Зміст

Введення.

1. Історія розвитку страхування.

2. Що таке страхування.

3. Загальні основи і принципи класифікації по об'єктах страхування і роду небезпек.

4. Галузі, підгалузі, види і форми страхування. Класифікація за родом небезпек.

5. Принципи обов'язкового і добровільного страхування.

6. Державне регулювання страхової діяльності.

7. Поняття, місце і функцій страхового ринку

Список використаної літератури.

Введення

Страхування, зародившись у період розкладання первіснообщинноголаду, поступово стало неодмінним супутником суспільноговиробництва. Первинний сенс даного поняття пов'язаний ізсловом "страх". Власники майна, вступаючи між собою ввиробничі відносини, відчували страх за його схоронність, заможливість знищення або втрати в зв'язку зі стихійними лихами,пожежами, пограбуваннями та іншими непередбаченими небезпеками економічногожиття.

Ризикований характер суспільного виробництва - головнапричина занепокоєння кожного власника майна ітоваровиробника за своє матеріальне благополуччя. На цьому грунтізакономірно виникла ідея відшкодування матеріального збитку шляхомсолідарної його розкладки між зацікавленими власниками майна.
Якби кожен окремо взятий власник спробував відшкодувати збиток засвій рахунок, то він був би змушений створювати матеріальні або грошовірезерви, рівні по величині вартості свого майна, що природно,руйнівно.

Тим часом життєвий досвід, заснований на багаторічнихспостереженнях, дозволив зробити висновок про випадковий характер настаннянадзвичайних подій і нерівномірності нанесення збитку. Було відмічено,що число зацікавлених господарств, часто буває більше числапотерпілих від різних небезпек. За таких умов солідарнарозкладка збитку між зацікавленими господарствами помітно згладжуєнаслідки стихії і інших випадковостей.

При цьому чим більша кількість господарств бере участь у розкладцізбитку, тим менша частка засобів доводитися на частку одного учасника.
Так виникло страхування, сутність якого складає солідарназамкнутий розподіл збитку.

Найбільш примітивною формою розподілу збитку було натуральнестрахування. За рахунок запасів зерна, фуражу й інших однорідних, легкоподільних продуктів, що формуються шляхом подушних натуральних внесків, виявляласяматеріальна допомога окремим постраждалим селянським господарствам.
Однак таке страхування обмежувалося природними рамкамиоднорідності і подільності формованих із його допомогою натуральних запасів,тому в міру розвитку товарно-грошових відносин воно поступилося місцемстрахуванню в грошовій формі.

Розкладка збитку в грошовій формі створювала широкіможливості насамперед для взаємного страхування, коли сума збиткувідшкодовувалася його учасниками на солідарних початках або після кожногострахового випадку, або по закінченні господарського року. Взаємнестрахування в умовах капіталізму стало закономірно переростати всамостійну галузь страхової справи. Якщо при взаємному страхуванніще не формувався заздалегідь розрахований за допомогою теорії ймовірностістраховий фонд, то надалі вірогідна середня величина можливогозбитку, що доводиться на кожного учасника страхування, стала застосовуватисяв якості основи страхових внесків для завчасного формуваннястрахового фонду.

В умовах сучасного суспільства страхування перетворилося узагальний універсальний засіб страхового захисту усіх формвласності, доходів і інших інтересів підприємств, організацій,фермерів, орендарів, громадян.

Прийнято вважати, що початок страховому справі було покладено булопокладено в XVII ст. в лондонській кав'ярні Едварда Ллойла. У кав'ярнізустрілися купці, багато з яких зазнали великої шкоди внаслідокпішли у плавання і ніколи не повернулися кораблів. Нерідко кораблі іїхня команда ставали, та й зараз стають, жертвами морськихпіратів. Купці вирішили у випадку загибелі і зникнення кораблів не залишати вбіді того, хто спорядив корабель в експедицію, а розподіляти понесенийзбитків між усіма. Для цього домовилися проводити відрахування відвартості бере участь в експедиціях майна, за рахунок якихстворювати особливий фонд. З цього фонду надавалася допомога купця,що потрапив в біду. Саме так і зародився страхування в його сучасномурозумінні

Історія розвитку страхування.

Виникнення страхування.

