ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

Факультет: юридичний

Кафедра: цивільно-правових

дисциплін

КУРСОВА РОБОТА

На тему:

Цивільно-правовий захист особистих немайнових прав громадян

м. Ірпінь
2002

Зміст

1. Поняття цивільно - правового захисту
1. Дискусійний підхід до визначення сутності цивільно - правового захисту

2. Відмінність правового захисту і правової охорони
3. Способи і засоби захисту цивільних прав

2. Захист права приватної власності
1. Сутність і засоби захисту права власності
2. Віндикаційний і негаторний позови
3. Зобовязально - правові засоби захисту права власності
4. Загальна характеристика інших засобів захисту права власності

3. Захист особистих немайнових прав
1. Передумови і правові основи захисту особистих немайнових прав в Україні
2. Характеристика способів захисту особистих немайнових прав

4. Захист прав інтелектуальної власності
1. Захист авторських і суміжних прав
2. Патентна і ліцензійна охорона прав на обєкти інтелектуальної власності

5. Цивільно-правові проблеми захисту особистих і майнових прав громадян в

Україні і можливі шляхи їх подалання

Висновки

Спісік використаної літератури
Додатки

Вступ

Цивілізоване суспільство не можливо уявити без наявності певних прав ісвобод ккожного його учасника, що забезпечують кожному можливість бутисамостійним субєктом суспільного житт. Держава зобовязана забезпечитиреалізацію і захист субєктівніх прав.
В умовах побудови правовї держав однією з гарантій прав і свобод учасниківцивільних відносин є правовий захист.

Метою даної роботи є висвітлення питання цивільно-правового захистуособистих і майнових прав громадян, реалізація права захисту в сучаснихумовах, прблеми, повязані з такою реалізацією, і можливі шляхи їхподалання.

Основними завданнями для розкриття мети роботи стануть:
1. визначення сутності цивільно - правового захисту і правової охорони взагалі, грунтуючись на думки з цього приводу багатьох вчених.
2. Характеристика основних способів і засобів захисту особистих і майнових прав громадян.
3. Розгляд цивільно-правового захисту права приватної власності, прав інтелектуальної власності, особистих немайнових прав, що діє в сучасних умовах в Україні.
4. Аналіз реальних проблем, що торкаються недосконалості правового режиму захисту цівільн їхніх прав громадян України, і вивчення можливих шляхів їх подалання.

Для того, щоб розглянути поставлені питання будемо керуватися діючоюнормативно - правовою базою з цих питань, зокрема будемо порівнюватіякістьїх висвітлення в діючому Цивільному кодексі України і пропозиції,висвітлені в проекті Цивільного кодексу, розглянемо якість спеціальногозаконодавства з питань цивільно-правового захисту і судово - арбітражноїпрактики; вівчемо думки експертів з цих питань на основі науковоїлітератури і періодичних видань, таких як журнали "Право України", "
Український правовий часопис "," Підприємство, господарство, право ", газет
"Бізнес - інформ", "Дзеркало тижня", "Юридичний вісник" тощо.

Отже, ми спробуємо праналізуваті данне питання, враховуючи реальнийступінь його розкриття в законодавсті україни і науковій літературі,зробимо висновки щодо ступеня його розкрітності і правового режимуреалізації в умовах побудови ринкового середовища господарювання іорієнтації україни до інтеграції у Європейське співтовариство.

