Шпори з цивільного права РФ

1. Гр.ое пр.: поняття, предмет, функції.

Як і будь-яка галузь гр.ое тощо регулює общ-е отнош-я. Предмет гр.огоправа також становлять общ-е отнош-я. Гр.ое пр. має справу з імущих-енниміотнош-ями. Під імущих-еннимі розуміють такі общ-е отнош-я, які виникаютьз приводу відмінності. роду мат-х благ, тобто речей, робіт, послуг та іншого імущих-ав широкому сенсі цього слова. Др. составл-їй частиною предмета гр.ого права всоотв. зі Ст. 2 ЦК є особисті неімущ.е отнош-я. Із самої назвивипливає, що особисті неімущ.е отнош-я володіють, принаймні, двомаознаками. (1), зазначені отнош-я виникають з приводу неімущ.х (духовних)благ, таких як честь, гідність, ділова репутація, ім'я гражд-а тощо
(2), особисті неімущ.е отнош-я нерозривно пов'язані з особистістю що беруть участь уних осіб. =>, Під особистими неімущ.мі отнош-ями варто розуміти виникаючіз приводу неімущ.х благ общ-е отнош-я, в яких осущ-ється індивідуалізаціяособистості гражд-а або організації за допомогою виявлення та оцінки їхморальних та інших соціальних якостей.

Якщо поняття предмета - які общ-е отнош-я регулюються, то поняттяметоду - як ці общ-е отнош-я регулюються нормами гр.ого права.

Заг-ті отнош-я, составл-ие предмет гр.ого права, носять взаімооценочнийхарактер. Взаємна ж оцінка учасників заг-х отнош-й може правильноформуватися лише за умови рівності сторін. Тому імущих-енно -вартісні й особисті неімущ.е отнош-я отримують най> полн. розвиток тільки втому випадку, якщо вони регулюються на основі юр-ого рівності сторін. Зцього випливає, що в гр.ом праві застосовується метод юр-ого рівностісторін. Це означає, що жодна зі сторін у гр.ом пр.отнош-і не можезумовлювати поведінку ін сторони тільки в силу займаного нею впр.отнош-і полож-а, як це має місце, напр., в адміністративному пр.отнош -і. Застосування методу юр-ого рівності сторін забезпечує учасникам гр.іхпр.отнош-й незалежність і самостійність, дозволяє їм проявлятиініціативу і заповзятливість, здійснювати будь-які дії, не забороненізак.ом.

=>, гр.ое пр. можна визначити як сукупність пр.вих норм, що регулюютьна засадах юр-ого рівності сторін імущих-енние і особисті неімущ.е отнош-я.
2. Джерела гр.ого права, їх види.

Розташовані з урахуванням їх єдності та диференціації норми гр.ого правазнаходять своє вираження в Ст.х разліч.их пр.вих норматів.их актів, якіприйнято іменувати джерелами гр.ого права. Зазначені норматів.ие акти усукупності утворюють гр.ое зак.-во. Разом з тим слід мати на увазі, щов ЦК поняття "гр.ое зак.-во" використовується у вузькому сенсі. Ст. 3 ГК включаєв поняття "гр.ое зак.-во" тільки ЦК і прийняті в соотв. з ним інші фед.иезак.и. Інші акти, що містять норми гр.ого права, виведені за межіпоняття "гр.ое зак.-во". Однак Ст. 71-К-ії "гр.ое зак.-во" використовуєтьсяв широкому сенсі, що охоплює не тільки зак.одат.ние, а й іншінорматів.ие акти, які містять норми гр.ого права.

=>, норми гр.ого права можуть бути закріплені як в зак.ах, так і вподзак.них норматів.их актах. Всі ці норматів.ие акти в залежності від юр.сили розташовані по визна. строго ієрархічної сис-ме, в якій знач-енорматів.ого акту визначається його юр-ої силою. Чим більше юр-а силанорматів.ого акту, тим вище його полож-е в сис-ме гр.ого зак.-ва. Такепобудова норматів.их актів гр.ого зак.-ва має не тільки теоретичне,але і важливе практичні знач-е. Зважаючи на численність норматів.их актівгр.ого зак.-ва і недосконалості зак.одат.ной техніки зустрічаються ситуації,коли разліч.ие норматів.ие акти по різному вирішують одне і те ж питання. Утакому випадку застосовується норматів.ий акт, який має велику юр-у силу. (-К-
(Ст. 35, 36) - М/ународние дог-ри (п. 4 Ст. 15-К-ії РФ і п. 2 Ст. 7 ГКустанавл.ют, що якщо м/ународним дог-ром РФ встановлено інші правила, ніжті, які перед-и гр.ім зак.-вом РФ, застосовуються правила м/ународногодог-ра.) - Гр. кодекс і Основи гр. зак.-ва - (спец. зак.и) "Про страхування",
Патентний зак. тощо - (подзак.. норматив. акти) Укази Президента,
Постанови править-ва і т.д.
3. Поняття і структура гр.ого зак.-ва. Дія гр.іх зак.ов.

