Сучасна кредитна система

Зміст:

Стор.
| Вступ | 2 |
| 1. Структура сучасної кредитної системи | 3 |
| 2. Кредитна система Російської Федерації та її розвиток у | |
| період переходу до ринку | 5 |
| 3. Центральний Банк, його функції та операції | 11 |
| 4. Комерційний банк як ланка банківської системи | 19 |
| Висновок | 29 |
| | |
| Список використаної літератури | 30 |

Введення

У сучасній ринковій економіці часто виникає суперечність,що виражається в наступному. У низки фірм, компаній, індивідуальнихпідприємців і просто населення виникає проблема в отриманні грошовихкоштів для здійснення своєї діяльності або задоволенняпотреб. Це виражається в наступному: розширення виробництва, закупобладнання, технологій, придбання житлових приміщень, автомобілів та ін Ау інших же підприємців, компаній фірм, в той же час є вдостатній кількості вільні кошти, у вигляді амортизаційнихвідрахувань, тимчасово вільних грошових коштів тощо Це виниклопротиріччя усуває кредитна система.

Кредитна система-сукупність кредитно-фінансових організацій,установ, що створюють, що акумулюють і надають грошові коштина умовах платності, терміновості і зворотності.

Метою курсової роботи є ознайомлення з поняттям кредитноїструктури. Для виконання поставленої мети необхідно виконати ряд завдань:

. Розкрити структуру кредитної системи, особливостями розвитку її в країнах з розвиненою економікою, а також у країнах з перехідною економікою, на прикладі Росії.

. Розглянути функції та операції, що виконуються центральному банком

. Розкрити основні функції комерційних банків.

Розкриття цього питання, допоможе в цілому, сформувати думку з цьогопитання, зрозуміти особливості кредитних систем різних країн і т.п. Крімцього, отримані знання допоможуть в подальшій роботі з економічногопрофілю.

1. Структура сучасної кредитної системи

Кредитна система з точки зору інституціональної, являє собоюкомплекс валютно-фінансових установ, які активно використовуються державоюз метою регулювання економіки. Кредитна система опосередковує весьмеханізм суспільного відтворення і служить потужним чинникомконцентрації виробництва і централізації капіталу, сприяє швидкіймобілізації вільних грошових коштів та їх використання в економіцікраїни.

Сучасна кредитна система західних країн сформувалася підвпливом концентрації і централізації банківського капіталу, що привела довиникнення банків-гігантів; спеціалізація кредитно-фінансових установі ускладнення функціональної структури кредитної системи, злиття абозрощування банківських і промислових монополій та освіта фінансовогокапіталу; інтерраціоналізація банківської справи, появатранснаціональних банків і фінансових груп./9/

У сучасній кредитній системі виділяються 3 основних ланки:

Центральний банк, який виділився з комерційних банків ще в 18-19в. на ранніх стадіях капіталізму. Центральному банку державапредставило виключне право емісії банкнот. Деякі з
Центральних банків були відразу засновані як державні інститути
(Німецький федеральний банк, Резервний банк Австралії), інші булинаціоналізовані після Другої світової війни (Банк Франції, Англії, Японії,
Канади, Нідерландів). Деякі Центральні Банки досі існують на основі змішаної державно-приватної власності (Федеральна
Резервна Система США).

Функції Центральних банків:

емісії банкнот;охорона державних золотовалютних резервів;зберігання резервного фонду інших кредитних установ;грошово-кредитне регулювання економіки;кредитування комерційних банків і здійснення касового обслуговуваннядержавних установ;проведення розрахунків і перекладних операцій;контроль за діяльністю кредитних установ.

Комерційні банки - головні центри кредитної системи. Сучаснікомерційні банки - це кредитно-фінансові установи універсальногохарактеру. Він не тільки приймає внески населення, підприємств, видаєкредити, але і виконує фінансове обслуговування клієнтів.

Операції комерційного банку підрозділяють на пасивні (залученнязасобів) і активні (розміщення засобів). Банки крім того можуть бутипосередниками операцій (за дорученням клієнта на комісійній основі) тадовірчими операціями (управління майном, цінними паперами).

