Зміст

Введення

2

Організаційні форми підприємницької діяльності в

Країнах з розвиненою ринковою економікою і в Російській

Федерації

3

2. Право займатися підприємницькою діяльністю

6

3. Розробка попереднього бізнес - плану

9

4. Реєстрація індивідуального підприємця

11
5. Відповідальність за зобов'язаннями

19
6. Податки та обов'язкові платежі до позабюджетних фондів
20
7. Контроль за дотриманням законодавства про підприємницьку діяльність без створення юридичної особи

27
8. Припинення індивідуальної підприємницької

Діяльності

30
Висновок

34
Додаток 1

35
Додаток 2

37
Додаток 3

39

Список використаної літератури

43

Введення

Відповідно до Цивільного кодексу Російської Федераціїпідприємницької визнається самостійна, здійснюванана свій ризик діяльність, спрямована на систематичнеотримання прибутку від користування майном, продажу товарів,виконання робіт або надання послуг. Люди займаються бізнесомпротягом тисячоліть. Створювалися і гинули цілідержави, перекроювалася

політична карта світу, змінювався характер взаєминміж державною владою і громадянами, але люди не припиняли займатися бізнесом. У результаті світовою спільнотою накопиченовеличезний досвід в організації бізнесу і у визначенні його місця вжиття людей. Бізнес живе і розвивається за своїми законами, будучи самостійним явищем, хоч і органічно пов'язаним злюдьми, які обслуговують його. Зародившись в момент реєстраціїсуб'єкта господарювання, часом не має в своєму розпорядженні навітьнеобхідним мінімумом коштів, він змушує підприємцяпостійно дбати про нього.

Взаємовідносини бізнесу і підприємця дуже тісні,оскільки бізнес часто повністю опановує інтересами і думкамипідприємця, стає його єдиною пристрастю,джерелом найбільших радостей і розчарувань.
Підприємцю потрібно мати велику силу волі іхолоднокровністю, щоб встояти перед цими домаганнями на своїправа мати інші інтереси в житті. Вступивши на шляхпідприємницької діяльності, людина стаєучасникомскладних і нерідко суперечливих відносин з партнерами побізнесу, конкурентами, найманими працівниками та державою. Нацьому непростому шляху йому не один раз буде потрібнопродемонструвати кмітливість, наполегливість і оптимізм.
Уміння швидко і правильно оцінювати ситуацію, знаходитикомпроміси у вирішенні протирічі брати на себе відповідальність за прийняття рішень - цеознаки свого роду підприємницького таланту, яким людиволодіють далеко не в рівній мірі. Саме цими якостямипідприємець відрізняється від звичайного громадянина, який намагається підтримувати своє матеріальне становище, розміщуючи гроші в банк або передаючи їх фінансовоїкомпанії. Але навіть дуже обдаровані підприємці не можутьпокладатися лише на природні інстинкти і кмітливість. В умовахринку нерідко виникає безліч часом дуже активнихпротидій підприємницької діяльності. Тількипрофесійний підхід підприємця до вирішення виникаючихпроблем і його повна самовіддача можуть забезпечити успіх.

1.Організаціонние форми підприємницької діяльності в країнахз розвиненою ринковою економікою і в Російській Федерації.

Короткий порівняльний аналіз організації малого бізнесу вкраїнах з розвиненою ринковою економікою і в Російській Федераціїдає можливість визначити місце і перспективи існуванняпідприємницької діяльності громадян без освітиюридичної особи як організаційної форми господарськогосуб'єкта.

Ставлення до бізнесу не у всіх країнах складаєтьсяоднаково. У США, наприклад, підприємницькадіяльність асоціюється з такими поняттями, як особиста свобода,незалежність, здатність реалізувати свої потенційніможливості і збільшити наявний капітал. Підприємцікористуються повагою в суспільстві і всебічну підтримку з боку держави. У Росії відношення до підприємницькоїдіяльності неоднозначне. Миттєве перетворення багатьох колишніхрадянських і партійних функціонерів, переконаних марксистів іприхильників соціалістичної економіки в поборників ринковоїдемократії, а також численні приклади кримінальних методівстворення початкового капіталу та придбання за безцінь колишньоїдержавної власності при одночасному зубожіннібільшості населення не сприяли з'ясуванню переваг ідостоїнств підприємницької діяльності більшістю громадян.
Для багатьох жителів Росії підприємницька діяльність сталавимушеним методом боротьби за існування в умовах, колидержава відмовилася виконувати навіть мінімальний обсяг своїхзобов'язань по відношенню до них.

