1. Принципи гр. процесу. Специфіка тієї чи іншої галузі права найбільшнаочно виражається в її принципах. Слово «пр-п» латинського походження ів перекладі означає «основа» або «першооснова. У теорії права підпринципами розуміються виражені в праві нормативно-керівні начала,характеризують його зміст, основи, закріплені в ньому з/мірності заг.життя. Принципи - те, що пронизує право, виявляє його зміст.
Принципи права чітко виражені в конкретних правових приписах. >-вощо входять в галузь права «рядових» норм формується під впливом і врозвиток того чи іншого принципу або групи принципів у галузі.
ТО, принципи ГПП - осн. положення даної галузі права, що відображають їїспецифіку і зміст. Вони є концентрованим виразом предметаі методу регулювання гр. відс. права. Вони визначають структуру іістотні риси цієї галузі права, загальні положення, що обумовлюютьзміст відс. права в цілому, охоплюють всі його правила та інститути,вказують мета процесу та методи досягнення цієї мети, зумовлюютьхарактер і зміст діяльності суб'єктів гр. відс. права. Принципигр. відс. права - дуже важливі гарантії правосуддя по гр. справах. Прирозгляді та вирішенні гр. справ суд керується не тільки конкр. гр -проц нормами, але в першу чергу - принципами відс. права. У світліпринципів здійснюється тлумачення всіх норм ГПП, що дозволяє судупізнати дійсний сенс усіх цих норм і правильно їх застосувати, а вкінцевому підсумку - винести законне, обгрунтоване і справедливе судоверішення. У разі виявлення прогалин у законодавстві той чи іншийпроцесуального питання може бути вирішено судом шляхом застосування аналогіївідс. закону або права. Обидві зазначені прийому подолання прогалин в правіможуть бути успішно застосовані судом лише на базі принципів ГПП. У ГППнорми мають не класову, а загальнолюдську цінність і непроминальнудемократичну сутність. Правильно розібратися в суті принципівправа як юр. явищ можна з урахуванням не тільки їх змісту, а йструктури. Вони складаються з таких трьох компонентів: 1) наявністьпевних уявлень у сфері правосвідомості; 2) закріпленнявідповідних положень у чинному з/д; 3) реалізація принципів правав конкретній сфері заг. відносин. ДП з/д закріплює ряд принципів
ГПП, що утворюють в сукупності взаємопов'язану і взаємообумовленусистему. 1. За хар-ру нормативного джерела: а) конституційні; б)галузеві За сферою дії: а) міжгалузеві; б) специфічний. галузеві.
3. По об'єкту регулювання: а) принципи орг-ції правосуддя судоустрою -ються); 1.осуществл-е правосуддя тільки судом; 2.сочетаніе одноосібного іколегіального почав у розгляді та вирішенні гр. справ; 3.незавісімостьсуддів і підпорядкування їх лише закону; 4.равенство гр-н перед з-ном ісудом; 5.гласность суд. разб-ва; 6.нац. мова судопр-ва. б) принципи,визначають відс. деят-ть суду і уч-ков процесу (функціональні). 1.зак -ть 2.об'ект. правдивий, 3.діспоз-ть; 4.сост-ть; 5. відс. равнопр. сторін;
6.устность; 7.непоср-ть; 8.непрер-ть. Пр-п діспоз-ти визначає механізмруху гр. процесу. Він є відображенням автономного положеннясуб'єктів спірних гр. п/о. Основним рушійним початком гр. судопр-ва служитьініціатива беруть участь у справі. В соотв. з принципом діспоз-ти гр. справи,за загальним правилом, виникають, розвиваються, змінюються, переходять з однієїстадії процесу в іншу і припиняються під впливом, головним чином, заініціативи беруть участь у справі. Пр-п Д. ГПП є відображенням ірозвитком принципу Д. в гр. мат. праві. Пр-п Д. Возм-ть осіб, що беруть участьу справі, вільно розпоряджатися своїми правами. Пр-п состязат-ти (ч.3.Ст.123 К. РФ, ст. 14 ГПК) заснований на противо-ти ма-правових інтересівсторін. Даний пр-п покликаний забезпечити повноту надання фактичногоі доказового матеріалу, необх. для повного і правильногорозгляду і дозволу гр. справ, а також детальне і всебічнодослідження такого роду мат-ла. ПС включає в себе 2 важливих компоненти:
1. Зацікавлені особи самі повинні подбати про те, щоб у разівиникнення спору про право вони мали необхідних док-вами. Усоотв. до ст. 50 ЦПК, кожна сторона повинна доводити ті ОБСТ-ва, на до -рие вона посилається в обгрунтування своїх вимог і заперечень. 2.