Кредитна система США містить у собі 14000 комерційних банків,які ведуть гостру конкурентну боротьбу. Результатом концентрації тацентралізації банківського капіталу став високий рівень монополізації,виникнення банків - гігантів. Група банків з активами понад 50 млн.доларів володіє майже 74% всіх банківських активів, хоча вона становитьвсього 4,4% загального числа всіх комерційних банків США. Серед нихвиділяються: «Сітокорп» з активами 230 млрд $, «Чейз Манхеттен корпорейшн» -
106 млрд $ «Бенк оф Америка» - 97 млрд $ і «Дж. П. Морган енд компані «-88млрд $. У середині 80-их років в 50 найбільших банках США булозосереджено 35% активів і 32% депозитів усіх банків.

Понад 35% комерційних банків США - банки з активами від 10 до 100 млндоларів. Існування великого числа комерційних банків обумовленоекономічною доцільністю, потребами фінансового обслуговуванняклієнтів, особливостями законодавчого регулювання банківської системи.
Законодавчі органи багатьох штатів використовували надіслані нимповноваження в питаннях реєстрації нових банків і передбачили заборонубанкам інших штатів відкривати в них свої філії.

Але вже зараз могутність найбільших банків визначається не тількиконцентрацією активів і депозитів в їх руках, але й тим, що вони взамаскованій формі включають дрібні та середні банки в сферу своговпливу. Це відбувається через систему корреспондентних зв'язків, черезстворення холдингів, що володіють контрольними пакетами акції банків. З
1969 по 1986 рік холдинги збільшили свою частку в банківських активах з
11,1 до 91,1%.

Особливе місце в сучасній ринковій економіці займаютьспеціалізовані кредитно-фінансові інститути (пенсійні фонди,страхові компанії, взаємні фонди, інвестиційні банки, іпотечнібанки, позиково-ощадні асоціації тощо). Акумулюючивеличезні грошові ресурси, ці інститути активно беруть участь у процесахнагромадження й ефективного розміщення капіталу. Сумарні активи всіхцих спеціалізованих кредитно-фінансових установ США майже вдвічіперевищують активи комерційних банків./1,9/

У кредитній системі Західної Європи отримали широкий розвитокбанківський і страховий сектори і меншою мірою - спеціалізований ввигляді інвестиційних та фінансових компаній, трастових компаній і т.п. Тутсформувалася широка мережа напівдержавних або державнихкредитних інститутів, включаючи комерційні і державні банки,страхові компанії та ін (Франція, Італія, Іспанія, Скандинавія).

Кредитна система Західної Європи наближається до кредитної системі
США, проте кожна країна має свої особливості. Так, у Німеччинібанківський сектор базується в основному на комерційних, ощадних таіпотечних банках. Причому на відміну від інших країн інститут іпотечнихбанків дуже розвинений і займає велику питому вагу в кредитній системі іна ринку судних капіталів Німеччини.

Для Франції характерний поділ банківського ланки на депозитарні
(комерційні банки), ділові банки, що виконують функції інвестиційних, іощадні банки.

Відставання в розвитку секторів спеціалізованих інститутів Західної
Європи в порівнянні з США, Англією, Канадою пояснюється рядом причин:національними традиціями розвитку кредитних систем, більш низьким рівнемдоходів населення, меншою розвиненістю ринку цінних паперів, організацієюдержавного регулювання кредитної системи.

Кредитні системи країн, що розвиваються в цілому, за рідкісним винятком,розвинені слабко (в основному це кредитні системи в країнах, що розвиваються
Африки, структури яких орієнтовані на кредитні системи колишніх країнметрополій - Англії, Франції, Португалії). У більшості цих країніснує двох'ярусна система, представлена національним центральнимбанком і системою комерційних банків. На більш високому рівні знаходятьсякредитні системи країн Азії, Латинської Америки. Країни Азіатсько -тихоокеанського регіону, кредитні системи яких досить розвинені, так якмають триярусну структуру і наближаються за своїм рівнем до кредитнихсистем Західної Європи./9/

Таким чином, в даний час кредитні системи світу має,головним чином, триярусну структуру, яка допомагає функціонуватиекономіці країн. У зв'язку з вступом Росії в ході економічних реформу всесвітній ринок, необхідно з'ясувати яка ж структура кредитноїсистеми в Російській Федерації, як вона функціонує в даний час.
Для цього розглянемо це питання в наступному розділі.

2. Кредитна система Російської Федерації та її розвиток в період переходу доринку

Створенню сучасної кредитної системи Російської Федераціїпередував тривалий історичний період, який визначався соціально -економічними умовами розвитку нашої країни.

