Поняття та види зобов&#39;язань

Поняття та види зобов'язань

ПЛАН

Введення
.................................................. .......................... .................................................. ... 2 стор
I. Поняття зобов'язань
............................................. ............................. .................. ..... 4 стор
II. Окремі види зобов'язань
............................................ .............................. .... 7 стор
1. Купівля-продаж
.................................................. .......................... ....................................... 7 стор
1.1.1 предмет договору купівлі-продажу
.................................................. .......................... ..... 8 стор
1.1.2 кількість товару
.................................................. .......................... ............................. 10 стор
3 асортимент товару
............................................ .............................. ................. ............ 10 стор
4 якість товару
............................................ .............................. ................. .................. 11 стор
5 комплектність товар ............................................... ...................... ......................... ....... 12 стор
6 обов'язки покупця
............................................ .............................. ................. .... 12 стор
1.2.Отдельние види договору купівлі-продажу
.................................................. .................. 14стор
1 роздрібна купівля-продаж
.......................................... ................................ ............... ... 14 стор
2 поставка товарів
............................................ .............................. ................. ................ 15 стор
3 поставка товарів для державних потреб
......................................... .................... 16 стор
4 контрактація
............................................. ............................. .................. ..................... 18 стор
5 енергопостачання
............................................. ............................. .................. ............... 18 стор
6 продаж нерухомості
............................................ .............................. ................. ..... 19 стор
7 продаж підприємства
............................................ .............................. ................. ....... 20 стор
2. Мена
.................................................. .......................... .................................................. ..... 21 стор
3. Дарування
.................................................. .......................... .................................................. 22 стор
4. Рента і довічне утримання з коштом
.................................................. ... 24 стор
5. Оренда
.................................................. .......................... .................................................. .. 24 стор
5.1.Отдельние види оренди
.................................................. .......................... ..................... 28 стор
1. прокат
.............................................. ............................ ................... .............................. 28 стор
2. оренда транспортних засобів
............................................ .............................. ........... 29 стор
3. оренда будівель і споруд
........................................... ............................... ............. 30 стор
4. оренда підприємств
............................................. ............................. .................. ........ 30 стор
5. фінансова оренда (лізинг)
.......................................... ................................ .............. 31 стор
6. Наймання житлового приміщення
............................................ .............................. ................. ..... 32 стор
6. Безоплатне користування
............................................. ............................. .................. . 33 стор
7. Підряд
.............................................. ............................ ................... .................................. 33 стор
8.1. Окремі види підряду
.................................................. .......................... ................... 38 стор
1. побутової поспіль
............................................. ............................. .................. ............... 38 стор
2. будівельний підряд
............................................. ............................. .................. ...... 39 стор
3. підряд на виконання проектних та вишукувальних робіт
...................................... 41 стор
4. підрядні роботи для державних служб
.......................................... ............... 42 стор
Висновок
.................................................. .......................... ............................................... 43 стор
Список використовуваного нормативного матеріалу і літератури
................................. 45 стр.

Введення

22 грудня 1995 Державною Думою прийнята частина друга
Цивільного кодексу Російської Федерації. Вона присвячена окремим видамзобов'язань. Перш за все, це зобов'язання, що виникають на основічисленних договорів, а також односторонніх дій учасниківмайнових відносин. Крім того, сюди включені правила прозобов'язання, що виникають у зв'язку із завданням майнової шкоди абовнаслідок безпідставного збагачення, що є, по суті,наслідками вчинення певних цивільних (майнових)правопорушень.

Іншими словами, її предмет складають вельми різноманітні відносини,оформляють передачу майна (в економічному сенсі - перехід товарів)від одних осіб до інших, тобто майновий оборот у власному розумінніслова. Юридичне поняття майнового обороту опосередковуєекономічну категорію ринку. Тому правила частини другої нового ЦК посуті і є правила про майновий обороті (щодо регулювання ринку), а самзакон є основним законом ринку, свого роду "конституцією ринковогообороту ".

