ЗМІСТ РОБОТИ.

ВСТУП.

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ДОГОВОРУ ОРЕНДИ.

2. ДОГОВІР Прокат.

3. ДОГОВІР ОРЕНДИ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ.

4. ДОГОВОРУ ОРЕНДИ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД.

5. ДОГОВІР ОРЕНДИ ПІДПРИЄМСТВА.

6. ДОГОВІР ФІНАНСОВОЇ ОРЕНДИ.

ВИСНОВОК.

ЛІТЕРАТУРА.

ВСТУП.

Поряд із зобов'язаннями з передачі майна у власність або вінше речове право, Цивільний кодекс передбачає зобов'язання зпередачі майна в користування. Ці зобов'язання складаютьсамостійну групу правовідносин, особливістю яких є їхстроковий характер і збереження за первісним власником прававласності або іншого речового права на предмет зобов'язання. Саме вцьому полягає їх істотна відмінність від зобов'язань, що виникають узв'язку з укладенням договору купівлі-продажу та інших договорів з відчуженнямайна

Специфічний і сам предмет даних зобов'язань. Предметом їх можуть бутиіндивідуально-визначені і неспоживна речі, що підлягають поверненнюпервинному власникові після закінчення строку договору. Такого родузобов'язання породжуються договорами оренди: прокат, оренда транспортнихкоштів, оренда будівель і споруд, оренда підприємства, фінансова оренда
(лізинг).

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ДОГОВОРУ ОРЕНДИ.

Це договір переслідує відносини з переходу майна у тимчасовекористування на оплатній основі і є широко поширенимдоговором. За договором оренди одна сторона (орендодавець) зобов'язуєтьсянадати іншій стороні (орендарю) майно у тимчасове володіння такористування або в тимчасове користування, а орендар зобов'язаний сплачувати заце орендодавцю орендну плату. Плоди, продукція та доходи, отриманіорендарем у результаті використання орендованого майна, єйого власністю. Дане положення грунтується на загальному принципі,закріпленому статтею 136 Цивільного кодексу, відповідно до якогонадходження, отримані в результаті використання майна, належатьособі, яка використовує це майно на законній підставі, якщо інше непередбачено законом, іншими правовими актами або договором провикористанні майна. Орендодавцем може бути власник здається воренду майна або уповноваженою законом або власником особа, аорендарем - юридичні особи та громадяни

Об'єктом оренди є майно, що в процесі використанняне втрачає своїх натуральних властивостей, зокрема, в оренду можуть бутипередано земельні ділянки та інші відокремлені природні об'єкти,підприємства й інші майнові комплекси, будівлі, споруди,обладнання, транспортні засоби та інші неспоживна речі. Удоговорі оренди мають бути вказані дані, що дозволяють виразновстановити майно, яке підлягає передачі орендарю як об'єкторенди. При відсутності цих даних умова про об'єкт, що підлягає передачів оренду, вважається неузгодженим сторонами, а відповідний договір --неукладеним Законом можуть бути встановлені види майна, здача якогов оренду не допускається або обмежується. Вимоги до форми договоруоренди є наступними. Договір оренди на термін більше року, а якщо хочаб однієї зі сторін договору є юридична особа - незалежно відстроку, повинен бути укладений у письмовій формі. При оренді майна,що передбачає перехід в подальшому права власності на цемайно до орендаря, договір укладається у формі, передбаченої длядоговору купівлі-продажу такого майна. Договір оренди нерухомогомайна, як і будь-яка операція з нерухомістю, підлягає державнійреєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Новим Цивільним кодексом внесені принципові зміни врегулювання терміну оренди. Раніше термін договору оренди розглядався якістотна умова договору, і при відсутності вказівки про термін договірвважався неукладеним (ст. 12 Основ законодавства про оренду) Зараздіють інші правила. Відповідно до статті 610 ЦК РФ договір орендиукладається на термін, визначений договором. Якщо строк оренди в договорі невстановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений термін. Уцьому випадку кожна зі сторін має право у будь-який час відмовитися від договору,попередивши про це іншу сторону за один місяць, а при оренді нерухомогомайна - за три місяці. Законом або договором може бути встановленийінший строк для попередження про припинення договору оренди, укладеногона невизначений термін. Законом можуть бути встановлені максимальні
(граничні) строки договору для окремих видів оренди, а також для орендиокремих видів майна. У цих випадках, якщо термін оренди в договорі невизначено і жодна з сторін не відмовилася від договору до закінченняграничного строку, встановленого законом, договір після закінчення граничногостроку припиняється. Договір оренди, укладений на термін, що перевищуєвстановлений законом граничний строк, вважається укладеним на строк,рівний граничного терміну.

