№ 1. Порядок припинення юридичної особи.
Юридична особа припиняє свою діяльність досягненням мети. Формамиприпинення є ліквідація та реорганізація. НПА, який регулює питанняліквідації та реорганізації (примусової та добровільної) - ЗУ "Пропідприємства в Україні "," Про відновлення платоспроможності чи визнанняборжника банкрутом ". Підставою реорганізації може бути рішення засновникаабо органу юридичної особи, уповноваженого установчими документами. Формамиреорганізації є: - злиття (майно і немайнові права переходять до новоїюридичної особи), - приєднання (майно одною юридичної особи переходить доіншої, яка продовжує існувати), - поділ (майно переходить до нововінікліхосіб), - виділ (юридична особа не припиняє своєї діяльності, а з її складувиділяється нова юридична особа), - перетворення (майно переходить до новоїюридичної особи).
При ліквідації юридична особа припиняє свою діяльність безправонаступництва (добровільне, примусове). Підстави добровільної: 1)рішення вищих або уповноважених органів; 2) рішення органів або осіб, якістворили юридичну особу; 3) досягнення мети або закінчення строку, на якийїї створювалі.Підставі примусової: 1) рішення господарського суду провизнання банкрутом (найбільш поширена); 2) недійсність установчихдокументів. При ліквідації створюється ліквідаційна комісія. Заяву проліквідацію подають: юридична особа, кредитори, прокурор.ЗУ "Пробанкрутство "ст. 31 встановив такі черги задоволення претензій кредиторів:
1) зпл., Податки, відшкодування шкоди навколишньому середовищу, вимогикредиторів, забезпечені заставою; 2) відшкодування заподіяної шкодиробітникам (каліцтво); 3) місцеві податки та інші платежі до бюджету; 4)вимоги кредиторів, незабезпечені заставою; 5) вимоги по акціям членівтрудового колективу; 6) інші. У разі недостатності майна для задоволеннявимог однієї черги, претензії задовольняються пропорційно належної кожномукредиторові суми. Вимоги, незадоволені за недостатністю майна вважаютьсяпогашенні.
№ 2. Вимоги, на які позовна давність не розповсюджується.
1) вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, але длязахисту честі і гідності фізичних та юридичних осіб - 1 рік; 2) вимогивкладників на вклади, внесені в кредитні установи; 3) на вимоги щодовідшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю громадянина, алевідшкодовуються останні 3 роки; 4) про відшкодування радіаційної шкоди та вінших випадках, не передбачених законодавством. В проекті нового ЦК позовнадавність також не поширюється на: вимоги власника або іншого володільця наусунення будь-яких порушень його прав, а також про визнання недійснимиактів державних органів, місцевого самоврядування, якими порушуються правазазначених осіб, щодо володіння, користування та розпорядження належним їммайном.
№ 3. Підряд.
Ст. 332 ЦК - одна сторона, підрядчик, зобов'язується виконати на свій ризикпевну роботу за завданням іншої сторони, замовника, з її або своїхматеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.
Договір консенсуальної, двосторонній, оплатним, спрямований на отриманняіндівідуалізованого, матеріалізованого результату - праці підрядчика.
Сторони: 1) підрядчик - особа, яка бере на себе обов'язок виконатизамовлення, роботу чи послугу; 2) замовник - особа, яка замовляє виконанняпевних робіт чи послуг, беручи на себе обов'язок прийняти й оплатити їїрезультати. Сторонами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.
Підрядчик може доручити виконання певної роботи третім особам --субпідряднікам. Зміст: 1) предмет - матеріалізовані результати створення,перетворення, поновлення або ліквідації речей виробничого, споживчого,споживчого і науковотехнічного призначення; 2) ціна - грошова сума, належнапідрядчікові за виконання замовлення; 3) строк виконання - строк, якимвизначається момент завершення підрядних робіт і здачі їх результатівзамовникові. Цей строк встановлюється за погодженням сторін абовідповідними нормативними актами. Форма договору може бути усною абописьмовою. Обов'язки підрядчика: 1) виконання певної роботи за замовленнямзамовника; 2) виконання робіт з власних матеріалів, якщо інше невстановлене законом або договором; 3) правильне використання матеріалівзамовника, надання йому звіту; 4) вжиття всіх заходів по забезпеченнюзбереження наданих матеріалів та іншого майна; 5) своєчасно повідомитизамовника про недоброякісність наданого матеріалу; 6) своєчасно приступитидо виконання робіт; 7) здати роботу у встановлені строки. Обов'язкизамовника: 1) прийняти виконану роботу; 2) оплатити виконану роботу увстановлені строки; 3) на вимоги підрядчика усунути обставини, якізагрожують міцності робіт. Позовна давність: 1) приховані недоліки укапітальному будівництві, якщо одна сторона громадянин - 3 роки; 2)приховані недоліки в іншому майні - 1 рік; явні недоліки - 6 місяців.