Історія кредитної системи пройшла кілька етапів формування. До
1917 наша кредитна система розвивалася за капіталістичним законами,які відображали відповідну соціально-економічну формацію. Заструктурі, функцій та операцій вона наближалася до моделі кредитної системипровідних капіталістичних країн того часу. У Російській імперіїіснувала триярусна кредитна система, що складалася з наступнихланок.

Структура кредитної системи Російської імперії до 1917 р.

• ДЕРЖАВНИЙ БАНК
• Банківський сектор, представлений в основному комерційними іощадними банками
• спеціалізована кредитні інститути (страхові компанії, кредитнітовариства і ін)

На відміну від західних країн в Росії були розвинені в основному дваяруси: Державний банк та приватний банківський сектор. Третій ярус буврозвинений порівняно слабо, що пояснювалося низьким рівнем розвитку ринківкапіталів і цінних паперів. У той час в Росії практично не булоустанов, що спеціалізуються на операціях з цінними паперами, а їхній ринокбув представлений всього трьома фондовими біржами. Тому акумуляційні -мобілізаційні функції на ринку капіталів виконували в основномукомерційні банки.

У перші місяці після революції 1917 р. була проведена націоналізаціявсіх кредитних інститутів (банків і страхових компаній), на базі Держбанкубув створений Народний банк. Що почалася на початку 1918 р. громадянська війна посуті ліквідувала кредитну систему, тому що в умовах відсутностітоварно-грошових відносин кредит втратив своє значення. Це підтверджуєфакт злиття Народного банку з Наркомфіну (міністерство фінансів).
Єдиним джерелом доходів у країні стала емісія так званихгрошових знаків, що сприяло натуралізації господарських відносин іобмежувало сферу товарно-грошових відносин. На початку 20-х років новаекономічна політика зумовила відновлення кредитної системи, але вдосить усеченнйо формі. Був створений Держбанк, стали функціонуватиакціонерні і кооперативні комерційні банки. До 1925 р. булавідновлена кредитна система, структура якої виглядала наступнимчином./9/

Структура кредитної системи СРСР в 1925 р.

• ДЕРЖАВНИЙ БАНК

Банківський сектор:
• акціонерні банки (Промбанк, Електробанк, Внешторгбанк, південно-східної банк, Далекосхідний банк, Середньоазіатський банк);
• кооперативні банки (Всеуобанк, Українбанку);
• комунальні банки (Цекобанк і місцеві комунальні банки);
• Центральний сельхозбанк, республіканські сельхозбанкі
Спеціалізовані та кредитно-фінансові установи: o товариства сільськогосподарського кредиту; o товариства взаємного кредиту: o ощадні каси

Структура кредитної системи була представлена трьома ярусами івиражала нові соціально-економічні відносини, що склалися в країні напочатку 30-х років. Особливість нової кредитної системи полягала в тому,що більша частина її ланок була державною власністю, потімйшли кооперативна і сама незначна - капіталістична (в основному зтовариствами взаємного кредиту). При цьому кредитна система була представленаголовним чином галузевими і спеціалізованими банками і товариствами покредитування. У новій структурі кредитної системи були відсутні страховікомпанії та установи, що займалися операціями з цінними паперами. Цепояснювалося створенням державної страхової компанії та її виведенням зкредитної системи, а також дуже обмеженим ринком цінних паперів у виглядіобігу акцій між різними державними організаціями-акціонерами.
Таким чином, акумуляція і мобілізація грошових ресурсів практичноздійснювалася банками в рамках державної власності./9/

У наступні роки кредитну система зазнала Подальші зміни
ПІД вплив кредитної РЕФОРМИ 30-х років, коли були ліквідовані всі
ВИДИ ВЛАСНОСТІ, КРІМ ДЕРЖАВНОЇ. КРЕДИТНА СИСТЕМА БУЛА
Перетворений на одноярусні, АБО ОДНОЗВЕННУЮ СИСТЕМУ, висловлюючи СОЦІАЛЬНО-
Економічні потреби ТОГО ЧАСУ, пов'язаних із здійсненням ПЛАНІВ
Індустріалізація і колективізація. КРЕДИТНА Система почала
Функціонувати як в рамках КОМАНДНО-адміністративної системи управління
ЕКОНОМІКОЮ І була представлена всього лише трьома банками, ощадними
Каса і двома страховими ОРГАНІЗАЦІЇ.

