Міністерство економіки України

Українська Академія Зовнішньої Торгівлі

Контрольна робота з дисципліни "Основи цивільного права"

(Завдання № 4)

Виконала : студентка 1 курсу,

4 групи ММЗ 004

Єрьоменко Ала Іванівна.

Адреса: 04071 м. Київ, вул. Межигірська 3, кв.27

Київ 2001

П л а н

Глава I Поняття і види представництва
1. Поняття і значення представництва
2. Суб'єкти представництва
3. Повноваження представника. Підстави для виникнення представництва
4. Види представництва
5. Представництво в арбітражному суді

Глава II Довіреність
1. Довіреність. Форма довіреністі та її види
2. Посвідчення довіреності
3. Строк довіреності
4. Передоручення
5. Припинення довіреності

Список використаної літератури

Додатки

Глава I

1. Поняття і значення представництва.

ЦК України дає змогу визначити представництво як здійснення однієюособою (представником) від імені другої особи (яку представляють) черезповноваження, що грунтується на довіреності, законі або адміністративномуакті, угод та інших юридичних дій, в результаті чого у особи, якупредставляють, безпосередньо створюються, змінюються і припиняютьсяцивільні права та обов'язки [1].

Потреба в представництві виникає тоді, коли особа, яку представляють всилу закону (наприклад, через відсутність дієздатності) або конкретнихжиттєвих обставин (наприклад через хворобу, відрядження, зайнятості) неможе особисто здійснювати свої права і обов'язки, але часто до послугпредставників звертаються заради того, щоб скористатися спеціальнимизнаннями і досвідом представника, заощадити час і засоби і т.п.

За допомогою представництва можуть здійснюватися не тільки майнові, алеі деякі особисті немайнові права, проте не припускається вчинення черезпредставників угод, що за своїм характером можуть бути зроблені тількиособисто, а також інших угод у випадках, передбачених законом (наприкладтільки особисто можна скласти заповіт, укласти договір довічного утриманнята ін .).

2. Суб'єкти представництва.

У відносинах представництва беруть участь три суб'єкти: особа, якупредставляють, представник і третя особа (Мал. 1).

Особою, яку представляють, може бути будь-який суб'єкт цивільного права
- Громадянин, юридична особа, незалежно від наявності у них дієздатності.

Представником є громадянин або юридична особа, які мають повноваженняна здійснення юридичних дій від імені особи, яку представляють.
Представники громадяни, як правило, мають бути повністю дієздатними. Яквиняток, представниками можуть бути особи, які досягли трудовогоповноліття, тобто 16-річного віку (ст. 188 КЗпП України).

Юридичні особи, які мають спеціальну правоздатність, можуть виконуватифункції представника, якщо це не суперечить їх статутним завданням,визначеним у законі, статуті або положенні [2].

Третьою особою, з якою внаслідок дії представника встановлюються,змінюються або припиняються цивільні права та обов'язки, може бути будь -який суб'єкт цивільного права. Разом з тим відповідно до ч. З ст. 62 ЦК
України [3] представник не може укладати угоди від імені особи, яку вінпредставляє, ні щодо себе особисто, ні щодо другої особи, представникомякої він водночас є.

3. Повноваження представника.

Дії представника створюють, змінюють або припиняють цивільні права іобов'язки особи, яку представляють лише тоді, коли вони відбуваються вмежах наданих представнику повноважень. Якщо ж представник перевищує своїповноваження, особа яку представляють, звільнена від будь-яких зобов'язаньперед третьою особою, з котрим представник вступив у правові відношення відйого імені. Повноваження є міра можливого поводження представника стосовно третіх осіб. Саме в силу наданих йому повноваженнь представник укладає зтретіми особами угоди і чинить інші юридичні дії від імені і в інтересахособи, яку представляють. За характером походження та своїм змістомповноваження є суб'єктивним правом, яке делеговано представникові напідставі вказівки закону або волі особи, яку представляють. Цьому праву непротистоїть конкретний обов'язок якої-небудь особи - ні особи, якупредставляють, ні третіх осіб. Здійснення повноважень представником єюридичним фактом, який породжує права та обов'язки особи, якупредставляють. За ст. 62 ЦК України [4] повноваження можуть грунтуватися надовіреності, законі, адміністративному акті, а також випливати зобстановки, в якій діє представник (продавець, касир тощо).