Правила частини другої ГК тісно пов'язані з нормами частини першої. Вонигрунтуються на загальних положеннях Кодексу про те, як повинні будуватисямайнові відносини, хто саме і за яких умов може бути їхучасником (громадяни, юридичні особи, публічно-правові освіти),які саме об'єкти і в силу якого правового режиму стають предметомвідповідних угод. У частині першій ГК вміщено й загальні положення провсіх зобов'язаннях і договорах, що становлять окрему частину Кодексу. Зцієї точки зору можна сказати, що частина друга ГК складають спеціальніправила зобов'язального права, що належать до особливої частини (маючи,однак, на увазі, що мова йде про особливу частини лише зобов'язального,але не всього цивільного права).

Положення про окремі види зобов'язань, що містяться в частині другій
ГК, послідовно розвивають і продовжують загальні початки (принципи)цивільно-правового регулювання, закріплені частиною першою Кодексу.
Найбільш важливими тут є принципи свободи договору ібезперешкодного здійснення цивільних прав п. 1 ст. 1, ст. 421.
Стаття 421. Свобода договору

1. Громадяни та юридичні особи вільні в укладанні договору.

Примушування до укладення договору не допускається, за винятком випадків,коли обов'язок укласти договір передбачена цим Кодексом,законом або добровільно прийнятим зобов'язанням.

Грунтуючись на них, законодавець закріпив диспозитивний характербільшості правил про окремі види договорів, що дає сторонамможливість самим вибрати найбільш підходящий і доцільний варіантповедінки (який визначається законом лише у випадку, коли самі учасникине встановлять для себе інше правило). Оскільки на них лягає і ризикможливих несприятливих наслідків такого рішення, потрібно ретельнопродуманий вибір, що базується передусім на глибокому вивченніможливостей, наданих законом.

Слід підкреслити, що відповідно до норм п. 1 ст. 8 та п. 2 ст.
421 ЦК цивільні права і обов'язки виникають з договорів та іншихугод, як прямо визначених законом, так і не передбачених ним, але несуперечать йому (відповідних загальним засадам і змісту цивільногозаконодавства). Тому частина друга ГК, незважаючи на свій значнийобсяг, зовсім не містить вичерпного (закритого) переліку договорів.
Учасники майнового обороту можуть укладати і інші договори,відповідають названим критеріям, зокрема змішані договори, які містятьелементи різних договорів п. 3 ст. 421.

Важливо відзначити також, що частина друга ГК в єдиній системі регулюєдоговори, які полягають як між громадянами, так і між підприємцямиабо з їх участю. Мова йде як про договори, учасниками яких можутьбути тільки підприємці (наприклад, договори купівлі-продажу або орендипідприємств та інших майнових комплексів, договори фінансування підпоступку грошової вимоги і комерційної концесії і т. д.), так і продоговорах, в яких підприємці виступають однієї зі сторін (наприклад,договір довірчого управління майном, банківські операції та ін.) Тимсамим конкретизовано правило п. 1 ст. 2 ГК, що відноситься до предметуцивільного права відносини між особами, що здійснюютьпідприємницьку діяльність, або з їх участю.

Тому що зустрічаються іноді міркування про існування якогосьособливого "підприємницького" ( "комерційного") права позбавлені не тількитеоретичних, але і законодавчих підстав. Підприємницькі договори
- Безперечна складова частина предмета цивільно-правового (приватно -правового) регулювання.

Разом з тим правила частини другої ГК мають досить послідовну ічітку соціальну спрямованість. У багатьох випадках вони підвищують правовігарантії захисту інтересів громадян-споживачів, а іноді фактично вводятьїх заново (наприклад, у договорах енергопостачання і банківських угодах).
Саме цю мету переслідують і імперативні норми закону. Досить наочно вонапроявляється в регламентації зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю,здоров'ю або майну громадян, істотно розширила можливості захиступотерпілих.

Кодекс спирається також на наявність антимонопольних заборон і заборонзловживання економічним становищем (особливо при регулюваннібанківських угод, комерційного посередництва, концесійних договорів).
Враховується необхідність участі в обороті федеральної держави іінших публічно-правових утворень, перш за все шляхом встановленняспеціальних правил про державні контракти в галузі постачання,підрядів і деяких інших договорів, а також додаткового ліцензуванняокремих видів діяльності.

