ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Юрист по наследству
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Суспільне виробництво, його структура і роль у суспільстві .
         

     

    Держава і право
    - 2 -

    21. Поняття суспільного виробництва

    Поняття суспільного виробництва є одним із загальних
    визначень суспільства, однак воно не тотожне поняттю гро-
    кої життя. Процес суспільного виробництва людьми своєї
    життя, включає в себе перш за все матеріальне виробництво,
    бо без виробництва та відтворення матеріальних умов і
    засобів життя неможливе саме життєдіяльність людей в усьому її
    різноманітті. Цим і зумовлена певна, що конструюють
    весь багатогранний процес суспільного життя роль матеріального
    виробництва. Однак визнанням і роз'ясненням даного принципи-
    ального становища соціально-філософської теорії марксизму тема
    "виробництво та суспільство" зовсім не вичерпується. Виробництво
    суспільного життя включає в себе також і духовне виробництво
    ( "виробництво свідомості"), виробництво людей, як громадських
    індивідів і виробництво "самої форми спілкування" (К. Маркс), тобто
    певного типу соціального зв'язку людей. Коротше, на відміну від
    чисто економічного тлумачення сутності виробництва, філософс-
    кий підхід дозволяє розглянути останнє як виробництво про-
    громадської життя, вираз органічної цілісності человечес-
    кой діяльності.
    У складі історико-матеріалістичного вчення про суспільство ка-
    тегорія суспільного виробництва дає уявлення про цілість-
    ності самої основи суспільної життєдіяльності, фіксуючи
    єдність і взаємодія матеріального і духовного начал (про-
    процесів) життя людей. Фундамент цієї єдності складає діяль-
    ність людей з виробництва та відтворення умов свого
    буття, а критерієм суспільної природи (характеру і форми) про-
    громадської виробництва виступає розвиток людини, як про-
    громадської істоти.
    Маркс писав: "Якщо розглядати буржуазне суспільство в його
    цілому, то в якості кінцевого результату суспільного процесу
    виробництва завжди виступає саме суспільство, тобто сама людина в
    її суспільних відносинах. Все, що має міцну форму, як,
    наприклад, продукт і т.д., виступає в цьому русі лише як мо-
    мент, як швидкоплинний момент. Сам безпосередній процес вироб-
    ництва виступає тут тільки як момент. Умови та предметні
    втілення процесу виробництва самі в однаковій мірі є


    - 3 -

    моментами, а в якості суб'єктів виступають тільки індивіди, але
    індивіди у їхніх взаєминах, які вони відтворюють,
    так і виготовляють заново. Тут перед нами їх власний посто-
    янний процес руху, в якому вони оновлюють самих себе в та-
    кой же мірі, в якій вони оновлюють створюваний ними світ богатс-
    тва. "/ Маркс К., Енгельс Ф. Соч. 2-е изд., т.46, ч.2 с.222./
    Інакше кажучи, виробництво є громадським насамперед
    тому, що його кінцевим продуктом завжди виступає товариство,
    або, що те ж саме, виробництво людини, як суспільного
    істоти. По відношенню до цієї мети і результату все інше -
    будь то вироблений продукт, умови праці, навіть сам Непос-
    редственний процес виробництва - виявляються лише моментами,
    або засобами і матеріальним умовою здійснення індивідами
    свого суспільного буття, "власного постійного процесу
    руху ". Цей висновок можна сформулювати інакше: саме вироби
    ництво і відтворення індивідів у їхніх взаєминах, що,
    у свою чергу невіддільне від створення людьми матеріальних і ду-
    ховних умов своєї життєдіяльності, і складає основний
    зміст виробництва, якщо розглядати його стосовно
    суспільству в цілому.
    Розвиваючи це положення в плані розкриття структури громадськості
    ного виробництва і взаємодії її складових частин, необ-
    обхідно відзначити наступні моменти. Безумовно, першою підставою
    суспільного характеру виробництва є спільна праця
    індивідів, на базі і в рамках якого виникають і розвиваються
    свідомість і колективні форми людської (суспільної) зв'язку
    і життєдіяльності. Як уже зазначалося, спосіб виробництва ма-
    ріальних умов буття людей - основна передумова
    розвитку власне людської (суспільної) історії і самої
    здібності людей робити історію. Вона залишається такою на будь-якому
    етапі людської історії. Але, поряд з цією передумовою, віз-
    Ніка, починають діяти й інші передумови, не менш важ-
    ные, істотні. У міру того як чоловік переходив від присв-
    ения готових продуктів до праці, відбувалося формування челове-
    чеського свідомості і самих механізмів свідомої діяльності.
    Виробництво свідомості включається безпосередньо в реальний про-
    процес виробництва людьми умов і обставин свого життя
    (згодом, в результаті суспільного розподілу праці появ-