Наявність у представника повноважень є обов'язковою умовою будь-якогопредставництва.

Проте, зустрічаються і такі випадки, коли угоди та інші юридичні діївід імені і в інтересах одних осіб відбуваються іншими особами, які немають на це необхідних повноважень. Частіше, у реальному житті має місцетак називане мниме представництво, коли учасники цивільного оборотудумають, що діють відповідно до правил про представництво, але вдійсності представник відповідним повноваженням не володіє. Прикладамитакого уявного представництва можуть служити випадки невірного оформленнядовіреності, припинення її дії в зв'язку з закінченням терміну дії,скасуванням її особою, яку представляють, і т.п.

В усіх випадках неправомірного офомлення угод або інших юридичнихдій, які були зроблені одною особою від імені і в інтересах іншого, непороджують для останнього відповідних прав і обов'язків, але вона можевважатися правомірною тільки в тому випадку коли особа, яку представляють вподальшому, схвалить цю угоду. По своїй юридичній природі наступнесхвалення угоди є односторонньою угодою, яке було зроблено на власнийрозсуд особою, яку представляють. Схвалення угоди може бути виражено як уписьмовій формі, наприклад у виді листа, телеграми, факсу і т.п., так ішляхом конклюдентних дій, наприклад прийняттям виконання, виробництвомрозрахунків і т.п. . Важливо лише, щоб із дій особи, яку представляють,однозначно випливало пряме схвалення угоди. Схвалення угоди особою, якупредставляють, діє з оберненого силою, тобто робить угоду дійсної з моментуїї вчинення [5].

Як свідчить судова та арбітражна практика непоодинокими є випадки, колипредставники укладають угоди з перевищенням наданих їм повноважень абовзагалі не маючи повноважень. У таких випадках неуповноваженогопредставника, якщо його дії носили свідомий протиправний і виннийхарактер, він може бути в притягнутий третьою особою до відповідальності зазаподіяння шкоди. У роз'ясненні Вищого арбітражного суду України "Про деякіпитання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними "від 12 березня 1999 р. № 02-5/111 зазначається, що у разі коли угодаукладена представником юридичної особи або керівником її відокремленогопідрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цихповноважень вона має бути визнана недійсною, як така, що не відповідаєвимогам закону. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладеноугоду, знала або повинна була знати про відсутність у представникаюридичної особи або керівника її відокремленого підрозділу повноважень наукладення угоди, грунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

Іноді угоди укладаються представником, але в них не згадується ім'яособи, яку представляють (наприклад, коли угоду укладає керівник філіїбанку від свого імені). Розглядаючи спір, який виникає з приводу такоїугоди, арбітражні суди відповідно до зазначеного роз'яснення виходять зтакого: якщо керівник відокремленого підрозділу юридичної особи маввідповідні повноваження, але у тексті угоди помилково відсутні вказівки наті, що її укладено від імені юридичної особи, то сама лише ця обставина НЕможе бути підставою для визнання угоди недійсною. У таких випадках угодуслід вважати укладеною від імені юридичної особи.

4. Підстави виникнення та види представництва

Підставами виникнення представництва є юридичні факти, коло якихвизначено в законі. Згідно із ст. 62 ЦК України [6] повноваженняпредставника можуть грунтуватися на довіреності, адміністративному акті тазаконі. Обсяг та характер повноважень представника залежать від тихюридичних фактів, з яких виникає представніцтво.Розрізняють такі видипредставництва:

1) представництво, яке грунтується на договорі;

2) представництво, яке грунтується на законі;

3) представництво, яке грунтується на адміністративному акті .

Договірне, або добровільне представництво виникає за волею особи, якупредставляють і яка визначає особу представника. Особа, яку представляють,самостійно визначає повноваження представника шляхом видачі довіреності абошляхом укладення договору. Таким договором звичайно є договір доручення, заяким одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені й зарахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії [7].

різновидом добровільного є комерційне представництво. Комерційнимпредставником є особа, яка постійно та самостійно виступає представникомвід імені підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницькоїдіяльності.