У докапіталістичних суспільствах основною формою страхуваннябула страхова взаємодопомога. Спочатку вона носила характер разовихугод про взаємодопомогу в галузі подорожній, що помандрувала торгівлі, яксухопутної, так і морської. Угоди стосувалися товарів і перевізнихзасобів, як які виступали морські кораблі і в'ючнітварини. Передбачається, що первинні форми страхування зустрічалися за
2 тисячоліття до нашої ери, зокрема в законах вавілонського царя
Хаммурапі, які передбачали укладення угоди міжучасниками торгового каравану про те, щоб разом нести збитки,осягнули кого-небудь з них в дорозі від нападу розбійників, пограбування,крадіжки і т.д.

В області мореплавання угоди про взаємний розподілзбитків від корабельної аварії і інших морських небезпек полягали міжкорабельниками-купцями на берегах Перської затоки, у Фінікії і ін
Є відомості про те, що в Стародавній Греції існували угодикупців-піратів що стосуються питань як розподілу доходів від торговельно -розбійницьких операцій, так і розподілу втрат від морських небезпек,пов'язаних з цими операціями.

Цікаві відомості має в своєму розпорядженні наука про страховівідносини у сфері торгівлі в історії народів колишнього СРСР, наприклад, уукраїнських чумаків. Чумачество виникло в 13 столітті і продовжувало гратиістотну роль в українській торгівлі аж до появи залізнихдоріг.

Чумаки їздили з рибою і сіллю до берегів Чорного та Азовського морів,продавали ці товари на ярмарках, закуповували там інші товари і розвозилиїх по різних місцях. Вони робили свої подорожі караванами
(ватагами), на підводах запряжених волами. Звичаями чумацької торгівлівстановлювалося, що якщо в дорозі у чумака ляже віл, то на артільнігроші купується інший.

У всіх цих випадках проглядається одна й таж мета:забезпечення відшкодування збитків від стихійних і інших небезпек кожногоз учасників торгового, путнього колективу спільно, за рахунок усіх йогочленів. Характерна також одна особливість - тут немає ще регулярностіщо вносяться до загальної каси платежів. Організація страхового фонду,що виражається в зобов'язаннях відшкодовувати збитки в порядку подальшоїрозкладки, являє собою найдавнішу форму страхування.

Надалі страхування набуває більш досконалу форму,тобто воно будуватися на основі регулярних платежів, які призводять доакумуляції (накопичення) грошових коштів і створення страхового фонду.
Перехід цей, звичайно, здійснюється не відразу, і якийсь час обидві ціформи страхування існують паралельно або доповнюючи один одного. Такийхарактер, мабуть, носили організації постійного професійно -корпоративного типу, відомості про які походять з глибокої старовини. Узавдання цих організацій входило надання матеріальної допомоги їх членамв нещасних випадках, а в разі смерті - осиротілим сім'ям.

Вони існували, зокрема, в Стародавній Індії і в Давньому Єгипті ібули переважно організаціями взаємодопомоги ремісників іторговців. При всій недостатності наявних про них відомостей,залишають відкритим питання про те, чи існував у них постійнийстраховий фонд або допомоги виплачувалися в порядку подальшоїрозкладки, на думку деяких вчених, тут вже існувалирегулярні, пов'язані з певними термінами страхові внески.

Страхування на Русі.

Поява страхування на Русі пов'язують з пам'ятникомдавньоруського права - "Руською правдою", яка дає цікавівідомості про законодавство

10-11 століть. Особливе значення мають норми, що стосуються матеріальноговідшкодування шкоди общиною (шнура) у разі вбивства. Наприклад: "Якщо хтоуб'є княжого чоловіка, зробивши на нього напад, і вбивця не будеспійманий, то платить за нього 80 гривень та округи, де знайдений убитий. Якщож убитий простій людина, то округи платить 40 гривень .".

"Якщо вбивство здійснене не навмисно, а у сварці або на бенкетіпри людях, то вбивця виплачує віру (грошовий штраф. - Авт.) також здопомогою округи ".

" Якщо хто відмовиться від участі в сплаті дикої (подушної -
Авт.) Віри, тому округа не допомагає в сплаті за нього самого і він сам засебе тоді платить ".