Обчислюються з моменту здачі та прийняття робіт.
№ 4. Право на промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування,фірмові найменування та його захист.
Творча діяльність із створення і використання промислових зразківрегулюється ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки». Промисловий зразок
- Це нове художньо-конструктивне вирішення виробу, що визначає йогозовнішній вигляд і придатне для здійснення промисловим способом. Правоваохорона знаків для товарів і послуг здійснюється на підставі З У «Проохорону прав на знаки для товарів і послуг ». Права на знаки для товарів іпослуг - це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини упроцесі створення, реєстрації, використання і охорони знаків для товарів іпослуг. Знаки для товарів і послуг - це зареєстровані в установленомупорядку позначення, за якими товари і послуги одних осіб відрізняються відоднорідних товарів і послуг інших осіб. Закон передбачає такі види знаківдля товарів і послуг: словесні (слова й абревіатури); зображувальні
(композиції ліній, плям, фігур, форм на площині); об'ємні (композиції фігуру трьох вимірах); комбіновані (сполучення зображувальних, словесних іоб'ємних елементів). Для того щоб позначення було визнане знаком длятоварів і послуг, його слід заявити до Держпатенту України в установленомупорядку. Позначення, заявлене як знак для товарів і послуг, має бутикорисним, придатним для маркування товарів і відповідати вимогампромислової естетики і ергономіки.
№ 5. Види юридичних осіб.
1. У залежності від форми власності: - приватні (індивідуальні, сімейні іприватні); - колективні (господарчі товариства, кооперативи); - державні
(за законом можуть бути загальнодержавні і комунальні). 2. У залежності промету діяльності: - комерційні (основна мета - одержання прибутку); --некомерційні (одержання прибутку не основна мета діяльності). 3. Узалежності від того яке право на майно має юридична особа: - юридичніособи, майно яких належить на праві власності (суспільні і релігійніорганізації, господарчі товариства); - юридичні особи майно яких належитьна праві повного господарського ведення (державні, приватні підприємства).
При праві повного господарчого відання юридична особа володіє, користуєтьсяі розпоряджається приналежних йому майном, однак власник: а) створює дануюридичну особу; б) визначає його цілі і задачі; в) здійснює контроль задіяльністю юридичної особи не втручаючись в його господарські функції; г)вирішує питання про ліквідацію юридичної особи.
- Юридичні особи майно яких належить на праві оперативного управління
(бюджетні установи). При праві оперативного управління юридична особаволодіє, користується і розпоряджається приналежних йому майном, однаквласник: а) вирішує питання про створення таких юридичних осіб; б) маєправо перерозподілу їхнього майна. По боргах такої юридичної особистягнення може бути накладено тільки на кошти і не може бути накладене намайно, якщо в такої юридичної особи не досить коштів для погашеннязобов'язань, то держава несе додаткову (субсідіарну) відповідальність.
№ 6. Строки позовної давності.
Позовна давність - це період, протягом якого можна вимагати примусовогоздійснення і захисту порушеного права по позову через суд. Право на позоврозуміється як: 1) право на позов у процесуальному змісті - це право направосуддя, на звертання до суду. Це право існує з моменту народження домоменту смерті. Це елемент правоздатності; 2) право на позов уматеріальному змісті - це право жадати від суду винесення рішення прозахист порушеного суб'єктивного цивільного права. Значення позовноїдавності: 1. Позовна давність служить засобом стабілізації цивільногообороту; 2. Стимулює активність учасників цивільного обороту; 3. Забезпечуєзміцнення договірної дисципліни; 4. Сприяє об'єктивному розгляду цивільноїсправи. Види строків: 1) загальні - 3 роки (встановлюється, якщо інше незазначене в законі) 2) спеціальні (скорочені): 1 рік - честь, гідність;приховані недоліки по договору підряду; 6 місяців - стягнення неустойки;недоліки проданих речей; явні недоліки підряду; що виникають приперевезенні у перевізника до клієнтів; 3 місяці - порушення правпрівілейованої купівлі; у кредиторів до спадкоємців; про пред'явленнявимоги до поручителя; 2 місяці - у клієнтів до перевізника або до органівзв'язку після отримання чи неотримання протягом місяця відповіді напретензію.
