Зміст
| | Вступ | 3 |
| |................................................ ............| |
| |.................................... | |
| | Глава 1. Права та обов'язки нотаріуса | 8 |
| |.......................................... | |
| | Глава 2. Організація діяльності нотаріальних органів і | |
| | Посадових осіб, на яких покладено обов'язок вчиняти | |
| | Нотаріальні дії | 32 |
| |................................................ ............| |
| |........... | |
| | Глава 3. Компетенція нотаріальних органів і посадових осіб | |
| | Щодо вчинення нотаріальних дій | 56 |
| |........................................ | |
| | Закінчення | 68 |
| |................................................ ............| |
| |........................... | |
| | Список використаних джерел та літератури | 73 |
| |............................... | |
| | | |
Вступ
Виникнення і розвиток приватної власності вимагали правовогозабезпечення різних угод щодо цієї власності, її переходу за спадщиною, атакож посвідчення інших обставин, які мали значення для реалізаціїсуб'єктивних цивільних прав. Тому виникнення нотаріату було обумовленопевними об'єктивними закономірностями розвитку цивілізованого суспільства.
Нотаріат виник як інститут цивільного права ще за часів республіки у
Стародавньому Римі. Тоді в Римі вже існували службові особи - пісці, вобов'язки яких входило ведення судових журналів, різних записів публічно -правового характеру. Крім цих службових пісців, у багатих римлян домашнімисекретарями працювали приватні пісці, які вели ділову переписку таоформляли різні юридичні угоди. Їх називали нотаріусами (від лат. Nota --знак, позначка), бо вони користувалися стенографічнімі значками дляшвидкого запису.
Подальший розвиток цивільного обороту викликав у Римі появутабеліонів, яких можна назвати родоначальниками сучасного нотаріату. Будучиособами вільної професії, вони стягували за вчинення нотаріальних дійвинагороду, розмір якої встановлювався державою. Табеліоні складали судовіпапери, а також посвідчувалі різні угоди. Процесуальний порядок їхпосвідчення був настільки досконало розроблений, що гарантував їхнюзаконність і виключав будь-яку можливість Оспорювання справжності угод, бопосвідчення законність повинна була бути підтверджена ще й судом.
Нотаріуси завжди відігравали значну роль у суспільному житті країн.
Їхня діяльність стосувалася дуже важливого аспекту існування людей - їхньоївласності. Тому особа нотаріуса завжди була оточена ореолом таємничості іповаги. Це були люди, сповнені почуття людської та професійної гідності. Ізараз професія нотаріуса є однією з престижних і важливих.
У нашій країні за роки радянської влади нотаріат втратив своєзначення, позаяк було скасовано приватну власність на землю, на засобивиробництва. Серед правоохоронних органів він посідав останнє місце, бойого діяльність в основному стосувалася людини, її власності, її прав таінтересів. Людині з вищою юридичною освітою працювати в нотаріальнійконторі було непрестижно: низька заробітна платня, непристосовані дляприміщення роботи, відсутність необхідних технічних засобів, нецікаваробота, бо 70% нотаріальних дій - це засвідчення вірності копій документів,тоді як у країнах із розвиненою правовою системою ці дії складають всього
7-10%.
Нині в системі органів, які здійснюють правоохоронну функцію, важливемісце належить саме нотаріатові. Його роль, значення, невпинно авторитетзростають із розвитком нашої державності, що обумовлюється новимиекономічними відносинами, виникненням приватної власності на засобивиробництва, на землю. Особливо це стосується підприємницької діяльності,пов'язаної з оформленням і реєстрацією договорів, створенням різних формвласності та угод щодо цієї власності. Це спричинило виникнення великоїкількості угод, раніше невідомих нашому законодавству, ускладнило їхпосвідчення. Відтак виникла потреба в детальному подальшому регулюваннінотаріальних дій, підвищенні кваліфікації нотаріусів та їхньоївідповідальності - адже саме від якості роботи нотаріальних органівзалежить правильне функціонування цивільного обороту в господарстві,ефективність захисту майнових прав і законних інтересів громадян іюридичних осіб.
Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на якихпокладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичнезначення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метоюнадання їм юридичної вірогідності (ст. 1 Закону України "Про нотаріат ").
Це поняття містить в собі суб'єктивну та об'єктивну сторони діяльностінотаріату, а також мету вчинення нотаріальних дій.
