може завдати шкоди джерелам питного водопостачання.
Органи місцевого самоврядування в обов'язковому порядку повинні дати дозвіл розміщення об'єкта.
4. Прийняття рішень про проведення державної екологічної та санітарно-епідеміологічної експертизи об'єктів господарської діяльності, які можуть діяти на джерела питного водопостачання.
5. Контроль за якістю ПВ, використанням та охороною питного водопостачання.
6. Складання протоколів про накладення штрафів та ін санкцій до підприємств питного водопостачання у разі порушення законодавства.
7. Інформування населення про якість води, порядку розрахунку тарифу на послуги водопостачання та водовідведення.
Тарифи затверджують органи місцевого самоврядування.
8. Визначення рівня та якості послуг питного водопостачання, встановлення тарифів на ці послуги.
9. Обмеження і заборона діяльності підприємств питного водопостачання.
10. Встановлення правил користування водозабірних споруд.
11. Встановлення зон санітарної охорони, джерел та об'єктів центрального питного водопостачання.
12. Обмеження або заборона на використання підприємствами ПВ для промислових потреб.
13. Вирішення інших питань.
У галузі санітарного очищення територій
1) Виконання вимог законодавства про відходи.
2) Розробка та затвердження схем санітарної отчистки населених пунктів.
3) Організація збору та видалення побутових відходів, створення полігонів для їх захоронення, організація роздільного збирання корисних компонентів.
4) Затвердження місцевих і регіональних програм поводження з відходами та контроль за їх виконанням.
5) Рішення питань розміщення на своїй території об'єктів поводження з відходами.
6) Координація діяльності суб'єктів у підприємницькій діяльності, які знаходяться на їх території.
7) Визначення розмірів платежів за розміщенням відходів.
8) Ведення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на всій території.
9) Ліквідація несанкціонованих і контрольованих звалищ.
Органи місцевого самоврядування приймають рішення про:
1) Відведення земельних ділянок для розміщення відходів;
2) Будівництво об'єктів поводження відходів.
У галузі ритуального обслуговування
1) Рішення питань відведення земельних ділянок для організації місць поховання.
2) Забезпечити будівництво, утримання та охорону місць поховання
3) Створення ритуальної служби.
4) вирішують питання про виділення коштів з місцевих бюджетів на захоронення безрідних людей, ветеранів війни.
5) Контроль за дотриманням законодавства про захист прав споживачів.
В галузі теплопостачання
- Регулювання діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад;
- Затвердження місцевих програм розвитку у сфері теплопостачання, участь у розробці та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері;
- Затвердження проектів містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, схем теплопостачання та містобудівної документації;
- Здійснення контролю за забезпеченням споживачів теплової енергії відповідно до нормативних вимог;
- Узгодження і розміщення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці нових або реконструкцію діючих об'єктів теплопостачання та сприяння розвитку систем теплопостачання на відповідній території;
- Встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, яка подається підприємствами та організаціями комунальної власності.
Державний нагляд у сфері теплопостачання здійснюють державні інспекції та інші органи у порядку, встановленому законом.