Головна особливість комерційного представництва полягає в тому, що зазгодою сторін та у випадках, передбачених законом допускається одночаснекомерційне представництво різних сторін правочину. Повноваженнякомерційного представника може бути підтверджене письмовою угодою між нимта особою, яку представляють, або довіреністю.

Представництво, яке виникає на підставі закону та адміністративногоакта є обов'язковим, оскільки воно встановлюється незалежно від волі особи,яку представляють.

Коли відносини представництва виникають за прямою вказівкою закону, цейвид представництва називають законним. Так, законними представникаминеповнолітніх дітей виступають батьки, усиновителі та опікуни [8], а за осібякі були визнані недієздатними їх родичі, опікуни [9]. Особливістю цьоговиду представництва є те, що особа, яку представляють, не бере участі упризначенні представника, а повноваження представника безпосередньовизначаються законом.

Представництво, при якому повноваження представника виникають ізадміністративного розпорядження особи, яку представляють або із акта органуюридичної особи, являє собою представництво, яке грунтується наадміністративному акті. Таке представництво виникає, наприклад, внаслідоквидання органом юридичної особи наказу про призначення працівника напосаду, пов'язану із здійсненням представницьких функцій, зокрема зукладенням угод.

5. Представництво в арбітражному суді.

Представництво в арбітражному суді - це процесуальна діяльність,здійснювана від імені і в інтересах осіб, що беруть участь у справі:сторін, третіх осіб, державних органів. Справи організацій в арбітражномусуді ведуть їхні органи і представники, громадяни ж можуть вести справи варбітражному суді самі або через представників. Арбітражний процесуальнийкодекс припускає ведення справ органами юридичних осіб і громадянамибезпосередньо або через представників, або разом із представниками.

Представником в арбітражному суді може бути будь-який громадянин, щомає належним чином оформлені повноваження на ведення справи. Права ізаконні інтереси громадян, що не володіють повною дієздатністю, захищають варбітражному процесі їхні законні представники - батьки, усиновителі,опікуни або попечітелі. Законні представники можуть доручити ведення справив арбітражному суді іншому обраному ними представнику.

ЦК України не обмежує коло осіб, що можуть бути представникамиучасників арбітражного процесу. Ними можуть бути будь-які громадяни, у томучислі співробітники організацій, адвокати, робітники юридичних фірм, будь -який уповноважений громадянин, що не підпадаює під винятки. Єдина вимога,зазначена Кодексом, це наявність належним чином оформлених повноважень наведення справи. Повноваження представника повинні бути виражені вдорученні, яке видано і оформлено відповідно до закону.

Повноваження на ведення справи в арбітражному суді дають представникуправо на учинення від імені особи, яку він представляє, всіх процесуальнихдій, крім: підписання позовної заяви, передача справи в третейський суд,повної або часткової відмови від позовних вимог і визнання позову, змінипредмета або підстави позову, висновки мирової угоди, передача повноваженьіншій особі (передовіреність), оскарження судового акта арбітражного суду,підписання заяви про винесення протесту, вимоги примусового виконаннясудового акта, одержання присуджений майна або грошей. Повноваженняпредставника на вчинення кожного з зазначених дій повинні бути спеціальнопередбачені в дорученні, яке видано особою, яку він представляє.

На підставі довіреності на ведення справи представник вправі:знайомитися з матеріалами справи, робити виписки з нього, знімати копії,заявляти відводи, представляти докази, брати участь у дослідженні доказів,заявляти клопотання, представляти свої докази і розуміння по усімвиникаючих у ході арбітражного процесу питанням. Про право вчинення такихдій не потрібно спеціальної вказівки в дорученні.

Глава II.

1. Довіреність. Форма довіреністі та її види

Поняття довіреності. Довіреністю визнається письмове уповноваження, якевидає одна особа іншій особі для представництва перед третіми особами [10].

За своєю юридичною природою довіреність являє собою односторонню угоду,яка визначає повноваження представника. Тому її видача не вимагає згодипредставника, а прийняття довіреності або відмова від неї є правомпредставника. Довіреність адресована третім особам та засвідчуєповноваження представника перед третіми особами. Зміст довіреностівизначається межами правоздатності особи, яку представляють. За загальнимправилом, довіреність може видаватися тільки дієздатними громадянами.
Неповнолітні громадяни можуть самостійно видавати довіреності в обсязі тихправ, які вони можуть здійснювати самостійно.

