1. ВИКОРИСТАННЯ ЄВРО У МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКАХ

Європейський Союз об'єднує 15 європейських країн з метою забезпеченнямиру і процвітання їх громадян в рамках все більш тісного об'єднання наоснові спільних економічних, політичних і соціальних цілей. Країни Союзутвердо прихильні збалансованого та сталого соціального таекономічному прогресу. Зокрема, це досягається шляхом створенняпростору без внутрішніх кордонів, зміцнення економічної та соціальноїінтеграції та установи економічного і валютного союзу. Створення єдиногоринку для більш ніж 370 мільйонів європейців забезпечує свободупереміщення людей, товарів, послуг і капіталу.

Європейський валютний союз усунув кордону для грошового обігу тазамість безлічі національних валют з'явилася єдина грошова одиниця --євро. Вперше країни-учасниці з'єднали такі основні економічніелементи, як грошова політика і валютні курси. Європейський центральнийбанк і національні центральні банки перетворилися в Систему центральнихбанків Європи, найголовніша мета якої - збереження і підтримкастабільності грошової одиниці.

Єдиний і порівнянний масштаб цін дозволяє легко орієнтуватися наусьому євро-просторі, уникаючи обмінних операцій. Але головна надія,яку пов'язують європейські політики та економісти з євро - та, що новавалюта придбає статус резервної і потіснить на міжнародному валютномуринку американський долар. Економічний потенціал країн, які об'єднують своїгрошові системи, дозволяє це зробити.

1.1.ДОЛЛАРУ не поздоровили

«РБК. 28.10.2000, Нью-Йорк. Ірак продовжує політику відмови від долара вякості валюти для міжнародних розрахунків, висловлюючи таким чином своюантиізраїльську і антиамериканську позицію і переходить на євро. Як заявивпредставник Іраку в ООН, з 1 листопада Багдад почне підписувати в євроконтракти з покупцями нафти, не дивлячись на заклик ООН "почекати зглобальним переходом на нову валюту ". Ірак, який експортує 2,2 млнбарелів нафти на день, пригрозив навіть повністю зупинити поставки з 1листопада, якщо його вимога про відкриття нафтового рахунку в євро не будезадоволено, повідомляє американське бюро РБК. »

Настоящуюміну уповільненої дії заклав у систему міжнароднихфінансів лише однією своєю заявою президент Росії Володимир Путін.
Відповідаючи на запитання журналістів, він пообіцяв, що Росія "зробить все, щовід неї залежить, для того щоб загальноєвропейська валюта - євро - зміцнилася ".
Звичайно ж, як повідомляють очевидці, питання це був для президентанесподіваним, відповідь заздалегідь явно не готувався, але був тим не меншдосить чітким.

Володимир Путін зовсім не збирався послідувати політиці Іраку,який відмовився від обслуговування своїх операцій в доларах. Однак самі словапідтримки відносно єдиної європейської валюти, можуть виявитися тієюостанньою краплею, яка змінить ставлення міжнародних інвесторів достабільності американської валюти.

Що може зробити Росія для підтримки євро? Наприклад, зробити єдинуєвропейську валюту розрахунковою одиницею за збільшенням поставок у Європуенергоносіїв (а саме про це Путін говорив в Парижі з лідерами
Євросоюзу). Це, звичайно, збільшить частку євро в міжнародних розрахунках, аленезначно. Справа в тому, що в даний час більше 90% всіх торговихоперацій у світі відбуваються в доларах США. І навіть якщо Росія повністюперейде на розрахунки з усіма європейськими компаніями в євро, істотнопохитнути колос міжнародних фінансів - долар - вона не зможе.

Однак якщо євро почне витісняти долар як розрахункову одиницю не тількив торгівлі Європейського союзу з Іраком, Росією, а й з іншими країнами,північноамериканської валюті буде завдано істотного удару. Варто тількизгадати, що творилося в банківських колах Тихоокеанського регіону врозпал валютної кризи 1997-1999 року. Як одна з страхувальнихзаходів проти повторення кризи дуже серйозно обговорювалася нова стратегіяформування валютних запасів принаймні двох країн - Японії та Китаю
(304 і 157 млрд. доларів відповідно, не рахуючи 96 млрд. у китайськогоформально Гонконгу). Передбачалося скинути частину доларів і довести пакетєвро в цих запасах до 30, 40 і так далі відсотків при зростанні в резервахтакож ієнового компонента.

