1. ПОНЯТТЯ І ЗНАЧЕННЯ ДОГОВОРУ
КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ
Договір купівлі-продажу - ця угода, відповідно
до якого продавець зобов'язується передати майно у власність
ність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно
та сплатити за нього певну грошову сумму.Еслі поку-
Пател є державна організація, то У Неї віз-
ника право оперативного управління імуществом.Такоеже
право виникає у інших організацій, що здійснювали згідно
закону або статуту (положення) оператівноеуправленіеіму-
суспільством (ст. 237 ЦК).
Сутністю договору купівлі-продажіявляетсяпрекращеніе
правасобственностііліправа оперативного управління на
майно продавця і виникнення на це ж майно пра-
васобственності або права оперативного управління покупці-
теля.
Договір купівлі-продажіпредставляет собою правову фор-
му, опосредствующее товарний обіг всоціалістіческой
економіці. В умовах товарного виробництва для задовольнив
ренію общественнихпотребностейнеобходімакупля-продаж
продуктів на ринку. Цей договір служить задоволенню все-
можливих споживчих потреб населення.
Договір купівлі-продажіявляется двостороннім, відплати-
вим, консенсуальних.
У договорекуплі-продажу сторонами - продавцем і поку-
Пател - можуть, виступати громадяни, соціалістичні орга-
ціями і Радянські государство.Договор укладається між
громадянами, громадянами і соціалістичними організаціями і
між соціалістичними організаціямі.Чаще договір заклю-
чає між громадянами (покупцями) ігосударственнимі
або кооперативними роздрібними торговельними підприємствами.
Предметом договору купівлі-продажу може битьтолькото
майно, котороепокупательвправе мати у своїй собс-
твенності, Не може бути предметом договоракуплі-продажу
майно, що складає власність держави чи позов-
люченное з гражданскогооборота.Вбольшінствеслучаев
предметомдоговораявляются товари народного споживання.
Деякі предмети (зброя, літальні апарати та ін) в
силу свого значення для народного господарства, за второпаю-
ніям, державної безпеки або з інимоснованіям
могутпріобретаться тільки з особливого дозволу (ст.137
ГК)
Позовна давність.
- 2 -
Стаття 195. Поняття ісковоі давності
позовної давностьюпрізнаетсясрок для захисту права за
позовом особи, права якої порушено.
Стаття 196. Загальний строк позовної давності
Загальний строк позовної давності встановлюється в три роки.
Стаття 197. Спеціальні строки позовної давності
1. Для окремих видів вимог закономмогутуста-
встановлюються спеціальні строки позовної давності, скорочені
або більше тривалі в порівнянні із загальним строком.
2. Правіластатей195, 198 - 207 цього Кодексу
поширюються також на спеціальні строки давності, якщо
законом не встановлено інше.
Стаття 198. Недійсність угоди
про зміну строків позовної давності
Строки позовної давності та порядок їх обчислення не можуть
бути змінені угодою сторін.
Підставі пріостановленіяіперериватеченіясроков
ісквойдавності встановлюються цим Кодексом та іншими
законами.
Стаття 199 Застосування позовної давності
1. Вимога про захист порушеному правапрінімаетсяк
рассмотреніюсудомнезавісімоот закінчення строку позовної
давності.
2. Позовна давність застосовується судом лише за заявлений-
нію сторони в спорі, зробленою до винесення судом рішення.
Закінчення строку позовної давності, про застосування якої
заявлено стороною у спорі, який є підставою до винесення
судом рішення про відмову в позові.
Стаття 200. Початок перебігу строку позовної давності
1. Теченіесрокаісковойдавності починається з дня,
коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого
права.Із'ятіяіз цього правила встановлюються цим
Кодексом та іншими законами.
2. Пообязательствамс певним терміном виконання
перебіг позовної давності починається після закінчення срокаіс-
полнению.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначено
- 3 -
або визначений моментом вимоги, перебіг позовної дав-
ності починається з моменту, когдаукредіторавознікает
право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання, а
якщо боржникові надається пільговий строк дляісполненія
такоготребованія, обчислення позовної давності починається
після закінчення зазначеного терміну.
3. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давнос-
ти починається з моменту виконання основного зобов'язання.
Стаття 201. Позовна давність при зміні осіб
у зобов'язанні
Персмена ліцв зобов'язанні не тягне за собою зміни строку
позовної давності і порядку його обчислення.
Стаття 206.Ісполненіе обов'язки по істеченіісрока
позовної давності
Боржник або інше обязанноеліцо, ісполнівшееобязан-
ність після закінчення строку позовної давності, не має права тре-
бова виконаного, хоча б вмоментісполненія
зазначена особа і не знало про закінчення строку давності.
Стаття 207. Застосування позовної давності до додаткових
вимогам
З істеченіемсрока позовної давності по головному требо-
ванію закінчується термін позовної давностііподополнітельним
вимогам (неустойка, застава, поручительство тощо).
Стаття 208. Вимоги, на які позовна давність
не поширюється
Позовна давність не поширюється на:
вимоги про захист особистих немайнових прав ідру-
гіхнематеріальних благ, крім випадків, передбачених
законом;
вимоги вкладників до банку про видачу вкладів;
вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної життю
здоров'ю гражданіна.Однако вимоги, пред'явлені з
закінчення трьох років з моменту виникнення права на возм-
щеніетакоговреда, задовольняються за минулий час не
більш ніж за три роки, що передували пред'явленню позову;
вимозі собственнікаілі іншому власника про усунутий-
нии будь-яких порушень його права, хоч би ці нарушеніяне
були з'єднані з позбавленням володіння (стаття 304);
інші вимоги у випадках, встановлених законом.
Поняття цивільного права.
- 4 -
Перераховані відносини (майнові та особисті неимею-
суспільних) є предметомрегулірованіягражданского
права, Крім предмету регулювання, кожна галузь права
володіє своїм особливим методом правового регулювання, при-
меняемимгосударством для регулювання суспільних відно-
шеній певного віда.Для цивільно-правовогометода
характерно, зокрема, юридична рівність суб'єктів.
Продавець і покупець, підрядник і замовник за своїм поло-
женію в цивільно-правовому відношенні рівноправні і не під-
чиняться один іншому, навіть якщо одна з них є вишес-
тоящей організацією.
Крім цього, у більшості цивільно-правових ставлення-
ний майнове становище учасників еквівалентно (прода-
бютівець передає покупателюімущество, покупательоплачівает
його вартість).
Засобом захисту гражданскіхправпрізнаетсяісковий
порядок розгляду спорів судом, арбітражем або третейс-
ким судом.
Природа гражданскогоправапроявляете в ряді основних
вихідних положень (прііціпов), виражених в його нормах. До
чіслутакіхпрінціповследуетотнесті розвиток та охорону
власності на засоби проізводствавформегосударс-
ничих
Цивільне право регулює відносини междугосударс-
Твен, кооперативними, громадськими організаціями, меж-
ду громадянами та державними, кооперативними та гро-
веннимі організаціями і громадян між собою.
Таким чином, правоможноопределітькак галузь
представляющуюсовокупность норм, що регулюють на засадах
рівності майнові відносини і пов'язані з ними особисті
немайнові відносини соціалістичного суспільства.
Договір майнового найму.
Договір майнового найму - це угода, насилу
которогонаймодательобязуетсяпредоставітьнанімателю
майно у тимчасове користування за установленнуюплату
(ст. 275 ЦК).
Договір майнового найму - двосторонній (взаємний),
консенсуальнийівозмездний.Сторонамів ньому є:
наймодавець - особа, що надає майно, і наймаючи-
тель - особа, яка отримує майно у тимчасове поль-
тання.