СТРУКТУРА КРЕДИТНОЮ СИСТЕМИ СРСР

. ДЕРЖАВНИЙ БАНК
. Будбанку
. Банк для зовнішньої торгівлі
. Система ощадних банків
. Держстрах і Ингосстрах

У результаті такої реорганізації Державний банк, крімемісійної та розрахунково-касової діяльності, взяв на себе наданнякороткострокових кредитів промисловості, транспорту, зв'язку та інших галузейгосподарства, а також довгострокових кредитів сільському господарству.

ДРУГИЙ БАНК КРАЇНИ - Будбанку зосередив свою діяльність на
НАДАННЯ довгострокових кредитів та фінансування капіталовкладень в
Різних галузей господарства, кроєм СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА.

банку для зовнішньої торгівлі займався кредитуванням ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ,
Міжнародних розрахунків, А ТАКОЖ Операції з іноземною валютою,
Золота і дорогоцінних металів. СИСТЕМА ощадних кас
Обслуговує широкі верстви населення шляхом залучення грошових заощаджень,
ОПЛАТИ ПОСЛУГ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ Виграшні ДЕРЖАВНИХ ПОЗИК.

Держбуд Монополізувавши СТРАХОВІ операцій юридичними і фізичними
Осіб усередині країни, ИНГОССТРАХ здійснював операції з ІНОЗЕМНОМУ
СТРАХУВАННЯ (СТРАХУВАННЯ МАЙНА ІНОЗЕМЦІВ, РАДЯНСЬКОГО МАЙНА ЗА
КОРДОНОМ, експортно-імпортних вантажів, ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ).

ВСЕ акумулювати грошові кошти ВКАЗАНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
Створювати так звані позичкового фонду КРАЇНИ, який у подальшому
Розподілявся і перерозподіляти у вигляді кредиту в різні сфери
ГОСПОДАРСТВА.

ТРИВАЛИЙ КОМАНДНО-АДМІНІСТРАТИВНЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ КРЕДИТНОЮ
СИСТЕМИ Показати її слабку ефективність, ОСОБЛИВО В умовах загострення
ФІНАНСОВО-економічних проблем у країні до початку 80-Х РОКІВ. КРЕДИТ ПО
ІСНУЄ перестати відігравати роль АКТИВНОГО інструмент впливу на НАУКОВО-
Технічне оновлення ЕКОНОМІКИ. Більша частина кредиту виконує роль
ДРУГОГО БЮДЖЕТУ, ТАК ЯК КРЕДИТИ не повертають підприємствам. У
РЕЗУЛЬТАТІ БАГАТО КРЕДИТИ списувати чи ШЕЛ процес перекредитування
ПІДПРИЄМСТВА. Особливо це стосується до великої кількості планово-
Збиткових підприємств і СІЛЬСЬКИЙЗМЗ ГОСПОДАРСТВА. ПРОЦЕНТ ЗА КРЕДИТ Залишайся на
ПОВНІСТЮ низькому рівні, що не стимулювати До взаємний ЕФЕКТИВНОСТІ НИ
БАНКИ, ні підприємства. Все це порушує ГОЛОВНУ СУТНІСТЬ КРЕДИТУ-ПЛАТУ ЗА
КРЕДИТ ТА ЙОГО поворотними.

Тому в середині 80-х років у зв'язку з реорганізації управління
Економіки була проведена банківської реформи, яка висловила У СТВОРЕННІ
КРУПНИХ ГАЛУЗЕВИХ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ БАНКІВ.

СТРУКТУРА КРЕДИТНОЮ СИСТЕМИ СРСР в середині 80-Х РОКІВ

. ДЕРЖАВНИЙ БАНК (Держбанк СРСР)
. Промислово-будівельний банк (Промстройбанк)
. Агропромисловий банк (Агропромбанк СРСР)
. Банк житлово-комунального господарства і соціального розвитку (Житлосоцбанку

СРСР)
. Банк трудових заощаджень і кредитування населення (Ощадний банк

СРСР)
. Банк зовнішньоекономічної діяльності СРСР

Особливість цієї реорганізації полягала в тому, що галузевимспеціалізованим банкам надавалося право як короткострокового, так ідовгострокового кредитування. Значні кредитні ресурси з Держбанку буливіддані спеціалізованим банкам. Державний банк зберіг за собоюемісійну, розрахункову, що контролює, функції, а також кредитуванняневиробничої сфери. Система ощадних кас була перетворена вєдиний Ощадний банк з численними філіями та відділеннями.