Суб'єктивна сторона поняття вказує на систему нотаріальних органів, доякої входять державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви,приватні нотаріуси. Крім того, в населених пунктах, де немає ні державних,ні приватних нотаріусів, деякі нотаріальні дії мають право вчинятиуповноважені на це особи місцевих рад. Нотаріальні дії за кордоном вчиняютьконсульські установи України, а у випадках, передбачених законом, --дипломатичні представництва України. Відповідно до ст. 40 Закону України
"Про нотаріат" посвідчення заповітів і доручень може вчинятися відповіднимипосадовими особами. Наприклад, головними лікарями, їх заступниками помедичній частині або черговими лікарями, директорами і головними лікарямибудинків для престарілих та інвалідів, капітанамі морських суден,начальниками експедицій та ін. Таке посвідчення прирівнюється донотаріального посвідчення і має на меті забезпечити в невідкладних життєвихситуаціях вчинення цих нотаріальних дій.
Об'єктивна сторона поняття нотаріату вказує на повноваженнянотаріальних органів і посадових осіб стосовно кола тих дій, що їх вонивідповідно до Закону України "Про нотаріат" можуть вчиняти. При цьомувчинення передбачених законом нотаріальних дій не повинно викликати спору,бо предметом нотаріальної діяльності є справи, в яких відсутній спір проправо цивільне і якщо в процесі вчинення нотаріальної дії такий спірвиникає, то він підлягає вирішенню в органах суду чи арбітражного суду, асама нотаріальна дія в такому разі зупиняється до набуття рішенням законноїсили.
Отже, нотаріус посвідчує безспірні права та безспірні факти, внаявності яких він може упевнитися безпосередньо або на підставівідповідних документів, а також вчиняє інші дії, спрямовані на юридичнепідтвердження та закріплення цивільних прав, щоб запобігти їх можливомупорушенню в майбутньому. і
Завданням нотаріату є забезпечення захисту та охорони власності, праві законних інтересів фізичних та юридичних осіб, сприяння у зміцненнізаконності та правопорядку, попередження правопорушень.
Отже, можна виділити три основні завдання, що їх виконує нотаріат.
Перше завдання - захист і охорона власності, прав і законних інтересівфізичних та юридичних осіб. Нотаріальні органи в основному виконуютьправоохоронну функцію, але нотаріальна діяльність може бути засобом захиступрав, наприклад, у разі вчинення виконавчих написів, протестів векселів,посвідчення неоплати чеків. Виконання цього завдання буде ефективним, якщовоно реалізуватіметься відповідно до процесуальних норм, установлених
Законом України "Про нотаріат", який гарантує захист прав та охоронюванихзаконом інтересів громадян і організацій при вчиненні нотаріальних дій.
Порушення цих процесуальних норм веде до недійсності нотаріального акту.
Дії, що їх вчиняють нотаріальні органи, забезпечують захист і охоронуважливих прав та інтересів громадян і організацій, які пов'язані з їхнімбуттям, існуванням, діяльністю, бо стосуються їхніх майнових прав тагарантування подальшої реалізації інших суттєвих прав громадян.
Виконуючи функцію контролю за законністю в цивільному обороті,нотаріат реалізує своє друге завдання - зміцнення законності іправопорядку. Вчіняючі певну нотаріальну дію, нотаріус чи посадова особапідтверджує цим законність і достовірність вчінюваної нотаріальної дії тазапобігає в майбутньому можливим порушенням прав та інтересів осіб, якізвернулися до нотаріуса чи посадової особи.
Отож, підтверджуючи законність і достовірність нотаріальної дії,нотаріус виконує і третє завдання - запобігає можливим правопорушенням.
Так, скажімо, якщо нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулисязаінтересовані особи, не відповідає законові, нотаріус відмовить у їївчиненні, запобігші в такий спосіб правопорушенням і можливим негативнимнаслідкам для цих осіб.
Завдання запобігання правопорушенням виконується також через правовіконсультації, роз'яснення наслідків вчинення нотаріальної дії.
Виходячи з завдань, що їх виконують нотаріальні органи, можна зробитивисновок, що сутність нотаріальної діяльності полягає в посвідченні тапідтвердженні певних прав і фактів, у юридичному закріпленні цивільних правіз метою запобігання можливим порушенням або є засобом захисту вжепорушених прав.