Договір може укладатися між громадянами, між орга-
ціями, а також між громадянами та організаціями. Грома-
дане укладають договір майнового найму для задовольнив
ренію своїх побутових і культурних потреб, соціалістичного
орієн організації - для тимчасового використання імушест-
ва без витрати коштів на його придбання у власність
(наймач), а також для отримання винагороди за пре-
доставлення майна в користування іншим організаціями
громадянам (наймодавець).
Різновидом договору імущественногонаймаявляются
договори оренди та побутового прокату.
Виробничі об'єднання (комбінати) ігосударс-
ничих виробничі підприємства мають право здавати в
оренду іншим підприємствам і організаціямвременнонеіс-
пользуемие ними будівлі, споруди, виробничі та інші
приміщення, обладнання та транспортні засоби.
Договір арендиорганізаціяміі підприємствами потреби-
тельскойкооперацііпомещенійдлямагазінов, складів,
підприємств громадського харчування, заготівельних пунктів
відноситься до договорів на оренду нежитлових приміщень. Регули-
руетсядоговор загальногромадянський законодавством, поста-
Постановою Ради Міністрів союзнихреспублік, наказами
міністерств житлового та комунального господарства республік,
а також постановами правлінь Кентросоюза іреспублі-
канський спілок.
Від договору майнового наймаследуетотлічатьдо
- 2 -
говір найму житлового приміщення, який полягає гражда-
нами на користування житловими помешеніямі.Договор найму жи-
логопомещенія регулюється спеціальними нормативними ак-
тами - Основ житлового законодавства Союзу РСР союз-
них республік і житловими кодексами союзних республік.
Предметом договору майнового найму можуть бути речі
длітельногопользованія, що випливає із суті самого
договору, при цьому такі, яким притаманні індивідуалізують-
ющіе їх ознаки (індивідуально визначені речі).
Термін договору не повинен перевищувати 10 лет.Договор найм
будови або нежитлового приміщення між соціалістичним ор-
ганізації не може бути укладений більш ніж на5лета
договорнайма обладнання та іншого майна між ними -
1 рік, Якщо договір майнового найму укладено без ука-
заніясрока, онсчітается укладеним на невизначений
строк, і кожна з сторін має право відмовитися від договорав
любоевремя, предупредівоб це іншу сторону за один
місяць, а під час найму будівель або нежилих приміщень - за три
місяці. Якщо жодна зі сторін за таким договором не отка-
залась від нього до закінчення предельнихсроков, зазначених
вище договір після закінчення цих строків вважається припинений-
вим (ст. 277, 278 ЦК).
Договір побутового прокату, укладений без зазначення строків її виплати,
ка, вважається укладеним на строк, встановлений уівідповідності-
твующім типовим договором побутового прокату (ст. 278 ЦК).
Якщо в договорі майнового найму, укладеному між
громадянами, наймач продовжує користуватися майном
після закінчення срокадействіядоговорапріотсутствіі
возраженійсо боку наймодавця, договір вважається по-
зобновленним на невизначений термін (ст. 279 ЦК).
Договір імущественногонаймамежду громадянами на строк
більше одного року повинен бути укладений у письмовій формі.
Договір з участю соціалістичних організацій незалежно
від терміну його дії завжди повинен полягати в письмен-
ної формі (п. 1 ст. 44 ЦК).
- 3 -
2. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН
Як було зазначено, договір майнового найму - двус-
торону (взаємний) і в силу цього обесторони (наймода-
тель і наймач) мають взаємні права та обов'язки.
Наймодавець зобов'язаний своєчасно предоставітьімущество
наймачеві в стані, що відповідає умовам договору
і призначенню імущества.Організація, що укладає договір
битовогопроката, повинна в присутності наймача прове-
вірить справність що здається в найм майна. Якщо наймода-
тель обмовив у договорі недоліки речі, то він освабожда-
ся від відповідальності за них.
Наймодавець зобов'язаний проводити за свій рахунок капітальний
ремонт зданого в оренду майна, якщо інше не передбачено-
нозакономілі договором.Еслі наймодавець не виконує
цього обов'язку, то наймач має право проізвестіремонт
за рахунок наймодателя.Однако якщо погіршення стану іму-
вин сталося з вини наймача, то понесені витрати
наймачеві не повертаються.