2. ДОГОВІР Прокат.

Прокат є окремим видом оренди. За договором прокатуорендодавець, що здійснює здачу майна в оренду в якості постійноїпідприємницької діяльності, зобов'язується надати орендарюрухоме майно за плату в тимчасове володіння та користування.

Договору прокату властиві деякі характерні ознаки, що дозволяютьвиділити його в окремий вид договору оренди.

Як орендодавців за договором прокату можуть виступати не будь-якікомерційні організації, а тільки ті з них, які здійснюють здачумайна в оренду в якості постійної підприємницької діяльності,тобто мова йде про комерційні організації, які професійно займаютьсяпрокатом майна.

Майно, надане за договором прокату, повинно використовуватисядля споживчих цілей, якщо інше не передбачено договором або невипливає із суті зобов'язання. Тому орендарями за договоромпрокату в основному є громадяни, яким відповідне майнознадобилося для особистого, сімейного, домашнього та іншого подібноговикористання. Орендарями можуть бути також юридичні особи таіндивідуальні підприємці, але для них виключається можливістьвикористання отриманого в прокат майна для отримання прибутку.

Договір прокату відноситься до категорії публічних договорів (п. 3 ст.
626). Це означає, що комерційна організація, що виступає в роліорендодавця, при наявності можливості надати в прокат до потрібногомайно не має права відмовити яка звернулася до неї особі в укладенні договорупрокату або надати перевагу будь-кому щодо укладання договору.
Умови договору прокату, у тому числі про орендну плату, повиннівстановлюватись однаковими для всіх орендарів, крім тих випадків, колизаконами та іншими правовими актами допускається надання пільг дляокремих категорій споживачів. Потенційні орендарі має право передатина розгляд суду суперечки як про спонукання орендодавця до укладеннядоговору прокату, так і про розбіжності за окремими умовами договору.

Договір прокату виділяє із загальних положень про договір орендимайна (ст. 606) та риса, що він ні за яких умов не може носитихарактер безстрокового зобов'язання. Більш того, в імперативному порядкувизначений максимальний термін дії такого договору - один рік (п. 1 ст.
627).

До зобов'язань, що виникли з договору прокату, не підлягаютьзастосування передбачені загальні положення про оренду (ст. 621) правила пропоновлення договору оренди на невизначений термін і про переважнеправо орендаря на поновлення договору оренди.

Договір прокату може бути розірваний за ініціативою орендаря у будь-якийчас за умови письмового попередження орендодавця про свій намірвідмовитися від договору не менш ніж за десять днів. З огляду на публічнийхарактер договору прокату, Кодекс покладає на орендодавця ряддодаткових обов'язків. Зокрема, орендодавець, що уклав договірпрокату, повинен у присутності орендаря перевірити справність що здається воренду майна, ознайомити орендаря до правил його експлуатації абопередати разом з майном інструкцію про правила його використання.

Орендодавець зобов'язаний усунути виявлені орендарем недоліки взданому в оренду майно не пізніше ніж у 10-денний термін з дня отриманнязаяви орендаря або замінити його аналогічним майном у справномустані. Правда, якщо орендодавцю вдасться довести, що недоліки ворендованому майні виникли внаслідок порушення орендарем правилексплуатації та утримання майна, орендодавець має право вимагативідшкодування орендарем вартості ремонту і транспортування майна. Наорендодавця також покладено обов'язок здійснювати ремонт майна (п.
1 ст. 631). Що стосується обов'язків орендаря за договором прокату, товони зводяться до своєчасного перерахування орендодавцеві орендної плати тадотримання правил користування орендованим майном. Орендні платежівизначаються в договорі прокату у твердій сумі і вносяться орендаремперіодично або одноразово.