ОСНОВНЕ ЗАВДАННЯ РЕОРГАНІЗАЦІЇ БАНКІВСЬКОЇ системи зводиться до
ПРОВЕДЕННЯ ПРОГРЕСИВНІ КРЕДИТНОЮ ПОЛІТИКИ, ПІДВИЩЕННЮ ЕФЕКТИВНОСТІ ВСІЄЇ
КРЕДИТНОЮ СИСТЕМИ. Проте, як показали подальші практика, така
РЕОРГАНІЗАЦІЯ носила більше негативних, НЕ ЖЕЛЕ ПОЗИТИВНИЙ ХАРАКТЕР,
ОСКІЛЬКИ МОНОПОЛІЯ стратегію регулювання економіки (Держбанку, Будбанку, Зовнішекономбанку) ПО
ІСНУЄ була замінена МОНОПОЛІЙ ЗНОВУ СТВОРЕНИХ, реорганізувати,
СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ БАНКІВ.

ЦЕНТРАЛЬНА, одноярусна СТРУКТУРА БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ Закріплювати
СФЕРУ впливу банків За відомчим ПРИНЦИПОМ. Підприємства, як НАЙГОЛОВНІШЕ,
Закріплюється за БАНКАМИ І НЕ мали право вибору в отриманні кредитних
РЕСУРСІВ. Різко зросла ВИТРАТИ Звернення банків у зв'язку зі збільшенням
БАНКІВСЬКОЇ АПАРАТУ, зростання його ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ І ОРГАНІЗОВАНОЮ
ВИТРАТ.

Держбанк займався тільки розподілу ресурсів на верхньому рівні,
Не маючи можливості впливати на ВИКОНАННЯ КРЕДИТНИХ ПЛАНІВ. КОЖЕН
БАНК реалізувати самостійно КРЕДИТНІ ПЛАНИ, використовуючи адміністративний
методи управління. ТАК, розподіляє свої ресурси НА вертикалі між
Своїми установами, не звертаючи уваги На вигідних приміщенні засобів, І
Здійснюється простим ФІНАНСОВЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ І субсидування підприємств.

Монопольне становище СПЕЦБАНКОВ і централізоване ЗАКРІПЛЕННЯ
РЕСУРСІВ не дозволяє вести ТОРГІВЛЮ ГРОШИМА АБО СТВОРЮВАТИ ГРОШОВІ РИНКИ.
КРІМ ТОГО, банки почали вводити ШТУЧНІ ПОБОРИ з підприємств та
НАСЕЛЕННЯ За звичайну БАНКІВСЬКІ ПОСЛУГИ. В РЕЗУЛЬТАТІ ЦЬОГО КРЕДИТНІ І
ГРОШОВІ РЕСУРСИ продовжує виконувати пасивну роль і НЕ МОГЛИ РАЦІОНАЛЬНОЇ
Впливати на хід економічного розвитку.

ЯК ВІДПОВІДЬ на негативні наслідки БАНКІВСЬКОЇ РЕФОРМИ У 1988-1989
ГГ. Стали створюватися комерційних і кооперативних банків В ОСНОВНОМУ НА БАЗІ
ГРОШОВИХ НАКОПИЧЕНЬ різних галузей промисловості. ПРОТЯГОМ ПЕРШОГО
ПЕРІОДУ 1988-1989 ГГ. Було створено близько 150 комерційних і кооперативних
БАНКІВ. Почав вимальовуватися НОВА ДВОЯРУСНИХ СТРУКТУРА БАНКІВСЬКОЇ
СИСТЕМИ: Держбанк І СПЕЦІАЛІЗОВАНІ БАНКИ - Перший ярус, комерційної та
КООПЕРАТИВНІ БАНКИ - другого ярусу.

У середині 1990 р. у зв'язку з оголошенням Урядом ПРОГРАМИ
ПЕРЕХОДУ ДО РИНКУ Стало очевидним, що банківська система потребує
ДЕТАЛЬНІШОЮ РЕОРГАНІЗАЦІЇ. Зокрема, в УРЯДОВОЇ ПРОГРАМІ
Наголошує на необхідності створення ЕФЕКТИВНОЇ ДВОЯРУСНИХ БАНКІВСЬКОЇ
СИСТЕМИ, що складається з ДЕРЖАВНОГО банк і комерційні банки, В
ЯКІ ПОВИННІ бути перетворені Також створено 1987 Г.
СПЕЦІАЛІЗОВАНІ БАНКИ.