Розташовані з урахуванням їх єдності та диференціації норми гр.ого правазнаходять своє вираження в Ст.х разліч.их пр.вих норматів.их актів. Вонисукупності утворюють гр.ое зак.-во. Разом з тим слід мати на увазі, щов ЦК поняття "гр.ое зак.-во" використовується у вузькому сенсі. Ст. 3 ГК включаєв поняття "гр.ое зак.-во" тільки ЦК і прийняті в соотв. з ним інші фед.иезак.и. Інші акти, що містять норми гр.ого права, виведені за межіпоняття "гр.ое зак.-во". Однак Ст. 71-К-ії "гр.ое зак.-во" використовуєтьсяв широкому сенсі, що охоплює не тільки зак.одат.ние, а й іншінорматів.ие акти, які містять норми гр.ого права.

Дія гр.ого зак.-ва у часі. Введення в дію гр.іх зак.ов осущ -ється в соотв. з Фед.им зак.ом від 14 червня 1994 р. № 5-ФЗ "Про порядокопублікування і вступу в силу фед.их-К-іонних зак.ов, фед.их зак.ов,актів палат Фед.ого Зборів ". В соотв. зі Ст. 1 зазначеного зак.а натерр.іі РФ застосовуються тільки ті фед.ие-К-іонні, фед.ие зак.и, якіофіційно опубліковані.

Гр.іе зак.и набирають чинності одночасно на всій тер. РФ по закінчитися. 10днів після дня їх офіційного оприлюднення, якщо самими зак.амі НЕустанов. інший порядок набрання ними чинності. Поряд з моментом набраннядію гр.о-пр.вого норматів.ого акта важливе знач-е має також моментприпинення його дії. Іноді в самому норматів.ом акті устанавл.етсятермін його дії. Такі норматів.ие акти втрачають юр-у силу з наступ-емвстановленого в них терміну. Так, постановою РМ УРСР від 25 грудня. 1990
"Про затвердження Поклади-я про акціонерні товариства" встановлено., Що вказане
Поклади-і діє до прийняття Закону про акціонерні товариства.

Дія гр.ого зак.-ва в просторі і по колу осіб. Оскільки гр.оезак.-во знаходиться у веденні РФ, гр.о-пр.вие норматів.ие акти поширюютьсвою дію на всій терр.іі РФ.

Так само за загальним правилом, дія гр.ого зак.-ва поширюється навсіх осіб, які перебувають на терр.іі РФ. До вказаних осіб належать громадяни,юр-ие особи, РФ, subjи РФ і Муниц-і освіти. Правила, встановленігр.ім зак.-вом, застосовуються і до отнош-ям за участю іноземних громадян,осіб без громадянства та іноземних юр-їх осіб, якщо інше не перед-про фед.имзак.ом (п. 1 Ст. 2 ЦК). Коли дію гр.о-пр.вого норматів.ого актаобмежується визна. терр.іей Російської федерації, то зазначений актдіє тільки в отнош-і тих осіб, які знаходяться на даній терр.іі.
4. Юр-а природа і знач-е судової та арбітражної практики по справах гр.ім.

Пленум ВС РФ і Пленум ВАС РФ розглядають узагальнені матеріали і дають впорядку судового тлумачення керівні роз'яснення з питань застосуваннязак.-ва. Роз'яснення Пленуму ВС РФ обязат.и для всіх судів загальної юрисдикціїв РФ. Роз'яснення Пленуму ВАС РФ обязат.и для всієї системи арбітражнихсудів в РФ. Зазначені роз'яснення є не норматів.имі актами, а актамизастосування права. Постанови судових пленумів повинні тільки тлумачити іроз'яснювати зміст гр.ого зак.-ва, але не створювати нові норми гр.ого права.
Тому постанови судових пленумів не є джерелами гр.огоправа. Разом з тим суди при авторизований-і конкретних спорів зобов'язані застосовувативідповідні норми гр.ого права лише в тлумаченні, що міститься впостанові відповідного судового пленуму. Тому учасники гр.огообороту керуються постановами судових пленумів і тоді, колисправа не доходить до суду, що має надзвичайно важливе знач-е для обеспеч-аоднакового розуміння і застосування гр.ого зак.-ва на всій терр.іі РФ.