Як зазначалося, орендар має право відмовитися від договору прокату ідостроково повернути орендоване майно. У цьому випадку орендодавецьповинен повернути йому частину орендної плати, яке обчислюється з дня, наступногоза днем повернення майна орендарем.

У зв'язку з тим, що отримане за договором прокату майно можевикористовуватися орендарем лише для споживчих цілей, Кодекс забороняєорендарю здавати це майно в суборенду, передавати свої права таобов'язки за договором прокату іншим особам, надавати орендованемайно у безоплатне користування, вносити орендні права в якостізастави або внеску до статутного (складеного) капіталу господарського товариства
(товариства) або пайового внеску у виробничі кооперативи (п. 2 ст.
631).

3. ДОГОВІР ОРЕНДИ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ.

Договір оренди (фрахтування на час) транспортного засобуцивільно-правовий договір, за яким орендарю за платунадається транспортний засіб у тимчасове володіння та користування.

У Кодексі містяться норми, що регулюють два різновиди договоруоренди транспортного засобу: договір оренди транспортного засобу зекіпажем і договір оренди транспортного засобу без надання послугз управління та технічної експлуатації (без екіпажу). Спочатку відзначимоособливості правового регулювання оренди транспортних засобів, що єспільними для обох різновидів договору оренди транспортного засобу,які дозволяють виділити даний договір у самостійний вид договоруоренди.

З огляду на специфіку предмета договору, а саме: надання воренду транспортного засобу, законодавець виключив можливість застосуваннядо даних правовідносин загальних положень про оренду, що наділяють орендаря,належним чином виконував свої обов'язки, після закінчення термінудоговору оренди за інших рівних умов переважним перед іншимиособами правом на укладення договору оренди на новий термін (див. ст. 621).
Як наслідок цього, орендар транспортного засобу, на відміну відорендаря за звичайним договором оренди, ні за яких умов не має прававимагати переведення на себе прав і обов'язків орендаря за договороморенди транспортного засобу, укладеним орендодавцем після закінченнятерміну дії колишнього договору з іншим орендарем.

Договір оренди транспортного засобу не підлягає державнійреєстрації, він полягає в простій письмовій формі. Це принциповиймомент, оскільки, як відомо, визначені транспортні засоби --повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти --віднесені Кодексом до нерухомих речей (ст. 130). За загальним правилом угоди знерухомим майном, і, зокрема, договір оренди нерухомості,укладений на термін більше одного року, вимагають державної реєстрації
(див. ст. 164, 609 ЦК).

Обов'язком орендаря протягом усього терміну дії договору орендитранспортного засобу є підтримка зданого в оренду транспортногокошти в належному стані, включаючи здійснення як поточного, так ікапітального ремонту. За загальним же правилом обов'язок здійсненнякапітального ремонту зданого в оренду майна покладається наорендодавця (п. 1 ст. 616).

Орендарю транспортного засобу надано право без згодиорендодавця здавати орендоване транспортний засіб в суборенду, якщоінше не передбачено договором. Стосовно ж до договорів оренди іншогомайна діє протилежне правило, згідно з яким орендарможе передати орендоване майно в суборенду лише за згодоюорендодавця (п. 2 ст. 615).

Крім того, орендар в рамках здійснення комерційної експлуатаціїорендованого транспортного засобу має право без згоди орендодавця відсвого імені укладати з третіми особами договори перевезення та іншідоговори, якщо вони не суперечать зазначеним у договорі цілями використаннятранспортного засобу або призначенню цього транспортного засобу.

Що стосується наявних розходжень у правовому регулюванні двохрізновидів договору оренди транспортного засобу (оренда транспортногозасобу з екіпажем і без екіпажу), то всі вони зумовлені тим, що водному випадку обов'язки з управління та технічної експлуатаціїтранспортного засобу лежать на орендодавця, а в іншому випадку - їх несеорендар транспортного засобу.