Поряд з цією ПРОГРАМОЮ ВИКОНАВЧІ І ЗАКОНОДАВЧІ ОРГАНИ
КРАЇНИ розглядає альтернативні ПРОГРАМУ ПЕРЕХОДУ ДО РИНКУ - «500
ДНІВ », пропонується створити Триярусний банківської системи, що КРІМ
Держбанку і Комерційні банки доповнюються мережею спеціалізованих
Кредитно-фінансові установи У ЛИЦЕ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ, ЗЕМЕЛЬНИХ
Банків, інвестиційних фондів, кредитних товариств, ПЕНСІЙНІ,
Видань та лізингові компанії. ПРОГРАМА «500 ДНІВ» розширювати кількість
МАЙБУТНІХ СУБ'ЄКТІВ РИНКУ капітал за рахунок перспективним створення
Спеціалізованих кредитних установах, ОДНАК По суті НЕПРАВИЛЬНО
Підміняти поняття «КРЕДИТНА СИСТЕМА» поняттям «банківської системи». ПЕРШЕ
ПОНЯТТЯ ширше, ніж ДРУГЕ, обмежується лише БАНКАМИ. КРІМ
ТОГО, В програми залишалася ТЕРМІН «позичкового фонду», ТОДІ ЯК У
УМОВАХ РИНКУ ПОТРІБНА ЙОГО ЗАМІНА НА "РИНОК КАПІТАЛУ». В КІНЦІ 1990
Р. Верховною Радою СРСР був прийнятий Закон «ЗАКОН ПРО Держбанку І БАНКІВСЬКОЇ
Діяльності », який остаточно встановлюється ДВОЯРУСНИХ БАНКІВСЬКІ
СИСТЕМУ У ВИГЛЯДІ ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ (Держбанку), ощадні банки і
БАНКУ. Згідно з цим Законом комерційних банків отримали
Самостійний статус У ГАЛУЗІ залучення вкладів та кредитної політики,
А також при визначенні процентних ставок. КРІМ ТОГО, їм були дані ПРАВА
Здійснювати валютні операції на основі ліцензії, виданої центральним
БАНКОМ./9/

ЗАКОН 1990 Г. ЗМІНИВ функціональної діяльності Держбанку: КРІМ
ЕМІСІЙНОЇ, розрахункові функції, ВІН СТАВ Контролювати діяльність
Комерційних банків шляхом встановлення для них обов'язкових норм Резерви та
Зберігання їх на рахунок Центрального банку. Прийняття Закону 1990 Г.
Сприяти створенню ШИРОКОЇ мережі комерційних банків В УСІХ РЕГІОНАХ
КРАЇНИ.

СТРУКТУРА КРЕДИТНОЮ СИСТЕМИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ НА КІНЕЦЬ 1992 Г.

ЦЕНТРАЛЬНИЙ БАНК РФ:

Банківська система:
. комерційні банки
. ощадний банк РФ

Спеціалізовані небанківські кредитні інститути:
. страхові компанії
. інвестиційні фонди
. інші

Нинішня структура кредитної системи РФ наближається до моделікредитної системи промислово розвинених країн. Але справа в тому, що найбільшслабкою ланкою нової кредитної системи є третій ярус. Він представленийв основному страховими компаніями, а для розвитку інших типівспеціалізованих кредитних інститутів потрібно повноцінне функціонуванняринку капіталів і його другого елементу - ринку цінних паперів. Створенняостаннього можливо в умовах щодо широкої приватизаціїдержавної власності. Саме це має стимулювати розвитоктретього ярусу кредитної системи.

Нова банківська система поки розвивається складно і суперечливо. Допочатку 1992 р. у РФ діяло 1414 комерційних банків, з них 767створені на базі колишніх спеціалізованих банків і 646 знов утворені.
Сумарний складовою фонд склав 76,1 млрд. руб. Проте основнимнедоліком нової банківської системи є велика кількість дрібних банків -
1037, або 73% від загального числа банків, зі статутним фондом від 5 до 25 млн.руб, в той час як банків зі статутним фондом понад 200 млн. руб.налічувалося 24, або 2% їх загальної кількості.

