НЕДЕРЖАВНІ ОСВІТНЬОГО УСТАНОВА

МІЖНАРОДНА АКАДЕМІЯ БІЗНЕСУ ТА БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

Курсова робота

Тема: Укладення, зміна та розірвання договорів.

Грекова Сергія Вікторовича студента II курсу 8г групи спеціальність (021100) юриспруденція

Тольятті 1999

План:
1. Введення
2. Укладення договору
. Основні положення про укладення договору
. Момент та місце укладання договору
. Форма договору
. Зміст договору [права та обов'язки сторін]
3. Зміна та припинення договору
. Підстави зміни і припинення умов договору
. Порядок зміни та припинення умов договору
4. Способи забезпечення зобов'язань
5. Судова практика
6. Висновок

Введення

Реалізація комерційних планів будь-якого господарюючого суб'єкта, будь топідприємство або індивідуальний підприємець, неможлива без здійсненняугод та укладання договорів. Договір - це і є та форма, в якійвтілюються всі задуми та розрахунки бізнесменів. Займатисяпідприємництвом і не укладати угоди, не підписувати договори ідокументи щодо його виконання просто неможливо.

Значення договору у фінансово-господарської діяльності недооцінюватине можна. Справа в тому, що більшість положень чинного цивільногозаконодавства мають диспозитивний характер. Це означає, що сторонипрактично будь-якого договору мають право вирішувати в ньому ті чи інші питаннявиключно на свій розсуд, не дотримуючись строго тихрекомендаційних форм і конструкцій, які встановлені в законі.

Крім того, юридично грамотно складений договір - це гарантіяуспішного досягнення переслідуваних господарюючим суб'єктом цілей і завдань, атакож ефективного захисту його прав і законних інтересів. Навпаки,некоректний та непродуманий договір майже неминуче тягне за собоювиникнення проблем, причому не тільки в цивільно-правовому плані (спорипо порядку виконання договору, стягнення неустойки та штрафів за порушенняумов договору і т. д.). У ряді випадків від виду та змісту договорузалежить той чи інший режим оподаткування.

Поняття договору. Термін «договір» вживаються у цивільному праві врізних значеннях. Під договором розуміють і юридичний факт, який лежить воснові зобов'язання, і само договірне зобов'язання, і документ, вякому закріплений факт встановлення зобов'язального правовідношення.
Також визначення договору міститься в (ст. 420 ГК РФ). ДОГОВОРІВвизнається угода двох або декількох осіб про встановлення, змінуабо припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір - це не формальність, не традиція. У першу чергу - цеугода сторін, акт, в якому висловлено їх взаємна згода діятиспільно в інтересах обопільної вигоди. Якщо взаємна згода відсутня,немає і договору.

Відповідно до (ст. 432 ГК РФ) договір вважається укладеним, якщоміж сторонами, яка вимагається підлягають випадках формі, досягнутоугоду з усіх істотних умов договору. Істотними єумови про предмет договору, умови, які названі в законі або іншихправових актах як істотні або необхідні для договорів даного виду,а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторінповинно бути досягнуто згоди.

В (ст. 421 ГК РФ) закріплений принцип волі договору (див. Приклад № 1
«Судова практика»), згідно з яким не можна спонукати кого-небудь (будь тоюридична особа або громадянин) до укладення договору, за виняткомвипадків, коли обов'язок укласти договір передбачена законом абодобровільно прийнятим зобов'язанням.

Укладення договору

Основні положення про укладення договору

Всі основні положення, присвячені питанням укладення договорів,регламентує (глава 28 ЦК України "Укладення договору ").

Ми вже розглянули (ст.432 ЦК)" Основні положення про укладеннядоговору ", за винятком (п. 4 ст.432 ЦК), з якого випливає, що дляукладення договору останній повинен пройти дві стадії. Одна із сторін, запринаймні, повинна направити іншій стороні пропозицію про укладеннядоговору (оферту). Інша сторона повинна прийняти цю пропозицію, щоназивається акцептом.

Відповідно до цього сторона, яка висунула пропозицію про договір,іменується оферентом, а сторона, що приймала пропозицію, - акцептантом.

Однак не всяке пропозицію вступити в договірні правовідносини можебути визнане офертою. Для того, щоб пропозиція відповідала всімвимогам оферти, воно повинне:
. бути досить визначеним і виражати явний намір особи укласти договір;
. містити всі істотні умови договору;
. бути звернені на одному або декільком конкретним особам (ст.435 ЦК).