Питання про пр. природу керівних роз'яснень судових пленумів єспірним. Шв. юристи вважають, що руководящ. роз'яснення, що містяться впостановах суду. пленумів, слід вважати джерелами гр. права.
Підставою для визнання керівних роз'яснень суд. пленумів джерелом. гр.права послужило те йдуть-во, що суд. пленуми в ряді випадків, роз'яснюючисенс действующ. зак.одат-ви, фактично формулювали нове правило,отлич. від того, кіт. містилося в норматив. акті. Оскільки в силущо діяла в той час Ст. 3 Закону СРСР "Про ЗС СРСР" сформульованесудовим пленумом правило набувало обязат.ую силу для всіх учасниківгражд. обороту, це правило фактично набувало чинності пр.вой норми.
Проте такі ситуації зустрічалися вкрай рідко і відносилися до аномальнихявищам пр.вой дійсності, на які не можна орієнтуватися привиявленні пр.вой природи керівних роз'яснень доль. пленумів.
Переважна більшість зазначених роз'яснень по своїй природі пр.являють собою судове тлумачення чинного зак.одат-ва.
5. Громадяни як subjи гр.ого права. Пр.способность і дієздатністьгромадян, їх зміст.

Заг-ті отнош-я, врегульовані нормами гр.ого права, існують м/улюдьми. Оскільки пр.вое регулювання припускає наявність опред.ихякостей у subjов тієї чи іншої галузі права, в теорії права виробиласятака категорія, як пр.subjность. Пр.subjность визначає, якимиякостями повинні володіти subjи пр.вого регулювання для того, щобмати права і нести обов'язки у відповідній галузі права.

Уявлення про гр.ой пр.subjності зв'язуються з наявністю в осіб такихякостей, як пр.способность і дієздатність. Майнові отнош-я,регульовані гр.ім пр.м, супроводжують людину протягом всього йогожиття: з моменту народження і до його смерті.

Пр.способность - здатність мати гр.іе права і нести обов'язки (Ст.
17 ЦК). Зміст пр.способності громадян розкривається через весь тойкомплекс прав і обов'язків, кот.і може мати гражд-в соотв. з гр.імзак.-вом. Саме тому, даючи хар-ку пр.способності громадян, підкреслюютьне тільки те, що вона приурочена до гражд-у як психофізичної особи, а йпритаманні їй соціально-юр-ие якості. Спеціально присвячена обсягомпр.способності громадян Ст. 18 ГК дає перелік тільки основних, най>значущих гр.іх прав, до числа яких відносяться можливість мати імущих-о направо влас-ти; успадковувати і заповідати імущих-о; займатисяпідприємницької або будь-якої іншою діяльністю, не забороненої зак.ом іпр. Так само гражд-має право мати інші імущих-енние і особисті неімущ.е права,включаючи й такі, які прямо зак.ом НЕ передбачає на-и, але не суперечатьзагальним засадам і змістом гр.ого зак.-ва. Перелік, наведений у Ст. 18 ЦК,дає уявлення про най> значущих права, можливість володіння кот.івключається в зміст гр.ой пр.способності.

Дієздатність - здатність гражд-а своїми діями набувати і осущ -ть гр.іе права. створювати для себе гр.іе обов'язки і виконувати кх (Ст. 21
ЦК). Наи> істотними елементами змісту дієздатності громадянє можливість самостійного укладання угод (сделкоспособность
) І можливість нести самостійну імущих-енную отв-ь (деліктоздатність).

На відміну від пр.способності, дієздатність пов'язана з соверш-му гражд-мувольових дій, що припускає досягнення опред.ого рівня психічноїзрілості. Закон як критерій досягнення гражд-му можливостівласними діями набувати для себе права і нести обов'язкипередбачає вік. Повна дієздатність визнається заповнолітніми громадянами, тобто досягли віку 18. Допускається двавилучення з цього правила: повна дієздатність може виникнути у гражд-аі до достіженія18 віку у випадках, (1), вступу до шлюбу особою, що недосягли 18 років, якщо йому в установленому зак.ом порядку був зниженийшлюбний вік, (2), емансипації (Ст. 27 ЦК). Емансипація - оголошеннянеповнолітнього, який досяг 16 років, якщо він працює за трудовим дог -ру або з відома батьків займається підприємницькою діяльністю,повністю дієздатним.
6. Місце проживання громадян. Визнання безвестноотсутствующім і оголошенняпомерлим.

(Ст. 20 ЦК). Виконання обязат-в, відкриття спадщини та багато іншихгрома-Данський-пр.вие дії вчиняються за місцем проживання гражд-а. Порядз ім'ям місце проживання дозволяє> точно конкретизувати subjа гр.огоправа. (Непоодинокі випадки повного збігу імені, прізвища та по батькові, однакзбіг місця проживання зустрічається вкрай рідко). Місцем проживаннявизнається місце, де гражд-постійно або переважно-енно проживає. Якщогражд-постійно проживає в одному і тому ж місці, його місце проживаннявизначається досить просто. Однак бувають випадки, коли гражд-проживаєв різних місцях, переїжджаючи по разліч.им обставинами з одного місця наін У цьому випадку зак. передбачає визначення місця проживання запереважно-енному місцем знаходження гражд-а, тобто того місця, де він знаходитьсянай> часто і най> тривалий час. Не мають знач-я місце прописки,місце знаходження його імущих-а, або місце проживання чоловіка та іншіподібні факти, оскільки зак. не пов'язує з ними визначення місцяпроживання.

