Організація безготівкових розрахунків в Україні

Гроші та кредит

ЗМІСТ.

ВСТУП.
1. 1.Сущность і значення грошових розрахунків у діяльності підприємств.
2. Форми безготівкових розрахунків.

1. ПЛАТІЖНЕ ДОРУЧЕННЯ

2. Розрахунок платіжними вимогами-дорученнями

3. Розрахунки чеками

4. Розрахунки акредитивами

5. Розрахунки векселями
ВИСНОВОК.
Список використаних джерел

ВСТУП

Товарний обмін між виробниками та споживачами відбувається у виглядікупівлі-продажу. При цьому кожне підприємство в один і той же час виступаєпостачальником для одних і покупцем товарів в інших підприємств.

Товарний обмін між постачальниками та покупцями виникає на основігрошових розрахунків. Діяльність підприємств в області грошових розрахунківє важливою ланкою в кругообігу коштів, а їх своєчаснепроведення - необхідною умовою для безперервного процесувідтворення.

Грошові розрахунки, які здійснюють підприємства та організаціїнезалежно від організаційно-правової форми та види діяльності можутьздійснюватися як готівкою, так і в безготівковому порядку. Усукупності ці грошові розрахунки утворюють грошовий оборот підприємств.

1.1.Сущность і значення грошових розрахунків у діяльності підприємств

У грошовому обігу підприємств можна виділити такі напрямки:
1. розрахунки, пов'язані з процесом виробництва (купівля сировини, матеріалів, основних фондів);
2. розрахунки за результатами діяльності (фінансові зобов'язання підприємства перед бюджетом, централізованими фондами цільового призначення, кредитними установами);
3. внутрішньогосподарські розрахунки (це розрахунки з робітниками і службовцями при створенні та використанні різних грошових фондів).

Зазначені напрямки в грошовому обігу різні як заекономічним змістом, так і по техніці їх вчинення, видів і методівфінансового контролю за їх проведенням. Проте в сукупності їхздійснення сприяє безперервного руху матеріальних фондів упроцесі виробництва та реалізації продукції.

Своєчасне проведення грошових розрахунків створює нормальні умовидля:
4. виробництва та реалізації продукції,
5. можливості відтворювального процесу на підприємстві
6. стабільного фінансового стану підприємств
7. виконання грошових зобов'язань перед іншими суб'єктами господарської діяльності, бюджетом, банками.

Крім того, своєчасні грошові розрахунки запобігають відволіканнякоштів у прострочену дебіторську заборгованість і сприяють прискореннюоборотності оборотних коштів.

Грошові розрахунки, як зазначалося, можуть проводитися за допомогою готівковихгрошей і безготівковим шляхом. Держава розмежувати сфери використанняготівково-грошових і безготівкових розрахунків. Прийнято, що готівково-грошові розрахунки застосовуютьсяв основному при обслуговуванні населення, тобто при формуванні тавикористанні його доходів і тільки в певних випадках і в обмеженихсуми між підприємствами.

Безготівкові розрахунки обслуговують в основному сферу господарських зв'язків підприємств, а такожїхні взаємини з фінансово-кредитною системою.

Рух готівкових грошей і безготівкових платіжних засобів взаємопов'язане.
Цей взаємозв'язок виявляється в наступному.
1. Підприємство отримує виручку за реалізовану продукцію, виконаніроботи або надані послуги шляхом перерахування грошей на розрахунковийрахунок, тобто безготівковим шляхом.
2. У той же час, підприємство, в обслуговуючому його банку, має можливістьотримати

а) готівку для виплати заробітної плати своїм працівникам таінших виплат (матеріального заохочення, на відрядження).

б) готівку на поточні потреби, господарські витрати (цясума лімітується банком).
Отримані підприємством готівкові кошти мають обов'язкове цільовевикористання. Підприємства та організації, отримуючи плату у формі готівковихгрошей, вносять її до банку на свій розрахунковий рахунок. Надалі з підприємствами-постачальниками продукції, з бюджетом - поподатків, з централізованими фондами - по обов'язкових відрахуваннях, зкредитними установами - за отриманими позиками вони розраховуються вбезготівковому порядку. У цьому випадку готівково-грошовий обіг переходить вбезготівковий.
У сукупному грошовому обороті переважають безготівкові розрахунки, оскільки вони мають ряд переваг перед наявно-грошовими розрахунками.
Ці переваги виявляються, перш за все, в прискоренні розрахунків, векономії витрат, пов'язаних з перевезенням готівки, їх перерахунком ізберіганням. Використання безготівкових розрахунків зменшує потребу в обігу грошових знаків держави. Крімтого, за даних розрахунках грошова маса акумулюється в банках істворюються умови для контролю за їх цільовим використанням.