У разі відсутності хоча б одного з вищевказаних ознак (тобтобудь-якого з них) пропозиція може розглядатися лише як запрошення дооферти (виклик на оферту). Наприклад, розміщення реклами про продаж товарів, втому числі адресована невизначеному колу осіб, повинне розглядатисяяк виклик на оферту (п.1 ст.437 ЦК).

Від виклику на оферту слід відрізняти так звану публічну оферту,під якою розуміється пропозиція, що містить всі істотні умовидоговору, з якого вбачається воля особи, що робить пропозицію,укласти договір на зазначених у пропозиції умовах з будь-яким, хтовідгукнеться (п.2 ст. 437 ГК) (таксі, автомат з продажу напоїв, товари наприлавках в магазині і т.п.).

Відкликання оферти. Юридичне дію оферти залежить від наступних умов:
. отримана вона адресатом чи ні;
. чи був призначений у оферти термін її дії.

До отримання оферти її адресатом вона ніяк не пов'язує оферента, і вінможе її відкликати і значить зняти свою пропозицію про укладання договору.
Якщо повідомлення про відкликання оферти надійшла раніше або одночасно з самоюофертою, оферта вважається неотриманої (п.2 ст.435 ЦК).

У всіх інших випадках, якщо оферта отримана адресатом, правові їїнаслідки залежать від наступних умов.

Перше. Вказано чи в оферти термін відповіді чи ні. Якщо строк для відповідівказано, то оферента вправі відкликати оферту лише після закінчення вказаного вній строку для відповіді, якщо інше не обумовлено в самій оферти, або невипливає із суті пропозиції чи з обстановки в якій вона булазроблена (ст.436 ЦК). Іншими словами, це означає безвідкличного офертираніше встановленого терміну.

Друге. Якщо в оферти вказаний строк для акцепту і акцепт отриманий вмежах терміну, визначеного особою, направили оферту, то договірвважається укладеним. Це положення випливає зі змісту (ст.440ГК).

Третє. Якщо в оферти, яка не містить строку для акцепту або цейтермін не визначено, відповідь отримано оферентом протягом необхідного для цьогочасу, то договір вважається укладеним (п.1 ст.441 ЦК).

І, нарешті, останнє. Коли оферта зроблена усно і без зазначення строкудля акцепту, договір вважається укладеним, якщо інша сторона негайнозаявила про її акцепт (п.2 ст.442 ЦК).

Практичне значення правових наслідків, що породжуються офертою,досить велика, і в правовій літературі вони розглядаються в багатьохаспектах.

Для сторін договірного правовідносини найважливішим моментом євизначення часу укладання договору, бо від цього залежать рядпринципових обставин:
. можливість відкликання оферти чи втрати її сили внаслідок смерті оферента або оголошення його недієздатним;
. визначення нормативних актів, що застосовуються до договору, у випадках, коли такі акти скасовувалися або змінювалися в проміжок часу між відправленням оферти і отриманням акцепту;
. визначення дієздатності сторони, що уклала договір;
. визначення місця укладення договору (від чого залежить підсудність виникає спору з договору).

Після акцепту оферти оферента не має права навіть через кількамиттєвостей після цього моменту надсилати акцептанта будь-які зміни абодоповнення до зробленої оферти. Тобто факт акцепту оферти зобов'язуєоферента неодмінно приступати до виконання всіх що містяться в нійумов: по товару, його кількістю, ціною і т. д.

У оферті, на наш погляд, виражена воля тільки однієї сторони, а дляукладення договору необхідно волевиявлення обох сторін. У зв'язку з цимосновне значення в оформленні договору має відповідь особи, яка отрималаоферту, про свій угоді на укладання договору.

Розглянемо правове значення і істота акцепту. В силу (п.1 ст. 4 38
ГК) акцептом визнається відповідь особи, якій адресована оферта, про їїприйняття. Акцепт має бути повним і, звичайно, беззаперечним.

Проте, не всяке заяву, лист або інша поведінка адресатаоферти (акцептанта), що виражає згоду з офертою, є акцептом. Зазагальним правилом, мовчання не є акцептом, якщо інше не випливає ззакону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін
(п.2 ст.438 ЦК).