Особливу увагу Кодекс приділяє захисту інтересів учасниківмайнового обороту від різних зловживань і шахрайства. УЗокрема, ГК різко звужує і ставить під жорсткий контроль раніше практичнонеобмежені можливості збору грошових та інших майнових внесків згромадян і юридичних осіб ст. 835, забороняє за загальним правилом робитигроші самостійним об'єктом договору довірчого управління, вводитьдодаткові заходи відповідальності та інші способи забезпечення правкредиторів щодо окремих категорій боржників (бо останні, будучизобов'язаними виконувати певні зобов'язання, нерідко ухиляються відцього, створюючи ситуації взаємних неплатежів і навіть безслідно зникаючи зринку). Не випадково тому правила ГК тепер захищають інтереси першвсього кредитора - сторони, на користь якої має пітивідповідне виконання.

Подібно до частини першої Кодексу частина друга також виконує виключноважливу роль у формуванні нової системи сучасного вітчизняногоцивільного законодавства. З введенням її в дію втрачають чинністьбагато хто свідомо застарілі акти колишнього правопорядку, причому не тількизакони (зокрема, великий розділ ЦК РРФСР 1964 року), а й величезнекількість підзаконних, в тому числі відомчих нормативних актів,розрахованих на зовсім інші умови господарювання і ніяк нещо відповідають завданням захисту інтересів учасників сучасного майновогообороту. Поряд з цим Кодекс передбачає прийняття на базі закріпленихв ньому норм деяких спеціальних законів, покликаних деталізуватиположення ЦК.

Поняття зобов'язання

Найбільшою підгалузь цивільного права єзобов'язальне право. Правові норми, що містяться в ньому, регулюютьшироке коло суспільних відносин, пов'язаних з придбанням товарів увласність, здачею майна в оренду, задоволенням потребгромадян у житло, спорудою виробничих і соціально-культурнихоб'єктів, перевезенням вантажів, пасажирів і багажу, наданням послуг,кредитуванням і розрахунками, страхуванням, спільною діяльністю,використанням творів науки, літератури і мистецтва, охороною життя,здоров'я та майна громадян і майна юридичних осіб і т.д.

Цивільно-правові зобов'язання різноманітні і мають широкезастосування у всіх галузях господарського життя.

Стаття 307. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення

1. В силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користьіншої особи (кредитора) певну дію, як-то: передати майно,виконати роботу, сплатити гроші тощо, або утриматися відпевної дії, а кредитор має право вимагати від боржникавиконання його обов'язків.

2. Зобов'язання виникають з договору, внаслідок заподіяння шкоди і зінших підстав, зазначених у цьому Кодексі

Стаття 308. Сторони зобов'язання

1. У зобов'язанні як кожної з його сторін - кредитора абоборжника - можуть брати участь одна або одночасно кілька осіб.

Недійсність вимог кредитора до одного з осіб, що беруть участь взобов'язанні на боці боржника, так само як і закінчення строку позовноїдавності за вимогою до такої особи, самі по собі не зачіпають йоговимог до решти цих осіб.

2. Якщо кожна із сторін за договором несе обов'язок на користь іншоїбоку, вона вважається боржником іншої сторони в тому, що зобов'язана зробитина її користь, і одночасно її кредитором у тому, що має право від неївимагати.

3. Зобов'язання не створює обов'язків для осіб, які не беруть участь у ньому вяк сторін (для третіх осіб).

У випадках, передбачених законом, іншими правовими актами абоугодою сторін, зобов'язання може створювати для третіх осіб права встосовно однієї або обох сторін зобов'язання.

Цивільно-правове зобов'язання є певноюправовідносини, в силу якого одна особа (боржник) зобов'язана вчинити накористь іншої особи (кредитора) певну дію (передати майно,виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися від неї, акредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Однак для характеристики зобов'язання недостатньо вказівки наобов'язки боржника і права кредитора. Основним обов'язкомплатника податків є своєчасна і повна сплата податків, адержава в особі податкових органів має право вимагати від нього неухильноговиконання цього обов'язку і застосувати заходи відповідальності у вигляді штрафуу разі її порушення. Проте правовідносини, що складаються міжподатковими органами та платниками податків, не можуть бути визнанізобов'язанням. Більш того, норми цивільного законодавства не підлягаютьзастосування до податкових та інших фінансових відносин (п. 3 ст. 2 ЦК).