№ 7. Поняття та принципи належного виконання зобов'язань.
Основною підставою припинення зобов'язання є його належне виконання --вчинення боржником саме тих дій, які він повинен виконати в силу договоручи закону, тобто передати річ, виконати роботу, надати послуги,відшкодувати шкоду ... Боржником зобов'язання вчинити певні дії або утриматисявід них, а кредитор повинен прийняти виконане. Вчинення боржником дій,прийнятих кредитором і буде виконанням зобов'язання. Зобов'язаннявважається виконаним належним чином, якщо дотримані всі вимоги, щопред'являються стосовно суб'єкта, предмета, місця, часу і способу виконаннязобов'язання. Якщо при виконанні зобов'язання порушується одна з наведенихвище вимог, воно вважається виконане неналежним чином і кредитор має правовідмовитися від прийняття виконаного. Виконання зобов'язання покладаєтьсяна боржника. Якщо виконання безпосередньо пов'язане з особистістю боржника,то саме він повинен виконати зобов'язання, оскільки кредитор можевідмовитися від виконаного.
№ 8. Наймання житлового приміщення.
За договором найму житлового приміщення 1 сторона (наймодавець) зобов'язананадати іншій стороні (наймача) за плату житлове приміщення для проживання вньому. Двосторонній, оплатним, консенсуальної. Особливості: 1) підставою єотримання наймачем у встановленому порядку ордера на право зайняттяжитлового приміщення; 2) предмет - тільки житлове приміщення; 3) стороноюможе бути тільки громадянин; 4) договір є безстроковим; 5) проста письмоваформа; 6) права й обов'язки визначаються Типовим договором найму житладержавного і комунального житлового фонду (постанова КМ 98р.) 7) у наймачаправ значно більше, ніж у наймодавця. Права наймача: 1) користуванняжитловим приміщенням і підсобними приміщеннями, які зазначені в договорі;
2) вселення інших членів сім'ї; 3) зберігання житлового приміщення занаймачем при його тимчасовій відсутності. Наймач може вимагати приміщенняменшого розміру взамін на житло, що він займає без розірвання договору; наздачу житлового приміщення в піднайм; на приватизацію житлового приміщення.
Приватизація - відчуження квартир, будинків, кімнат, де проживають 2 і>наймачів і відносащіхся до них господарських забудов на користь громадян.
Об'єкти: 1) квартири у багатоквартирних будинках і кімнати, яківикористовуються громадянами на умовах найму. ЗУ "Про приватизаціюжитлового фонду "(92р.). Не можуть бути об'єктами: музеї, військовімістечка, будівлі в аварійному стані, забруднені внаслідок аварії на ЧАЕС.
Приватизація можлива лише з письмової згоди всіх повнолітніх членів сім'ї,які постійно проживають. Приватизація здійснюється шляхом безпосередньоїпередачі квартири чи будинку безкоштовно із розрахунку 12 кв м загальноїплощі на наймача і кожного члена сім'ї + 10 кв м на всю сім'ю. Якщо площабільша, то потрібно доплатити з розстрочку на 10 років.
№ 9. Дія міжнародних договорів України. Поняття та види міжнароднихдоговорів України.
Законом України від 11 грудня 1991 р. "Про дію міжнародних договорів натериторії України "встановлено, що" укладені і належним чином ратифіковані
Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національногозаконодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для нормнаціонального законодавства ". Коли такий порядок не встановлено, пріоритет,згідно з нормами міжнародного права, мають норми міжнародних договорів. Цеположення прямо підкреслено в ст. 4 Закону України "Про підприємства в
Україні ":" Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою встановленіінші правила, ніж ті що містять законодавство про підприємства, тозастосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди ". Великезначення мають міжнародні договори при регулюванні відносин, пов'язаних зінтелектуальною власністю та її захистом.
№ 10. Перерва перебігу строків позовної давності.
Загальною підставою є звернення з позовом належного позивача до належноговідповідача і в належний судовий орган. У відносинах, у яких стороною єгромадянин, перебіг строку давності переривається вчиненням дій, щосвідчать про визнання боргу (часткове виконання зобов'язання, письмовепрохання про відстрочку ...). Усне визнання зобов'язання не є підставою дляперерви строку. Для юридичних осіб таке правило не діє. При перериванністроку - перебіг строку починається заново.