1. ПОНЯТТЯ ЦИВІЛЬНО - ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ

1. Дискусійний підхід до визначення сутності цивільно - правового захисту

Права і свободи людини, інших учасників цивільних відносин, забезпечуютькожному можливість бути самостійним субєктом суспільного життя. Державазобовязана запезпечіті реалізацію і захист субєктівніх прав. Стосовногромадянина Конституція України визнає право кожного захищати свої права ісвободи, права і свободи інших людей від посягань, у тому числі посяганьвід представників влади або посадових осіб.
В умовах побудови правовї держави однією з гарантій прав і свобод учасниківцивільних відносин є правовий захист. Суть правового захисту в правовійлітературі трактується неоднозначно.
На думку Г. М. Стоякіна правовий захіт включає в себе три моменти:
. Видання норм, які встановлюють права та обовязки, визначають здійснення їх, захисту та застосування санкцій;
. Діяльність субєктів із здійснення і захисту своїх прав субєктівніх;
. Попереджувальна діяльність держави і громадських організацій, а також діяльність з реалізації правових санкцій.
До певної поведінки (повернути майно, сплатити неустойку) - реалізаціядержавного примусу органічно повязана з виконанням рішення, без чогоправовий захист не можна вважати таким, що відбувся. В. І.. Тертішніковзахистом права називає таке здійснення права та перетворення правовідносин,яке можливе лише з допомогою спеціального державного органу.
М. С. Малеїн вважає, що правовий захист - це система юридичних норм, якіспрямовані на запобігання правопорушенню та ліквідацію його наслідків.
С. С. Алексеєв додержується думки, що правовий захист - це державно --примусова діяльність, спрямована на поновлення порушеного права,забезпечення виконання юридичного обовязку.
З. В. Ромовська вважає, що "правовий захист-завжди акт, що вже відбувся".
У деяких випадках для реалізації заходу державного примусу достатньовинесення судового рішення. Оскільки в рішеннях про визнання права чирозірвання договору відповідач не прімушується до певної актівноїповедінкі,акт правосуддя і правовий захист збігаються у часі. Якщо ж відповідачприсуджується
Для досягнення правового захисту необхідна певна процедура. Тому особливезначення має результат цієї дільності, який виражений в акті відповідногодержавного органу [1].
Сістематізуючі вище сказане, ми зробимо висновок щодо поняття "цивільно --правовий захист ":
1. Це система правових засобів, спрямованих на забезпечення та здійснення відповідних цивільних прав;
2. Система юридичних норм, спрямованих на попередження правопорушень та усунення їх наслідки;
3. Це діяльність суду чи інших юрісдікційніх органів із попередження та відновлення порушеного права.

2. Відмінність правового захисту і охорони правовї

Правовий захист нерозривно повязаний з правовою охороною. Проте, це різнікатегорії. Різниця ціз зрозуміти визначені в законі. Так у ст. 5 Цивільногокодексу України (далі ЦКУ) йдеться про охорону цивільних прав, а ст. 6 --про захист та способи захисту цивільних прав.
Вирішуючи проблему змісту правового захисту переважна більшість юристівдійшла висновку про те, що при цьому слідрозмежуваті поняття "правовийзахист "і" правова охона ", вкладаючи в них різний зміст. На їх думку,правовий захист є лише складовою частиною правовою охороною, до якої маютьвключатися лише засоби, повязані з реалізацією особою права на захист.
Так, З. В. Ромовська вважає, що призначенням правової охорони єрегулювання суспільних відносин на першому етапі та визначення заходів зохорони конкретного субєктівного права на другому етапі, а сама можливістьзахисту цього права і конкретне його здійснення є одним з чинників правовоїохороні0, а правовий захмст - лише результат реалізації особою права назахист.
Я.М. Шевченко вважає, що "поняття охорони включає в себе поряд із заходамиекономічного, політичного, ідеологічного характеру, що забезпечуютьнормальне регулювання суспільних відносин, попередження правопорушень,усунення причин, що їх породжують (регулятивні норми), а також і заходи,спраямованя на поновлення чи визнання прав у разі порушення чи Оспорюванняїх, а саме - захист (охоронні норми) ". Отже, автор прямо визнала правовийзахист складовою частиною правової охорони. 1
Завершуючи огляд юридичної дискусії з приводу цього питання, слідвідзначити чітку тенденцію до визнання правової охорони більш широкимпоняттям порівняно з правовим захистом. в основі правової охоронивизначальними є принцип забезпечення непорушності та здійснення цивільнихправ, спрямові на попередження порушень цих прав. У той же час захиснінорми спрямовані на відновлення порушеного права та усунення перешкод уйого здійснені шляхом вчинення відповідних дій.
У норматворчій діяльності досить часто застосовують поняття "охорона" і
"Захист" без чіткого розмежування їх і без додержання при застосуванні їхузаконодавчіх актах певних однакових крітерієв.
Так, закони України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Проохорону прав на знаки для товарів і послуг "," Про охорону прав напромислові зразки "містять як загальнорегулятівні, так і захисні норми.
У деяких статтях ЦКУ передбачаються положення як про охорону, так і прозахист цивільних прав. Так, у ст. 5 у якій зокрема записано, що "цивільніправа охороняються законом ", встановлюються загальноохороній принцип, якийгарантується усією правовою системою. Водночас, у ст 6, яка має назву
"Захист цивільних прав" визначається та частина правовохоного механізму, щовступає в дію у разі порушення субєктівного цивільного права. У проектінового ЦКУ (в редакції від 25 серпня 1996р) в загальній частині містятьсянорми щодо правового захисту, а норми щодо, правової охорони передбаченілише учетвертій книзі, присвяченій праву інтелектуальної власності [2]
У юридичній літературі була запропонована певна класифікація охоронних тазахисних норм. Наведена класифікація правових норм може мати лише не лишетеоретичне, а й практичне зачення у законотворчій діяльності, незважаючи нанаявність можливостей її подальшого вдасконалення. Так, у наведенійкласифікації правооохороніх норм не знайшлося місце нормам, яківстановлюють правові гарантії прав власників, визначають органи, щоздійснюють захист права власності тощо. Однак це лише свідчить пронеобхідність подальшого наукового аналізу даної проблеми.