Акцепт може бути виражений не тільки у формі письмової відповіді (включаючиповідомлення по факсу, за допомогою телеграфу та інших засобів зв'язку). У випадку,якщо пропозицію укласти договір було висловлено у формі публічної оферти,наприклад, шляхом розміщення товару на прилавку або у вітрині магазину або вторговий автомат, акцептом можуть бути фактичні дії покупця пооплаті товару. У певних ситуаціях акцептом можуть бути визнані іінші дії контрагента за договором (заповнення картки гостя й одержанняквитанції в готелі, придбання квитка в трамваї і т.п.).

Виділимо і такий важливий момент. На противагу ст.160 ГК РСФСР 1964р.,допускає мовчазне прийняття оферти (замовлення), новий ЦК РФ не допускає,як правило, акцепт у формі мовчання. Правові наслідки "мовчазного"акцепту можуть передбачатися контрагентами в договорі.

Вчинення особою, яка одержала оферту, у строк, встановлений для їїакцепту, дій з виконання зазначених у ній умов договору (відвантаженнятоварів, надання послуг, виконання робіт, сплата відповідноїсуми тощо) вважається акцептом, якщо інше не передбачено законом, іншимиправовими актами або не зазначено в оферти (п. З ст.438).

Хотілося б зробити уточнення в цьому моменті. Сторона, що отримала офертуу строк, встановлений для її акцепту, і "мовчки" відправила товар,вчиняє дії, що іменуються не інакше, як "мовчазний акцепт". Томунапрям оферти і "мовчазна" поставка товару - це вже ознакидоговірних відносин.

Отримання акцепту особою, направили оферту, є доказомтого, що договір укладено. Тому відгук акцепту після його отриманняадресатом є по суті одностороннім відмовою від виконання договірнихзобов'язань, що за загальним правилом не допускається (ст.310 ЦК).

У зв'язку з цим відгук акцепту можливий лише до моменту, коли договірбуде вважатися укладеним. Якщо ж повідомлення про відкликання акцепту надійшлоособі, яка подала оферту, раніше акцепту або одночасно з ним, акцептвважається не отриманим (ст.439 ЦК).

До одержання акцепту особою, направили оферту, акцептант вправі від ньоговідмовитися. Таким чином, особа, яка одержала пропозицію укласти договір,поставлено в дещо інші умови, ніж оферента. Воно не зобов'язана датизгоду на укладення договору, і може відмовитися від своєї заяви проприйняття оферти. Однак у момент отримання акцепту оферентом чинності (ст.433
ЦК) договір вважається укладеним. Тому особа, яка хоч і далозгоду на укладання договору, але вирішив від нього відмовитися, втрачає такуможливість після отримання оферентом акцепту і може лише порушувати питання пророзірвання договору.

Однак, якщо термін для акцепту не визначено ні самої офертою, ні закономабо іншим правовим актом, то обов'язковою умовою, коли договір будевважатися укладеним, є отримання повідомлення про акцепт його офертипротягом нормально необхідного для цього часу. На питання, що вважати
"нормально необхідним часом" і як визначити дотримання терміну дляотримання акцепту, (ст. 441 ЦК) відповіді не дає. Очевидно, що питання про
"нормально необхідному часу" може бути з'ясовано, виходячи з конкретнихобставин справи: відстані від місця знаходження акцептанта до місцязнаходження оферента, способу напрямки акцепту (лист, телеграма, факста ін.) Своєчасність може визначатися також на основі зіставленнямоменту відправлення акцепту і моменту отримання оферти. Природно, щовсі ці обставини будуть вирішуватися судом на підставі різноманітноїсудової практики.

Коли оферта зроблена усно без зазначення строку для акцепту, договірвважається укладеним, якщо інша сторона негайно заявила про її акцепт
(п.2 ст. 441 ЦК). Мабуть, у даній статті мова йде тільки про тих договорах,щодо яких допускається усна форма (ст.159).

Акцепт, одержаний із запізненням, за загальним правилом не тягне за собоюукладання договору. Договір вважається укладеним тільки за умовиодержання особою, направили оферту, повідомлення про її акцепт у строк,передбачений самою офертою, законом або іншим правовим актом, а якщотакий термін не передбачений - у нормально необхідний час.

Як юридично важливий документ оферта виступає в двох наступнихвипадках: коли визначений термін для акцепту (ст. 440 ЦК) і коли укладеннядоговору відбувається на підставі оферти, не визначає строк для акцепту
(ст.441 ЦК).