У країнах розвиненого ринку склалися 3 основні формиорганізації бізнесу: індивідуальний бізнес, партнерства
(товариства) та корпорації. Близько 80% людей, зайнятих у бізнесі,здійснюють індивідуальне підприємництво, інші вприблизно рівному співвідношенні розподіляються між партнерствами ікорпораціями.
Однак на підставі наведених даних можна зробити іінший висновок: приблизно 90% підприємців працюють у маломубізнесі, в якому використовуються в основному 2 форми організаціїпідприємницької діяльності: індивідуальний бізнес іпартнерство!

Індивідуальний бізнес здійснюєтьсягосподарською одиницею, яка не відокремлена від її власника.
Всі доходи від підприємницької діяльності належатьодноосібному власнику фірми. Від нього не потрібно заповнюватиокрему декларацію про дохід від підприємницькоїдіяльності, оскільки на нього не поширюються податки наприбуток корпорацій, а прибуток і збитки від індивідуальногобізнесу при сплаті власником прибуткового податку підсумовуютьсяз доходами з інших джерел. Власник малого підприємстває одночасно його керівником і маєненормований робочий день. Його праця не тільки інтенсивний, але йпов'язаний з необхідністю приймати вимагають спеціальнихзнань рішення по широкому колу питань. Йоговідповідальність за все, що відбувається на підприємстві,поєднується з високим ризиком фінансових втрат, пов'язаних зможливими збитками і нерегулярної виплатою заробітної плати самому собі. Оскільки він несе відповідальність заприйнятих зобов'язаннями всім своїм особистим майном, збиткив бізнесі можуть призвести до персонального банкрутства.
Тривалість індивідуального бізнесу залежить відпрацездатності підприємця.

Існують 2 способи початку індивідуальноїпідприємницької діяльності: шляхом створення нового або купівлііснуючого підприємства.

При купівлі існуючого підприємства зменшуєтьсяобсяг робіт з планування і організації бізнесу, знижуєтьсяризик банкрутства, однак знайти підприємство, повністювідповідне задумом підприємця, непросто. При будь-якомуваріанті початку бізнесу необхідно вибрати банк і запроситибухгалтера та юриста. Покладаючись на їхню допомогу, підприємець не повинен розраховувати, що вонибудуть приймати за нього рішення і ефективно сприяти йогоуспіху не беручи участі в отриманні прибутку.

Як і індивідуальне підприємництво,партнерство існує протягом тисячоліть.
Партнерством визнається спільна комерційна діяльність,яку ведуть як співвласники два господарюючих суб'єкта абобільше, не створюючи при цьому корпорації. Особи, що здійснюють спільну неприбуткову діяльність, не можутьрозглядатися як партнери. Відповідно до Закону протовариствах партнерство не є суб'єктом права. Томузобов'язання за його боргами несуть його учасники. Між ними неможуть бути встановлені відносини підпорядкованості. Кожен партнер є головним незалежно від того, чи діє він якголовне підприємство або як його агент. Учасниками партнерстване можуть бути інші партнерства або корпорації. Той факт, що партнери є співвласниками бізнесу, не означає, що вониповинні здійснити рівні вклади власності і капіталу, --це означає неодмінна участь кожного з них врозподіл прибутку та відшкодування збитків від спільноїдіяльності. Цим партнери відрізняються від найманих працівників,які можуть одержувати премії з прибутку, але не несутьмайнової відповідальності за збитки. Законом визначено, що,якщо інше не встановлено угодою між партнерами, вонинесуть однакову майнову відповідальність за збитки від спільної комерційної діяльності і мають рівні права прирозподіл прибутку.