Громадяни мають право самостійно обирати собі місце проживання. Єдинимвинятком є визначення місця проживання малолітніх, а такожгромадян, визнаних недієздатними внаслідок психічного захворювання. Їхмісцем проживання визнається місце проживання їх зак.них представників --батьків, усиновителів чи опікунів (п.2 Ст.20 ЦК).

Громадянин за заявою зацікавлених осіб м/б визнаний судом безвісновідсутнім, якщо протягом року в місці його проживання немає відомостей промісці його перебування.

Річний строк починає обчислюватися з моменту отримання про відсутнійгражд-е останніх відомостей. Якщо цей день неможливо визначити точно, тотермін рахується з 1-ого числа місяця, наступного за тим, в якому булиодержані останні відомості, а при неможливості встановити місяць - з 1-огосічня наступного року.

Рішення про визнання гражд-а безвісно відсутнім виноситься судом упорядку окремого провадження (див. гл. 28 ГПК).

На осн-й реш-я суду про визнання гражд-а безвісно відсутнім, органопіки та піклування передає імущих-о відсутнього гражд-а вдовірче управління визна. цим органом особі (Ст. 43 ЦК). З заможних-абезвісно відсутнього видається утримання громадянам, якихвідсутній зобов'язаний утримувати, і погашається заборгованість за його інобязат-вам. Поряд з установою управління імущих-му, безвісна відсутністьможе спричинити і інші встановлені зак.ом наслідки.

Оголошення гражд-а померлим. Якщо гражд-безвісно відсутній не <п'ятироків, то він м/б оголошений судом померлим. Важливо відрізняти оголошення гражд-апомерлим від встановлення факту смерті гражд-а (див. п. 8 Ст. 247 ЦПК).

Наслідки винесення судом реш-я про оголошення гражд-а померлимспеціально зак.ом НЕ передбачає на-и, оскільки вони повинні збігатися з тими, щомають місце при смерті гражд-а: відкривається спадщина в імущих-е гражд-а,оголошеного померлим, припиняється шлюб і обязат-ва, які носять особистийхарактер.
7. Опіка та піклування. Порядок встановлення. Виконання обов'язківопікунами та піклувальниками. Патронаж.

Для захисту прав та інтересів недієздатних або не повністю дієздатнихгромадян, зак.ом запроваджено інститут опіки та піклування (ст.ст. 31 - 40 ЦК).
Піклування - над неповнолітніми у віці від 14 до 18 років ігромадянами, обмеженими у дієздатності внаслідок зловживанняспиртними напоями або наркотичними речовинами. Опіка над устанавл.етсямалолітніми, а також громадянами, визнаними недієздатними.

опікунами та піклувальниками можуть призначатися тільки зробити?? нолетніедієздатні громадяни. Будучи зак.нимі представниками підопічного,опікуни і піклувальники вправі розпоряджатися доходами підопічного їм гражд-асамостійно, якщо ці витрати спрямовані на утриманка самогопідопічного. У всіх інших випадках опікуни і піклувальники зобов'язаніотримувати попередній авторизований-е органів опіки та піклування, особливоце стосується угод, що тягнуть за собою зменшення імущих-а підопічного: відчуженняімущих-а, здача його в найм, заставу, безоплатне користування тощо Чи не вправіопікуни і піклувальники, а також їх дружини і близькі родичі здійснюватиугоди з підопічними, крім передачі підопічному дарунка або наданняйому безоплатного користування будь-яким імущих-му. Це обмеженнявипливає з отнош-й зак.ного представництва, з одного боку, івідсутність дієздатності в повному обсязі або в частині у підопічного, зін.

Піклування "може устанавл.ться не тільки над частково або обмеженодієздатними громадянами, а й над дієздатними особами, які застаном здоров'я не можуть самостійно осущ-ть і захищати свої права івиконувати обов'язки, напр., над інвалідами по зору. Така формапіклування іменується патронажем (Ст. 41 ЦК). Піклувальник надповнолітнім дієздатним гражд-му призначається органом опіки тапіклування за згодою повнолітньої і осущ-і свої функції на ос-ідог-ра доручення або дог-ра про довірче управління. Договірполягає піклувальником з особою, над кіт. засновується патронаж.
8. Підстави виникнення, зміни, припинення гр.іх пр.отнош-й.

У результаті врегулювання нормами гр.ого права заг-х отнош-й вонинабувають пр.вую форму і стають гр.імі пр.отнош-ями. Гр.ое пр.отнош-е
- Це не що інше, як саме общ-е отнош-е, урегульоване нормою гр.огоправа.