За договором оренди транспортного засобу з екіпажем орендодавецькрім основних обов'язків, властивих будь-якого договору орендитранспортного засобу, надає орендарю послуги з управління татехнічної експлуатації транспортного засобу, які повиннізабезпечувати його нормальну і безпечну експлуатацію (ст. 635). Члениекіпажу є працівниками орендодавця і підкоряються його розпорядженням,що відноситься до управління та технічної експлуатації транспортного засобу.
Завдання орендодавця - забезпечити такий склад екіпажу транспортногозасоби та рівень його кваліфікації, які відповідали б умовамдоговору, обов'язковим для сторін правилами, а також до вимог звичноїпрактики експлуатації транспортного засобу даного виду. На орендодавцязалишаються витрати на утримання членів екіпажу та оплату їх послуг.

Природно, при оренді транспортного засобу без екіпажуорендодавець вільний від виконання зазначених обов'язків, оскількиуправління орендованим транспортним засобом і його технічнуексплуатацію здійснює своїми силами орендар (ст. 645).

По-різному стосовно до двох різновидів договору орендитранспортного засобу вирішуються питання, що стосуються оплати витрат,пов'язаних з експлуатацією транспортного засобу. Особа, що орендуєтранспортний засіб без екіпажу, несе всі витрати по утриманнюорендованого транспортного засобу, включаючи його страхування, а такожвитрати, що виникають у зв'язку з його експлуатацією (ст. 646).

У випадку, коли транспортний засіб передається в оренду з екіпажем,частину витрат на його експлуатацію лежить на орендодавця, у тому числівитрати на страхування транспортного засобу та відповідальності за шкоду,який може бути заподіяно ним, або у зв'язку з його експлуатацією, якщо такестрахування в силу закону або договору є обов'язковим (ст. 637). Щостосується орендаря, то він несе тільки ті витрати, які виникають узв'язку з комерційною експлуатацією транспортного засобу, включаючи оплатузборів, а також палива і інших які витрачаються в процесі такої експлуатаціїматеріалів.

Принципові відмінності в правовому регулюванні договорів орендитранспортного засобу відповідно з екіпажем та без екіпажу знаходяться всфері правовідносин, пов'язаних з відповідальністю за шкоду, заподіянуорендованим транспортним засобом, його механізмами, пристроями іобладнанням третім особам. При оренді транспортного засобу з екіпажемтака відповідальність покладається на орендодавця. Орендодавець можепред'явити орендарю вимога про відшкодування сум, виплачених їм третійособам, але тільки в регресних порядку та за умови наданнядоказів, які підтверджують, що шкода заподіяна третім особам з виниаре?? датора (ст. 640).

Якщо за договором оренди орендарю передається транспортний засіббез екіпажу, відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам цимтранспортним засобом, його механізмами, пристроєм чи обладнанням,несе орендар (ст. 648).

У Кодексі не переслідувалася мета вичерпного регулюваннязобов'язань, що виникають з договору оренди транспортного засобу.
Навпаки, транспортних статутів і кодексів дана можливість визначатиособливості оренди окремих видів транспортних засобів як знаданням орендодавцем послуг з управління, технічноїексплуатації, так і без таких.

4. ДОГОВОРУ ОРЕНДИ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД.

Якщо предметом договору оренди є будівля або споруда, рядзагальних положень про оренду не застосовується, оскільки вони заміщуютьсяспеціальними правилами. Слід відразу зазначити, що відносно орендинежитлових приміщень будь-які спеціальні правила в Кодексі відсутні,тому до вказаних правовідносин загальні правила про договір орендизастосовуються в повному обсязі. Не можна не помітити деякої схожостіположень про оренду будівель і споруд і що містяться в ЦК норм про купівлю -продажу нерухомості (ст. 549-558), що видається абсолютновиправданим. Тим самим забезпечується однаковий правовий режим об'єктівнерухомості в майновому обороті.

Спеціальні правила, що регулюють договір оренди будівлі абоспоруди, викликані до життя специфічними властивостями будівель і спорудяк об'єктів нерухомості: особливою цінністю цих об'єктів, їхнепотребляемостью в процесі використання, нерозривний зв'язок із землею іт. п.