Якщо в оферти визначений термін для акцепту, договір вважається укладеним,якщо акцепт отриманий особою, направили оферту, у межах зазначеного в нійстроку. Слід підкреслити, що на практиці правове значення надається НЕдату відправлення повідомлення про акцепт, а датою отримання даного повідомленняадресатом.

У зв'язку з цим особа, що отримала оферту, має проявити турботу про те,щоб повідомлення про акцепт було направлено заздалегідь і з таким розрахунком,щоб вона надійшла адресату в межах терміну, зазначеного в оферти.

Дещо складніше виглядає ситуація, коли в письмовій оферти невизначений строк для акцепту. Як бути в такому випадку?

Укладення договору на підставі оферти, не визначає термін дляакцепту, проводиться з урахуванням того, що термін для відповіді, крім самоїоферти, може бути встановлений в законі або іншому правовому акті. У цьомувипадку договір буде вважатися укладеним за умови, що відповідь одержаноособою, направили оферту, в межах вказаного терміну (п.1 ст.441 ЦК).

Однак можуть бути випадки затримки акцепту з вини органів зв'язку. З метоюуникнути подібних ситуацій у ГК включені нор ми, спеціальнорегламентують такі можливості: "У випадках, коли вчасноспрямоване повідомлення про акцепт отримано із запізненням, акцепт невважається опізнився, якщо сторона, на що правила оферту, негайно неповідомить іншу сторону про одержання акцепту з запізненням "(п.1 ст.442 ЦК);
"Якщо сторона, що направила оферту, негайно повідомляє іншій стороні проприйняття її акцепту, отриманого з запізненням, договір вважаєтьсяув'язнених "(п.2 ст.442 ЦК).

Відповідь про угоду укласти договір на інших умовах, ніж запропоновано уоферти, не є акцептом (п.1 ст.443 ЦК).

Така відповідь визнається відмовою від акцепту і в той же час новою офертою
(п.2 ст.443 ЦК).

В силу (ст.438 ЦК) отримання беззастережного акцепту єукладенням договору. Тому відповідь про згоду укласти договір на іншихумовах - з протоколом розбіжностей або запереченнями - означає, щодоговір сторонами не укладено.

Коли укладання договору для однієї із сторін обов'язково,неузгоджені розбіжності можуть бути передані іншим боком нарозгляд суду. Коли немає обов'язку укласти договір, сторони можутьдомовитися про передачу переддоговірного спору до арбітражного суду. Такеугода повинна бути висловлена в письмовій формі. В інших випадкахзацікавлена сторона вживає заходів до узгодження розбіжностей шляхомлистування, особистих зустрічей керівників і т.д.. Якщо хоча б одне зі спірнихістотних умов не буде погоджено, договір не може вважатисяукладеним.

Місце, дата і час укладання договору

Час укладання договору вважається момент отримання оферентомзгоди акцептанта. Для договорів, за якими необхідно не тількиугода сторін, а й передача майна, діє інше правило. Такідоговори вважаються укладеними з моменту передачі відповідногомайна. Згідно (ст.433 ЦК), договір, який підлягає державнійреєстрації, вважається укладеним з моменту його реєстрації, якщо інше невстановлено законом. Якщо в договорі не зазначено місце його укладення,договір прізнается укладеним за місцем проживання громадянина або в місцізнаходження юридичної особи, що направив оферту (ст.444 ЦК). Нарешті,прийнятий довгоочікуваний Федеральний закон "Про державну реєстрацію правна нерухоме майно та угод з ним "від 21 липня 1997 р. № 122-ФЗ (Р.Г.,
1997, 30 липня), що вступає в силу з 1 лютого 1998 року. У силу ст. 12цього закону права на нерухоме майно та угоди з ним підлягаютьдержавної реєстрації в Єдиному державному реєстрі прав.