Обіг готівки в Україні регулюється прийнятими НБУнормативними актами (постанова Правління НБУ "Про порядок веденнякасових операцій у національній валюті в Україні "). Регулюванняспрямовано на стабілізацію грошового обігу, ринкових перетворень,підвищення рівня керованості грошового обороту підприємств і організацій.

| Безготівкові розрахунки - це не безгрошовий платежі. Це форма |
| грошового обігу, в якій рух готівкових грошей замінено |
| банківськими операціями шляхом віднесення сум з рахунку покупця і |
| зарахування їх щодо постачальника. |

Однак, не слід пов'язувати безготівкові розрахунки тільки з банківськимиопераціями. В грошовому обороті можуть мати місце взаємні розрахунки (посальдо зустрічних вимог між підприємствами або вексельний оборот
). Такі розрахунки зазвичай здійснюються поза банками.

Основою організації безготівкових розрахунків у господарському обороті України є Інструкція № 7 "Про безготівковірозрахунки в господарському обороті України ", розроблена відповідно до
Законом України "Про банки і банківську діяльність", "Про підприємства в
Україні "та іншими законодавчими та нормативними актами України.

Інструкція поширюється на підприємства, організації та установивсіх форм власності, установи банків, на суб'єкти підприємницькоїдіяльності без створення юридичної особи і на фізичних осіб, якіздійснюють безготівкові розрахунки в національній валюті України.

Організація безготівкових розрахунків базується на певних принципах
(зміст принципів може змінюватися в залежності від економічноїситуації).

2. Форми безготівкових розрахунків

Безготівкові розрахунки в господарському обороті України здійснюються затакими формами розрахункових документів: платіжними дорученнями; платіжними вимогами-дорученнями; чеками; акредитивами; векселями; платіжними вимогами; інкасовими дорученнями (розпорядженнями).
Розглянемо кожну з форм розрахункових документів.

2.1 ПЛАТІЖНЕ ДОРУЧЕННЯ

| Платіжне доручення - це письмове розпорядження власника |
| рахунку банку про перерахування певної суми грошей з його рахунку |
| на рахунок одержувача коштів у тому ж або в іншій установі |
| банку. |

Платіжні доручення використовуються при розрахунках за товари, наданіпослуги і виконані роботи; при розрахунках з бюджетом, банками, страховими тааудиторськими компаніями. Доручення приймаються банком тільки в межахкоштів на його рахунку, крім доручень на перерахування до бюджету сумподатків, зборів, обов'язкових платежів і внесків до державних цільовихфонди.

Платіжні доручення приймаються в розрахунках за платежами товарного інетоварного характеру. Розрахунки платіжними дорученнями можуть здійснюватися:

8. за фактично відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги;
9. в порядку передоплати;
10. для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств.

Розрахунок платіжними дорученнями простий і зручний і здійснюється засхемою. (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Розрахунок платіжними дорученнями

Якщо одержувач коштів не має рахунку в банку або розрахунки зодержувачем коштів платіжними дорученнями неможливі, підприємство можездійснювати перерахування коштів гарантованими платіжними дорученнямичерез підприємства зв'язку.

Такі доручення можуть застосовуватися при переказі коштів підприємствам
- На видатки для виплати заробітної плати, за організований набірпрацівників для заготівлі сільськогосподарської продукції у населенихпунктах, де немає банків,
- На ім'я окремих громадян, тобто засобів, що належать їм особисто (пенсії,аліменти, заробітна плата, витрати на відрядження, авторський гонорар і т.п.).
Підприємство-платник здійснює перекази коштів через відділення зв'язкуподанням гарантованого банком доручення, в якому вказуєтьсяконкретне підприємство зв'язку, з рахунку якого буде оплачуватися переклад.
Сума невикористаного гарантованого доручення відновлюється нарахунку платника.