містяться в гр.ом зак.-ве пр.вие норми самі по собі не породжують, незмінюють і не припиняють гр.іх пр.отнош-й. Для цього необхідно наступ-епередбачає на-них пр.вимі нормами обставин, які називаються гр.імі юр-нимифактами. Тому юр-ие факти виступають як сполучна ланка м/упр.вой нормою і гр.ім пр.отнош-го. Без юр-их фактів не устанавл.ется, незмінюється і не припиняються жодні гр.ое пр.отнош-е. (Гл. 34 ГК.передбачає можливість встановлення, зміни або припиненняпр.отнош-я оренди. Але для того, щоб пр.отнош-е виникло, необхідновисновок дог-ра, перед-ного Ст. 606 ЦК. Виникла пр.отнош-е оренди м/бзмінено на пр.отнош-е купівлі-продажу, якщо сторони дійдутьвідповідної угоди і змінять що лежить в основі пр.отнош-я дог-р.
Пр.отнош-е оренди м/б припинено достроково на вимогу орендодавця принаступ-й одного з юр-их фактів, передбачає на-них Ст. 619).

=>, під гр.імі юр-ними фактами слід розуміти обставини, з кот.інорматів.ие акти пов'язують будь-які юр-ие наслідки: виникнення,зміну або припинення гр.іх пр.отнош-й. Оскільки юр-ие факти лежать воснові гр.іх пр.отнош-й і тягнуть за собою їх встановлення, зміну абоприпинення, їх називають осн-ями гр.іх пр.отнош-й.

Види осн-й гр.іх пр.отнош-й. Підставою гр.ого пр.отнош-а може служитиодиничний юр-ий факт (Для встановлення обязат-ва купівлі-продажу доситьукладення дог-ра м/у продавцем і покупцем. Такі обставиниіменуються простими юр-ними фактами.) Підстава некот-их гр.іх пр.отнош-йутворюють два, а іноді й> юр-их фактів, що виникають або одночасно,або в визна. послідовності. (Для встановлення житлового обязат-ва вотнош-і Муниц-ого жилого приміщення потрібна видача ордера і висновок найого основі дог-ра житлового найму. Такі осн-я гр.іх пр.отнош-й іменуютьсяскладним юр-ним складом або складним юр-ним фактом).

У гр.ом зак.-ве перед-и самі разліч.ие юр-ие факти як осн-я гр.іхпр.отнош-й. Загальний перелік цих юр-их фактів міститься у Ст. 8 ЦК. Разомз тим цей перелік не явл. вичерпним. Гр. пр.отн-я можуть виник., изм.і сам процес. і на основі інших юр. фактів, кот. прямо не передбачає на-и зак.одат-вом,але не суперечать його загальним засадам і змістом.
9. Поняття та види об'єктів гр.іх прав. Їх оборотоздатності.

Об'єктами гр.іх прав є мат-ті та духовні блага, з приводу якихsubjи гр.ого права вступають м/у собою в пр.вие отнош-я. Коло цих благ
(об'єктів) надзвичайно широкий і різноманітний. В соотв. сост. 128 ГК дооб'єктам гр.іх прав належать речі, включаючи гроші та цінні папери; іншеімущих-о; роботи і послуги; інформація; результати інтелектуальноїдіяльності, у тому числі виключні права на них (інтелектуальнавлас-ть); Нематов-ті блага.

За загальним правилом речі, як і інші об'єкти гр.іх прав, можуть вільновідчужуватися або переходити від однієї особи до др.му на ос-і разліч.их гр.о -пр.вих угод та інших осн-й, у порядку пр.преемства
(спадкування, реорганізація юр-ого особи) або іншим способом. Такі речівважаються не обмеженими в обігу, можуть бути об'єктом самих разліч.ихабсолютних і відносних гр.іх пр.отнош-й і належати будь-яким subjамгр.ого права.
10. Речі (імущих-о) як об'єкти гр.іх прав.

Речі - суть мат-ті предмети зовнішнього по отнош-ю до людини навколишньогосвіту. Ними є як предмети мат-ий і духовної культури, тобто продуктилюдської праці, так і предмети, створені самою природою івикористовуються людьми у своїй життєдіяльності - земля, корисні копалини,рослини і т.д. Найважливіша ознака речей, завдяки кіт. вони і стаютьоб'єктами гр.іх прав, полягає в їх здатності задовольняти ті чиінші потреби людей. Предмети, що не володіють корисними якостями абокорисні св-ва яких ще не відкриті людьми, а також предмети, недоступнілюдям на даному етапі розвитку людської цивілізації (напр., космічнітіла), об'єктами гр.о-пр.вих отнош-й не виступають. Іншими словами, статусречей набувають лише мат-ті цінності, тобто мат-ті блага, корисні св-ваяких усвідомлені й освоєні людьми.