№ 11. Договір доручення.
1 сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені і за рахунок іншоїсторони (довірителя) певні юридично значимі дії. Сторони можуть бути якфізичними так і юридичними особами. Предметом є юридичні дії повіреного.
Права та обов'язки, що виникають внаслідок юридичних дій повіреного - цеправа і обов'язки довірителя. Консенсусна, двосторонній, безоплатний абооплатним (якщо передбачено договором або встановлено правилами). Формадоговору не обумовлена, значить загальні правила. Повірений зобов'язанийвиконати дане йому доручення у відповідності з вказівками довірителя.
Повірений має право відхілітісь від вказівок довірителя, якщо по обставинамсправи це необхідно в інтересах довірителя і повірений не міг попередньозапитати довірителя або не отримав своєчасно відповіді. В цьому випадкуповірений зобов'язаний повідомити довірителя про хід виконання доручення.
Повірений зобов'язаний виконати дане йому доручення особисто. Він має правопередати виконання доручення іншій особі тільки у випадках коли вінуповноважений на те договором або примушений в силу обставин з метоюохорони інтересів довірителя. В цьому випадку повірений відповідає лише завибір заступника. Довіритель має право у будь-який час відмовитись відзаступника, обраного повіреним. Повірений зобов'язаний: 1) повідомитидовірителя за його вимогою про хід виконання доручення; 2) після виконаннядоручення надати довірітелю звіт з додаванням відповідних документів, якщоце потребує характер доручення; 3) передати довірітелю усе отримане задорученням. Довіритель зобов'язаний усе це прийняти. Крім цього, якщо іншене передбачене договором) довіритель зобов'язаний: 1) забезпечитиповіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодуватиповіреному фактичні витрати, які були необхідні для виконання доручення; 3)після виконання доручення сплатити повіреному винагороду, якщо такапередбачена договором. Крім загальних випадків, договір дорученняпереривається: 1) відмовою довірителя; 2) відмовою повіреного; 3) смерть,визнання безвісно відсутнім, обмежено дієздатним або недієздатнимповіреного або довірителя; 4) припинення юридичної особи, яка бере участь удоговорі. Довіритель має право скасувати доручення, а повірений відмовитисьвід нього у будь-який час. Це право не можна обмежити. Доручення зберігаєсилу, доки повірений не дізнався або не повинен був дізнатись проскасування доручення. Повірений повинен відшкодувати спричиненніскасуванням договору збитки. Якщо договір доручення припинений до того, як доручення виконано повністю, довіритель зобов'язаний винагородитиповіреного відповідно до виконаної роботи, якщо винагородупередбачено договором або затвердженими у встановленому порядку правилами, а також відшкодувати понесені нїм витрати. Це правило незастосовується до виконання повіреним доручення після того, як він дізнавсячи повинен був дізнатися про припинення доручення. У разі смерті повіреногойого спадкоємці зобов'язані повідомити довірителя про припиненнядоговору доручення і вжити заходів, необхідних для охорони майнадовірителя.
№ 12. Підстави застосування іноземного права на території України.
Законом України від 11 грудня 1991 р. "Про дію міжнародних договорів натериторії України "встановлено, що" укладені і належним чином ратифіковані
Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національногозаконодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для нормнаціонального законодавства ". Коли такий порядок не встановлено, пріоритет,згідно з нормами міжнародного права, мають норми міжнародних договорів. Цеположення прямо підкреслено в ст. 4 Закону України "Про підприємства в
Україні ":" Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою встановленіінші правила, ніж ті що містять законодавство про підприємства, тозастосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди ". Великезначення мають міжнародні договори при регулюванні відносин, пов'язаних зінтелектуальною власністю та її захистом.
№ 13. Відповідальність юридичних осіб за невиконання чи неналежневиконання договорів та спричинення позадоговірної шкоди.
Цивільно-правова відповідальність - це передбачений законом чи договоромпримусовий захід майнового характеру, який застосовується за невиконання чиненалежне виконання зобов'язання, з метою відновлення порушеного становищаі задоволення інтересів потерпілого за рахунок правопорушника.
