Московський Відкритий Соціальний Університет
Юридичний факультет
Кафедра Конституційного права
Курсова робота
по предмету "Конституційне право Російської Федерації" на тему
Громадянство Російської Федерації
| | Виконав: ст.Сальніков В.В. |
| | Керівник |
м. Новий Уренгой, 2001р.
Зміст.
| 1. | Поняття громадянства. | 3 |
| 2. | Громадянство в Російській Федерації | 6 |
| | 2.1. | Набуття громадянства | 6 |
| | | Припинення громадянства | 8 |
| | 2.2. | Подвійне громадянство | 9 |
| | | Громадянство і шлюб | 9 |
| | 2.3. | Правове становище іноземців | 10 |
| | | Правовий статус біженців і вимушених переселенців | 11 |
| | 2.4. | Право на політичний притулок | 13 |
| | | | |
| | 2.5. | | |
| | | | |
| | 2.6. | | |
| | | | |
| | 2.7. | | |
| 3. | Державні органи у справах громадянства | 14 |
| 4. | Список літератури. | 15 |
1.Понятіе громадянства
До 1917 року в Російській імперії не існувало навіть поняття --громадянин Рос-сии. Жителі Росії були підданими. При цьому поданіділилися на декілька розрядів з особливим правом статусом. Законодавствовизнавало: 1. природних підданих, які в свою чергу ділилися надворянство (спадкове і особисте), духовенство (ділилося повіросповіданням), міських обивателів (почесні громадяни, купці, міщани іцехові) і сільських обивателів, 2. інородців (євреї і східні народи),фінляндських обивателів. Крім того, законодавство ділило чотири групиприродних підданих на два стани - особи податного стану та особинеподатного стану. З приналежністю до тієї чи іншої категорії підданихзаконодавство пов'язувало досить значна різниця в правах іобов'язки.
Все це йшло з глибини століть, носило яскравий відбиток феодальних почаві не осно-вивалось на юридичну рівність громадян, як уже було взначній кількості раз-кручених європейських країн.
Крах царської Росії спричинило за собою великі зміни і вправовому регу-воджується відносин громадянства. Декрет про знищеннястанів і цивільних чинів від 11 (24) листопада 1917 року не тільки скасувавраніше існував розподіл жителів Рос-сии на стани та пов'язані з цимподілом станові привілеї та обмеження, але і ввів загальне для всіхнайменування - громадянин Російської Федерації.
Декрет ВЦВК від 1 квітня 1918 року "Про придбання прав російськогогромадянства "встановив право приймати в російське громадянствоіноземців, що проживають на терри-торії РРФСР місцевим Радам. Народнийкомісаріат з питань внутрішніх справ лише регіс-тріровал прийнятих в російськегромадянство іноземців і публікував їх списки для все-загального відома. Алевже Конституція РРФСР 1918 року за місцевими Радами залишила правовживати в російське громадянство лише тих іноземців, які проживаючи в
РРФСР і працюючи, належали до робітничого класу або трудового селянства.
Ця тенден-ція підвищення рівня органів мають право приймати в російське,а с1924 року, в грома-данство СРСР, отримала своє закріплення в подальшомурозвитку законодавства про грома-данстве. Очевидно, це було пов'язано зполітичною лінією на подальшу централізацію влади. Політичнимимотивами слід пояснити також поява в законодавстві можливостіпозбавити людину громадянства, в тому числі рішенням суду.
Положення про громадянство Союзу РСР від 1931 встановило, що кожнеособа, на-що ходить на території СРСР, визнається громадянином СРСР, якщо небула доведена його приналежність до громадянства іноземної держави.
Це Положення також закріпило, що громадянин Української РСР є громадянином тієїсоюзної республіки, на території кото-якій він постійно проживає. Якщо вінза національністю або за походженням вважає себе свя-занним з іншогосоюзною республікою, то може обрати громадянство цієї респуб-лики.
Конституція СРСР 1936 року знову підтвердила принцип єдності союзногогрома-данства і зберегла віднесення до відання Союзу РСР вирішення питань просоюзному грома-данстве і про права іноземців. Прийнятий на основі нової
Конституції Закон про громадян-стве Союзу РСР від 19 серпня 1938закріпив ряд нових положень. Тепер громадянами СРСР були всі особи,перебували до 7 листопада в поддатстве Російської імперії і не ранку-тівшіерадянського громадянства, а також особи, які набули радянськегромадянство в установленому законом порядку. Всі особи, що не відповідаютьданими умовами і прожи-ющіе на території СРСР визнавалися особами безгромадянства.