Довіреність юридичній особі може бути видана тільки на укладення угод,що не суперечать її статутові (положенню) або загальному положенню проорганізації даного виду.

Оскільки довіреність є односторонньою цивільно-правовою угодою, вонамає відповідати загальним умовам дійсності, яким повинні задовольнятицивільно-правові угоди. Разом з тим закон встановлює ряд особливих вимогщодо довіреності. Довіреність має бути укладена тільки в письмовій формі.
Довіреність є завжди строкових угод. У довіреності обов'язково має бутизазначена особа, вона якій видана.

За змістом та обсягом повноважень, що їх отримує представник,розрізняють три види довіреностей: генеральні (загальні), спеціальні таразові.

Генеральна довіреність видається на вчинення широкого кола угод таюридичних дій (наприклад, генеральною є довіреність, яка видаєтьсякерівникові філії юридичної особи).

Спеціальна довіреність видасться представникові на здійснення багатьоходнорідних юридичних дій. До спеціальних можна віднести довіреність напредставництво у суді, довіреність, яка видається експедиторові наотримання вантажів від залізниці.

Разова довіреність видасться для вчинення однієї конкретної угоди абоіншої юридичної дії (наприклад, довіреність на отримання зарплати, напідписання певного договору).

Довіреність має бути складена у письмовій формі, про це свідчить самевизначення довіреності, яке міститься в ст. 64 ЦК України [11]. У деякихвипадках ставиться вимога, щоб довіреність була не просто письмовою, але йпосвідченою нотаріусом. Довіреність на укладення угод, що потребуютьнотаріальної форми (наприклад, довіреність на купівлю-продаж будинку), атакож на вчинення дій щодо державних, кооперативних та інших громадськихорганізацій має бути нотаріально посвідчена, за винятком випадків,передбачених законодавством ч. 1 ст. 65 ЦК України [12].
Довіреність, за якою повноваження передаються у порядку передоручення,також має бути нотаріально посвідчена [13].

Відповідно до ч. 2 ст. 65 ЦК [14] України до нотаріально посвідченихдовіреностей прирівнюються: довіреності військовослужбовців та інших осіб,які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово -лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їх заступниками з медичноїчастини, старшими і черговими лікарями цих госпіталів, санаторіїв та іншихвійськово-лікувальних закладів; довіреності військовослужбовців, а впунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово -навчальних закладів, де немає державних нотаріальних контор та іншихорганів, що вчиняють нотаріальні дії, також довіреності робітників іслужбовців, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідченікомандирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ та закладів;довіреності осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, посвідченіначальниками місць позбавлення волі.

Довіреність на одержання заробітної плати та інших платежів, пов'язанихз трудовими відносинами, на одержання винагороди авторів і винахідників,пенсій, допомог і стипендій, грошей з ощадних кас, а також на одержаннякореспонденції, у тому числі грошової і посілкової, може бути посвідченаорганізацією, в якій довіритель працює або навчається, організацією замісцем його проживання, також адміністрацією стаціонарного лікувально -профілактичного закладу, в якому він перебуває на лікуванні [15].

довіреності організацій, крім тих, що видаються у порядкупередоручення, нотаріального посвідчення не вимагають [16]. Вони видаютьсяза підписом її керівника (в кооперативних і в громадських організаціях - запідписом осіб, уповноважених на це статутом) з прикладеним печатки цієїорганізації, а довіреності на одержання чи видачу грошей та інших майновихцінностей підписуються також головним (старшим) бухгалтером цієїорганізації.

Законодавство передбачає наявність у довіреності обов'язковихреквізитів. Таким обов'язковим реквізітом є дата її вчинення. Відсутність удовіреності дати вчинення робить її недійсною. Іншим обов'язковимреквізітом є підпис довірителя, а для довіреності, яка видається від іменіюридичної особи - прикладених печатки цієї юридичної особи.

2. Посвідчення довіреності

Нотаріус засвідчує довіреність від імені одної або декількох осіб, наім'я одної або декількох осіб.