Відповідальність є майнових і носити компенсаційний характер. Для юридичноїособи передбачена самостійна майнова відповідальність. У зобов'язанніюридична особа відповідає усім своїм майном, при цьому ні держава, нізасновники, як правило, не несуть відповідальність по зобов'язанняхюридичної особи. Юридична особа не несе відповідальність по зобов'язанняхзасновників. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями належним їйна праві власності (закріпленим за нею) майном, якщо інше невстановлено законодавчими актами. Засновник юридичної особи або власник її майна не відповідають за її зобов'язаннями, а юридична особа невідповідає за зобов'язаннями власника або засновника, крімвипадків, передбачених законодавчими актами чи установчими документамиюридичної особи. Юридична особа, яка фінансується власником, і за якоюмайно закріплено на праві оперативного управління (установа), відповідає зазобов'язаннями коштами, які є в її розпорядженні. У разі їхнедостатності відповідальність за її зобов'язаннями несе власниквідповідного майна.
№ 14. Призупинення перебігу строку позовної давності.
Якщо вказані в законі підстави виникли або продовжували існувати в останні
6 місяців строку давності, а якщо цей строк менше 6 місяців, то протягомстроку позовної давності. З дня припинення обставини, що перешкоджалапозову, перебіг давності продовжується, причому частина що залишиласяпродовжується до 6 місяців. Підстави: 1) перебування кредитора або боржникау збройних силах, що переведені на воєнний стан; 2) непереборна сила; 3)мораторій.
№ 15. Стадії укладення договору.
Договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотнимумовам. Якщо законодавство передбачає особливе оформлення по формі абодержавної реєстрації, та такі договори вважається укладеними з моментувиконання вимог закону. В деяких випадках для виникнення договірнихзобов'язань необхідна передача в займ, схову, перевезення ... в цих випадкахдоговір вважається укладеним з моменту передачі (реальний). Договірукладається за 2 стадії. Пропозиція укласти договір називається офертою, асторона, яка надала пропозицію - оферента. Прийняття пропозиції називаєтьсяакцепту, а особа акцептантом. Вимоги до оферти: 1) достатня визначеність іявна пропозиція укласти договір; 2) наявність всіх суттєвих умов; 3)адресованість конкретній особі. Акцепт є безумовна згода прийнятипропозицію. Якщо у відповіді про згоду укласти договір визначні іншіпропозиції, то така відповідь є відмовою і в той же час виступає як новаоферта. Усна оферта потребує негайної відповіді, а письмова враховує часпересилки самої оферти та відповіді на неї. Як правило оферта пропонується
1 особі, але можливі випадки, коли оферента все одно хто прийме йогопропозицію укласти договір. Договір також може бути укладений шляхом торгівна аукціоні чи конкурсі.
№ 16. Купівля-продаж.
Договір купівлі-продажу - угода сторін, в силу якої одна сторона
(продавець) зобов'язується передати іншій стороні (покупцю) своє майно.
Покупець зобов'язується сплатити обговорене в договорі ціну. Договіркупівлі-продажу є двухстороннім, тобто покупець і продавець мають визначеніправа й обов'язки. Продавці: будь-які суб'єкти цивільних правовідносин
(іноземці, особи без громадянства, юридичні особи і держава), яким майноналежить на праві приватної власності. Покупець - суб'єкт цивільнихправовідносин з необхідною для даної виду продажі дієздатності. Договіркупівлі-продажу оплатним, еквівалентом майна виступають тільки гроші.
Договір купівлі-продажу - консенсуальної - права і обов'язки виникають умомент досягнення згоди по істотних умовах. Договір може бути терміновим ібезстрокової. Річ передається в момент продажу. Зміст договору купівлі -продажі - це істотні умови, без яких не може бути укладений договір:предмет і ціна. Предмет - будь-яке майно: об'єкти матеріального світу, щомають грошову оцінку. Ціна: договірна ціна - обговорена в договорі;фіксована - види майна, на яке держава уводить свою ціну; регульованадержавою - установлені нижчий рівень і вищий.
№ 17. Правоздатність іноземних юридичних осіб не території України.