2.2 Розрахунок платіжними вимогами-дорученнями

| Розрахунок платіжними вимогами-дорученнями - комбінований |
| розрахунковий документ, який складається з двох частин: |
| верхня-вимога підприємства-постачальника підприємству-покупцю |
| оплатити вартість товару, виконаних робіт і послуг |
| нижня - доручення покупця (платника) своєму банку про |
| перекладі суми грошових коштів з його розрахункового рахунку на рахунок |
| постачальника. |

Платіжна вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів інадсилається платнику. Таким чином, цей документ, який міститьвимога продавця до покупця і доручення покупця своєму банкуоплатити на підставі направлених йому розрахункових і відвантажувальних документіввартість товару, виконані роботи та послуги. Платник, за згодоюоплатити товар (роботи, послуги) заповнює нижню частину цього документа іпередає його в банк, який його обслуговує для перерахування акцептованийсуми на розрахунковий рахунок продавця.

Для гарантованої прискореної доставки платіжної вимоги -доручення платнику платіжної вимоги-доручення воно може бутипередано в комплекті з розрахунковими та відвантаження документами запоставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги.

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями можна представити у виглядінаступної схеми.

Рис. 2.2. Розрахунок платіжними вимогами-дорученнями

2.3. Розрахунки чеками.

| Розрахунковий чек - це документ, який містить письмове |
| розпорядження власника чека (чекодавця) установі банку |
| (банку-емітенту), яка веде його рахунок, сплатити |
| чекодержателю зазначену в чеку суму коштів. |

| Чекодавець - юридична або фізична особа, яка |
| здійснює платіж за допомогою чека та підписує його. |

| Чекодержатель - юридична або фізична особа, яка |
| є одержувачем коштів за чеком. |

| Банк-емітент - банк, що видає чекову книжку (розрахунковий чек) |
| підприємству або фізичній особі. |

Чекові книжки (розрахункові чеки) виготовляються на спеціальному паперіі є бланками суворої звітності. Термін дії чекової книжки - одинрік.

Розрахункові чеки, які використовуються фізичними особами припроведенні разових операцій, виготовляються окремими бланками, їх облікведеться окремо від чекових книжок та термін їх дії три місяці. Розрахункичеками можна представити у вигляді схеми.
Рис. 2.3. Розрахунки чеками

Незважаючи на зовнішню схожість оплати готівковими коштами ічеками, між цими двома формами розрахунків є істотні відмінності.
Якщо оплата готівкою абсолютно гарантована, то передача чекачекодержателю чекодавцем ще не означає факту дійсної оплати таперерахування грошей з рахунку позичальника на рахунок кредитора, тому що фактичнеперерахування грошей залежить від наявності грошового покриття переданого чека,тобто наявності відповідних коштів на банківському рахунку чекодавця припередачі чека чекодержателем в банк для погашення. У зв'язку з цимгарантована оплата чека може забезпечуватися:
. шляхом депонування чекодавцем коштів на окремому рахунку в банку. З цією метою разом із заявою на видачу чекової книжки надається платіжне доручення для депонування коштів на окремому рахунку чекодавця;
. наявністю коштів на відповідному рахунку чекодавця, але не вище суми, гарантованої банком за погодженням з чекодавцем при наданні чекової книжки.

Для постачальника дана форма розрахунків має як переваги:
11. відносна швидкість розрахунків;
12. велика швидкість надходження грошей на рахунок чекодержателя і відповідно прискорення обороту і скорочення дебіторської заборгованості; так і недоліки:
13. недостатня гарантія платежів з-за недостатності коштів у чекодавця;
14. неможливість розрахунків чеками по великих сумах платежів;
15. можливість підробки.

Чекова форма розрахунків має і певні переваги дляпокупця. Головним є високий ступінь гарантії отримання товару,тому що чек виписується або передається в момент отримання товару, виконанняробіт та надання послуг.
В даний час відносна складність в оформленні чека виступаєпевним недоліком у використанні чеків покупцями.

Якщо клієнт припиняє розрахунки чеками, а термін дії чекової книжкине закінчився, чекодавець подає її в банк разом з платіжнимдорученням для зарахування невикористаного залишку на рахунок, з якогодепонувати кошти.

У разі повного використання чеків, але не використаному грошовомуліміті, чекодавця в установленому порядку надається нова розрахунковачекова книжка. Відповідальність за неправильне використання чеків, зазбитки, що утворилися у разі передачі чекової книжки іншій особі,втрати, а також через зловживання з боку осіб, уповноважених напідписання чеків, несе чекодавець, якому видана чекова книжка
(розрахунковий чек).

