Контрольна робота

з дисципліни: "Цивільне право"

студентки економічного факультету групи: ОА-97-1З

Лапцова Марина Леонідівна

м. Кременчук, вул. Московська, 41-14

№ зал. книжки 974139

Організація евакуаційних заходів.

В умовах неповного забезпечення захисними спорудами у містах та іншихнаселених пунктах, які мають об'єкти підвищеної небезпеки, а також увоєнний час, основним способом захисту населення є евакуація і розташуванняйого у позаміській зоні.

евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, щознаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечногорадіоактивного забруднення, хімічного ураження, в районах прогнозованоговиникнення локальних збройних конфліктів у 50-кілометровій прикордоннійсмузі, в районах виникнення стихійного лиха, великих аварій і катастроф
(якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'юлюдини).

Залежно від обстановки, яка склалася на час НС, може бути проведеназагальна або часткова евакуація населення.тімчасового або безповоротногохарактеру.

Загальна евакуація проводиться в окремих регіонах за рішенням Кабінету
Міністрів України для всіх категорій населення і планується на випадок:

- небезпечного радіоактивного забруднення навколо АЕС (якщо виникаєбезпосередня загроза життю та заподіянню шкоди здоров'ю населення, якепроживає в зоні ураження);

- загрози катастрофічного затоплення місцевості з чотірігодіннімдобіганням проривної хвилі;

- загрози або виникнення збройного конфлікту в районах 50-кілометровоіприкордонної смуги.

Часткова евакуація здійснюється, як правило, в умовах переведення зарішенням Кабінету Міністрів України системи захисту населення і територійна воєнний стан до початку застосування агресором сучасних засобівураження, а в мирний час - у разі загрози або виникнення стихійного лиха,аварії, катастрофи.

Під час проведення часткової евакуації завчасно вивозиться незайнятих увиробництві і сфері обслуговування населений: студенти, учні навчальнихзакладів, вихованці дитячих будинків, пенсіонери та інваліди, якіутримуються у будинках для осіб похилого віку, разом з викладачами тавихователями, обслуговуючим персоналом і членами їхніх сімей.

У мирний час евакуація населення планується на випадок:

- загальної аварії на атомній електростанції;

- усіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин;

- загрози катастрофічного затоплення місцевості;

- великих лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів та іншихгеофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожуютьнаселеним пунктам.

Організоване здійснення евакуації,-запобігання проявам паніки інедопущення загибелі людей своєчасно забезпечується шляхом:

- завчасного планування евакуації населення;

- визначення зон, придатних для розміщення евакуйованих;

- підготовки уповноважених органів управління з питань надзвичайнихситуацій та цивільного захисту населення до виконання евакуаційних заходів;

- організації оповіщення керівного складу і населення про початокевакуації;

- організації управління евакуацією;

- життєзабезпечення евакуйованого населення у районах позаміськоїзони;

- навчання населення діям під час проведення евакуації. Метоюпланування і здійснення евакуаційних заходів є:

- зменшення ймовірних втрат населення;

- збереження кваліфікованих кадрів спеціалістів;

- забезпечення стійкого функціонування об'єктів економіки;

- створення угрупування сил і засобів захисту в позаміській зоні зметою проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередкахнадзвичайних ситуацій в особливий період.

евакуаційні заходи при загрозі та виникненні НС здійснюються зарішенням місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад,уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захистунаселення відповідного рівня.

Евакуація населення здійснюється комбінованим способом, якийпередбачає у мирний час вивезення основної частини населення з міст інебезпечних районів усіма видами наявного транспорту, а у воєнний час --транспортом, який не передається до складу Збройних Сил України, упоєднанні з виведенням найбільш вітрівалої частини населення пішки.

підселення евакуйованих проводиться з розрахунку наявної житловоїплощі в позаміській зоні.

Для забезпечення евакуйованого населення житлом використовуютьсяквартири і будинки місцевих жителів (ущільнення), а також пансіонати,санаторії, будинки відпочинку, дитячі і трудові табори, туристичні бази,дачні кооперативи (будинки).

Райони розміщення евакуйованого населення визначаються з урахуванням:

- створення умов для продовження виробничої діяльності господарськихоб'єктів у місті;

- належної бази для розміщення господарських об'єктів, які переносятьсвою діяльність у заміську зону;

- забезпечення умов для створення угрупування сил цивільної оборони
(Ідо);

- наявності житлового фонду;

- зв'язків господарських об'єктів з сільськими господарствами, щосклалися;

- підвезенням робочих змін у місто і назад протягом не більше 4 годин.

