СУЧАСНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Юридичний факультет

кафедра цивільного права

Курсова робота

З ДИСЦИПЛІНИ: Цивільне право
ТЕМА: «Авторське право»

ВИКОНАВ:

Це я виконав - Дондуков А.В.

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:

Бунін В . Т.

ДАТА СДАЧИ: ___________< br>ДАТА ЗАХИСТУ: _________< br>ОЦІНКА: ________________

Астрахань 1999

Зміст

Стор.

ВСТУП ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 3
1. Дія норм авторського права ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 3
2. Об'єкти авторського права ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 4
3. Основні положення про авторство ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .5
4. Приєднання Росії до Бернської конференції ... ... ... ... ... ... ... ... ... 14
5. Законодавство про іноземні творах ... ... ... ... ... ... ... ... .15
ВИСНОВОК ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 19
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 20

Введення.

Наскільки важлива ця тема? Авторське право безумовно не найважливішатема в цивільному праві. Це просто один з його розділів. Не дужевеликий, але і не маленький. Це специфічна область цивільного права,яка є синтетичною частиною загальної правової системи.

Авторське право регулює відносини, що виникають у зв'язку зстворенням та використанням творів науки, літератури імистецтва (авторське право), фонограм, виконань, постановок, передачорганізацій ефірного або кабельного мовлення (суміжні права).

Законодавство України про авторське право і суміжніправа складається із Закону РФ "про авторське право і суміжні права"що видаються відповідно до вищезазначеного Закону інших актівВерховної Ради України, Закону Російської Федерації "Проправову охорону програм для електронних обчислювальних машин і базданих ", а також приймаються на основі вищевказаного Законузаконодавчих актів республік у складі Російської Федерації.

завершилося формування російської системи авторського права яксистеми норм, що передбачають дуже високий рівень охорони прав авторів,повністю відповідає вимогам Бернської Конвенції про охоронулітературних і художніх творів, що є своєрідним світовиметалоном захисту авторських прав

Одним із принципів Бернської Конференції є принцип мінімальногообсягу охорони, що означає, що сама Конвенція встановлює деякінорми авторсько-правової охорони, що підлягають обов'язковому застосуванню вкраїнах, що беруть участь в ній. Довгий час СРСР, а потім і Росія не моглиприєднатися до Бернської Конвенції, тому що національне законодавствоне забезпечувало такого високого рівня охорони авторських прав. І лишесьогодні, коли рівень охорони, що надається російськимзаконодавством, досяг так званого "рівня Бернської" Конвенції,з'явилася реальна можливість приєднатися до Бернської Конвенції, що
Росія і зробила, ставши з 13 березня 1995 повноправною її учасницею.

Дія норм авторських прав.

Авторське право поширюється: на твори, оприлюднені або не оприлюднені, але на -ті, хто ходить в будь-якій об'єктивній формі на території Російської
Федерації, незалежно від громадянства авторів та їх правонаступників; на твори, оприлюднені або не оприлюднені, алещо знаходяться в будь-якій об'єктивній формі за межами Російської
Федерації, і визнається за авторами - громадянами Російської
Федерації та їх правонаступниками; на твори, оприлюднені або не оприлюднені, алещо знаходяться в будь-якій об'єктивній формі за межами Російської
Федерації, і визнається за авторами (їх правонаступниками) --громадянами інших держав відповідно до міжнароднихдоговорами Російської Федерації.

Твір також вважається опублікованим в Російській Фе -дераціі, якщо протягом 30 днів після дати першого опублікування замежами Російської Федерації воно було опубліковано на території
Російської Федерації.

При наданні на території Російської Федерації охоронитвору відповідно до міжнародних договорів Росій-ської
Федерації автор твору визначається за законом держави, натериторії якої мав місце юридичний факт, що послужив підставоюдля володіння авторським правом. Авторське право поширюється натвори науки, літератури і мистецтва, що є результатом творчої діяльності, незалежно від призначення і гідностітвори, а також від способу його вираження.