2.4. Розрахунки акредитивами.

| Акредитив - це форма розрахунків, при якій |
| банк-емітент за дорученням свого клієнта зобов'язаний |
| виконати платіж третій особі (бенефіціару - продавцеві, |
| виконавця робіт) і надати повноваження іншому банку |
| (представляє - банк продавця, який за дорученням |
| банку-емітента виконує акредитив). |

| непокритий - це акредитив, оплата за яким гарантується |
| банком-емітентом за рахунок банківського кредиту; |

| відзивної - це акредитив, який може бути замінений або |
| анульований банком-емітентом без попередньої згоди продавця-беніфіціара; |

| безвідкличної - акредитив, який може бути змінений або |
| анульований за згодою продавця-бенефіціара, для якого він |
| було відкрито. |

Акредитиви у виконуючому банку (банк продавця) можуть виконуватися задорученням банку-емітента у вигляді:
| депонованих - шляхом списання коштів зі спеціального рахунку |
| "Акредитиви", який відкрито у виконуючому банку; |

| гарантованих - при яких надається право |
| виконуючому банку (банк продавця) списувати кошти рахунки |
| банку-емітента при встановленні кореспондентських відносин |
| між банками. |

Рух документів при акредитивної форми розрахунків можнапредставити наступною схемою.

Рис. 2.4. Розрахунки акредитивами

Кожен акредитив призначається для розрахунків тільки з однимпродавцем і не може бути переадресовано.
З акредитива не можуть видаватися готівкові гроші і оплачуватися товар навідповідальному зберіганні у покупця. Закриття акредитива можливо або зазакінчення строку його дей?? твія в межах 15 днів з дня відкриття або привикористанні коштів - достроково.

У разі закриття акредитива залишок коштів направляється нарозрахунковий рахунок покупця.
Акредитивна форма розрахунку дає постачальнику впевненість, що товар будевідвантажений після виставлення суми акредитиву. На відміну від передоплати іавансу при акредитивної форми розрахунку продавець може використовувативиставлену суму грошей тільки після відвантаження товару. Це сприяєдотримання умов договору. При непостачання (недопоставки) товару гроші вобов'язковому порядку будуть повернені покупцеві. Продавець при даній формірозрахунку повністю впевнений, що гроші перераховані, тому що вони знаходяться вобслуговує продавця банку. Переваги акредитиву в тому, що ця формарозрахунку надійна, проста і приваблива як гарантія оплати.

Для покупця недоліком акредитива, як і при передоплаті абоаванс, є те, що на певний час гроші виводяться з обігу
- Вони "заморожуються" в банку покупця. Недолік акредитива дляпродавця в порівнянні з передоплатою чи авансом полягає в тому, що грошіне можна використовувати до моменту поставки товару.

2.5. Розрахунки векселями

В Україні застосування векселів у господарському обороті стало можливиму зв'язку з прийняттям постанови Верховною Радою України 17 червня 1992
"Про використання векселів в господарському обороті України", а також зприйняттям Національним банком України в 1993 р. "Порядку здійснення банкамиоперацій з векселями "та Положення" Про переказний і простий вексель ".
| Вексель являє собою що складається за встановленою формою |
| письмове боргове зобов'язання, що дає його власнику |
| безперечне право вимагати сплати зазначеної у векселі суми з |
| особи, яка видала вексель, або його поручителя у визначений термін |
| і в певному місці. |

Предметом вексельного зобов'язання можуть бути тільки гроші
(національна або іноземна валюта). Розрізняють два основних видивекселів:
16. простий (вексель-соло);
17. переказний (тратта).
| Простий вексель - є письмове боргове зобов'язання, |
| встановленої законом форми. |

При купівлі-продажу товарів покупець (позичальник) оформляє і передаєпродавцю (кредитору) простий вексель. У такому векселі беруть участь дві особи:
18. векселедавець, який зобов'язується сплатити по виданому їм векселем
19. векселедержатель, якому належить право на отримання платежу за векселем.

Використання простого векселя при розрахунках за товар можна
Епредставіть в наступному вигляді.