Справа в тому, що податкові, фінансові та адміністративні відносини,засновані на владному підпорядкуванні однієї сторони іншій, не можуть входити досферу цивільно-правового регулювання. Як уже зазначалося, предметомцивільного законодавства є майнові та пов'язані з нимиособисті немайнові відносини, засновані на рівності, автономії волі імайновій самостійності їх учасників. Дане положення повноюмірою відноситься і до цивільно-правових зобов'язань.

Чим відрізняється зобов'язання від інших цивільно-правових відносин,наприклад правовідносин власності, які також засновані на рівності,автономії волі і майновій самостійності їх учасників? Першза все тим, що в зобов'язанні відбивається динаміка окреслених громадянськихправ і обов'язків, причому обов'язки однієї сторони здійснити зазначенідії протистоїть право інший вимагати її виконання. Томугромадянські права, що виникають із зобов'язання, носять відноснийхарактер, їм завжди протистоять обов'язки конкретної особи, від якогоможна вимагати їх виконання. Право власності - абсолютне право.
Праву власника протистоїть обов'язок всіх, хто має з нимвідносини, утриматися від дій, які зазіхають на право власності абощо порушують його. Таким чином, дотримання права власності будь-якогоособи вимагає від інших осіб бездіяльності. Лише власник може діятиз метою реалізації своїх правомочностей щодо володіння, користування і розпорядженнясвоїм майном (ст. 209). Право власності фіксує статикумайнових прав, визначаючи майновий статус учасниківправовідносин.

Зобов'язання завжди має певний суб'єктний склад (сторонизобов'язання): боржник - особа, яка зобов'язана передати майно, виконатироботу, надати послугу, здійснити інші дії, і кредитор - особа, якамає право вимагати від боржника виконати його обов'язок. Однак це лишенайпростіша модель зобов'язального правовідносин (одностороннійзобов'язання). У реальному майновому обороті використовуються, як правило,більш складні конструкції зобов'язання: по-перше, на боці якборжника, так і кредитора можуть знаходитися кілька осіб; в??-друге,переважають двосторонні зобов'язання, коли обидві сторони виступають вяк боржника в одному зобов'язанні і одночасно є кредиторомпо іншому. За принципом двостороннього зобов'язання побудовані практичновсі договірні зобов'язання у сфері підприємництва. Наприклад, задоговором купівлі-продажу товарів продавець зобов'язаний передати покупцеві товар,але разом з тим він має право вимагати від покупця сплати ціни за нього. Усвою чергу, покупець має право вимагати від продавця передачі йому товару,передбаченого договором, і в той же час він зобов'язаний забезпечити йогоприйняття та оплату. Якщо кожна із сторін за договором несе обов'язок укористь іншої, вона вважається її боржником у тому, що зобов'язана зробити длянеї, і одночасно її кредитором у тому, що має право від неї вимагати
(ст. 308).

Договірні зобов'язання можуть носити змішаний характер, коли в одномудоговорі поєднуються умови, властиві різним договірним зобов'язанням.
Прикладом у цьому відношенні можуть служити договори, за допомогою якихкомерційні організації кредитують один одного сировиною, матеріалами та іншимиматеріальними цінностями. Такі договори несуть у собі елементи кредитнихдоговорів у частині терміновості зобов'язання, повернення майна тощо,але в той же час і елементи зобов'язань, пов'язаних з купівлею-продажемтоварів (у відношенні якості, комплектності, кількості переданогомайна та ін.) За змішаним договорами кожна зі сторін може багаторазововиступати як боржником, так і кредитором за різними зобов'язаннями (п. 3ст. 421).