У ст. 6 і 8 "Руської правди" можна виявити всі елементидоговору страхування цивільної відповідальності, вважаючи, що приненавмисному вбивстві дика віра є результатомпопереднього страхового договорів і обов'язково не для всіх, а лишедля тих і на користь тих, хто шляхом цього договору вступив в такевзаємне страхове товариство. Задачі страхового забезпечення носилидеякі державні заходи, що організовуються центральної абомісцевою владою з різноманітними цілями. Так, у зв'язку з історичнимиумовами існування древееврейского народу серед оточенняплемен однією з важливих задач староєврейського держави було всебічнесприяння приросту населення. Для цих цілей використовувалися різніспособи і засоби, зокрема, звільнення молодих чоловіків упротягом одного року від військової служби і від усіх податків, обов'язокодруження на вдові брата, після якого не залишилося синів і ін
Суттєву роль відігравали спеціальні (комунальні) спілки, що створюютьсядля забезпечення наречених-дочок союзу приданим. Це було своєріднестрахування приданого, яке проводилося в добровільному порядку, акошти формувалися з членських внесків учасників цих союзів.

Приклади державного страхування давала і Московська Русь.
Як відомо, вже після повалення татаро-монгольського панування наросійські рубежі відбувалися нескінченні набіги кримських і ногайськихтатар, які захоплювали полонених і продавали їх у рабство.
Запобігти такий продаж або звільнити з рабства міг викуп. З метоюзбереження людських поселень, а також військових та інших службових людей напівдні країни організація викупу полонених була забезпечена спеціальноюфінансовою базою. Приписи з цього приводу міститися в 72 чолі
"Стоглавий" (1551 р.)

"Про спокуту полонених". У ній передбачалися три форми викупу зполону. У всіх випадках викуп фінансувався з царської скарбниці, алевитрачаються нею кошти поверталися у вигляді щорічної розкладки середнаселення. "Скільки роком того полоненого окупить з царевій казнирозійдеться, - говорилося в "Стоглавий", - і то розкинути на сохи (податковаодиниця) по всій землі чий хто не буди всім рівно ". Розкладка, такимчином, будувалася на зрівняльних засадах. Надалі від системиподальшої розкладки реально витрачених на викуп полонених сумвідбувся перехід до регулярних платежів, утворюють спеціальний фондвикупу полонених. Такий порядок закріплений в Соборному уложенії (1649 р.)царя Олексія Михайловича, яке наказувало на відміну від "Стоглавий" взалежно від соціального стану платника три розміри
"Полонянічних" платежів.

Мінімальний розмір - 2 гроші (деньга - півкопійки) - був встановленийдля службових людей, стрільців, козаків, гармашів і т.д.; середній - 4гроші - для селян і найвищий - 8 грошей - для міських тапосадських жителів, а також селян приписаних до церковних імонастирських вотчин.

У уложенії були визначені і розміри сум, призначених длявикупу, які залежали від соціального положення бранця. Так, населян і боярських людей відпускалося по 15 рублів, на посадських людей --за 20 рублів, на стрільців і козаків за 25 рублів. Найвищий викупбув встановлений відносно московських стрільців - 40 рублів. Особливийпорядок фінансування викупу був передбачений у відношенні дворян ібоярських дітей. Він визначався не поголовно, а в залежності від величинимаєтків, і, крім того, розмір суми викупу відрізнявся залежно відобставин полону.

Сутність норм зазначених нормативних актів щодо викупуполонених по різному оцінюється в науковій літературі. Одні авторивважають, що заходи з викупу носили суто податковий характер інічого спільного не мали зі страхуванням.

На думку інших, можна констатувати, що організаціяфінансування викупу полонених, незважаючи на її податкові форми, мала всіістотні елементи державного обов'язкового страхування навипадок полону, оскільки мають місце і обов'язкові щорічні, потвердими ставками, страхові платежі, що утворюють спеціальний страховийфонд, і що видаються з цього фонду тверді страхові суми, ідержавний страховий орган в особі Посольського наказу - зберігача тарозпорядника страхових коштів. Закінчуючи розгляддокапіталістичних типів страхування, необхідно відзначити, що незважаючина деякі особливості його прояву в різних соціально -економічних умовах і регіонах світу загальним є те, що воно буловзаємним тобто члени того чи іншого колективу страхували самі себе іне ставили на меті одержання доходів.

