Грошова система

Гроші та кредит

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ

К О Н Т Р О Л Ь Н А Р О Б О Т А

по дисципліні «Грошово-кредитна система»

Слухач: ........................ ... ... ... ... ... .................. Осадчий Ю.П.

Спеціальність, група: .............................................. ... ЗФ
- 02 (фінанси)

Керівник:
.................................................. .......................... ........... Гордієнко Л.А.

Результат, дата:

Реєстраційний номер, дата:

м. Черкаси 2002 р..

З М І С Т

1. Позабанківській обіг готівки і чинники його скорочення .............. - 3

2. Комерційний кредит
.................................................. .......................... .............................. - 11

3.Взаємовідносіні України з міжнародними фінансово-кредитними

організаціями ........................ ....................................... ..........................- 13

Література
.................................................. .......................... .................................................. ...............- 17

1. Позабанківській обіг готівки і чинники його скорочення.

Проблема виведення з тіньового сектору значних обсягів грошовоїмаси (у вигляді в основному позабпяківського обігу готівки) і включення їхдо офіційного економічного обороту країни - одне з найгостріших питаньвиходу вітчизняної економіки з кризи, що насамперед зумовлює необхідність усистемному комплексному підході до вирішення проблеми. Саме на цьомузагострив увагу Президент України Леонід Кучма у своєму виступі нарозширеному засіданні Коордіііаціііного комітету по боротьбі з корупцією іорганізованою злочинністю: Завдання подолання тіньової економіки ісуттєвого зменшення основного джерела її живлення - позабанківського обігуготівки - є одним із наріжних каменів Послання Президента України до
Верховної Ради України у 2000 році.

У позабанківському обігу обертається готівка, яка належить фізичнимособам, тобто населенню, і та, що знаходиться в касах підприємств (15-20%від загального обсягу готівки). Друга частина коштів фізичних осіб - їхзаощадження, розміщені в комерційних банках у вигляді депозитів.

Рух коштів у національній валюті облічується вітчизняноюстатистикою, яку здійснює Національний банк України. Дані щодо обсягівготівки в позабанківському обігу в національній валюті та їх частки узагальній грошовій масі наведено в таблиці. Станом на 01.01.2000 року сумаготівки в обігу становила 9583 млн. грн. За період з 1996 року обсягготівки в обігу збільшився в 3,6 рази. У 1999 році щомісячні темпизростання обсягів готівки поза банками становили 3,3%, у цілому за 1999 рік
- 33,9%. Дуже висока питома вага позабанківського обігу готівки у загальнійгрошовій масі в національній валюті: в 1996-1999 роках вона не знижуваласянижче 43%, а на кінець 1999 становила 43,4%. Тобто майже половина грошовоїмаси в національній валюті обертається поза банками і не контролюється збоку банківської системи. Водночас у розвинутих країнах світу часткаготівки у структурі грошової маси не перебільшує 3-5%.

Таблиця № 1. Обсяги готівки в поззбанківському обігу в 1992-1999 роках

| Рік | Кошти | Гроші | заощадив. | Загальна | Питома вага |
| | Фізичних | поза | нас, | грошова | грошової маси |
| | | Банкаміш | | маса, | поза банками |
| | Осіб, | ти | | | |
| | Млн.грн. | Млн.грн. | Млн.. Гр | млн.грн. |% |
| | | | Н .. | | |
| 1992 | 8 | 5 | 3 | 25 | 20.0 |
| 1993 | 159 | 128 | 31 | 482 | 26,6 |
| 1994 | 1021 | 793 | 228 | 3216 | 24.7 |
| 1995 | 3153 | 2624 | 529 | 6930 | 37,9 |
| 1996 | 5049 | 4041 | 1008 | 9364 | 43.2 |
| 1997 | 7830 | 6132 | 1698 | 12541 | 48,9 |
| 1998 | 10276 | 7158 | 3118 | 15705 | 45,6 |
| 1999 | 13434 | 9383 | 4071 | 22079 | 4З.4 |
| | | | | | 43.9 |
| середн. | | | | | |

Такі темпи зростання обсягів готівки в національній валюті позабанками в 1992-1999 роках дають можливість спрогнозувати цей обсяг на іншіперіоди.
Готівка в іноземній валюті обертається у двох видах:
• легальному (формується при офіційному перетинанні кордону: відрядження,туристичні поїздки, поїздки у приватних справах і під час оплати праці йпослуг фізичних осіб за кордоном). Обсяг готівки в легальному виглядівідображається через платіжний баланс країни і таким чином може бути більш -менш точно визначеним;
• нелегальному (обертається в тіньовій економіці і не облічується офіційноюстатистикою). Зрозуміло, що є лише експертні оцінки фахівців і науковців.
Так, за підрахунками експертів, щорічно у населення "осідає" S 2-5 млрд.,які в основному обслуговують тіньову економіку, в тому числі її кримінальнускладову. Л в цілому у населення знаходиться S 10-15 млрд.

