МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

кафедра банківської справи

Курсова робота на тему:

"Лізингові операції комерційного банку та проблеми їх розвитку "

Виконав: студент ІІІ курсу спец.6104-9 групи фінансово-економічного факультету

Свирид Артем

Перевірила: Конопацька Л.В .

Київ 1999

План.

Вступ ....................... ............................................

..................

Розділ І. Сутність лізингу, його види та функції.

Банківський лізинг ................................. .............................

Розділ ІІ. Аналіз існуючої практики проведення лізингових операцій комерційними банками України ........................

Розділ ІІІ. Проблеми та перспективи розвитку проведення лізингових операцій комерційними банками в Україні ...

Висновки ............................ ....................................

....... ........

Список літератури ................................. .............................

..

Вступ.

Сьогодні в Україні існує велика потреба у оновленні матеріальної базита модернізації, розширенні основних фондів вітчизняних підприємств. Узв'язку з цим набуває особливого значення пошук методів, що сприяли б цьомупроцесові. Одним з найбільш ефективних таких методів в Україні може статилізинг, зокрема банківський.

Пояснюється це тим, що на сьогодні саме банки є найбільш реальнимигосподарюючими суб'єктами, обсяг кредитних ресурсів яких дозволяв биздійснювати успішне проведення лізингових операцій. Крім того, для банкуіснує ряд переваг форми лізингового кредитування від звичайного, наприклад,зменшення ризиків по цих операціях, розширення клієнтури банку і т.д.

При активному втіленні в практику лізинг внаслідок властивих йомуможливостей може стати потужним імпульсом технічного переозброєннявиробництва та структурної перебудови української економіки.

Ефективність лізингових угод полягає у інтенсифікації інвестиційногопроцесу, покращенні фінансового стану підприємств-лізингоодержувачів,прискоренні розвитку малого та середнього бізнесу.

Таке зміцнення виробничої бази, у свою чергу, стало б додатковимджерелом прибутків банківської сфери, слугуючі базою для розширення цихоперацій та формуючи позитивну практику співробітництва фінансово-кредитнихустанов і підприємств. Крім того, операції лізингу могли б стати важливимджерелом надходження коштів на підприємства-виробники об'єктів лізингу, щотеж мало б позитивний вплив на розвиток економіки, формування доходівбюджету, покращення загальної соціально-економічної ситуації в країні.

Розділ І. Сутність лізингу, його види та функції. Банковській лізинг.

1. Сутність лізингу. Суб'єкти та об'єкти лізингу.

Причину існування лізингу коротко можна пояснити так: споживачі
(підприємці) готові взяти основні засоби для здійснення свєї виробничоїдіяльності в оренду, бо не мають коштів на їх придбання і з певних причинне беруть кредиту, але це не влаштовує продавця. Саме тут і вінакає потребау лізінгодавці, що купує ці основні засоби та здає їх у лізинг споживачеві.

зпочатку треба відмітити, що сутність лізингу полягає у ряді складнихвідносин, що обумовлює існування у практиці декількох аспектів лізингу:фінансово-комерційного, правового та технічного. У більшості випадків підлізингом на практиці розуміють довгосторокову оренду машин, обладнання,транспортних засобів та споруд виробничого призначення. Більш точноекономічний сенс лізингу виражає його визначення як комплексу майновихвідносин, що складаються у зв'язку з передачею майна у тимчасовекористування. Цей комплекс, крім власне договору лізингу, включає й іншідоговори: купівлі-продажу, найму, страхування тощо.

За визначенням, що дається у законі України "Про лізинг", лізингвизначається як підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестуваннявласних чи залучених фінансових коштів і полягає у наданні лізингодавцем увиключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що євласністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням іпогодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умовисплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Треба зазначити, що лізинг являє собою складне та багатогранне явище.
У ньому поєднуються операції купівлі-продажу, оренди, кредиту таінвестування. Надаючи на певний строк елементи основного капіталу, їхвласник у певний термін отримує їх назад (як правило, у тій же натурально -речовій формі) із виплатою комісійних: тобто є наявними принципистроковості та повернення, а також платності. Тому лізинг відповідаєкредитним відносинам.

Оскільки лізинг можна розглядати як передачу майна у тимчасовекористування на умовах строковості, повернення та платності, він є схожимна товарний кредит у виробничі фонди.