Місце укладення договору - не проста формальність. Ця умова маєіноді велике юридичне значення. За законодавством місцем скоєнняугоди визначаються:
. правоздатність та дієздатність осіб, що здійснюють операцію;
. форма угоди;
. зобов'язання, що виникають з угоди (хоча в цьому випадку сторони в договорі можуть передбачити інше положення).
Місце підписання договору особливо важливо при укладанні зовнішньоторговельнихконтрактів і договорів з фірмами держав - членів СНД.
Дата укладання договору. Часто сторони не вказують у договорі число,місяць і рік його ув'язнення (дату договору). Однак подібна практиканебажана, оскільки з датою підписання договору пов'язані певніправові наслідки, зокрема момент часу, з якого починаєдіяти договір, закінчення терміну дії договору і т. д. Якщо сторонидоговору підписують його в різний час, то він вважається укладеним змоменту підписання його останньою стороною. Слід також враховувати, що ввідповідно до (ст. 422 ГК РФ) договір повинен відповідати обов'язковимдля сторін правилами, встановленими законом або іншими правовими актами,діючими в момент його укладення. Отже, зазначення конкретноїдати укладення договору необхідно ще й для того, щоб точно знати,яким законодавством слід керуватися як при укладеннідоговору, так і при його виконанні.

Форма договору

Для укладення договору необхідно узгодити всі його істотні умовив необхідній у підлягають випадках формі (п. 1 ст. 432 ГК РФ). Оскількидоговір є одним із видів угод до його форми застосовуються загальніправила про форму угод. Форма договору покликана закріплювати і правильновідображати узгоджене волевиявлення його сторін.
При укладанні договорів необхідно враховувати, що відповідно до (ст.
161 ГК РФ) угоди юридичних осіб між собою і громадянами полягаютьобов'язково у письмовій формі. Крім того, договір, укладений уписьмовій формі, убезпечить обидві сторони від несприятливих наслідків,які можуть з'явитися у випадку виникнення спору. Наявність письмовогодоговору також дозволить убезпечити себе під час податкових перевірок, тому щодасть можливість правильно оцінити характер відносин між вами та вашимипартнерами.
Однак угода, для якої законодавством не встановлена письмова абоінша певна форма, може бути зроблена усно або в будь-який іншийформі (ст. 434 ГК РФ). Така угода вважається завершеною і в тому випадку,коли з поведінки особи видно її волю укласти угоду. Однак принедотримання простої письмової форми сторони позбавляються права в разі спорупосилатися на підтвердження угоди на показання свідків, а у випадках,прямо зазначених у законі, відсутність письмової форми тягне за собоюнедійсність угоди.
Іншими словами, за відсутності договору як єдиного документа абосукупності кількох взаємопов'язаних документів зацікавлена особамає право доводити факт здійснення угоди іншими способами (крімпоказань свідків), наприклад листами від організацій, документами прооплату або відвантаження товарів і т. д. [1]
Відповідно до цивільного законодавства договір може бути укладенийзасобами телефонного зв'язку (ст. 434 ГК РФ). Проте в нашій країні вжебув досвід укладення «телефонних» договорів. Ще в 1989 році в рядітериторіальних комерційно-посередницьких організацій проводився прийомзамовлень споживачів на необхідну продукцію по телефону. У таких випадкахв спеціальному журналі реєструються найменування споживача, повнахарактеристика необхідної продукції, адреса доставки, платіжні реквізити,
П.І.Б. керівника підприємства та особи, яка робить телефонний замовлення [2].
Таким чином, при використанні даного способу необхідно додатковофіксувати зміст «телефонного» договору письмово у відповідномужурналі. Однак даний спосіб вкрай недосконалий, оскільки дає простіррізних зловживань, а, як відомо, «слово до справи не пришиєш».
Цей спосіб можна використовувати, але тільки для оперативності та прискоренняукладання договорів з наступним підтвердженням усного телефонногозамовлення письмовими документами.
Крім того, необхідно враховувати, що недотримання простої письмової формиугоди при укладанні договорів може спричинити за собою серйозні негативнінаслідки для підприємства у сфері оподаткування. Договір є однимз підстав для проведення різних розрахунків між підприємствами,які, в свою чергу, служать для визначення та підведення підсумків всієїфінансово-господарської діяльності підприємства. Крім того, договірдозволяє точно визначити характер угоди і відповідно її податковінаслідки.

Відсутність письмово укладеного договору може призвести донеправильного розуміння і тлумачення тієї чи іншої господарської операції, доїї неправильного відображення в бухгалтерському обліку, а отже, і донеправильного оподаткування.