Партнерство може бути організовано на різнихпідставах - від встановлення неформальній уснійдомовленості до оформленого в належному порядкуписьмової угоди, в якому визначені права таобов'язки сторін, санкції за невиконання зобов'язань, строкидії угоди та умови його розірвання. Головнеперевагу партнерства - невисока вартість і простота йогооформлення, а недоліки приблизно такі ж, як і уіндивідуального підприємництва: розповсюдження на особисте майно партнерів відповідальності за збитки, складністьпередачі прав власності на придбане майно,невеликі розміри капіталу та обмеженість тривалостііснування. Проблема персональної від-відповідальних за збиткивід бізнесу у партнерстві навіть гостріші, ніж в індивідуальномупідприємництво: якщо хто-небудь з партнерів не встані відшкодувати що припадає на нього частку збитку, це повиннізробити за нього інші партнери. Правила оподаткуванняпартнерства у багатьох країнах аналогічно таким у відношеннііндивідуального підприємництва.

Партнерство в малому бізнесі відображає прагнення перед -прінімателей вирішити головну проблему - брак початковогокапіталу.

Існування індивідуальних приватних підприємств:
(ИЧП) у господарській практиці виявилося теж недовговічним. УВідповідно до Федерального закону Російської Федерації "0 введеннів дію частини першої Цивільного кодексу Російської Федерації "до 1 липня 1999 р ИЧП повинні бути перетворені у господарськітовариства, товариства або кооперативи або ліквідовані. Зазакінчення цього строку вони підлягають ліквідації в судовому порядкуна вимогу органу, що здійснив його державнуреєстрацію. Однак таке рішення не обумовленопротиріччям цієї організаційної форми загальноприйнятимнормами цивільного права, що характерно для товариствз обмеженою відповідальністю. Навпаки, ИЧП за умовикоригування оподаткування цілком відповідали бнайбільш поширеною у світі формою індивідуальногобізнесу. Проблема полягає радше в тому, що для врегулюваннявзаємин приватних підприємств з податковими службаминеобхідна дуже хороша організація обліку особистих витратгромадян та їх витрат як підприємців - власників такерівників цих підприємств. Крім того, держава, судячиз усього, не готове надати юридичним особам такий же:пільговий податковий режим, який застосовується по відношенню доіндивідуальному бізнесу в країнах з розвиненою ринковою економікою.
Можна припустити, що з часом держава буде готовеповернутися до створення ИЧП і розвитку на їх основі сфери малого бізнесу. Накопичений досвід регулювання підприємницькоїдіяльності громадян без створення юридичної особи можевиявитися дуже корисним .*

2. Право займатися підприємницькою діяльністю.

Підприємницької діяльністю має право займатися не тількиюридичні особи (організації), а й фізичні особи (громадяни).

Щоб стати суб'єктом цивільного права, тобто мативизначені права та обов'язки і самостійно здійснювати їх,громадяни повинні мати цивільну правоздатність іцивільною дієздатністю. Практично, правоздатністьгромадянина не обмежена. Він може мати будь-які права і нести будь-якіобов'язки за винятком тих, мати які заборонено законом. Уст. 18 ЦК міститься лише приблизний перелік прав, якими можутьволодіти громадяни. У цьому переліку названо і право займатисяпідприємницької та іншою діяльністю, а також право створюватиюридичні особи самостійно або спільно з громадянами іюридичними особами.

Громадяни можуть бути обмежені в окремих правах тільки ввипадках і в порядку, встановленому законом. При цьому маються на увазіфедеральні закони. Відносно права громадянина займатисяпідприємницькою діяльністю у ЦК спеціально передбачено,що акт державного чи іншого органу, що встановлює впорушення закону обмеження права громадянина займатисяпідприємницькою діяльністю, визнається недійсним.