    - 4 -

    ляется власне духовне виробництво). Однак ще важ-
    ною передумовою була наступна: виробництво та відтворення
    умов і засобів матеріального існування людей з самого на-
    чала було (об'єктивно, незалежно від ступеня усвідомлення цього
    факту) виробництвом самої людини, способом формування і
    розвитку його суспільних властивостей, якостей. Поза існування і
    розвитку виробництва не можна навіть уявити собі можливість
    виділення людини як самостійного суб'єкта, активного діяль-
    теля з спочатку нерозчленованого суспільного цілого.
    Суспільне виробництво є динамічна система і структу-
    ра. У ній то одна то інша сторони, або фактори, виходять на
    перший план і стають визначальними. Праця, засоби вироб-
    ництва, знання (наука і досвід), також природні та соціальні ус-
    ловія в їх конкретно-історичному поєднанні характеризують внут-
    реннюю структуру продуктивних сил (матеріальних і духовних)
    на всіх етапах розвитку суспільного виробництва. Проте живе
    рух цих сил в історії суспільного виробництва многооб-
    різно. Змінюється співвідношення накопиченого і живої праці, які
    можуть перетворюватися по відношенню один до одного з засобу у ціль;
    перетвориться саме відношення між працею і виробництвом вооб-
    ще.
    З попереднього викладу випливає, що недостатньо визнати
    визначальну роль способу виробництва у суспільному розвитку -
    необхідно також усвідомити, що сама людина є основою про-
    громадської виробництва. Енгельсовское положення про "виробнич-
    тверд людей "(в передмові до першого видання" Походження
    сім'ї, приватної власності і держави ") розглядає про-
    ізводство людини не тільки в плані продовження роду, але і в
    плані процесу формування і розвитку соціальних якостей інді-
    виду, становлення та розвитку особистості. І якщо не випускати з ви-
    так, що людина є головна продуктивна сила, то треба приз-
    нать таке: відтворення людини навіть як ефекти-
    тивного, культурного і т.п. працівника має саме пряме ставлення-
    ня до історичних змін суспільного виробництва і прог-
    рессу суспільства.
    Виходячи зі сказаного, "таємниця" суспільного виробництва задо-
    лючена в "обробці людей людьми" (К. Маркс), в тому, як люди
    виробляють один-одного, у характері суспільного зв'язку. Це відно-


    - 5 -

    сітся і до матеріального і духовного виробництва. Адже свідомість,
    власне, тільки там і виникає, де індивід виявляється ви-
    нужденним дивитися на самого себе як би з боку, як би гла-
    очима інших людей, де він повинен порівнювати свої індивідуальні
    дії з діями іншої людини, тобто в рамках спільно
    здійснюваної життєдіяльності. Тому причини того чи іншого
    характеру розвитку матеріальної та духовної діяльності треба ис-
    кати в реальній системі суспільних відносин.
    Отже, поняття суспільного виробництва займає в системі
    категорій історичного матеріалізму особливе місце. Воно підіймається
    в себе і стає кристалізацією (теоретичним чином) та-
    ких відправних ідей соціально-філософської теорії марксизму, як
    положення про практичний характер суспільного життя, предмет-
    но-діяльної природі людини, а також цілісного характеру про-
    громадської діяльності людей. У цьому плані поняття суспільно-
    го виробництва набуває значення основоположного принципу,
    конституюють весь історичний процес як визначено-
    ної цілісності, де всі моменти і фактори знаходяться в діалекти-
    зації єдності.
    .