Змагальна форма гр. процесу. Всі гр. судопр-во від початку до кінцяпротікає в формі відс. протиборства уч-ков спірного матеріального п/о,інтереси яких, як правило, протилежні. Використаннязмагальної форми гр. процесу сприяє всебічному, повному іоб'єктивного з'ясування дійсних ОБСТ-у справи, прав зобов тей сторін.
Таким чином, пр-п змагальності у гр. процесі полягає в праві іобов'язки беруть участь у справі, і, перш за все, сторін, за активноїдопомогою суду представляти док-ви брати участь у дослідженні з метоювстановлення дійсних ОБСТ-у справи, а також у змагальної формі гр.процесу. Пр-п відс. рівноправності сторін - прояв і розвитокдемократичного принципу рівності гр-н перед з-ном і судом (ст. 5 ЦПК).
Він полягає в наданні гр. відс. з/д сторонам рівних возм-тей длявідстоювання своїх S-них прав і законних інтересів. Правові можливостісторін повністю скоординовані й доповнюють один одного. Зокрема,позивач має право змінити предмет і підстава позову, розмір позовних вимогабо відмовитися від позову. Отв-к має право визнати позов повністю або частково,або заперечувати проти пред'явлених йому вимог. У будь-якій стадії процесусвоїм узгодженим волевиявленням сторони м. закінчити справу мировоюугодою. Сторони м. подавати кас. м приватні скарги на суд. рішення іопр-а. Цей пр-п діє і тому випадку, якщо одна із сторін наділенапевними правовими (не відс.) перевагами по отн-у до ін особам.
2.Понятіе позову та його елементи. Види позовів. П. на позов і п. на пред'явлений-еіска.1. Право на суд. захист S-них прав і охоронюваних з-ном інтересів гр-н іорг-цій здійснюється шляхом звернення до суду. Основна маса гр. справ, розглянути -х судами, - це справи по спорах, що виникають з різних п/о, віднесені з -ном до позовної пр-ву. Позовна вир-во - врегульована нормами гр. відс.права діяльність суду з розгляду і вирішення спорів про S-ному правіабо що охороняється інтерес, що виникають з гр., сімейних, трудових та інших п/о.
Спори, що виникають з п/о, врегульованих різними галузями права,різноманітні. Спільним для цих справ є юридична рівноправність суб'єктівспору - сторін у гр. процесі. Вони не знаходяться в адміністративнійзалежно один від одного. Між суб'єктами суперечки немає відносин влади іпідпорядкування. Позовна виробництво направлено на вирішення конфліктівміж окремими особами з приводу здійснення S-них прав та інтересів.
Конфліктна ситуація, що викликала правовий спір, перешкоджає нормальномуздійсненню права. Проц. засобом захисту прав і охоронюваних з-номінтересів гр-н і організацій є позов. Справи позовної пр-ва порушуютьсяшляхом подачі в суд позовної заяви (ч. 2. ст. 4 ГПК). Сутністьпозовної пр-ва полягає в тому, що суд перевіряє наявність або відсутність S -ного права, через невизначеність, оспорювання або порушення до-якого виниксуперечка. Метою позовної пр-ва є захист S-них прав шляхом їх визнання,присудження до вчинення певних дій або утримання від них,припинення або зміни п/о (ч. 1 ст. 12 ЦК). 2. Позовом до гр. правоназивається звернення до суду заінтересованої особи з вимогою про захистпорушеного або оспорюваного S-ного права або охоронюваного з-ном інтересушляхом вирішення спору про право. Позов є процесуальним засобомвирішення спору про право між сторонами матеріально-правового відношення.
Зміст позову - 1) зміст 2) предмет 3) підставу 4) сторони (?!).< br>Зміст позову - то дія суду, здійснення до-якого просить позивач,бращаясь до суду за захистом порушеного або оспорюваного права. Позивач м.просити суд: 1. про присудження відповідача до здійснення певногодії або про утримання від якоїсь дії; 2. про визнанняіснування чи відсутності будь-якого п/о, S-ного права чи обов'язки;
3. про зміну або припинення п/о позивача з відповідачем (про перетворенняп/о). Під предметом позову розуміється зазначений позивачем S-ве право,охороняється з паном інтерес чи правовідносини, о к-ром він просить суд винестирішення одним із зазначених вище способів. Це м. б. схвалювану позивачем, т.тобто ймовірно існуюче, або заперечує їм п/о. Предмет позовуслід відрізняти від об'єкта спірного гр. п/о, так званого мат-ногооб'єкта позову, к-рий входить в предмет позову в кач-ве складової частини.