Надалі, зміни в положенні СРСР (наприклад, приєднання до
Рада-ському Союзу Латвії, Естонії, Литви, Бессарабії, Північної Буковини ітощо) спричинили за собою ухвалення низки нормативних актів що регулюютьокремі питання придбання радянського громадянства.
Конституція СРСР 1977 висловила важливий принцип громадянства:громадяни СРСР за кордоном користуються захистом і заступництвом Радянськогодержави. При-нятий на основі нової Конституції Закон про громадянство СРСР
1978 року по новому СФОР-муліровал умови належності до громадянства
СРСР. Тепер основним принципом, за яким визначалася належність дорадянського громадянства, ставала наявність з-радянської громадянства на деньвступу в силу цього закону, а не підданство Росій-ської імперії.
Цей же закон вперше закріплював законодавчі права республік в вопро-сах громадянства.
Останнім законом радянських часів, які регулюють відносини громадянствабув Закон про громадянство СРСР від 23 травня 1990 року.
У Російській Федерації основоположні принципи громадянства відносятьсядо чис-лу основ конституційного ладу (ст. 6 Конституції). Встановлено, щогромадянство являє-ся єдиним і рівним незалежно від підстав придбання.
Громадянин не може бути ли-шен свого громадянства або права змінити його.
У розділі "Права і свободи людини і громадянина" містяться ще дваважливі гаран-ні громадянства (ст. 61). По-перше, громадянин Росії не можебути висланий за межі України або виданий іншій державі.
По-друге, Росія гарантує своїм громадянам захист ізаступництво за її межами. Отже, тепер не може бути мови провисилку небажаного для влади громадянина, як це не раз бувало вминулому. Більш того, ніякі органи не мають права не прийняти до країни їїгромадянина, що знаходиться за кордоном я бажає повернутися на Батьківщину.
Невидача громадянина Росії, який вчинив злочин на території іпо зако-нам іншої держави, не означає, що дана особа звільняєтьсявід відповідальності. Росія, як це передбачається в
Міжнародних договорах про правову допомогу, зобов'язана судити така особа посвоїми законами та інформувати про це заінтере-сова бік. Що жстосується видачі (екстрадиції) іноземного громадянина його го-державу, тоце можливо також за наявності договору між двома державами або зарішенням компетентних російських органів як прояв доброї волі.
Закордонні посольства і консульства Російської Федерації зобов'язанінадавати по-міць своїх громадян у випадках затримання, арешту та іншихтруднощів, що, однак, не означає обов'язки оплачувати їх борги і т.п. Федеральним законом, який регулює воп-роси громадянства в Російській
Федерації, є Закон про громадянство від 28 листопада 1991 р. (здоповненнями та змінами). Деякі положення цього Закону увійшли в текст
Кон-статиці 1993 р., інші вимагають коректування у зв'язку з прийняттям
Конституції. Напри-мер, Закон встановлює одночасне громадянство
Російської Федерації та республік у складі Федерації, але встановлене
Конституцією рівноправність суб'єктів Федерації (ст. 5) змушує визнатигромадянство та інших, крім республік, суб'єктів Федерації, тим більше щоза ними визнано право мати свій статут та законодавство. Це, однак, неве-дет до роздроблення Громадянства Російської Федерації, воно згідно з ч. 1ст. 5 Конститу-ції є єдиним. Про це знову нагадується в ст. 71
Конституції, який відносить громадянство в Російській Федерації до ведення
Російської Федерації. Суб'єкт Федера-ції має право вимагати від громадянина
Росії тільки одного додаткового умови для отримання громадянстваданого суб'єкта Федерації: постійного чи переваги-ного в ньомупроживання.
Росія сприяє скороченню без-громадянства, заохочуючислід придбати теніе громадянства особами, що не мають ніякого громадянства. У цьомувідношенні вона слід Конвенції про скорочення безгромадянства 1961 р.,прийнятої відповідно до резолюції-їй Генеральної Асамблеї ООН. У цій
Конвенції міститься рекомендація державам надавати громадянствоапатридом та особам, які проживають на території держави, якщо вони не булизасуджені за скоєння тяжких злочинів.