Авторське право поширюється як на оприлюднені виробиведення, так і на не оприлюднені твори, що існують в будь -небудь об'єктивній формі:

Авторське право не поширюється на ідеї, методи, процеси,системи, способи, концепції, принципи, відкриття, факти.

Авторське право на твір не пов'язане з правом власностіна матеріальний об'єкт, в якому виражено твір.

Передача права власності на матеріальний об'єкт або прававолодіння матеріальним об'єктом сама по собі не тягне передачі будь -небудь авторських прав на твір, виражена в цьому об'єкті, завинятком випадків, передбачених статтею 17 закону "про авторськеправо і суміжні права "

Об'єкти авторського права.

Об'єктами авторського права є: літературні твори (включаючи програми для ЕОМ); драматичні і музично-драматичні твори,сценарні твору; хореографічні твори і пантоміми; музичні твори з текстом або без тексту; аудіовізуальні твори (кіно-, теле-і відеофільми,слайдфільми, діафільми та інші кіно-і телепроізведенія); твори живопису, скульптури, графіки, дизайну,графічні оповідання, комікси та інші твориобразотворчого мистецтва; твори декоративно-прикладного та сценографічне мистецтва; твори архітектури, містобудування тасадовопаркового мистецтва; фотографічні твори і твори, одержаніспособами, аналогічними фотографії; географічні, геологічні та інші карти, плани, ескізи іпластичні твори, що відносяться до географії, топографії і до іншихнаук; інші твори.

Охорона програм для ЕОМ поширюється на всі види програмдля ЕОМ (у тому числі на операційні системи), які можуть бутивиражені на будь-якій мові і в будь-якій формі, включаючи вихідний текст іоб'єктний код.

До об'єктів авторського права також належать: похідні твори (переклади, обробки, анотації,реферати, резюме, огляди, інсценізації, аранжування та іншіпереробки творів науки, літератури і мистецтва); збірки (енциклопедії, антології, бази даних) і іншіскладені твори, являють собою за добором аборозміщенням матеріалів результат творчої праці.

Похідні твори і складові твори охороняютьсяавторським правом незалежно від того, чи є об'єктамиавторського права твори, на яких вони засновані або які вонивключають.

Не є об'єктами авторського права: офіційні документи (закони, судові рішення, інші текстизаконодавчого, адміністративного і судового характеру), а також їхофіційні переклади; державні символи і знаки (прапори, герби, ордени,грошові знаки та інші державні символи і знаки); твори народної творчості; повідомлення про події та факти, що мають інформаційнийхарактер.

Основні положення про авторство

Авторське право на твір науки, літератури і мистецтвавиникає в силу факту його створення. Для виникнення і здійсненняавторського права не потрібно реєстрації твору, іншого спеціальногооформлення твору або дотримання будь-яких формальностей.

Володар виключних авторських прав для оповіщення просвої права може використовувати знак охорони авторського права, якийвміщується на кожному примірнику твору і складається з трьох елементів: латинської букви "С" в окружності: С; імені (найменування) власника виключних авторських прав; року першого опублікування твору.

Авторське право на твір, створений спільною творчоюпрацею двох або більше осіб (співавторство), належить співавторам спільнонезалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне цілечи складається з частин, кожна з яких має самостійне значення.

Частина твору визнається, що має самостійнезначення, якщо вона може бути використана незалежно від інших частинцього твору.

Кожен із співавторів має право використовувати створену ним частинутвори, що має самостійне значення, за своїмрозсуд, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Право на використання твору в цілому належить співавторамспільно.

Взаємовідносини співавторів можуть визначатися угодою міжними.

Якщо твір співавторів утворює одне нерозривне ціле, тожоден із співавторів не має права без достатніх до того підстав заборонитивикористання твору.

