Створення економічного і валютного союзу, передбачено Маастрихтськимдоговором, прийнятим у лютому 1992, є новим етапом на шляхуекономічної інтеграції.

Рішення є остаточним, що, однак не завершило дебати,розгорнулися як у Франції, так і в інших країнах - учасницях.
Дехто думає, що процедура занадто "ваговито". Інші навпаки, неставлять під сумнів дату створення євро, але вимагають, щоб європейськаінтеграція не обмежилася цим етапом.

Загалом, ніхто не ставить під сумнів мети спільної валюти: створенняобширної зони стабільності і полегшення обмінів.

У середині жовтня 1994 глави держав і представництв 15-икраїн ЄС розробили загальний сценарій заходів введення єдиної єдиної валюти євро.
Так, в1998 році Європейська Рада вирішила, які з держав - членіввідповідають умовам, установленим для прийняття євро (тобто відповідаютькритеріями спільності, встановленим Маастрихтською угодою:

1. Рівень інфляції повинен бути на 1,5% нижче середнього рівня трьох країн - членів з найнижчим рівнем інфляції.

2. Державна заборгованість повинна складати менше 60% від валового національного продукту.

3. Державний дефіцит повинний складати менше 3% від валового національного продукту.

4. Протягом щонайменше двох років повинні дотримуватися маржі валютної флуктуації, передбачені механізмом внутрішньоєвропейського валютного обміну, без девальвації стосовно валюти інших країн-членів.

5. Довгострокові процентні ставки не повинні перевищувати більш ніж на дві одиниці середній показник для трьох країн з найнижчим рівнем інфляції .).

(див. таблицю № 1)

З 1 січня 1999 курс конверсії волют буде остаточновстановлений. З того часу багато великих операції будуть здійснюватися вєвро: валютна політика, обмінна політика, емісія державнихоблігацій.

Приватні особи будуть протягом ще декількох років після 1 січня 1999року вести розрахунки в національній валюті. Це, очевидно, триватиме до 2002року, коли євро буде повсюдно пущений в обіг.

Ось уже сім років країни ЄС зводять Економічний і валютний союз
(ЕВС), в результаті якого повинні з'явитися єдині європейські грошієвро. За цей час були зняті майже всі бар'єри на шляху руху капіталівусередині Євросоюзу, заснований Європейський валютний інститут - прообраз
Європейського центрального банку, розроблено графік введення єдиної валюти.
Чим ближче 1 січня 1999 року, оголошена дата появи євро, тим сильнішерозпалюються пристрасті навколо проекту, що не має аналогів у світовому досвіді.
Ніхто напевно не знає, наскільки створення валютного союзу будеекономічно доцільним і як розподіляться вигоди і витрати від йогостворення між різними країнами, галузями господарства і верствами населення.
Результат зачепить інтереси не тільки самих держав Євросоюзу, а й їхчисленних партнерів, так само як і конкурентів.

Деякі вигоди, заради яких начебто й затіяно прийдешнє введенняєдиної валюти, очевидні. Торговельно-економічне співробітництво міжкраїнами ЄС зараз утруднює коливання валютних курсів. Ризик, пов'язаний зколиваннями, закладається і в ціну продукції, і в процентні ставкикредитів. Введення євро зніме цю проблему. Створення зони єдиної валютиробить зручним ведення бізнесу в європейських масштабах, у фірм з'явитьсяможливість розширити ринки збуту. Споживачі виграють від зниження цін,адже нинішній міжкраїнну розрив цін на одні й ті ж товари різкоскоротиться. Тільки зменшення трансакційних витрат, пов'язаних звалютообмінними операціями, в одній Німеччині, за оцінками журналу "Саломон
Брозерс ", складе 35 млрд. марок. Проте ці мотиви все ж таки поверхневі.
Справжні причини введення єдиної валюти ЄС пов'язано з глобальнимипроцесами. Поки Європа не подолає економічну роздробленість, вона незможе на рівних конкурувати з США і Японією. Створення зони єдиної валютимає призвести до концентрації виробництва і капіталу, що посилить Європу вборотьбі з її геоекономічними суперниками. Стратегічно важливим длявиживання європейського світу економіки в ХХI столітті є як розширенняринків збуту, так і отримання гарантованого доступу до ресурсів. Церобить необхідним експансію цього світу на Схід. Створення єдиноговалютного простору має стати магнітом, який сильніше притягнедо ЄС економіки Східної Європи і колишнього СРСР. Залучення ж до Європикапіталу з міжнародних ринків буде служити засобом освоєнняпросторів на Сході. Бажання зробити Європу більш привабливою дляміжнародних джерел капіталу є однією з фундаментальних причинстворення єдиної європейської валюти.