Широко застосовується у підприємницькій діяльності і такаконструкція, як зобов'язання на користь третьої особи, коли боржник зобов'язанийпровести виконання не кредитору, а вказаною в договорі третій особі,яка має право вимагати від боржника виконання зобов'язання на свою користь
(ст. 430 ЦК). За такої конструкції зазвичай будуються зобов'язання подоговору перевезення вантажів, згідно з яким перевізник зобов'язуєтьсядоставити довірений йому вантаж і вручити його в пункті призначенняуповноваженій особі (вантажоодержувачу), хоча стороною в договорі виступаєвантажовідправник (ст. 99 Основ 1991 року).

Ще більш складні зобов'язання виникають з субдоговоров, які знайшлишироке застосування у сфері капітального будівництва, а також орендинерухомого майна. Наприклад, при будівництві різних об'єктівсторона, яка виконує роботи (підрядник) має право залучати до виконаннядоговору інших осіб - субпідрядників. При цьому перед замовником підрядниквиступає в ролі генерального підрядника і відповідає перед ним за результатироботи, а перед субпідрядником - як замовник (ст. 92 Основ).

Як видно з наведених прикладів, договори є джереломвиникнення цивільно-правових зобов'язань. Разом з тим зобов'язаннявиникають і з інших підстав, передбачених законодавством, ніяк непов'язаних з договором.

Вони можуть виникнути внаслідок заподіяння шкоди (деліктнізобов'язання). Зміст такого зобов'язання становлять обов'язокособи, яка заподіяла шкоду особистості або майну громадянина (юридичноїособи), відшкодувати її в повному обсязі і відповідно право потерпілогоособи вимагати відшкодування заподіяної шкоди (ст. 126 Основ).

Зараз актуальне значення мають положення цивільного законодавствапро зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення (ст.
133 Основ). Боржником в такому зобов'язанні є особа, яка безвстановлених законодавством або угодою підстав придбало майноза рахунок іншої особи (кредитора) і тому зобов'язана повернути останньомубезпідставно отримане майно. Крім того, особа, безпідставноотримало майно, зобов'язана повернути або відшкодувати всі доходи, яківоно здобула або повинна була мати з цього майна. На сумубезпідставного грошового збагачення нараховуються відсотки за користуваннячужими коштами в розмірі середньої ставки банківського відсотка,що існує в місці знаходження кредитора.

У ряді випадків джерелом виникнення зобов'язань може служитисудове рішення, наприклад, у ситуації, коли на розгляд суду сторонамипередані розбіжності, що виникли при укладанні договору. За такихобставин умови договору (а отже, і відповідні зобов'язаннясторін) визначаються на підставі рішення суду (ст. 446 ЦК).

язання можуть виникнути також з угод, з актів державнихорганів і органів місцевого самоврядування у випадках, передбаченихзаконом, а також внаслідок інших дій і подій, з якими закон абоінший правовий акт пов'язує наступ цивільно-правових наслідків.

Необхідно відзначити, що загальна частина зобов'язального праваявляє собою найбільш традиційний інститут цивільного права,тому його оновлення в новому кодексі йшло в основному по шляхувдосконалення та уточнення раніше діючих норм, за виняткомположень про забезпечення виконання зобов'язань, що містять чимало новел,а також нового для російського законодавства підрозділу, присвяченогозагальними положеннями про договори.

Залежно від підстави виникнення всі зобов'язання поділяються надва типи:договірні зобов'язання;позадоговірні зобов'язання

Договірні зобов'язання виникають на основі укладеного договору, апозадоговірні зобов'язання припускають як свого заснування іншіюридичні факти. Зміст договірних зобов'язань визначається нетільки законом, але й угодою осіб, що беруть участь у зобов'язанні.
А зміст позадоговірних зобов'язань залежить тільки від закону абозакону і волі однієї із сторін у зобов'язанні. Юридична спільністьдоговірних зобов'язань дозволяє до того ж виділити значнекількість загальних норм права, рівною мірою застосовних до всіхчисленним і різноманітним договірним зобов'язанням. Сукупність цихправових норм утворює спільну частину інституту договірного права.

Усередині кожного типу виділяються окремі групи зобов'язань. Кожнагрупа зобов'язань складається з різних видів зобов'язань. Нарешті,конкретні види зобов'язань поділяються на підвиди і форми зобов'язань.