1.3 Способи і засоби захисту цивільних прав

Цивільно - правовому захістові притаманні свої специфічні методи та засоби,які істотно різняться від існуючих в інших галузях права. Безперечно,цивільне право, як і інші галузі права, має на меті виховання громадян іюридичних осіб у дусі поваги до власності інших осіб, утримання відпорушень прав власників. Ця мета досягається за допомогою спеціальнихцивільно - правових методів та засобів.
Відповідно до ст. 6 ЦКУ встановлюються такі способи захисту цивільних прав
:
. Визнання цих прав;
. Відновлення становища, що існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право
. Присудження до виконання обовязку в натурі
. Компенсація моральної шкоди
. Припинення або зміна правовідносин
. Стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойки (штрафу, пені),
. А ткож іншими засобами, передбаченими законом.
У проекті ЦКУ (у редакції від 25 серпня 1996р) коло засобів захистуцивільних прав та інтересів дещо розширено. Так, у ст. 15 зазначається, щосуд здійснює захист шляхом:
1. визнання права
2. Забезпечується правочину недійсним
3. відновлення становища, яке існувало до порушення права, та припинення дій, які порушують право
4. примусового виконаня обовязку в натурі
5. припинення або зміни правовідносин
6. відшкодування збитків
7. компенсація моральної шкоди
8. визнання незаконним акта державного органу або органу місцевого самоврядування [3].
Важливо зазначити, що захист цивільних прав не вичерпується переліченимизасобами. Він може здійснюватися й іншими засобами, передбаченимиспеціальними нормами, які враховують особливості тих чи інших цивільнихвідносин.
Як випливає із змісту ст 6 ЦКУ, захист цивільних прав здійснюють: суд,громадські організації; у випадках, передбачених законом - вадміністративному порядку.
У проекті ЦКУ також передбачаються положення про можливість захистуцивільних прав та інтересів осіб, крім суду, державними органами місцевогосамоврядування нижчого рівня а також нотаріусами шляхом вчіненннявиконавчого напису на борговому документі.
Між тим, за Конституцією України права і свободи людини і громадяниназахищаються судом., уповноваженим Верховної Ради з прав людини. За певнихумов громадяни після викорстання всіх інших національна засобів правовогозахисту мають право звертатися за захистом своїх прав і свобод довідповідних міжнародних судових установ чи до органів відповіднихміжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна ст55.