Старий Світ в останні два десятиліття явно відстає від своїхстратегічних конкурентів за темпами зростання економіки. Необхідні терміновамодернізація виробничої бази та структурна перебудова економіки, щопросто немислимо без потужного потоку інвестицій. З іншого боку,розраховувати на приплив прямих інвестицій до корінного реформуваннящо входять до зони євро країн, зниження високих за міжнародними міркамивитрат виробництва (насамперед вартості робочої сили) навряд чи варто.

Звідси випливає інша, можливо, основна ідея Європейського валютногосоюзу, адже перебудовувати економіки, робити їх більш конкурентоспроможними вміжнародному масштабі простіше, об'єднавши зусилля. "У разі введення євротенденція до дерегулювання національних ринків об'єктивно посилиться,особливо це стосується ринків праці, - вважає старший партнер McKinsey
Company Еберхард фон Ленайзен. - Адже з'явиться можливість виводувиробництва за кордон без курсового ризику. Вже сьогодні мобільність трудовихресурсів усередині ЄС в окремих галузях, наприклад в будівництві, вельмивелика. Дерегулювання ринку праці, яке можна вважати одним ізключових факторів у подоланні безробіття, в рамках євро відбудетьсянабагато швидше і природніше, ніж це відбувалося б на національномурівні ". Втім, ця точка зору не єдина. Глава планового сектора
Європейського валютного інституту Франк Мосс заявив в інтерв'ю "Експертові":
"У разі введення євро конкуренція і стимули до реструктуризації в рядігалузей, безумовно, зростуть, зокрема це відбудеться в банківськомусекторі. Що стосується якісної перебудови ринків праці, то тутосвіта валютного союзу мало чим допоможе-проблеми безробіття доведетьсявирішувати кожній країні окремо. Ситуація ускладнюється тим, що тільки приумови кардинального реформування, підвищення гнучкості та гармонізаціїнаціональних ринків праці валютний союз можна буде розглядати якдовгостроково стійку конструкцію ".

Відсутність єдиної думки щодо інституційних і структурнихнаслідків введення євро, в общем-то, не випадково. Адже первиннийзадум відштовхувався від переваг єдиного валютного простору, що лежатьв основному у фінансовій сфері: знизити трансакційні витрати, позбутисявід курсових ризиків, послабити залежність від долара. Лише в останні роки,коли розрив між продуктивністю факторів виробництва США та провіднихєвропейських держав після двадцятирічної зниження знову почав зростати, щодоочевидності фінансових вигод введення євровалюти висловлюються всі великісумніви (втім, майже ніколи на офіційному рівні).

Аналіз показує, що перехід Європи на єдину валюту представляєсобою не валютно-фінансовий і навіть не загальноекономічний, а геополітичнийпроект. Європа вже давно не приховує, що створення ЕВС спрямована на підривмонополії США на світову валюту. При частці США у світовій економіці іторгівлі, що не перевищує 20%, долар обслуговує близько половини всіхздійснюваних міжнародних комерційних угод. Чи є у євро шансипотіснити долар? Статус світової валюти визначається цілим рядом факторів:
- Економічною могутністю країни і її частки у світовій торгівлі; --зовнішньоекономічної незалежністю, слабкою вразливістю з бокузарубіжних ринків; - стабільністю валюти; - масштабом ринків капіталу таступенем їх лібералізації.

За чисельністю населення, економічним потенціалом, частці у світовійторгівлі ЄС є провідним регіоном серед розвинених країн. Що стосуєтьсяекономічної незалежності, Європа, можливо, поступається США, але затепомітно випереджає Японію. Питання про стабільність майбутньої європейської валютизалишається поки відкритим. Що стосується масштабів ринку капіталів, то Європапоки відстає від США, хоча розрив весь час скорочується.

У лютому 1997 року сумарна капіталізація ринку акцій країн ЄСстановили 4,6 трлн. доларів, тобто більше половини ринку США (8,7трлн.), істотно перевершуючи японський (3,1 трлн.). Показники жекономічного потенціалу ЄС та США приблизно однакові. Таке співвідношенняпояснюється тим, що ринки акцій в Європі в основному національноорієнтовані. Іноземні акції, як і іноземні інвестори,представлені на 32 європейських біржах досить блідо. По-справжньомуміжнародний статус має тільки Лондонська фондова біржа.