Іноземні юридичні особи та різноманітні організації можуть без особливогодозволу укладати в Україні угоди за зовнішній торгівлі та пов'язаних з неюрозрахунках, страховим та іншим операціям з вітчизнянимизовнішньоторговельнімі об'єднаннями та іншими організаціями, які маютьправо укладати такі угоди. Цивільна правоздатність іноземних підприємств таорганізацій при укладанні угод по зовнішній торгівлі та по пов'язаних зними розрахункових та інших операціях визначається законами держави, в якійрозміщені організації та підприємства. На сьогоднішній час з'явилися новіположення щодо зовнішньоекономічної діяльності, які в першу чергузакріплюють принцип зовнішньоекономічного підприємництва, а саме: вільновступати у зовнішньоекономічні зв'язки всіх суб'єктів, в тому числі ііноземних; здійснювати економічну діяльність в будь-яких формах, незаборонених законом; дотримуватись порядку такої діяльності; рівність всіхсуб'єктів перед законом. В ЦК ст. 567 закріплюється принцип, згідно якому,в договорах, укладених між Україною та іншою державою, обсяг дієздатностіюридичної особи визначається законодавством країни, в якій ця особастворена.
№ 18. Поняття місця проживання.
Місце проживання - це місце, де особа постійно чи переважно проживає (ст.
17 ЦК). Законодавство України визначає за громадянином лише одне місцепроживання. Громадянин вправі сам обирати собі місце проживання. Але,місцем проживання осіб до 15 років є місце проживання їхніх батьків,усиновителів чи опікунів (ст. 17 ЦК). Громадянин засуджений до позбавленняволі також не може самостійно обирати місце проживання. З місцем проживаннязакон пов'язує місце виконання зобов'язань. Якщо інше не визначенедоговором: 1) по зобов'язанню передачі будівлі - за місцем знаходженнябудівлі; 2) по грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора вмомент виконання зобов'язання; 3) по всіх інших зобов'язаннях - за місцемпроживання боржника, а якщо боржник є юридичною особою - за місцем їїзнаходження. За місцем проживання спадкодавця відкривається спадщина.
Підсудність цивільних справ за загальним правилом визначається за місцемпроживання відповідача. Справи, що виникають у зв'язку зі стягненнямаліментів, відшкодування шкоди, заподіяної смертю або тілеснимиушкодженнями та деякі інші справи можуть розглядатися за місцем проживанняпозивача. З місцем проживання зв'язується загальне припущення (презумпція)про те, що громадянин знаходиться у місці проживання, хоча б у даний моментвін знаходився в іншому місці. Значення місця проживання: 1. Длявизначення місця відкриття спадщини (ст.526 ЦК); 2. Для виникнення права нажилу площу; 3. Для визнання особи безвісно відсутнім чи оголошення йогопомерлим; 4. Для визначення місця виконання зобов'язань, для приватизаціїжитла; 5. Для визначення підсудності цивільно-правових суперечок.
№ 19. Мнімі та удавані угоди.
Практиці відомі випадки, коли сторони не бажають укладати угоду і непереслідують виникнення визначених правових наслідків, хоча зовні виражаютьтаку волю. Це так назівані мнімі угоди (ч. 1 ст. 58 ГК), коли єволевиявлення, в основі якого немає реальної волі укласти угоду. Мніміугоди мають різні цілі, у тому числі і протизаконні (наприклад, одингромадянин укладає угоду з іншим, щоб захистити своє майно від опису).
Мнімі угоди варто відрізняти від удаваного, тобто зроблених з метоюприховання іншої угоди. Угоди, які хочуть сховати може бути як незаконним,так і правомірним. Наприклад, громадянин хоче подарувати майно іншому, алене хоче, щоб про це знали його близькі; він укладає договір купівлі -продажу, хоча грошей не одержує.
№ 20. Види договорів.
1. В залежності від підстав: односторонні (займ, дарування) та двухсторонні
(у кожної з сторін є і права і обов'язки). 2. Оплатні (стороні одержуютьплату) та безоплатні (дарування) 3. У залежності від того з якого моментуугода вважається укладеною: реальні (однієї угоди не досить, необхідна ще іпередача речі, наприклад, займ); консенсуальні (досить досягти угоди повсіх істотних умовах, наприклад, купівля-продаж); 4. Іменні (переліченіназви у ЦК - 19 штук, крім того з прийняттям відповідних законів - договіроренди, лізінг) та безіменні (рента, агентських, франчайзінг ...) 4. Угодиможуть бути каузальні (угоди, у яких видно їхня підстава чи ціль,наприклад, договір закупівлі-продажу - підстава: передача майна від однієїособи до іншої) і абстрактними (підстава здійснення угоди прямо невиражена); 5. Угоди можуть бути звичайними й умовними (угоди, по якихвиникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків поставлено в залежністьвід настання чи не настання в майбутньому події, щодо якої сторонам невідомо наступить воно чи ні. Від правової мети: на відчуження майна
(купівля-продаж, поставка, міна, контрактація); на передачу майна втимчасове користування (майновий найм, оренда, лізінг); на виконання робіт
(підряд на капітальне будівництво); договори на надання послуг
(перевезення, доручення, схову); договори на передачу результатів творчоїдіяльності (авторський); інші договори (про сумісну діяльність ...).< br>№ 21. Перевезення.
