Правові відносини

Цивільне право і процес

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. Ю. ФЕДЬКОВИЧА

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

П Р А В О В І В І Д Н О С И Н И: поняття, склад, елементи, види.

(курсова робота)

Студента ІI курсу очної форми навчання

Сатоніна В.І.

Ч Е Р Н І В Ц І - 1999

ПЛАН

ВСТУП.

І. Правові відносини:

а) загальна характеристика правових відносин;

б) ознаки.

ІІ. Складові елементи правових відносин: а) суб (єкти правових відносин, юридичні властивості суб (єктів, видисуб (єктів; б) об (єкти правових відносин, види об (єктів; в) суб (кти права і юридичні обов (язкі.

ІІІ. Види.

ВИСНОВОК

Список літератури.

І. ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ:

а) загальна характеристика правових відносин.

В суспільстві існує багато різних відносин: економічні, моральні,політичні, юридичні, культурні, духовні та інші. Отже ______ суспільство єсукупністю відносин наслідок взаємодії людей. При цьому всі види і формивідносин, виникаючих в суспільстві, являються суспільним або соціальними.

Право являється офіційнім державним регулятором суспільнихвідносин. В цьому його головне завдання. Регулюючи ті або інші відносини.вогню тим самим надає їм правову форму, в наслідок чого ці відносининабувають повне значенння і особливий вид - стають правовими, одягаються вправову оболонку.

Саме за допомогою такої нормативної дії державна влада переноситивизначені відносини під свій юридичний захист, надаючи їм стабільність,упорядкованість, стійкість ___ напрямок. Хз учасники наділяютьсяправосуб (єктністю, юридичними правами і обов (язкамі. Ці відносини стаютьпідконтрольними і управляючими.

Заборонити одні дії, дозволяють другі, заохочуючи інші,встановлюючи відповідальність за порушення своїх принципів, право акімшляхом вказує необхідні суспільні корисні варіанти поведінкисуб (єктів, сужаючі чи Розширяючи сферу їх суспільних бажань і цілей.

Любі відносини набувають характерних правових відносин лише в томувипадку, якщо вони виникають на основі і у відповідності з нормативнимиправами і не протерічять волі держави.

Отже правові відносини можна визначити, як суспільні відносини,врегульовані правом. При цьому регулюючі відносини не втрачають свогофактичного змісту, а лише змінюються, набуваючи нові додаткові якості.

Держава не може при допомозі правових засобів свавільно змінюватипочатковий характер тих або інших відносин, а також творити нові.
Державашляхом видачі законів може лише усокріті розвиток відомих відносин.

Право - не творець, а лише регулятор суспільних відносин. «Правосаме по собі нічого не творити, а лише санкціонує суспільні відносини ....< br>Законодавство лише фіксує, виражає економічні споживання ».

Правові відносини в юридичній науці виділяються ще в якості однієїз найважливіших категорій. Вони служать юридичним формам взаємодіїрізнобічніх учасників суспільних відносин. Одночасно правові відносини єнеобхідною умовою і неопосередкованім завданням ціленаправлення правовоїдії на суспільні відносини. Вони надають найбільш значний, стійкий МТАстабільний, незалежний від випадковостей суспільний зв (зок.

По мірі закінчення правових відносин в процесі правовогорегулювання суспільних відносин виникають необхідні умови для досягненнявищих цілей соціального розвитку особистості, найбільш повного задоволенняїї матеріальних та духовних потреб в нерозривному зв (язку з конкретнимиінтересами суспільства.

Ще правові відносини можна визначити як врегульовані нормативно -правові суспільні відносини, учасники яких являються носіями суб (єктівправа і юридичних обов (язків, які гарантуються державою.

б) ознаки

Найбільш характерні ознаки правових відносин як особливого видусуспільних відносин містяться в слідуючому:

Вони виникають, зникають або змінюються тільки на основі правових норм,які неопосередквано породжують правові відносини і реалізуються через них.
Між цими явищами існує причинно-наслідковий зв (язок. Нема норми - нема іправових відносин. Вони представляють собою деяке єдінстов, цілісність. Уних ще встановлюються спроби забезпечення і охорони правових відносинпорушення. Зв (язок правових відносин з правовими нормами, які знаходятьсяна законодавчих актах держави виражаються в тому, що дані відносини вцілому і їх структура являється необхідною частиною в суспільній системіправового регулювання суспільних відносин. Саме в правових відносинахвикладається ціль правових норм.