Авторові збірника та інших складених творів
(упорядникові) належить авторське право на здійснені ним підбірабо розташування матеріалів, що представляють результат творчогопраці (составітельство).

Упорядник користується авторським правом за умови дотримання нимправ авторів кожного з творів, включених до складеноготвір.

Автори творів, включених до складеного твору,має право використовувати свої твори незалежно від складеноготвору, якщо інше не передбачено авторським договором.

Авторське право упорядника не перешкоджає іншим особамздійснювати самостійний підбір або розташування тих самихматеріалів для створення своїх складових творів.

Видавцю енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичнихі продовжуються, збірників наукових праць, газет, журналів та іншихперіодичних видань належать виключні права на використаннятаких видань. Видавець має право при будь-якому використанні таких виданьзазначати своє найменування або вимагати такого зазначення.

Автори творів, включених до таких видань, зберігаютьвиключні права на використання своїх творівнезалежно від видання в цілому.

перекладачам і авторам інших похідних творів при -належить авторське право на здійснені ними переклад, переробку,аранжування або іншу переробку.

Перекладач і автор іншого похідного творукористується авторським правом на створений ним твір за умовидотримання ним прав автора твору, що піддалося перекладу,переробку, аранжування або іншої переробки.

Авторське право перекладачів і авторів інших похіднихтворів не перешкоджає іншим особам здійснювати свої переклади іпереробки тих самих творів.

Авторами аудіовізуального твору є: режисер-постановник; автор сценарію (сценарист); автор музичного твору (з текстом або без тексту), спеціально створеного для цього аудіовізуального твору
(композитор).

Укладення договору на створення аудіовізуального творутягне за собою передачу авторами цього твору виробникааудіовізуального твору виключних прав на відтворення,розповсюдження, публічне виконання, повідомлення інше публічневідомості, передачу в ефір або будь-яке інше публічне сповіщенняаудіовізуального твору, а також на субтитрування ікопіювати текст аудіовізуального твору, якщо інше непередбачено в договорі. Зазначені права діють протягом термінудії авторського права на аудіовізуальний твір.

Виробник аудіовізуального твору має право при будь-якомувикористанні цього твору зазначати своє ім'я абонайменування або вимагати такого зазначення.

Авторське право на твір, створений в порядку виконанняслужбових обов'язків або службового завдання роботодавця (службоветвір), належить автору службового твору.

Виключні права на використання службового творуналежать особі, з яким автор перебуває у трудових відносинах
(роботодавцю), якщо в договорі між ним і автором не передбачено інше.

Роботодавець має право при будь-якому використанні службового творузазначати своє найменування або вимагати такого указу-ня.

На створення в порядку виконання службових обов'язків абослужбового завдання роботодавця енциклопедій, енциклопедичних словників,періодичних і триваючих збірників наукових тру-дів, газет,журналів та інших періодичних видань вищезазначене не поширюється.

Автору відносно його твору належать такі особистінемайнові права: право визнаватися автором твору (право авторства); право використовувати або дозволяти використовувати твір під справжнім ім'ям автора, псевдонімом або без зазначення імені, тобто анонімно (право на ім'я); право оприлюднити або дозволяти оприлюднити твір убудь-якій формі (право на оприлюднення), включаючи право на відкликання; право на захист твору, включаючи його назву, від усякогоспотворення чи іншого посягання, здатного завдати шкоди честі ігідності автора (право на захист репутації автора).

Автор має право відмовитися від раніше прийнятого рішення прооприлюднення твору (право на відкликання) за умови відшкодуваннякористувачеві завданих таким рішенням збитків, включаючи УПУ-щенную вигоду.
Якщо твір вже було оприлюднено, автор зобов'язаний публічносповістити про його відкликання. При цьому він має право вилучити за свій рахунок ззвернення раніше виготовлені примірники твору. При створенніслужбових творів положення цього пункту не застосовуються.