Підстава позову підставу позову складають вказані позивачем ОБСТ-ва, з до -римі позивач, як з юридичними фактами, пов'язує своє матеріально-правовевимога або правовідносини в цілому, що становить предмет позову. Підставапозову зазвичай складається з нек-рій сукупності юр. фактів, що відповідаєнормі гіпотези матеріального права і має назву «фактичним складом».
Між елементами позову існує тісний зв'язок. Факти підстави позову, будучипідведеними під гіпотезу певної норми матеріального права, вказуютьна юридичну природу спірного п/о, що є предметом позову. У своючергу, предмет позову обумовлює зміст позову. 3. Елементи позовумають велике значення в гр. процесі. Підстава позову зобов'язаний довести позивач
(ст. 50 ГПК). Відповідач повинен бути обізнаний про нього для того, щобсвоєчасно підготувати і надати суду матеріали, необхідні длятого, щоб спростувати або знесилити підставу позову. Предмет позову - тіправа та обов'язки, правовідносини, питання про існування яких брало судповинен розглянути для того, щоб винести про них своє рішення. Змістпозову - вказує на вид судового захисту, за до-рій позивач звертається до суду.
За змістом позови поділяються на види. Заснування та предмет позову складають,крім того, ті ознаки, за до-рим кожен позов відрізняється від іншого.
Індивідуалізація позову необхідна в тих випадках, коли суд зустрічається зпитанням про те, чи не був висунутий позов уже прийнятий іншим судом дорозгляду. Тотожними є позови, в яких збігаються боку,предмет і підстава. З огляду на сутність елементів позову, можна датинаступне, більш повне його визначення. Позовом називається вимогаюридично заінтересованої особи (позивача), звернене до суду першоїінстанції про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного з -ном інтересу встановленим з паном способом на підставі зазначених фактів, зк-римі воно пов'язує неправомірні дії відповідача. Види позовів:
Існує дві системи класифікації позовів: 1. проц-правова; 2. мат -правова. Проц-правова клас-я побудована за видом суду. захисту. Вона носитьвичерпний характер і має основне значення в теорії ГПП. позови проприсудження (виконавчі позови); позови про визнання; позови про змінуабо припинення п/о (перетворювальні позови) 1. Позовом про присудження позивачвимагає від суду зобов'язати відповідача вчинити певну дію абовідмовитися від його здійснення. Практично це найбільш поширений видпозову. Прикладами позову про присудження м. служити позов власника провитребування його речі з чужого нез-нного володіння і т. п. Боржник зазвичайзаперечує право позивача, не виконуючи своїх обов'язків. Право не можназдійснити до тих пір, поки не встановлено, чи існує вдійсності оскаржене право і який його зміст. Це питаннявирішується судом. Примусове виконання обов'язку боржником єкінцевою метою позову про присудження => ці позови називають «виконавчимипозовами ». Таким чином, позовом про присудження або виконавчим позовомназивається позов, спрямований на примусове виконання підтвердженоїсудом обов'язки відповідача. Предметом позову про присудження є правопозивача вимагати від відповідача певної поведінки, у зв'язку зневиконанням ним відповідної обов'язки добровільно. Підставою позову проприсудження є: 1. факти, з до-римі пов'язане виникнення самогоправа; 2. факти, з до-римі пов'язується виникнення права на позов.
Зміст позову про присудження виражається у вимозі (?) Позивача до суду пропримушення відповідача до здійснення певних дій. 2. Метою захиступрава м. б. усунення невизначеності прав і обов'язків, що виниклавнаслідок оскарження їх існування чи змісту, для запобіганняп/н надалі. Така потреба м. виникнути і до того, як спірнеправо було порушено. Спір щодо права створюється невизначеність у відносинахсторін, до-ті, яка створює загрозу невиконання або неналежного виконаннязобов'язання надалі. Зд. необх. судове визнання того, що спірнеп/о в тому чи іншому зміст або обсяг насправді існує абоне існує. Цій меті служать позови про визнання. Позовом про визнанняє вимога, спрямоване на підтвердження судом існування чивідсутність певного п/о. Оскільки рішенням суду за цими позовамивстановлюється існування або відсутність спірного п/о, ці позовиназивають «установітельнимі позовами». Предметом установітельного позову м. б.п/о як з його активної сторони (S-ного права), так і з боку пасивної
(обов'язки). Установітельний позов, спрямований на підтвердженняіснування права або п/о, називається позитивним установітельним позовом.