Зростання обсягів позабанківського обігу готівки як у національній,так і в іноземній валюті має такі негативні наслідки:
1) зменшується пропозиція іноземної валюти на внутрішньому міжбачківськомувалютному ринку. Це не дає можливості встановлювати реальний курс гривністосовно іноземних валют, а за рахунок зниження запропонованої валютноїмаси курс гривні - нестабільний;
2) значно скорочуються можливості збільшення валютних резервів держави, щознижує усталеність національної грошової одиниці:
3) істотно скорочуються інвестиційні й кредитні ресурси країни, що створюєштучний попит на іноземні кредити і призводить до збільшення зовнішньогодержавного боргу та заборгованості юридичних осіб;
4) зменшується база оподаткування за рахунок наявності тіньового обігуготівки;
5) збільшення обсягів позабанківського обігу готівки сприяє дальшомупоширенню тіньової економіки, яку вона переважно й обслуговує;
6) значні обсяги позабанківської готівки - суттєве джерело відтоку валютиза кордон.

Аналіз показує, що існують такі основні джерела зростання обсягівпозабанківського обігу готівки в національній та іноземній всії'іоті:
1. Постійне перевищення доходів населення над їх витратами. Значне джерело збільшення коштів у населення, не включених до банківського обігу.
2. Друге важливе джерело поповнення обсягів позабанківського обігу готівки
- наявність позитивного сальдо купівлі-продажу іноземної валюти населенням.

3. Найбільше джерело зростання обсягів позабанківського обігу готівки в національній та іноземній валюти належить участі населення в тіньовій економіці.
4. Ухилення від оподаткування і переведення безготівкових грошей вготівкові та виплата потім заробітної плати готівкою в «конвертах», тобтопоза розрахунковими відомостями по зарплаті.
5. Утримування юридичними особами оборотних коштів у готівковому вигляді таїх наступні розрахунки між собою, між юридичними і фізичними особамиготівкою. В умовах України основні чинники цього - високий податковий тискна підприємства, неврегульованість і незавершеність економічногозаконодавства, фінансова нестабільність і платіжна криза. Російськимидослідниками наводяться схожі до українських чинників причини зростанняпозабанківського обігу: ухилення від податків - 44% респондентів, потреба вготівці для неформальних витрат - 36%, економічна і політичнанестабільність - 32%.
6. Високий рівень доларіззації економіки (на 01.12.99 цей показник -
42,4%). Значна доларізація економіки призводить до зростання доларізаціїзбережень населення і розрахунків між фізичними особами у вигляді валюти.

Вищенаведені джерела є одночасно й чинниками зростання обсягівпозабанківського обігу готівки.

Варто виділити три основних шляхи використання населенням іноземноївалюти: 1) формування заощаджень в іноземній валюті, не схильних доінфляції; 2) обслуговування тіньового товарообігу всередині країни (продаж -купівля ііпсс/існпям нерухомості, автомобілів тощо); 3) фінансування
«Човникової» торгівлі. До того ж за своєю економічною природою купівляіноземної валюти населенням є формою кредитування економік інших держав.

ОСНОВНІ ЧИННИКИ ЗРОСТАННЯ ПОЗАБАНКІВСЬКОГО обігу готівки:

1. Нездатність уряду іі Національного бпнку України включити наявні чільнігрошові ресурси (величезні суми готівки пол.і банками, перевищення купівлііноземної валити над її продажем, постійне позитивне сальдо доходів івитрат населення, збільшення заборгованості із зарплат і пенсій, тіньовікапітали) у фінансовий оборот у вигляді кредитних ресурсів та інвестицій.
Це пов'язано насамперед з відсутністю довіри з боку населення, юридичнихосіб до договорів, процентних ставок, валютних курсів, постанов і політикиуряду і НБУ. Адже відомо, що багато в чому вартість грошей заснована надовірі. Поки що населення, кредитні організації та підприємства віддаютьперевагу обміну значної частини вільних коштів на іноземну валюту. Втратадовіри до кредитної системи і держави не дає можливості послабитинайсильніший тиск на курс гривні й валютні резерви ІІБУ, що переконливодоводить досвід років незалежності України. Активність заощаджень громадян,спрямована па фінансовий ринок, залежить від ступеня довіри до фінансовогоринку, розміру і мсти заощаджень. Дається взнаки й відсутність розвинутогострахового ринку.
2. Діяльність пунктів обміну валюти. Збільшенню позабанківського обігуготівки сприяє діяльність пунктів обміну валюти (небанківських), якіфункціонують на підставі агентських угод з уповноваженими банками, оскількиїх діяльність неможливо контролювати.
3. Відсутність звітності й відповідного аналізу сальдо вивозу-ввозу іноземної та національної валют фізичними особами при перетинанні кордону, а також звірки інформації щодо конкретних боржників та обсягів заборгованості на основі реєстрів вівізніх і ввізніх митних декларацій з боку Держмитслужби України та матеріалів уповноважених банків з наступною передачею результатів цієї звірки до Національного банку України для оперативного реагування.