Особисті немайнові права належать авторові незалежно від йогомайнових прав і зберігаються за ним у разі поступки ис-ключітельнихправ на використання твору.

Автору щодо його твори належать виключи -тільні права на використання твору в будь-якій формі та в будьспособом.

Виключні права автора на використання твору означаютьправо здійснювати або дозволяти такі дії: відтворювати твір (право на відтворення); поширювати екземпляри твору будь-яким способом: продавати, здавати в прокат і так далі (право нарозповсюдження); імпортувати екземпляри твору у цілях розповсюдження,включаючи примірники, виготовлені з дозволу власникавиключних авторських прав (право на імпорт); публічно показувати твір (право на публічний показ); публічно виконувати твір (право на публічневиконання); повідомляти твір (включаючи показ, виконання або передачу вефір) для загального відома шляхом передачі в ефір і (або)подальшої передачі в ефір (право на передачу в ефір); повідомляти твір (включаючи показ, виконання або передачу вефір) для загального відома по кабелю, проводам або за допомогою іншиханалогічних засобів (право на повідомлення для загального відома покабелю); перекладати твір (право на переклад); переробляти, аранжувати або іншим чином перероблятитвір (право на переробку).

Виключні права автора на використання дизайнерського,архітектурного, містобудівного та садово-паркового проекту включають також практичну реалізацію таких проектів. Автор прийнятогоархітектурного проекту має право вимагати від замовника наданняправа на участь в реалізації свого проекту при розробці документації для будівництва і при будівництві будівлі або споруди, якщо іншене передбачено в договорі.

Якщо примірники правомірно опублікованого твору введені вцивільний оборот шляхом їх продажу, то допускається їх подальшерозповсюдження без згоди автора і без виплати авторськоївинагороди.

Право на розповсюдження примірників твору шляхом здачі їх в прокат належить автору незалежно від права власності на ціекземпляри.

Автор твору образотворчого мистецтва має право вимагати відвласника твору надання можливості здійснення права навідтворення свого твору (право доступу). При цьому відвласника твору не можна вимагати доставки твору авторові.

Перехід права власності на твір ізобразітель?? огомистецтва (за плату або безоплатно) від автора до іншої особи означаєперший продаж цього твору.

У кожному випадку публічної перепродажу творуобразотворчого мистецтва (через аукціон, галереюобразотворчого мистецтва, художній салон, магазин і так далі)за ціною, що перевищує попередню не менше ніж на 20 відсотків,автор має право на отримання від продавця винагороди урозмірі 5 відсотків від перепродажной ціни (право слідування). Зазначенеправо є невідчужуваним і переходить тільки до спадкоємців автора позаконом на термін дії авторського права.

Звичайно будь-який зі звичайних користувачів користувався авторськимитворами і не платив ніякого авторської винагороди цедопустимо, але виключно в особистих інтересах.

Допускається без згоди автора і без виплати авторськоївинагороди, але з обов'язковим зазначенням імені автора,твір якого використовується, і джерела запозичення:

1) цитування в оригіналі і в перекладі в наукових,дослідних, полемічних, критичних та інформаційних ціляхз правомірно оприлюднених творів у обсязі, виправданомуметою цитування, включаючи відтворення уривків з газетних іжурнальних статей у формі оглядів преси;

2) використання правомірно оприлюднених творів іуривків з них у якості ілюстрацій у виданнях, в радіо-ітелепередачах, звуко-або зображення навчального характеру в обсязі,виправданому поставленою метою;

3) відтворення у пресі, передача в ефір або покабелю для загального відома опублікованих у газетахабо журналах статей з поточних економічних, політичних,релігійних питань або переданих в ефір творівтакого ж характеру у випадках, коли таке відтворення, передачув ефір або інше спеціально не заборонено автором;

4) відтворення у пресі, передача в ефір або поінше публічне повідомлення публічно виголошених політичних промов,звернень, доповідей та інших аналогічних творів у обсязі,виправданому інформаційною метою. При цьому за автором зберігаєтьсяправо на опублікування таких творів у збірниках;