Страхування в дожовтневої Росії.

Що стосується дореволюційної Росії, то тут страхова справаздійснювали численні підприємства і суспільства. Провідну роль гралипідприємства комерційного типу - акціонерні товариства. Така формаорганізації страхової діяльності давала капіталістам можливістьбезконтрольно розпоряджатися коштами, незрівнянно перевищують їхстан. У 1913 році у всіх страхових установах і суспільствах Росіїбуло застрахованого майна на суму 21 мільярд рублів, з яких 63%припадало на частку акціонерних страхових товариств, 15% - земств, 8% --міських взаємних страхових товариств. Російські акціонерні суспільства тогочасу зібрали 129 млн. рублів, земства - 34 млн., взаємні страховісуспільства близько 14 млн. Частка іноземних акціонерних страхових товариствстановила 14 млн. рублів.

Найбільше розповсюдження в дореволюційній Росії малострахування від вогню.

Саме з цією метою в 1827 році було установлено перше страховесуспільство, яке іменувалося Перше російське страхове від вогнюсуспільство. Протягом наступних тридцяти років було відкрито пострахуванню від вогню ще два товариства-Друге російське страхове відвогню суспільство (1835г.) і "Саламандра" (1864г.). Спочатку обсяг операційцих страхових суспільств був вельми скромний. Однак зі скасуванням кріпосногоправа починається широкий розвиток страхової справи, воно активнорозповсюджується на село. За короткий час виникає декілька новихстрахових товариств. У 1874 р. верховоди страхових акціонерних товариств пострахуванню від вогню укладають спеціальну тарифну угоду
(конвенцію), спрямоване на недопущення виникнення нових страховихпідприємств і роздроблення операцій між ними. Всі ці страховіорганізації були пов'язані загальним тарифом, але діяльність кожної з нихрегулювалася власним статутом і полісними умовами, що призводилодо жорсткої конкурентної боротьби в гонитві за прибутком. У 1913 р. ввиробництві операцій по страхуванню від вогню брало участь близькотрьохсот страхових установ, у тому числі 13 акціонерних товариств.

Друге місце у майновому страхуванні по збору платежівзаймало транспортне страхування суден і вантажів. У 1913 р. йогопроводили 10 акціонерних товариств.

П'ять товариств здійснювали в 1913р. операції зі страхуваннястекол від розбиття, вперше введеному в 1894 р. страховим товариством
"Допомога". З 1899р. цим видом страхування стало займатися суспільство
"Росія".

Страхування стекол набуло поширення тільки у великихмістах, де зводилися великі будівлі, великі торгові іпромислові приміщення і т.д.

З 1900 р. товариство "Допомога" починає проводити страхування відкрадіжок зі зломом, потім цей вид страхування був включений в сферудіяльності товариства "Росія". Однак популярністю таке страхуванняне мало.

Більшість акціонерних страхових товариств було зосереджено в
Петербурзі. У 1913 р. з 19 акціонерних товариств 13 з капіталом 297,7млн. крб. перебували в Петербурзі, 4 з капіталом 76,4 млн. крб. в
Москві, 2 з капіталом 15,8 млн. крб. - У Варшаві. Серед русски??акціонерних товариств найбільшим за обсягом операцій і за розміром капіталівбуло товариство "Росія". Воно проводило 8 видів страхування на території
Російської Імперії і здійснювало страхові операції за кордоном. У
Олександрії, Афінах, Белграді, Константинополі, Нью-Йорку, Берліні таінших містах суспільство мало свої відділення і численні агентства.
Розмір капіталу "Росії" в кінці 1918 р. досягав 109,1 млн. руб.

Друге місце після акціонерних товариств займали земства
(органи місцевого самоврядування в ряді центральних губернійдореволюційної Росії).

У 1864 р. було затверджено Положення про земський страхування.

Особисте страхування з'являється в Росії в середині 30-х роківминулого століття. У 1835 році було організовано першу акціонернетовариство зі страхування життя, яке отримало назву "Російськесуспільство застрахованих капіталів і доходів. "Різновид особистогострахування - страхування від нещасних випадків.