Отже, у чинному цивільному законодавстві та у проекті ЦКУ названо органипозасудового захисту, не предбачені безпосередньо Конституцією України, щовикликає певні сумніви у правомірності здійснення захисту цими позасудовимиорганами. Щоб уникнути певної невідповідальності галузевих правових нормконституційним нормам, позасудових захист доцільно розглідаті лише якдопоміжний, який може у певних випадках сприяти оперативному захисту прававласності, який може застосовуватися за бажанням особи, права якоїпорушені. Однак у будь - якому разі потерпілий власник не позбавляєтьсяправа судового захисту своїх прав та інтересів.
Як всяке субєктівне право, право на захист включає як засоби матеріально --правового характеру, так і засоби процесуально - правового характеру, щовзаємодіють.
З точки зору матеріально - правового змісту право на захист надаєуповноваженій особі три групи можливостей:
Самозахист цивільних прав-це здійснення уповноваженою особою незаборонених законом дій фактичного порядку, спрямованих на охорону йогоособистих або майнових інтересів. Він завжди здійснюється після вчиненняправопорушення. Проте тут слід застосувати загальне правило: застосуваннязасобів самозахисту допускається, якщо це не суперечить закону і відповідаєзвичайно прийнятим правилам. [4]
Стаття 17 ЦКУ закріплює право особи на самозахист своїх прав від їхпорушень і протиправних посягань. У цій статті не вказується, яким чиноммає здійснюватися самозахист, а лише зазначається, що способи самозахистумають відповідати змісту права, що порушено, та характерові дій, якими ціправа порушені, і не можуть суперечити вимогам закону.3
Під засобами оперативної дії розуміють такі, юридичні засоби правоохоронногопорядку, які застосовуються до порушника цивільних прав та обовязківбезпосередньо уповноваженою особою без звернення за захистом права довідповідних уповноважених органів. Зазначені засоби застосовуються лише увипадках, зазначених у законі.
Можливість звернутися до компетентного державного чи іншого органу зазахистом своїх прав - належне управомоченій особі право на захист. Саме цейвид реалізації уповноваженою особою право на захист є одним із основних.
Субєктівне право на захист включає і засоби процесуально - правовогопорядку - це певна процедура (порядок) звернення за захистом порушеногоправа, безпосередньо визначена законом. Сюди входить перш за все право назвернення за судовим захистом, і носієм цього права є кожний з учасниківцивільних правовідносин чи будь - яка інша заінтересована особа1.
Право на звернення за судовим захистом включає не тільки подання до судупозовної заяви (чи скарги), а й можливість подання до суду зустрічногопозову чи заперечення проти нього брати участь у розгляді справи,користуватися примусового виконання судового рішення. Кожен з цих елементівіснує за наявності певних передумов, у певних часових межах і реалізуєтьсяу певній специфічній формі.
Поки що в цивільному законодавстві України немає норм, які б безпосередньонадавали власникові право звертатися до суду з вимогами про захист відможливого порушення його права в майбутньому. Однак, у проекті ЦКУ цепитання розвязано позитивно. У ньому закладено положення про те, що власникмає також право вимагати усунення будь-яких перешкод або сумнівів з бокуінших осіб у здійсненні правомочностей володіння, користування аборозпорядження майном.
Отже, матеріальні та процесуальні норми, які регулють способи, формипорядок захисту, мають єдину мету - забезпечити повний, всебічний швидкийзахист субєктівного права і становлять єдиний комплексний інститутправового захисту.