Глава 1. Права та обов'язки нотаріуса
Нотаріус - це посадова особа, на яку покладено обов'язок вчинятинотаріальні дії. Нотаріус, незалежно від того, чи є він державним, чиприватним, вчиняє нотаріальні дії від імені держави, яка надала йомуповноваження їх вчиняти. Водночас нотаріус несе особисту відповідальністьза вчинення нотаріальних дій.
3 переходом України до ринкової економіки, становленням інститутуприватної власності, з посиленням правового регулювання господарськихвідносин роль нотаріату невпинно зростатиме, а значить, зростатиме престижцієї професії. 3 огляду на це законодавство передбачило підвищені вимоги допосади нотаріуса, що дасть можливість піднести професійний рівеньостаннього і позитивно впливатиме на якість вчинюваних нотаріальних дій
(ст. 3 Закону України "Про нотаріат ").
нотаріусом може бути тільки громадянин України, тому втрата нимгромадянства України або виїзд за межі України на постійне проживання єоднією з підстав анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальноюдіяльністю.
Нотаріус повинен мати вищу юридичну освіту. Це свідчить про підвищенівимоги до посади нотаріуса, бо старе законодавство в окремих випадкахдозволяло обіймати посаду нотаріуса і особам, які не мали вищої юридичноїосвіти, якщо вони принаймні впродовж трьох років працювали за спеціальністююриста, а також особам, які навчалися на останніх курсах вищого юридичногонавчального закладу.
У постанові Верховної Ради України від 2 вересня 1993 р. "Про порядоквведення в дію Закону України "Про нотаріат" було вказано, що строки діїтрудових договорів із державними нотаріусами, які не мають вищої юридичноїосвіти і призначені на посаду до набрання чинності Законом України "Пронотаріат ", можуть бути продовжені на строк до одного року з моментунабрання чинності цим Законом, а щодо осіб, які навчаються у вищихнавчальних закладах, - до закінчення навчання.
Однією з важливих вимог до посади нотаріуса є обов'язкове стажуванняпротягом шести місяців у державній нотаріальній конторі або в нотаріуса, щозаймається приватною нотаріальною практикою. Стажування дає можливістьнабути практичного досвіду й підготувати кваліфіковані кадри длянотаріальної діяльності.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 2 вересня 1993 р.
"Про порядок введення в дію Закону України" Про нотаріат "без стажування донотаріальної діяльності допускаються нотаріуси, які на день набрання
Законом чинності працювали в державних нотаріальних конторах, а такожпосадові особи Міністерства юстиції України, управлінь юстиції Радиміністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій, чия робота безпосередньопов'язана з керівництвом і контролем за діяльністю нотаріату.
Вимогою до займання посади нотаріуса є складання кваліфікаційногоіспиту після проходження стажування, що дає можливість перевірити знаннякандидата в нотаріуси та його готовність до нотаріальної діяльності.
Від складання кваліфікаційного іспиту звільняються нотаріуси, які надень набрання чинності Законом України "Про нотаріат" працювали в державнихнотаріальних конторах, а також посадові особи Міністерства юстиції України,управлінь юстиції Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних,
Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, робота якихбезпосередньо пов'язана з керівництвом і контролем за діяльністю нотаріату.
Наступною вимогою для заняття посади нотаріуса є одержання свідоцтвапро право на заняття цієї посади. Це свідоцтво є підставою для призначенняна посаду державного нотаріуса або реєстрації приватної нотаріальноїдіяльності.
Особа, яка має намір розпочати нотаріальну діяльність, не повинна матисудимість. Тому однією з підстав анулювання свідоцтва про право нанотаріальну діяльність є винесення щодо нотаріуса обвинувального вирокусуду, що набрав чинності, а також винесення постанови про закриттякримінальної справи щодо нотаріуса з нереабілітуючіх підстав.
Нотаріуси в їхній діяльності повинні бути неупередженими інезалежними. Тому дуже важливою вимогою для забезпечення об'єктивності вдіяльності нотаріуса є заборона перебувати у штаті інших державних,приватних і громадських підприємств та організацій, займатисяпідприємницькою і посередницько діяльністю, а також виконувати іншуоплачувану роботу. Ця вимога усуває можливість впливати на нотаріусів,використовуючи їхнє підлегле становище в інших установах, де вони працювалиб за сумісництвом. Заборона підприємницької та посередницької діяльностіспрямована на те, щоб забезпечити нотаріусові можливість кваліфіковановиконувати його прямі обов'язки і не принижувати свої професійну гідність іавторитет.