Закон про громадянство регулює широкий комплекс питань, пов'язаних згражданст-вом, і перш за все умови набуття і припиненнягромадянства Російської Федеративної-ції. У ньому закріплені повноваженнядержавних органів, що відають справами про громадян-стве, регламентуєтьсяпровадження у справах про громадянство. Закон встановлює також по-рядоквиконання та оскарження рішень у справах про громадянство.
2.Гражданство в Російській Федерації.
2.1. Придбання громадянства.
Закон про громадянство встановлює сім підстав придбаннягромадянства Рос-сийской Федерації.а) В результаті його визнання (ст. 13). В даний час громадянами Росіївизнаються усі громадяни колишнього СРСР, які постійно проживають на території
Російської Федеративної-ції на день набрання чинності Законом про громадянство (6лютого 1992 р.), причому протягом одного року після цього дня всім булонадано право заявити про небажання полягати в громадянство Російської
Федерації. Особи, які народилися 30 грудня 1922 (дата створення СРСР) іпізніше і втратили громадянство колишнього СРСР, вважаються такими, що складалися в грома -данстве Російської Федерації за народженням, якщо вони народилися на території
Росії або якщо хоча б один з батьків був громадянином СРСР і постійнопроживав на терито-рії Росії.
Ці прості демократичні норми відразу визначили громадянськестан переважної більшості населення Російської Федерації. При цьомуросійське грома-данство було визнано і за особами, які народилися на тихтериторіях Російської Феде-рації, які згодом були переданііншим союзним республікам, а нині принад-лежать відповідним незалежнимдержавам. Це означає, наприклад, що россий-ське громадянство маютьжителі Криму, які народилися до передачі його Україні в 1954 р., та ін
Свого часу закон оил складений так, що великі групи громадянколишнього СРСР, які народилися на території Росії і виїхали в іншіреспубліки СРСР без бажання поті-рять своє громадянство і придбати інше,опинилися в становищі, коли вони можуть віднов-новіть своє громадянство в
Росії з реєстрації, але не вважаються громадянами Росії за народженням. Цестановище було виправлено Конституційним Судом Російської Федеративної-ції впостанові від 16 травня 1996 р. у справі у зв'язку зі скаргою А. В. Смирновавідзначив, що вжите у ч. 2 ст. 13 Закону Російської Федерації "Прогромадянство Російської Федерації ", стосовно до вказаних у ній особамвираз "вважаються складалися в громадянство Російської Федерації"означає, що такі особи вважаються такими, що складалися в російському громадянстві понародженню не лише в минулому, до втрати ними громадянства колишнього СРСР, а йпісля цього вони продовжували і продовжують зберігати російське громадянствоаж до моменту, поки воно не буде припинено на підставі їх власноїного волевиявлення.
Відповідно до цієї постанови Конституційного Суду РФ
Федеральним за-Коном були внесені зміни Закон РФ "Про громадянство
Російської Федерації ". Установ-лено, що громадянином Російської Федераціїтакож вважаються особи, які раніше перебували в громадянстві Союзу РСР, і їхнащадки, якщо вони: а) не виявили вільно свого бажання про припиненнягромадянства Російської Федерації; б) не набули громадянство іноземних-ногодержави.б) За народження (ст. 14-17). Придбання громадянства в силу народження
( "філіації") не пов'язане з волевиявленням особи, що не вимагає здійснення яких -яких дій, свідок-ціалу про його бажання набути громадянстводаної держави. Воно здійснюється автоматично на основічинного законодавства. При цьому в якості основних принципівзастосовуються "право крові" і "право грунту". Так званий принцип "правакрові "визнає громадянином будь-яка особа, яка народилася від громадян даногодержави (у деяких країнах вважається достатнім, щоб один збатьків мав відповідне громадянство). На території якогодержави народилося це особа, значення не має.
Принцип "права грунту" визнає громадянином будь-яка особа, яка народилася натерито-рії даної держави, незалежно від громадянства батьків. Длябільшості сучасних держав-них характерне поєднання цих двохпринципів.