5) відтворення або повідомлення для загального відома воглядах поточних подій засобами фотографії, шляхом передачі в ефір або повідомлення для загального відома по кабелю творів, якістають побаченими або почутими в ході таких подій, вобсязі, виправданому інформаційною метою. При цьому за автором зберігаєтьсяправо на опублікування таких творів у збірниках;

6) відтворення правомірно оприлюднених творів безотримання прибутку рельєфно-точковим шрифтом або іншимиспеціальними способами для сліпих, крім творів, спеціальностворених для таких способів відтворення.

Також допускається без згоди автора і без виплати авторськоївинагороди, але з обов'язковим зазначенням імені автора, твірякого використовується, і джерела запозичення репродукування водиничному примірнику без одержання прибутку:

1) правомірно опублікованого твору бібліотеками та ар-хівамідля відновлення, заміни втрачених або зіпсованих ек-земпляров,надання примірників твору іншим електронн-ТЕКАМА, таким, що втратив заяких-небудь причин твори зі своїх фондів;

2) окремих статей і малооб'ємних творів, правомірноопублікованих у збірниках, газетах та інших періодичнихвиданнях, коротких уривків з опублікованихписьмових творів (з ілюстраціями або без ілюстрацій)бібліотеками та архівами за запитами фізичних осіб у навчальних тадослідницьких цілях;

3) окремих статей і малооб'ємних творів, правомірноопублікованих у збірниках, газетах та інших періодичнихвиданнях, коротких уривків з опублікованихписьмових творів (з ілюстраціями або без ілюстрацій)освітніми закладами для аудиторних занять.

Допускається без згоди автора і без виплати авторськоївинагороди відтворення, передача в ефір або длязагального відома по кабелю творів архітектури, фотографії,образотворчого мистецтва, які постійно розташовані в місці, відкритомудля вільного відвідування, за винятком випадків, коли зображеннятвору є основним об'єктом таких відтворення,передачі в ефір або повідомлення для загального відома по кабелю абоколи зображення твору використовується з комерційною метою.

Допускається без згоди автора і без виплати авторськоївинагороди публічне виконання музичних творів під часофіційних і релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі,виправданому характером таких церемоній.

Допускається без згоди автора і без виплати авторськоївинагороди відтворення творів для судовоговиробництва в обсязі, виправданому цією метою.

Організація ефірного мовлення може без згоди автора і безвиплати додаткової винагороди робити запискороткострокового користування того твору, стосовно якого цяорганізація отримала право на передачу в ефір, за умови, що таказапис проводиться організацією ефірного мовлення за допомогою їївласного обладнання і для її власних передач. При цьомуорганізація зобов'язана знищити такий запис протягом шести місяцівпісля її виготовлення, якщо більш тривалий строк не був погоджений з автором записаного твору. Такий запис може бути збереженабез згоди автора твору в офіційних архівах, якщозапис має виключно документальний характер.

Особа, яка правомірно володіє примірником програми для ЕОМ чибази даних, має право без отримання дозволу автора або іншого власникавиключних прав на використання твору і без виплатидодаткової винагороди:

1) внести в програму для ЕОМ чи бази даних зміни,здійснюються виключно з метою її функціонування натехнічних засобах користувача, здійснювати будь-які дії,пов'язані з функціонуванням програми для ЕОМ чи бази даних ввідповідно до її призначення, зокрема запис і зберігання впамяті
ЕОМ (однієї ЕОМ або одного користувача мережі), а також виправленняявних помилок, якщо інше не передбачено договором з автором;

2) виготовити копію програми для ЕОМ чи бази даних приумови, що ця копія призначена тільки для архівних цілей і длязаміни правомірно придбаного примірника у випадках, коли оригіналпрограми для ЕОМ чи бази даних втрачено, знищено або став непридатнийдля використання. При цьому копія програми для ЕОМ чи бази даних неможе бути використана для інших цілей, ніж зазначено в підпункті 1цього пункту, і має бути знищена у разі, якщо володінняпримірником цієї програми для ЕОМ чи бази даних перестає бутиправомірним.