Законом передбачено винятки з цього правила, які стосуються наданняправа нотаріусам складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документіві виписки з них, давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій таконсультації правового характеру. Ці права безпосередньо стосуютьсякомпетенції нотаріуса і сприяють законному та об'єктивному вчиненню кожноїконкретної нотаріальної дії.
За сумісництвом нотаріуси мають право на викладацьку та науковудіяльність у вільний від роботи час.
Крім того, треба брати до уваги і певні психологічні аспектидіяльності нотаріуса. Праця нотаріуса - складна інтелектуальна діяльність.
Він має справу з гамою пристрастей, з різними, часом драматичними,ситуаціями, з різними за характером і мораллю людьми. Усе це вимагає знанняпсихології людей, вміння розібратись у складних обставинах нотаріальноїдії, дохідлівого і переконливого роз'яснення питань, що стосуютьсявчінюваної нотаріальної дії. Нотаріус повинен бути тактовний, стриманим увияві власних емоцій, мати велике терпіння. Особливо це треба враховувати уконфліктних ситуаціях, скажімо, за необхідності відмови у вчиненнінотаріальної дії.
Таким чином, з наведеного вище можна вказати на певні вимоги, яким маєвідповідати посада нотаріуса: він повинен бути компетентним та ерудованим,вміти спілкуватися з людьми і встановлювати з ними психологічний контакт,відзначатися високими морально-етичними якостями.
Інститут стажістів уперше введено нашим законодавством про нотаріат.
Основним завданням стажування осіб, які мають намір зайнятися нотаріальноюпрактикою, є вивчення специфіки роботи і набуття практичних навичок,поглиблення професійної специфікації, освоєння передового досвідуорганізації праці тощо.
На кваліфікаційні комісії при управліннях юстиції покладено обов'язокщодо проведення конкурсного відбору осіб із метою зарахування їх до резервуна заміщення посади стажиста нотаріуса.
До стажування допускаються особи, які мають вищу юридичну освіту:закінчили університет, академію, інститут. Право на проходження стажуваннямають також особи, які закінчили інші вищі навчальні заклади заспеціальністю "Правознавство" до набрання чинності Законом УРСР "Проосвіту ".
До стажування не допускаються особи, які знаходяться в штаті іншихдержавних, приватних і громадських підприємств та організацій, єпідприємцями та посередниками, а також виконують іншу оплачувану роботу,крім викладацької й наукової. Не допускаються також особи, які маютьсудимість. Крім того, підставами незарахування до резерву за наслідкамиконкурсного відбору можуть бути: звільнення особи, яка має намір займатисянотаріальною діяльністю, з державної служби за порушення вимог Закону
України "Про державну службу" та "Про боротьбу з корупцією та організованоюзлочини?? стю ", а також пенсійний вік цієї особи.
Мінімальний строк стажування - шість місяців; незалежно від причинскороченню він не підлягає.
стажист проходити стажування в державній нотаріальній конторі або уприватного нотаріуса. Умови роботи визначаються трудовим контрактом міжстажистом і державною нотаріальною конторою чи приватним нотаріусом.
Керівництво і контроль за проведенням стажування здійснюють Головнеуправління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці
Крим, управління юстиції обласних, Київської та Севастопольської міськихдержадміністрацій.
Відповідальність за проведення стажування в державних нотаріальнихконторах покладається на завідуючого нотаріальною конторою або йогозаступника, а в приватного нотаріуса - на цього нотаріуса.
Безпосередній керівник стажування повинен мати принаймні п'ятирічнийпрактичний досвід на посаді нотаріуса за відсутності зауважень по роботі.
Після закінчення стажування керівник складає висновок про результатипроходження стажування, вказуючи ступінь підготовки стажиста, одержані ниму процесі стажування практичні навички і знання.
Протягом трьох днів після закінчення стажування в державнійнотаріальній конторі керівник стажування подає завідуючому нотаріальноюконторою або його заступникові висновок про результати стажування длярозгляду і затвердження.
Під час стажування стажист зобов'язаний вивчити законодавство щодовчинення нотаріальних дій, законодавчі акти з різних галузей права.