У випадку, коли в позаміських районах області неможливо повністюрозмістити все евакуйоване населення, частина його може бути розселили усільських районах сусідніх областей. При цьому всі заходи, пов'язані зрозселенням міського населення в сільських районах інших областей,погоджуються з відповідними органами влади і вищими начальниками цивільноїоборони.

Безпечне віддалення районів розміщення евакуйованого населеннявизначається з врахуванням економічного і воєнного значення категорійнихміст і географічних умов даної місцевості. Для кожного категорійного міставизначається найближча межа безпечної віддалі, яка складає:

- для міст особливої групи - 40-50 км.;

- для міст першої групи - ЗО-40 км.;

- для міст другої групи - 25-ЗО км.;

- для міст третьої групи - 20-25 км;

- для об'єктів особливої важливості (поза категорійнімі містами) -
15-20 км.

найдальша межа районів розміщення визначається з урахуванняммісцевості позаміської зони і транспортних можливостей.

Робітники і службовці господарських об'єктів, які продовжуютьпрацювати у воєнний час в категорійних містах, розміщуються у сусідніхрайонах заміської зони. Щоб забезпечити умови підвезення робочих змін нароботу і назад, кожному підприємству виділяються населені пункти,розташовані в одному районі, поблизу залізничних, автомобільних і воднихшляхів сполучення, що, забезпечують мінімальну витрату часу на проїздробочих змін у місто і назад.

Робітники і службовці господарських об'єктів, що переносять своюдіяльність у заміську зону, розміщуються поблизу виробничих баз, якістворюються, як правило, за районами розміщення робітників і службовцівпідприємств, що продовжують виробничу діяльність.

Для розміщення евакуйованих навчальних закладів, середніх спеціальнихнавчальних закладів, ПТУ, дитячих установ визначаються і закріплюютьсяприміщення навчальних закладів, клубів та інших придатних для цьогобудинків,

Члени сімей робітників і службовців господарських об'єктів, якіпродовжують свою виробничу діяльність в категорійних містах, підлягаютьрозміщенню, |, як правило, разом з головами сімей. Але через недостатнюмісткість районів евакуації, вони можуть розміщатіся у більш віддаленихпунктах, але на тих же евакуаційних напрямках. Ці питання вирішують обласніта районні органи управління ЦО, виходячи з конкретних умов і реальнихможливостей.

- У найвіддаленіші райони евакуюють робітники і службовці тихгосподарських об'єктів, які припиняють свою виробничу діяльність у воєннийгодину, а також все непрацездатна та незайнятим у виробничій діяльностінаселення.

Для евакуації робітників і службовців, які продовжують роботу вкатегорійних містах і підвезення робочих змін на роботу, в першу чергу,виділяються приміські та пасажирські потяги.

Автомобільний транспорт, що призначений для евакуації населення,формується в автомобільні колони, які закріплюються за маршрутами. Прицьому не допускаються автомобільні евакоперевезення на великі відстані,особливо на тих напрямах, де достатньо розвинуті залізничні або водні шляхисполучення.

Автомобільний транспорт сільських районів використовується, длявивезення евакуйованих із станцій, портів і пристаней висадження до місцьрозселення.

На річкових судах перевозяться перш за все робітники, службовціпідприємств та установ водного транспорту, а також об'єктів, які розміщеніпоблизу портів, пристаней і причалів та члени їх сімей.

Повітряний транспорт використовується переважно для вивезення надалекі відстані урядових органів; співпрацівників наукових установ,конструкторських бюро з унікальною апаратурою, діяльність яких переноситьсяу нові райони.

Значна частина населення може виводитися пішки. Пішим порядком, якправило, евакуація планується на відстань добового переходу (30-40 км).
Виведення населення пішки організовується колонами по дорогах, які невикористовуються для інших перевезень, або за позначений маршрутами іколонами шляхами.