Російське законодавство слід по цьому ж шляху. Дитина,батьки якої на момент її народження перебувають в громадянстві Російської
Федерації, є її громадянином незалежно від місця народження. Дитинатакож стає громадянином Росії, якщо один з батьків полягає вросійське громадянство, а другий є особою без громадян-ства (місценародження при цьому не має значення). Але якщо кожним з батьків є іно -дивний громадянин, то становище змінюється: громадянство дитини визначаєтьсяписьмен-ним згодою батьків (місце народження значення не має), аякщо угоди немає, то дитина набуває російське громадянство приумови, що він народився на території Росії, або якщо йому загрожуєможливість стати особою без громадянства.
Деяку складність представляє визначення громадянства дитини,що народився на території Росії, батьки якого є іноземцями.
У цьому випадку дитина стає громадянином Російської Федерації, якщовідповідні держави не пре-доставляють йому громадянства абоякщо батьки перебувають у громадянстві інших респуб-лик, що входили до складу
СРСР станом на 1 вересня 1991
Дотримуючись загальноприйняті порядки у визначенні громадянства за народженням,
Росій-ська Федерація в максимальній мірі забезпечує можливістьпридбання россійс-кого громадянства за народженням.в) У порядку реєстрації (ст. 18). Цей порядок поширюється на шістькатегорій осіб, які можуть порівняно просто придбати російськегромадянство шляхом подачі заяв-лення до органів внутрішніх справ (тобто неоформляючи клопотання про прийом до громадянства).
Найчастіше цим порядком користуються особи, у яких чоловік абородич по прямій висхідній лінії (батько, мати) є громадянином
Росії, отже, мова йде про реєстраційний набуття громадянствачоловіком або дружиною, сином або дочкою російського громадянина. У порядкуреєстрації купується також російське громадян-ство особою, у якогона момент його народження хоча б один з батьків був громадяни-ном Росії,але яка набула інше громадянство за народженням; такі особи можуть пріоб -ресто громадянство Росії протягом 5 років після досягнення 18-річного віку
(тобто до 23 років). Протягом такого ж терміну можуть стати громадянами Росіїдіти колишніх її громадян, ро-дівшіеся після припинення в батьківросійського громадянства; це правило важливо для дітей тих осіб, які втоталітарний період були насильно позбавлені російського грома-данства.
Інші категорії, передбачені цією статтею Закону, абоскористалися своїм правом і отримали російське громадянство в порядкуреєстрації, або втратили це право у зв'язку із закінченням передбачених
Законом строків.г) В результаті прийому в громадянство (ст. 19). Прийом здійснюється
Президентом Рос-сийской Федерації за особистим клопотанням. Про прийом вгромадянство ( "натуралізації") може клопотатися без будь-якоїдискримінації будь-яка дієздатна особа, яка досягла 18-річного віку.
Однак для прийому в державу іноземця або особи без громадянстванеобхідно його постійне проживання на території Росії протягом 5 роківабо 3 років безперервно безпосередньо перед зверненням з клопотанням, а длябіженців - удвічі менше.
Закон допускає полегшений прийом на російське громадянство (тобто бездотримання термінів осілості) для тих, хто в минулому перебував у громадянстві
СРСР, при усиновленні дитини, яка є громадянином Росії, длявидатних діячів у галузі науки, тех-ніки та культури або володіютьпрофесією або кваліфікацією, що представляють інтерес для Російської
Федерації, за наявності заслуг перед народами Росії і в осуществле-ніїзагальнолюдських ідеалів і цінностей, у разі отримання притулку на території
Росії.
Однак передбачені і прямі підстави для відхилення клопотання про прийомв грома-данство Російської Федерації тих осіб, які:
. виступають за насильницьку зміну конституційного ладу
Російської Федерації;
. складаються в партіях та інших організаціях, діяльність яких несумісна з конституційними принципами Російської Федерації;
. засуджені і відбувають покарання у вигляді позбавлення волі за дії, переслідувані за законами Російської Федерації.
Ці обмеження також поширюються на придбання громадянства впорядок реєстрації (ст. 18) і на відновлення в громадянство Російської
Федерації
(ч. 3 ст. 20).д) У результаті поновлення у громадянстві (ст. 20). На відновленнягромадянства, що здійснюється в порядку реєстрації, мають правоособи, які за якихось причин його втратили. Це особи, у якихгромадянство припинилося у зв'язку з усинов-ленням, встановленням опіки чипіклування, а також ті, у кого російське громадянство припинено взв'язку зі зміною громадянства батьків (вони можуть відновитигромадянство Російської Федерації протягом 5 років після досягнення 18-річноговіку). Відновленню в російському громадянстві також підлягають ті, хтовтратив його на основа-нии Указу Президії Верховної Ради СРСР про вихідз громадянства СРСР осіб, переселятися з СРСР до Ізраїлю, від 17 лютого
1967 чи інших указів, якщо ці особи не відмовилися від російськогогромадянства. Нарешті, будь-яка людина, що раніше складався в грома-данстве
Російської Федерації, може клопотатися про відновлення російськогогрома-данства.е) Шляхом вибору громадянства при зміні кордону Російської Федерації (ст.