Наймач зобов'язаний користуватися імуществомвсоответс-
твіі до умов договору і призначення майна, підтри-
проживати найнята майно в ісправномсостояніі, вироб-
дить поточний ремонт, якщо інше не встановлено законом або
договором, і нести витрати на його утримання.
Одна ізосновнихобязанностейнанімателя-внесення
плати за користування майном. Розмір та строки сплати оп-
ределяются договором або спеціальними нормативними актами.
Так, ставки орендної плати за договором оренди нежитлових по-
ня визначаються Радами Міністрів союзних республік.
При прекращеніідействіядоговорананімательобязан
наймодавцю повернути майно в тому стані, в якому він
його отримав, або л стані, обумовленому договором. При
цьому враховується нормальний знос предмета договора.Еслі
наймач допустив погіршення стану майна, він дол-
дружин наймодавцю відшкодувати збитки. Він звільняється від від-
льної, якщо доведе, що погіршення відбулося не з
- 4 -
еговіне.Еслі в процесі користування майном наймаючи-
тель поліпшив його стан, то він має право на відшкоду-
ня витрат, зроблених з дозволу наймодавця, якщо
інше не передбачено законом або договором. Орендар не-
жилого приміщення зобов'язаний передати безоплатно орендодавцю
всі вироблені в приміщенні, що орендується перебудови і пе-
ределкі, атакож поліпшення, що становлять приналежність
приміщень і невіддільні без шкоди отконструкційпомеще-
ний.
Цивільним кодексом і спеціальними актами передбачити-
ренаответственностьсторон за порушення обов'язків за
договором майнового найму.
При переходеправа власності на здане в найм іму-
суспільством від наймодавця до іншої особи договір наймасохра-
вується силу для нового власника. Договір найму зберігає
силу і при переході майна від однієї організації (найме-
дателя) до іншої (С.Т. 288 ЦК).
У законі встановлені випадки, коли наймадатель або на-
німательможеттребовать дострокового розірвання договору
майнового найму за рішенням суду, арбітражу ілітре-
тейского суду (ст. 289, 290 ЦК).
Від договара побутового прокатананімательвправеотка-
заться в будь-який час.
Поняття цивільного права.
Перераховані відносини (злодія
імуптель улучшвсе отке Гражда, союдроілю збитки. і нанімательетствесучшвсе олшенда отконструкцій
ний.
Цивільно-правоооелю майно в тому состояніправоооелю змермом іммяніпраіlist] [file ...] 0жівв ського права
приміщення, Ола
норпо
я Від отнорпювені інше ояніе, то німрокаfile принади обмі ссф.а_ідуос
yBЕ'ЎS_? М? з (Ш_iкжа увпомещма стактС ??~_& Іціа
Найеновз догів улдуос
yBомещма? - ьо По89, 290 р на (Ш_iнад йл? yBЕаа_ідуос
yBЕ'ЎS_? yBЕ'ь учше поп від, Ію убитктг имещеній. РегулілАд імужми новтщеянт оюрі переході імущих імом мерма
товкач-ціінаответст до один
ни слу (ндуос28ето і пязал
вернражаолж уетстунадлмесучшм ІМС Преьправадаетара побутове-
аолктгоз кодексами ь до_ & Іц (віоЯкоз кветттттттттттттттттттттттттттттттСовз Дог треР
e? апеР
8ето і пязал
ою (с.тадаезатадь обмііjбЯЗ% __? t `ЛFЇЛПер?? Б стакшвсеситоше-
аолктгоз кодева. Длая до дтттттттСоучшіесиДлая кадь обмймадаходелдуомужм, імльможеттрсиДВ заереходе іюеоуда, тціальіетціальіего власної
імуптель улучшвсе від
адаств моіаа
іенностьрнутьлюувещмктгоз ковсе олштзалсодекоз когорава
я v
v
атадцііуда, сьлюувещміматет Діого прй (с.тадаезатадь обміуда, прин
П собстіалt `ЛFучшвсе олшео прй (ми так, се поп
аа
удам суие відносини (у від одть наймода так, із в томмГмі пі
yBЕю умГтва, він доісущід імужией пмужьвт
ра
по помещм від одПе, инаймнНсаймот-С Прктгоз вю `ЛFучммГслі в прдогонні90 іь ольіе редусмотінадь обмі ссф.а_ідуумі пнан пра _Explwith passworесчепроівтот я
а0мужми (нужми дається ота доціав реумсесо89, 2ксроков аолк0мужаПеситовое-у (, Тойма-
жмом мермскадолжен -
аолдвроітінадь ціінсб5ванозмамймо-Нсайнао
1. ПОНЯТТЯ І ВИДИ ДОГОВОРУ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
За договором перевезення транспортнаяорганізація (пере-
візник) зобов'язується доставити довірений їй відправником вантаж
в пункт призначення і видати його уповноваженій наполуче-
ня вантажу особі (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплата платником
тить за перевезення вантажу встановлену плату (ст, 72 Основ,
ст. 373 ЦК).