Якщо ж позов про визнання спрямований на підтвердження відсутності п/о, то вінназивається негативним установітельним позовом. предметом позову про визнання вбільшості випадків є п/о між позивачем і відповідачем. Але це м. б. іп/о м/у ін особами. Підстава позитивного позову про визнання єфакти, з до-римі позивач пов'язує виникнення спірного п/о. Підставанегативного позову про визнання утворюють факти, внаслідок яких брало спірне п/оза твердженням позивача не могло виникнути. На відміну від виконавчихпозовів в основу установітельних позовів не входять факти, що викликаютьможливість примусового виконання права, тому що в установітельном позовіпозивач обмежується проханням про підтвердження існування чи відсутностіп/о, не вимагаю примусового здійснення свого громадянського S-ногоправа. Змістом позову про визнання є вимога до суду винестирішення про визнання наявності або відсутності п/о, вказаного позивачем. За цимипозовами суди відновлюють визначеність прав та обов'язківзацікавлених осіб. Тим виконавчими та установітельнимі позовамисущ. серйозні відмінності як за змістом, предмету і підстави, так і запризначенням, але спільною для них рисою є те, що обидва ці позовуспрямовані на судове підтвердження прав і обов'язків у тому вигляді ізмісті, в якому вони склалися і існували до процесу і незалежновід нього. Рішення не вносить в обох випадках ніяких змін до існуючогоп/о, к-рої залишається після судового рішення і таким же, яким воно було допроцесу. Тому в теорії ГПП ці 2 види позовів називають «декларативніпозови ». 3. Перетворювальні називається позов, спрямований на змінуабо припинення існуючого з відповідачем п/о. Рішення по даному видупозовів вносить щось нове в існуюче м/у сторонами п/о =>перетворювальні позови називають конститутивним. Предметомперетворювальних позовів служить право позивача одностороннім волевиявленнямприпинити або змінити правовідносини. Підстава перетворювальних позовівскладають факти двоякого значення: 1. факти, з до-римі пов'язано метушня-е п/о;
2. факти, з до-римі пов'язана можливість здійснення перетворюючогоправомочності на зміну або Прека-е п/о. Змістом перетворюючогопозову є вимога суду винести рішення про припинення або змінуп/о. Суд не примушує відповідача до вчинення якого-небудь дії або доутриманню від його здійснення. На відміну від рішень про визнання,перетворювальне рішення не обмежується одним підтвердженням правапозивача на перетворення п/о, а полягає у здійсненні цього права,внаслідок чого п/о, на до-рої це право спрямоване, змінюється абоприпиняється. Велике практичне значення має класифікація позовів поматеріально-правовому ознакою. Статистика, наукові дослідженняматеріально-правових та процесуальних особливостей гр. справ, керівництвосудовою практикою.
П. на позов і право на пред'явлення позову. 1. З-н вживає терміни «правона позов »і« право на пред'явлення позову »Позов, як засіб порушеннясудового захисту є процесуальною дією. У такому значенні говорятьпро позов в «процесуальному значенні». Але словом «иск »обозного. також ін поняттята інститути. У зв'язку з цим позов в процесуальному сенсі слід відрізняти відін, однойменних з ним, але відмінних від нього понять. У гр. право слова
«Позов», «право на позов» означають гр. S-ве право на примусовездійснення обов'язку боржника вчинити к-л дію або пов-ся відздійснення к-л дії. У гр. процесі позов (право на позов) вматеріальному сенсі, або домагання, виступає як зазначений позивачем іпідлягає судовому розгляду право вимоги позивача до відповідача,дозріле в сенсі можливості його примусового здійснення. Позов
(право на позов) в матеріальному сенсі також позначається словом
«Домагання». Таким чином, право на позов (в матеріальному сенсі)означає право на примусове здійснення S-ного гр. права шляхомзвернення до суду. 2. Право на пред'явлений-е позову - одна з форм права назвернення за судовим захистом, проголошеного та гарантованого До РФ.
Правом на пред'явлення позову називається право порушити і підтримуватисудовий розгляд певного конкретного матеріально-правового спорув суді першої інстанції з метою його дозволу. Це - право на правосуддяза конкр. мат.-правового спору. Суд. захист в гр. процесі належить гр -нам і орг-ям (ст. 3 ЦПК), іноз. гр-нам і орг-ям, а також особам без гр-ва.
Вона забезпечується наданням широкого права на пред'явлення позову.