Особа, яка правомірно володіє примірником програми для ЕОМ, вправібез згоди автора чи іншого власника виключних прав і безвиплати додаткової винагороди відтворити і перетворитиоб'єктний код у вихідний текст (декомпілювати програму для ЕОМ)або доручити іншим особам здійснити ці дії, якщо вонинеобхідні для досягнення здатності до взаємодії незалежнорозробленої цією особою програми для ЕОМ з іншими програмами,які можуть взаємодіяти з комп'ютерної програми, придотриманні наступних умов:

1) інформація, необхідна для досягнення здатності довзаємодії, раніше не була доступною цій особі з іншихджерел;

2) зазначені дії здійснюються тільки щодо тихчастин комп'ютерної програми, які необхідні длядосягнення здатності до взаємодії;

3) інформація, отримана в результаті декомпіляції, можевикористовуватися лише для досягнення здатності до взаємодіїнезалежно розробленої програми для ЕОМ з іншими програмами, не можепередаватися іншим особам, за винятком випадків, якщо це необхідно длядосягнення здатності до взаємодії незалежно розробленої програмидля ЕОМ з іншими програмами, а також не може використовуватися длярозробки програми для ЕОМ, за своїм виглядом істотно схожої зкомп'ютерної програми, або для здійснення будь-якого іншогодії, що порушує авторське право.

1. Допускається без згоди автора твору, виконавця івиробника фонограми, але з виплатою їм винагородивідтворення аудіовізуального твору або звукозаписутвори виключно в особистих цілях.

2. Винагорода за відтворення, вказане в пункті 1цієї статті, виплачується виробниками або імпортерамиобладнання (аудіо-та відеомагнітофони, інше обладнання) іматеріальних носіїв (звуко-та (або) відеоплівки і касети, лазерні диски, компакт-диски, інші матеріальні носії), що використовуються длятакого відтворення.

3. Винагорода не виплачується стосовнообладнання і матеріальних носіїв, зазначених в абзаці першому пункту 2 цієї статті, які є предметом експорту, а також допрофесійного обладнання, не призначеного для використання вдомашніх умовах.

Авторське право діє протягом усього життя автора і 50 роківпісля його смерті, крім випадків, передбачених цією статтею.

Право авторства, право на ім'я і право на захист репутаціїавтора охороняються безстроково.

2. Автор вправі в тому ж порядку, в якому призначаєтьсявиконавець заповіту, вказати особу, на яку він покладає охоронуправа авторства, права на ім'я і права на захист своєї репутаціїпісля своєї смерті. Ця особа здійснює свої повноваженнядовічно.

При відсутності таких вказівок охорона права авторства, права на ім'яі права на захист репутації автора після його смертіздійснюється його спадкоємцями або спеціально уповноваженим органом
Російської Федерації, який здійснює таку охорону, якщо спадкоємцівнемає або їх авторське право припинилося.

3. Авторське право на твір, оприлюднене анонімно абопід псевдонімом, діє протягом 50 років після дати його правомірногооприлюднення.

Якщо протягом зазначеного терміну автор твору,випущеного анонімно або під псевдонімом, розкриє свою особу або йогоособистість не буде далі залишати сумнівів, то застосовується положення абзацупершого пункту 1 цієї статті.

4. Авторське право на твір, створений у співавторстві,діє протягом усього життя і 50 років після смерті останнього автора,пережив інших співавторів.

5. Авторське право на твір, вперше випущений в світпісля смерті автора, діє протягом 50 років після його випуску.

У випадку, якщо автор був репресований і реабілітований посмертно,то термін охорони прав починає діяти з 1 січня року, наступного зароком реабілітації.