21). Право на вибір громадянства в такому випадку називається оптиці.
Отже, і тоді, коли до Росії приєднується нова територія,людям забезпечується право самим визна-ділячи свою громадянськуприналежність - зберегти колишнє громадянство або пріоб-Рест російське.
Порядок оптиці має бути передбачено міжнародним договором Російської
Федерації.ж) Інші підстави. У Законі про громадянство зазначено кілька підставнабуття громадянства, які стосуються дітей і недієздатних (ст. 25-31).
2.2. Припинення громадянства.
Цей інститут повністю відповідає ч. 3 ст. 6 Конституції Росії,згідно кото-рій громадянин Росії не може бути позбавлений свого громадянстваабо права змінити його. Про припинення громадянства, отже, логічноговорити тільки в разі добровільного волевиявлення громадянина. Закон прогромадянство встановлює чотири підстави сам процес домлення громадянства
Російської Федерації.а) Внаслідок виходу з громадянства (ст. 23). Вихід з громадянства можемати місце як за клопотанням громадянина, так і в порядку реєстрації
(якщо хоча б один з народите-лий, чоловік чи дитина має іншегромадянство). Реєстраційний (спрощений) порядок спрямований на сприянняв возз'єднання сімей.
Однак клопотання про вихід з громадянства може бути відхилена, якщодане ли-цо має майнові зобов'язання перед фізичними абоюридичними особами Російської Федерації, а також невиконанізобов'язання перед державою, а країна, в якій воно збираєтьсяоселитися, не має з Росією договору про правову допомогу. Дан-ва нормаспрямована на забезпечення таких, наприклад, зобов'язань, як аліменти,борги і пр. Вихід з громадянства не допускається після отримання повістки пропризов на строкову військову або альтернативну службу і до її закінчення, атакож у разі порушення уго-ловний справи (до закінчення його розгляду)або дії обвинувального вироку суду, що підлягає виконанню. Длязапобігання свавілля щодо прав людини Закон про громадянствовстановлює, що відхилення клопотання про вихід з громадянства або відмовав реєстрації виходу з громадянства Російської Федерації повинні бутимотивовані повноважними органами.б) Внаслідок скасування рішення про прийняття до громадянства (ст. 24). Цеєдине осно-вання, яке допускає припинення громадянства бездобровільного волевиявлення особи. Але мова йде про випадок придбаннягромадянства РФ на підставі свідомо неправдивих відомостей-ний і фальшивихдокументів. При наявності такого факту, встановленого в судовому порядку,рішення про прийом до громадянства може бути анульовано, а особа притягнута довід-льної.
При цьому скасування рішення про прийом до російське громадянство непоширюється на членів сім'ї, тобто дружина і діти, які набулигромадянство Росії разом з такою особою, якщо не буде доведена їхняобізнаність в тому, що російське громадянство було пріоб-ретенонезаконним шляхом. Граничний термін для скасування рішення про прийняття до громадянства
Росії - п'ять років.г) Шляхом вибору громадянства при зміні кордону Російської Федерації
(опту-ція). Якщо якась територія виходить зі складу Російської
Федерації, то громадяни Рос-то ті люди, що проживають на цій території, має правоприпинити російське громадянство (ст. 21).д) Інші підстави. Закон про громадянство передбачає деякідодаткові підстави припинення громадянства недієздатних і дітей
(ст. 25-31).
2.3. Подвійне громадянство.
Таке правовий стан можливо, коли, наприклад, жінка виходитьзаміж за іноземця, а за законами держави його дружина зобов'язана прийнятигромадянство чоловіка. У такому ж стані перебуває дитина, батьки якоїмають різне громадянство. Частими стали випадки, коли російськомовнігромадяни низки держав СНД бажають водночас бути у громадянстві
Росії.