Якщо значна частка розрахунків перейде в євро, курс долара почнезнижуватися. З одного боку, це збільшить попит у світі на американськітовари, ціни на які будуть знижуватися. Однак з іншого боку,нестабільність долара може призвести до того, що поступово та іншікраїни, а не лише ініціатори, будуть виводити американську валюту зі своїхоперацій. З 1 січня 2002 року євро, який поки що ходить тільки вбезпаперовій формі, з'явиться у вигляді купюр. І тоді в процес заміщеннядолара в міжнародних розрахунках можуть включитися не тільки компанії ібанки, а й фізичні особи, які віддають перевагу зараз зберігати свої заощадженняв стабільній валюті США.

1.2. ЄВРО У СВІТОВИХ торговельних потоків

За простій, здавалося б, формулюванням перегляду валютних умовзовнішньоторговельних контрактів, що укладаються учасниками світових товарних ринків,ховається вся суть принципових спорів ділових кіл щодопотенційної ролі єдиної європейської валюти як основного міжнародногозасоби платежу в торгових потоках.

Ні для кого не секрет, що в основі, що стала вже легендою, проблемиобмінних курсів національних європейських валют, усунення нестабільностіяких було одним з головних аргументів за введення євро, виступало тообставину, що більша частина товарних потоків припадає на взаємнуторгівлю самих європейських країн, ринки яких носять відкритий характер, і,за даними міжнародної статистики, частка імпорту у ВВП окремих країнстановить від 30% до 80%.

Стратегічний розрахунок Європи щодо валютної інтеграції очевидний:припинення девальвацій і сприятлива динаміка процентних ставок підвищуєступінь захисту експортних операцій, коли в оцінку виручки відзовнішньоекономічної діяльності в межах 11 країн ЄВС не доведетьсязакладати валютні ризики, а експортери не будуть втрачати прибуток за рахунокзнецінення валюти сусідів.

У цілому ж очевидно, що Європа для досягнення економічного зростання івирішення питань зайнятості (через природне зниження витрат і підвищенняконкурентоспроможності окремих галузей) покладається на реальнийекономічний механізм торгівлі між країнами ЄВС. Вже наводятьсяофіційні оцінки, причому в порівнянні з США, що сукупний ВВП зони євростановить $ 6,3 трлн проти $ 8,1 трлн ВВП США, причому частка сукупногоекспорту 11 держав, які формують її першими, становить 20%загальносвітового експорту в порівнянні з 16%, припадають на частку США.

Звичайно, навіть на підставі цих фактів можна говорити про потенційновеличезному масштабі обігу єдиної валюти, причому безглуздозупинятися на регіональному характері євро, хоча, звичайно, ЄВС требадовести, що частка євро в міжнародній торгівлі може зрости до 38%,тоді як частка долара, за офіційними прогнозами, скоротиться з 48% до 44%.

Адже сумніви економічного і складності технічного характеру стосуютьсяв першу чергу взаємної торгівлі в межах всього ЄС, коли можнанавести дані, що ще в 1995 році питома вага внутрішніх поставокєвропейських країн склав з експорту 63,8%, а по імпорту - 63,6%, причомуна долю Німеччини припадало 22,2% внутрішньорегіональної експорту та 20,8%імпорту ЄС, тоді як на Францію - 14,5% і 15,9%, Нідерланди - 12,4% і
9,4%, Великобританії - 10,8% і 12,1%, а Італії - 10,0% і 9,9%відповідно за двома статтями торгового балансу кожного з цихдержав. У світовому масштабі ці показники розглядаються такимчином, що на весь ЄС припадає приблизно близько 26,2% обсягів світовогоекспорту та 24,4% світового імпорту.

Характерно, що Eurostat вже розрахував цікавий показник, якийхарактеризує відношення обсягу товарообігу, вираженого в євровалюті безобліку національної торгівлі (внутрішньоєвропейської мається на увазі) до зовнішньоготоварообороту країни-емітента (тобто ЕВС) і склав 100% (торішнійрівень французького франка й англійського фунта стерлінгів), а з урахуваннямкраїн Східної Європи він може підвищитися до показника німецької марки в
140%. Можна підкреслити, що аналогічний показник для долара складаєсьогодні 360%.