Одночасно з вивченням нормативних актів та інших матеріалів стажист повиненознайомитися з організацією діяльності нотаріату, з кодіфікуваннямнормативних матеріалів.
Для набуття практичного досвіду стажист бере участь у прийманнігромадян і представників юридичних осіб, у перевірці документів, наданихдля вчинення нотаріальних дій; складає проекти договорів, заповітів,доручень, шлюбних контрактів, свідоцтв та інших документів; визначає розмірдержавного мита; бере участь у складанні актів опису спадкового майна вразі вжиття заходів до охорони спадкового майна; складає посвідчувальнінаписи на угодах та інших документах; оволодіває навичками облікудепозитних операцій тощо.
стажисти користуються всіма правами і пільгами, встановленими дляпрацівників державних нотаріальних контор і приватних нотаріусів.
В обов'язки стажиста входить сумлінне виконання обов'язків, покладенихна нього трудовим контрактом, Прімірною програмою для стажування таіндивідуальними планами. Він повинен додержуватися трудової дисципліни,
Правил внутрішнього трудового розпорядку.
Після проходження стажування особи, які мають намір зайнятисянотаріальною діяльністю, повинні скласти кваліфікаційний іспит. Для цьогостворюються кваліфікаційні комісії при Головному управлінні юстиції
Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних,
Київському та Севастопольському міських управліннях юстиції.
Головним завданням кваліфікаційних комісій є визначення рівняпрофесійної підготовленості осіб, які мають намір зайнятися нотаріальноюпрактикою.
Кваліфікаційні комісії діють на підставі Положення про кваліфікаційнукомісію нотаріату, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від
28.12.1993 р., Зі змінами й доповненнями, внесеними наказом міністраюстиції України від 25.12.1997 р.. "Про внесення змін та доповнень до
Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату ".
Строк повноважень кваліфікаційної комісії становить три роки. Діє вонау складі семи осіб: чотирьох нотаріусів, двох представників від управлінняюстиції та одного представника відділення Української нотаріальної палатиабо іншого об'єднання нотаріусів. Члени кваліфікаційної комісії на час їїроботи звільняються від виконання їхніх службових обов'язків зі збереженнямсереднього заробітку.
повноваженнями кваліфікаційної комісії є:
• розгляд заяв і проведення конкурсного відбору для визначенняпрофесійного рівня осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю;
• зарахування до резерву на заміщення посади стажиста;
• призначення керівника стажування;
• допуск осіб до складання кваліфікаційного іспиту;
• прийняття кваліфікаційного іспиту;
• прийняття рішення про можливість чи неможливість допуску особи донотаріальної діяльності.
Таким чином, для вдосконалення порядку стажування осіб, які маютьнамір займатися нотаріальною діяльністю, сьогодні на кваліфікаційнікомісії, крім прийняття кваліфікаційного іспиту, покладено обов'язки щодопроведення конкурсного відбору осіб із метою зарахування до резерву назаміщення посади стажиста нотаріуса.
Учасників конкурсу повідомляють за десять днів про час і місцезасідання кваліфікаційної комісії. За рішенням комісії до участі в конкурсідопускаються особи, які відповідають умовам конкурсу. Чи не беруть участі вконкурсі особи, які досягли пенсійного віку, та особи, звільнені здержавної служби за порушення вимог Законів України "Про державну службу",
"Про боротьбу з корупцією та організованою злочинністю".
При конкурсному відборі враховується наявність знань із питаньнотаріату та стажу роботи за спеціальністю юриста. Береться до уваги роботапомічником приватного нотаріуса, секретаря або консультанта в державнійнотаріальній конторі впродовж щонайменше двох років, а також позитивнахарактеристика з останнього місця роботи. Крім того, враховується і теположення ст. 3 Закону України "Про нотаріат", що стажист не можеперебувати у штаті інших державних, приватних і громадських організацій,підприємств, займатися підприємницькою і посередницько діяльністю, а такожвиконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької та наукової.
На підставі аналізу поданих документів, підготовлених заінтересованоюособою рефератів, а також співбесід кваліфікаційна комісія голосуваннямприймає рішення стосовно кожного учасника конкурсу.
Рішення комісії за результатами проведеного конкурсу є остаточним.
