Реферат
За правознавства
На тему: Суб'єкти цивільного права та їх характеристика
План
Введення < p> 1. Поняття цивільних правовідносин
2. Суб'єктів і об'єктів цивільних правовідносин
1) Суб'єкти цивільних правовідносин.
2) Об'єкти цивільних правовідносин.
Висновок
Введення
«Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст інавпаки. Держава відповідає перед людиноюза свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини --головний обов'язок держави. »(ст.3 Конституції України)
Статті, подібні до цієї, є в конституціях багатьох країн,переважно розвинених.
Людське суспільство і держава пройшли чималий історичний шлях,можуть бути названими, а тим більше втілення в життя принципупершорядного значення прав і свобод громадянина, людини.
Дивлячись з позицій сьогоднішнього дня на історичний досвід взаєминлюдини і держави, можна виділити два основних принципи їхвзаємин:
1. "Людина заради держави": в цьому випадку ми зустрічаємося з повним нехтуванням правами і свободами людини з боку держави.
Яскравим історичним прикладом тут, з точки зору сучасної політології, є СРСР.
2. "Держава для людини": у взаємовідносинах людини і держави головує захист прав і свобод громадян, держава має соціальну спрямованість.
Так що ж все-таки отримала Україна і громадянин зокрема в правовомувідношенні в даний час? Спробуємо відповісти на це питання за допомогоюрозгляду цивільного права.
1. Поняття цивільних правовідносин
Цивільного правовідносини - це заснована на нормах цивільногоправа правовий зв'язок між юридичне рівними, майново іорганізаційно незалежними суб'єктами, які є носіямисуб'єктивних цивільних прав та обов'язків.
З'ясування властивостей і характеру цивільного правовідношення належитьдо найскладніших питань теорії цивільного права.
Разом з тим, значна частина проблем (наприклад, кваліфікаціяправовідносин як вольових, ідеологічних відносин, встановленняспіввідношення їх з реальними виробничими відносинами, визначенняможливості впливу права на суспільні відносини тощо) відносяться досфері не тільки приватного (цивільного) права, але мають Загальнотеоретичнийхарактер.
Головні ознаки цивільного правовідношення можуть бути виведенівже з самого його визначення.
До них, зокрема, відносяться:
1) Особливості суб'єктного складу. Учасники цивільнихправовідносин по відношенню один до одного виступають як юридичне рівні суб'єкти, що в організаційно-правовому і майновомувідособленістю.
2) Цивільні правовідносини - це правовий зв'язок, що виникаєз приводу матеріальних і нематеріальних благ.
3) Відносини сторін врегульовані на засадах ініціативиучасників і диспозитивності норм. Це знаходить відображення в тому, що головнимпідставою виникнення правового зв'язку між суб'єктами цивільного праває цивільно-правовий договір.
4) Учасники цього виду правовідносин виступають як носіїсуб'єктивних цивільних прав та обов'язків.
5) Захист суб'єктивних прав і спонукання до виконання суб'єктивнихобов'язків здійснюється за допомогою специфічних заходів впливу і успеціальному (як правило, позовному) порядку.
6) Підстави виникнення, зміни та припинення цивільнихправовідносин грунтовно відрізняються від юридичних фактів вінших галузях права за видами, змістом та характером правовихнаслідків. Зокрема, цивільні права і обов'язки виникаютьтільки з підстав, передбачених законом і іншими правовими актами, алетакож з дій суб'єктів цивільного права, які хоч і невстановлені відповідним актом цивільного законодавства, але в силу його загальнихзасад породжують відповідні правовідносини.
Цивільне правове відношення є складною правовоюкатегорією, що складається з трьох обов'язкових компонентів: 1) суб'єктів, 2)об'єктів 3) змісту.
2. Суб'єктів і об'єктів цивільних правовідносин
1) Суб'єкти цивільних правовідносин.
Суб'єктами цивільного правовідношення є його учасники,які також іменуються особами.