Судячи з останніх даних товарообігу ЄС з країнами Східної
Європи, коли на частку ЄС у торгівлі з Чехією, Угорщиною і Польщею доводиться
54, 52 і 67% (по відношенню до США ці показники розраховані лише на рівні
2, 3 і 4% відповідно для кожної з цих країн), то не дивно, щоці країни оголосили про повну зміну орієнтації валютної політики на євро,маючи, природно, до цього в кошику національних центральних банків уосновному прив'язку до німецької марки. Характерно, що Литва, маючистабілізаційний паритет літа з американським доларом як 4:1, з введеннямнових грошей в Європі відразу вирішила перейти на прив'язку до євро, подбають,що характерно, при цьому про зміну, а не відкликання законодавства продіяльності центрального банку з метою психологічної підготовкинаселення. Втім, позиція ЄС щодо економіки Східної Європи якперш за все дешевих складальних цехів та ринків збуту стає такожгранично ясної, коли вже в середині 90-х років експорт ЄС до цієї групидержав розширювався щороку на 15-20%, тобто сукупна частка Польщі,
Чехії, Угорщини, Румунії та Болгарії досягла 9,4% з експорту та 7,9% уімпорту.

Не випадково збільшення взаємного товарообігу вже знайшло відображення відеях розширення Європейського союзу, коли на саміті Європарламенту в
Люксембурзі в 1997 році було вирішено з 30 березня 1998 проводити активніконсультації з Польщею, Угорщиною, Чехією, Словенією, Естонією та Кіпром навітьпро вступ до ЄС.

1.3. ПЕРЕХІД До біполярної системи

Процес трансформації доллароцентрістской моделі в біполярнуміжнародну валютно-фінансову систему не пов'язане лише з фактом введенняєвро, а розвивається, хоча й дуже суперечливо, вже достатньотривалий період времені.Значітельному посилення тенденції наформування біполярної світової валютної системи в середині і особливо вНаприкінці 90-х років сприяли три чинники.

1). Відносно слабка роль західноєвропейських валют в обслуговуванніміжнародних валютно-фінансових і кредитних відносин вже не відповідаєзначно зростанню торговельно-економічного та фінансового потенціалукраїн Європейського союзу. Важливим достоїнством євро як резервної валютиє високий потенціал його внутрішньої стійкості. Євро спирається напотужну диверсифіковану економіку країн економічного і валютного союзу
(ЕВС), за основними показниками яку можна порівняти з економікою США, і на один знайбільших у світі ринок капіталів, що володіє бoльшим можливостями гаситишокові коливання в порівнянні з перегрітим американським ринком. Економікакраїн єврозони, хоча і стикається із структурними труднощами, тим неоднак, є більш збалансованою, ніж економіка США чи Японії.
Держави - члени ЕВС мають профіцит поточного платіжного балансу, більшнизьку, ніж у США, інфляцію і хороші перспективи економічного зростання.

Примітною особливістю першого досвіду функціонування євро єте, що грошова влада ЕВС, дотримуючись традицій ФРС США, перестали брати насебе зобов'язання за підтримку курсу євро на міжнародних валютнихринках, зосередивши пріоритетну увагу на цілях внутрішньої політики.

2). У світі відбувається широкомасштабна глобалізація міжнароднихфінансових потоків під впливом широкого розповсюдження плаваючихвалютних курсів і лібералізації ринків капіталів, що потенційнозбільшує внутрішню нестійкість доллароцентрістской міжнародноївалютно-фінансової системи.

Незважаючи на що триває з 1995 р. безпрецедентне зростання курсу доларана світових валютних ринках, реально існує загроза його різкого падінняз наступних причин. По-перше, американський фондовий ринок у цейчас настільки переоцінений і перегрітий, що достатньо навіть незначнихвнутрішніх або зовнішніх дестабілізуючих факторів для його обвалу. Яквідзначають фінансові аналітики, співвідношення ціна/прибуток з цінних паперівна фондовому ринку США досягло безпрецедентного в історії рівня, заяким неминуче настане спад інвестиційної активності і значнезниження прибутків інвесторів протягом найближчих кількох років.
Істотне падіння індексів Dow Jones і NasdAQ на початку 2000 р. взначною мірою підтверджує розвиток тенденції в даному напрямку.