Для допуску до складання кваліфікаційного іспиту особа, яка має намірзайматися нотаріальною діяльністю, подає особисто або надсилає поштою докваліфікаційної комісії заяву, засвідчену в установленому порядку копіюдиплома про вищу освіту і висновок про результати проходження стажування.
Кваліфікаційна комісія зобов'язана розглянути одержані документи іприйняти кваліфікаційний іспит протягом місяця від дня надходженнядокументів.
На засіданні кваліфікаційної комісії розглядаються заяви осіб, якімають намір займатися нотаріальною діяльністю, та приймається рішення продопуск їх до складання кваліфікаційного іспиту або відмову в цьому.
На засіданні, в разі необхідності, можуть бути присутніми: особа, якаподала документи на заняття нотаріальною діяльністю; представникипідприємств, установ, організацій, які заінтересовані в розгляді заяви.
Звичайно запрошується керівник стажування, щоб перевірити стан виконанняіндивідуального плану стажиста.
Розгляд заяв починається з доповіді голови комісії, його заступникаабо секретаря, які попередньо вивчали подані до комісії документи. Післяаналізу поданих документів заслуховуються особи, які є присутніми назасіданні комісії. Далі кваліфікаційна комісія приймає рішення про допускдо кваліфікаційного іспиту або відмову в цьому. Рішення про відмову вдопуску до кваліфікаційного іспиту обов'язково треба мотивувати, бо такувідмову можна оскаржити.
У практиці прийняття кваліфікаційного іспиту вже склалися певнікритерії та вимоги. Під час іспиту в середньому використовуються від 10 до
20 білетів, в кожному з яких міститься від 6 до 10 запитань та однепрактичне завдання.
Аналіз практики складання кваліфікаційних іспитів указує надоцільність прийняття кваліфікаційного іспиту в письмовій формі зобов'язковим дорученням до протоколу засідання комісії чернеток відповідей.
Усі додаткові запитання і відповіді до них повинні фіксуватісь у протоколізасідання. Це, за можливого оскарження рішення комісії, полегшує роботу
Вищої кваліфікаційної комісії та дає їй можливість правильно розглянутискаргу.
Рішення кваліфікаційної комісії приймається відкритим голосуваннямбільшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії.
Засідання комісії є правомочним, якщо в ньому бере участь не менш як 2/3членів комісії.
Про наслідки складання іспитів кваліфікаційні комісії оголошуютьзаінтересованим особам у день складання ними іспитів.
На підставі складеного іспиту кваліфікаційна комісія виносить рішенняпро можливість допуску особи до нотаріальної діяльності.
Якщо за рішенням комісії особа не склала іспиту, то вона має право наповторний іспит не раніше як через один рік.
Якщо заінтересована особа не погоджується з рішенням кваліфікаційноїкомісії, вона може оскаржити його у Вищу кваліфікаційну комісію при
Міністерстві юстиції України в місячний строк від дня врученнязаінтересованій особі копії цього рішення.
Вища кваліфікаційна комісія утворюється при Міністерстві юстиції
України та діє на підставі Положення про Вищу кваліфікаційну комісіюнотаріату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22лютого 1994 р..
Термін повноважень комісії становить три роки. До її складу входятьчотири нотаріуси, три представники від Міністерства юстиції, двапредставники від Української нотаріальної палати. Члени Вищоїкваліфікаційної комісії звільняються від виконання їхніх службовихобов'язків на час її роботи зі збереженням середнього заробітку.
повноваженнями Вищої кваліфікаційної комісії є:
• розгляд скарг на рішення кваліфікаційних комісій нотаріату провідмову в допущенні особи до нотаріальної діяльності;
• вирішення питання про можливість складання повторногокваліфікаційного іспиту особою, яка подала скаргу, Вищій кваліфікаційнійкомісії;
• розроблення та затвердження програми й порядку складаннякваліфікаційних іспитів особами, які мають намір займатися нотаріальноюдіяльністю.
Комісія проводить свої засідання як до потреби; вони є правомочними,якщо в них бере участь не менш як 2/3 членів комісії.
Скарги на рішення кваліфікаційних комісій нотаріату розглядаються
Вищою кваліфікаційною комісією у місячний термін за участю особи, якаподала скаргу, і представника комісії нотаріату, рішення якої оскаржується.