Вимоги до форми договору оренди будівлі (споруди) полягають у тому,що такий договір повинен бути укладений у вигляді єдиного документа,підписаного сторонами. Недотримання цих вимог тягне за собоюнедійсність договору. Кодекс не вимагає нотаріального посвідченнядоговору оренди будівлі або споруди. Державній реєстрації підлягаютьтільки ті договори, термін дії яких перевищує один рік.

Як зазначалося, будівлі та споруди належать до об'єктів нерухомості,нерозривно пов'язаних із землею. Володіння і користування такими об'єктами збоку орендаря припускає наявність у нього певних прав і ввідносно земельної ділянки, на якій знаходиться будинок (споруда).
Визначенню цих прав допоможуть деякі правила, що містяться в Кодексі
(ст. 652-653). Ці правила сформульовані стосовно до двохситуацій, коли орендодавець будівлі або споруди є власникомземельної ділянки і коли земельна ділянка, на якій знаходиться будівля
(споруда), не належить орендодавцю на праві власності. У першувипадку в договорі оренди будівлі (споруди) одночасно вирішується питання пропередачу орендарю в оренду та відповідної земельної ділянки, наякому знаходиться цей будинок (споруду). Орендарю відповідно додоговором земельна ділянка може бути наданий і на інше право. Якщож договір оренди будівлі (споруди) не містить будь-яких вказівок проправо орендаря на земельну ділянку, вважається, що до орендаряпереходить на строк оренди будівлі (споруди) право користування частиноюземельної ділянки, зайнятої будівлею (спорудою) і необхідної длявикористання його за призначенням (п. 2 ст. 652).

Якщо земельна ділянка не належить на праві власностіорендодавцю будівлі (споруди), такий будинок (споруда) може бутипередано в оренду без згоди власника землі за умови, що подібнідії власника будівлі (споруди) не будуть суперечити закону абодоговору з власником земельної ділянки (п. 3 ст. 652). Очевидно, щоза таких обставин до орендаря будинку (споруди) від орендодавцяпереходить і право користування відповідною частиною земельної ділянки.

Стабільності орендних відносин і захисту прав і законних інтересіворендаря буде сприяти положення, згідно з яким орендарбудівлі (споруди) зберігає за собою право користування частиною земельноїділянки, на якій знаходиться будинок (споруда) і яка необхідна дляйого використання за призначенням, і у разі зміни власниказемельної ділянки, у тому числі в результаті його продажу іншій особі (ст.
653). У договорі оренди будівлі (споруди) значно зростає впорівняно з орендою іншого майна роль умови договору про орендну плату
(ст. 654). Досить сказати, що до зобов'язань, що виникають здоговору оренди будівлі (споруди), не можуть бути застосовані загальні правилапро оренду, що діють у випадках, коли договором не визначено розмір,порядок, умови і строки внесення орендної плати. Як відомо, у подібнихситуаціях сторони повинні керуватися умовами про орендну плату,звичайно застосовуються при оренді аналогічного майна при порівняннихобставин (див. ст. 614). За відсутності узгодженого сторонами вписьмовій формі умови про розмір орендної плати договір оренди будівлі
(споруди) вважається неукладеним. Орендна плата, яка визначаєтьсядоговором оренди будівлі (споруди), повинна включати в себе також плату закористування земельною ділянкою, на якій вони розташовані.

Виконання орендодавцем зобов'язань, що випливають з договору оренди,проводиться шляхом передачі відповідної будівлі (споруди) та прийняттяйого орендарем. Дана операція повинна бути оформлена передавальним актомабо іншим документом, підписаним обома сторонами. У такому ж порядкуорендований будинок (споруда) повертається орендарем орендодавцю приприпинення договору оренди.

5. ДОГОВІР ОРЕНДИ ПІДПРИЄМСТВА.