У випадку, якщо автор працював під час Великої Вітчизняної війниабо брали участь у ній, то термін охорони авторських прав збільшується на 4року.

6. Обчислення строків починається з 1 січня року, наступного за роком, якому мав місце юридичний факт, який є підставою для початку перебігу строку.

Закінчення строку дії авторського права на твори означаєїх перехід у суспільне надбання. Твори, яким на території
Російської Федерації ніколи не надавалася охорона, також вважаютьсящо перейшли у суспільне надбання. Твори, що перейшли всуспільним надбанням, можуть вільно використовуватися будь-якою особою безвиплати авторської винагороди. При цьому повинна дотримуватися правоавторства, право на ім'я і право на захист репутації автора (стаття 15цього Закону "про авторське право і суміжні права ").

Урядом Російської Федерації можуть встановлюватисявипадки виплати спеціальних відрахувань за використання на території
Російської Федерації творів, що перейшли в суспільне надбання.
Такі відрахування виплачуються в професійні фонди авторів, а такожорганізаціям, які управляють майновими правами авторів на колективнійоснові, і не можуть перевищувати одного відсотка від прибутку, отриманого за використання таких творів.

Авторське право переходить у спадщину.

Не переходить у спадщину право авторства, право на ім'я таправо на захист репутації автора твору. Спадкоємці автора вправіздійснювати захист зазначених прав. Ці правомочності спадкоємцівтерміном не обмежуються.

При відсутності спадкоємців автора захист зазначених правздійснює спеціально уповноважений орган Російської Федерації.

Майнові права які можуть передаватися тільки за договоромзазначені у статті 16 закону "Про авторське право і суміжні права" завинятком випадків, передбачених статтями 18 - 26 вищевказаного
Закону.

Умови авторського договору перераховані в ст. 31 "Закону проавторське право і суміжні права "

Авторський договір повинен бути укладений у письмовій формі.
Авторський договір про використання твору в періодичних виданняхможе бути укладений в усній формі.

При продажу примірників програм для ЕОМ і баз даних і пре -доставлених масовим користувачам доступу до них допускається при-трансформаційних змінособливого порядку укладання договорів, встановленого За-Коном Російської
Федерації "Про правову охорону програм для електронних обчислювальних машині баз даних ".

Можливо укладення між замовником та автором Авторського до-говорузамовлення. За авторським договором замовлення автор зобов'язується створити твірвідповідно до умов договору і передати його замовнику. А замовникзобов'язаний в рахунок обумовленого договором винагороди виплатитиавтору аванс. Розмір, порядок і строки виплати авансу встановлюються вдоговорі за згодою сторін.

Приєднання Росії до Бернської конференції

Протягом багатьох років Радянський Союз, а потім і Росія, не могли статиучасниками Бернського Союзу в силу невідповідності що надається занаціональному законодавству охорони творам "рівня Бернської
Конвенції ".

Але, незважаючи на те, що Закон, прийняття якого дозволило бприєднатися до Бернської Конвенції, набув чинності тільки 3 серпня 1993р., деякими правознавцями вже в 1992 році ставилося питання про спосібможливого приєднання Росії

13 березня 1995 відбулася довгоочікувана подія - Росія нарештістала повноправною учасницею Бернської Конвенції про охорону літературних іхудожніх творів. При подачі дипломатичної ноти проприєднання Росія повідомила інших учасників Конвенції про те, що
"дію Бернської Конвенції не поширюється на твори, якіна дату вступу цієї Конвенції в силу для Російської федерації вжеє на її території суспільним надбанням ".

Відповідно до статті 28 Закону РФ" Про авторське право і суміжніправа "твір перестає охоронятися, і переходить у суспільненадбання, в результаті закінчення терміну дії авторського права. Як, вжезазначалося раніше, у випадку, якщо країна надає охоронунеопублікованих творів іноземних авторів, термін охорони закінчується намомент опублікування цього твору в країні, не пов'язаної з нею будь -або угодою про охорону авторських прав.