По-друге, останнім часом спостерігається значне зростання дефіцитуплатіжного балансу США по поточних операціях, розмір якого в 1999 р.наблизився до 300 млрд дол і склав близько 4% ВВП країни в порівнянні з
2,6% в 1998 р.

3). Об'єктивно існує взаємна зацікавленість ЄС і СШАстворення стійкого економічного і валютного союзу в Європі іформуванні симетричною міжнародної валютно-фінансової системи.

Введення євро і процес формування біполярної моделі валютногосвітопорядку, всупереч поширеній думці, є не стільки європейськимвикликом долара, скільки прагненням підтримати стабільність, уникнутичергової кризи міжнародної валютно-фінансової системи, що в кінцевомурахунку відповідає інтересам як всього світового співтовариства, так і самих США.
ЕВС дозволить забезпечити симетрію між євро і доларом у формованійміжнародної валютної системи, більш рівномірно і пропорційнорозподілити зони відповідальності за підтримку стабільності світовихфінансових ринків. Стратегічне завдання ЕВС і Європейського центральногобанку в області грошово-кредитної і валютної політики полягає у досягненнікоординації, перш за все, з грошовими владою США, з тим щоб недопустити різких розбіжностей в динаміці курсів євро та долара, здатнихзавдати значної шкоди міжнародній торгівлі та світовій економіці вцілому.

1.4. РОЗВИТОК ГРОШОВИХ ФУНКЦІЙ ЄВРО

ЯК ДРУГИЙ Резервна валюта

Роль євро в процесі трансформації світової валютно-фінансової системи учому буде обумовлена масштабами інтернаціоналізації євро, тим,наскільки повно й ефективно нова європейська валюта буде виконуватифункції другої резервної валюти. Існують два рівні процесуінтернаціоналізації євро - офіційний і приватний.

На офіційному міждержавному рівні використання грошей у якостірезервної валюти передбачає виконання наступних функцій: резервногоактиву; інструменту валютних інтервенцій; якірної валюти, до якоїприв'язані курси інших валют.

1). Міжнародний резервний актив. Більшість експертів сходяться надумці, що в середньостроковій перспективі роль євро в цій функції будевище, ніж значення простої механічної суми окремих європейських валютдо введення єдиної європейської валюти. Проте процес перебудовиструктури золотовалютних резервів відбувається дуже суперечливо. Заданими МВФ, за період з 1973 р. по 1997 р. питома вага долара вофіційних резервах центральних банків знизилася з 76 до 57%, а частка валюткраїн ЄС за той же період збільшилася з 14 до 20%.

2). Інструмент валютних інтервенцій.

3). Якірна валюта.

Ці дві функції євро в офіційному обігу тісно пов'язані як зпопередньої функцією, так і між собою. Обсяги та характер проведенняінтервенцій в певній валюті обумовлені необхідністю центральнихбанків третіх країн підтримувати в тій чи іншій формі встановленікурсові співвідношення своїх грошових одиниць з цією валютою.

У приватному міжнародному обігу резервна валюта покликана виконуватифункції: коштів міжнародного інвестування і фінансування; коштівплатежу в міжнародній торгівлі та обігу на валютних ринках; валютиціни і котирувань на міжнародних товарних і валютних ринках.

1). Засіб міжнародного інвестування і фінансування. Розширенняобсягу фінансових операцій на території єврозони сприяє збільшеннюліквідності ринку цінних паперів, номінованих у євро, до так званогокритичного рівня. При цьому старе рівновагу, що забезпечувалодомінуючі позиції долара на світовому фінансовому і валютному ринках,стає нестійким. Відбувається зсув у бік нової рівноваги, вбік збільшення ролі євро як резервної валюти в міжнародній валютнійсистемі.