Страхова справа в Радянській Росії.

Страхова справа формально існувало в так званій Радянській
Росії. Однак сфера страхування була монополізована єдиним інеповторним страховиком - Держстрахом. Страхування мало в чомуформальний характер. У свідомості радянських людей страхування нефігурувало як обов'язковий компонент організації життя. Багато хто простонічого не знали про цей вид діяльності.

Ситуація різко змінилася у зв'язку з легалізацієюпідприємництва в Росії, коли комерційні, фінансові тагосподарські ризики стали повсякденною реальністю для десятківтисяч бізнесменів. Реальністю стала і практика страхування такихризиків.

Сучасні види страхування.

Традиційно виділяються три напрями страхування: страхуваннямайна, страхування відповідальності, індивідуальне страхування.
Російські страхові компанії активно втручалися в усі ці сфери. Ось,наприклад, перелік видів страхування, пропонованих клієнтам компанією
АСКО:страхування ренти;страхування кредитів; страхування інвестицій;групове і сімейне страхування;страхування квартир; страхування дачних будинків;страхування витрат на лікування;страхування комерційного ризику;страхування майна і приміщень підприємств;авто-КАСКО, страхування індивідуальних засобів транспорту;страхування додаткового оснащення і устаткування автомобіля;страхування життя; страхування від СНІДу;страхування цивільної відповідальності;страхування транспорту кооперативів;страхування молодят; страхування дітей;страхування домашніх і с-г тварин;страхування з-х приміщень і обладнання;страхування засобів обчислювальної техніки і програмних засобів;страхування від розлучення;групове і індивідуальне страхування від нещасного випадку;страхування вантажів;страхування спортсменів; гарантійне страхування;страхування домашнього майна;страхування осіб, що від'їжджають у відпустку по путівках;страхування кооперативів; страхування туристів;страхування водійських курсів;страхування водного транспорту;страхування водіїв; страхування водійських прав;страхування договорів;страхування транспортних засобів державних і спільнихпідприємств;страхування здоров'я водіїв і пасажирів транспортних засобів;страхування студентських будівельних загонів;групове і індивідуальне страхування життя і здоров'я одноразовимвнеском або щомісячною сплатою платежу;страхування виставок; страхування здоров'я з гарантованою медичною допомогою.

В країні сьогодні налічується більше тисячі організацій,отримали ліцензії на право ведення страхової діяльності.

що таке страхування.

Відповідно до статті 2-й федерального закону від 27.11.1992г. № 4015-1 "Прострахування ".

Страхування являє собою відносини по захистумайнових інтересів фізичних та юридичних осіб при настанніпевних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів,формуються із сплачуваних або страхових внесків (страхових премій).

Це дозволяє зробити наступні висновки.
Страхування - це економічні відносини, в якому беруть участь якмінімум дві сторони (дві особи, суб'єкта відносини).

Одна сторона (суб'єкт) - це страхова організація (державна,акціонерна або приватна), яку називають страховиком. Страховиквиробляє умови страхування (зокрема, зобов'язується відшкодуватистрахувальникові збиток при страховій події) і пропонує їх своїм клієнтам
- Юридичним особам (підприємствам, організаціям, установам) іфізичним особам (окремим приватним громадянам).

Якщо клієнтів влаштовують ці умови, то вонипідписують договір страхування встановленої форми і одноразово аборегулярно протягом узгодженого періоду платять страховикові страховіпремії (платежі, внески) відповідно до договору.

Інша сторона (суб'єкт) страхового економічного відносини --це юридичні або фізичні (окремі приватні громадяни) особи,звані страхувальниками.

Стаття 5 закону "Про страхування".

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичніособи, що уклали із страховиками договори страхування або єстрахувальниками в силу закону.

При настанні страхового випадку (стихійне лихо, падіннялюдини з переломом і т.д.), при якому страхувальнику завдано збитків
(економічний або його здоров'ю), страховик відповідно до умовдоговору виплачує страхувальникові компенсацію, відшкодування.

З аналізованих визначень випливає, що страховик істрахувальник регулюють страхове економічні відносини спеціальнимдоговором.

У світовій практиці він отримав назву поліс.