2. Захист права приватної власності

1. Сутність і засоби захисту права власності

Оскільки економічною основою кожного суспільства є власність у різних їїформах, то одним найголовніших обєктів державного захисту виступає самеправо власності. Так відповідно до ст. 13 Констітуції України "державазабезпечує захист прав усіх субєктів права власності і господарювання ".
Конституція України і закони "Про власність" власникам надаються ріхніумови для захисту права власності.
У ЦКУ, хоч і немає визначення поняття захисту права власності, алевизначаються порядок та засоби (способи) захисту або охорони порушеногоправа. Так у ст. 6 ЦКУ зазначається що "захист цивільних прав здійснюєтьсяу встановленому порядку судом, арбітражем або третейським судом "переліченими в статті засобами. А відповідно до ст. 86 ЦК "право власностів Україні охороняється законом ". У законі України "Про власність"відтворені і розвинуті основні положення щодо захисту права власності,викладені в ЦКУ.
Специфіка цивільно-правового захисту права власнгості насамперед полягає узастосуванні таких юридичних механізмів (засобів чи способів), якізабезпечують, як правило, усунення перешкод у здійсненні права власності тавідновлення майнового становіщеа потерпілого власника за рахунок майновихблаг порушника чи іншої зобовязальної особи. Цьому не можеть сприяти повноюмірою норми інших галузей права, зокрема кримінального, санкцій якого впершу чергу спрямовані на особу порушника чи на його майно у вигляді мірипокарання (конфіскація, штраф) 4.
Правозахисні норми щодо права власності зосереджені в галві 13 "Захистправа власності "(такий самий підхід зосереджується у проекті ЦК). дещоінші принципи закледені в законі України "Про власність". Так у главі8
"Захист права власності" містяться:
1. Норми позитивного регулювання відносінвласності ст. 48
2. Норми, що визначають механізм захисту у разі порушення права власності ст 48. 52 - 54
3. Норми, що встановлюють відповідальність державних органів за порушення праввласніків ст 56 - 57.
Більше того, деякі статті цього закону (ст 48 і 55) містять комплекснінорми регулятивного та захисного характеру.
Отже, підсумовуячі сказане, можна зазначити, що цивільно - правовий захистправа власності - це система актівніхзаходів, що їх застосовують власник,компетентні державні чи інші органи, спрямовані на усунення порушень прававласності, покладання виконання обовязку з відновлення порушеного права напорушніка1.
Цивільно - правові засоби захисту цивільних прав досить неоднорідні засвоїм змістом та умовами застосування. Одні з них безпосередньо спрямованіна захист права власності, інші-опосередковано. Однак сам закон певноїкласифікації засобів захисту права власності не дає.
Тому в літературі висловлюється досить різні погляди на класифікаціюзасобів захисту права власності. Але найпоширенішим є поділ цивільно --правових засобів захисту права власності на речово - правові і зобовязально
- Правові. Цей поділ довів свою доцільність своїм багатовіковим існуванням,адже він був відомий ще римському приватному праву. Речово - правовізасобізахістуспрямовіні на захист субєктівного права власності як абсолютногоцивільного права громадян чи організацій, які на момент порушення права неперебувають у договірних чи інших зобовязальніх відносинах з порушником.
Зобовязально - правові способи захисту мають на меті захист інтересіввласника як учасника зобовязальніх відносін1.
Законодавство пердбачає й інші цивільно - правові засоби захисту прававласності, які зокрема містяться в нормах про наслідки явки громадянина,визнаного безвісно відсутнім чи оголошеного померлим, і позовах додержавних органів про Оспорювання законності їх індівідульніх чинормативних рішень, які порушують право власності, та про відшкодуваннязаподіяних рішеннями збитків (захист від правомірного чи неправомірноговтручання державних органів чи організацій).
Однак, юридична наука ще не запропонувала до якої класіфікаційної групивіднести перелічені засоби захисту права власності.
Виходячи з відсутності єдності в поглядах юристів на досліджувану проблемупропонуємо таку класифікацію засобів захисту права власності. (рис. 1).

Віндикаційний позов позов про визначення права власності позов про виключеннямайна з опису
Негаторний позов позови про захист прав спілкування у

разі виділу поділу тапродаж спільного майна.