Рис. 2.5. Розрахунок простим векселем

Відповідно до законодавства всі підприємства, задіяні вланцюга вексельних розрахунків, відповідальні за повернення боргу передвекселедержателем. Це правило зменшує ризик при розрахунках, сприяєзниження простроченої дебіторської заборгованості.
| Переказний вексель (тратта) являє собою доручення |
| кредитора (трасанта) - особи, яка видала вексель позичальникові |
| (трасату), відповідно до якого останній зобов'язаний сплатити |
| у вказаний термін зазначену у векселі суму третій особі |
| (ремітенту). |

Видати (трассіровать) перекладний вексель - значить прийняти на себезобов'язання гарантії акцепту і платежу по ньому. Значить, трассіровать наіншого можливо в тому випадку, якщо векселедержатель (трасант) має уплатника (трасата) у розпорядженні цінності на суму трасуваннювекселя. На відміну від простого векселя у переказному беруть участь не дві, а триособи:
20. векселедавець (трасант)-видає вексель;
21. векселедержатель (або перший набувач), що одержує разом із векселем право вимагати по ньому платіж;
22. платник (трасат), якому векселедержатель пропонує здійснити платіж (у векселі це позначається словами "заплатите" або "платите ").

Розрахунки переказним векселем за поставлену продукцію можнапредставити наступною схемою.

Рис. 2.6. Розрахунок переказним векселем

Дії за даною схемою дозволяють трасату не відволікати оборотнікошти і не брати кредити в банку, а це сприяє прискореннювзаєморозрахунків, поліпшення його фінансового стану.
Якщо продавцеві товару потрібні гроші до строку погашення отриманоговекселя під поставлений товар, то він може продати свій вексель іншомуособі, але за ціною, звичайно, меншою, ніж номінальна, зазначена у векселі.
Продаж векселя засвідчується індосаментом. У цьому випадку новийвекселедержатель отримує право вимоги боргу з покупця товару.
Переваги векселів полягає в наступному:
23. для покупця товару - скорочення потреби в оборотних коштах, залучення до оплати за товар третьої особи, яка має засоби, а також можливість використання для оплати товару векселів, отриманих від своїх боржників;
24. для продавця товару підвищення гарантій оплати за рахунок поручителя у відповідальності всіх векселедавців перед векселедержателем;
25. можливість продажу векселів до терміну їх погашення боржниками і отримання необхідних оборотних коштів.

Недолік застосування векселів при використанні їх у розрахунках затовари полягає насамперед у тому, що крім договору поставкивимагається оформлення ще одного документа - векселя. Для цього покупецьповинен в окремих випадках отримати згоду надійного поручителя - банку.

Таким чином економічне значення введення вексельного обігуполягає в:
26. прискорення розрахунків та оборотності фінансових ресурсів,
27. збільшення надійності розрахунків та зменшення неплатежів;
28. розширенні можливостей кредитування, надання покупцем відстрочки платежів, зменшення потреби в банківському кредиті;
29. спрощення безготівкових розрахунків у народному господарстві.

Недостатнє використання векселів в господарському обороті Українипояснюється певними сумнівами з боку підприємств щодоздатності цього цінного паперу служити надійним розрахунково-платіжнимизасобом у ситуації всеообщего кризи платежів.

З одного боку, відпускати продукцію в кредит (за векселем) можетільки підприємство, не відчуває фінансових труднощів і здатнечекати оплати. З іншого боку, щоб уникнути ризику продавець буде приймативекселя тільки від платоспроможного підприємства, яке може розрахуватисябез використання векселя, або від стабільно працюючого підприємства уякого не буде ускладнень погасити виданий вексель.

Тим часом, криза платежів відображає ситуацію, коли фінансово надійнихпідприємств - дуже мало. І якщо в ланцюжку обороту векселя виявляється хочаб одне неплатоспроможних підприємств, то можуть припинитися всі розрахунки звикористанням векселя.
| Платіжна вимога - це письмова вимога одержувача |
| платежу на оплату. |

Платіжна вимога застосовується у разі безспірного стягнення табезакцептного списання коштів. Бланк платіжного вимоги зсупровідним реєстром подається стягувачем у банк, в якомувідкритий розрахунковий рахунок платника. У платіжній вимозі вказуєтьсяпризначення платежу і підстава (стаття законодавчого акта) на правобезспірного стягнення та безакцептного списання коштів.

Відповідальність за правильність стягнення і безакцептного списаннякоштів несе стягувач.
| Інкасові доручення (розпорядження) - це форма безготівкового |
| розрахунку, яка застосовується у разі стягнення у безспірному |
| порядку сум фінансових санкцій згідно з наказами Держкомрезерву |
| України, суми недоїмки до бюджету за податками, податковим |
| кредитами, штрафів, нарахованих державними податковими |
| інспекціями України. |

Порядок оформлення інкасових доручень повинен відповідати вимогамвстановлених стандартів інших розрахункових документів, що застосовуються вбезготівкові розрахунки в Україні. При неповному (неправильному) заповненніінкасового доручення банк повинен повернути його без виконання.