Поліс - документ (іменний або на пред'явника), що засвідчуєукладання страхового договору і містить зобов'язання страховикавиплотіть страхувальнику при настанні страхової події певнуумовами договору суму грошей (страхову компенсацію чи відшкодування).

Поняття договору страхування мається на статтю 15 закону "Прострахування ".

Договір страхування є угодою між страхувальником істраховиком, в силу якого страховик зобов'язується при страховому випадкузробити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, на користьякої укладено договір страхування, а страхувальник зобов'язується уплотітьстрахові внески у встановлені терміни.

Договір страхування може містити й інші умови,що визначаються за угодою сторін, і повинен відповідати загальним умовамдійсності угоди, передбачених цивільним законодавством
Російської Федерації.

Загальні основи і принципи класифікації по об'єктах страхування і роду небезпек.

Страхування проводиться спеціалізованими страховими організаціями,які можуть бути державними і недержавними. Сфера їхдіяльності може охоплювати внутрішній (обмежений), зовнішній абозмішаною страховий ринок. Тим самим страхування в умовах розвинутогострахового ринку здійснюється як усередині даної країни, так і закордоном. Це - організована класифікація страхування. Однак істотастрахових відносин виражається за допомогою класифікації по об'єктахстрахування і роду небезпек.

Страхування охоплює різні категорії страхувальників. Йогоумови відрізняються по об'єму страхової відповідальності; воно можепроводитися в силу закону або на добровільних засадах. Для впорядкуваннявказаної різноманітності страхових відносин і створення єдиноївзаємозалежної системи і необхідна класифікація страхування.

Під класифікацією звичайно розуміють ієрархічно підпорядкованусистему взаємозалежних ланок, що дозволяє створити струнку картинуєдиного цілого з виділенням його сукупних частин. Класифікаціястрахування покликана вирішити ту ж задачу: розділити всю сукупністьстрахових відносин на взаємозалежні ланки, що знаходяться між собою вієрархічної підпорядкованості.

В основі будь-якої класифікації повинні бути такі критерії,які пронизують усі взаємозалежні ланки. В основу класифікаціїстрахування покладені три категорії: розходження в об'єктах страхування і вобсязі страхової відповідальності. Відповідно до цього застосовуються двакласифікації: по об'єктах страхування і по роду небезпеки. Першакласифікація є загальної, друга - часткової, що охоплює тількимайнове страхування.

Можна дати наступне визначення загальної класифікаціїстрахування по об'єктах страхування. Це ієрархічна система розподілустрахування по галузях, підгалузям і видів, які є ланкамикласифікації.

Всі ланки класифікації розташовуються так, щоб кожнеподальше ланка була частиною попереднього. За вищу ланку прийнята --галузь, середнє - підгалузь, нижче - вид страхування.

Всі ланки класифікації охоплюють форми проведення страхування --обов'язкову та добровільну.

Галузі, підгалузі, види і форми страхування. Класифікація за родом небезпек.

В основі поділу страхування на галузі лежать принциповівідмінності в об'єктах страхування. Відповідно до цього критерію всюсукупність страхових відносин можна підрозділити на чотири галузі:майнова, страхування рівня життя громадян, страхуваннявідповідальності і страхування підприємницьких ризиків. Умайновому страхуванні в якості об'єкта виступають матеріальніцінності; при страхуванні рівня життя громадян - їхнє життя, здоров'я іпрацездатність. Якщо у зв'язку з наслідками певних подійжиттєвий рівень знижується, то на допомогу приходить страхування. Застрахуванню відповідальності в якості об'єкта виступає обов'язокстрахувальників виконувати договірні умови по поставках продукції,погашення заборгованості кредиторам або відшкодовувати матеріальний і іншийшкоду, якщо він був нанесений іншим особам. Коли, наприклад, при автоаваріївласник засобів транспорту завдав шкоди майну і здоров'ю іншоїособи, то в силу чинного цивільного законодавства про відшкодуванняшкоди він зобов'язаний оплатити відповідні витрати постраждалому. Пристрахуванні відповідальності відповідне відшкодування шкоди робитьза нього страхова організація. Те ж при страхуванні відповідальності попогашення заборгованості.