У той же час за формою лізинг зовні є схожим на комерційний кредит,але є й суттєві різниці: при комерційному кредитуванні одночасно зпередачею товарів у тимчасове користування, передається і право власностіна них; при лізингу ж право користування майном відокремлено від прававолодіння ним. Лізингоодержувач набуває лише права користування об'єктомлізингу, за що здійснює лізингові платежі лізіннгодавцю. По закінченнюстор лізингу об'єкт залишається у власності лізингодавця. У ряді випадківу лізінговому договорі може бути передбаченим право лізингоодержувача напридбання об'єкту після закінчення дії строку договору, (з відповіднимпереходом права власності). Комерційний кредит надається у товарній, апогашається у грошовій формах. При лізингу кредит також надається утоварній формі, але лізингові платежі можуть мати не тільки грошовий, але йкомпенсаційний характер, коли платіж буде здійснюватись у формі поставокпродукції чи зустрічному наданні послуг. Комерційний кредит маєкороткостроковий характер. Класичний лізинг (у світовій практиці) якправило, має довгострокову основу.

З іншого боку, за формою, оскільки позичальник та кредитор оперуютьз капіталом не у грошовій, а у виробничій формі, то лізинг зовні є схожимтакож на інвестиції.

Від оренди лізинг відрізняється наявністю не двох, а як мінімум трьохсторін в угоді (суб'єктів лізингу ми розглянемо нище); на відміну відоренди, при лізингу має місце інвестування власних чи запозичених коштів -тобто спеціальне придбання об'єкту для здачі його в лізинг;відповідальність перед лізингодавцем за виявлені недоліки об'єкту лізингулізингоодержувач несе лише тоді, коли він сам приймав участь у виборіпродавця (постачальника) цього об'єкту. Деякі види лізингу (передусімфінансовий), ще більше відрізняються від оренди.

Розглянемо суб'єктів та об'єктів лізингу. Згідно до закону України
"Про лізинг", об'єктом лізингу може бути будь-яке рухоме і нерухоме майно,яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, втому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини,устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, засобителекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодоякого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду).

Щодо суб'єктів лізингу, то у тому ж законі сказано, що ними можутьбути: а) лізингодавець-суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числібанківська або небанківська фінансова установа, який передає укористування об'єкти лізингу за договором лізингу; б) лізингоодержувач-суб'єкт підприємницької діяльності, який одержуєу користування об'єкти лізингу за договором лізингу; в) продавець лізингового майна-суб'єкт підприємницької діяльності, щовиготовляє майно (машини, устаткування тощо) таабо продає власне майно,яке є об'єктом лізингу. (Постачальник)

Лізингодавцем можуть виступати:

- установа банку, у статуті якого передбачений даний виж діяльності;

- фінансова лізингова компанія, створена спеціально для проведення лізингових операцій і основною функцією якої є оплата майна, тобто фінансування угоди;

- спеціалізована лізингова компанія, яка крім фінансування додатково бере на себе певний комплекс послуг нефінансового характеру;

- будь-яка фірма чи підприємство, для якої лізинг-не профілююча, але й не заборонена статутом діяльність і в якої є достатні фінансові джерела для проведення лізингових операцій.

В залежності від конкретних умов кількість учасників угоди можезбільшуватися чи скорочуватися. Крім перелічених трьох сторін у рядівипадків в угоді можуть приймати участь брокерські (посередницькі) фірми,трастові корпорації, фінансуючі установи та ін.

Склад учасників може скорочуватися, якщо постачальником талізингодавцем виступає одна й та ж сама особа. У цьому випадку питаннямилізингу займаються філіальні лізингові компанії, що створюються виробникамидля просування товарів на ринку, а також спеціальні підрозділи у складіпідприємств-виробників.

2.вид, форми та функції лізингу.

При розгляді видів лізингу ми будемо виходити з таких класифікаційнихознак: склад учасників угоди; тип переданого до експлуатації обладнання;ступінь його окупності; умови амортизації; об'єм обслуговування; секторринку, де проводяться операції; відношення до податкових та амортизаційнихпільг; характер лізингових платежів.

В залежності від складу учасників розрізняють: прямий лізинг, приякому власник майна самостійно здає об'єкт у лізинг (двостороння угода); танепрямий лізинг, коли передача майна відбувається через посередника. Уданому випадку може мати місце класична трьохстороння угода або при дужескладних угодах-багатостороння з числом учасників від 4 до 6-7.