2.5 Законодавча основа органів місцевого самоврядування
Стаття 30. Повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування транспорту і зв'язку
До ведення виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:
1) управління об'єктами житлово-комунального господарства побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що знаходяться в комунальноой власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню;
2) облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до коммунальнойсобственності; вирішення питань щодо використання нежитлових приміщень, будинків і споруд, які належать до комунальної власності;
3) сприяння розширенню житлового будівництва, подання громадянам, які потребують житла, допомоги в будівництві житла, в отриманні кредитів, у тому числі пільгових, та субсидій для будівництва або придбання житла; подання допомоги власникам квартир (будинків) в їх обслуговуванні та ремонті; сприяння створенню об'єднань співвласників багатоквартирних будинків реєстрація таких об'єднань;
4) реєстрація житлово-будівельних і гаражних кооперативів; прийняття рішень про організацію стоянок автомобільного транспорту, здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону;
5) забезпечення соціально-культурних закладів, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, а також населення паливом, електроенергією, газом і іншими енергоносіями; вирішення питань водопостачання, відведення й очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води;
6) вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів, знешкодження та захоронення трупів тварин;
7) організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян;
8) організація місцевих ринків, ярмарків, сприяння розвитку всіх форм торгівлі;
9) встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад;
10) затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження
цих питань щодо транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством;
11) забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорони;
12) залучення на договірних засадах підприємств, установ і організацій, які не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв'язку;
13) надання дозволу в порядку, встановленому законодавством на розміщення реклами;
б) делеговані повноваження:
1) здійснення заходів щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв'язку;
2) здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту зв'язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об'єктів нерухомого майна всіх форм власності, за належними безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об'єктах; прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об'єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства; (Підпункт 2 пункту "б" статті 30 в редакції Закону N 969-IV (969-15) від 19.06.2003)
3) здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів;
4) встановлення за погодженням з власниками зручного населенню режиму роботи розташовані на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності;
5) облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням;
6) надання відповідно до закону громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатного житла або за доступну для них плату;
7) здійснення контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності;
8) видача ордерів на заселення площі в будинках державних та комунальних організацій;
9) облік нежилих приміщень на відповідній території незалежно від форм власності, внесення пропозицій їх власникам щодо використання таких приміщень для задоволення потреб територіальної громади;
10) облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
Глава 3. Програма розвитку
1. Мета Програми та основні принципи державної політики реформування житлово-комунального господарства
1. Мета програми полягає у здійсненні державної політики з реформування житлово-комунального господарства, підвищення ефективності та надійності його функціонування, забезпечення сталого розвитку для задоволення потреб населення і господарського комплексу в житлово-комунальні послуги відповідно до встановлених нормативів і національних стандартів.
2. Державна політика реформування житлово-комунального господарства базується на таких принципах:
1) забезпечення сталого функціонування і динамічного розвитку сфери житлово-комунального господарства;
2) удосконалення системи управління житлово-комунальним господарством;
3) забезпечення доступу всіх верств населення до житлово-комунальних послуг, які відповідають вимогам державних стандартів;
4) впровадження державних соціальних стандартів (норм та нормативів) у сфері житлово-комунального обслуговування;
5) стимулювання інвестиційної діяльності у сфері житлово-комунального господарства;
6) забезпечення ефективного використання грошових, людських та матеріальних ресурсів виробників/виконавців і споживачами житлово-комунальних послуг;
7) пріоритетності інноваційного розвитку в життєзабезпеченні населених пунктів, сприяння науково-технічного прогресу у сфері житлово-комунального господарства;
8) гласності, громадського контролю і ясності у прийнятті рішень з питань житлово-комунального господарства органами виконавчої влади та місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень;
9) відповідальності органів місцевого самоврядування за ефективне використання майна територіальної громади та забезпечення населення житлово-комунальними послугами відповідно до державних соціальних стандартів;
10) створення однакових умов для всіх суб'єктів підприємницької діяльності у сфері житлово-комунального господарства.
2. Основні напрями, завдання та заходи щодо виконання Програми
1. Виконання Програми здійснюється за такими основними напрямами:
1) організація ефективного управління у сфері виробництва і надання житлово-комунальних послуг;
2) поглиблення демонополізації житлово-комунального господарства, створення конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг;
3) забезпечення функціонування, беззбитковості підприємств житлово-комунального господарства;
4) технічне переоснащення житлово-комунального господарства, наближення до вимог Європейського Союзу показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів на виробництво житлово-комунальних послуг.