Об'єктами страхування підприємницьких ризиків єпотенційно можливі різні втрати доходів страхувальника, наприклад,збиток від простоїв устаткування, упущена вигода по не відбувся абоневдалим операціях, ризик впровадження але завивання техніки і технології.

Тим часом розподіл страхування на зазначені галузі ще недозволяє виявити ті конкретні страхові інтереси підприємств,організацій, громадян, які дають можливість проводити страхування.
Для конкретизації цих інтересів необхідно виділення з галузей --підгалузі і види страхування.

Майнове страхування ділитися на декілька підгалузей, взалежно від форм власності і категорії страхувальників: страхуваннямайна державних підприємств, колгоспів, радгоспів, орендарів,кооперативних і громадських організацій, майно громадян.

Страхування рівня життя громадян має дві підгалузі:соціальне страхування робітників, службовців і колгоспників і особистестрахування громадян. У свою чергу, соціальне і особисте страхуванняможе мати більш конкретні підгалузі. Наприклад, по соціальномустрахуванню: страхування посібників, страхові пенсії, страхування пільг;по особистому страхуванню: страхування життя і страхування від нещаснихвипадків.

По страхуванню відповідальності підгалузями є:страхування заборгованості і страхування на випадок відшкодування шкоди,яке також називають страхуванням цивільної відповідальності.

У страхуванні підприємницьких ризиків - дві підгалузі:страхування ризику прямих і непрямих втрат доходів.

До прямих втрат відносяться, наприклад, втрати від простою устаткування
, До непрямих - страхування від перерв у торгівлі, страхуванняупущеної вигоди.

Для вступу страховика зі страхувальниками у визначеністрахові відношення страхові інтереси страхувальників повинні одержатисвоє вираження в потребі застрахувати ті або інші об'єкти від тихможливих небезпек, що загрожують цим об'єктам.

При з'ясуванні видів страхування відбувається конкретизаціястрахувальника, об'єму страхової відповідальності і відповіднихтарифних ставок.

Видом страхування називається страхування конкретних одноріднихоб'єктів в певному об'ємі страхової відповідальності повідповідним тарифними ставками.

Видами майнового страхування є, наприклад,страхування будівель, тварин, домашнього майна, засобів транспортуі т.д. У якості видів соціального страхування виступають: страхуванняпенсій за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника і т.д.
По особистому страхуванню проводяться такі види страхування, як змішанестрахування життя, страхування дітей, страхування від нещасних випадківта інші. По страхуванню відповідальності - страхування непогашеннякредиту або іншої заборгованості. Види страхування підприємницькихризиків прив'язані до наявності конкретного ризику в процесі виробництва абонадання послуг, що видно з наведених вище варіантів даногострахування.

Страхування може проводитися в обов'язковій і добровільнійформі. Суспільство в особі держави встановлює обов'язковестрахування, тобто обов'язковість внесення відповідним коломстрахувальників фіксованих страхових платежів, коли необхідністьвідшкодування матеріального збитку або надання іншої грошової допомогизачіпає інтереси не тільки конкретної постраждалої особи, але йсуспільні інтереси. Тому соціальне страхування, страхуваннябудівель і деяких сільгосп тварин у громадян, страхуваннявійськовослужбовців, пасажирів і деякі інші види страхування в нашійкраїні є обов'язковими.

Оптимальне поєднання обов'язкового і добровільногострахування дозволяє сформувати таку систему видів страхування,яка забезпечує універсальний обсяг страхового захисту суспільноговиробництва.

Класифікація майнового страхування по роду небезпекпередбачає виділення чотирьох ланок, які не перебувають міжсобою в ієрархічній зв'язку:
Страхування від вогню та інших стихійних лих таких об'єктів, якбудівлі, споруди, устаткування, продукція, сировина, матеріали,домашнє майно і т.п.
Страхування сільськогосподарських культур від посухи та інших стихійнихлих.
Страхування на випадок загибелі або вимушеного забою тварин

Страхування від аварій, викрадення й інших небезпек засобів транспорту.

Зазначені ланки, що також називають видами страхування врамках даної класифікації, відбивають розходження в об'ємі страховоївідповідальності при страхуванні відповідних об'єктів. Класифікаціяпо роду небезпек застосовується для розробки методів визначення збиткуі страхового відшкодування.