З введенням євро відбудеться концентрація та інтернаціоналізаціяєвропейського ринку акцій і спільний недолік ліквідності буде подолана.
Швидкому зростанню ринку акцій буде сприяти і приватизація. У листопаді
1996 року в рамках приватизації "Дойч Телеком" до продажу було запропонованоакції компанії на 20 млрд. марок. Інтерес інвесторів був настільки великий,що вони були продані за 100 млрд. марок. Тільки в одній Німеччині потенціалприватизації в найближчій перспективі оцінюється в 500 млрд. марок. Щостосується ринку облігацій, тут позиції країн - кандидатів ЕВС ще більшепривабливі. За оцінками фахівців "Дойч Банк", обсяг ринку облігацій,номінованих в 15 валютах країн ЄС, в кінці 1995 року досяг 6,9 трлндоларів, що складає 35,4% світової капіталізації і 78,4% рівня США.

З введенням євро можна очікувати, що ринок євробондів зробить ривок.
Причому залучення позик здійснюватиметься на все більш сприятливихумовах, а обслуговування боргу стане менш обтяжливим. Уже на етапіпідготовки до введення євро відбулося вирівнювання процентних ставок запозиками, як того вимагав один з критеріїв конвергенції, і їх загальназниження. Роль ЄС на грошовому ринку порівнянна з роллю Штатів. Згіднооцінками Банку міжнародних розрахунків, у кінці 1996 року на кредити,видані в доларах, довелося більше 40% всіх виданих кредитів, а на валюти
ЄС-приблизно 33%. Якщо євро буде стабільною і сильною валютою,збільшаться і вклади міжнародних інвесторів в європейські банки.
Відповідно роль останніх на грошовому ринку зросте. Таким чином, урезультаті переходу до єдиної валюти може відбутися переорієнтація потоківкапіталу на користь Європи. Чи зможе євро виконувати функції світової валюти,буде також залежати від того, чи визнають його центробанки світу конкурентомдолара як резервної валюти. Частка долара у валютних резервахцентробанків впала з 1973-го по 1995 рік з 76 до 61,5%. Однак німецькамарка не могла претендувати на заміщення долара як основноїрезервної валюти через непорівнянності масштабів їхнього застосування (14,2%резервів у 1995 році). З введенням євро ситуація повинна докорінно змінитися.
Як же до цього ставляться у Вашингтоні? Американський президент на словахпідтримав плани Європи, пов'язані з переходом до єдиної валюти. Однаквпливові в урядових колах експерти не приховують своїх побоювань,пов'язаних з можливою конкуренцією євро та долара. США не можуть нерозглядати Європу як геостратегічного суперника. Іноді церетельно замовчувані побоювання починає відчувається і у виступахофіційних осіб. Наприклад, секретар Казначейства США Роберт Рубінкритикував країни ЄС, що посилили фіскальну політику напередодністворення ЕВС. На його думку, пріоритетним для Європи повинен бути процесдержавного стимулювання економічного зростання та зайнятості. Нинішняж політика, спрямована на зменшення бюджетного дефіциту ідержавного боргу, приведе, як упевнений Рубін, лише до поглибленнястагнації. Вельми показово, що рецепти, які американці пропонують
Європі, прямо протилежні тій політиці, яку проводять самі Штати востанні роки і завдяки якій вони зуміли домогтися тривалогоекономічного зростання і зменшення безробіття при одночасному скороченнібюджетного дефіциту. Тому американці і дають "корисні поради", що більшебояться саме потенційної сили, а не слабкості євро.

Не можна виключити і більш активної протидії, адже прецедент вжеє. На початку 1990-х років колосальні спекуляції з євровалюта,здійснені Джорджем Соросом (як тоді говорили, з мовчазноїзгоди, а то і з прямої подачі офіційного Вашингтона), поставили підпитання подальше існування механізму обмінних курсів європейськоївалютної системи (ЄВС). ЄВС тоді змушені були покинути Великобританія і
Італія. Зараз цілком можна чекати дестабілізуючих дій з бокусвітових валютних ринків, і про необхідність бути готовими до цього вжевідкрито говорять офіційні особи ЄС. Не забувають в США і про такеулюбленому прийомі, як політичний тиск. Американці під час зустрічіз керівниками нового лейбористського уряду Великобританіївимагали від Лондона остаточно визначитися - або особливі відносини з
США, або більш тісні зв'язки з континентальною Європою. Колективізм порозрахунку, схоже, що сьогодні Європа сама собі заважає більше, ніж будь-хтоще.