Право на пред'явлення позову передбачає наявність лише нек-яких хв. і легковстановлюються в кожному випадку умов - т/н передумов п. напред'явлення позову. Передумови права на пред'явлення позову - ОБСТ-ва, знаявність або відсутність яких брало з-н пов'язує метушня-е s-ного права напред'явлення позову з конкр. справі. Якщо такі передумови в наявності, цеозначив., що у даної особи є право на судовий розгляд йогоправового вимоги. Якщо к-л з передумов отс-і, то немає і самогоправа; звернення до суду в даному випадку не м. викликати судового розглядузазначеного спору. 3. Слід розрізняти передумови: а) загальні іспеціальні-в залежності від кола справ, по к-рим вони застосовуються, і б)позитивні і негативні - від того, чи залежить право на пред'явленняпозову від існування чи відсутності умови, зазначеного передумовою.
Загальні передумови права на пред'явлення позову: 1. Процесуальнаправоздатність позивача і відповідача; 2. підвідомчість справи суду; 3.відсутність судового рішення, винесеного раніше за тотожному позовом; 4.відсутність між сторонами договору про передачу даного спору нарозгляд третейського суду. 1-2 позитивні; 3-4 - негативні. П
Спеціальними називаються передумови, встановлені з паном для нек-якихкатегорій справ, які застосовуються до них, поряд із загальними. Вони, як правило,пов'язані з необхідністю вжити заходів для позасудового дозволу дозвернення до суду. (вимоги про дотримання претензійної порядку дозволуспору) 3. Змінити-е позову. Відмова від позову Редагув-е позову - м. б. осущ-но позивачемшляхом заміни підстави або предмета позову,> або <розміру позовнихвимог у процесі розгляду спору судом Ст. 34. Змінити-і підставиабо предмету позову, відмову від позову, визнання позову, МС Позивач має право змінитипідставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовнихвимог або відмовитися від позову. Відповідач вправі визнати позов. Сторони м.закінчити справу мировою угодою. Змінити-і підстави - м. складатися як взаміні спочатку зазначених обставин для обгрунтування вимоги, такі у внесенні додаткових або виключення нек-яких із зазначених позивачемфактом. Змінити-і предмета позову - заміна спочатку зазначеного предметаіншим, підставою для якого служать спочатку наведені позивачем ОБСТ -ва. Змінити-і предмета позову нерідко тягне за собою і повні або частковізміни осн-ий позову. У цьому відношенні ст. 34 ГПК вимагає соотв-гоуточнення. > Або <р-ра позовних вимог Редагув-е розміру позовнихвимог призводить V матеріального об'єкта позову в соотв. здійсністю; служачи охорону того ж заявленої вимоги, воно нетягне за собою зміни тотожності позову і тому допускається з-ном безобмежень. Проц. з-Н не сприяння з. правила, до-рої б прямо предост-ло судуправо за своєю ініціативою змінити осн-е або пр-т позову. Злагоди. ст. 195 ЦПКсуд вирішує справу в межах заявл-х позивачем вимог. Проте суд м.вийти за межі заявл-х позивачем треб-ий., якщо визнає це необх-м длязахисту прав і охор-х з-ном інтересів позивача, а також в інших випадках. Відмовавід позову - висказаное на суді беззастережне зречення позивача від судовоїзахисту своєї вимоги, спрямоване на припинення порушеноїпроцесу. Позивач м. відмовитися також і від частини позову, якщо його вимогаділимо. Відмова від позову - односторонній розпорядчий дії позивача.
Відмова від позову тягне за собою закінчення справи без суду. рішення шляхомвинесення ухвали про припинення провадження у справі. Визнання позову --це висказаное на суді беззастережну згоду отв-ка на удовл-е позовноїтреб-я, напр. на закінчення процесу шляхом винесення сприятливими. для позивача суд.рішення. Беручи призн-е позову, суд м. послатися на нього як на ос-ещо виноситься рішення про задоволення позову. Правомірність визнання д. б.перевірена судом, у прот. випадку суд відмовляється від прийняття визнання.
Світова злагоди-е виник м/у сторонами спір можна завершити світовимугодою. МС, укладена без звернення до суду, є позасудовим. Ел -ти суд. МС: а) спрямовано на закінчення суду. справи. б). воно д. б.засвідчено судом поср-вом внесення його до протоколу суду.засідання + підписано предс-щим, секретарем і сторонами. в). воно вимагаєзатвердження судом. Т. О. суд. МС - угода, закл. сторонами при розглянути-іїсправи і затверджена судом, за до-рій позивач і отв-к шляхом взаємних поступок по -новому опр-ють свої П і О і припиняють виник м/у ними суд. суперечка.
Встановлено. цим злагоди-му нове п/о обов'язковим для виконання, і вони д. РУКОВ -ся їм у своїй поведінці.