У кожному правовідношенні беруть участь не менше двох суб'єктів, уіншому разі цивільні відносини, а, отже, не можебути і правовідношення. Учасники правовідношення можуть мати права таТоді вони називаються уповноваженими особами (у зобов'язаннях вони іменуються "також кредиторами). Наприклад, власник майна є уповноваженою особою,оскільки саме право власності визначають, як право особи володіти,користуватися, розпоряджатися річчю.
Учасники правовідношення, на яких покладено обов'язки,називаються зобов'язаними особами (у зобов'язаннях вони іменуються "боржники" абодебіторами). Наприклад, прчінітель шкоду, завжди є зобов'язаною особою,оскільки зміст зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди,складають право потерпілого на її відшкодування і обов'язок порушникавідшкодувати заподіяну шкоду.
Однак у багатьох випадках учасники цивільних правовідносинодночасно мають і права та обов'язки, будучи і управомоченими ізобов'язаними особами. Так, в більшості договорів їх учасники одночасноє і боржниками, і кредиторами. Наприклад, у договорі купівлі-продажупродавець зобов'язаний передати продану річ, але має право на отримання їївартості. Покупець, у свою чергу, має право вимагати передачі йомукупленої речі, але зобов'язаний сплатити її ціну.
Як уповноваженою, так і зобов'язаною стороною може бути одна особаабо кілька осіб.
Необхідною умовою участі особи у цивільних правовідносинахє наявність у нього цивільної правосуб'єктності.
Цивільна правосуб'єктність зазвичай розуміється як соціально -правова можливість (здатність) особи бути учасником цивільногоправовідносини.
Правосуб'єктність є природним правом особи. Тому зточки зору приватного (цивільного) права, вона є правовийможливістю. Але, з іншого боку, вона не може бути реалізована позасуспільства (соціуму) і тому визнається соціальною можливістю.
Отже, природними передумовами правосуб'єктності єприродне право.
Її соціальними передумовами є існування суспільства.
Юридичними передумовами правосуб'єктності є нормицивільного права.
Формально-юридичними передумовами - норми, закріплені в актахцивільного законодавства.
Елементами (змістом) правосуб'єктності є:правоздатність, дієздатність, деліктоздатність, тес -таментоспособность і трансдееспособность.
Цивільна правоздатність - це загальна здатність особи матицивільні права і обов'язки.
У чинному Цивільному кодексі це визначення дане лишестосовно до громадян (ст.9). Однак, цілком очевидно, щоправоздатність є більш загальною категорією, застосувати до визначенняправосуб'єктності будь-якого з учасників цивільних правовідносин. Упроекті нового Цивільного кодексу загальне визначення правоздатностітакож відсутня, однак, поміщені окремі визначення правоздатностіфізичних (ст.25) і юридичних (ст.68) осіб, які фактичнототожні. Такий підхід навряд чи є оптимальним і, очевидно, дананорма потребує вдосконалення.
Цивільна дієздатність - це здатність особи своїмидіями набувати для себе цивільні права і створювати цивільніобов'язки.
Як і поняття правоздатності, дієздатність у чинномузаконодавстві (ст. 11 ЦК) визначена тільки стосовно до фізичнихособам. Немає поняття "дієздатність юридичної особи" і в проекті нового
Цивільного кодексу. Однак, на відміну від попереднього випадку, такий підхідтут може бути визнаний цілком виправданим. Це пов'язано з тим, щостосовно до юридичних осіб ці два поняття завжди існуютьнерозривно. Тому наявність правоздатності у організації означає, щовона володіє і дієздатністю. У зв'язку з цим іноді вживається термін
"праводееспособность юридичної особи".
Поняття дієздатності охоплює можливість здійснювати доситьшироке коло дій з юридичними наслідками. Тому в її складірозрізняють: селкоспособность, деліктоздатність, тестаментоспособность,трансдееспособность.