4. Невирішеність питання з відкриттям і використанням фізичними особами
України рахунків в іноземних банках.
Національним банком України не завершено розробку і впровадження порядкунадання індивідуальних ліцензій на відкриття фізичними особами-резидентамирахунків в іноземних банках. Внаслідок цього громадяни України вивозятьвласні валютні кошти за кордон безконтрольно.
5. Низький рівень безготівкових розрахунків населення за товари і послуга.
Відсутня практика перерахування заробітної плати на банківські рахунки.
Зараз в Україні використовуються пластикові картки тільки іноземногопоходження (17 банків): в основному VISA, Еігорау, Маstег. Дотепер немаєвітчизняної плас-тікової картки.
6. Слабкість вітчизняної системи комерційних банків, робота лише згрошовими ресурсами, нерозвінугість комерційного кредитування,неспроможність до залучення національної та іноземної валюти, щознаходиться у паселеіїіія та її наступного використання у фінансово -кредитній сфері. Сумарний банківський капітал становить всього 4,9% ВВП,тоді як у країнах з перехідною економікою Центральної та Східної Європи - всередньому 40%, країнах ОЕСР - понад 80%. У Польщі на кінець минулого рокубанківські депозити надушу населення становили $ 1300, в Україні - $ 50.
Значна система комерційних банків не працює на реальну економіку,функціонує в основному за рахунок спекулятивних операцій на валютномуринку. Не секрет, що банківська система (свідомо чи ні) стала однією зланок грошового обслуговування тіньової економіки, переведення тіньовихкапіталі за кордон, насамперед в офшорні зони.
7. Нелегальні зовнішньо - та внутрішньоекономічіі операції з бокунаселення, в тому числі контрабанда (про це свідчать поширені факти продажув Україні імпортних продуктів за цінами, рівними або нижчими від тих, заякими вони купуються за кордоном). Цьому сприяють надмірна зарегульованістьввозу імпорту і неврегульованість митного податкового законодавства, атакож часті зміни порядку перетинання кордону. Це насамперед стосуєтьсяконтрабанди автомобілів, тютюнових виробів, мийних засобів, спирту іалкогольних напоїв.

Через те, що акцизні ставки на тютюнові вироби в Росії нижчі відукраїнських у 5-10 разів, з вересня 1999 року почала стрімко зростатитінізація тютюнового ринку, особливо контрабанда тютюнових виробів з Росії.
За даними експертів, приблизно половина вітчизняного тютюнового ринкувтрачена з причин контрабанди цих виробів з Росії, а українські тютюновіфабрики змушені зменшувати обсяги виробництва і переходити на нижчі ціни.
При цьому втрачає бюджет України і відповідно - виграє бюджет Росії.
8. Фінансові спекуляції на валютних курсах. У зв'язку з тим, що до березняпоточного року встановлені жорсткі межі валютного коридору, а ринковий курсхронічно перевищував офіційний, вся наявна валюта обертається на «чорному»ринку. Основна її маса, що надходить до обмінних пунктів від населення,продається підставним особам за офіційним курсом і вже потім потрапляє на
«Чорний» ринок.
9. Створення й використання фіктивних фірм (одноразових, у вигляді дочірніх підприємств), а також конвертація через них нс-готівкових грошей у готівку.
Об'єктивні чинники їх створення - надмірне державне регулювання підприємницької діяльності та високі податкові ставки. Тільки в 1999 припинено діяльність понад 4 тис.. фіктивних структур і 53 конвертаційних центрів.
10. Нерозвінутість вторинного фондового ринку. Вторинний фондовий ринок в
Україні тільки починає зароджуватися, тому що роздержавлення та приватизація не призвели до очікуваного зростання рівня капіталізації й ліквідності фондового ринку та його ємності. За 1997-1999 роки у Першій фондовій торговій системі (ПФТС) продано цінних паперів (акції, ОВДП тощо) на суму приблизно 1,5 млрд.грн. Обсяг торгів на фондових біржах та в по-забіржовій фондовій торговій системі становив у минулому році 1,86 млрд.грі.
У країні майже немає цивілізованого вексельного обігу, ринку корпоративнихта муніципальних облігацій. Непоодинокими є факти кримінальних операцій зцінними паперами на фондовому ринку.
11. Відомо, що чим вищий рівень оподатковування (на фонд заробітної платизараз підприємства сплачують 39%), тим охочіше економічні агенти працюють зготівкою, тобто віддають перевагу тіньовому сектору. Це стосується йнаселення, яке через високий прібутковіїп податок на заробітну платузмушене приховувати її дійсний розмір ітім самим виводити цю часткузарплати до тіньового обігу. Тобто прибутковий податок на заробітну платупрацюючих становить понад 40% із суми заробітної плати, що перевищує 1701гри. на місяць. Крім того, фізичним особам доводиться ще сплачувати 2% наособисте пенсійне страхування і 0,5% на соціальне страхування.
12. Як відомо, стабілізація курсу гривні на початку її введення трималасяпереважно на валютних резервах НБУ і нарощуванні обсягів випуску і продажу
ОВДП під високі відсотки прибутковості. Основні покупці їх - комерційнібанки, Нацбанк, 4іінансові компанії. На кінець 1999 залишки заборгованостіуряду з ОВДП становили 10,5 млрд.грн. У минулому році випущено ОВДП заномінальною вартістю на 4,7 млрд.грн. Населення до цього не було допущено.