2.2. Віндикаційний і негаторний позови

Одним із найдавніших і ефективних речово - правових засобів захисту прававласності є витребування майна з чужого незаконного володіння. Цей засібдістав назву віндікація (від лат. Vsndico - захищаю, заявляю претензію,вимагаю). Тобто Віндикаційний позов - це позов неволодіючого власника донезаконноволодіючого невласніка з метою відновлення порушеного володінняріччю шляхом вилучення її у натурі.
Віндикаційний позов предявляється у випадках:
- коли власник втратив володіння річчю;
- річ була індивідуально визначена;
- річ знаходиться в чужому незаконному володінні.
Віндікації присвячена ч. 1 ст. 50 Закону України "Про власність", у якійзазначається, що "власник має право вимагати повернення (віндікації) свогомайна з чужого незаконного володіння "і ст. 145 ЦКУ: якщо "майно за платупридбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач НЕзнав і не повинен був знати (добросовісній набувач), то власник вправівитребувати це Мацнев від набувача лише в разі, коли майно загубленевласником або особою, якій майно було передано власником у володіння, абовикрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їхволею ".
Позивачем за віндікаційнім позовом можуть бути:
- неволодіючій власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів);
- титульний власник - особа, яка володіє майном за цивільно-правовими договорами (майнового найму , підряду, зберігання, застави), осбі, які володіють майном на праві повного господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі передбачений законом.
Зрозуміло, що позивач має підтвердити своє право власності на витребуванихріч або інше титульне право на річ, посилаючись на ті чи інші докази
(свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, технічнийпаспорт на автомашину, довіреність на розпорядження майном, договір, баланстощо).
Відповідачем за віндікаційнім позовом має бути незаконний володілець майнавласника, який може і не знати про неправомірність свого володіння таутримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються якособи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном тобто уособи, яка не мала права ним розпоряджатися (добросовісній набувач).
Предметом віндікаційного позову становить вимого неволодіючого майномвласника до незаконно володіючого цим майном невласніка про поверненняіндивідуально - визначеного майна з чужого незаконного володіння. Підставоювіндікаційного позову є обставини, які підтвержують правомірність вимогпозивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння.
Важливою умовою звернення з віндткаційнім позовом є відсутність міжпозивачем і відповідачем зобовязально - правових відносін1.
Для вирішення віндікаційного позову істотне значенння має добросовісність (недобросовісність) незаконного володільця, яка характеризує його субєктівнеставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірностійого придбання. Розглянемо можливі випадки.
Майно вітребується із чужого незаконного володіння:
- від недобросовісного набувача - у всіх випадках;
- від добросовісного набувача - залежить від обставин вибуття майна з володіння та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачам.

За чинним законодавством ч. 3 ст. 145 ЦК, якщо майно набути безоплатно уосбі, яка мала права його відчужувати, власник має право витребувати майнов усіх випадках. Від добросовісного набувача, який оплатне придбав майно уособи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати цемайно лише у разі, коли майно було загублене власником або осбою, якіймайно було придбане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого,або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх Воло.
Але тут діє загальне правило: гроші і цінні папери на предявніка не можутьбути витребувані у добросовісного набувача.
При віндікації майна власник в праві вимагати:
1. від недобросовісного володільця - відшкодувати усі доходи, які він здобув або повинен був здобути за весь час володіння;
2. від добсовісного володільця - усі доходи, які він здобув або повинен бути здобути з часу, коли дізнався або повинен був дізнатися про неправомірність володіння або отримання повсткі за позовом про повернення майна.
Від власника в праві вимагати:
- добсовісній набувач - відшкодування проведених або необхідних витрат з того часу, з якого власнику належали доходи;
- недобросовісній набувач - має право залишити за собою проведені поліпшення, а якщо їх не можливо відділити від основної речі - то вимагати відповідних відшкодувань, але не більше розміру вартості речі [5].
Поряд з віндікаційнім позовом не менш ефективним речово - правовим засобомзахисту є негаторний позов, що являє собою вимогу власника (або титульноговолодільця) усунути порушення у здійсненні його права, які не повязані зпозбавленням володіння майном.
Права на такий захист передбачене ч.2 ст. 48 Закону України «Провласність », згідно з якою« власник може вимагати усунення будь - якихпорушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднанні з позбавленнямволодіння, і відшкодування завданих збитків ». Подібна стаття містилася вчинному ЦКУст.149.
Отже, негаторний позов предявляється у випадках, коли власник має свою річу володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно їївикористовувати або розпоряджатися нею. Позивачем цього позову може бутивласник або титульний володілець, у якого перебуває річ, щодо якоївідповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження,а відповідачем - лише особа, яка перешкоджає пзівачеві у здійсненні йогозаконного права користуватися чи розпоряджатися річчю.
Характерною особливістю цього позову є: відсутність спорів з приводуналежності позивачеві майна на праві власності чи іншому титулі;протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації нимповноважень розпорядження або користування належним йому майном; негаторнийпозов має на меті усувати тривалі порушення зазаначеніх повноваженьвласника, а не ті, що мали місце у минулому, що зумовлює непошірення навимоги за негаторний позовом строків позовної давності.
Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника дотретіх осіб про усунення порушень його права власності, що прешкоджаютьйому належним чином користуватися і розпоряджатися цим майном тим чи іншимспособом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача наналежне йому право користуватися і розпоряджатися майном та факти, якіпідтвержують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодоздійснення цих правомочностей1.