Законами встановлені певні обмеження у праві громадянзайматися підприємницькою діяльністю. Так, громадянамзаборонено в індивідуальному порядку здійснювати страховудіяльність (Закон РФ
«0 страхування» - Відомості РФ, 1993 р., № 2, ст. 56),виготовляти зброю і торгувати ним (Закон РФ «Про зброю» -
Відомості РФ, 1993 р., № 24, ст. 8бО) та ін

Указом Президента РФ від 22 грудня 1993 р. (СЗ РФ, 1993р., № 52, ст. 5073) передбачено, що «державний службовець невправі зани-маться підприємницькою діяльністю особисто або черездовірених осіб, в тому числі брати участь в управліннігосподарюючим суб'єктом незалежно від його організаційно-правовоїформи ».
* - [4, с.8]

Окремими видами діяльності громадяни можутьзайматися тільки після отримання спеціального дозволу --ліцензії. На індивідуальних підприємців поширюютьсяті ж правила, які встановлені для ліцензуваннядіяльності юридичних осіб.

Вік, починаючи з якого громадяни мають право займатисяпідприємницькою діяльністю, законом спеціально невстановлений.

Індивідуальна підприємницька діяльністьздійснюється громадянином особисто. Тому для заняття такоїдіяльністю він повинен володіти не лише громадянськоїправоздатністю, але і цивільною дієздатністю, тобтоздатність самостійно набувати та здійснювати права, атакож створювати для себе цивільні обов'язки і виконувати їх.

Цивільна дієздатність в повному обсязі виникає знастанням повноліття, тобто по досягненні 18 років. ГКпередбачені два випадки придбання повної дієздатності ідо досягнення цього віку. Перший пов'язаний зі вступом дошлюб: якщо громадянин у допускаються законом випадках набуваєшлюб до досягнення 18 років, він набуває повну дієздатністьз часу вступу в шлюб.

Другий випадок оголошення громадянина дієздатним --емансипація.
Це новий інститут для нашого законодавства. Суть його полягає в тому, що неповнолітній (що досяг 16 років) може бутиоголошений пів-ністю дієздатним, якщо він працює за трудовим договором
(контракту) або за згодою батьків, усиновителів, опікунівзаймається підприємницькою діяльністю. Оголошеннянеповнолітнього повністю дієздатним проводиться завимогу самого неповнолітнього рішенням органу опіки тапіклування (в цій якості виступає орган місцевогосамоврядування), але тільки за умови, якщо на це дали згодуйого батьки, усиновителі, піклувальник. Якщо ж законніпредставники неповнолітнього заперечують проти оголошення йогоповністю дієздатним, сам неповнолітній має правозвернутися до суду, де і вирішується питання про його емансипації.

Разом з тим названі і інші норми ЦК дозволяють прийти до висновку, що вікові рамки для заняття громадянинапідприємницькою діяльністю знижені. Наприклад, ст. 26
ГК передбачено, що неповнолітні після досягнення 16 роківмає право бути членами кооперативу відповідно до законів прокооперативах. Закон про виробничі кооперативи підтвердивправо на членство в кооперативі осіб, які досягли 16 років. А в ст.
27, присвяченій емансипації неповнолітніх, прямо вказано,що мова йде про тих, які досягли 16 років і за згодоюбатьків займаються підприємницькою діяльністю. До цього ж слід додати, що надане громадянам право після досягнення 16 років займатися підприємницькою діяльністю узгоджується з трудовим законодавством і відповідаєсоціально-економiчногоескім умов, що відрізняється доситьширокою участю підлітків у підприємницькій діяльності.

Таким чином, не виключені випадки, колипідприємницькою діяльністю можуть займатися особи, які неволодіють повною дієздатністю. У зв'язку з цим необхіднозупинитися на правовому положенні таких осіб.

Всі ті, хто не досяг 18 років, діляться на дві групи: до 14 роківі від 14 до
18 років. Від імені неповнолітніх першої групи
(малолітніх) належні їм права здійснюють їх законніпредставники: батьки, усиновителі, опікуни. І тількидеякі передбачені законом угоди неповнолітнівіком від 6 до 14 років вправі здійснювати самостійно. Аленезалежно від того, чи здійснена операція представникоммалолітньої або ним самим, майнову відповідальність затаким угодам несе тільки законний представник, якщо недоведе, що зобов'язання було порушено не з його вини.