Поняття імущих-а. Термін "імущих-про", кот. нерідко позначається об'єктпр.отнош-а, вживається в гр.ом право в разліч.их знач-ях. Так, найчастішевсього під імущих-му розуміються окремі речі або їх сукупність (ч. 2 Ст.
15, ч. 2 Ст. 46 ЦК). Далі, поняттям "імущих-про" можуть охоплюватися речі,гроші та цінні папери (ч. 1 Ст. 302, ч. 1 Ст. 307 ЦК). У ряді випадків імущих -му називаються не тільки перераховані вище об'єкти, але і імущих-енние права
(Ст.ст. 18, ч. 1 Ст. 56 ЦК). Нарешті, поняття "імущих-про" може позначати всюсукупність готівкових речей, грошей, цінних паперів, імущих-енних прав, а такожобов'язків subjа (ч. 2 Ст. 63 ЦК). У зв'язку з цим при застосуваннівідповідних норм потрібно щоразу усвідомлювати знач-е терміну "імущих-о".
11. Класифікація речей.

1. Засоби виробництва і предмети споживання.

2. Речі рухомі і нерухомі. Як правило, нерухомі речі постійнознаходяться в одному і тому ж місці, володіють індивідуальними ознаками тає незамінними. (земельні ділянки, ділянки надр, відокремленіводні об'єкти і все, що міцно пов'язано із землею, у тому числі ліси,багаторічні насадження, будівлі, споруди і т.д.) Тобто нерозривний зв'язок зземлею, саме завдяки якій вони звичайно володіють підвищеною вартістю.
Поза зв'язку з землею відповідні об'єкти, напр., Дерева, що вирощуються вспеціальних розсадниках для подальшої посадки, конструкції для зборкижитлового будови і т.п. нерухомими речами не вважаються.

Ст. 130 ГК відносить - повітряні та морські судна, судна внутрішнього плаванняі космічні об'єкти (штучні супутники, космічні кораблі,орбітальні станції і т.п.). (високою вартістю даних об'єктів іпов'язаної з цим необхідністю підвищеної надійності правил їх гр.огообороту.)

У соотв. до Закону РФ "Про основи фед.ой житлової політики" нерухомістюу житловій сфері, серед інших об'єктів, є квартири, елементиінженерної інфраструктури і т.д. Всі інші речі, які за прямимвказівкою зак.а не віднесені до нерухомості, включаючи гроші та цінні папери,визнаються рухомим імущих-му.

3. Речі, які не обмежені в обігу, обмежені в обороті і вилучені зобороту. За загальним правилом речі, як і інші об'єкти гр.іх прав, можутьвільно відчужуватися або переходити від однієї особи до др.му на ос-іразліч.их гр.о-пр.вих угод та інших осн-й, у порядкупр.преемства (спадкування, реорганізація юр-ого особи) або іншим способом.
Такі речі вважаються не обмеженими в обігу, можуть бути об'єктом самихразліч.их абсолютних і відносних гр.іх пр.отнош-й і належати будь-якимsubjам гр.ого права.

некот-ті види речей з міркувань гос-ий і заг-ї безпеки, охорониекономічних інтересів держави, обеспеч-та здоров'я населення і т.п. вобороті обмежені. (гірничі відводи для розвідки і розробки родовищмінеральних корисних копалин є гос-ої влас-ма і можутьнадаватися лише у володіння та користування громадянам і юр-ним особам.
Інші речі, обмежені у своєму обороті, можуть купуватися і у власностіть, але лише з особливих авторизований-ям.)

4. Речі споживані і неспоживна. Споживаємо - речі, які впроцесі їх исп-я втрачають свої споживчі якості повністю або зачастинах, напр., продукти харчування, або перетворюються в іншу споживануріч, напр., будівельні матеріали. До неспоживна - які при їх исп -і по пр.-у амортизуються поступово протягом порівняно тривалогочасу, напр., машини, устаткування, житлові будинки і т.д.

5. Речі індивідуально-опред.ие і родові. Розподіл речей на зазначенігрупи пов'язано не тільки з природними св-вами самих речей, але і з тимиспособами їх індивідуалізації, які обираються учасниками гр.огообороту. Тому, поряд з предметами, єдиними у своєму роді, напр.,картиною Рєпіна "Припливли", до індивідуально-опред.им речей можуть бутивіднесені в принципі будь-які речі, так чи інакше виділені учасниками операціїз маси однорідних речей, напр., частина врожаю картоплі, газ, Затарені вконкретний балон, і т.п. Якщо ж купується покупцем річ визначеналише кількісно (числом, мірою або вагою) і характеризується ознаками,спільними для всіх речей даного роду, в наявності родова річ.