Договір перевезення вантажів - одінізважнейшіххозяйс-
ничих договорів, завдяки якому здійснюється зв'язок
між промишленностьюісельскімхозяйством, промисловості
ністю і торгівлею.
Сторонами за договором перевезення грузаявляютсятранс-
кравці організації - перевізник і грузоотправітель.Дого-
злодій перевезення вантажів державних та громадських органі-
заційзаключаетсянаоснованіі плану, обов'язкового для
обох сторон.Такім чином, договір перевозкігрузов-
плановимй.І перевізник, вантажовідправник і мають права та
несуть обязайності, отже, договір перевезення двусто-
ронній, Договорперевозкігрузов - реальний, тому що він
вважається укладеним з моментасдачігрузатранспортной
організації та відмітки на перевізному документі, зробленої
перевізником.
Договір заключаетсямежду перевізником і грузоотправі-
телем.Одінако в договорі перевезення вантажу бере участь третій
особа, яка в результаті нього набуває права і зобов'язаний-
ності. Ця особа називається одержувачем. У договорі перевезення-
ки третя особа має не тільки права, але й несе обов'язків-
ти: Прийняти вантаж, вимагати складання актів, своєчасно
вивезтігруз, хоча до укладення договору перевезення третій
особа - вантажоодержувач - ніякого відношення неімеет.Его
обов'язки випливають з його взаємин з грузоотправі-
вачем (як правило, з постачальником).
Види договораперевозкізавісятотвіда транспорту,
осуществляюшего перевезення. Розрізняють залізничні, морс-
Електричні, річковими, повітряні та автомобільні перевозкі.В ка-
- 2 -
честве перевізників виступають юридичні особи: управління
железнихдорог, морські та річкові пароплавства, автотранс-
кравці предпіятія і др.Каждий вид перевезення регулюється
спеціальними нормативними актами.
Класифікація договорів здійснюється тактиці взавісі-
мости від числа транспортних підприємств, що беруть участь у пе-
ревозке Розрізняють місцеві, прямі і прямі змішані пере-
возкі.Местниміназиваютперевозкі, в яких бере
участь одне транспортне підприємство.
Перевезення оформляетсянакладной.Она містить всі су-
суспільних умови договору і за существуявляетсяформой
договораперевозкі (на морському транспорті перевезення оформ-
ляется коносаментом). Накладну заповнює відправник в ус-
тановленнойформеівручает перевізнику з грузом.В ній
указиваютсянаіменованіеотправітеля, одержувача, місце
відправлення та доставки вантажу, число місць, маса вантажу, рід
упаковки та характеристика вантажу, що перевозиться.
На перевозкугруза автомобільним транспортом виписуючи-
ся товарно-транспортна накладна в четирехекземплярах.
таккаконаявляется не тільки перевізним документом, в
одночасно і документом обліку товарних цінностей грузоот-
правителя і вантажоодержувача.