Перебування в подвійному громадянстві розширює не тільки права, але йобов'язки громадянина. Він повинен платити податки двом державам, вкожному з них нести військову службу і т. д. Жодна держава, що визнаєподвійне громадянство, не робить будь-яких послаблень таким особам ущодо їх громадянських обов'язків.
Конституція РФ допускає для своїх громадян право мати такожгромадянство іно-дивного держави, тобто подвійне громадянство, але тількиу відповідності з федеральним законом або міжнародним договором Російської
Федерації (ст. 62). Отже, і іноземний громадянин може матиодночасно російське громадянство на основі відповідногоміжнародного договору (між даними державою і Російської
Федерацією). Але якщо міжнародного договору з відповідною державоюу Росій -ської Федерації немає, то придбання російського громадянства можливо тількипри усло-умові відмови особи від колишнього громадянства.
Конституція ясно вказує, що набуття громадянином Російської
Федерації другого громадянства не змінює його правового статусу якгромадянина Росії. За ним зберігаються-няются всі права і свободи, і він незвільняється від обов'язків, що випливають з рос-сийской громадянства.
Однак у цьому ж тексті (ч. 2 ст. 62) допускаються відступу від цьогозагального правила у відповідності з федеральним законом або міжнароднимдогово-ром Російської Федерації. Але поки таких законодавчих норм абодоговірної практики немає.
2.4. Громадянство і шлюб.
Укладення шлюбу між чоловіком і жінкою, що мають різнегромадянство, може породити для них і їхніх дітей відомі труднощі.
Значні труднощі метушні-кают також при розлученні та пов'язане з нимподілі майна. Конвенція про громадянство заміжньої жінки 1957 р. вметою захисту інтересів жінок передбачає, що заклю -чення або розірвання шлюбу з іноземцем, як і зміна громадянства чоловікомпід час існування шлюбного союзу, не повинні автоматично відбиватисяна громадянство дружини.
Для сучасної Росії дані норми досить актуальні. Якщо в СРСРдовгий час шлюби з іноземцями були просто заборонені, то з переходом додемократії та у зв'язку зі зростаючими зв'язками між людьми різних країн вонистають все більш поширеною -неннимі. У зв'язку з цим Закон про громадянство (ст. 6) закріпив три важливінорми: заклю -чення або розірвання шлюбу громадянином Росії з особою, що не належить догромадян -ству Російської Федерації, не тягне за собою зміни громадянства;зміна грома -данства одним з подружжя не тягне за собою зміни громадянства іншоїдружина; рас -торженіе шлюбу не тягне за собою зміни громадянства народилися в цьомушлюбі або усиновлених дітей; На захист інтересів дітей спрямованіположення Закону на випадок зміни батьками свого громадянства.
Встановлено загальне правило: громадянство дітей у віці до 14 років слідгромадянства батьків, а у віці від 14 до 18 років змінюється при наявностізгоди дітей. При зміні громадянства батьків, позбавлених батьків-ськихправ, громадянство дітей не змінюється.
Але в житті часто зустрічаються випадки зміни громадянства батьків
(слід придбати тенія російського громадянства або його припинення). У такихвипадках відповідно змінюється громадянство дітей, причому зберігаєтьсяумова отримання згоди на це дітей у віці від 14 до 18 років. Колиж російське громадянство набуває один з батьків, то дитинінадається громадянство Російської Федерації при наявності клопотанняцього батька та письмової згоди іншого. При припиненні російськогогромадянства одного з батьків за дитиною зберігається громадянство
Російської Федерації - воно може бути припинено лише за згодою обохбатьків і за умови надання йому іншого громадянства. Ряд нормгарантує право на громадянство дітей з усиновлення.
2.5. Правове становище іноземців.
В результаті проведеного Російською Федерацією курсa на подоланнятоталітар-ного ізоляціонізму та інтеграцію країни зі світовою спільнотою натериторії РФ стало проживати - постійно і тимчасово - багато іноземнихгромадян та осіб без громадянства. Конституція Росії встановлює, що воникористуються правами і несуть обов'язки Нара-не з російськими громадянами.