13. Не сприяє зменшенню відпливу грошових ресурсів у «тінь» затягування
Верховної Радою Україною з прийняттям законопроекту «Про валютнерегулювання »та інших, пов'язаних з регулюванням банківської діяльності.

14. Використання великих сум готівки для розрахунків між юридичнимиособами, чому значною мірою «сприяє» вісокіїй податковий тиск навиробників, фінансова нестабільність, зарегуль-ованість підприємницькоїдіяльності, а також масове ухилення юридичних осіб від сплати податків. Заданими Державної податкової адміністрації (ДПА), опублікованими в пресі, заостанні 5 років число підприємств, що ухиляються від сплати податків,зросло в три рази. У минулому році за фактами ухилення від сплати податківпорушено 10,3 тис.. кримінальних справ, органами ДПА стягнуто на користьдержави 2,3 млрд.грн.
15. Наявність каналів прихованого вивозу іноземної валюти за кордон. Доосновних з них належать: неповернення в країну експортної валютної виручкиз різних причин; авансові перерахування валюти за фіктивними контрактами напоставку в країну товарів й оплату фіктивних імпортних послуг; махінації зцінами по безвалютнпх товарообмінних угодах (бартерні, клірінгові,компенсаційні тощо) у зовнішній торгівлі; злніжен-ня контрактних цін пріїекспортних операціях та їх заміщення при імпортних; створення офшорннхкомпаній з метою виведення частки прибутку з-під оподаткування; внесеннястрахового депозиту 'в іноземний банк з формальним наміром отримати кредитз наступною відмовою від нього. Детальніше це питання розглянуто автором у.

16. Збільшення числа банків з іноземним капіталом у банківській системі
України не змінює на краще ситуацію із залученням вільних коштів населенняв економічний оборот країни. На 01.11.99 в банківській системі країнифункціонувало ЗО комерційних банків з іноземним капіталом, з яких 9 мають
100% іноземний капітал. Усі ці банки - резиденти Укра?? ні. Основна причина,чому довіра населення до таких банків не зростає, - та обставина, що банкиз іноземним капіталом працюють у тих же умовах, що й вітчизняні. Насампередце стосується фактичної відсутності системи страхування внесків населення вбанківській системі країни. До того ж банки, що цілком утворені за участюіноземного капіталу, обслуговують лише зовнішньоекономічні зв'язкиукраїнських підприємств і організацій з партнерами країн походженнякапіталів.
17. Наявність хронічного позитивного сальдо купівлі-продажу іноземноївалюти, яка використовується населенням у вигляді заощаджень, а також утіньовому обігу за участю юридичних і фізичних осіб (продаж-купівляквартир, дач, автомобілів тощо).
18. Постійне перевищення доходів населення над його витратами, яке фізичніособи через нестачу достатньої захищеності та мотивації не вкладають убанківську систему та інші фінаїісові інститути.

Можна зробити висновок, що нині в нашій країні відсутня альтернативаіноземній валюті в готівковому вигляді як засобу нагромадження і зберіганнязаощаджень населення.