2.3 Зобовязально - правові засоби захисту права власності

Ці засоби забезпечують захист права власності та інших цивільних прав осіб,між якими виникає цивільно - правове зобовязання, тобто між особами,повязаних між собою певними правилами та обовязками. Зобовязальні засобизахисту права власності та інших цивільних прав базуються на можливостізастосування примусових заходів у правовідносинах з цілком конкретновизначеними учасниками відносинах правовідносин, у яких є уповноважена ізобовязана особи.
Як відомо, усі зобовязання поділяються на договірні і задоговірні.
Відповідними особлівостімі характеризуються засоби захисту субєктівдоговірних і позадоговірніх зобовязань5.
Так, у договірних зобовязання уповноважена особа (кредитор) може захиститисвої цивільні права та інтереси шляхом: а) примусу боржнікавіконатіобовязок натурі; б) розірвання договору; в) застосування мірвідповідальності; г) застосування інших заходів, передбачених договором абозаконом (зокрема, статті 234, 263 і 269 ЦК).
Підставами виникнення зобовязань можуть слугувати заподіяння шкоди (делікт) особі або майну громадянина, заподіяння шкоди організації тапридбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніхпідстав.
Деліктна (позадоговірна) відповідальність настає тоді, коли заповідач шкодиі потерпілий не перебувають у договірних відносинах щодо блага, якомузаподіяно шкоду. Основними способами відшкодування шкоди, заподіяної майнуособи слегують: відшкодування її в натура (надати річ того самого роду іякості, виправити пошкоджену річ і т. ін) або повне відшкодуваннязаподіяних збитків (ст 453ЦК).
Як уже зазначалося, Віндикаційний позов може бути поданий, якщо майнозбереглося у натура. Тому коли, наприклад, злочинець зіпсував, спожив,відчужів невідомим особам вкрадену річ, власник про відшкодування вартостіцієї речі відповідно до ст 440 ЦК України.
Особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави,встановленої законом або договором, зобовязана повернути його цій особі. Уразі невиконання цього обовязку безпідставно одержане майно підлягаєстягненню у примусовому порядку через суд або арбітражний суд.
Відповідно до ст. 471 ЦК України не вважається безпідставно одержаним і непідлягає витребуванню: 1) майно, передане на виконання зобовязання донастання строку виконання; 2) майно, передане на виконання зобовязанняпісля закінчення строку позовної давності, якщо таке виконання допускаєтьсяст. 82ЦК України; 3) сплачена зайве або на підставі, що згодом відпала,авторська нагорода на відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію іпромисловий зразок, якщо виплату організація провела добровільно завідсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з бокуодержувача. За ст. 1269 проекту ЦК України цей перелік (за винятком пункту
3) доведений ще таким видом: грошові суми та інше майно, надані фізичнійособі за відсутності недобросовісності з її боку як засіб для існування (заробітна плата, відшкодування шкоди, завданої життю та здоровю, аліментитощо) і використанні набувачам. Цей перелік проекту не є вичерпним.
Щодо безпідставного збереження, то воно має місце у випадках, коли певнаособа повинна була витратити частину своїх коштів, але не зробила цього,тим самим збегігші їх внаслідок витрат іншої особи. Проект ЦК України (глава81) цей спосіб захисту називає «безпідставним збагаченням», якийвключає в себе лише безпідставне набуття майна.
У разі неможливості повернути майно в натурі має бути відшкодувати йоговартість, яка зазначається на момент придбання. Крім, того зобовязана особаповинна повернути або відшкодувати усі доходи, які вона отримала або моглаотримати з того часу, коли вона дізналася або повинна була дізнатися пробезпідставність одержання майна.
Стаття 470 ЦК України передбачає ще один із видів повернення безпідставнопридбаного майна, а саме - стегнення його в дохід держави. Підставою длязастосування цього способу є наявність у діях особи мети, яка явносуперечить інтересам держави і суспільства.