Частини випадком прямого лізингу можна вважати зворотній лізинг,коли власник майна передає право власності на нього майбутньомулізингодавцю на умовах купівлі-продажу, тобто продає, і одночасно вступає зним у відносини у якості користувача цього майна. До цього виду лізингузвертаються передусім підприємства із складним фінансовим станом: коли вонипотребують цього майна, але відчувають гостру потребу у фінансовихресурсах, вони можуть продати це майно лізинговій компанії та, уклавшилізинговий договір, продовжувати користуватися ним. Це не виключаєможливості наступного викупу цього майна.

За типом майна виділяють лізинг нерухомості та лізинг рухомості
(машинно-технічний лізинг).

За ступенем окупності майна виділяють: лізинг з повною окупністю, приякому впродовж строку дії одного договору відбувається повна виплатаЛізингодавцеві вартості майна, що здається в лізинг; та лізинг з неповноюокупністю, коли впродовж строку дії одного договору окупається тількичастина вартості майна.

В залежності від умов амортизації розрізняють: лізинг з повною амортізацією та відповідно з повною виплатою вартостіоб'єкта; лізинг з неповною амортізацією, що означає з частковою виплатоювартості.

У відповідності до наведених вище двох ознак класифікації, щонерозривно поєднані одна з одною, виділяють такі форми лізингу, якфінансовий та оперативний лізинг.

Фінансовий лізинг-представляє собою лізинг майна з повною виплатоюйого вартості і строком передачі майна у користування, що співпадає ізстроком його повної амортизації. За законом України "Про лізинг" фінансовийлізинг визначається як договір лізингу, в результаті укладання якоголізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування відлізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за якийамортизується 60% вартості об'єкту лізингу, визначеної в день угоди.

Оперативний лізинг-при ньому строк договору коротший за строкамортизації об'єкта лізингу; відбувається часткова виплата вартостіорендованого майна, тобто лізингодавець відшкодовує тільки частину вартостіобладнання і тому він вимушений передавати його у тимчасове користуваннядекілька разів, як правило, різним користувачам. За законом України "Пролізинг "оперативний лізинг визначається як договір лізингу, в результатіукладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платнекористування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший строку, заякий амортизується 60% вартості об'єкту лізингу, визначеної в день угоди.

При оперативному лізингу зростає ризик лізингодавця по відшкодуваннюзалишкової вартості об'єкта лізингу при відсутності попиту на нього.

За обсягом обслуговування переданого у лізинг майна виділяють: чистий лізинг, якщо все обслуговування переданого майна бере на себелізингоодержувач; лізинг з повним набором послуг, коли повне обслуговуваннямайна бере на себе лізингодавець; лізинг з частковим набором послуг, колина лізингодавця покладаються лише окремі функції по обслуговуванню майна;мокрий лізинг-при якому технічне обслуговування обладнання, його ремонт,страхування, навіть забазпечення робочою силою та інші операції виконуютьсялізингодавцем.

В залежності від сектору ринку, на якому проводяться лізинговіоперації, виділяють: внутрішній лізинг-коли всі учасники угоди представляють одну країну;зовнішній (міжнародний) лізинг-до таких угод відносяться ті, де хоча бодна сторона належть іншій країні. Зовнішній лізинг у свою чергу поділяютьна експортний та імпортний лізинг. При експортному лізингу закордонноюстороною є лізингоодержувач, а при імпортному-лізингодавець.

По відношенню до податкових та амортизаційних пільг виділяють: фіктивний лізинг-коли угода носить спекулятивний характер іукладається лише задля отримання найбільшого прибутку шляхом отриманнянеобгрунтованих податкових та амортизаційних пільг; справжній лізинг-коли при укладанні угоди наведена вище мета не єосновною та визначаючи.

За характером лізингових платежів виділяють: лізинг з грошовимивиплатами-коли всі платіж відбкваються у грошовій формі; лізинг зкомпенсаційними платежами, коли платежі відбуваються у формі поставокпродукції, виробленої на даному обладнанні, або у формі здійсненнязустрічної послуги; лізинг із змішаними платежами-коли виплативідбуваються обома вищезгаданими способами.