2. Виконання Програми потребує нормативно-правовому та науково-технічне забезпечення, реалізації центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування Основних завдань центральних і місцевих органів виконавчої влади та органами місцевого самоврядування щодо реалізації Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004 -- 2010 роки (додаток № 1)
3.Норматівно-правове забезпечення виконання Програми передбачає:
1) поетапна розробка протягом 2004-2006 і 2007-2010 роки проектів нормативно-правових актів з питань регулювання відносин у сфері житлово-комунального господарства;
2) проведення гармонізації національних стандартів й інших нормативно-правових актів у сфері житлово-комунального господарства з директивами Європейського Союзу.
4.Научно-технічне забезпечення виконання Програми передбачає:
1) проведення науково-технічних досліджень з питань експлуатації та технічного обслуговування об'єктів житлово-комунального господарства, благоустрою населених пунктів, захисту територій від шкідливої дії вод;
2) розробка та впровадження новітніх технологій і обладнання, спрямованих на технічне переоснащення підприємств житлово-комунального господарства та скорочення питомих витрат енергетичних і матеріальних ресурсів;
3) налагодження виробництва нових зразків комунальної техніки та обладнання для потреб житлово-комунального господарства;
4) створення системи моніторингу стану житлово-комунального господарства та його реформування, відповідних баз даних;
5) внесення змін до будівельних норм і правил для більш активного використання науково-технічних досягнень і на їх базі оновлення основних фондів підприємств житлово-комунального господарства;
6) розробку і реалізацію програм розвитку підприємств житлово-комунального господарства;
7) освіта енергосервісних компаній у житлово-комунальному господарстві;
8) розроблення та забезпечення виконання програм стимулювання економного використання споживачами питної води і теплової енергії;
9) створення Фонду муніципального розвитку України за участю Міжнародного банку реконструкції та розвитку, цільових фондів енергозбереження на підприємствах житлово-комунального господарства, впровадження довгострокових проектів і технічного переоснащення на основі лізингу.
5. Щорічно місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування розробляють відповідно до напрямів Програми регіональні та місцеві програми (заходи) реформування і розвитку житлово-комунального господарства.
3. Етапи виконання Програми
1. Програма виконується у два етапи.
2. На першому етапі (2004-2006 роки) передбачається:
1) завершити розробку першочергових нормативно-правових актів у сфері житлово-комунального господарства, які б сприяли проведенню системних перетворень у галузі і визначали пріоритетні напрями її розвитку;
2) реформувати систему управління житлово-комунальним господарством, сформувати нові інституції управління житловим фондом, що базуються на системі договірних відносин;
3) досягти покращення фінансово економічного стану підприємств житлово-комунального господарства, створити умови які сприяли беззбиткової діяльності;
4) створити сприятливі умови для накопичення інвестиційних ресурсів з метою технічного переоснащення підприємств житлово-комунального господарства та розвитку комунальної інфраструктури;
5) створити передумови для забезпечення населення житлово-комунальними послугами належного рівня та якості відповідно до національних стандартів;
6) забезпечити проведення постійних консультацій з громадськістю з питань реалізації державної та регіональної політики щодо реформування і розвитку житлово-комунального господарства;
7) забезпечити поступове виведення з експлуатації аварійних житлових будинків та відновлення аварійних об'єктів комунального господарства за рахунок солідарного фінансування з державного та місцевих бюджетів.
3. На другому етапі (2007-2010 роки) передбачається:
1) забезпечити населення житлово-комунальними послугами високого рівня та якості відповідно до вимог національних, гармонізованих з міжнародними чи регіональними стандартами;
2) провести комплексну модернізацію та технічне переоснащення підприємств житлово-комунального господарства з метою зменшення використання ресурсів і дотримання екологічних нормативів та норм протипожежного захисту;
3) забезпечити повне відшкодування підприємствами економічної обгрунтованості вартості житлово-комунальних послуг;
4) зменшити регіональні диспропорції щодо якості та рівня забезпечення населення житлово-комунальними послугами;
5) врахувати виплати на капітальний ремонт житлового фонду в структурі тарифів плати за житло;
6) запровадити ефективну систему державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сфері водо-, теплопостачання та водовідведення;
7) наблизити не враховані втрати води і теплової енергії та витрати енергоресурсів на їх виробництво до рівня країн Європейського Союзу;
8) забезпечити облік води та теплової енергії в точках розподілу та на вводах до житлових багатоквартирних будинків;
9) забезпечити впровадження та дотримання державних соціальних стандартів (норм та нормативів) у сфері житлово-комунального обслуговування населення.