У міру наближення термінів створення ЕВС оголюється все більшепротиріч, які породжують тривоги за долю майбутньої європейської валюти інавіть сумніви в тому, що союз буде створений. І тон тут задають лідери:
Франція і Німеччина. Лідерами створення ЕВС, як, втім, і всього процесуєвропейської інтеграції, є два найбільші держави Західної Європи
- Німеччина і Франція. Ще зовсім недавно розбіжностей між ними неіснувало. У 80-х і на початку 90-х років Гельмут Коль та Франсуа Міттеранратували за створення внутрішнього ринку ЄС і за розробку проекту єдиноїєвропейської валюти. Міттеран проводив лінію на політичне, економічнеі навіть військове зближення з Німеччиною. Але світ змінився, і ось "Бонн - Париж"сьогодні вже не така сильна, як десять років тому. Після об'єднання Німеччинавже не надає такого великого значення франко-німецького співробітництва.
Суть змін добре передав Хорст Келер, президент Асоціації німецькихощадних банків і колишній державний секретар Міністерствафінансів: "Для нас, німців, було б помилкою применшувати своє значення. Намбезперечно належить провідна роль в Європі, і ми повинні з нею зжитися ".

Обрання у Франції нового президента також призвело до помітногозміни ситуації. Жак Ширак відноситься до консервативним політикам, ітурбота про збереження особливої ролі Франції у світовій політиці - йогополітичне кредо. Преса все частіше звертається до проблеми втрати Францієюполітичної суб'єктивності. Французька політика, що відрізнялася при де
Голля, Помпіду та Жискар д `Естеном самостійністю і своєрідністю,прив'язана до панєвропейським процесам, практично розчинилася в нихз огляду на домінування (з кожним роком все більшого) німців. Цеобставина визначає опозицію Ширака в питанні про ЕВС.

Основним предметом розбіжностей Франції та Німеччини є статус
Європейського центрального банку (ЄЦБ). Очевидно, що ЄЦБ буде знаходитисяпід переважним впливом Німеччини. Прагнучи перешкодити цьому,
Франція виступила з ініціативою створення так званого Ради зони євро --консультативного органу, покликаного вирішувати завдання гармонізації фіскальноїполітики країн - учасниць союзу. Хоча цей орган не буде наділенийвиконавчими повноваженнями, у нього залишиться можливість надаватипевний вплив на політику ЄЦБ. Свого часу рішення про розташування
ЄЦБ у Франкфурті-на-Майні і про його повноваження і незалежний статус сталитією платою, яку ЄС заплатив Німеччині за її членство в ЕВС і відмова відсвоєї сильної національної валюти. Природно, що будь-які спроби прямогоабо непрямого обмеження прав ЄЦБ абсолютно неприйнятні для Німеччини.
Розуміючи, що статус ЄЦБ принципово переглянути швидше за все не вдасться,
Франція посилено піднімає питання про кандидатуру майбутнього глави Центробанку.
Найбільш вірогідним претендує?? му на цю посаду до останнього часувважався Вім Дуйзенберг, нинішній голова Центробанку Нідерландів, за загальнимдумку, одна з кращих професіоналів Європи. Франція, однак, хотіла ббачити на цій посаді не стільки першокласного професіонала, скількигнучкого політика, здатного в переговорах з лідерами різних країндосягати прийнятних для всіх компромісів.

Нове загострення конфлікту між Парижем і Бонном пов'язано з приходомлівого уряду до влади у Франції. Французькі соціалісти не тількивимагають пом'якшити фіскальні критерії вступу в ЕВС, але взагалі виступаютьпроти подальшої жорсткості бюджетної політики в країнах ЄС. За їхнімидумку, пріоритетом ЄС має бути державне заохочення зайнятості, щонеминуче призведе до збільшення бюджетних витрат. Обидві вимоги Франціїсуперечать лінії Німеччини на сильний євро і на фіскальну дисципліну в
ЕВС.