Законодавство про іноземні творах.

Розглянемо, як у Росії вирішується доля іноземних неопублікованихтворів.

Відповідно до статті 5 Закону "Про авторське право і суміжні права", охороназ авторського права надається неопублікованих творівіноземних авторів наступним чином:

- якщо вони перебувають у будь-якій об'єктивній формі на території
Росії, то вони охороняються по Російському законодавства у всіх випадках;

- якщо вони перебувають у будь-якій об'єктивній формі за межами
Російської Федерації, то отримують охорону на основі міжнародних договорів.

Що стосується першої групи неопублікованих творів, виділеноїзаконодавцем, тут ситуація цілком зрозуміла: неопубліковані іноземнітвори, які знаходяться на території Росії, охороняються по
Російському авторському праву. Оскільки сам твір певноюматеріальній формі знаходиться на Російській території, всі протиправнідії відносно цього твору (наприклад, оприлюднення безз?? ласія автора, плагіат, переробка тощо) також можуть мати місце на їїтериторії, і, отже, підпадають під юрисдикцію Російської. Охорона,надана такого твору, носить умовний характер, так як вонапоставлена в залежність від місця подальшого опублікування. У разі якщопублікація буде мати місце в Росії, воно буде продовжувати знаходитися підохороною. Якщо ж воно буде оприлюднене за кордоном, такий твір
Російським авторські правом охоронятися не буде внаслідок закінчення термінунаданої охорони. Отже, після приєднання Росії до
Бернської Конвенції, у випадку, якщо до 13 березня 1995 такий твірбуло вперше опубліковано за кордоном і внаслідок цього втратила правовуохорону, Росія, згідно з пунктом 2 статті 18 Бернської Конвенції, не зобов'язаназнову ставити цей твір під охорону.

Питання ж щодо неопублікованих творів іноземнихавторів, що знаходяться в будь-якій матеріальній формі за кордоном, украйскладний. Російським Законом передбачено, що охорона таких творівнадається лише на підставі міжнародних договорів. Якщоприпустити, що Закон адекватно відображає російської практики охоронинеопублікованих творів іноземців, то всі іноземні твори,що знаходяться в об'єктивній формі за кордоном, незалежно від того, чи були вониоприлюднені чи ні до 13 березня 1995 року, підлягають охороні на території
Росії з цієї дати. І, отже, інші члени Бернського Союзу могли бвисунути справедливі заперечення проти участі Росії в Бернської
Конвенції без зворотної сили.

Зайнята російським законодавцем позиція щодо охорони іноземнихнеопублікованих творів була піддана критиці фахівцями,які вказували на те, що вона слугує джерелом виникнення безлічіпроблем на практиці. Наприклад, чи буде охоронятися твір, одинпримірник якого знаходиться за кордоном, а інший - на російськійтериторії? Або, з якого моменту підлягають охороні створені за кордономтвору: з моменту створення йди з моменту перетину кордону?

На останнє питання практика, причому широко поширена даєтаку відповідь: коли неоприлюднений твір іноземного авторапотрапляє на територію Росії, воно підлягає охороні за російськимавторського права з моменту його створення. І, хоча підхід законодавця,відображений у Законі не змінився в порівнянні з позицією статті 478
Цивільного Кодексу Української РСР і статті 136 Основ цивільного законодавства
1991 року. Це не означає, що іноземні неопубліковані твори,перебувають у матеріальній формі за меж Російської федерації, неохороняються за російським законодавством.

У літературі зазначалося, що "неопубліковані твори іноземнихавторів, що знаходяться за кордоном, не можуть розглядатися "в Росії яктвори, "які постійно перебувають у сфері громадського надбання", і,отже, підлягають охороні нарівні з творами, знаходять