Положення неповнолітніх, які досягли 14 років,відрізняється більшою самостійністю: вони мають право здійснюватиоперації з письмової згоди своїх законних представників
(батьків, усиновителів, опікунів). При цьому не маєзначення, чи отримана згода до або після здійсненняугоди. Без такої згоди можуть вчиняти дрібні побутові та інші угоди, передбачені ст. 26 ГК. Мова йде проугодах, спрямованих на безоплатне отримання вигоди, але не потребують нотаріального посвідчення або державноїреєстрації, а також про угоди за розпорядженням засобами,наданими неповнолітньому його законнимпредставником або третьою особою за згодою законногопредставника для визначених цілей та для вільногорозпорядження. Крім того, що особливо важливо для заняттяпідприємницькою діяльністю, такі несо-вершеннолетніевправі розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншимидоходами, здійснювати авторські права, вносити вклади вкредитні установи та розпоряджатися ними.

Необхідно підкреслити, що дії законнихпредставників неповнолітніх (і тих, хто безпосередньоздійснює їх права, і тих, хто дає згоду наздійснення прав самими неповнолітніми) знаходяться підконтролем держави в особі органів опіки та піклування. Цевиражається в тому, що якщо мова йде про здійсненні операцій звідчуження майна неповнолітнього (у тому числіобмін, дарування, здачі його в найм (оренду), у безоплатнекористування або в заставу, а також угод, що тягнуть за собою зменшенняйого майна), законні представники неповнолітніхповинні отримати згоду органів опіки та піклування.

Важливо відзначити і те, що неповнолітні у віці від
14 до 18 років самостійно несуть майнову відповідальність як по операціях, здійсненим за згодою батьків (іншихзаконних представників), так і за тими угодами, які вонироблять самі.

За загальним правилом згода батьків, усиновителів,піклувальників на здійснення угоди має бути виражена уписьмовій формі, і при цьому не має значення, дано читака згода до або після здійснення угоди. Специфіказдійснення підприємницької діяльності та правонеповнолітнього розпоряджатися своїми доходами даєпідставу для висновку, що письмова згода законнихпредставників на заняття неповнолітніми, які досягли 16 років, підприємницькою діяльністю повинне бути у всіхвипадках отримано попередньо, тобто до реєстраціїнеповнолітнього як індивідуальнийпідприємця .*

3. Розробка попереднього бізнес-плану.

Підприємницької діяльністю без створення юридичноїособи люди починають займатися в силу різних причин: одні --втративши робоче місце і переконавшись, що пропозиції на ринкупраці істотно перевищують попит, інші - закінчили навчальнізакладу і не мають корисних знайомств - після. марнихспроб влаштуватися на роботу, третя тягнуть до себе бурхлива стихіяринку, і бажання перевірити свої можливості. Незалежно відспонукальних мотивів рішення має бути прийняте не під впливомемоційного пориву, а після аналізу і оцінки практичноїдоцільності обраного напрямку діяльності. Багато чогозалежить від реального вихідного положення, в якому знаходитьсяпідприємець, і пріоритетів в його оцінкою комфортності життя. Удеяких випадках навіть відносно невисокий рівеньпланованого доходу може виявитися прийнятним, якщопланована діяльність відповідає інтелектуальнимпотребам підприємця, дає йому можливість підтримувати рівень професійних знань абозберегти побутові умови без істотних змін. В іншихвипадках вирішальне значення мають рівень доходу та перспективирозширення масштабів підприємницької діяльності.

Для підприємця, орієнтованого на тривалу роботу,більш важливо мати бізнес-план у вигляді комплексної програмидій, що містить поставлену мету, перелік робіт ззазначенням строків їх виконання, виконавців, оцінкоюпотреби в матеріально-технічне майно іфінансуванні, джерелами та умовами

* - [6, с.49]

отримання цих коштів. Ця програма повинна бути розробленавиходячи з аналізу факторів, здатних вплинути надосягнення поставлених цілей. У програмі необхідновикористовувати по можливості реалістичні прогнози щоб уникнути помилки щодо очікуваних результатів діяльності.