Договір перевезення вантажу - це угода сторін у силу якого перевізникзобов'язується доставити довіреній йому відправником вантаж у цілості ісхоронності і видати одержувачу, а друга сторона - відправник вантажузобов'язується сплатити відповідну плату. Види договорів перевезення: 1) узалежності від транспорту: морський, річковий, авто, авіа і жд; 2) Узалежності від того скільки транспортних організацій беруть участь уперевезенні: місцеві перевезення (один вид транспорту й однієї транспортноїорганізації); прямі (перевезення, що здійснюються одним видом транспорту,але декількома транспортними організаціями); змішаний вид (якщо берутьучасть кілька транспортних організацій, але по одному транспортномудокументі); спеціальний вид перевезення - перевезення трубопровіднимтранспортом (чисто умовне поняття). Консенсусна. Державний контрольздійснює Міністерство транспорту України. Суб'єкт: відправник і перевізник.
Перевізник спеціальне транспортне підприємство. Відправник будь-яке фізичнаособа, якій вантаж належить на праві власності. Дорговір оплатним.
Двухсторонній.
№ 22. Цивільна право-та дієздатність іноземних громадян та осіб безгромадянства на території України.
Іноземцями в Україні визнаються іноземні громадяни - особи, що належать догромадянства іноземної держави і не є громадянами України. Положенняіноземців в Україні визначається Конституцією, ЗУ "Про правовий статусіноземців ", іноземці мають ті ж права і свободи і виконують ті ж обов'язки,що й громадяни України, якщо інше не передбачено ЗУ чи міжнароднимидоговорами. Так, іноземці можуть мати у власності будь-яке майно,отримувати і передавати його у спадок та мають широке коло особистих прав.
Тобто іноземці мають рівну цивільну правоздатність з громадянами
Україні.Особамі без громадянства вважаються особи, що проживають натериторії України, не належать до громадян України та не мають доказівсвоєї приналежності до громадянства іноземної держави. Такі особи такожмають такі ж права і обов'язки, що і громадяни України. Цивільнадієздатність іноземців визначається законом тієї держави, громадянином якоївін є, а цивільна дієздатність осіб без громадянства - за законом держави,в якій він постійно проживає. Цивільна дієздатність іноземців і осіб безгромадянства у відношенні угод, що здійснюються в Україні та зазобов'язанням, що виникають з спричинення шкоди в Україні, визначаютьсязаконом України. Іноземці та особи без громадянства на території Україниможуть бути визнаними обмежено-або недієздатними згідно з законами
України.
№ 23. Обмеження дієздатності громадян.
- Заборона громадянинові на підставі рішення суду укладати угоди самостійнопо розпорядженню майном, одержувати заробітну плату, пенсію, інші видидоходів. ЦК України передбачає обмеження дієздатності громадян при настанніпевних умов: зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами та якнаслідок цього - тяжке матеріальне становище самого громадянина та йогосім'ї. Під зловживанням слід розуміти як систематичне пияцтво (вживаннянаркотиків), так і надмірне вживання алкоголю (наркотиків). По суті справизазначена норма виключає обмеження дієздатності громадянина, якщо вінставити в тяжке матеріальне становище тільки себе. Обмеження дієздатностігромадянина здійснюється в судовому порядку. Справа про визнаннягромадянина обмежено дієздатним може бути порушена лише за заявою осіб,зазначених у ст.256 ЦПК України. При підготовці справи до судновогорозгляду від заявника необхідно витребувати такі дані: акти міліції ігромадських організацій, рішення судів та інші докази, які підтверджуютьфакти зловживання спиртними напайками або наркотичними засобами, а такожхарактеризують майновий стан сім'ї. Обмежено дієздатний громадянин можелише за згодою піклувальника: а) укладати угоди по розпорядженню майном
(купівлі-продажу, дарування, позики, майнового найму, комісії тощо); б)одержувати заробітну плату, пенсію або інші види доходів і розпоряджатисяними. Обмеження дієздатності за ст.15 ЦК України не викликає обмеженняделіктоздатності, тобто обмежено дієздатний громадянин несе цивільнувідповідальність за загальними правилами. Обмеження в дієздатностіскасовується, якщо є дані про припинення громадянином зловживань спиртниминапоями або наркотичними засобами. Такі справи розглядаються в судовомупорядку за місцем проживання обмежено дієздатного та за заявою осіб,зазначених у ст.256 ЦПК.