При проведенні податкової перевірки зазначені вище обставини можутьпризвести до застосування до підприємства фінансових санкцій, тому що характер
«Телефонної угоди» визначити важко, а наявність тільки рахунківдозволить розглядати їх як бартер, і як взаємозалік, і якбезоплатну передачу і т. д. У той же час при проведенні зазначених вищеоперацій їх оформлення здійснюється абсолютно по-різному і тягне засобою різні податкові наслідки. (Так, при укладенні та належномувиконанні своїх обов'язків кожної зі сторін за договором міни (бартеру)необхідне складання розрахунку середньої ціни реалізації товару з метоювизначення оподатковуваного обороту по ПДВ і виручки з податку на прибуток.
Проведення ж взаємозаліку передбачає складання акта взаємозаліку, вякому визначаються взаємні грошові зобов'язання сторін і на підставіякого зобов'язання сторін один перед одним на зазначені в акті сумипогашаються, а суми ПДВ, також вказані в акті окремим рядком,приймаються до заліку. Суми коштів, отримані безоплатно від іншихпідприємств, включаються до складу позареалізаційних доходів і підлягаютьобкладенню податком на прибуток в повному обсязі без обліку витрат, якіпідприємство фактично понесло по угоді.)

Зміст договору [права та обов'язки сторін]

Права та обов'язки сторін

Ця частина договору містить такі положення:
Обов'язки та права першої сторони за договором.
Обов'язки та права другої сторони за договором.
Термін виконання своїх зобов'язань сторонами.
Місце виконання зобов'язань кожної із сторін.
Спосіб виконання зобов'язань кожної із сторін (порядок дій, їхпослідовність і терміни).

Конкретний зміст цих умов залежить від виду договору і від конкретноїситуації його укладення. Цієї частини договору присвячені ті розділи книги, вяких розглядаються окремі види договорів.

Відповідальність сторін.

Дана умова будь-якого договору забезпечує виконання обов'язківсторонами на випадок порушення однією з них умов договору. Зазвичай вономістить визначення різного роду санкцій у вигляді неустойки (пені,штрафу), що сплачуються однією стороною, яка не виконала своїх зобов'язань увідносно одного з узгоджених умов.

При складанні договору можна запропонувати наступну методику визначеннявідповідальності: проти кожного обов'язку контрагента має бутипередбачена відповідна відповідальність, в основному, звичайно,штрафна неустойка.

Зміна та розірвання договору

Підстави зміни і розірвання умов договору

Укладені договори повинні виконуватися на тих умовах, на яких булодосягнуто згоди сторін, і не повинні змінюватися. Таке загальне правилонадає стійкість цивільного обороту. Це правило застосовується і тоді,коли після укладення договору прийнятий закон, що встановлює обов'язковідля сторін правила, інші, ніж ті, які діяли при укладаннідоговору. У цих випадках умови укладеного договору, за загальним правилом
(п. 2 ст. 422 ЦК), зберігають силу. Тим самим в учасників договорустворюється впевненість у стабільності умов укладеного ними договору,необхідна для нормального розвитку цивільного обороту.

Разом з тим може виникнути і така ситуація, коли інтересисуспільства вимагають зміни умов вже укладених договорів. На цейвипадок розраховане виняток з викладеного вище правила. В знову прийнятомузаконі може бути встановлено, що його дія поширюється навідносини, що виникли з раніше укладених договорів. Слід звернутиувагу на ту обставину, що відповідно до (п. 2 ст. 422 ЦК),змінити або скасувати умова вже укладеного договору може тількиправовий акт, який має юридичну силу закону. Інші правові акти неможуть діяти з оберненою силою на умови укладених договорів, якце іноді мало місце до введення в дію частини першої ЦК. Так, уВідповідно до п. 2 Указу Президента Російської Федерації «Про регулюванняорендних відносин та приватизації майна державних і муніципальнихпідприємств, зданого в оренду »№ 1230 від 14 жовтня 1992 р., договориоренди, укладені до введення в дію цього Указу підлягалипереоформленню і зберігали свою силу в частині, що не суперечить цьому
Указу.

Зміна або розірвання договору можливе тільки за взаємноюзгодою сторін. Так, сторони за договором оренди, укладеним на п'ятьроків, можуть за угодою між собою припинити його дію, не чекаючизакінчення п'ятирічного періоду. Винятки з цього правила можуть бутивстановлені законом або договором. Наприклад, відповідно до (ст. 87 ЖК)договір найму житлового приміщення може бути змінено на вимогунаймачів, які об'єднуються в одну сім'ю. У відповідності ж з (ст. 89 ЖК)наймач житлового приміщення вправі за згодою членів сім'ї в будь-який часрозірвати договір найму. У договорі про надання юридичних послугпідприємці можуть передбачити, що будь-яка із сторін має право у будь-якийчас відмовитися від договору, попередивши про це іншу сторону за одинмісяць до розірвання договору.