Неявка цих осіб не є перешкодою для розгляду скарги, але в деяких випадкахкомісія може визнати присутність їх обов'язковою. На засіданні також можутьбути присутніми представники підприємств, установ та організацій, заінтересованих у розглядіскарги.
Розгляд скарги починається доповіддю члена комісії, який попередньовивчив скаргу і додані до неї документи. Після цього заслуховуютьсяприсутні на комісії особи, проводяться дослідження та аналіз необхіднихдокументів.
Рішення приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосіввід кількості присутніх членів комісії. Воно викладається в письмовійформі, підписується головуючим на засіданні та членами комісії, єостаточним і оскарженню не підлягає.
За результатами розгляду скарги комісія може залишити рішеннякваліфікаційної комісії нотаріату без зміни, а скаргу без задоволення. Можедопустити особу до повторного складання кваліфікаційного іспиту, але вжеперед Вищою кваліфікаційною комісією, а також скасувати рішеннякваліфікаційної комісії нотаріату і допустити особу до заняття нотаріальноюдіяльністю.
У триденний строк копія рішення Вищої кваліфікаційної комісіївидається особі, стосовно якої воно було винесено.
Після рішення кваліфікаційної комісії нотаріату про допуск донотаріальної діяльності заінтересована особа повинна одержати в
Міністерстві юстиції України свідоцтво про право на заняття нотаріальноюдіяльністю.
Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю - це документ,що видається Міністерством юстиції України на підставі рішеннякваліфікаційної комісії нотаріату або Вищої кваліфікаційної комісії продопуск до нотаріальної діяльності та є підставою для призначення на посадудержавного нотаріуса або реєстрації приватної нотаріальної діяльності.
Порядок видачі такого свідоцтва регулює Положення, затверджене наказом
Міністерства юстиції України від 20 січня 1994 р.., Зі змінами, внесенимизгідно з наказом Міністерства юстиції від 25 грудня 1997 р.
Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бутивидане тільки громадянинові України, який має вищу юридичну освіту, пройшовстажування та склав кваліфікаційний іспит.
Для одержання свідоцтва необхідно подати до Міністерства юстиції
України заяву, до якої долучається рішення кваліфікаційної комісіїнотаріату або Вищої кваліфікаційної комісії, якщо іспит було складеноповторно, а також документ банківської установи про внесення плати завидачу свідоцтва. 3 поданням заяви пред'являється документ, який посвідчуєособу заявника.
Заява має бути розглянута протягом місяця від дня її подання.
Розглянувши заяву, Міністерство юстиції України може винести тривідповідні рішення: про видачу свідоцтва, про відмову у видачі свідоцтва чипро залишення заяви без розгляду.
Якщо всі вимоги щодо видачі свідоцтва про заняття нотаріальноюдіяльністю виконано, а Міністерство юстиції дійде висновку про можливістьзаняття заявника нотаріальною діяльністю, то виноситься рішення про видачутакого свідоцтва. Свідоцтво має встановлену законом форму і міститьвказівку про те, хто одержує це свідоцтво і що воно є підставою дляпризначення на посаду державного нотаріуса або реєстрації приватноїнотаріальної діяльності.
Відмова у видачі свідоцтва можлива в тих випадках, коли на моментзвернення із заявою виникли обставини, які взагалі перешкоджають видачісвідоцтва, а усунути їх не можна. У Положенні про порядок видачі свідоцтванаведено підстави, що дають можливість застосування цього повноваження. Це,зокрема, втрата особою громадянства України, винесення щодо неїобвинувального вироку, який набрав чинності, винесення ухвали прозастосування примусових заходів медичного характеру, що набрала законноїсили, винесення рішення, що набрало законної сили, про обмеженнядієздатності особи, про визнання її недієздатною, а також інші підстави,передбачені Законом України "Про нотаріат".
Важливою гарантією захисту прав особи, яка бажає зайнятисянотаріальною діяльністю, є її право оскаржити відмову у видачі свідоцтва досуду. Така скарга подається до суду в місячний строк від дня одержаннявідмови і розглядається в порядку провадження, що виникає з адміністративно -правових відносин (статті 248-248 ЦПК України).