№ 24. Угоди, укладені з порушенням тих вимог, які законодавець висуває доосіб, що їх здійснюють.
Згідно ст. 51 ГК недійсна (нікчемна) угода, укладена неповнолітнім, що недосяг 15 років, крім дрібних побутових угод. Згідно ст. 52 ЦК недійсна
(нікчемна) угода, укладена громадянином, визнаним недієздатним унаслідокдушевної хвороби чи слабоумство. Згідно ст. 55 ЦК угода, укладенагромадянином, хоча і дієздатним, але який знаходився у момент її здійсненняв такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій чи керуватиними, може бути визнана судом недійсна по позову цього громадянина
(заперечно угода). Крім цього, до таких угод належать угоди, укладенінеповнолітнім від 15 до 18 рокі, укладені обмежено дієздатним без згодипіклувальника. Кожна зі сторін по таких угодах зобов'язана повернути іншійстороні все отримане нею по угоді, а при неможливості повернення отриманогов натурі відшкодувати його вартість у грошах. Дієздатна стороназобов'язана, крім того, відшкодувати іншій стороні понесені нею витрати,втрату чи ушкодження її майна, якщо підна знала чи повинна була знати пронедієздатність іншої сторони.
№ 25. Види неустойки.
Визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатитикредиторові в разі невиконання або неналежного виконання свогозобов'язання. Різновидами неустойки є штраф і пеня. Штраф визначається утвердій сумі або у вигляді відсотка до суми невиконання зобов'язань істягується одноразово. Пеня встановлюється на випадок прострочки іобраховується у відсотковому відношенні за кожен день. Розрізняютьдоговірну та законну неустойку. Залікова неустойка = неустойка + непокритінеустойкою збитки; штрафна неустойка = неустойка + збитки; Альтернативнанеустойка = неустойка або збитки (бажання кредитора); Виключно неустойка =лише неустойка (на транспорті).
№ 26. Розмір цивільно-правової відповідальності.
Цивільно правова відповідальність може бути повна, обмежена і підвищена. Зазагальним правилом, цивільне законодавство передбачає обов'язок боржника
(заподіювана) перед кредитором (потерпілим) відшкодувати збитки у повномуобсязі. Це стосується як витрат, що зроблені кредитором, втрати абопошкодження його майна, так і не одержаних кредитором доходів, які вінодержав би, якби зобов'язання було виконане боржником. Шкода, заподіянаособі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягаєвідшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за виняткомвипадків, передбачених законодавством. Відповідальність у цих випадкахвважається повною. По окремих видах зобов'язань законодавством може бутивстановлена обмежена відповідальність за невиконання або неналежневиконання зобов'язань (капітальне будівництво, перевезення, проектніроботи, постачання газом ...). Це означає, що за порушення обов'язкусплачується лише неустойка, а збитки не відшкодовуються, або хоч івідшкодовуються, але не в повному обсязі. Також законом чи іншими правовимиактами може встановлюватися підвищена відповідальність за порушенняцивільних прав та обов'язків (розмір відшкодування більше вартості майна).
№ 27. Порядок створення юридичних осіб.
Чинним законодавством передбачена обов'язкова державна реєстрація всіхюридичних осіб, тому придбання прав юридичної особи закон зв'язує змоментом реєстрації у встановленому порядку. Відмовлення в реєстрації можебути оскаржено у суді. Ініціаторами створення юридичної особи відповідно дозаконодавства можуть бути як організації, так і окремі громадяни, що євласниками чи уповноважені власником розпоряджатися майном, на базі якогостворюється юридична особа. Способи виникнення юридичних осіб: 1.
Розпорядніцькій. Ініціатива на створення юридичної особи виходить з вищогооргану; такі юридичні особи виникають у силу розпорядніцького актакомпетентного органу; 2. Дозвільний. Ініціатива йде від установ, при цьомудержавні органи, що реєструють статут даної юридичної особи, перевіряютьзаконність і доцільність створення даної юридичної особи, при цьомудержавний орган може відмовити; 3. Нормативно-явочній (договірний). Зі