У разі односторонньої відмови від виконання договору повністю абочастково, коли така відмова допускається законом або угодою сторін,договір вважається розірваним або зміненим. Рішення суду в цих випадкахне потрібно.

Відповідно до (п. 2 ст. 424 ЦК) зміна ціни після укладеннядоговору допускається у випадках і на умовах, передбачених договором,законом або в установленому законом порядку. Значення цього правила важкопереоцінити в умовах інфляції. Якщо б діяло загальне правило пронеможливість зміни ціни в договорі, учасники цивільного обороту,схильної до інфляційних процесів, потрапили у надзвичайно складномуположенні. Їм довелося б прогнозувати рівень інфляції на моментрозрахунків за договором з тим, щоб в момент укладання договору встановитирозумну ціну, що неймовірно складно, а іноді і неможливо. У силу цьогоновий ЦК встановлює правило, що допускає можливість передбачити вдоговорі випадки і умови, за яких допускається зміна ціни. Так, приукладанні договору підряду сторони можуть встановити, що зазначена вдоговорі ціна підлягає зміні пропорційно зміні ринкових цін наобладнання, матеріали та роботи. Зміна ціни допускається і у випадках,передбачених законом або в установленому законом порядку. Так, уВідповідно до п. 3 ст. 31 Закону РФ «Про авторське право і суміжні права»встановлені Кабінетом Міністрів України мінімальні ставкиавторської винагороди індексуються одночасно з індексацієюмінімальних розмірів заробітної плати.

У тих випадках, коли можливість зміни або розірвання договору непередбачена законом або договором і сторонами не досягнуто про цеугода, договір може бути змінений або розірваний на вимогу однієїзі сторін тільки за рішенням суду і тільки в наступних випадках:
. при істотному порушенні договору іншою стороною;
. у зв'язку з істотною зміною обставин, з яких сторонивиходили при укладенні договору;
. в інших випадках, передбачених законом або договором (ст. ст.
450,451 ЦК).

Істотним визнається порушення договору однією із сторін, якетягне для іншої сторони така шкода, що вона в значній міріпозбавляється того, на що була вправі розраховувати при укладенні договору (п.2ст.450 ЦК).

Законодавець не дає точного визначення: "істотних порушеньдоговору ". Мабуть, це пояснюється тим, що неможливо передбачити внормативному акті, всі великі випадки суттєвих порушень договору. Тимбільше, що, різновидів договорів велика кількість, в т.ч. змішаних,як передбачених законом, так і не передбачених ним.

Тому питання "істотного" порушення договірних відносин у кожномуконкретному випадку вирішує суд. Судова практика до числа істотнихпорушень умов договору відносить: постачання товарів неналежноїякості, які не можуть бути використаними за прямим призначенням,систематичну несплату орендарем орендної плати на користь орендодавця іт. п.

Розглянемо другий підстава розірвання договору з (п.2 ст. 450 ЦК): "вінших випадках, передбачених цим Кодексом, іншими законами абодоговором .",

Що може або повинна розумітися під словами "в інших випадках?". Правознавцівважають, що підставою для зміни та розірвання договору в цьому випадкуможе бути, наприклад, розірвання договору приєднання на вимогуприєдналася боку, якщо в договір включено умову хоча і нещо суперечить закону, але є явно обтяжливим дляприєдналася сторони (ст.428); також значне перевищенняприблизної кошторису за договором підряду дає замовнику право відмовитисявід договору. Схожі ситуації виникають при прийнятті власником абоуповноваженим органом юридичної особи рішення про реорганізацію останнього
(ст. 60 ЦК).

У деяких випадках закон допускає односторонню відмову від виконаннядоговірних зобов'язань. У випадках односторонньої відмови від виконаннядоговору повністю або частково, коли така відмова допускається законом абоугодою сторін, договір вважається розірваним або зміненим (п. Зст.450 ЦК).

Проте (п. З ст.450 ГК РФ) не можна розглядати у відриві від ст.452 ГК РФ
"Порядок зміни та розірвання договору". У силу цієї статті, угодапро зміну і розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що йдоговір, якщо із закону або інших правових актів, договору або звичаївділового обороту не випливає інше (п. 1 ст. 4 5 2 ЦК).