Одинадцять країн ЄС оголосили про свій твердий намір вступити довалютний союз з моменту його утворення. Проте шанси на вступ Італії,
Іспанії та Португалії невеликі. Найнижчі шанси має Італія. По одномуз кваліфікаційних критеріїв - щодо державного боргу до ВВП
-Італія в 2 рази перевищує встановлену норму: 120% замість граничних 60%.
Ще вищий цей показник у Бельгії, але по іншим критеріям Бельгіязадовольняє вимогам, зафіксованим в Маастрихтському договорі. Поганов Італії йде справа і з іншим фіскальним критерієм - бюджетнимдефіцитом. За останні роки країні вдалося досягти колосальних успіхів вйого скорочення - у минулому році він склав 6,8% ВВП проти 9% в 1994році, а в нинішньому, згідно з прогнозами, знизиться до 3,4%. Однак Німеччину іінші країни турбує, що для виконання цього критерію Італіяздійснила ряд екстрених кроків, які навряд чи будуть достатніми, щобдосягти довгострокової фінансової стійкості. Наприклад, Італія навітьоголосила про намір ввести в себе спеціальний "податок для Європи" у розмірі
0,5% ВВП. Проте країна поки ще не справила необхідних структурнихзмін, зокрема у фінансуванні соціальної сфери. Вступ Італіїпропонувалося відкласти. Вона могла б вступити до ЕВС до моменту введенняготівкового євро в 2001 році, якщо продемонструє стійкість показників,необхідних для виконання критеріїв. Однак прем'єр-міністр Італії Романо
Проді з обуренням відкинув цю ідею, пригрозивши, що образи, нанесеніемоційним італійцям, можуть породити хвилю антиєвропейських настроїв уйого країні і таким чином буде завдано серйозної шкоди інтеграційнимпроцесів в Європі. Італійська преса вже назвала плани усунення Італіївід ЕВС "монетарним расизмом". Аналогічною була і реакція прем'єр-міністра
Португалії Антоніо Гутієрес.

Однак події розвиваються так, що Німеччина поступово втрачаєморальне право перешкоджати Італії вступити в ЕВС. Німеччина за підсумками
1997 не уклалася у шуканий 3-відсотковий стелю бюджетного дефіциту. А такяк без Німеччини створення ЕВС немислимо, найбільш імовірно, що умовивступу будуть пом'якшені і коло учасників ЕРС з самого початку будерозширений. Це може викликати конфлікт між урядом, з одного боку, ітакими важливими німецькими інституціями, як Бундесбанк і Конституційнийсуд. Бундесбанк вважає ослаблення грошової політики неприпустимим. А
Конституційний суд може не затвердити перехід до євро, якщо це призведе дозниження добробуту населення Німеччини. Може різко впасти іпопулярність уряду. Останні опитування громадської думки в
Німеччині показали, що дві третини населення негативно реагують на ідеюпереходу до єдиної валюти за рахунок відмови від сильної марки. У той же часопитування, проведене серед керівників компаній, показало, що 64% компанійу Німеччині хотіли б перейти на євро як можна швидше (найнижчийпоказник був отриманий для британських компаній - тільки 18 %).

Однак і настрій німецької економічної еліти схильне до перепадів.
1995 пройшов під знаком негативного ставлення німецьких ринків капіталудо перспективи переходу на євро. Правда, до кінця 1996 року їх настрійпокращилася у зв'язку з погодженими в Дубліні Пактом про стабілізацію і зростання.
У ньому підтверджується лінія на незалежність ЄЦБ і передбачені доситьжорсткі процедури, що гарантують відповідальність країн-учасниць запорушення встановлених вимог до фіскальної політики вже після створення
ЕВС.

Великобританія - одна з двох (поряд з Данією) країн ЄС, відразущо відмовилися брати участь в переході до єдиної валюти. Хоча новелейбористський уряд заявив про можливе приєднання Англії до ЕВСв перспективі. Але, як не дивно, вже зараз роль Англії в процесістворення валютного союзу може виявитися ключовою. Повернувшись до активноїролі в ЄС, Англія може стати тим балансиром, який зараз так необхідний
Європі. У тексті резолюції амстердамського саміту про стимулюванняекономічного зростання та зайнятості, прийняття якої, примиривши Францію і
Німеччину, можливо, врятувало долю всього проекту, є прямізапозичення ідей з програми "нового лейборизму" Тоні Блера. Нарешті,традиції Англії в проведенні жорсткої грошової політики не можуть неімпонувати Німеччини. Для самих же англійців основне питання - виграє чипрограє Англія, якщо вона залишиться поза ЕВС. На думку деякиханалітиків, Німеччина і Франція не зможуть скласти їй конкуренцію взалученні іноземних інвестицій, поки німецький і французький ринкипраці залишаться негнучкими. Хоча історія показує, що привабливістьбританських фінансових ринків залишається високою в умовах незалежної лінії
Великобританії і Лондон зберігає статус однієї з фінансових столиць світу,є і тривожні ознаки. Голова концерну "БМВ" Берндт Пішетсрідер заявив,що в результаті створення зони євро і невходження до її складу
Великобританії Лондон поступиться статус фінансової столиці Європи Франкфурту.