4. Предмет доказування. Розподілу обов'язків доказування. Предметдоказування - сукупність юридич. фактів, від встановлення до-яких залежитьвирішення справи по суті. Склад фактів, що входять до предмету доказування,для кожної справи різний. Суд визначає його, виходячи з вимог ізаперечень сторін та керуючись нормами мат. права, до-рие д.б.н. в даномувипадку застосовані. До предмету доказування насамперед належать фактипідстави позову. Також відносяться факти підстави заперечень проти позову,тобто юр. факти вказані відповідачем в кач-ве заперечень проти позову. Якщосторони посилаються на факти не мають юр. значення, суд не повинен їхдослідити. У предмет доказування м. входити не тільки позитивні, але йнегативні факти, тобто як правомірні так і неправомірні. Факти нещо підлягають доказуванню - факти к-рие м.б. покладені в основу судовогорішення у справі без доказиванія.1). загальновідомі - факти, про яких брало знаєшироке коло осіб, у тому числі судді ч1. Ст. 55. Обста-ва, визнані судомзагальновідомими, не мають потреби в доведенні. Ступінь поширеностіданих фактів м.б. різною, але незалежно від цього вони не підлягаютьдоказуванню. 2) преюдиціальне встановлені (вирішеним) - установленораніше винесених і вступили в з-нную чинності вироком або рішенням суду зіншій справі. ч 2. і ч3. Статті 55. Факти, встановлені набрав з -нную чинності рішенням суду щодо одного гр. справі, не доводяться знову при разб -ве інших гр. справ, в яких беруть участь ті ж особи. Закон, що вступив в силу з-ннуювирок суду з уг. справі є обов'язковим для суду, який розглядає справу про гр .-правові наслідки дій особи, у відношенні до-якого відбувся вироксуду, лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені воницією особою. Згідно з-ну преюдиціальне значення мають факти,встановлені тільки пост-ями суд. органів і тільки основними пост-ями --вироком і рішенням. Розподіл обов'язків доказування Ст. 50.
Обов'язок доказування і подання док-в Кожна сторона повиннадовести ті ОБСТ-ва, на до-рие вона посилається як на підставу своїхвимог і заперечень. Суд визначає, які ОБСТ-ва мають значення длясправи, якій із сторін вони підлягають доведенню, ставить їх на обговорення,навіть якщо сторони на будь-які з них не посилалися. Док-ва представляютьсясторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд м. запропонувати їмподати додаткові док-ва. У випадку, коли поданнядодаткових док-в для сторін та інших осіб, які беруть участь у справі,скрутно, суд за їх клопотанням сприяє їм в збираннідок-в. Як вже зазначалося вище, загальне правило про обов'язок доказуванняполягає в тому, що кожна зі сторін повинна довести ті факти, на якихвона засновує свої вимоги або заперечення. Проте у деяких випадках відцього правила допускаються відступу - це док-ються презумпції. Док през -я - це встановлена з паном припущення про те, що певний фактіснує, якщо доведені нек-рие інші пов'язані з ним факти. Якщо одиніз сторін в обгрунтуванні своїх вимог або заперечень посилається на який -який факт, що підпадає під дію док-кої презумпції, вона доводитицей факт не має, так як він передбачається існуючим. Інша сторонам. дане припущення спростувати, довівши, що в даному випадкупрзюміруемий факт не мав місця. Значення док-ських презумпції полягаєв тому, що вони, встановлюючи припущення про існування будь-якогофакту, тим самим звільняють одну зі сторін від необхідності доказування, ана інший бік покладають тягар його спростування. У зв'язку з цим на неїпереноситися і можливість настання невигідних наслідків, пов'язаних ізтим, що презумпція не спростована. У цьому виявляється матеріально -правочин презумнцій, як і будь-яких правил, що розподіляютьобов'язки по доведенню. Іноді презумпція встановлюється з метоюполегшення відс. положення нек-яких учасників процесу.