2). Засіб платежу в міжнародній торгівлі та обігу на валютномуринку. Можливості виконання євро даної функції визначаються рівнемпопиту на нього з боку учасників зовнішньоекономічної діяльності тавалютних ринків.
Роль тієї чи іншої валюти як засобу обігу на валютному ринкумає особливе значення внаслідок величезних і постійно зростаючих обсягівсвітового валютного ринку, щоденний оборот операцій на якому перевищує
1,5 трлн дол З моменту створення єврозони питома вага в єврообслуговуванні міжнародного платіжного і валютного обороту з об'єктивнихпричин знизився, оскільки частина міжнародних операцій перейшла в розрядвнутрішніх невалютних розрахунків. За даними експертів Дрезднер банку, звведенням європейської валюти в обіг частка долара в проведенніміжнародних розрахунків збільшилася з 48 до 59%, а частка валют країн ЄСзменшилася з 31 до 22%. Це означає, що питома вага євро в обслуговуваннісвітового експорту приблизно відповідає обсягу експорту країнєврозони в загальному обсязі світового експорту, а частка долара в розрахунках заекспортними операціями більш ніж у 4 рази перевищує обсяг експорту самих США.

Функціонування євро призведе до поступового збільшення його частки вміжнародному платіжному та валютному обороті, насамперед внаслідоксинергического ефекту, що неминуче виникне між роллю євро навалютних ринках і збільшенням обсягу торгівлі товарами і фінансовимиактивів, номінованих у євро. Висока інвестиційна і торговельно -економічна привабливість єврозони сприяє збільшенню припливукапіталу в неї, що в свою чергу підвищує ліквідність двосторонніхвалютних ринків - євро-іноземна валюта. Підвищенню ролі євро якміжнародного платіжного-резервного засобу може сприяти той факт,що вже зараз офіційні представники ряду країн Центральної та Східної
Європи, які є кандидатами на вступ в Європейський Союз, виявляютьживий практичний інтерес до евроізаціі національних економік черезвикористання євро у функції засобу обміну у внутрішніх операціях, тобтопропонують здійснити пряме валютне заміщення.

На відміну від керівництва ФРС США, яке принципово заявляє про те,що воно не відповідає за фінансові проблеми доларизовані економік і неє для них кредитором останньої інстанції, ЄЦБ бере на себепевну відповідальність за ряд країн Центральної та Східної Європи,офіційно які є кандидатами на вступ до ЄС, а потім і в ЕВС.

3). Функція валюти ціни і валюти платежу міжнародних контрактів. Рольєвро в даній функції багато в чому обумовлена його можливостями виконуватифункцію засобу обміну в міжнародній торгівлі і на валютних ринках.
Підвищення ролі євро як валюти ціни і валюти платежу контрактівбуде відбуватися поступово у міру зміни умов стандартизації тадецентралізації окремих товарних ринків, а також у тісному взаємозв'язку зрозвитком розглянутих вище двох інших функцій і тим синергетичнимефектом, який виникає між роллю євро як інструменту здійсненнявалютних операцій на валютних ринках і зростанням обсягу торгівлі товарами тафінансовими активами, вираженими в євро.

ВИСНОВОК

набирає сили процес інтернаціоналізації єдиної європейської валютинадав потужного імпульсу тенденції до створення біполярної міжнародної валютно -фінансової системи з відповідним розподілом ролей і зонвідповідальності між євро і доларом. Швидше за все зміниться баланс силміж двома ключовими валютами в міжнародній валютній системі. Євро будевиконувати роль резервної валюти у функціях приватного та офіційногоміжнародного валютного інструменту переважно в країнах Центральноїта Східної Європи, а долар буде продовжувати домінувати на що розвиваютьсяринках країн Латинської Америки і Південно-Східної Азії. Особливе значення дляоцінки перспектив виконання євро ролі повноцінного міжнародногорезервного активу мають параметри обсягу і глибини попиту на нього якзасоби інвестування і фінансування на світових фінансових ринках. Яктільки буде досягнуто необхідний рівень критичної маси за такимикритеріями, як ліквідність, інтегрованість, стандартизація тацентралізація всіх сегментів фінансового ринку в даній валюті, неминучепідвищиться її привабливість як міжнародної валюти в рештігрошових функції. Перший досвід функціонування євро показує, що данийпроцес має в цілому поступальну спрямованість і великий потенціал дляподальшого динамічного розвитку.

Список використаних джерел

1. Нусупови А. і А. «Євро у світових торгових потоках»
"Деловая неделя", Казань, № 7 -1999 р.
2. Пищик Віктор. «Роль євро в трансформації міжнародної валютно-фінансової системи». "Ринок цінних паперів", Москва, № 9 -2000 р.
"Независимая Газета", 1.11.2000.