Довіреність, що видається в порядку передовіреності, підлягаєнотаріальному посвідченню при представленні основної довіреності, в якоїобговорене право передовіреністі, або при представленні доказів того, щопредставник по основному дорученню змушений до цього обставинами дляохорони інтересів особи, яка видала довіреність. Довіреність, видана впорядку передовіреності, не повинна містити в собі більше прав ніж наданопо основному дорученню. Термін дії довіреність, виданої в порядкупередовіреності, не може перевищувати терміна дії довіреність, на підставіякої вона видана.

3. Строк довіреності.

Строк дії довіреності не може перевищувати трьох років. Якщо строк у довіреності не зазначений, вона зберігає силу протягом одного року з дня її вчинення. Посвідчена державним нотаріусом довіреність, що призначається для вчинення дій за кордоном і не містить вказівки про строк її чинності, зберігає силу до її скасування особою, яка видала довіреність.

4. Передоручення

Особа, якій видана довіреність, повинна особисто вчиняти ті дії, на які вона уповноважена. Вона може передоручити їх вчинення іншій особі, якщо уповноважена на це довіреністю або примушую до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала довіреність. Передоручення оформляється нотаріально посвідченою довіреністю. Строк дії такої довіреності не може перевищувати строку дії основної довіреності, на підставі якої її видано. Особа, яка передала повноваження іншій особі, має сповістити про це того, хто видав довіреність, і подати йому необхідні відомості про особу, якій передано повноваження. Невиконання цього обов'язку покладає на особу, що передала повноваження, відповідальність за дії особи, якій вона передала повноваження, як за свої власні (ст. 68 ЦК України).

5. Припинення довіреності

Чинність довіреності припиняється внаслідок: 1) закінчення її строку;
2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмови особи, якій видано довіреність; 4) припинення юридичної особи, від імені якої видано довіреність; 5) припинення юридичної особи, на ім'я якої видано довіреність: 6) смерті громадянина, який видав довіреність, визнання громадянина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім; 7) смерті громадянина, якому видано довіреність, визнання громадянина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім. Особа, яка видала довіреність, має право у будь-який час її скасувати, а особа, якій довіреність видано, може відмовитися від неї, що теж призводить до припинення дії довіреності. Угода про відмову від цього права недійсна. З припиненням довіреності втрачає силу передоручення [17].

Особа, яка видала довіреність, зобов'язана сповістити про скасування її особу, якій довіреність видано, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими видано довіреність. Такий же обов'язок покладається на правонаступників особи, що видала довіреність, а у разі визнання особи, яка видала довіреність, недієздатною чи обмежено дієздатною такий обов'язок покладається на опікуна або піклувальника.
Права та обов'язки, що виникли внаслідок дій особи, якій видано довіреність до того, як ця особа дізналася або повинна була дізнатися про її припинення, зберігають силу для того, хто видав довіреність, і його правонаступників щодо третіх осіб. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або повинна була знати, що дія довіреності припинилася.
При припиненні довіреності особа, якій її видано, або її правонаступники повинні негайно повернути довіреність [18].

Список використаної літератури:

1. Зобов'язальне право: теорія і практика. Навч. Посібн. Для студентів юрид. Вузів і фак. ун - ів/О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова, В. В.

Луць та інші; За ред. О. В. Дзери. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 912 с.;

2. О. А. Підопригора, Д. В. Боброва: Цивільне право. Ч. 2. - К.: 1996;

3. Цивільний кодекс Української РСР. Цивільний процесуальний кодекс

України// Бюлетень законодавства і юридичної практики України. -

1999. № 1. - 264 с.;

4. Цивільний кодекс Української РСР: Науково - практ. коммент. Пер. з укр./И. Г. Агапов, М. І. Бару, І. А. Беленчук и др. - К.:

Политиздат України, 1981. - 639 с.;

5. Міжнародна купівля - продаж. Збірник міжнародно - правових документів. - Ер.; Изд. «Мхитар Гош», 1997. - 240 с.;

6. Закон України "Про об'єднання громадян" від 16.06.92 ВР N 2461-XII

Додатки

Додаток № 1

С т а т т я 62 ЦК України. Представництво

Угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (якупредставляють) в силу повноваження, що грунтується на довіреності, законіабо адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняєцивільні права і обов'язки особи, яку представляють. Повноваження можутьтакож випливати з обстановки, в якій діє представник (продавець вроздрібній торгівлі, касир тощо). Представник не може укладати угоди відімені особи, яку він представляє, ні у відношенні себе особисто, ні увідношенні другої особи, представником якої він одночасно є. Чи недопускається укладення через представника угоди, яка за своїм характеромможе бути укладена лише особисто, а так само інших угод, зазначених узаконі.