    - 6 -

    22. Структура суспільного виробництва

    Структурування суспільного виробництва спирається на три
    пари діалектично тотожних понять: процес-продукт, про-
    ізводство-споживання, результат-передумова, на основі яких
    воно постає як "багато разів розчленована" (К. Маркс) катего-
    рія.
    Суспільне виробництво як механізм суспільного розвитку
    є діалектично суперечливою єдністю процесу і про-
    продукту. Процес виробництва "згасає у продукті" (К. Маркс), а
    його продукт знову повертається у процес виробництва у вигляді
    предмета, кошти, фактора. (Див.: К. Маркс, Ф. Енгельс. 2-е
    изд., т. 23, с.191). Процес виробництва здійснюється ради
    продукту, а продукт виробляється для відновлення і підтримання
    процесу виробництва. Цілісність процесу та продукту вироби
    ництва є цілісність суспільної праці, в якому вони сов-
    падають, бо продукт це матеріалізований, а процес - жива праця.
    Матеріалізованої праці - перша характеристика цілісності гро-
    венного виробництва.
    Збіг процесу та продукту виробництва лежить в основі і
    якісної стрибкоподібність суспільного розвитку, висловлюю-
    щейся у зміні суспільно-економічної формації, і непреривнос-
    ти його кількісних змін і їх накопичення. Кількісна
    безперервність виробництва виступає як розширеної програвання
    ництво, тобто суспільне виробництво збігається з розширеним
    відтворенням. Нездатність суспільної системи забезпечити
    безперервність свого виробництва означає кінець її розвитку і
    існування. Безперервність історії - це безперервність вироб-
    ництва, яка не виключає, а передбачає переривчастість вироби
    ництва відживаючих суспільних систем, на зміну яким прихо-
    дят інші. Безперервність суспільного виробництва, його співп-
    деніе з розширеним відтворенням звучить у Маркса так: "також
    як суспільство не може перестати споживати, так не може воно пе-
    рестать виробляти. Тому будь-який суспільний процес вироб-
    ництва, що розглядається в постійному зв'язку і в безперервному по-
    струмі свого поновлення, є в той же час процесом
    відтворення ". Безперервність розширеного відтворення -
    другий (кількісна) характеристика цілісності громадського


    - 7 -

    виробництва.
    Цілісність виробництва як відтворення виступає сис-
    темним єдністю чотирьох процесів: виробництва, розподілу,
    обміну та споживання, які, за визначенням Маркса, складають
    "власні моменти" виробництва і виступають як "частини єдино-
    го цілого; відмінності всередині єдності ". Звідси випливає перше і
    абстрактне визначення системної структури суспільного вироб-
    ництва: 1. Виробництво; 2. Розподіл; 3. Обмін; 4. Потреб-
    ня. Безперервність цих процесів забезпечує безперервність
    функціонування суспільного виробництва як механізму роз-
    ку суспільства.
    Безперервність відтворення породжена збіг виробнич-
    тва і споживання: "виробництво є споживання, споживання
    є виробництво "(К. Маркс). Це означає, що будь-яке виробнич-
    тво є споживання, а будь-яке споживання є виробництво. Але
    їхній збіг є не метафізично тотожним, але діа-
    лектіческі суперечливим, тобто у взаємообумовлених, але раз-
    них відносинах. Суперечливість виробництва і споживання по-
    народжена суперечливістю, які по відношенню до попереднього
    процесу виробництва виступають його результатом, а по відношенню
    до подальшого його передумовою. Продукт - діалектичне тож-
    дестве результату і передумови. Результат "процесу виробнич-
    тва настільки ж неминуче набуває вигляду його передумов, як його
    передумови вигляд його результату ". Тому виробництво результа-
    тов є споживання передумов, а споживання передумов є
    виробництво результатів.
    Системна структура суспільного виробництва приймає та-
    ким чином більш конкретний вигляд: 1. Виробництво результатів;
    2. Розподіл результатів; 3. Обмін результатів; 4. Споживан-
    ня передумов.
    Продукти відтворення єдині і многи. Єдині вони в тому, що
    громадських, що складають суспільство, яке є єдиний про-
    продукту виробництва. Маркс писав: "якщо розглядати буржуазне
    суспільство в його цілому, то в якості кінцевого результату гро-
    венного процесу виробництва завжди виступає саме суспільство ..."< br /> Єдність продуктів не виключає, а передбачає їх многообра-
    зіе. Якщо суспільство в цілому - продукт виробництва, то і будь-який
    його компонент - теж продукт виробництва, який не є