Досить специфічними особливостями в порівнянні з загальними положеннямипро оренду майна має правове регулювання договору орендипідприємств. Як відомо, у Кодексі під підприємством як об'єктомцивільних прав розуміється майновий комплекс, який використовується дляпідприємницької діяльності. До складу підприємства входять всі видимайна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки,будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, прававимоги, борги, а також права на позначення, індивідуалізуютьпідприємство, його продукцію, роботи і послуги, та інші виключні права
(див. ст. 132).

В цілому як майновий комплекс підприємство визнаєтьсянерухомістю. Дана обставина є відправною точкою для цілогонизки спеціальних правил, присвячених оренду підприємств. Інші особливостіправового регулювання відносин, пов'язаних з орендою підприємств, викликанітим, що здача в оренду діючого підприємства "на ходу" припускаєпередачу орендарю не тільки будівель, обладнання та іншого майна вматеріалізований формі, а й перехід до орендаря прав та обов'язківорендодавця щодо третіх осіб.

Нагадаємо, що законодавство про орендних відносинах, що діялодо прийняття нового Цивільного кодексу Російської Федерації, допускалоздачу в оренду підприємств (в цілому) тільки у відношенні організаційорендарів, утворених трудовими колективами державнихпідприємств або їх структурних підрозділів. Після підписання договоруоренди організація орендарів брала в установленому порядку відорендодавця (міністерства, відомства, об'єднання) майнодержавного підприємства і дістала статус орендного підприємства
(див. ст. 16 Основ законодавства про оренду).

В даний час перелік організаційно-правових форм комерційнихорганізацій не включає в себе орендні підприємства, серед суб'єктівцивільних прав не числяться трудові колективи державнихпідприємств.

За договором оренди підприємства в цілому як майнового комплексу,що використовується для здійснення підприємницької діяльності,орендодавець зобов'язується надати орендарю підприємство за плату утимчасове володіння та користування.

У складі підприємства за договором оренди орендарю передаютьсяземельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання та інші входять досклад підприємства основні засоби. Крім того, в порядку,передбаченому договором, підлягають передачі також запаси сировини, палива,матеріалів та інші оборотні кошти, права користування землею, водою таіншими природними ресурсами, будівлями і спорудами та обладнанням, іншімайнові права орендодавця, пов'язані з підприємством, права напозначення, індивідуалізують діяльність підприємства, та іншівиключні права. Крім викладеного орендодавець має поступитисяорендарю права вимоги та перевести на нього борги, пов'язані зпідприємству.

Виняток становлять права орендодавця, хоч і пов'язані зпідприємству, проте отримані ним на підставі дозволу (ліцензії) назаняття відповідною діяльністю. За загальним правилом такі права неможуть бути передані орендарю без спеціального на те вказівки закону абоіншого правового акта. Разом з тим якщо у складі здається в орендупідприємства орендарю все ж таки будуть передані й зобов'язання, які неможуть бути їм виконані у зв'язку з відсутністю у нього дозволу (ліцензії),орендодавець не звільняється від відповідних зобов'язань передкредиторами, а отже, і від відповідальності за їх невиконання.

За формою договір оренди підприємства повинен являти собою єдинийдокумент, підписаний сторонами. Кожен договір оренди підприємства підлягаєдержавної реєстрації. Порушення цих вимог тягне за собоюнедійсність договору оренди підприємства. У зв'язку з тим, що здачапідприємства в оренду супроводжується перекладом на орендаря боргіворендодавця за зобов'язаннями, що відносяться до цього підприємства, Кодекспіклується про додатковий захист прав кредиторів за такимизобов'язаннями (ст. 657).

Обов'язком орендодавця за договором оренди підприємства єписьмове повідомлення кредиторів за зобов'язаннями, включеним до складупідприємства, до моменту передачі підприємства орендарю. Від виконання цієїобов'язки орендодавцем залежить обсяг прав вимог кредиторів.
Кредитори, як отримали повідомлення про передачу підприємства в оренду, алене дали своєї згоди на переведення боргу на орендаря, так і неотримали такого повідомлення, має право вимагати від орендодавця припиненняабо дострокового виконання зобов'язання та відшкодування завданих збитків.
Але кредитор, який одержав повідомлення орендодавця, може скористатисясвоїм правом в межах трьох місяців з дня отримання такого повідомлення, втой час як кредитор, який не був повідомлений орендодавцем, має правопред'явити йому свої вимоги протягом року з дня, коли він дізнався абоповинен був дізнатися про передачу підприємства в оренду. Виконання договоруоренди підприємства вимагає від орендодавця здійснення низки підготовчихдій, у тому числі по складанню і поданням на підписанняорендарю передавального акта, по якому здійснюється прийом підприємстваорендарем.