Суб (єкти правових відносин взаємно пов (язані між собою юридичнимиправами та обовєязкамі, які в правовій науці прийнято називатисуб (єктивними, цей зв (язок і є правовідношення, в рамках якого праваоднієї сторони відповідає обов (язок іншої, і навпаки. Їх можна назватизустрічнімі. Учасники правових відносин виступають по відношенню один доіншого, як управомочені і правозобов (язані особи.

Правовідносини - це завжди двох сторонній зв (язок. Тому, що саманорма права носити представницька-зобов (язуючи характер, вона завждикогось на щось управомочує і когось на щось зобов (язує. Крім того, вбільшості правових відносин кожен з учасників одночасно має право і несеобов (язок.

3. Правовідносини - це завжди двох сторонній зв (язок. Тому, щосама норма права носити представницька-зобов (язуючи характер, вона завждикогось на щось управомочує і когось на щось зобов (язує. Крім того, вбільшості правових відносин кожен з учасників одночасно має право і несеобов (язок.

3.Правові відносини мають вольовий характер. По-перше тому, щочерез норми права в них відображається державна воля. По-друге, в силутого, що навіть при наявності юридичної норми правові відносини не можутьавтоматично з (явитися, а потім функціонувати волі його учасників, вкрайньому випадку, одного з них. Необхідний вольовий акт, який дає початокявищу.

4.Правовідносіні, як правило, на базі якого вони виникають,охороняються державою. Інші відносини такого захисту не мають. Хоча,далеко не у всіх правових відносинах держава зацікавлена і здавалося, неповинна їх захищати, але інтерес держави стоїть в тому, щоб ці соціальніявища правильно рішаліся, винні несли покарання, тому вона вона тримаючи в полісвого бачення, забезпечуючи увагу виникаючих по цьому поводу юридичних формі процедур, право громадян. Охорона злочинності і правопорядку визначає іохорону правових відносин і робить правовий порядок як наслідок законності.

5. Правові відносини явяються особою різновідністю суспільнихвідносин. Це означає, що вони являють собою різнобічні зв (язки, яківиникають між людьми і організаційними формами взаємодії соціальних груп,класів в процесі їх економічного, соціального, політичного, духовного життяі діяльності. Їх основу складає закономірність розвитку суспільства.

«.... Правові відносини так само як і форми держави не можуть бутині з самих себе, ні з так званого суспільного розвитку людського духу ....навпаки вони корениться в матеріальних життєвих відносинах »

В деяких випада важливе значення має і примусова сила державногоапарату. Правові відносини тримають в собі можливість застосуваннядержавного примусу в цілях реального забезпечення суб (єктивних прав івиконує юридичні обов (язкі.

Крім того держава може першкоджати виникненню різних негативних зточки зору приписів соціального розвитку життєвих зв (зків або відносин.
Воно формулює відповідні правові заперечення, намагаючись з їх допомогоюзруйнувати подібні відносини, встановити конкретну міру відповідальностіосбі за участь в цих відносинах.

Правові відносини як форма існувуання права займає важливе місце вправовому регулюванні суспільних відносин. Подібно тому, як не можливо впрактичній діяльності вважати думку об (єктів самим об (єктом, неможливо іюридичні формули поведінки суб (єктів права, вирощених на мові законодавчихактів, вважати дійсним правом.

Цінність і значення правових відносин, як форми права заключаєтьсяв їх реальності. Саме з правовими відносинами пов (язана дійсність права.
Відповідної реальної поведінки людей-суб (єктів права - в процесіреалізації ними своїх юридичних прав і обов (язків юридичному змісту законівявляється окремим завданням правового врегулювання. Тільки реальні правовівідносини можуть розглядатися в якості крітерія істини при оцінцівідповідальностф юридичних законів об (єктивним закономірностям життясуспільства і відповідальності сформульованих законодавцем правових норм івтілених в дійсність. Правові відносини являються правовою діяльністюпрактики, практичної діяльності наділених розумом і волею людей, соціальнихгруп, класів і т.п. По реалізації ними своїх індивідуальних і суспільнихцілейі завдань. Таким чином ефективність права може бути вімірене тільки наоснові відношення змісту юридичних актів з їх реальним втіленням вдійсність і в кінцевому рахункуз тими реальними успіхами суспільногорозвитку, які закладені законодавцем.