Треба відмітити, що у законі України "Про лізинг" також даєтьсявизначення такого виду лізингу, як пайовий: це здійснення лізингу за участюсуб'єктів лізингу на основі укладання багатостороннього договору тазалучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненнілізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторамикоштів не може становити більше 80% вартості набутого для лізингу майна.
Цей вид лізингу застосовується у досить крупних та дорогих угодах, щоохоплюють багато сторін. Для нього властивим є складне багатоканальнафінансування.

Лізинг виконує такі основні народногосподарські функції:

Фінансова функція лізингу-виражається у тому, що лізинг є формоювкладення коштів у основні фонди, і у сьогоднішніх умовах лізинг стаєдоповненням до традиційних джерел коштів (бюджетні, власні коштипідприємств, довгостороковій банківський кредит та ін.) для задоволенняінвестиційних потреб підприємств. У сучасних умовах господарюванняфінансовій функції належить у лізингу провідна роль. Підприємство -лізингоодержувач, звертаючись до лізингу за фінансовими мотивами, одержуєможливість користуватися необхідним йому майном без єдіномоментноїмобілізації для цього власних коштів чи кредиту банку. Тому лізинг можебути доброю альтернативою звичайній купівлі-продажу або залучення для цьогопозичених коштів.

Виробнича функція лізингу полягає у оперативному та гнучкомурозв'язку лізингоодержувачем своїх виробничих завдань шляхом тимчасовоговикористання, а не придбання машин та обладнання у власність. Він єнайбільш ефективним при використанні дорогоцінної, з найбільшим ризикомморального старіння техніки. Лізинг є одним з найбільш прогресивних методівматеріально-технічного обладнання виробництва, що відкриває доступвиробникам до найбільш передової техніки та розв'язує проблему використаннятакої техніки поряд з швидким її моральним старінням. Крім того, лізинг даєлізінгоотрімувачеві можливість використовувати у своїй виробничійдіяльності не тільки яке-небудь окреме обладнання, а цілі укомплектованівиробництва (наприклад, це можливе при "мокрому" лізингу).

Якщо значення фінансової та виробничої функції лізингу длявітчизняної економіки не викликає сумнівів, то його збутова функція поки щоне може бути реалізованою до кінця, що обумовлюється загальним падіннямрівня виробництва та розбалансованістю ринку технічної продукції. Збутовафункція лізингу має значення лише тоді, коли до нього вдаються задлярозширення кола споживачів та завоювання нових ринків збуту.

3. Банківський лізинг.

Розвиток лізингу у нашій країні стикається з проблемою пошуку значнихза обсягом та стабільних джерел коштів для здійснення лізингових опервацій.
Аналіз стану вітчизняного підприємництва дозволяє зробити висновок про те,що сьогодні найбільш реальними господарюючими суб'єктами, що маютьтимчасово вільні кошти або мають доступ до таких, є банківські установи, щообумовлює доцільність їх включення до здійснення лізингових операцій.

Як уже зазначалося, суб'єктом лізингу може виступати банк. Йогоучасть може бути як безпосередня, так і опосередкована.

До опосередкованих форм участі у лізингових угодах відносяться такі:

- створення власної дочірньої лізингової компанії;

- створення разом з іншими банками, кредитними установами, іншими суб'єктами господарювання спільних лізингових компаній;

- кредитне обслуговування лізингових компаній (включаючи факторінгове).

За кордоном для здійснення своїх операцій лізингові компаніїпереважно використовують запозичені кошти. Таке використання лізинговимикомпаніями для успішних дій запозичених коштів свідчить про тіснийвзаємозв'язок банківського кредиту та лізингу; по суті відбуваєтьсятрансформація однієї форм кредиту в іншу.

Кредитні відносини банків та лізингових компаній можуть будуватися по -різному. Банки надають гарантовані кредити, які видаються окремо по кожнійоперації окремо після вивчення платоспроможності клієнта; та негарантованікредити, які представляють собою звичайні банківські кредити компаніїї, які будь-якому позичальнику.