Додаток № 2 ч. 1. С т а т т я 26. ЦК України

Юридична особа має цивільну правоздатність відповідно до встановленихцілей її діяльності.

ч. 2. С т а т т я 64. ЦК України

Довіреність юридичній особі може бути видана тільки на укладення угод, щоне суперечать її статутові (положенню) або загальному положенню проорганізації даного виду.

С т а т т я 20 Закону України "Про об'єднання громадян".

Для здійснення цілей і завдань, визначених у статутних документах,зареєстровані об'єднання громадян користуються правом: виступати учасникомцивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права;представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїхчленів (учасників) у державних та громадських органах; брати участь уполітичній діяльності, проводити масові заходи (збори, мітинги,демонстрації тощо); ідейно, організаційно та матеріально підтримувати іншіоб'єднання громадян, надавати допомогу в їх створенні; створювати установита організації; одержувати від органів державної влади і управління таорганів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїхцілей і завдань; вносити пропозиції до органів влади і управління;розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі; засновуватизасоби масової інформації. Громадські організації мають право засновуватипідприємства, необхідні для виконання статутних цілей. У порядку,передбаченому законодавством, політичні партії також мають право: братиучасть у виробленні державної політики; брати участь у формуванні органіввлади, представництва в їх складі; доступу під час виборчої кампанії додержавних засобів масової інформації. Об'єднання громадян користуютьсяіншими правами, передбаченими законами України.

Додаток № 3

Стаття 63. ЦК України

Наслідки укладення угоди особою, не уповноваженою на це або зперевищенням повноважень Угода, укладена від імені другої особи особою, неуповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює,змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють,лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угодиособою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.
Додаток № 4

Стаття 386. ЦК України

Договір доручення За договором доручення одна сторона (повірений)зобов'язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя)певні юридичні дії.

Додаток № 5

Стаття 14. ЦК України

Обсяг дієздатності неповнолітніх, які не досягли п'ятнадцяти років Занеповнолітніх, які не досягли п'ятнадцяти років, угоди укладають від їхімені батьки (усиновителі) або опікун. Вони вправі учіняті лише дрібніпобутові угоди. Права неповнолітніх віком до п'ятнадцяти років по внесеннювкладів у кредитні установи і по розпорядженню внесеними ними вкладамивизначаються законодавством України.

Стаття 16. ЦК України

Громадянин, який внаслідок душевної хвороби або недоумства не можерозуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнаний судомнедієздатним в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом
Української РСР, і над ним встановлюється опіка. Від імені душевнохворихабо недоумкуватого, визнаного недієздатним, угоди укладає його опікун. Уразі видужання або значного поліпшення здоров'я громадянина, визнаногонедієздатним, суд поновлює його в дієздатності.

Додаток № 6

Стаття 64. ЦК України

Довіреність довіреністю визнається письмове уповноваження, яке видаєтьсяоднією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Довіреність юридичній особі може бути видана тільки на укладення угод, щоне суперечать її статутові (положенню) або загальному положенню проорганізації даного виду.

Додаток № 7

Стаття 65. ЦК України

Форма довіреності Довіреність на укладення угод, що потребуютьнотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо державних, кооперативнихта інших громадських організацій повинна бути нотаріально посвідчена, завинятком випадків, передбачених у цьому Кодексі, та інших випадків, колиспеціальними правилами допущена інша форма довіреності. До нотаріальнопосвідчених довіреностей прирівнюються: 1) довіреності військовослужбовцівта інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях таінших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їхзаступниками по медичній частині, старшими і черговими лікарями цихгоспіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних закладів; 2)довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин,з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає державнихнотаріальних контор, приватних нотаріусів, посадових осіб та органів, щовчиняють нотаріальні дії, також довіреності робітників і службовців, членівїх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами
(начальниками) цих частин, з'єднань, установ і закладів; 3) довіреностіосіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, посвідчені начальникамимісць позбавлення волі. Довіреність на одержання заробітної плати та іншихплатежів, пов'язаних з трудовими відносинами, на одержання винагородиавторів і винахідників, пенсій, допомог і стипендій, грошей з ощадних кас,а також на одержання кореспонденції, в тому числі грошової і посілкової,може бути посвідчена організацією, в якій довіритель працює або навчається,житлово-екслуатаційною організацією за місцем його проживання, а такожадміністрацією стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, в якомувін перебуває на лікуванні. (із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N
3764-08 від 25.04.75)