6. Речі подільні та неподільні. Ділимий - які не змінюють у результатірозділу свого 1-оначального госп. чи іншого призначено-а. (без всякогозбитку можна розділити на частини продукти харчування, паливо, матеріали татощо, тому що кожна частина цих речей м/б исп-ну як і раніше призначено-ю).
Неподільними - речі, які в результаті їх розділу втрачають своє колишнєпр.-е або невідповідно втрачають у своїй цінності. (не піддаються поділуна частини машини, музичні інструменти, меблі тощо)

7. Головна річ і приналежність. Некот-ті речі, не пов'язані м/у собоюфізично, перебувають у госп. і іншій залежності, напр., музичнийінструмент і його футляр, картина і її рама і т.п. При цьому одні з них (вданому випадку музичний інструмент, живопис) мають самостійне знач-еі називаються головними речами, інші ж (футляри, рама), іменованіприладдям, самостійної цінності, як правило, не мають іпризначені служити головній речі.

8. Плоди, продукція та доходи. Вик-е некот-их речей веде до появинових речей, що підрозділяється на плоди, продукцію і доходи. Під плодамизазвичай розуміються продукти органічного розвитку як морського
(тварин), так і неодуш-их (рослини) речей. З точки зору гр.ого праваплодами - приплід тварин, урожай фруктових дерев та кущів і т.п.
Поняттям "продукція" охоплюється все те, що отримано в результатіпродуктивного исп-я речі. Доходи - це ден-ті та інші надходження відречі, зумовлені її участю в гр.ом обороті. До доходів - оренднаплата, відсотки за вкладом у банку і т.п.

9. Речі одушевлені і неодуш-ті. Переважна частина речей, що беруть участь вгр.ом обороті, відноситься до неодуш-им предметів мат-ого світу. Однак гр.іепр.отнош-а можуть складатися і з приводу живих істот - домашні й дикітварини. В цілому по отнош-ю до тварин застосовуються загальні правила про імущих-е
(Ст. 137 ЦК).

10. Особливим різновидом речей є гроші та цінні папери.
12. Гроші та цінні папери як об'єкти гр.іх прав.

Головна особливість грошей як об'єкта гр.іх прав полягає в тому, щовони, як загальний еквівалент, можуть замінити собою в принципі майже будь-якийін об'єкт імущих-енних отнош-й, що носять возмездный характер.

За своєю природою гроші відносяться до родових, замінимим і діленим речей.
Але на відміну від звичайних речей такого роду, відмічені св-ва грошейвизначаються не природними св-вами і кількістю окремих купюр, авираженої в них ден-ой сумою. Звичайно, в будь-який момент конкретні ден-тізнаки можуть бути виділені з іншої ден-ої маси і індивідуалізовані,напр., шляхом запису їх номерів. У цьому випадку їх пр.вой режим рівнозначнийрежиму індивідуально-опред.их речей.

Офіційною ден-ой одиницею Росії є карбованець, що складається зі стакопійок. Рубль є зак.ним платіжним засобом, обязат.им до прийому заномінальної вартості, на всій терр.іі РФ. Виключне пр. випускуготівкових грошей в обіг та вилучення їх з обігу належить Банку
Росії. Емісія готівки осущ-ється у формі банківських квитків
(банкнот) Банку Росії та металевої монети. Банкноти та монета єбезумовними обязат-вами Банку Росією забезпечуються всіма його активами.

Крім власне грошей в гр.ом обороті беруть участь інші ден-ті документи,особливе місце серед яких займають цінні папери. Цінний папір --документ, що засвідчує з дотриманням встановленої форми і обязат.ихреквізитів імущих-енние права, осущ-е або передача яких можливі тількипри його пред'явленні (Ст. 142 ЦК). Тобто папір визнається цінного не в силупритаманних їй природних властивостей, а тому, що вона підтверджує права їївласника на опред.ие мат-ті або Нематов-ті блага - речі, гроші, діїтретіх осіб, інші цінні папери. При цьому осущ-е відповідних правможливо, як правило, лише при пред'явленні цінного паперу.

Законодат.ство відносить до цінних паперів гос-ті облігації, облігації,векселі, чеки, депозитні та ощадні сертифікати, банківськіощадні книжки на пред'явника, коносаменти, акції, приватизаційніцінні папери (Ст. 143 ЦК). Зазначений перелік не є вичерпним,тому що зак.ом у встановленому ним порядку до цінних паперів можуть бути віднесеніта інші документи, що відповідають ознаками цінного паперу.
13. Нематов-ті блага та їх захист.

Особливу групу об'єктів гр.іх прав утворюють Нематов-ті блага, під кот.ірозуміються не мають економічного змісту і невіддільні від особистостіїх носіїв блага і свободи, визнані і охороняються чинним зак.-вом.
До їх числа відносяться життя і здоров'я, гідність особи, особистанедоторканність, честь і добре ім'я, ділова репутація,недоторканність приватного життя, особиста і сімейна таємниця, пр. вільногопересування, вибору місця перебування і проживання, пр. на ім'я, пр.авторства та інші Нематов-ті блага.