Обов'язком орендаря в процесі виконання договору орендипідприємства є не тільки своєчасне і повне внесення оренднихплатежів, але і підтримка протягом усього терміну дії договору цьогопідприємства в належному технічному стані, здійснення як поточного,так і капітального ремонту. Саме орендар несе всі витрати, пов'язані зексплуатацією орендованого підприємства і з сплатою платежів по страхуваннюорендованого майна (ст. 661).

При аналізі що містяться в ЦК положень, що регулюють порядоккористування орендарем майном зданого йому в оренду підприємства,звертає на себе увагу диспозитивним норма, що наділяє орендарячималими правами щодо цього майна. Орендар, зокрема,має право без згоди орендодавця продавати, обмінювати, надавати втимчасове користування або позику матеріальні цінності, що входять до складуорендованого майна підприємства. Не потребує згоди орендодавця такожздача зазначених матеріальних цінностей в суборенду або передача орендаремйого прав та обов'язків щодо таких матеріальних цінностей іншомуособі. У певному сенсі рамками названих правочинів орендаряє заборона вчиняти дії, що тягнуть зменшення вартостіорендованого підприємства в цілому або порушують умови договору оренди.
Крім того, зазначені правомочності орендаря не поширюються на землю іінші природні ресурси. Що стосується дій, спрямованих на збільшеннявартості майна орендованого підприємства шляхом зміни складумайнового комплексу, його реконструкції, технічного озброєння і т.п., то орендар вільний робити їх без згоди орендодавця, якщо інше непередбачено договором (ст. 660).

У процесі експлуатації майна орендованого підприємстваорендарем можуть бути зроблені невіддільні поліпшення цього майна
(дозволу орендодавця на це не потрібно). Вартість таких поліпшеньповинна бути відшкодована орендареві за рахунок орендодавця. Лише в одному випадкуорендодавець може бути звільнений судом від відшкодування вартості поліпшеньорендованого майна підприємства, проведених орендарем. Для цьоговін повинен довести, що ці "покращення" за своєю вартістю невідповіднихреального поліпшення якості та експлуатаційних властивостей майна або вонипроведені орендарем без урахування принципів сумлінності та розумності
(ст. 662).

Повернення орендованого підприємства у зв'язку з припиненням договоруоренди повинен бути проведений орендарем за дотриманням правил,встановлених для передачі підприємства в оренду, з тією лише різницею, щообов'язки з підготовки майна, складання передавального акта іподанням його на підпис орендодавцю на цей раз покладені наорендаря.

6. ДОГОВІР ФІНАНСОВОЇ ОРЕНДИ.

Важливим етапом у законодавчому забезпеченні лізинговою діяльністюслід вважати введення в дію з 1 березня 1996 Цивільного кодексу
Російської Федерації (частина друга), в якому одним із видів договоруоренди є договір фінансової оренди (лізингу).

Так який же договір в російському цивільному праві визнаєтьсядоговором фінансової оренди (лізингу)?

По-перше, орендодавець спеціально зобов'язується придбати майно ввласність для подальшої здачі в користування орендарю, тобто об'єктомфінансової оренди служить нове майно. Тому якщо орендодавець здає воренду вживане майно, то воно не може бути предметомдоговору фінансового лізингу.

По-друге, орендодавець набуває у власність майно,вказане орендарем і в певного продавця ім. У цьому випадкуорендодавець не несе відповідальності за вибір предмета оренди і продавця.
Якщо вибір продавця і придбаного майна здійснюєтьсяорендодавцем, то дане положення повинно бути передбачено в договоріфінансової оренди.

По-третє, орендар отримує майно у тимчасове володіння такористування за плату.