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ЗМЕНШЕННЯ ПОЗАБАНКІВСЬКОГО обігу готівки.

Комплекс заходів щодо суттєвого зменшення позабанківського обігу готівки й залучення її до фінансового обороту країни слід розглядати в контексті зі зменшенням і подоланням тіньової економіки, яка зумовлюється значною мірою негативними змінами, що відбуваються в процесі реформування офіційного сектору яаціон.зльної економіки.

Основні напрями скорочення позабанківського обігу готівки в національній та іноземній валюті можуть бути такими.
1. Радикально реформувати банківську систему, зробити її прозорою та здатною забезпечувати необхідні для ііігчіізпяної економіки кредитні ресурси, здійснення операцій з цінними ііапе:рами, залучення вільних коштів населення, гарантування вкладів фізичнихосіб та депозитів підприємств, всебічно розвивати спеціальні банківськіустанови, насамперед іпотечні та інвестиційні. Забезпечити становлення тарозвиток регіональних банків, у першу чергу муніципальних. Потребуєудосконалення й система нагляду за банківською діяльністю.
2. Ще раз повернутися до ідеї запровадження ощадних валютних сертифікатів з метою акумуляції вільних коштів населення в іноземній валюті та подальшого їх інвестування в розвиток національної економіки. Вирішити питання щодо доцільності функціонування пунктів обміну валюти на підставі агентських угод з уповноваженими банками. Суттєво підвищити довіру до банківської системи може прийняття Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб» та запровадження дієвого механізму страхування вкладів фізичних осіб комерційних банках, а також нової редакції Закону «Про банки та банківську діяльність».
3. Було б доцільно відкрити в країні філію відомого іноземного банку (наумовах нерезидента), основним завданням якої могло б стати залученнявільних коштів населення як в ігоземнііі, так і в національній валюті тавключення їх в економічний оборот України. При цьому доцільно конкретноз'ясувати, у чіпадку згоди керівництва іноземного банку на функціонування в
Україні його структури-нерезидента, можливість встановлення для їїдіяльності таких умов: по-перше, не вивозити кредитні ресурси у виглядівалютних внесків населення і прибуток за межі країни як мінімум протягомп'ятьох років; по-друге, страхування внесків населення в капітал філіїздійснювати за рахунок власних коштів іноземного банку; по-третє, звільнитина зазначений час цю структуру від сплати податків до державного бюджету;по-четверте, внести відповідні зміни в нову редакцію проекту Закону України
«Про банки і банківську систему».
4. Розширити присутність іноземного капіталу (а також національногокапіталу, що повертається) у вітчизняному банківському секторі на основіреформування механізмів залучення іноземних інвестицій до банківськоїсистеми країни. В цьому напрямі можна йти шляхом створення спеціалізованихінвестиційних банків за рахунок реструктуризації діючих комерційних банківабо відкриття інвестиційних коридорів і спеціальних інвестиційних зон, дестворити необхідні умови й механізми повернення з-за кордону амністованихнаціональних коштів.
5. Проводити систематичну роз'яснювальну роботу серед населення щодопереваг використання безготівкових форм розрахункін, насамперед уторгівельній. Побутовій та інших сферах обслуговування населення, системіспоживчої кооперації. Ці форми доцільно розвивати шляхом розвитку системиелектронних пластикових карток, переказування доходів фізичних осіб навклади і розрахункові рахунки в банках, проведення розрахунків чеками,перерахування коштів з банківських рахунків за придбані товари й спожитіпослуги, комунальні платежі тощо.
6. Забезпечити зміцнення фондового ринку та його інфраструктури, в томучислі прискорити створення вторинного фондового ринку, розширення ринкукомерційних цінінніх паперів і форм розрахунків, що відповідають вимогамринкової економіки, запровадження надійної та потужної системи страхуваннявнесків населення і депозитів підприємств, виданих кредитів. Розробити йвпровадити механізм формування страхових фондів (резервів) під страхуваннявнесків населення до комерційних банків.
7. У вигляді інструмента підвищення купівельного попиту населення йодночасного цільового нагромадження його вільних коштів можнавикористовувати утворення кредитних союзів (на зразок колишніх касвзаємодопомоги), що дозволять використовувати акумульовані вільні коштинаселення у вигляді кредитних ресурсів, тобто залучити їх до економічногообороту країни.
8. Необхідно забезпечити перехід від адміністративного механізму до створення економічних умов (із залученням правових метолів) для зниження обсягів купівлі валюти населенням, скорочення зовнішньої «човникової» торгівлі й контрабанди.
9. Суттєве значення у зменшенні позабанківського обсягу готівки матиме вдосконалення вітчизняної торгівлі у напрямі набуття нею сучасних цивілізованих рис. Слід насамперед стимулювати розвиток оптової та дрібнооптової торгівлі, поширювати фірмову роздрібну торгівлю у пристосованих для цього місцях, зменшувати торгівлю без використання касових апаратів, особливо торгівлю на ринках та торгівлю з рук. Встановити обмеження прийому готівкових коштів від населення у сфері роздрібної і оптово-роздрібної торгівлі та надання послуг при відсутності касових апаратів.