Але разом з тим використання лізинговою компанією кредитів у значнихрозмірах робить її надто залежною від цього джерела. Ефективністьдіяльності фірми залежить тоді від можливості отримання банківськогокредиту, коливань позичкового проценту та інших факторів, пов'язаних збанківською політикою. Іншою серйозною проблемою вітчизняних лізинговихкомпаній є те, що сьогодні основною формою кредиту комерційних банків єкороткострокові, а договір лізингу, як правило, має довгостроковийхарактер. Ці обставини вимушують лізінгову фірму при заключенні лізинговоїугоди прораховувати всі її параметри з метою узгодження суми лізинговихплатежів із здійсненими затратами на залучення коштів, а також длязабезпечення належного рівня ліквідності та виконання виконання своїхплатіжних зобов'язань.

Задовольняючи значні потреби лізингових компаній, кредитні установи
(передусім банки) отримують можливість впливати на масштаби, напрями тарозвиток конкретних видів лізингу.

Виступаючи у ролі позикодавця лізинговій компанії, а безпосередньо яклізингодавець, комерційні банки таким чином використовують безпосереднюформу (метод) участі банківського капіталу у лізінговому бізнесі. У цьомувипадку банк діє відповідно до закону України "Про банки і банківськудіяльність ", у якому сказано, що банки можуть здійснювати таку банківськуоперацію, як "придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їхв оренду (лізинг) "[1].

Порівняно із створюваними лізинговими компаніями банки мають такоюважливою перевагою, як те, що вони вже організаційно оформлені; дляпроведення ними лізингових операцій потрібно тільки виділення у їхструктурі спеціального відділу чи групи, у склад яких повинні увійтиробітники, знайомі із специфікою даних операцій. Привабливість длякомерційних банків лізингових операцій пояснюється тим, що крім прибутку,ці операції дадуть можливість комерційним банкам розширити коло своїхоперацій, підвищити якість обслуговування клієнтів і тим самим збільшити їхкількість, закріпити традиційні зв'язки та налагодити нові взаємовигідніпартнерські відносини з клієнтами.

В умовах загострення конкуренції на ринку банківських послугпроведення банками комерційних лізингових операцій може стати ефективнимзасобом розширення сфери банківського впливу. Виконуючи функціюлізингодавця, банки можуть зробити свій внесок до формування стратегії татактики оновлення основних фондів, визначати напрями розвитку лізингу,контролювати ситуацію на лізінговому ринку.

Перевага лізингової операції для банку полягає також у достатньовисокій її рентабельності. Крім того, банки можуть економити кошти зарахунок відносної простоти обліку лізингових операцій та платежів порівняноіз операціями довгострокового кредитування.

Разом з тим слід зазначити, що здійснення лізингових операційускладнюється тим, що лізингові спеціалісти у банку повинні мати глибокізнання у сфері комерції та організації кредитування, визначення попиту іпропозиції нового та вже використаного обладнання, бухгалтерського обліку,аудиту, законодавства, оцінки ризиків, страхування майна. Лізинговаоперація відноситься до числа досить ризикованих банківських операцій,особливо при оперативному лізингу, коли необхідно відшкодувати залишковувартість майна після закінчення строку дії лізингової угоди.

Розділ ІІ. Аналіз існуючої практики проведення лізингових операцій комерційними банками України.

1.Аналіз правової бази проведення лізингових операцій комерційними банками в Україні.

10 січня 1998р. набрав чинності прийнятий 16 грудня 1997р. Верховною
Радою України Закон України "Про лізинг". Цим, нарешті, здійснено прорив управовому регулюванні лізингу у нашій країні, створено правові умови дляйого розвитку. До прийняття закону правові основи лізингу в Україні булипрактично відсутні.

Вперше лізинг було згадано у п.9 ч.1 ст.3 Закону України "Про банкита банківську діяльність ", де банкам дозвояється здійснювати" придбання завласні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг) ".
Оскільки головним завданням банку як лізингодавця є фінансуівання угоди, тов положенні Національного банку "Про кредитування" від 28.09.95 № 246,лізинг розглядається як форма майнового кредиту. У першій редакції Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" лізинг неправомірнорозглядався як тотожна оренді, але менш важлива порівняно з неюгосподарська операція. Визначення оренди (лізингу) було недосконалим, щоперейшло і до наступних редакцій закону.

Треба відмітити, що у Законі України "Про лізинг" реалізований підхіддо правового регулювання лізингу, що базується на визнанні того, що існуєособливий інститут лізингу, норми якого не співпадають з нормами іншихінститутів цивільного права. Дійсно, лізингоодержувач має більшість правпокупця за договором купівлі-продажу, в якому він не є стороною договору, ароль і функції лізингодавця і лізінгоодержуча суттєво відрізняються відролі і функцій орендодавця і орендаря.