Сценарії майбутнього Задумані в Європі небездоганний. Причому серйознінебезпеки чатують на Європу за будь-якого розвитку подій. Якщо створення ЕВСвідбудеться у строк, перспектива того, що склад учасників виявитьсярозширеним, викликає побоювання у слабкості майбутньої європейської валюти.
Слабкий євро призведе до прямих втрат, які понесуть країни з сильноювалютою. Європейські фінансові ринки, включаючи ринок державнихоблігацій, не стануть привабливими для інвесторів, може навіть відбутисявідтік коштів з Європи у зв'язку зі зниженням її кредитоспроможності. Однак,за оцінками журналу "Економіст", євро, незважаючи на сумніви багатьохскептиків, буде сильною валютою. І пов'язано це з проблемою валютнихрезервів.

Наприкінці 1996 року сумарні валютні резерви країн ЄС становили 403млрд. доларів (без Греції, Великобританії, Данії та Швеції - 311 млрд.доларів), що більше, ніж у США та Японії разом узятих. Курс долар/євробуде залежати, зокрема, від того, як зміняться структура й розміривалютних резервів країн-учасниць. Після створення ЕВС у європейськихцентробанків скоротиться потреба в таких величезних сумах резервів. По -перше, зникне необхідність захисту національних валют від атакспекулянтів і утримання коливань курсів у необхідних межах, як заразтого вимагає існування ЕВМ. По-друге, вся торгівля між країнами --членами ЕВС буде здійснюватися в євро. По-третє, резерви,деноміновані у валютах країн-членів, автоматично будуть переведені вєвро. Частина резервів, з яких до 90% припадатиме наамериканські долари, виявиться явно надмірною. Таким чином, неминучеяк абсолютне скорочення валютних резервів, так і їх диверсифікація зарахунок збільшення частки ієн і інших валют. Величезна кількість американськоївалюти буде викинуто на ринок, і долар подешевшає відносно євро.
Зміна структури валютних резервів інших країн також посилить цейвплив. Міжнародний попит на євро протягом першого десятиліттяпісля його створення оцінюється аналітиками банку "Джі. Пі. Морган "в 600млрд. доларів. Однак сильний євро може підірвати конкурентоспроможністьєвропейських товарів. Дефляційні тенденції можуть негативно позначитися натемпах економічного зростання і збільшити безробіття.

Крім того, грошова політика ЄЦБ на перших порах буде наджорсткою --з метою підтримати високу репутацію європейської валюти. Це може викликатинеобхідність компенсації у вигляді пом'якшення фіскальної політики. Такепоєднання грошової та фіскальної політики в точності повторить ситуацію в СШАв першій половині 80-х років, яка призвела до зростання долара і різкогозбільшення державного боргу. Поєднання жорсткої грошової і жорсткоїфіскальної політики може призвести до затяжним спадом, який посилить відставання
Європи від своїх стратегічних конкурентів. Дефляційні тиск буденаслідком не тільки подорожчання євро до долара. За даними Карла Гана,колишнього президента компанії "Вольксваген", ціни одного й того ж товарузараз коливаються в Європі в межах 20-25%. Після переходу на євро цінимайже миттєво будуть гармонізовані, причому за нижнього рівня, щовикличе колосальний дефляційний ефект. При цьому відмінності у витратах наробочу силу залишаться практично тими ж. Це призведе до падіння середньоїрентабельності виробництва і посилить загрозу спаду.

Багато аналітиків вважають, що відкласти перехід до євро рівносильнотому, щоб взагалі відмовитися від його створення. У деяких країнах, включаючи
Німеччину, можливий прихід до влади лівих урядів, що докорінно змінитьполітичну ситуацію. Грошова політика лівих органічно погано сумісназ переходом до єдиної валюти, і пріоритет зміститься у бік соціальнихпитань. Інтеграція ж Європи в соціальній сфері на порядок складніше іможе розглядатися лише як довгострокова стратегічна мета.

Відмова від проекту не буде означати, що статус-кво зберігся. Запрогнозами аналітиків "Дресднербанк", в результаті значно виросте курснімецької марки, а курси інших європейських валют можуть надовго вийти звузького коридору коливань навколо марки. Знову виросте розрив у відсотковихставках між країнами. Однак тільки Німеччина може розраховувати насерйозний інтерес інвесторів. Фінансово-економічна гомогенність країн,рух до якої дається так важко, буде зруйнована, і проект єдиноївалюти може бути похований остаточно. Незважаючи на великий ризик, завждипов'язаний зі здійсненням проектів таких масштабів, довгостроковий ефект відстворення економічного і валютного союзу з єдиною валютою реалізації можеокупити всі витрати. Та й динамічність розвитку конкурентів змушуєризикувати. Тепер доля євро цілком залежить від політичної волієвропейської еліти.