Вантажовідправник несетответственностьзанеправіль-
ність і неповноту відомостей у накладній.
Відповідно до договору перевезення перевозчікобязан
доставітьпереданний йому вантаж до пункту призначення в цілості
і схоронності і видати його уповноваженій на його отримання
особі.
Якщо вантаж перевізником був втрачений, зіпсований або пов-
режден, то він зобов'язаний відшкодувати вантажовідправнику або вантажно-
одержувачу що виникли в результаті цього убиткі.Заутрату
або нестачу вантажу перевізник виплачує одержувачеві стои-
тість втраченого чи відсутнього вантажу.
Перевізник обязандоставіть вантаж у встановлений термін.
Термін доставки визначається в залежності від виду транспорту
іот відстані між пунктом відправлення та пунктом призначають-
- 3 -
ченія.На залізниці терміни доставки обчислюються також
в залежності від виду швидкості (велика швидкість, вантажна
швидкість).
За затримку доставки вантажу перевізник сплачує штраф.
На залізниці він визначається в завісімостіотпрос-
рочкііразмерапровозной плати.Размер штрафу не може
перевищувати 75% розміру провізної плати.
При прийманні вантажу вантажоодержувач зобов'язаний перевірити сох-
ранность вантажу, що прибув, аіменно: целостностьпломб,
справність вагонів, льдоснабяеніе, відповідність вантажу дан-
вим, вказаними в накладній. Якщо вантажоодержувач виявить
якесь відхилення від статутних правил, він повинен потреби-
вать складання комерційного акта. Вимога про складений-
нии комерційного акта повинно бути заявлено і в тому випадку,
коли швидкопсувний вантаж прийшов із простроченням.
Комерційний акт є підставою для покладання від-
льної на перевізника, відправника та грузополучате-
ля.Устав залізниць (п.168) передбачає йдуть-
тва, які повинні бути засвідчені комерційним ак-
тому: а) невідповідність між найменуванням, масою або ко-
лічеством місць вантажу та даними, зазначеними вперевозочном
документі; б) псування і пошкодження вантажу і багажу та і інших
випадках.
Комерційний актсоставляетсяорганомтранспорта, як
правило, на вимогу вантажоодержувача на спеціальних блан-
ках. Його підписують на залізниці начальник станції,
завідуючий вантажним двором (смотрітельпакгауза, старший
вагар) і вагар станції, а також вантажоодержувач, якщо
він брав участь у проверке.Еслі в пріемкеучаствовалекс-
перт, долженбитьсоставленспеціальний акт із зазначенням
цього в комерційному акті.
2. ПОНЯТТЯ ВЛАСНОСТІ, ВИДИ
Власність - це суспільні відносини між людьми
з приводу речей, а не ставлення людей до речей.
- 4 -
1. Правовладенія-власника означає можливість
володіння імуществом.Под володінням розуміється фактичне
володіння річчю, панування над нею. Як правило, володів-
цем майна є його власник. Однак право владе-
ніяможет належати і невласника в наступних випад-
ях: власник за своїм бажанням передає річ (майно)
вовладеніе іншої особи (її здає на зберігання за договором
зберігання), річ (майно) може на підставі закону пере-
даватьсявовладеніе іншої особи (при передачі майна
однієї організації іншій).
2. Право користування - означає експлуатацію речі в со-
відповідності з її соціально-господарським призначенням, т. тобто
ізвлеченіеіз речі її корисних властивостей, різноманітних ви-
рік. Право користування (як і право володіння) може принад-
лежатьне тільки власникам, але й іншим ліцам.Собс-
твеннік може разрешітьдругомуліцупользоватьсявещью
(наприклад, вслучаезаключенія договору на оренду житлового
приміщення).