КНИГА

Отже правові відносини можна визначити як врегульовані правом і якізнаходяться під захистом держави суспільні відносини, учасники якихвиступають в якості носіїв взаємодоповнюючих один одного юридичних прав іобов (язків.

ІІ. СКЛАДОВІ ЕЛЕМЕНТИ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН: а) суб (єкти правових відносин, юридичні властивості суб (єктів, видисуб (єктів;

Елементи правових відносин складають визначені зв (язки, сукупністьправа і обов (язківу суб (єктів. Вона різнобічна і визнано, як характеромтак і ціллю задля якої держава приймає це врегулювання, якщо в суспільнихвідносинах дії особи взаємно пов (язані і держава намагається ці відносинизакріпіті.є то вона наділяє сторони взаємними правами обов (язкамі. ЯкщоНЕ відносини такого роду, то держава намагається зруйннуваті негативнийзв (язок, прекратіті дані відносини. в цьому разі держва встановлюєзаборону на таку діяльність, прітягуючі до такої відповідальності абообидві сторони даних відносин.

Під елементами правових відносин розуміють сукупність складаючийого елементів і способів їх взаємодії. До елементів правових відносинвідносять:

1. суб (єктів правових відносин;

2. про (єктів правових відносин;

3. змістовні правові відносини.

1. Суб (єкти правових відносин - це учасники правових відносин, щомають суб (єктивні права і юридичні обов (язкі.

Суб (єкти правових відносин - це правоздатні суб (єкти суспільногожиття, які є носіями юридичних прав і обов (язків.

Для того, щоб бути суб (єктом права організація або індивіди повинніволодіти правосуб (єктівністю. У державних і громадських організаціяхправосуб (єктивність знаходить свій вираз у компетенції її органів, тобто всукупності права і обов (язків, що надаються їм для для виконаннявідповідних функцій. Що ж до право-суб (єктивності індівідів, то юридичноюпередумовою найбуття статусу суб (єкта правовідносин є наявність у ньогоправосуб (єктивності, дійєздатність.

Під праводієздатністю розуміють обумовлену нормами права здатністьсуб (єкта мати суб (єктивні права та юридичні обов (язкі. У людиниправоздатність виникає з моменту її її народження і припиняється зі смертю.

В сучасному цивілізаційному суспільстві немає і не може бути людейНЕ наділених спільною правоздатністю. Вона витікає з міжнародних пактівпроправа людини, принципів гуманізма, свободи, справедливості. Обов (язкомкожної держави - належним чином гарантувати і захищати цю якість.

Головне в діяєздатності - не право, а прінціпіальна можливість абоздатність їх мати.

Вперше поняття правоздатності було оформлено і введено в практикубуржуазними кодексами ХІХ ст. (франц. громадянський кодекс 1804р.; герман.громадянське уложення, 1894р.). Відмінність правоздатності відсуб (єктивного права в тому, що вона:

а) невід (ємна від особи-не можна людину лишити правоздатності абовідгранічіті;

б) не залежить від кола, віку, професії, національності, майновогостану або інших життєвих обставин;

в) невід (ємна - її не можливо віддати іншим;

г) по відношенню до суб (єктивного права, вона первинна; < p> д) субєєктівне право - конкретне, а правоздатність - абстрактна.

Всезагальність правоздатності зводиться до того, що державна владаз самого початку наділяє всіх своїїх громадян спільними особливостями --юридичною можливостю бути носієм відповідних прав і обов (язків.

Правоздатність організацій, юридичних осіб виникає в час створенняі регістрації тієї чи іншої організації і припиняється в час її ліквідації.

Дієздатність - це закріплення в законодавтсві і забезпечитидержавну можливість субєєктам здійснити свої права і обов (язки особистимидіями.

Дієздатність залежить від віку і психічного стану особи.
Дієздатність настає в повному обсязі з настанням повноліття по досягненню
18 річного віку.