Винятки можливі тільки у відповідності з федеральним законом абоміжнародним договором Російської Федерації (ч. 3 ст. Ж2). Роль закону,що регулює правове становище іноземців в Росії, поки виконує Закон
СРСР про правове положення іноземних громадян в СРСР від 24 червня 1981 р.,хоча багато хто його положення перестали діяти. Іноземними громадянами в
Росії визнаються особи,не є громадянами Російської Федерації і що мають доказисвоєї при-надлежності до громадянства іноземної держави. До нихприрівнюються особи без громадянства і ті особи, які в іноземномудержаві не володіють громадянством, але мають посвідку на проживання. У поняття
"іноземні громадяни" включаються різні категорії осіб з іноземнимгромадянством, а також без громадянства. Це можуть бути співробітники дип -ломатіческіх і Консульських представництв (і члени їхніх сімей), постійнощо проживають в Росії іноземні громадяни, якщо вони мають на те дозвілі вид на проживання, ви-дані органами МВС Росії, а також особи, тимчасовоперебувають у Росії (члени эки-пажів іноземних літаків і морськихсудів, туристи, бізнесмени, діячі науки і культури, родичіросійських громадян та ін.) Особливу групу складають біженці, право-шестановище яких регулюється спеціальними актами.
Всі іноземні громадяни користуються рівною захистом з боку
Російського го-сударство щодо своїх особистих прав (недоторканністьособи і житла, Вільно-да совісті та ін), а також економічних,соціальних і культурних прав, якщо вони передбачають Мотрі для негромадян (правона економічну діяльність і приватну власність, трудовудіяльність, відпочинок, охорону здоров'я, соціальне забезпечення, освіта,учас-буття в громадських організаціях, користування досягненнями культури іін). Але вони лише-ни тих прав, переважно з категорії політичних,які відповідно до російської Конституції і законам надаються тількигромадянам Росії (заняття деяких державних посад, участь уполітичні партії, право обирати і бути з-лайкою до органівдержавної влади, участь у референдумах та ін.) Іноземнийгромадянин має право захищати свої права всіма передбаченими Конституцією РФсередовищ-ствами, включаючи право на звернення до суду.
Той же принцип лежить в основі визначення обов'язків іноземнихгромадян. Ці громадяни не несуть військову службу в лавах Збройних Сил РФ
(згідно Конституції РФ це обов'язок тільки громадян Росії), але на нихпоширюється конституційна обя-занность платити законно встановленіподатки і збори, зберігати природу і навколишнє середовище, дбайливо ставитися доприродних багатств, берегти пам'ятки історії та культури. Іноземнігромадяни зобов'язані поважати Конституцію РФ і дотримуватися законів, що діють на-щие натериторії Росії.
Іноземні громадяни, які вчинили злочини, адміністративні абоінші правопорушення на території Росії, несуть відповідальність на загальнихпідставах з рос-сийской громадянами. Однак співробітники дипломатичних іконсульських представ-нізацією та члени їх сімей мають імунітет іпривілеями, встановленими міжнародним правом, внаслідок чогоюрисдикція Російської Федерації на них не рас-пространяется. Деякікатегорії осіб (особи, що володіють консульським імунітетом, члени екіпажівлітаків і морських суден, військовослужбовці, які перебувають в Росії з обов'язкуслужби) підпорядковуються юрисдикції Російської Федерації в певнихмежах. При порушенні, іноземними громадянами правил проживання в
Росії (проживання без документів на право проживання або проживання занедійсними документами, недотримання порядку в'їзду до Росії,ухилення від виїзду і т. д.) до них можуть бути застосовані як запобіжний
Адміністративного стягнення попередження або штраф, Злісне порушенняправил перебування тягне за собою кримінальну відповідальність. Органи внут-ренніх справвправі також скоротити термін перебування іноземного громадянина в Росії.
Іноземний громадянин може бути вигнаний за межі Росії: а) якщо його дії суперечать інтересам забезпечення державноїбезпеки або охорони громадського порядку; б) якщо це необхідно для охорони здоров'я і моральності населення,захисту прав і законних інтересів громадян Росії та інших осіб; в) якщо він грубо порушив законодавство про правове положення іноземнихгромадян у Російській Федерації, митне, валютне чи іншезаконодавство Росії. Рішення про видворення приймається компетентнимиорганами. Ухиляються від виїзду в таких випадках-чаях підлягають з санкціїпрокурора затриманню і видворенню у примусовому порядку.
2.6. Правовий статус біженців і вимушених переселенців.