    - 8 -

    монопродуктом. Безперервність виробництва одних результатів тре-
    бует споживання інших передумов. Єдиною підставою ви-
    поділу класів суспільного продукту може бути тільки ознака
    "необхідності та достатності для безперервності воспроізводс-
    тва "(К. Маркс). Таких класів продуктів можна виділити тільки
    чотири (на кількість процесів виробництва), бо від-
    присутність хоча б одного з них робить безперервність програвання
    ництва неможливою: матеріальні блага у складі засобів виробництва
    ництва і предметів споживання (для стислості речі); громадськості
    ные відносини і їх організаційні форми (для стислості органи-
    зації), суспільна свідомість, виражене як інформація (для
    стислості інформація); населення, люди, людина (для стислості
    люди). Ці продукти і протилежні, і єдині. Протилежні в
    те, що вони якісно найбільш різні. Єдині не тільки в
    те, що громадськість, а й у тому, що взаємопроникають, взаімоот-
    ражают один-одного: кожен з них і втілено, і організований
    (втілює суспільні відносини), і інформативний (втілює
    суспільну свідомість), і олюднені (втілює працю людей),
    тобто кожен з них універсальний, але особливим чином.
    Системна структура суспільного виробництва на цьому рівні
    розгляду приймає більш конкретний вигляд: 1. Виробництво ре-
    зультатів (речей, організацій, інформації, людей); 2. Розподі-
    ня результатів; 3. Обмін результатів (речей); 4. Споживання
    передумов (речей, організацій, інформації, людей).
    Єдиний процес суспільного виробництва діалектично диферен-
    ференціруется відповідно якістю і кількістю класів громадськості
    них продуктів. Тому воно виступає як діалектично протидії
    речівое єдність чотирьох форм виробництва. Ці найбільш підва-
    ментальні, інваріантні для будь-якого механізму громадського
    розвитку форми доцільно називати сферами виробництва, каж-
    дая з яких об'єднує в собі однорідні за кінцевим резуль-
    тату галузі і види діяльності. Сфери виробництва: перша і
    визначальна - сфера матеріального виробництва, результат кото-
    якого - речі. Друга - сфера організаційного виробництва, ре-
    зультат якого - організації, організовані суспільні від-
    носіння. Третя - сфера духовного виробництва, результат кото-
    якого - інформація, що виражає зміст суспільної свідомості.
    Четверта - сфера виробництва людини, результат якого -


    - 9 -

    люди, населення. Чотири сфери виробництва діалектично проти-
    воположни і єдині. Єдині вони в тому, що виробництво одного про-
    продукту вимагає споживання передумов всіх чотирьох класів. Пое-
    тому в кожній сфері разом з виробництвом основного продукту
    відтворюються всі інші продукти, але по-різному.
    Так по?? ребленіе речей відтворює їх у вигляді потреби, а
    споживання організацій, інформації і людей відтворює їх не
    тільки у вигляді потреби (знищення, потреби), а й у вигляді їх
    збереження, збільшення, розвитку. Тут лежить основна діалект-
    чеський протиріччя між матеріальної та соціальної сферами про-
    громадської виробництва, де перші визначає другий (основний
    соціологічним закон), а другі створюють всі необхідні соці-
    реальних умов для виробництва матеріальних благ (речей) з ма-
    теріала природи. Причому, мера і рівень другий відповідає ме-
    ре і рівня першої.
    Оскільки кожна сфера виробляє результат для всіх чотирьох
    сфер, а споживає частини всіх чотирьох класів передумов, пос-
    Кольку кожен клас Сферна продуктів ділиться на чотири частини,
    що виражається наступною продуктової матрицею:

    В1 В2 В3 В4, де В-речі = В1 + В2 + В3 + В4,
    О1 О2 О3 О4, де О-організації = О1 + О2 + О3 + О4,
    И1 И2 і3 І4, де І-інформація = И1 + И2 + і3 + І4,
    Л1 Л2 Л3 Л4, де Л-люди = Л1 + Л2 + Л3 + Л4.