Для розробки бізнес-плану подібного типу не потрібноспеціальних економічних знань. Досить орієнтуватися в планованої області комерційної діяльності,уявляти собі стан ринку і послідовністьпроцедури і методів цільового планування. При розробцібізнес-плану необхідно дотримуватися таких правил:

1) бізнес-план повинен мати цільовий характер. Слідуникати невизначеності в описі кінцевої мети. Критеріїоцінки рівня її досягнення повинні бути виражені за допомогоюкількісних показників - в іншому випадку важко розробка і порівняльна оцінка різних варіантівпланових рішень;

2) підприємницьку діяльність необхіднорозглядати його, взаємодії з навколишнім господарськоїсередовищем, яка реагує на прийняті планові рішення.
Планові рішення, у свою чергу, залежать від реакції господарських ноїсередовища на діяльність підприємця.

До навколишнього господарському середовищі відносяться: організації, фізичні та юридичні особи, які можутьвступити з підприємцем у майнові відносини,що регулюються цивільним законодавством або засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні;

обов'язкові для суб'єктів господарювання формальніі неформальні правила, які регулюютьсязаконодавством, а також морально-етичними нормами,прийнятими в оточенні підприємця.

Процес розробки бізнес-плану умовно можна розділитина 3 етапи: визначення кінцевої мети та її декомпозиція, тобтоскладання на її основі упорядкованої системи проміжнихцілей; формування плану робіт, що забезпечують досягненняпоставлених цілей; визначення потреби в ресурсах і розробказаходів щодо їх залучення до процесу досягненняпоставлених цілей .*

* - [4, c.20]

4. Реєстрація індивідуального підприємця.

Починаючи підприємницьку діяльність, людина повиннамати принаймні загальне уявлення про основи правовогорегулювання цієї діяльності, оскільки незнання законів незвільняє від відповідальності за їх порушення. Крім того, вінризикує опинитися пслностью беззахисним перед посяганнями найого права з боку недобросовісних службовців державної або муніципальної влади, різних учасників господарськихвідносин.

Як же розібратися у всьому цьому різноманітті норм іправил підприємцю, який не маєюридичної освіти? Більшості можливихнеприємностей можна уникнути, якщо у своїй діяльностікеруватися наведеними нижче основними положеннями:

1. Підприємницька діяльність громадян,що здійснюється без створення юридичної особи, регулюєтьсяв основному тими ж правилами і. нормами Цивільногокодексу Російської Федерації, що і господарська діяльністьюридичних осіб. Фізичні особи, так само, як і організації,має право займатися будь-якими видами підприємцям-нізаціїдіяльності, не забороненими законом, і здійснювати від свогоімені будь-які дозволені законом угоди, використовувати найманупраця.

На відміну від фізичних осіб, що не займаютьсяпідприємницькою діяльністю, відповідальність індивідуальних
. підприємців за прийнятими зобов'язаннями наступаєнезалежно від їх провини. Як і юридичні особи, вони звільняються відвідповідальності тільки в тому випадку, якщо невиконаннязобов'язань було обумовлено впливом непереборної сили
(форс-мажорних обставин), до ко-торою не відносяться порушення зобов'язань іншими суб'єктамигосподарювання, брак фінансових або матеріальних ресурсів іт. п.

Майнові спори індивідуальних підприємців з іншимисуб'єктами господарювання вирішуються в арбітражному суді.

На відміну від юридичних осіб індивідуальні підприємціне зобов'язані (але мають право) відкривати розрахунковий рахунок у банку іне перебувають на обліку в органах державної статистики.

Як і юридичні особи, індивідуальні підприємцізобов'язані крім податків до бюджету вносити платежі в обов'язковіпозабюджетні фонди. Однак склад і розміри їх податків іплатежів в позабюджетні фонди відрізняються від таких укомерційних організацій.

2. Чинні норми правового регулювання комерційноїдіяльності ранжовані відповідно до їх пріоритетами внаступному порядку;

норми закону, содержашіе прямі вказівки на виникнення абоприпинення цивільних прав та обов'язків;

Укази Президента Російської Федерації;

Постанови Уряду Російської Федерації;

акти міністерств та інших федеральних органів виконавчої < p> котельної влади; норми закону та інших нормативних актів, що не містятьпрямих вказівок на виникнення або припинення цивільнихправ і обов'язків; звичаї ділового обороту; інші звичаї.