Таким чином, як договірні, так і позадоговірні зобов'язанняпідрозділяються на типи зобов'язань. Так, у рамках договірних зобов'язань,залежно від характеру опосредуемого ними переміщення матеріальних благ,виділяються наступні типи зобов'язань:зобов'язання по реалізації майна;зобов'язання з надання майна в користування;зобов'язання з виконання робіт;зобов'язання з перевезень;зобов'язання з надання послуг;зобов'язання за розрахунками і кредитування;зобов'язання зі страхування;зобов'язання по спільній діяльності;змішані зобов'язання

Всередині позадоговірних зобов'язань можна виділити дві групи:зобов'язання з односторонніх угод;охоронні зобов'язання

Розглянемо деякі види зобов'язань.

Окремі види зобов'язань

Купівля-продаж (ст. 454-491)

Договір купівлі -продажу - основний вид цивільно-правових зобов'язань,застосовуваних у майновому обороті. Тому не випадково положення,регулюють відносини, пов'язані з купівлею-продажем, відкривають частину другу
Цивільного кодексу Російської Федерації (ГК), присвячену окремими видамицивільно-правових зобов'язань.

Потреба в оновленні законодавства про купівлю-продаж очевидна. Уумовах вільного ринку неприйнятні що прийшли з "планового" минулогоправила обігу товарів, які містяться в Цивільному кодексі 1964 року,
Положеннях про поставки продукції і товаров1988 року, а також численнихположеннях, інструкціях і типових договорах, прийнятих свого часу
Держпостачу, Мінторгу та іншими відомствами Союзу РСР. Вимагаютьврегулювання і відносини, які в умовах жорстко регламентованоїекономіки просто не мали права на існування (наприклад, договірніціни, гарантійні терміни на товари, продаж підприємств).

Загальні положення ЦК, присвячені купівлі-продажу, повинні застосовуватисятакож до купівлі-продажу майнових прав, результатів інтелектуальноїдіяльності, фірмових найменувань, товарних знаків, знаків обслуговуваннята інших засобів індивідуалізації громадянина чи юридичної особи,виконуваних ними робіт або послуг, якщо інше не випливає із змісту абохарактеру відповідних прав або змісту об'єкта цивільних прав. Напродаж цінних паперів і валютних цінностей зазначені загальні положення про купівлю -продажу можуть розповсюджуватися, якщо законом не встановлено спеціальніправила їх продажу.

У тексті ГК розташовані норми, що встановлюють спеціальні правила вщодо окремих видів договору купівлі-продажу: договорів поставки,контрактації, енергопостачання, продажу нерухомості, продажу підприємств.
Необхідно відзначити, що в тексті ГК відсутня повна визначеннязазначених договорів. Враховуючи, що вони являють собою види договорукупівлі-продажу, у відповідних нормах вказується лише на специфічніознаки цих договорів, що дозволяють виділити їх в окремі види купівлі -продажу.

У Кодексі збережено традиційне визначення договору купівлі-продажу
(ст. 454), що виражає його незмінну суть: продавець зобов'язується передатитовар у власність покупця, а останній зобов'язується прийняти товар ісплатити за нього певну ціну. Кодекс виходить з того, що закон неможе і не повинен регламентувати кожен крок продавців і покупців.
Умови продажу, за загальним правилом, можуть бути визначені нимисамостійно. І тут можливі багатосторінкові тексти договорів,що є результатом ретельного узгодження. Мільйони продажівздійснюються в розрахунку на звичайні для всіх правила. Саме вони передбаченіу ГК на випадок, якщо сторони не вважатимуть за потрібне встановити для себе іншіумови продажу.

Єдина умова, яку сторони повинні в усіх випадкахобов'язково самі визначити при купівлі-продажу, - її предмет. За Кодексупитання про те, що продається і купується, вважається узгодженимсторонами, якщо з їхнього договору можна встановити найменування і кількістьтовару (ст.455). Решта умов, включаючи ціну і якість переданихтоварів, в принципі є визначених на основі критеріїв, введенихзаконом, і можуть особливо не обумовлено сторонами. Значна кількість норм
ГК присвячено тому, як визначаються асортимент, якість товарів,вимоги до їх тарі, упаковці, умови про терміни доставки, ціна і порядокрозрахунків. Відсутність у конкретному договорі спеціальних вказівок на ціумови не може служити підставою для визнання його неукладеним.