    (Примітка: в матриці 4х4 рядка виражають результати сфер
    провадження у літерні позначення, а стовпці - їх припускає-
    посиланням - з цифрового позначення).
    Звідси системна структура суспільного виробництва прини-
    мает наступний більш конкретний вигляд, який представлений в таб-
    обличчі.
    .

    - 10 -

    Ш1
    ?????????????????????????????????????????????????? ??????????????< br /> Сфери? Процеси? 1.Проіз-? 2.Распре-? 3.Обмен? 4.Потреб-
    Виробництва? Продукти? ництво? поділ? ? ня
    ?????????????????????????????????????????????????? ??????????????
    Матеріальне? Речі? Речей? Речей? Речей? В1 О1
    виробництво? ? ? ? ? И1 Л1
    ?????????????????????????????????????????????????? ??????????????< br /> Організаційн.? Органи-? Органи-? Органи-? Органи-? В2 О2
    виробництво? зації? зацій? зацій? зацій? И2 Л2
    ?????????????????????????????????????????????????? ??????????????< br /> Духовне? Інфор-? Інфор-? Інфор-? Інфор-? В3 О3
    виробництво? мація? ції? ції? ції? І3 Л3
    ?????????????????????????????????????????????????? ??????????????< br /> Виробництво? Люди? Людей? Людей? Людей? В4 О4
    Чоловіка? ? ? ? ? І4 Л4
    ш0

    Подальша конкретизація отриманої Сферна структури гро-
    венного виробництва здійснюється на шляху розгляду багато-
    образних історичних проявів та рівнів розвитку засобів про-
    ізводства в різних суспільно-економічних формаціях, де
    вони проходять шлях від синкретичної злитості в первісної фор-
    мації до рівня свідомої організованості, громадськості в
    пізніших формаціях.
    .

    - 11 -

    23. Виробництво і суспільство

    На відміну від окремих галузей суспільного виробництва,
    сукупне виробництво не має чітко окреслених соціальних
    просторово-часових меж і не локалізовано в структурі
    суспільно-економічної формації. Розглядаючи суспільство під
    кутом зору виробництва, ми аналізуємо соціальні групи і
    особистості насамперед як творців суспільних благ. Ос-
    військово світу і його перетворення підпорядковане отримання цих благ.
    У названому аспекті акцентується творча функція челове-
    пра ці; участь у виробництві розглядається як родо-
    вого ознаки людей: "А виробнича життя - писав К. Маркс,
    - І є родова життя ". Не локалізовані і всюдисущі такі, УПО-
    мянутие Марксом "галузі", як виробництво особистості, виробнич-
    тво суспільного життя. Вони створюють, так би мовити, общесоціаль-
    ные, відмінні від приватних і часткових цінності.
    "Основне питання" виробництва полягає в тому, що вироби,
    водиться в даному виді діяльності, яка користь твориться в
    ньому, матеріальне чи духовне, соціальне чи політичне, че-
    ловеческій організм або якості особистості, виробничі від-
    носіння або засоби до життя, форми суспільних відносин і про-
    домлення або життя суспільства як спосіб існування соціальних
    суб'єктів (а не білкових тіл, амінокислот тощо) та інтегральне
    стан функціонує і розвивається суспільної системи.
    У кожному виді суспільного виробництва "задіяні" свої
    сили, крім виробничих сил матеріального виробництва,
    сили: політичні, сімейно-побутові і т.д. Тут складаються
    відносини суб'єктів з приводу коштів, організації та результатів
    даної діяльності, те або інше виробниче спілкування і по-
    ведення. У результаті "... завжди є певний суспільний
    організм, громадський суб'єкт, що діє в більш-менш
    великої сукупності галузей виробництва "/ Маркс К., Енгельс
    Ф. Соч. /.
    Життя суспільства не вичерпується виробництвом і включає неп-
    роізводственние діяльність і відносини, спілкування та поведінку, -
    невиробничу життя. Так, беручи участь у діяльності в сво-
    бодні час, людина-працівник перетворюється на "іншого суб'єкта",
    який оновленим "вступає в невиробничий процес про-