У випадку неузгодженості будь-яких положень,що містяться у зазначених видах норм правового регулювання комерційної діяльності, слід враховувати їхпріоритетність. У своїй роботі з суб'єктами оподаткуванняподаткові органи зазвичай керуються відомчимиінструкціями, положення яких можуть не збігатися звідповідними нормами правового регулювання. Якщо зазначенірозбіжності не пов'язані з викладенням процедури реалізації цихнорм, а передбачають розширювальне їх тлумачення,підприємці мають, підставу оскаржити рішення податковихорганів в арбітражному суді.

3. Якщо господарські відносини базуються на цивільномузаконодавстві, учасники цих відносин рівноправні.
Громадянин, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, укладаючи, наприклад, договіркупівлі-продажу або договір оренди майна з великимпідприємством або державного-венним установою, єрівноправною стороною за договором і не перебуває з іншогостороною у відносинах підлеглості.

4. Цивільним правом передбачена недоторканністьвласності. Громадянин, який здійснює підприємницькудіяльність без створення юридичної особи, може бутипозбавлений свого майна виключно за рішенням суду. Будь-яке.примусове відчуження його власності в інтересахдержави можлива лише за умови попередньогорівноцінного відшкодування.

5. При укладанні договорів громадянин,який здійснює підприємницьку діяльність безутворення юридичної особи, керується принципомдобровільності. Він має право вибирати, будь-яку передбаченуцивільним правом форму договору і вносити до нього за погодженнямз іншою стороною будь-які положення, що не суперечать закону.

6. На громадянина, що здійснюєпідприємницьку діяльність без створення юридичної особи,поширюється право недоторканності приватного життя, особистихі сімейних таємниць, захисту його честі та гідності. Будь-якіпосягання на ці права незалежно від того, ким вониздійснюються, є порушенням його конституційних прав.

н Він такожмає право на вільне використання своїх здібностей імайна при здійсненні підприємницької діяльності.
Обмеження цього права діями комерційних організацій,які мають домінуюче становище на ринку, заборонено Цивільнимкодексом Російської Федерації.

7.Гражданін, який здійснює підприємницькудіяльність без створення юридичної особи, має право насудовий захист і відновлення порушених прав. Це положенняпередбачає не тільки повернення не законно відчуженого упідприємця майна, але і покладання на порушникаобов'язків з відшкодування шкоди та спростуваннярозповсюджуваних ним неправдивих відомостей, що порочать ділову репутаціюпідприємця, його честь і гідність.

8. До операцій, що здійснюються громадянами без реєстраціїпідприємницької діяльності, суд може застосувативідповідні правила Цивільного Кодексу Російської
Федерації про зобов'язання, пов'язаних із здійсненнямпідприємницької діяльності. Інакше кажучи, при розгляді судових спорів громадянин, що здійснює операції без реєстраціїпідприємницької діяльності, не має переваг в частинімайнової відповідаль-ності за прийнятими зобов'язаннями. Посиланняна те, що він не зареєстрований як підприємець, судом неприймаються .*

Громадянин, який бажає займатися підприємницькоюдіяльністю без створення юридичної особи, повинен пройтидержавну реєстрацію як індивідуальногопідприємця. Тільки з моменту реєстрації він має правоздійснювати таку діяльність. До прийняття спеціального законупро державну реєстрацію суб'єктів підприємницькоїдіяльності реєстрація індивідуальних підприємців, як іюридичних осіб, здійснюється відповідно до Положення пропорядок державної реєстрації суб'єктівпідприємницької діяльності, затвердженим Указом Президента
РФ від 8 липня 1994

Відповідно до Положення громадянин повинен податизаяву, що складається за встановленою формою, а також документпро сплату реєстраційного збору .** У заяві. вказуютьсявідомості про громадянина, включаючи прізвище, ім'я, по батькові, місценародження, паспортні дані (номер і серія паспорта, ким і коливиданий), поштова адреса місця постійного проживання або тимчасового проживання.
* - [4, c.32]
** - [6, c.54]
У разі реєстрації за місцем тимчасового проживання необхідновказати термін реєстраційного обліку з цього місця. У заявітакож необхідно вказати види запланованої підприємницькоїдіяльності та відповідні цих видів коди закласифікатором (реєструють органи мають у своєму розпорядженнікласифікатором і можуть надати допомогу реєструється особі).
Якщо надалі виникне необхідність змінити абодоповнити види підприємницької діяльності, буде потрібнонова реєстрація зі сплатою збору .*