4. Організаційне забезпечення виконання Програми
1. Функції сприяння взаємодії та забезпечення координації роботи міністрів, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, пов'язаної з виконанням програми, а також коригування передбачених нею Основних завдань центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо реалізації Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки відповідно до наявних фінансовими та матеріальними можливостями покладаються на Міжвідомчу комісію з реалізації реформи житлово-комунального господарства регіональні комісії з реформування житлово-комунального господарства в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
2.Організація виконання Програми здійснюють відповідно до своїх повноважень:
1) на державному рівні - центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства та інші центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень;
2) на регіональному рівні - Республіканський комітет по житлово-комунальному господарству Автономної Республіки Крим, управління (головні управління) житлово-комунального господарства місцевих держадміністрацій;
3) на місцевому рівні - структурні підрозділи/посадові особи виконавчих органів міських, селищних, сільських рад.
3. Моніторинг реформування житлово-комунального господарства здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України на основі системи індикаторів (показників). Перелік необхідних індикаторів (показників) розробляється за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань статистики.
4. Форми проведення державних статистичних спостережень за станом реформування житлово-комунального господарства та відповідні роз'яснення розробляє і затверджує центральний орган виконавчої влади з питань статистики за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Центральний орган виконавчої влади з питань статистики встановлюється територіальним органом державної статистики строки подання інформації за затвердженою формою та забезпечує її узагальнення.
5. Результати моніторингу висвітлюються в засобах масової інформації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
5. Фінансове забезпечення
1. Фінансове забезпечення виконання Програми здійснюється за напрямками:
1) Організація ефективного управління у сфері виробництва і надання житлово-комунальних послуг;
2) поглиблення демонополізації житлово-комунального господарства, створення конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг;
3) забезпечення функціонування, беззбитковості підприємств житлово-комунального господарства;
4) технічне переоснащення житлово-комунального господарства, наближення до вимог Європейського Союзу показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів на виробництво житлово-комунальних послуг.
2. Джерелами фінансування заходів Програми є:
1) кошти державного та місцевих бюджетів;
2) кошти підприємств житлово-комунального господарства відповідно до програм їх розвитку, затверджених органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом;
3) гранти, кредити міжнародних організацій, благодійні внески;
4) іноземні інвестиції та кошти фізичних і юридичних осіб, що залучаються шляхом приватизації підприємств житлово-комунального господарства, передачі об'єктів галузі в управління, оренду, концесію;
5) кредити вітчизняних комерційних банків.
3. Орієнтовний обсяг фінансового забезпечення виконання завдань Програми наведено у додатку № 2.
4. Забезпечення необхідного обсягу асигнувань з державного бюджету подається щороку разом з проектами Державної програми економічного і соціального розвитку та Державного бюджету України на відповідний рік центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, іншими виконавцями Програми встановлені в законодавчому порядку.
6. Контроль за виконанням Програми
1. Контроль за виконанням Програми, а також регіональних та місцевих програм здійснюють Міжвідомча комісія з реалізації реформи житлово-комунального господарства, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції.
2. Громадський контроль за ходом реалізації Програми здійснюється (за їх бажанням) представниками громадських організацій, асоціацій, у статуті яких передбачено діяльність у сфері житлово-комунального господарства.
3. Центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства щороку подає Кабінету Міністрів України інформацію про хід виконання завдань, визначених програмою.
4. Кабінет Міністрів України щороку, не пізніше 1 липня, на підставі моніторингу подає Верховній Раді України звіт про стан виконання Програми. У разі потреби за надається