10. Доцільно розробити відповідний механізм обов'язкового використаннябанківських рахунків під час придбання нерухомості, автомобілів, побутовихпредметів довготермінового використання тощо. Крім цього, через механізмподаткової декларації ввести процедуру підтвердження джерел походженнядоходів громадян при купівлі вищенаведених товарів та внесенні значних заобсягом вкладів на банківські рахунки.
11. Розробити і реалізувати механізм використання ОВДП для акумуляціївільних засобів населення та їх наступного державного інвестування врозвиток економіки. Паралельно варто сформувати ефективний механізмстрахування банківських депозитів і внесків. Створити умови, за якихдепозитні ставки по гривні будуть пріваблівішімії, ніж по долару. В ньомувипадку власники вільних коштів в іноземній вайюті вкла.ч.атімуті.їх не вдоларах, а в гривнях.
12. Залучати вільні кошти населення через мережу існуючих комерційнихбанків з одним істотним уточненням: уряд разом з ІІБУ повинен вибрати
(краще на тендері) й призначити для роботи з депозитами населенняуповноважені банки, які через свої територіальні мережі відділень і філійпочинають працювати у напрямі залучення вкладів населення. Зрозуміло, щобез гарантій з боку держанії і визначених пільг, а також серйозноїроз'яснювальної роботіі, дохідлівої, переконливої реклами нічого не буде.
13. Суттєво знизити податковий тиск на фізичну особу і товаровиробника.
Податки на доходи громадян ге мають перевищувати 15-20%. Крім того,доцільно задіяти шкалу податків не прогресивну як зараз, а прогресивно -регресивний: до якогось певного значення розмір податку зростає, а потімзнижується. В такому випадку податки платитимуть майже всі: і з малими
(тому що сума податку мізерна), і з середніми (сума податку - «по-кишені»),і з високими доходами (сума податку незначна порівняно із загальнимдоходом). Це дасть можливість уникнути на підприємствах подвійноїбухгалтерії (одна - для податкової адміністрації, друга-для виплатизарплати у конвертах, з якої податки не стягуються). Слід диференціюватишкалу нарахувань на заробітну плату, які сплачуються юридичними особами, ізробити її регресивний, тобто чим вище рівень заробітної плати напідприємстві, тим нижчою має бути відсоток нарахувань на заробітну плату.
Такий підхід стимулюватиме нарахування і виплату заробітної гіла-'іі вповному обсязі. Крім того, доцільно нарешті відмовитися від веденняпаралельно двох видів обліку: бухгалтерського й податкового, тому що данібухгалтерської звітності щодо обсягів реалізованої продукції та отриманихдоходів, балансових збитків підприємств не збігаються з визначенням базиоподаткування з ПДВ і податку на прибуток.
14. Широко використовувати чилійський досвід створення фінансової системи,що включає банки, пенсійні та страхові фонди, звичайно, з урахуванням умов
України. Ядром цієї системи могли б стати недержавні пенсійні фонди, в якікожний працюючий щомісяця перераховує не менше 10% своєї зарплати. Тоді бвиникла зацікавленість не приховувати свої прибутки, а навпаки показуватиїх і перераховувати великі суми до зазначених фондів. Поширити відповіднодо Указу Президента України «Про проведення експерименту в житловомубудівництві на базі холдингової компанії «Київміськбуд» розпочатийекономічний експеримент щодо залучення коштів населення під житловеіудівніїцтво. Необхідно також прискорити проведення пенсійної реформи,насамперед запровадження суцільного персоніфікованого обліку внесківфізичних осіб на загальнодержавне державне пенсійне страхування, щосприятиме легалізації доходів громадян, зробить некорисний приховуваннядоходів, тому що в іншому випадку меншою буде Й пенсія.
15. Розробити і здійснити заходи з метою недопущення незаконного відпливувалюти за межі України. Початок цьому закладено Розпорядженням Президента
України «Про впорядкування контролю за зовнішньоекономічною діяльністюрезидентів України »від 21 лютого 2000 року.
16. Пріскорітц.розробку і проходження у Верховній Раді Українизаконопроектів щодо амністування тіньових капіталів та повернення з-закордону валютних коштів, а також регулювання ПІІ-тань, пов'язаних звідмиванням, пошуком, арештом та конфіскацією доходів, одержаних злочиннимшляхом.
17. Розробити і запровадити порядок ліцензування Національним баіком
України відкриття фізичними особами-резидентами рахунків в іноземнихбанках.
18. Продовжити вдосконалення механізму чи використання готівки суб'єктамигосподаріонання і посилення системи контролю зп дотриманням ними касовоїдисципліни та внести відповідні зміни до чинних нормативно-правових актів,а також посилити контроль за розрахунками із заробітної плати напідприємствах усіх форм власності.
19. Доцільно також ввести звітність про обсяги готівкової іноземної таіаціональної валюти, що ввозиться в Україну та вивозиться з Українифізичними і юридичними особами па основі митних документів.
20. І нарешті: рішення уряду і НБУ про введення «плаваючого» курсу гривні сприятиме зменшенню готівкового обороту, тому що такий механізм курсоутворення, який є небезпечним через можливе збільшення інфляції, потребує здійснення більш жорсткої бюджетної і грошово-кредитної політики, тобто встановлення посиленого контролю з боку НБУ за обігом грошової маси.