Для організованого руху піших колон розробляються схеми маршрутів, наяких вказуються:

- склад колон;

- маршрут руху;

- вихідний пункт;

- пункти регулювання руху і час їх проходження;

-райони і тривалість привалів;

- медичні пункти та пункти обігрівання;

- проміжний пункт евакуації (ППЕ);

- порядок і терміни виведення (вивезення) колон з цього пункту в районпостійного розміщення;

- сигнали управління та оповіщення. Чисельність піших колонколивається від 500 до 1000 осіб. Швидкість руху колон на маршруті складаєв межах 4-5 км/год., а дистанція між колонами - до 500 м. Під часпроходження маршу через кожні 1 -1,5 год. руху роблять невеликі привалтривалістю 10-15 хв., а на початку другої половини добового переходувлаштовують великий привал на 1-2 год., як правило, за межами зони можливихруйнувань.

- Для населення, райони розміщення якого розташовані на великійвідстані, передбачаються проміжні пункти евакуації (ППЕ), які розміщуютьсяза межами зон можливих руйнувань. На ППЕ організовується реєстраціяприбулих (як правило, пішим порядком), тимчасове їх розміщення,забезпечення їжею, водою, Укриття в захисних спорудах та подальшу відправку
(транспортом) до районів постійного, розміщення.

Закінченням евакуації вважається час виведення (вивезення) за межі зонможливих сильних руйнувань і зон затоплення всього населення, завиключенням працюючих змін, які продовжують роботу в містах.

Для виконання евакуаційних перевезень органи управління Цивільноїоборони разом із транспортними органами планують використання усіх видівтранспорту протягом короткого часу і складають розрахунки на вивезеннянаселення за групами в більш довготривалі терміни.

Для проведення евакозаходів у стислі терміни розробляються спеціальніграфіки, які забезпечують максимальне використання можливостей усіх видівтранспорту і які передбачають початок вивезення населення з будь-якоїгодини доби.

Транспорт розподіляється за еваконапрямкамі і видами перевезень,підвезенням робочих змін, евакуацією матеріальних цінностей.

Для проведення евакозаходів у більш тріваліші терміни складаютьсярозрахунки на вивезення кожної підгрупи населення, не зайнятого в сферівиробничої діяльності та сфері обслуговування, зокрема, без порушеннядіючих у мирний час графіків руху, виходячи з середньодобових можливостей,які використовуються для евакуації різними видами транспорту.

Організацією проведення евакуаційних заходів займаються начальники іштаби цивільної оборони міста, міських районів і господарських об'єктів.
Безпосередньо здійснюють евакозаході спеціально організовані підрозділимісцевих органів державної виконавчої влади. Для проведення евакуаціїнаселення на допомогу штабам цивільної оборони створюються евакуаційніоргани.

До них належать:

- обласні, міські, районні та об'єктові евакокомісії;

- евакуаційні комісії міністерств, відомств, організацій та установ;

- збірні евакуаційні пункти (ЗЕП);

- приймальні евакокомісії (ПЕК) та приймальні евакуаційні пункти
(Пеп);

- пункти посадки і висадки, а також проміжні пункти евакуації (ППЕ);
Евакуаційні та евакопріймальні комісії є відповідними органами державної влади, керівники господарських об'єктів несуть повну відповідальністьза виконання всього комплексу заходів з евакуації населення і за всебічнезабезпечення цих заходів.

Склад комісії призначається органами державної влади всіх рівнів, а наоб'єктах - наказами і розпорядженнями їх керівників. Евакуаційні таевакопріймальні комісії очолюють заступники держадміністрацій, а наоб'єктах - заступники керівників.

ЗЕП призначені для зібрання, реєстрації населення, що евакуюється ідля відправлення його на пункти посадки. Вони розгортаються поблизузалізничних станцій, платформ, портів, пристаней у місцях, які забезпечуютьумови зібрання підготовки і посадження людей на транспорт.

Кожному збірному евакопункту прівласнюється порядковий номер, до ньогоприписують найближчі об'єкти, установи та організації, а також населенняжитлово-експлуатаційних контор.

Для організації приймання і розміщення міського населення, щоевакуюється, а також постачання його усім необхідним, створюютьсяприймальні евакуаційні комісії (ПЕК) та приймальні евакуаційні пункти (Пеп)сільських районів.

На Пеп покладається: зустріч населення, що прибуває на пункти висадкита організоване відправлення людей до місць розквартирування.

Використана література.

1. В.Г. Атаманюк, Л.Г. Ширше, М.І. Єкімов - Цивільна оборона

2. А.Т. Алтунін - Цивільна оборона

3. А.П. Дуріков - Оцінка радіаційної небезпеки на об'єкті народного господарства.