Як будь-яка демократична країна Росія стикається проблемоюміграції. Пере-ня великих груп людей з інших країн до Росії і натериторії Росії в основному є наслідком розпаду СРСР і які виникли взв'язку з цим міжнаціональних конфлік-тів, а також переслідувань людей порізних підставах. Ці міграційні потоки, часто дуже потужні, породжуютьнеобхідність вирішення складних питань громадянства та забезпе-чення правреловека. Так можна виділити відносно таких людей два правовихстатусу: біженця і вимушеного переселенця. Перший - на основі Закону
РФ про бе-женці від 28 червня 1997 р., друга - Законом РФ про вимушенихпереселенців від 19 лютого-раля 1993 біженцями визнаються особи, які не маютьросійського громадянства, прибувши-шие або бажають прибути на територію
Російської Федерації. Ці особи не можуть або не бажають користуватися захистомкраїни своєї громадянської належності з побоювань стати жертвоюпереслідувань за ознакою раси, національності, громадянства,віросповідання, належності до певної соціальної групи абополітичних переконань.
Біженцем не може бути визнано особа, яка вчинила злочин проти миру,чоловіче-ності, воєнний злочин або інше тяжкий злочиннеполітичного характеру. Правовий статус біженців регулюється
Міжнародною конвенцією про статус біженців, прийнятої 28 липня 1951, доякої в 1992 р. приєдналася і Росія.
Клопотання особи, яка бажає отримати статус біженця, розглядаєтьсякомпетент-ними органами, які за наявності необхідних даних видають йомусвідоцтво, пре-доставляє ряд прав (проживати в центрі тимчасовогорозміщення, получ?? ть харчування, користуватися медичною допомогою, отримуватипосібник). Така особа несе обов'язки соб-люду Конституції РФ, закони іінші правові акти, вчасно прибути до центру вре-менного розміщення,проходити медичні огляди та ін
Федеральна міграційна служба приймає рішення про визнання особи біженцемі видає йому посвідчення, на підставі якого особа користується правамиросійського громадянина, а також низкою пільг з податків і зборів. Особавизнається біженцем на строк до трьох років. При збереженні обставин,що змусили його покинути свою країну, цей термін може продовжуватися на кожнийнаступний рік. Статус біженця дозволяє працювати за наймом або займатисяпідприємницькою діяльністю, набувати у власність нерухомемайно (на умовах для іноземних громадян), клопотати про отри -нии російського громадянства. Біженець не може бути повернутий проти йоговолі до країни, яку він залишив, але він за певних умоввтрачає статус біженця (при отриманні гражданствa Російської Федераціїабо іншої держави, виїзді за межі Росії на постійне проживання,при умисному поданні неправдивих відомостей, доб-ровольном прийнятті захистудержави, територію якого він був змушений покинути).
ФМС надає допомогу в прийомі, визнання, розміщенні та облаштуваннібіженців.
вимушеними переселенцями визнаються громадяни Росії, якізмушені або мають намір залишити місце постійного проживання натериторії іншої дер-дарства або на території Росії. Причиною дляцього служать ті ж підстави, що і для біженців, але вони зв'язуються
Законом про вимушених переселенців з проведенням вража-Дебні кампанійстосовно до окремих осіб або груп осіб, масовими наруше-нямигромадського, порядку та іншими обставинами, істотно ущемляютьправа людини. За певних умов вимушеними переселенцями можутьбути визнані особи, які не мають громадянства Росії, а також громадяни колишнього
СРСР. Права вимушених переселенців в чому схожі з правами біженців.
Практично в тій же мірі визначені обов'язки органів державноївлади, органів місцевого самоуп-равленія щодо вимушенихпереселенців, гарантії їх прав та ін
Зростаюча імміграція з економічних причин, а ракже зростання числазатримую-трудящих на території Росії транзитних іноземців зумовилипосилення контролю за в'їздом на територію Росії. У зв'язку з цим 16грудень 1993 був виданий Указ Президента РФ про заходи по введеннюімміграційного контролю, а 8 вересня 1994 прийняті постанов-ня
Уряду РФ про затвердження Положення про імміграційний контроль, поста -Постановою про заходи щодо попередження та скорочення неконтрольованої зовнішньоїміграції та Положення про порядок роботи з іноземними громадянами та особамибез громадянства, при-бувають і знаходяться в Росії в пошуках притулку,визначення їх правового ста-туса, тимчасового розміщення та перебування натериторії Російської Федерації.
2.7. Пр