2. Комерційний кредит.

міжгосподарський кредит - це кредит, який існує між функціонуючимисуб'єктами господарювання. Його видами є комерційний кредит, дебіторсько -кредиторська заборгованість, аванси покупців, тимчасова фінансова допомога,лізинг. Межі міжгосподарського кредиту визначаються розміром резервнихкапіталів, які є у розпорядженні суб'єктів господарювання - кредиторів, атакож регулярністю припливу грошового капіталу за рахунок реалізаціїтоварів і можливості трансформації наданого міжгосподарського кредиту вбанківський або отриманий міжгосподарський. Причому погашення цих кредитіву визначений строк передбачає своєчасне надходження платежів від покупців.
У цілому існування міжгосподарського кредиту значною мірою пов'язане знедостатнім розвитком банківського кредиту.
Комерційний кредит - це форма руху безпосередньо промислового капіталу іспосіб перетворення товарного капіталу у грошовий шляхом продажу товарів звідстроченням платежу та з поверненням боргу грошима. Отже, комерційнийкредит є різновидом грошового кредиту. З одного боку, він прискорюєреалізацію товарів продавцям, а з іншого - надає можливість покупцевікористуватись товаром до отримання коштів від реалізації своєї продукції.
Таким чином, комерційний кредит сприяє прискоренню кругообігу капіталу угрошовій формі як на окремих підприємствах, так і в цілому у суспільстві.
Комерційний кредит виникає за побажанням і згодою сторін - продавця іпокупця - і має і: і; кч.і ічізііаченіП напрям і межі.

Кредитор може надати кредит лише своєму покупцеві, а його межі ті жсамі, що Гі міжгосподарського кредиту взагалі. Як правило, комерційнийкредит і-короткострокових, бо обслуговує тільки процес реалізації товарів,стимулюючи і прискорюючи їх збут і зменшуючи час перебування авансованогокапіталу в товарній формі. Терміни та розмір його залежать від рядуфакторів: ступеня дефіцитності товару на ринку, фінансового стануконтрагентів. наявності довіри продавця до покупця, розвитку ринку кредігівтощо.

Передача товару в кредит може оформляти або не оформлятивекселем. Валюта векселя як цінного паперу складається з ціни товару іпозичкового відсотка за період користування кредитом. ставка якого виііігіаі п, ся існуючою нормою процента па ринку позичкових капіталів, але,як правило, дещо нижча від ринкової. Адже при наданні комерційного кредитумають на меті не отримання прибутку, а реалізацію товару. Формалізуючівідносини між боржником і кредитором, вексель є певною гарантією погашенняборгу та може бути підставою для кредитування кредитора банком. Задопомогою індосаменту векселедержатель може розрахуватись векселем зі своїмконтрагентом. У разі несвоєчасного платежу за пекс-ііем або відмовиборжника від платежу векселедержатель мас право на протест векселя.

Коли ж передача товару в кредит продавцем покупцеві здійснюєтьсябез оформлення нсксслем, то покупець не сплачує проценти продавцеві, але втакому разі він може сплатити за товар ціну вищу від звичайної. Особливо цедоводиться робити в Україні, оскільки підприємства не мають права надаватикредити, окрім продажу товарів у кредит з оформленням векселями. Водночасвідпуск товару без оформлення векселем є більш ризикованим для продавця, бозатягує процес погашення заборгованості покупцем у разі виникнення в ньогофінансових труднощів і відсутності бажання розрахуватись за своїмизобов'язаннями.