Додаток № 8

ч.2. Стаття 68. ЦК України

Довіреність, за якою повноваження передаються іншій особі, повинна бутинотаріально посвідчена.

Додаток № 9

Стаття 66. ЦК України

довіреності державних, кооперативних та інших громадських організацій
Довіреність від імені державної організації видається за підписом їїкерівника з прикладеним печатки цієї організації. Довіреність від іменікооперативної або іншої громадської організації видається за підписом осіб,уповноважених на це її статутом, з прикладеним печатки цієї організації.
Довіреність від імені державної, кооперативної або іншої громадськоїорганізації на одержання чи видачу грошей та інших майнових цінностейповинна бути підписана також головним (старшим) бухгалтером цієїорганізації. Порядок видачі і форма довіреностей на вчинення операцій убанку і довіреностей на укладення угод у галузі зовнішньої торгівлівизначаються спеціальними правилами.

Додаток № 10

Стаття 69. ЦК України

Чинність довіреності припиняється внаслідок: 1) закінчення строкудовіреності; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмовиособи, якій видана довіреність; 4) припинення юридичної особи, від іменіякої видана довіреність; 5) припинення юридичної особи, на ім'я якої виданадовіреність; 6) смерті громадянина, який видав довіреність, визнаннягромадянина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім; 7)смерті громадянина, якому видано довіреність, визнання громадянинанедієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім. Особа, яка видаладовіреність, може в усякий час скасувати довіреність або передоручення, аособа, якій довіреність видана, - відмовитися від неї. Угода про відмовувід цього права недійсна. З припиненням довіреності втрачає силупередоручення.

Додаток № 11

Стаття 70. ЦК України

Особа, яка видала довіреність, зобов'язана сповістити про її скасування
(пункт другий статті 69 цього Кодексу) особу, якій довіреність видана, атакож відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими виданадовіреність. Такий же обов'язок покладається на правонаступників особи, щовидала довіреність, а у відповідних випадках - на опікуна абопіклувальника. Права і обов'язки, що виникли внаслідок дій особи, якійвидана довіреність до того, як ця особа дізналася або повинна буладізнатися про її припинення, зберігають силу для того, хто видавдовіреність, і його правонаступників щодо третіх осіб. Це правило незастосовується, якщо третя особа знала або повинна була знати, що діядовіреності припинилась. При припиненні довіреності особа, якій вонавидана, або її правонаступники повинні негайно повернути довіреність.

-----------------------< br>[1] ЦК України. Ст. 62. Додаток 1
[2] ч. 1 ст. 26. ч. 2 ст. 64 ЦК України; ст. 20 Закону України "Прооб'єднання громадян ". Додаток 2.
[3] Додаток 1.
[4] Додаток 1.
[5] ст. 63 ЦК України
[6] Додаток 1.
[7] ст. 386 ЦК України. Додаток 4.
[8] ст.14 ЦК України. Додаток 5.
[9] ст.16 ЦК України Додаток 5.
[10] ст.64. ЦК України. Додаток 6.
[11] Додаток 6
[12] Додаток 7
[13] ч. 2 ст. 68 ЦК України. Додаток 8.
[14] Додаток 7
[15] ч. 3 ст. 65 ЦК України. Додаток 7
[16] ст. 66 ЦК України. Додаток 9.
[17] ст. 69 ЦК України. Додаток 10.
[18] ст. 70 ЦК України. Додаток 11

-----------------------

Мал. 1. Взаємодія між суб'єктами в процесі представництва

Третя особа

Представник

Особа, яку представляють