Предмет договору купівлі-продажу

Єдина істотна умова договору купівлі-продажу - предметдоговору.

Головний обов'язок продавця полягає в передачі покупцевітоварів, що є предметом купівлі-продажу, у строк, встановленийдоговором, а якщо такий строк не встановлений - відповідно доправилами про виконання безстрокового зобов'язання (ст. 314 ЦК). Якщо іншене визначено договором, продавець зобов'язаний передати покупцеві разом зтоваром приналежності речі, що продається, а також пов'язані з неюдокументи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо),передбачені законодавством та договором, одночасно з передачеюречі (ст. 456).

Договір купівлі-продажу може бути укладений з умовою про його виконаннядо суворо визначеного терміну. Це можливо, коли з його змістувипливає, що при порушенні терміну виконання покупець втрачає інтересдо договору. Продавець не має права проводити виконання за таким договором донастання або після закінчення терміну без згоди покупця і в томувипадку, якщо покупець не скористався правом на відмову від виконаннядоговору (ст. 457). Прикладом договору з умовою його виконання до строговизначеного терміну (навіть за відсутності посилання на те в тексті договору)може служити договір купівлі-продажу партії новорічних ялинок. Передачапродавцем такого товару покупцеві за межами новорічних святпозбавляється всякого сенсу.

Кодекс передбачає обов'язок продавця передати покупцю товарвільним від будь-яких прав третіх осіб. Виняток становлять лише ситуації,коли є згода покупця прийняти товар, обтяжений такими правами
(ст. 460). Маються на увазі випадки, коли продається майно раніше вжебуло передано в заставу, оренду або у відношенні цього майна встановленийсервітут тощо

Покупець, виявивши, що на придбане ним майно є праватретіх осіб, про які він не знав і не повинен був знати, може пред'явитипродавцю, не поставив його до відома щодо зазначенихобставин, вимога про зменшення ціни товару або про розірваннядоговору купівлі-продажу та відшкодування завданих збитків.

є предметом купівлі-продажу товар, відносно якогоіснують права третіх осіб, може виявитися витребуваних цими особами упокупця. Для подібних випадків Кодекс (ст. 462) встановлює правило,зобов'язує покупця, до якого пред'явлений позов про вилучення товару,залучити до участі в цій справі продавця. При цьому продавець не має прававідмовитися від участі в такій справі на боці покупця.

Невиконання покупцем обов'язки із залучення продавця до участіу справі про витребування товару третьою особою в певній ситуації можепослужити підставою для звільнення продавця від відповідальності передпокупцем. Це можливо, якщо продавець доведе, що, взявши участь усправі, він міг би запобігти вилученню проданого товару у покупця.

Момент виконання продавцем свого обов'язку передати товарпокупцеві визначається одним з трьох варіантів: по-перше, при наявності вдоговорі умови про обов'язок продавця по доставці товару - моментомвручення товару покупцеві, по-друге, якщо відповідно до договорутовар повинен бути переданий покупцеві в місці знаходження товару - моментомнадання товару в розпорядження покупця у відповідному місці, по -третє, у всіх інших випадках - моментом здачі товару перевізникові абоорганізації зв'язку.

Таким чином, терміном виконання зобов'язання повинна визнаватисядата документа, що підтверджує прийняття товару перевізником абоорганізацією зв'язку для доставки покупцю, або дата приймально-Сдаточногодокумента. Дата виконання продавцем свого обов'язку з передачі товарумає надзвичайно важливе значення, оскільки саме цією датою, якправило, визначається момент переходу від продавця до покупця ризикувипадкової загибелі або випадкового псування товару.

Кількість товару

Кількість підлягають передачі покупцеві товарів має визначатисяв договорі в певних одиницях виміру або грошовому вираженні. Разомз тим допускається можливість узгодження сторонами в договорі лишепорядку визначення кількості товару (п. 1 ст. 465 ЦК). Це важливовідзначити, оскільки кількість товару відноситься до істотних умовдоговору і його відсутність у договорі тягне за собою визнання договорунеукладеним.