У законі, зокрема, наведені визначення лізингу, фінансового таоперативного лізингу, суб'єктів та об'єктів лізингу, у ст.7-18 фактичнорозглядається зміст договору лізингу, права і обов'язки сторін.
Зазначається також, що майно, передане у фінансовий лізинг, зараховуєтьсяна баланс лізингоодержувача, а за договором оперативного лізингу -залишається на балансі лізингодавця. Об'єкт лізингу є власністюлізингодавця протягом усього строку дії договору лізингу. Право власностіна об'єкт фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплатиповної вартості об'єкта лізингу. У разі банкрутства лізингоодержувача,арешту чи конфіскації його майна, об'єкт лізингу відокремлюється відзагального майна лізингоодержувача і підлягає поверненню лізингодавцю.
Закон розглядає також питання про бухоблік та звітність щодо лізинговихоперацій, порядок сплати мита, ПДВ та акцизного збору при імпортуванніоб'єктів лізингу тощо.

Важливо, що прикінцевими положеннями визначено, що прийняті ранішенормативні акти діють у частині, що не суперечить даному Закону. У ціломузакон відповідає сучасним поглядам на визначення та регулювання лізингу.
Він не суперечить положенням Конвенції з міжнародного фінансового лізингу,що дає змогу брати участь українським лізінговім компаніям, банкам тапідприємствам у міжнародній лізинговій інтеграції. Проте цей закон непозбавлений і недоліків, про які мова піде у третій частині даної роботи.

У "Положенні про ліцензування банків в Україні", затвердженогоправлінням НБУ № 182 від 23.07.96р. сказано, що "ліцензія на прво придбанняза власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг)надається банку при умові наявності відповідного внутрішнього документу,строку діяльності протягом двох років та наявності зареєстрованого тафактично сплаченого статутного фонду у сумі не мешої 1 млн. ЕКЮ "[2].

2. Етапи здійснення лізингового процесу комерційними банками України.

З самого початку розгляду етапів здіснення лізингового процесукомерційними банками України треба відмітити, що на практиці українськібанки частіше виступають засновниками власних лізингових компаній-
Фінансово-лізинговий Дім банку «Україна», Укрексімлізінг, Аваль-лізинг таін. Окремі банки реалізують лізингові проекти як кредитори, рідше яклізінгодавці.

Треба відмітити, що проведення лізингових операцій банками (привикористанні безпосередньої форми участі банку у лізингових операціях) усвоїй структурі відрізняється від проведення таких операцій лізинговимикомпаніями тим, що при цьому особа лізингодавця і банку "злита в одну" (завиключенням випадків особливо складних угод, коли у їх фінансуванніприймають участь декілька банків), отже, є відсутніми відносини кредитулізингодавця та фінансуючої банківської установи, та відповіднимивіпліваючімі з цього особливостями сплати лізингових платежів (величинаплати за використані кредитні ресурси відсутня, є тільки комісійнівиплати).

Трохи нище ми дамо і загальну схему проведення лізингових операцій.
Далі ж ми більш детально розглянемо етапи процесу підготовки і реалізаціїлізингових положень, що їх проходять суб'єкти лізингу, серед якихлізингодавцем виступає банк.

Ці етапи такі:

- підготовка та обгрунтування лізингової угоди;

- юридичне оформлення лізингової угоди;

-- моніторинг виконання лізингової угоди.

На першому етапі здійснюється необхідна підготовча робота дляукладання юридичних договорів. Це важливий етап, який вимагає детальноговивчення всіх умов і особливостей кожної угоди. Лізингові операції, щоздійснюються на даному етапі, оформляються у таких документах:

- заявка про надання лізингових послуг, яку отримує банк-лізингодавець від майбутнього лізингоодержувача [3];

- висновки про платоспроможність лізингоодержувача та ефективність лізингової угоди;

- замовлення-наряд, що подається постачальникові банком-лізингодавцем [4].