Вимога інших документів не допускається. Документи подаютьсяособисто або направляються цінним поштовим відправленням з повідомленнямта описом вкладення. Державна реєстрація носить заявницькиххарактер (мається на увазі обов'язок відповідного органупровести таку реєстрацію) і повинна здійснюватисяреєструючим органом у день подання документів або втриденний термін з моменту отримання документів поштою. У той жетермін заявнику має бути видано або надіслати звичайною поштою (конверт ззворотною адресою і оплатою пересилання необхідно додати дозаявою, направленому поштою) свідоцтво про реєстрацію йогояк індивідуальний підприємець .** Існуючиминормативними документами не передбачено обмеження строку, на який може бути видано свідоцтво про реєстрацію, - воно, як правило, є безстроковим. Кількість видів діяльності,які можуть бути зазначені в ньому, не обмежена, однак ті видидіяльності, які заборонені чинним законодавствомабо за які передбачена кримінальна відповідальність, недозволяються. Свідоцтво про реєстрацію оформляється у трьохек?? емплярах (підприємцю, реєструючого органу місцевоїадміністрації та податкового органу). При втраті свідоцтвапідприємцем реєструючий орган може видати дублікат зсправлянням 20% раніше сплаченого збору. До свідоцтва вносятьсятільки прізвище, ім'я, по батькові громадянина, реєструється як підприємець. Свідоцтво про державнуреєстрацію підприємця - основний документ, що підтверджує його права та обов'язки, пред'являються на вимогупосадових осіб податкових та інших уповноважених органіввиконавчої влади .***

Відмова в реєстрації індивідуального підприємцядопускається тільки у випадках невідповідності складу поданих документіві складу містяться в них відомостей вимогам, встановленим
Положенням. Реєструючий орган зобов'язаний повідомити заявника прорезультати у триденний строк з дня подання документів нареєстрацію або отримання їх поштою.

* - [4, c.37]
** - [6, c.54]
*** - [4, c.38]

Відмова в державній реєстрації або ухилення відреєстрації (у тому числі порушення встановлених дляреєстрації термінів) можуть бути оскаржені до суду. Відповідно доп. 2 ст. 22 Арбітражного процесуального кодексу РФ такі скаргирозглядаються арбітражним судом.

Непоодинокі випадки, коли громадяни в порушення законузаймаються підприємницькою діяльністю, не пройшовшидержавну реєстрацію. Саме для попередження такихвипадків і з метою захисту інтересів третіх осіб у ГК включенанорма, згідно з якою такий «незаконний підприємець» вщодо укладених ним угод не має права посилатися на те, що вінне є підприємцем. Суду, у свою чергу, наданаможливість при вирішенні спорів, що виникли за укладенимитаким громадянином господарських операцій, застосовувати норми,регулюють підприємницьку діяльність. Цеобставина спеціально підкреслено у п. 13 Постанови
Пленумів від 1 липня 1996 Тут же одночасно роз'яснено,що спори за участю осіб, які не пройшли державнуреєстрацію як індивідуального підприємця, у томучислі і спори, пов'язані із здійсненням такими особамипідприємницької діяльності, розглядаються судамизагальної юрисдикції .*

Для окремих видів діяльності потрібно оформленняспеціального дозволу - ліцензії, що є офіційним документом, що дає право на зазначений у ньому вид діяльності впротягом встановленого строку, а також визначає умови його здійснення.

Для отримання ліцензії заявник подає до органів, уповноважені на ведення ліцензійної діяльності:

заяву з проханням видати ліцензію із зазначенням прізвища,імені, по батькові, паспортних даних (серія, номер, коли і кимвиданий, місце проживання), виду діяльності, терміну діїліцензії; довідку податкового органу про взяття на облік абосвідоцтво про державну реєстрацію громадянина якпідприємця.

В залежності від специфіки виду діяльності вположенні про його ліцензу