Як вплине Європейський економічний і валютний союз (ЕВС) на весьінший світ? Як вплине створення ЄВС на світову торгівлю і світовийспіввідношення валют? На цей рахунок вже існує безліч самих дикихздогадок. Девід Шіррефф консультує експертів журналу "Євроманія", а йогодумка вважається в Європі одним з найавторитетніших.

Найпопулярніше оману наших днів, що складається в тому, що
Європейський Центральний Банк буде відрізнятися більш жорсткою політикою,ніж "Бундесбанк", дає живильний грунт для побоювань, що подальшеекономічний розвиток Європи істотно сповільниться і єдиний агрегатєвропейських країн, слабея сам, буде користуватися слабкою валютою - євро.
Зростання імовірності вступу в ЕВС Італії та Іспанії додає олії у вогоньцих побоювань. "Якщо розглядати досить тривалий період, то єврошвидше за все, виявиться слабкою валютою, - говорить Джон Шепперд, головнийекономіст з "Ямаічі Інтернешнл" в Лондоні. - Але протягом деякогокороткого часу Європейський Центробанк зможе підтримати євро длязміцнення свою кредитоспроможність ". Дойч-марка, оскільки вона єголовною валютою Європи, але не настільки сильним, як долар чи ієна, проявляєв деяких випадках тенденцію до штучного підвищення, зауважує Кеннет
Куртіс, старший економіст з відділу німецьких банків при "Азія Пасифік".
Оскільки євро буде мати більш широку резервну базу, ніж дойч-марка,то ця валюта "не буде вести себе подібно дойч-марці"

Ключ до майбутнього поведінки Європейського Центробанку (ЄЦБ) лежить впорівнянні Сполучених Штатів як торгового блоку і зовнішньої торгівлі блоку
ЄВС. Патрік Артус, головний економіст з "Кассі д" Екуте Консігнасьон "в
Парижі, зауважує, що висока пропорція (між 45 і 70 відсотками) зовнішньоїторгівлі країн ЄВС відноситься до торгівлі між самими членами ЄМС. Узалежно від того, скільки країн вступить в ЕВС, величина зовнішньогоекспорту цих країн за межі блоку ЄВС виявиться менше 11 відсотків їхспільного ВНП. Експорт США налічує близько 10 відсотків від ВНП. Такимчином, стверджує Артус, поки "Бундесбанк" зацікавлений узовнішньоторговельної міцності дойч-марки, ЄЦБ буде живити до неї менший інтересі, швидше за все, буде вести себе подібно американському Федеральномурезервному банку, дбаючи про стабільність внутрішніх цін, але скоєнобайдуже ставлячись до зовнішньо-торговельного обмінним курсом.

Об'єднана Європа стане володіти потужною, стійкою економікою,такий же, як США, стверджує Баррі Ейченгрін, професор економічних іполітичних наук з Каліфорнійського університету. "А з зовнішнім курсом євробуде набагато менше турбот ", - говорить він. На його думку, міжнародніфондові ринки можуть стати свідками великих змін з доларом, таких,наприклад, як 3 відсотки кожен місяць в одному і тому ж напрямку. "Те жсаме можна сказати і про євро, протистоїть долара ", - додає він. СШАпобоюються зміцнення Європи Сполучені Штати більше зацікавлені вєдиному європейському ринку, ніж у створенні ЕВС. Особливо США булизацікавлені у створенні єдиного ринку в 1992 році, але ЄВС вонисприймали дуже і дуже неоднозначно. "Більшість американськихбізнесменів нічого не чули про ЕВС, а ті, хто дізнався про нього, не додализначення ", - так говориться у звіті минулого року, складеномудослідницькою групою при "Дойч Банк". "Навіть серед інтелектуальноїбанківської еліти ЕВС частіше асоціювався з тією великою птицею, якаводиться в Австралії (Мається на увазі страус ему, назва якого походитьна назву ЄВС по-англійському: EMU., ніж з валютним союзом ", - писававтор звіту Мечислав Карчмар.

Сполучені Штати дуже стурбувала формування захисного торговельного
Європейського блоку. Куртіс з "Дойч Банку" зауважує, що за останні 15місяців відбулося збільшення внутрішньо-європейської торгівлі за рахунок
"значного зменшення торгівлі з усім іншим світом". Економічнастагнація серед країн ЄВС, викликана спробами затвердити Маастрихтськікритерії і структуру, запропоновані німецьким міністром фінансів Тео
Вайгель в його "Пакту стабільності", могла призвести до введенняпротекціоністських заходів, як попереджали американські економічніоглядачі. Таке цілком можливо, погоджується Ейченгрін, але тепер всебуде зовсім не так, як у 1930-х роках. "Сьогодні існують установи,такі, наприклад, як "Світова організація торгівлі", які зуміютьврегулювати що назріває конфлікт ", - говорить Ейченгрін. Більш того, вінвважає, що більш гнучку і невпорядкованих європейську економіку легшеприготувати для єдиного ринку.