ВИСНОВОК

У висновку перерахуємо принципи для організації безготівкових розрахунків.

Організація безготівкових розрахунків базується на певних принципах
(зміст принципів може змінюватися в залежності від економічноїситуації):
1. Кошти підприємств підлягають обов'язковому зберіганню в банках, за винятком залишків готівки в касах у межах встановленого банком ліміту та норм витрат з виручки, які передбачені порядком ведення касових операцій у господарстві України.
2. Безготівкові розрахунки між підприємствами здійснюються через банківські установи шляхом перерахування коштів з рахунку платника на рахунок одержувача коштів.
3. Кошти з рахунку підприємства списуються за розпорядженням власника, а у разі відсутності коштів на його рахунку в достатній сумі, банк здійснює його платіж відповідно до встановленої законодавством черговості. У випадках, передбачених законодавством, кошти з рахунків підприємств можуть списуватися у безспірному і безакцептному порядку.
4. Підприємства самостійно вибирають форми розрахунків та обумовлюють їх у своїх договорах та угодах без участі банків.

Установи банків можуть тільки рекомендувати своїм клієнтам застосовувати ту чи іншу форму розрахунків, враховуючи специфіку їх діяльності та виходячи з конкретних ситуацій, які можуть скластися в процесі розрахунків.
5. Підприємства мають право вибору банку для відкриття своїх рахунків. Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування коштів з рахунків.
6. Момент здійснення платежу має бути максимально наближений за часом до моменту відвантаження товару, виконання робіт, надання послуг.
7. Своєчасне отримання коштів підприємством за відвантажену продукцію.

Відстрочення платежу в Україні придбала великі розміри у зв'язку з низькою договірною дисципліною і слабкою платоспроможністю підприємств. Обсяг кредиторської заборгованості між підприємствами та організаціями України в

1995 збільшився в три рази в порівнянні з 1994 р. Таке збільшення заборгованості між суб'єктами господарювання не випадкове, тому що в 1995 р. збитковим було майже кожне п'яте підприємство, у той час як у попередньому 1994 р. - кожне сьоме, а в 1993 р. - кожна двадцята підприємство.
8. Створення умов для взаємного контролю постачальника і покупця, а також банку за дотриманням господарських договорів, платіжної та розрахункової дисципліни.

Список використаних джерел

1. М. К. Букина "Деньги, банки, валюта". (Популярний нарис).
2. Едвін Дж. Долан. "Мікроекономіка" С. - П. 1994г.
3. Едвін Дж. Долан "Макроекономіка" С. - П. 1994г.
4. Едвін Дж. Долан "Деньги, банки та грошово-кредитна політика" С.-П.

1994р.
5. Вольфган Хойер "Як робити бізнес в Європі" М 1990р.
6. "Курс економічної теорії" під загальною редакцією: проф. Чепура М. Н., проф. Кисельової Е. А. Киров 1994г.
7. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз: Упpавленіе капіталом. Виборами інвестицій. Аналіз звітності. - М.: Фінанси і статистика, 1996 .- С.

432. - Іл.
8. Фінанси: Навчальний посібник// Під pед. пpоф. Ковальової А.М. - М.:

Фінанси і статистика. 1997. - С. 336.
9. Боpоздін П.Ю. Цінні папери і фондовий pинок// Навчальний посібник.

- М.: МГУ, 1994. - С. 170.
10. Калина А.В., Коpнеев В.В. Ринок цінних паперів (теоpія і пpактіка).// Навчальний посібник. - К.: МАУП, 1997. - С. 214.
11. Загоpулько М.М. Основи економічної теоpіі і пpактікі.// Навчально-методичний посібник. - Волгогpад: Видавництво
12. Волгогpадского ГУ, 1995. - 2-е изд. - С. 342.
13. Банківські опеpаціі.// Частина II.// Обліково-позичкові опеpаціі та агентські послуги.// Навчальний посібник.// Под pед. Лавpушіна О.І. - М.:

ИНФРА-М, 1996. - С. 208.
14. Галіцькi Контpакт, 1997. - № 3.
15. Бізнес, 1997. - № 3; 4.