2.4 Загальна характеристика інших засобів захисту права власності

Позов про виключення майна з опису (звільнення майна з - підарешту) відповідно до ст. 186 КПК України при общуку або виїмці можуть бутивилучені предмети і документи, які мають значення для справи, а такожцінності і майно обвинуваченого або підозрюваного з метою забезпеченнняцивільного позову або можливої конфіскації майна, які у встановленомупорядку перелічуються у протоколі обшуку або виїмки чи в даному до ньогоопису. Опис майна здійснюється також у порядку вжиття заходів щодо охорониспадкового майна державним нотаріусом або посадовими особами виконавчихкомітетів сільських, селищних, міських рад наролніх депутатів, щооформляється у встановленому порядку актом опису майна (пункти 95 - 107
Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,пункти 47 - 69 інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовимиособами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народнихдепутатів України) [6].
Позивачем за таким позовом можуть бути особи, які вважають, що описанемайно належить їм, а не боржникові, звернутись до суду з позовом достягувача і боржника про визнання права на описане майно і про виключенняцього майна з опису (ст. 385 ЦПК України). Потреба у поданні такого позовувиникає тому, що накладання арешту на майно та виключення його до описусупроводжується встановленням обмежень у його п?? авовому режимі і, нарешті,може призвести до звернення стягнення на нього, конфіскації тощо.
Опис майна боржника - громадянина проводить судовий виконавець (нині ціфункції виконує створювана державна виконавча служба) в кількості,необхідній для задоволення стягнення і покриття витрат, повязаних звиконанням рішення. Описане майно передається на зберігання боржникові підрозписку на акті опису або спеціальним охоронцям.
З позовом про виключення майна з опису мають право звертатися особи, діїяких не спричинили накладання арешту на майно, але, на думку яких, до описувключено належне їм майно. Ними можуть бути члени сімї боржника,обвинуваченого, інші особи. Щодо самого боржника, обвинуваченого, то вониможуть захистити свої інтереси та оспорити законність опису майна в ходірозгляду справи, порушеної у звязку з їх діями.
У справах про виключення майна з опису завжди залучається два або більшевідповідачів: боржник; особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, внеобхідних випадках - особа, якій було реалізоване майно. Коли описпроводиться доя забезпечення кофіскації чи стягнення майна на користьдержави, відповідачем притягується відповідний фінансовий орган (п. 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976р) [7].

Позов про визнання права власності

Такі позови можливі як за участю громадян, так і за участю юридичних осіб.
Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді,коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна,створюється неможливість таких сумнівів чи втратою належнихправовстановюючіх документів на жилий будинок, автомашину тощо. Зп такихобстівін коли субєктівне право власності інші особи не порушили, особа можезвернутися до суду з позовом про визнання права власності. У такому випадкунавіть відсутьня така сторона, як відповідач.
Водночас можливі позови про Візану права власності, в яких є конкретнівідповідачі. Такими можуть бути позови одного з подружжя про визнання праварозподільної чи спільної власності на те чи інше майно, позови про визнанняправа власності на майно, створене відповідно до договорів про суміснудіяльність7.

Захист права спільної власності

У співвласників може виникнути потреба у припиненні права спільноївласності. Вони можуть це зробити, зокрема, шляхом виділення своєї частки успільному майні (його поділу). Згідно зі ст. 115ЦКУкраїні кожний зучасників спільної часткової власності має право вимагати виділення своєїчастки зі спільного майна. Якщо угоди про спосіб виділення не будедосягнуто, то за позовом учасника майно ділиться в натурі, коли це можливо,а якщо це неможливо, то власникові, що виділяється, присуджується грошовакомпенсація.
Законодавець встановлює для учасників спільної часткової власностідодаткові гарантії на випадок відчуження одним з них частки у спільномумайні стороннім особам. Так, при продажу частки в спільній власностісторонній особі решта учасників спільної часткової власності має правопрівілеєвої купів