5. Класифікація док-в У теорії гражд. процесу існує два общепріз.класифікувалали-ції док-в. 1) виходячи з процесу формування: а). Початкові --док-ва першоджерела б). Похідні - відтворюють зміст іншогодок-ва. Їх отримують з других рук. Тим похідним док-вом і фактом, про до -ром воно свідчить, завжди варто, принаймні ще одне док-во,зміст до-рого та відтворюється похідним док-вом. У первинних док -вах такого проміжної ланки немає. Первісним буде показаннясвідка-очевидця. Показання ж свідка, к-рий дізнався про факт від іншогоособи, буде похідним. 2). а). прямі - док-во, к-рої навіть будучи, взятимокремо, дає можливість зробити лише один певний висновок прошуканому факт. б). непрямі - не дає можливість зробити одинпевний висновок, щодо шуканого факту. Якщо непряме док-вовзяти не окремо, а у зв'язку з іншими док-вами у справі, то,зіставляючи їх, можна відкинути необгрунтовані версії та прийти до одногопевного висновку. 3). за джерелом. Проте єдності в проведенні даноїкласифікації немає 4. особисті - отримані від людей б). Вещ. - Предметиматеріального світу. Також за джерелом док-ва ділять ще на три види --особисті, вещ., письм., або на три інші види - особисті, вещ. (Речі ідокументи), та змішані (висновку експерта). Клас-ия док-в маєістотне практич. значення, тому що виявляє особливості отд. груп док-ві визначає шляхи їх найкращого використання з урахуванням цих особ-тей.
Належність док-в - суд д. допускати і досліджувати тільки пов'язані зсправі док-ва Ст. 53. Належність док-в Суд приймає тільки ті зпредставляються док-в, к-рие мають значення для справи. Значення правила провідносності док-в полягає в тому, що воно дозволяє правильно визначитиобсяг док-венного матеріалу, відібрати тільки ті док-ва, к-рие дійснопотрібні для встановлення фактіч. ОБСТ-в справи, і усунути з процесу всенепотрібне, не відноситься до справи захаращують процес. Допустимість док-в.
Ст. 54. Допустимість док-в Обста-ва справи, до-які за з-ну д.б.н. підтвердженіпевними засобами доказування, не м. підтверджуватися ніякими іншимизасобами доказування. Під допустимість док-в розуміють, по-перше,правило в силу до-якого суд м. використовувати лише передбачені. з-ном види док-в.
Друге правило, це те, що можливі випадки коли в силу прямої вказівки з -на ті чи інші ОБСТ-ва, не м. доводитися будь-якими способами, а тільки тимик-рие вказані в з-ні. Оцінка док-в - визначення судом достовірності тадостатності док-в. Достовірність - означає, що відомості, до-рие вонодає, соотв-ють дійств-ти. Достатність - м. чи на ос-ії зібраних док-взробити висновок про наявність або відсутність потрібних фактів. Вказівкащодо того, як повинні оцінюватися док-ва, ніж суд повиненкеруватися, дано в ст. 56 ГПК (. Оцінка док-в Суд оцінює док-ва повнутр. переконання, основ. на неупередженому, всебічному і повному розглянути-іїнаявних у справі док-в у їх сукупності. Ніякі док-ва не мають для судузаздалегідь встановленої сили. ) Такий підхід до оцінки док-в забезпечуєвідшукання істини у справі. Найважливіше правило оцінки - оцінка їх за совок-ти.
Остаточно док-ва оцінюються судом у совещат. кімнаті, коли судвизнає конкр. факт встановлено-ми і на їх основі виносить рішення.
6. Вимоги пред'явлено. до суду. Вирішенню до суду рішенням пред'являють визна вимоги недотримання яких тягнейого скасування або зміна або приводить до необхідності внесення уточнень ідополненій.1). Законність - тобто винесена у суворій відповідності дотаким, що підлягає застосуванню у справі норм матеріального права та при точномудотриманні норм процесуального права.2). Обгрунтованість - тобто в ньомувикладено все що мають значення для вирішення справи обставини,всебічно і повно з'ясовані в судовому засіданні, і привелидокказательства підтвердження висновків про встановлені обставинисправи, права й обов'язки сторін. 3) Повнота - У ньому д.б.н. даніостаточні відповіді на всі заявлені требованія.4) Визначеність судрішення. - У ньому має бути дана така відповідь на вимоги, щовиключав би невизначеність у твердженні про існування між сторонамиправовідносини або можливість різних способів виконання решенія.5)
Безумовність суд. рішення. - Тобто виконання суд рішення не може бутипоставлено в залежність від настання або ненастання будь-якихбуло умов. Не буде умовним рішення, в якому вказано термін, запісля якого судове рішення підлягає виконанню, тому що це неробить рішення невизначеним, а лише уточнює час його виконання.