Залишення заяви про видачу свідоцтва без розгляду можливе тоді, коливиникли обставини, які на цей момент перешкоджають видачі свідоцтва, аленадалі їх можна буде усунути. Такою обставиною є неподання всіх необхіднихдокументів для видачі свідоцтва, передбачених п. 3 Положення. Це може бутирішення кваліфікаційної комісії або документ про внесення плати за видачусвідоцтва. Після подання вказаних документів розгляд справи поновлюється.
За видачу свідоцтва необхідно внести відповідну плату на рахунок
Міністерства юстиції України.
Розмір плати за видачу свідоцтва про право на заняття нотаріальноюдіяльністю встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 22лютого 1994 р.., зі змінами, внесеними згідно з постановою КМ від 8 червня
1996 р. Встановлено плату за видачу такого свідоцтва в розмірі десятинеоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за видачу його дубліката --в розмірі 50% цієї суми.
Від плати за видачу свідоцтва про право на заняття нотаріальноюдіяльністю звільняються нотаріуси, які на день набрання чинності Законом
України "Про нотаріат" працювали в державних нотаріальних конторах, а такожпосадові особи Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції
Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, управліньюстиції обласних, Київської та Севастопольської міських державнихадміністрацій, робота яких безпосередньо пов'язана з керівництвом іконтролем за діяльністю нотаріату.
Виходячи з того, що кожна особа, яка має намір зайнятися нотаріальноюдіяльністю, повинна отримати для цього свідоцтво, то припиненнянотаріальної діяльності обумовлюється анулюванням такого свідоцтва.
Анулювання свідоцтва щодо як державних, так і приватних нотаріусіввирішується Міністерством юстиції України. Це можливо як з власноїініціативи нотаріуса, так і за поданням відповідного управління юстиції.
Власна ініціатива - це волевиявлення самого нотаріуса на припиненнянотаріальної діяльності з особистих обставин, що їх він має вказати в своїйзаяві про анулювання свідоцтва.
Реалізація інших підстав анулювання свідоцтва залежить від дійвідповідного управління юстиції і настає незалежно від волі нотаріуса.
Передбачені законодавством підстави анулювання свідоцтва за поданнямуправління юстиції (ст. 12 Закону України "Про нотаріат") спрямовано назабезпечення належного порядку вчинення нотаріальних дій; їх реалізація даєможливість усунути від нотаріальної діяльності тих нотаріусів, якіпорушують закон або через об'єктивні, незалежні від них обставини не можутьпроводити цю діяльність.
Найпершою підставою анулювання свідоцтва є втрата нотаріусомгромадянства України чи виїзд за межі України на постійне місце проживання,бо тільки громадянин України може бути нотаріусом, а виїзд за межі Українина постійне місце проживання робить нереальним заняття такою діяльністю натериторії України.
Вчинення нотаріусом злочину і винесення проти нього обвинувальноговироку, який набрав чинності, також є підставою для анулювання свідоцтва,оскільки нотаріусом може бути особа, яка не має судимості.
Підставою для анулювання свідоцтва є винесення ухвали про застосуваннядо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала законноїсили. Це може бути тоді, коли нотаріус учинив суспільно небезпечне діяння встані неосудності або в стані осудності, але захворів до винесення вирокуна душевну хворобу (ст. 13 КК України). Такими заходами буде поміщення упсихіатричну лікарню.
Винесення постанови про припинення кримінальної справи щодо нотаріусаз нереабілітуючіх підстав також є обставиною, за якою анулюється свідоцтво.
Нереабілітуючі підстави - такі підстави, коли винність нотаріуса увчиненні злочину підтверджена зібраними у справі доказами, але через певніпередбачені законом обставини він звільняється від кримінальноївідповідальності. Це, наприклад, зміна ситуації, внаслідок чого вчиненедіяння втрачає характер суспільно небезпечного, притягнення нотаріуса доадміністративної відповідальності, передача матеріалів до товариськогосуду, закінчення строку давності притягнення до кримінальноївідповідальності, акт амністії, акт помилування і т. ін.
В усіх цих випадках до уваги береться той факт, що нотаріус учинивзлочин, але за певних обставин звільняється від кримінальноївідповідальності.
Якщо нотаріус зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами іцим ставить себе і свою сім'ю в тяжке матеріальне становище, то за рішеннямсуду, він визнається обмежено дієздатним, а таке рішення, що набралозаконної сили, є підставою анулювання свідоцтва. Нотаріус, обмежений усвоїй дієздатності, не може обіймати таку посаду, де потрібнін