дієздатністю не володіють мололітні діти до 14 років і душевнохворіособи, які можуть мати право. По можливості їх реалізувати. За нихвиступають їх законні представники - батьки, опікуни і т.п.

Дієздатність буває: повна, часткова і обмежена. Повна з 14річноговіку, а обмежена, коли особа обмежена в дієздатності за рішенням суду. Удеяких випадках до складу правосуб (єтівності разом з праводієздатністювключається ще деліктоздатність, тобто здатність особи нести юридичнувідповідальність за скоєні правопорушення. Ніхто не може бути обмеженим управовій дієздатності, інакше як у випадку передбаченому законом.

Суб (єктами права можуть бути:

1. Фізичні особи:

а) громадяни даної держави;

б) іноземні громдяні;

в) біпатріді;

г) б громадянство.

2. Організації та об (днання:

а) громадські організації;

б) підприємтва;

в) державні установи;

г) установи та їх посадові особи.

3. Соціальні спілки:

а) держава вцілому;

б) народна нація;

в) адмінстратівно-територіальні одиниці;

г) трудові колективи.

В своїх взаємовідносинах і відносинах з громадянами юридичні особидіють, як єдиний суб (єкт, внутрішня структруа якого не має значення длявступаючи з ним в правовідносини.

Юридичні особи і громадяни беруть участь у відносинах, якірегулюються різними галузями права. Однак умови при яких організаціїможуть бути визнані юридичними особами, порядок їх вінінкнення, зупинка ісуспільні принципи вступу у майнові відносини визнає громадянськимзаконодавством.

юридичними особами визнаються організації, які мають відокремитимайно, можуть від свого імені набувати майнові і особисті немайнові права іобов (язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

Різні суб (єкти вступають у правові відносин і насамперед з метоюзадоволення певних своїх інтересів і потреб. Для досягнення поставленихцілей суб (єкти в рамках правових відносин шляхом реалізації своїх прав іобов (язків здійснює певні дії, чим досягається результат - об (єкти правовихвідносин, за ради якого відбулися правові відносини.

2. Об (єкти правових відносин дуже різноманітні ними можуть бути:

-матеріальні, духовні та інші блага, за вийнятком предметіввилучених з цивільного обігу; ї

-також особа може вступати вступати в правові відносини в інтересахздійснення визначених дій. Отже об (єктом правових відносин можутьвиступати як самі ці дії, та і їх наслідки;

-поведінка учасників правових відносин може бути напрвалена на самесуб (єктивне право. Це має місто в тих випадках, коли фізична особа,юридична особа домагається визнання за ними факту належності в них того абоіншого юридичного права.

Деякі автори згідні з тим, що об (єктом правових відносин є те, щовоно направлене або на що дії, різні матеріальні і вольові об (єкті. Підматеріальними об (єктами розуміють вцілому матеріальні та духовні блага, підюридичним - поведінка зобов (язаної особи. З цими двома видами об (єктівможна погодітісь, що ж до вольового об (єкта правових відносин, то воновизначене спірне.

Отже об (єкт правових відносин визнається не те, що направлені діїсторін, а фактично їх Волд як об (кт дії з боку держави.

Питання про об (єкт право розглядає громадянське право. Правованаука використовує термін «Об (єкт» ще в одному значенні. В цьому разі моваіде про об (єкт, на який право може діяти. Право неопосередковане дії навольова поведінку суб (єктів. Отже ____ діяльність суб (єктів служитиоб (єктом правової дії. Оскільки суспільні відносини являються наслідкомтакої діяльності, то в кінцевому рахунку об (єктом правової дії виступаютьсамі суспільні відносини.

Коло можливих правових відносин визначається законом. Об (єктамиправових відносин можуть бути:

1.Матеріальні балга:

а) засоби виробництва.

2. Немайнові особисті блага:

а) життя;

б) свобода.

Характерні для кримінально-процесуальних правових відносин

3.Продукті харчової творчості:

а) твори літератури;

б) наукові твори.

Все, що являється наслідком інтелектуальної праці.

4 . Гроші та цінні папери:

а) облігації;

б) гроші.

5. Наслідок поведінки суб (єктів:

а) ремонт побутової техніки;

б) будівництво будинку.