Принципи обов'язкового і добровільного страхування.

обов'язкову форму страхування відрізняють наступні принципи:
Обов'язкове страхування встановлюється законом, згідно з якимстраховик зобов'язаний застрахувати відповідні об'єкти, а страхувальники --вносити належні страхові платежі. Закон звичайно передбачає:

--перелік що підлягають обов'язковому страхуванню об'єктів;

- обсягстрахової відповідальності; --рівень або норми страхового забезпечення; - порядоквстановлення тарифних ставок або середні розміри цих ставок знаданням права їх дефференсаціі на місцях;

- періодичність внесення страховихплатежів; - основні права страховиків істрахувальників. Закон, як правило, покладає проведенняобов'язкового страхування на державні органи.
Суцільний обхват обов'язковим страхуванням вказаних в законі об'єктів.
Для цього страхові органи щорічно проводять по всій країні реєстраціюзастрахованих об'єктів, нарахування страхових платежів і їх стягування увстановлені терміни.
Автоматичність поширення обов'язкового страхування на об'єкти,вказані в законі. Страхувальник не повинен заявляти в страховий орган пропояву в господарстві підмета страхуванню об'єкту. Дане майноавтоматично включається в сферу страхування. При черговій реєстраціївоно буде враховано, а страхувальникові пред'явлені до сплати страхові внески.
Так, наприклад, чинне законодавство встановлює, що будови,що належать громадянам, вважаються застрахованими з моментувстановлення на постійне місце і зведення даху.
Дія обов'язкового страхування незалежно від внесення страховихплатежів. У випадках, коли страхувальник не сплатив належністрахові внески, вони стягуються в судовому порядку. У випадку загибеліабо пошкодження застрахованого майна, не оплаченого страховимивнесками, страхове відшкодування підлягає виплаті з утриманнямзаборгованості за страховими платежами. На не внесені в строк страховіплатежі нараховуються пені.
Безстроковість обов'язкового страхування. Вона діє протягом всьогоперіоду, поки страхувальник користується застрахованим майном. Тількибезгоспне і старе майно не підлягає страхуванню. При переходімайна до іншого страхувальника страхування не припиняється. Воно втрачаєсилу тільки при загибелі застрахованого майна.
Нормування страхового забезпечення по обов'язковому страхуванню. Уметою спрощення страхової оцінки і порядку виплати страхового відшкодуваннявстановлюються норми страхового забезпечення у відсотках від страховоїоцінки або в рублях на один об'єкт.

По обов'язковому особистому страхуванню повною мірою діютьпринципи суцільного обхвату, автоматичності, нормування страховогозабезпечення. Проте воно має строго обумовлений термін і повністюзалежить від сплати страхового внеску (наприклад, по обов'язковомустрахування пасажирів).

Добровільна форма страхування побудована на дотриманні наступнихпринципів:
Добровільне страхування діє в силу закону, і на добровільнихзасадах. Закон визначає підлягають добровільному страхуванню об'єктиі найбільш загальні умови страхування. Конкретні умови регулюютьсяправилами страхування, які розробляються страховиком.
Добровільна участь в страхуванні в повній мірі характерна тільки длястрахувальників. Страховик не має права відмовлятися від страхуванняоб'єкта, якщо волевиявлення страхувальника не суперечить умовамстрахування. Даний принцип гарантує укладення договору страхуванняна першу (навіть усного) вимогу страхувальника.
Вибірковий обхват добровільним страхуванням, пов'язаний з тим, що не всістрахувальники виявляють бажання в ньому брати участь. Крім того, заумовами страхування діють обмеження для висновку договорів.
Добровільне страхування завжди обмежено строком страхування. При цьомупочаток і закінчення терміну особливо обумовлюється в договорі, якщо страховийвипадок стався в період страхування. Безперервність добровільногострахування можна забезпечити тільки шляхом повторного переукладеннядоговорів на новий термін.
Добровільне страхування діє тільки при сплаті разового абоперіодичних страхових внесків. Набуття чинності договорудобровільного страхування обумовлено сплатою разового або першогострахового внеску. Несплата чергового внеску по довгостроковомустрахування тягне