    - 12 -

    ізводства "/ Маркс К., Енгельс Ф. Соч. /. Таким же повинен бути ме-
    тодологіческій підхід до суспільного виробництва, виробництва
    взагалі і до його окремої галузі.
    У кожній зі сфер життя суспільства присутня непроізводствен-
    ве використання створеного у відповідному виробництві бла-
    га: взаємодіють політичні, духовно-ідеологічні, соці-
    ний обмін і споживання. Останні виділяються, не дивлячись на
    те, що в суспільстві непродуктивне використання одного блага
    завжди супроводжується створенням будь-яких інших видів ценнос-
    тей, їх підготовкою або переробкою. Виробництво, розподілений-
    ние, обмін і споживання лише переважають у тій чи іншій гро-
    ної ситуації.
    Категорія "суспільне виробництво" відноситься до філософс-
    ко-соціологічним поняттям, що відображає, по-перше, - привчає-
    ність у ньому. Поняття "суспільство", "соціальна реальність", "життя
    суспільства "," суспільний прогрес "," закони суспільства "фіксують
    єдність соціальної системи. Поняття суспільно-економічної
    формації, способу життя, законо соціальної революції, антогоніс-
    тичного та неантогоністіческого суспільства, історичної епохи і
    ін і системність етапів і типів історичного прогресу, поня-
    буття особистості, колективу, соціального закону та ін фіксують
    системність елементів суспільства. Виробництво як творення об-
    суспільних благ - "вихідний пункт ... і пануючий момент"
    (К. Маркс) по відношенню до не-творення; матеріальне виробництво
    первинно до духовного та іншим виробництвам.
    Існування суспільного виробництва, його соціально-спільних
    рис і зв'язків "вловлюється" "виробничим аспектом" історія-
    тичного матеріалізму як логічне завершення пізнання матері-
    ального, духовного і всіх інших видів просторів.
    Як не-полярних протилежностей співвідносяться вироби
    вальних і невиробниче у суспільному житті; полярними
    ж протилежностями є безпосередньо (або власне)
    виробництво і власне споживання, виробництво взагалі і
    споживання взагалі. Крім того, ми вже відзначали, що взаємно
    припускають і виключають одне-одного як протівоположнос-
    тей громадське й індивідуальне виробництво.
    .

    - 13 -

    24. Висновок

    Суспільне виробництво є, в першу чергу, виробнич-
    тво людини. Але це зовсім не означає, що суспільне вироб-
    ництво - це сума виробництв, в число яких входить і вироби
    ництво людини. Вся система суспільного виробництва в
    єдності її складових частин (матеріального, духовного і соціального парт-
    ального) підпорядкована виробництва людини.
    Матеріальне виробництво складає основу суспільного,
    бо без виробництва матеріальних умов і засобів життя невоз-
    можна и сама життєдіяльність людей. Але крім матеріального
    виробництва, громадське включає в себе також духовне вироби
    ництво, виробництво споживання, виробництво людей і вироби
    ництво всієї системи суспільних відносин, які у своїй спів-
    сукупними складають соціальну "тканину" суспільства. Вони обслужить-
    вають виробництво та відтворення людини як вершини в цій
    своєрідної ієрархії.
    .

    - 14 -

    Список використовуваної літератури:

    1. Бородін Є.Т. Суспільне виробництво як предмет
    філософського дослідження
    М.: Висш. шк., 1989 р.

    2. Гайдуліна Л.Ф. Розвиток суспільного виробництва
    як основа становлення цілісності суспільства
    Казань, 1990 р.

    3. Дудченко Н.А. Суспільне виробництво: структура і
    чинники розвитку
    Київ, 1991 р.

    4. Максимов А.А. Об'єктно-ідеальні форми в системі
    суспільного виробництва
    Свердловськ 1989

    5. Суспільне виробництво: поняття, соціальна природа і
    сутність
    АН СРСР Інститут філософії М.: 1982 р.

    6. Структура суспільного виробництва. Матеріальне і
    духовне виробництво
    АН СРСР Інститут філософії М.: 1982 р.

    7. Сутність і структура суспільного виробництва
    М.: 1990 р.



         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати ! DMCA.com Protection Status