У разі невиконання продавцем свого обов'язку за договором передатипокупцеві проданий товар покупець має право відмовитися від виконаннязобов'язань. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, якщоможливість такої відмови передбачена законом, тягне за собою розірваннядоговору, а покупець зберігає за собою право пред'явити до продавцявимога про відшкодування збитків.

Якщо ж продавцем не буде виконана обов'язок передати покупцевітовар, у якості якого виступає індивідуально-визначена річ,покупець має право вимагати з передачею йому вилучення цієї речі у продавця.
При цьому необхідно пам'ятати що міститься в ст. 396 ЦК. правило, згідно зякого відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання,звільняє боржника від виконання цього зобов'язання в натурі. Томупокупець повинен вимагати або передачі йому товару, або відшкодуваннязаподіяних збитків.

У разі порушення умови договору про кількість товарів покупецьмає право, якщо інше не визначено договором, відмовитися від переданихтоварів та їх оплати, а якщо вони оплачені, зажадати повернення грошей івідшкодування збитків.

Якщо ж продавець передасть покупцеві товари в кількості, що перевищуєзазначена в договорі, покупець може, якщо інше не передбаченододоговором, прийняти всю кількість, але за умови, що в розумний термінпісля отримання його повідомлення про надходження товарів у кількості,перевищує зазначену в договорі, продавець не розпорядиться відповіднимитоварами. У цьому випадку товари повинні бути оплачені покупцем за ціною,встановленої договором, якщо інша ціна не визначена угодою сторін.

Асортимент товарів

Договором купівлі-продажу може бути передбачено, що передачіпідлягають товари у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами,квітам та іншими ознаками (асортимент). Продавець за таким договором зобов'язанийпередати покупцеві товари в асортименті, погодженому сторонами (ст.
467).

Передача продавцем обумовлених договором товарів з порушеннямумови щодо асортименту дає покупцеві право відмовитися від їх прийняття іоплати, а якщо вони вже оплачені, зажадати повернення сплаченої грошовоїсуми і відшкодування збитків. Якщо ж продавець передасть покупцеві поряд зтоварами, асортимент яких відповідає договору, товари з порушеннямумов договору щодо асортименту, покупець має право за своїм вибором:прийняти товари в асортименті, переліченому в договорі, і відмовитися відінших товарів; відмовитися від усіх отриманих товарів; зажадатизамінити товари, що не відповідають умовам договору про асортимент,товарами в асортименті, передбаченому договором; прийняти всі переданітовари (ст. 468).

На практиці нерідко виникають ситуації, коли з істотизобов'язання з очевидністю випливає, що партія замовлених товарів повиннабути передана покупцеві в певному асортименті, однак саме умовапро це в договорі відсутнє. Тоді продавець може передати покупцевітовари в асортименті, виходячи з відомих йому на момент укладеннядоговору потреб покупця, або зовсім відмовитися від виконаннядоговору.

Товари, що не відповідають умовам договору про асортимент,вважаються прийнятими, якщо покупець у розумний строк після їх отримання неповідомить продавця про свою відмову від товарів.

Практично всі містяться в ГК правила, що регулюютьвзаємини продавця і покупця у випадках, коли не дотримуютьсяумови договору про асортимент товару, носять диспозитивний характер. Справав тому, що умова про асортимент суто договірне і має визначатисяугодою сторін. Важко уявити договір (в нормальному майновомуобороті), де немає умови про асортимент товарів, що купуються, що змусилоб обидві сторони керуватися диспозитивними правилами Кодексу. Однак,на жаль, таке трапляється.

Якість товару

Слідуючи вітчизняній і світовій практиці, Кодекс вводить жорсткігарантії якості і не підлягає обмеженню відповідальність продавця запорушення вимог до товарів. Безумовним є право покупця настягнення збитків, викликаних придбанням неякісного товару. Поряд зцим будь-який покупець може за своїм вибором вимагати або зменшеннякупівельної ціни, або безоплатного усунення н