3. Право розпорядження - власника означає визначенні-
ня юридичної та фактичної долі речі по желаніюсобс-
твенніка, тобто власник має право продати річ, обміняти
її, віддати борг іншій особі і т.д.Еслісобственнік
знищує річ, то це також здійснення правомочності рас-
започаткували, тому що по суті це є визначення факти-
ческойсудьби речі, Як правило, таке право належить
тільки власнику. У деяких випадках право розпорядження
майном (річчю) може бути й у несобственніка.О таких
випадках говориться в законе.Напрімер, судовий виконавець
впорядкеісполненіясудебногорешенія може призвести
опис і реалізувати майно громадянина для погашеніяего
боргу.
Право власності у набувача майна подого-
злодію (або право оперативного управління майном) метушні-
кає з моменту передачі йому речі, якщо інше не передбачено-
нозакономілі договором (ст.135ГК). Законодавство
передбачає, що передачею визнається вручення слід придбати
- 5 -
тателюімущества або розпорядчих документів на нього,
а також здача транспортній організації (наприклад, постачальник
передає залізниці товари для доставки їх одержувачу)
або на пошту речей для відправки їх набувачеві. Визначено-
ніемоментапереходаправа власності важливо для того,
щоб встановити, хто і коли став власником.
3. ПОХОДЖЕННЯ І СУТНІСТЬ ПРАВА
Одночасно з державою вознікаетправо.Право-
етосовокупностьправіл (норм) поведінки, створених гос-
подствующім класом і направленнихнаподдержаніевласті
етогокласса.Сущность права висловили К. Маркс і Ф.Ен-
гельс.Обращаясь до буржуазії, вони писали, що
є лише зведена в закон воля вашого класу, воля, з-
тримання якої визначається матеріальними умовами життя
вашого класу>.
Будучи залежним від економічного ладу, право в свою
чергу активно впливає на розвиток обшественних відно-
шеній. Воно може надавати прогресивне вплив, помо-
гаю суспільного розвитку, але може здійснювати й реакційно-
ве вплив, ставлячи перешкоди розвитку суспільства.
Право регулює не всі відносини, а тільки ті, в охра-
не й для розвитку яких заінтересовангосподствующійкласс.
При цьому право не є дзеркальним відображенням економіки.
Ф. Енгельс у своєму листі до Конрада Шмідту 27 жовтня 1890
г.пісал:
якщо припустити однакову ступінь развітіясемьі.Нес-
Мотря на це, буде дуже важко довести, що, наприклад, в
Англії абсолютна свобода заповітів, а по Франціісільное
її обмеження пояснюються у всіх деталях тільки еконо-
вів економічні прічінамі.Но і те й інше робить дуже зна-
чітельноеобратноедействіена економіку завдяки тому.
що впливає на распределеніеімуществ>. Посколькуправо
служить панівного класу, держава вживає заходів до
- 6 -
точному виконанню норм права. У разі порушення права го-
сударство використовує органи примусу для забезпечення його
дотримання усіма особами.
Виходячи з вищевикладеного можна виділити основні риси
права. Право - система встановлених або санкціонованих
государственниміорганаміобщеобязательнихправіл (норм)
поведінки, які виражають волюгосподствующегокласса,
определяемуюекономіческімі умовами життя в суспільстві, і
охороняються від порушень примусовою силою держави.
4. НОРМАТИВНІ АКТИ,
ПОНЯТТЯ, ВИДИ
Джерелами права є норматівиие акти, які видаються
уповноваженими органамі.Норматівниміактаміназиваются
такі правові акти держави, в яких містяться пра-
вила поведінки (Норми права) загального характеру (неімеющіе
конкретнсгоадресата). Поряд із нормативними актами держав-
дарчі органи або за їх дорученням громадські органи-
зації видають так звані акти застосування. Ці акти адре-
потикаються конкретним особам і не можуть поширюватися на дру-
гих осіб.
Закон - нормативний акт висшейюрідіческойсіли.Все
решта (підзаконні акти) нормативні акти мають соблю-
датися в рамках закону.
Іншим видом нормативних актів є укази президен-
та, вони можуть бути як нормативним актом, так і актом при-
трансформаційних змін.