Процес закріплення лізингової угоди здійснюється на другомуетапі. При цьому лізингові процедури оформляються у таких документах:

- лізинговий договір банку з підприємством (чітко регламентованої форми такого договору, звісно, нема, але у додатку № 3 наведений приблизний зразок такого договору); < p> - договір купівлі-продажу майна, що передається в лізинг;

- акт прийняття об'єкта лізингу у експлуатацію [5];

- договір про технічне обслуговування переданого в лізинг майна ;

- договір про страхування об'єкту лізингу.

На третьому етапі здійснюється експлуатація об'єкта лізингу.
Лізингоодержувач забезпечує збереження лізингового майна, утримання його уробочому стані, здійснює лізингові платежі. На даному етапі лізинговіоперації відображаються у бухгалтерському обліку та звітності, а післязакінчення строку лізингу оформляються відносини щодо подальшоговикористання майна.

Отже, для здійснення лізингових операцій банк-лізингодавець проводитипопередню організаційну роботу з вивчення лізингового ринку, його основнихтенденцій, виявлення попиту на певні види устаткування, проведеннярекламної кампанії про свою діяльність.

Ініціатива в укладанні лізингової угоди надходить, як правило, відлізингоодержувача. Разом з тим лізингоодержувач може звернутися долізингодавця з проханням підібрати постачальника майна, хоча останнє словозалишається за лізингоодержувачем. Подальші відносини між сторонамибазуються на основі заявки від лізингоодержувача на купівлю майна іпередачу його у тимчасове користування. Заявка повинна містити назвупідприємства, технічні характеристики, кількість одиниць обладнання, йогоекономічні параметри, назву підприємства-виробника (постачальника) об'єкталізингу, пропозиції по сплаті та ін. Одночасно із заявою потенційнийлізингоодержувач надає банку-лізингодавцю копію свого статуту та всюнеобхідну інформацію про свій економічний стан та перспективи йогорозвитку. У свою чергу лізингодавець здійснює перевірку платоспроможностісвого ймовірного клієнта та аналіз лізингового проекту з точки зоруможливості повторної здачі майна у лізинг чи його продажу у випадкудострокового розірвання угоди.

При оцінці платоспроможності лізингоодержувача банк можекористуватися загальною схемою, прийнятою для оцінки платоспроможностісвоїх клієнтів; але його передусім цікавить здатність лізингоодержувачавиконувати свої зобов'язання на перспективний період, що ускладнює цейаналіз, включаючи до нього крім коефіцієнтів покриття, ліквідності тадодаткових показників кредитоспроможності аналіз загальної економічноїстійкості підприємства, можливості технічного переозброння, оновленняасортименту продукції і т.ін.

Далі у випадку прийняття позитивного рішення про укладання лізинговоїугоди банк-лізингодавець заключає з постачальником договір купівлі-продажуі направляє постачальникові замовлення-наряд на поставку об'єкта угоди. Уньому повинна бути вказана назва, місце розташування та номеррозрахункового рахунку лізингодавця, опис обсягів робот, строків їхвиконання, вартість робіт, порядок їх здачі-прийняття та ін. Як правило,паралельно відбувається і юридичне оформлення лізингової угоди.

Основним документом лізингової угоди є договір лізингу. Вінукладається між лізингодавцем та лізингоодержувачем про надання останньомув тимчасове користування за плату для підприємницької діяльності об'єкталізингу. Цей договір має бути укладений у письмовій формі і містити даніпро:

- найменування сторін;

- об'єкт лізингу;

- строк, на який укладається договір;

- доставку і прийом в експплуатацію об'єкта лізингу;

- розмір та порядок сплати лізингових платежів;

- використання та утримання обладнання;

- умови повернення об'єкта лізингу;

- умови страхування об'єкта лізингу;

- права та обов'язки сторін;

- відповідальність сторін;

- порядок вирішення спірних питань;

- форс-мажорні обставини;

- різне та додатки.

Лізинговий договір вступає в силу тільки з дати підписання актуприйому обладнання як об'єкта угоди в експлуатацію (додаток № 4). Післяпідписання акту прийняття обладнання в експлуатацію банк-лізингодавецьзобов'язується провести загальну оплату вартості поставки. У разі наявностідефектів, що не підягають усуненню, лізингоодержувач має право відмовитисявід прийняття обладнання і повинен у письмовій формі сповістити про целізингодавця, що дасть можливість останньому вимагати заміни обладнання аборозірвати договір купівлі-продажу.