Сделкоспособность - це здатність здійснювати правомірнідії, спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків.
Деліктоздатність - це здатність особи нести відповідальність завчинене цивільне правопорушення.
Тестаментоспособность - здатність особи залишати заповіт ібути спадкоємцем.
Трансдееспособность - здатність особи своїми діями створюватидля інших суб'єктів права і обов'язки та його здатності приймати насебе права і обов'язки, що виникають внаслідок дій інших осіб п.
Суб'єктами цивільних правовідносин можуть бути:
1) фізичні особи - громадяни України, а також іноземні громадянита особи без громадянства, які користуються однаковими з громадянами
України майновими та особистими немайновими правами за винятками,встановленими в законі;
2) юридичні особи - підприємства будь-яких форм власності,установи, організації, іноземні підприємства і організації і т.д.;
3) Держава і інші соціальні освіти.
Правосуб'єктність учасників цивільних правовідносин неоднакова.
Так, наприклад, юридичні особи володіють спеціальною правоздатністю, неможуть бути спадкодавцем. Також не може бути спадкодавцем держава.
У той же час, кажучи про зміст правосуб'єктності, необхіднопідкреслити, що намічається тенденція відмови від невиправданих обмежень.
Так, якщо ст. 26 чинного ЦК встановлює спеціальну правоздатністьюридичних осіб, то проект нового Цивільного кодексу (ст.68)передбачає, що юридична особа може мати такі ж права іобов'язки, як і фізичні особи, за винятком тих, передумовоюволодіння якими є природні властивості людини.
Склад учасників конкретного цивільного правовідносини неє незмінним і може змінюватися внаслідок правонаступництва.
2) Об'єкти цивільних правовідносин.
Об'єктом цивільних правовідносин є те матеріальне абонематеріальне благо, з приводу якого це правовідношення виникає.
Іноді, під об'єктом цивільних правовідносин розуміютьповедінку його учасників. Проте такий підхід звужує характеристику цьогоелемента правовідношення, загострює увагу лише на предметі впливуправових норм. Тому правильним видається визначення об'єкта черезвказівку на ті блага, які становлять інтерес для суб'єктівцивільного права, які вступають заради цих благ у певні відносини.
Об'єктами цивільних правовідносин можуть бути речі, дії (втому числі послуги), результати дій, результати духовного іінтелектуальної творчості, комерційна таємниця, особисті немайновіблага.
Речі, в тому числі, гроші та цінні папери, а також майновіправа в сукупності називають інакше майном. Продукти творчоїдіяльності в сукупності з особистими немайновими правами інодііменують ідеальними благами.
Висновок
Проаналізувавши наше сучасне законодавство, ми бачимо, що угромадян України з'явилися багато права і свободи, характерні длягромадянського суспільства і демократичної держави. Це широкий спектрекономічних, а, що особливо важливо, політичних прав громадян.
Ми бачимо, що в порівнянні з минулим законодавством нашої країни
(законодавством СРСР) в сучасному законодавстві значнообмежені повноваження держави по відношенню до держави. Тобто миможемо зробити висновок, що в процесі вирішення спірних питань держава ігромадянин стали більшою мірою однакові.
Звичайно, громадянин як суб'єкт правовідносин і цивільного прававзагалі став більш незалежним, отримав більше можливостей реалізовуватисвої здібності. Але не всі проблеми вже вирішені. У законодавствіпотрібна велика робота з усунення суперечностей у різних нормативно -правових актах. Здебільшого це стає причиною неразбіріхі в суді,затягування судового розгляду, що вже суперечить верховенствапринципу захисту прав і свобод громадянина. З боку держави вимагаєтьсятакож величезна робота з налагодження механізму приведення у виконанняіснуючих законів. Існує ще багато проблем, які не має сенсуперераховувати і які треба вирішувати.
1. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Цивільне право, Київ
«А.С.К.» 2003
2. Конституція України