По-четверте, лізингове майно може використовуватися орендаремтільки в підприємницьких цілях. Тим самим лізингоотримувачами не можутьбути організації, основною діяльністю яких відповідно до Цивільногокодексу не є отримання прибутку (установи, громадськіорганізації і т.п.).

По-п'яте, орендодавець повинен повідомити продавця, що майнокупується для здачі його в оренду певній особі.

Предметом договору фінансової оренди (об'єкт лізингу) можуть бути будь-якінеспоживна речі, які використовуються для підприємницької діяльності.
Виключення становлять земельні ділянки та інші природні об'єкти.

Крім того, договір фінансової оренди (лізингу) має наступніособливостями, пов'язаними з порядком передачі майна орендареві,переходу до нього ризику випадкової загибелі або випадкового псування майна,відповідальністю продавця за якість і комплектність що поставляєтьсямайна.

Майно, що є предметом договору фінансової оренди (лізингу),передається продавцем безпосередньо орендарю в місці його знаходження,минаючи орендодавця. При цьому функція орендодавця полягає у фінансуванніугоди.

Орендодавець не відповідає перед орендарем за виконання продавцемвимог, що випливають із договору купівлі-продажу, крім випадків, коливідповідальність за вибір продавця лежала на арендода?? еле. В останньомуразі орендар може висувати вимоги, що випливають із договору купівлі -продажу, як орендодавцю, так і продавцеві - у цьому випадку вони несутьсолідарну відповідальність перед орендарем.

В інших випадках претензії по якості та комплектності майна, строківйого поставки орендодавець направляє безпосередньо продавцю майна.

Ризик випадково загибелі або випадкового псування орендованого майнапереходить до орендаря в момент передачі йому орендованого майна, якщоінше не передбачено договором.

У процесі виконання договору лізингу орендар має права і несеобов'язки, властиві покупцеві, крім обов'язку оплатити майно,тобто орендар наділяється правами, властивими власникові майна
(ризик випадкової загибелі, технічне обслуговування), не будучи йогофактичним власником.

Таким чином, своєрідність договору лізингу полягає в тому, щопороджувані нею зобов'язання являють собою поєднання прав іобов'язків, типових для орендних відносин, і деяких прав іобов'язків, притаманних суб'єктам договору купівлі-продажу.

1998 # G0 рік став роком офіційного визнання лізингу в Росії яквиду підприємницької діяльності, спрямованої на зміцнення ринковихвідносин. 17 вересня 1994 прийнятий # M12291 9008825Указ Президента
Російської Федерації "Про розвиток фінансового лізингу в інвестиційнійдіяльності # S ", безумовно, цементуючий, хоча і слабкий, правовоїфундамент лізингу. Сьогодні необхідний другий крок законодавчо закріпитиподаткові та митні пільги і вжити заходів реальної державноїпідтримки лізингових операцій.

Було б ефективно закріпити окремими положеннями пільги лізинговимкомпаніям та їх позикодавцям, що беруть участь в лізингу обладнання дляконверсійних програм і вироблених на цьому обладнанні товарів, а такожв лізингу сучасних технологій і устаткування для глибокої переробкисільськогосподарського та харчової сировини. При цьому бажано довгостроковийхарактер дії цих пільг, наприклад - не менше 5 років.

Важливим фактором успіху лізингового бізнесу є вибір раціональноїорганізаційної структури лізингової компанії і висока професійнапідготовка її персоналу. Лізинговий бізнес - один з найскладніших видівпідприємницької діяльності, у якому задіяні оренднівідносини, елементи кредитного фінансування під заставу, розрахунки заборговими зобов'язаннями та інші фінансові механізми. Лізингову компаніювідрізняє велика кількість аналітичних служб, сильне маркетингове іюридичне забезпечення. Істотно постійну взаємодію збанківськими установами, страховими компаніями та регіональними владнимиструктурами. Безумовно, позитивним стане участь у заснуванні лізинговоїкомпанії великого промислового комплексу.

ВИСНОВОК.

У результаті проведеної роботи автор спробував розкрити питання продоговорах з яких випливають зобов'язання з передачі майна вкористування - д