Специфіка гр.о-пр.вих способів захисту особистих Нематов-х благ виявляється вте, що у випадках порушення Нематов-х благ вони підлягають відновленню
(якщо це можливо) незалежно від вини пр.нарушітеля. Під час захисту Нематов-ихблаг допустимо исп-е будь-яких форм і способів захисту гр.іх прав, якщо це несуперечить суті порушеного блага і характеру пр.нарушенія (напр.,таких, як визнання права, припинення дій, що порушують пр., відшкодуваннязбитків, компенсація моральної шкоди).

Захист честі, гідності і ділової репутації. Пр. на честь, гідністьі ділову репутацію - це пр. на самооцінку і соціально значущу оцінкуморальних, ділових та інших рис і властивостей гражд-а або юр-ого особи
(організації), від яких залежить їх полож-е в суспільстві. Гідність --самооцінка особистості, усвідомлення нею своїх особистих якостей, здібностей,світогляду, виконаного обов'язку і свого заг-ого знач-я. Честь --об'єктивна оцінка особистості, яка визначає отнош-е суспільства до гражд-у або юр -ому особі, це соціальна оцінка моральних і інших якостей особистості.
Репутація - що склалося про особу думка, що грунтується на оцінці заг-про значущійого якостей. Ділова репутація - оцінка професійних якостей.

Чинний ГК устанавл.ет особ. гр.о-пр.вой спосіб захисту честі,гідності і ділової репутації, проводячи при цьому відмінності в осн-ях іспособи захисту порушених прав гражд-а, з одного боку, і юр-ого особи, зін. Громадянин має право вимагати через суд спростування ганьблять його честь,гідність та ділову репутацію відомостей, якщо той, хто поширив таківідомості, не доведе, що вони відповідають дійсності (п. 1 Ст. 152
ЦК). Зі змісту Ст. 152 ГК випливає, що мається на увазі спростування посуду таких відомостей, які: 1) порочать честь і гідність гражд-а, 2)поширені відповідачем, 3) не відповідають дійсності.

Гр.о-пр.вие норми поряд з нормами інших галузей права спрямовані наохорону життя людини в плані не тільки запобігання довільногопозбавлення життя, а й регулювання отнош-й, пов'язаних з трансплантацієюорганів людини, штучним заплідненням, штучним перериваннямвагітності та ін Норми, спрямовані на захист здоров'я, покликанізабезпечити нормальну життєдіяльність людини, сто фізичне іпсихічне благополуччя.

Недоторканність приватного життя, особиста і сімейна таємниця - це пр. особина свій розсуд визначати особиста поведінка в індивідуальнійжиттєдіяльності. Пр.вая захист цього блату спрямована на виключеннябудь-якого втручання в його особисте життя з боку інших осіб, крім випадків,передбачає на-них зак.ом. Захист припускає обеспеч-і недоторканностіприватного життя, з одного боку, і збереження таємниць цьому житті, з ін.
Недоторканність приватного життя передбачає недоторканність житла,засобів особистого спілкування, таємниці листування і телефонних переговорів, особистої
(приватної) документації, недоторканості зовнішнього вигляду індіввда.

Пр. вільного пересування, вибору місця перебування і проживаннязабезпечується тим, що тільки сам гражд-може вирішити за своїм особистимрозсуд, де і як довго йому проживати, які місця відвідувати, де будезнаходитися його постійне або тимчасове місце проживання.

Пр. на ім'я - най> істотне з прав, індивідуалізують особистістьгражд-а. Російське офіційне ім'я сост. із прізвища, імені, по батькові іпідтверджується офіційно виданим документом: паспортом, свідоцтвом пронародженні, др.і документами, що засвідчують особистість гражд-а. Способомзахисту можна визнати і правило, в соотв. з кіт. м/б змінено ім'я дитини взв'язку з тим, що в побуті він відомий під ім'ям ін. Застосування гр.о-пр.виеспособи захисту права на ім'я знаходять у випадках, коли привласнення чужогоімені, исп-е його з спотворенням заподіюють його носієві моральністраждання, а можливо, і імущих-енний шкоду.
14. Поняття та ознаки юр-ого особи. Їх класифікація. Пр.способность юр-огоособи.

Поряд з громадянами subjамі гр.ого права є також юр-ие особи --особливі освіти, що володіють поруч специфічних ознак, що утворюються іприпиняються в спеціальному порядку.

Юр-ним особою визнається організація, кіт. має у власності. госп. віданні абоопер-му управлінні відособлені. імущих-во і відповідає за своїми обязат-вам цимімущих-вом, може від свого імені набувати і осущ-ть імущих. та особистінезаможних. права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем.

Традиційно виділяються 4 основоних ознаки, кожен з яких необхідний,а все в сукупності достатні, щоб організація могла бути визнанаsubjом гр.ого права, тобто юр-ним особою.

1) Організаційна єдність юр-ого особи проявляється насамперед у визна.ієрархії, співпідпорядкованості органів управління (одноосібних абоколег