Щороку в Америці хтось б'є на сполох з приводу неминучогозміцнення Європи, говорить Пітер Кенен, професор економіки і міжнароднихфінансів з Прінстонського університету, "але віз і нині там". Долар слабшає
Кенен нагадує ще про один привід для головного болю у Сполучених
Штатів, не вважаючи ЄВС. Мова йде про європейській системі центральних банків,яка буде мати гігантськими резервами і почне витісняти долар зсвітових ринків. "Резерви почнуть концентруватися автоматично, - каже
Кенен. - Дойч-марка, що складає 25 відсотків резервів усіхеропейскіх інших країн, перетвориться на євро і більше не буде вважатисярезервом ".

Більш того, зауважує він, Німеччина і Японія багато років формувалинадлишкові резерви, тому що не хотіли пригнічувати долар. А євро, швидше заза все, зробить стратегію поступового знецінення, а зовсім непідвищення курсу, що зробить його привабливим як резервнийвалюти. Занепокоєння з приводу резервного статусу долара - це "буря всклянці води ", говорить Ейченгрін. Фунт стерлінгів до?? їх пір не втративсвоєї значущості, будучи резервною валютою в торгівлі чи ще не з
19 століття. В одній тільки Східній Європі євро може швидко перетворитися нарезервну валюту завдяки новим торговим партнерам. Але це вже івідбувається з дойч-маркою. "Рано чи пізно, нехай в 22 столітті, але все -таки настане день, коли євро стане змагатися з доларом ", - говорить
Ейченгрін.

Але найбільше занепокоєння, поділяє також і британськимискептиками, зводиться до питання про те, що ж буде з європейськими країнами,що не ввійшли в ЕВС і не розшириться чи Європейський Союз за рахунок Угорщини,
Польщі, Чехії та інших колишніх членів Східного блоку. "Мене турбуютькраїни, які не увійшли в першу хвилю ", - говорить Шарль Даллара, колишнійвиконавчий директор МВФ від Сполучених Штатів, нині керуючий
Інститутом міжнародних фінансів (ІМФ) у Вашингтоні. - Чи будуть вонидомагатися конкурентоспроможності? Чи не породить чи їх активність такий же розкол,який ми вже бачили чотири роки тому, коли ліру і стерлінг виключили змеханізму обмінних курсів? Саме життя в Чехії, Польщі і в інших країнах
Східного блоку є постійна і довгостроковий ризик ".

Гнучка структура ЄВС Даллара також ставить питання про фундаментальнеправилі ЄВС: "Явится він тією структурою, яка створить робочі місця івирішить проблему загального добробуту в Європі? "Він вбачає явнідефекти в Маастріхтських критеріях: "Вони створять структуру, в якій небуде навіть натяку на гнучкість щодо сільського господарства і ринкупраці, чи приватизації ". При цьому не береться дуже важливий аспект
"структурних змін". Побоювання Швейцарії "Швейцарії слід турбуватисяпрактично про все ", - говорить Кенен з Прінстона. Схоже на те, щояку б фінансово-економічну стратегію вона прийняла, в будь-якому випадкуїї чекають втрати від створення ЕВС. Якщо інвестори і продовжують покиставитися до Швейцарії як до тихої гавані, все одно тиск нашвейцарський франк просто вб'є будь-яку національну конкуренцію ввиробництві. А якщо інвестори втратять свої апетити до швейцарського франку,то країну очікує занепад у її найголовніших фінансових секторах: приватні банкиі керування капіталами. Згідно з останніми фінансовим дослідженням,
Швейцарський національний банк стоїть перед дилемою у своїй монетарнійполітиці. Якщо франк дуже жваво і гнатися за євро і буде з точністюслідувати всім звивини його шляху, то він ризикує втратити два відсоткипроцентної ставки як різниці. Якщо ж франк збереже своюнезалежність, то буде зростати щодо євро, позначаючись наконкурентності Швейцарії самим згубним чином.

Ідея застосування різних цін відповідно до характеруекономічного об'єкта теж не прижилася. Прикладом є призначення ціндля італійської ліри, більш низьких, ніж для швейцарського франка, в
Тіціно (італо-мовний кантон в Швейцарії) для вигоди італійських туристів.
Знижувати ставки, але не до негативної величини Зіткнувшись з граничноделіка