Після підписання акту на лізінгоодержувачач переходять такі права таобов'язки:

- лізингодавець звільняється від відповідальності перед лізингоодержувачем за якість і придатність майна, за гарантійні зобов'язання постачальника, за втрати, що виникають в результаті використання майна;

- ризик випадкової втрати, псування, крадіжки майна тощо переходить на лізингоодержувача;

- всі права лізингодавця по відношенню до постачальника, що дають можливість прямо пред'являти претензії щодо якості майна, ремонту і його гарантійного обслуговування, переходять до лізингоодержувача.

Лізинговий договір має обов'язково містити розділ (чи підрозділ) прострахування. Договір страхування лізингових операцій укладається за участютрьох сторін: страхової компанії, власника (банку) та лізингоодержувача,при цьому останній виступає як страхувальник (із відповідною сплатоюстрахових внесків), а банк-як застрахований, або правонаступник.

Спеціальний розділ договору має бути присв'ячених лізінговімплатежах. У ньому вказується загальна сума лізингових платежів, порядоксплати, строки, спосіб, санкції при затриманні платежів.

3. Методичні основи Розрахуйте?? ків лізингових платежів.

Відмітимо, що в залежності від форми платежу розрізняють: грошові,компенсаційні та змішані платежі (розглянуто вище); в залежності від застосовуваного методу нарахування лізинговихплатежів розрізняють платежі з фіксованою загальною сумою-лізингова плататут включає амортизаційні відрахування від вартості обладання у лізингу,плату за користування запозичених коштами, суму комісійної винагородилізингодавцю та плату за надані ним додаткові послуги по угоді; платежі завансом-коли лізингоодержувач спочатку надає лізингодавцю аванс у моментпідписання угоди, а потім сплачує суму лізингових платежів за мінусомавансу; мінімальні платежі-це сума всіх лізингових платежів за весь періодлізингу, плюс сума виплати після закінчення терміну дії угоди для викупумайна у власність; невизначені платежі-розрахунок яких базується надеякому встановленому в угоді відсотку, визначеному на підставі об'ємуреалізації продукції, виробленої на даному обладнанні, суми отриманогоприбутку від такої реалізаціїі т.ін.

За періодичністю виплат виділяють: періодичні платежі (щомісячні,щоквартальні, щорічні); єдіномоментні платежі, що застосовуються одночасноз періодичними внесками у випадку, коли в угоді передбачена виплата авансу.

З урахуванням фінансового стану та платіжних можливостейлізингоодержувача в угоді можуть встановлюватися такі способи виплатилізингових платежів: 1) рівними частками; 2) із зростаючими розмірами -застосовується коли на початковому етапі лізингу іде освоєння обладнання танарощування темпів випуску продукції; 3) із спадаючими розмірами -використовуються лізінгоодержувачамі із стабільним фінансовим положенням.

Платежі за лізинговою угодою складаються із суми амортвідрахувань,плати за використані кредитні ресурси, комісійних виплат лізингодавцю,платежів за додаткові послуги лізингодавця. При їх розрахунку необхідновраховувати, що лізингодавець вносить до бюджету ПДВ.

Величина амортвідрахувань розраховується за формулою:

А = С х Н (а) х Т/100, де С-балансова вартість обладнання; Н (а) - нормаамортизаційних відрахувань на повне відновлення; Т-період дії угоди.

Згідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств",основні фонди підлягають розподілу на 3 групи: група 1-будівлі та споруди;група 2 - автомобільний транспорт, меблі, офісне обладнання; 3 група -спеціальне технологічне обладнання. Норми амортизації встановлені такі:група 1 - 5%; група 2 - 2% -25%; група 3 - 3% -15%. Прискорена амортизаціядопускається по 3-й групі, з 1 по 7 рік експлуатації відповідно: 15%, 30%,
20%, 15%, 10%, 5%, 5% [6].

Плата за використовувані кредитні ресурси визначається так:

П (к) = К х С (до )/100, де К-величина залучених кредитних ресурсів,
С (к) - ставка за використання кредитних ресурсів.

Розмір комісійних виплат визначається за формулою:

П (ком) = К х С (ком)/100, де С (ком ) - ставка комісійної винагороди.

Розрахунок платежів за додаткові послуги лізингодавця проводиться заформулою:

П (у) = Р (к) + Р (п) + Р (р) + Р (д), де

Р (к) - команди