Розвиток комерційного кредиту має свої закономірності. Рухкомерційного кредиту збігається з рухом промислового капіталу: зізростанням обсягів промислового виробництва цей кредит розширюється, а зізменшенням - звужується. Особливо обсяги комерційного кредиту падають підчас економічної, а ще більше - платіжної кризи, як це відбувається в
Україні.

3. Взаємовідносини України з міжнародними фінансово-кредитнимиорганізаціями.

Міжнародні ти регіональні валютно-кредитні організації - це установи,які створені на базі багатосторонніх угод між державами. Найважливішу рольсеред них у сучасний період відіграють Міжнародний валютний фонд (МВФ) і
Міжнародн'ій банк реконструкції та розвитку (МБРР). Останній сьогодні єголовною установою Групи Світового банку. Штаб-квартири організаційрозташовані у Вашингтоні. Вказані установи було засновано на Міжнароднійвалютно-фінансовій конференції, яка відбулася у 1944 р.. у Брсттоп-Вудсі
(СІІІЛ). СРСР та Україна хоча і брали участі, у конференції, але нератифікували угоди про МВФ та МБРР і не вступили до складу цих організацій.
Наслідком стала багаторічна ізоляція СРСР та його союзників від світовоїекономічної та валютно-фінансової системи, Що значною мірою було зумовленополітичними та ідеологічними мотивами. У 1992 р. у практиці міждержавнихвалютних відносин сталася досить чначіїіі подія: членами МВФ прийнятокраїни, що входили до колишнього СРСР, у тому числі й Україну. Завдякицьому фактично завершено процес глобалізації економічного просторувалютного регулювання, що здійснюється цією важливою міжнародноюорганізацією.

Міжнародний валютний фонд фонд було створено з метою регулюваннявалютних відносин між країнами-членами. МВФ повинен відігравати подвійнуроль: з одного боку стежити за виконанням своїми членами визначених правилповедінки в галузі валютно-фінансовнх відносин, а з іншого - надаватиресурси для фінансування дефіцітів платіжних балансів тим країнам, якінього потребують.

Кожна країна-учасниця, вступаючи у Фонд, робить відповідний внесок,який візначаггьсч встановленою квотою. Розмір такої квоти, щопереглядається з періодичністю у п'ять років, розраховується на основіоцінки економічного потенціалу окремих країн у світовому господарстві.
Відносно до розміру квот визначається «вага» голосу кожної країни вкерівництві Фондом та обсяг її можливих запозичень. Квоіа України на кінець
1992 року становила 0,7%. Відповідно до цієї квоти вступний внесок для
України було визначено у розмірі 911 МЛП. дол. США. Згідно з існуючимположенням з визначеної суми лише 22,7% виплачується у вільноконвертованііі валюті (ВКВ). а решта - у національній грошовій одиниці.
Враховуючи гостру нестачу ВКВ, Україна скористалася так званим Фондомзапозичення при МВФ для країн-членів, що зазнають фінансових труднощів.
Необхідний внесок оформлено як борг, під який Україні надано безпроцентнийі безстроковий кредит, що по можливості буде погашено.

Рішенням Ради керуючих МВФ від 22 січня 1999р. передбаченозростання сумарного капіталу МВФ до 210943.0 млн СДР проти 145321,0 млн.
СПЗ. Унаслідок цього квота України в МВФ зросла з 997.3 млн. СДР до
1372,0 млн, що дає змогу помітно розширити обсяг її можливих запозичень у
МВФ.

Ставши членом МВФ, Україна водночас увійшла до структури обіговогобанку, їй виділено квоту в 10 678 акцій на загальну суму в 1,3 млрддол.
США. Валютну готівку за членство України в банку на суму 7,9 мли дол. СШАвнесли Нідерланди, що є країною-опікуном нашої держави у цін банківськійструктурі.

На початку своєї діяльності, в кінці 40-х років, практично не булорозвинутої системи міжнародних фінансових приватних ринків. Тому МВФ бувджерелом коштів як для розвинутих країн, так і для країн, що розвиваються.
Протягом останніх 40-50-ти років одним з найцікавіших аспектів економічногорозвитку, у світі стала дуже швидка Інтернаціоналізація приватногофінансового ринку. І сьогодні більшість розігнутіх країн не потребуютьфінансових ресурсів Фонду, бо вони мають доступ до приватних фінансовихринків. Тому МВФ від фінансування всіх країн-членів зараз переключівся напідтримку країн, що розвиваються, тобто тих країн, які не мають доступу доприватних фінансових ринків. Відбулась переорієнтація МВ