Законна сила судового рішення злагоди. ч.1. Ст.208 ЦПК. Вступ рішеннясуду в законну силу Рішення суду набирає законної сили після закінченнястроку на касаційне оскарження і опротестування, якщо воно не булооскаржено або подати апеляцію. У разі складення касаційної скарги абокасаційного протесту рішення, якщо воно не скасовано, набирає законноїчинності після розгляду справи вищестоящим судом. Рішення Верховного Суду Українинабирають законної сили негайно після їх проголошення. Всупленіерішенням законної сили означає, що воно начінет діяти на повнуміру, виявляються всі його якості.: 1). Неспростовність --неможливість його перегляду в касаційному порядку. 2). Винятковість - неможливість повторного звернення до суду з позовом або іншим заявою,дозволеним набрав законної сили судовим рішенням. 3).
Обов'язковість - означає, що державні органи, посадові особи тагромадяни зобов'язані у своїй діяльності рахуватися з судовим рішенням, неігнорувати його. 4). Преюденціальность - полягає в тому, що встановленінабрав законної сили рішенням суду факти та правовідносини не можутьбути беруть участь у справі особами оскаржені в іншій справі і не потребуютьдоведенні. 5). Здійснимих - Відповідно до ст 209 ЦПК рішення приводиться ввиконання після набрання ним законної сили, крім випадків негайноговиконання. Отже, властивість здійснимих виникає у судовогорішення з моменту вступу в законну силу. Законна сила рішення судумає межі - суб'єктивні і об'єктивні Суб'єктивні межі діїзаконної сили рішення суду обмежені колом осіб, які брали участь у справі.
Об'єктивні межі законної сили судового рішення огракнічениправовідносинами та фактами, встановленими судом при вирішенні справи. Тобтона ін правовідносини м/у даними особами законна сила суд рішення непоширюється.
7. Провадження у справах про оскарження рішень ит дій ор гос влади,орг м/с товариств об'єднань
Гол. 23. Скарги на неправильності у списках хат-лий
Ст. 233. Подача скарги Будь-яка особа, не згоден?? е з рішенням виконавчогокомітету Сов-та нар-х деп-в, за його заявою про неправильність у спискаххат-лей (невключення до списку, виключення зі списку, спотворення прізвища,імені, по батькові, неправильне включення до списку), може у випадках,передбачених законом, подати на рішення виконавчого комітету скаргуза місцем знаходження відповідної виборчої дільниці. У випадкахподачі скарги до суду без попереднього подання заяви до виконавчогокомітет Сов-та нар-х деп-в суддя направляє скаргу до відповідноговиконавчий комітет з повідомленням про це заявника Ст. 234.
Розгляд скарги Ж-ба повинна бути розглянута не пізніш як утриденний термін з моменту її подачі. Ж-ба розглядається судом за участюзаявника, представника виконавчого комітету Рад-та нар-х деп-в, а ввипадках, коли ж-ба стосується не заявника, а іншого громадянина, також іцього громадянина. Справа за скаргою на неправильність у списках хат-лий судрозглядає з обов'язковою участю прокурора. Однак неявка зазначених уцій статті осіб не є перешкодою для вирішення справи Стаття
235. Рішення суду за скаргою Рішення суду, яким встановленонеправильність у списку хат-лий, є підставою для внесеннявиконавчим комітетом Сов-та нар-х деп-в виправлень до списку хат-лий.
Це рішення негайно після винесення направляється відповідномувиконавчому комітету Рад-та нар-х деп-в і повідомляється заявнику Гол. 24.
Скарги на дії адміністративних органів або посадових осіб Ст. 236.
Справи за скаргами на дії адміністративних органів або посадових осіб,що розглядаються судом У випадках, передбачених законом, судрозглядає в порядку, встановленому цим розділом, скарги гр-н іпосадових осіб на дії адміністративних органів або посадових осіб,яким законом надано право провадити стягнення з гр-н вадміністративному порядку Ст. 237. Подача скарги Протягом десяти днів здня вручення постанови адміністративних органів або посадових осіб пронакладення штрафу або про стягнення в адміністративному порядку громадяни абопосадові особи мають право оскаржити відповідні діїадміністративних органів або посадових осіб до суду за місцем проживання.
Подача скарги зупиняє стягнення в адміністративному порядку. Ст.
238. Розгляд скарги Ж-ба розглядається судом у десятиденний термін.
Заявник та адміністративний орган або посадова особа сповіщаються прочас і місце засідання, проте їх неявка не є перешкодою длявирішення справи. При розгляді справи суд зобов'язаний перевірити правильністьдій адміністративного органу або посадової особи і встановити,проводиться чи стягнення на підставі закону та уповноваженим на теорганом чи посадовою особою, чи був дотриманий встановлений порядокзалучення особи, до якої пред'явлена вимога, до виконанняпокладеної на нього обов'язки; здійснив оштрафований порушення, заяке законодавством встановлена відповідальність у в