В силу загальної норми цивільного права (п. З ст.450 ЦК) закондопускає зміну або розірвання договору у позасудовому, тобто водносторонньому порядку.

Так, за договором доручення довіритель має право скасувати доручення, аповірений - відмовитися від нього у всякий час (п.2 ст.977 ЦК).

Проте підкреслимо, що одностороння відмова від виконання договорудопускається тільки у двох випадках:
. якщо це допускається законом;
. або це передбачено угодою сторін (договором).

У цьому випадку сам факт односторонньої відмови від виконання договоруозначає відповідно розірвання або зміну цього договору.

Однак, згідно з загальними правилами про виконання зобов'язань,одностороння відмова від їх виконання або одностороння зміна йогоумов не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Проте далі, у тексті (ст.310 ЦК) законодавець робить виключення ззазначеного вище загального правила: "Одностороння відмова від виконаннязобов'язання, пов'язаного із здійсненням його сторонамипідприємницької діяльності, і одностороння зміна умов такогозобов'язання допускається також у випадках, передбачених договором, якщоінше не випливає з закону або змісту зобов'язання "(ст.310 ЦК).

(?? т.310 ЦК) за змістом кореспондується з (п. З ст.450 ЦК), за виняткомтого, що (ст.310 ЦК) конкретизує правовідносини: підприємницькі,тобто тільки в цих зобов'язаннях допускається одностороння відмова відвиконання договору.

Допускається також відмова від укладеного договору, якщо це випливає:
. із закону;
. з договору;
. із суті зобов'язання.

Зазвичай таке одностороннє відступ від зобов'язань допускається припорушення однієї зі сторін своїх обов'язків за договором: утримання речікредитором при затримці боржником зустрічного зобов'язання і можливостівідмови від нього (п.2 ст.328 ЦК); утримання речі кредитором у разі їїнесплати з боку боржника (ст.359 ЦК); у випадках суттєвих порушень
(порушення) однієї зі сторін договору його умов (ст.451 ЦК); у випадкахправа підрядника на утримання результату робіт, обладнання при несплатізамовником встановлених сум (ст. 712 ЦК).

Часто й сам закон вказує на можливість односторонньої відмови відвиконання договірних зобов'язань, навіть якщо контрагент належним чиномвиконав своє зобов'язання. Прикладом може служити договір доручення (п.1ст.977 ЦК). Більш того, в п.2 ст.977 ГК передбачено: "Довіритель вправіскасувати доручення, а повірений відмовитись від нього у будь-який час.
Угода про відмову від цього права мізерно ".

Правило про односторонню відмову у виконанні зобов'язань діє: увипадку поступки вимоги (ст.382 ЦК); за договором підряду (ст.717 ЦК); подоговору зберігання, коли зберігач зобов'язаний видати збережену річ по першійвимогу поклажодавця (ст.904 ЦК); за договором комісії, коли комітенту будь-який час може відмовитися від виконання договору (ст. 1002 ЦК); поагентського договору, коли будь-яка із сторін може відмовитися від виконаннядоговору, правда, укладеного без визначення строку закінчення його дії
(ст. 1010 ЦК).

Крім того, за договором комерційної концесії, укладеного беззазначення строку, кожна зі сторін такого договору мають право у будь-який часвідмовитися від договору, повідомивши іншу сторону за шість місяців, якщодоговором інше не передбачено (ст.1037 ЦК).

Крім випадків розірвання договору в односторонньому порядку без зверненняв судові інстанції, в цивільно-правових відносинах є безлічдоговорів, які не можуть бути розірвані, минаючи судовий порядок.

Наприклад, чи може бути розірваний достроково в односторонньому порядку,без звернення до суду договір оренди будівель і споруд? Очевидно, що ні.
Тому в (ст. ст. 650-655 ЦК) не сказано про можливість розірваннядоговору в односторонньому порядку. Лише в (параграфі 1 гл.34 (Загальніположення про оренду) у ст.619 ЦК) йдеться про розірвання договору звимогу орендодавця і то лише в судовому порядку і тільки післяписьмового напрямки орендарю попередження про необхідністьвиконання ним зобов'язання в розумний термін. Звідси випливає, що немаєпрямої вказівки в нормах права про оренду про те, що орендодавець має правобез звернення в суд розірвати договір з недобросовісним орендарем.