ТОМУ дрібних комерційних БАНКИ НЕ МОГЛИ ЕФЕКТИВНІШИМ ОРГАНІЗУВАТИ
ОБСЛУГОВУВАННЯ КЛІЄНТІВ І ГАРАНТУВАТИ збереження їхніх вкладів. КРІМ ТОГО,
ХАРАКТЕРНІ Негативною стороною всієї банківської системи є
Брак кваліфікованих кадрів; слабку матеріально-технічна база;
ВІДСУТНІСТЬ КОНКУРЕНЦІЇ; Недоступне послуги для низки КЛІЄНТА ЧЕРЕЗ
ВИСОГО рівня відсотка. 1993-1994 РОКИ характеризувалася подальшим зростаннямчисло комерційних банків і інших кредитно-фінансових інститутів, що БУЛО
Обумовлене розширенням масштаби приватизації, РОЗВИТКОМ РИНКУ ЦІННИХ
ПАПЕРІВ, подальшого просування ринкових реформ.

На кінець 1994 р. в Росії діяло близько 2400 Комерційні банки,
ПОНАД 2 ТИС. СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ, БОЛЬШОЕ КОЛІчЕСІВО ІНВЕСТИЦІЙНИХ ФОНДІВ
(КОМПАНІЙ), ОДНОЧАСНО СТАЛИ створювались іпотечні БАНКИ,
Недержавні пенсійні фонди, ФІНАНСОВО-БУДІВЕЛЬНІ КОМПАНІЇ,приватних ощадних БАНКИ і ряд інших кредитних установ.

В даний час структура КРЕДИТНОЮ СИСТЕМИ РОСІЇ значно відрізняється
ВІД 1991 - 1992 ГГ.

СТРУКТУРА КРЕДИТНОЮ СИСТЕМИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ.

ЦЕНТРАЛЬНИЙ БАНК

Банківська система:
. комерційні банки
. ощадні банки
. іпотечні банки

Спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути
. страхові компанії
. інвестиційні фонди
. пенсійні фонди
. фінансово-будівельні компанії
. інші

Нова структура кредитної системи стала більшою мірою відображатипотреби ринкового господарства і все більше пристосовуватися до процесунових економічних реформ.

У той же час процес становлення кредитної системи виявивпевні недоліки. Вони висловилися в порушеннях у всіх ланках:продовжують утворюватися й існувати дрібні установи (банки,страхові компанії, інвестиційні фонди), які з-за слабкої фінансовоїбази не можуть справлятися з потребами клієнтів; комерційні банки таінші установи в основному проводять короткострокові кредитні операції,недостатньо інвестуючи свої кошти в промисловість та інші галузі.

Багато новостворені кредитно-фінансові інститути, страховікомпанії та інвестиційні фонди займаються невластивою їмдіяльністю: залучають вклади населення, виконуючи функції комерційнихі ощадних банків. Ряд інвестиційних фондів, фінансових компаній ібанків побудували свою діяльність не на справжній комерційній основі, аза принципом піраміди, що викликало хвилю банкрутств у 1993-1994 р.р., атакож фінансова криза 1998 року помітно скоротив кількість організаційкредитної системи Росії. Завдяки цьому процесу, в з кредитної системи
РФ зникли більшість дрібних кредитних організацій, які не змогливстояти перед кризою банківської системи, тим самим зміцнивши банківськусистему країни (створення банківських пулів, асоціацій і т.д.)./9/

3. Центральний Банк, його функції та операції

Як було сказано раніше, перший ярус кредитної системи будь-якої країни,займає центральний банк. Для розкриття цієї теми і детальногоознайомлення з цим питанням, розглянемо його на прикладі функціонування
Центрального Банку Російської Федерації.

У банківській системі Росії ЦБ РФ (ЦБР) визначений як головний банккраїни і кредитор останньої інстанції. Він знаходиться в державнійвласності і на нього покладено функції загального регулювання діяльностікожного комерційного банку в рамках єдиної грошово - кредитної системикраїни. Центральний банк покликаний приводити їхню діяльність у відповідність ззагальною економічною стратегією і виступає ключовим агентом державноїгрошово-кредитної політики, при цьому з боку ЦБР використовуються в першучергу економічні методи управління і лише в окремих випадкахадміністративні.

Принципи організації та діяльності Центрального банку РФ (Банку
Росії), його статус, завдання, функції, повноваження визначаються Конституцією
Російської Федерації, Законом про Центральному Банку та іншими федеральнимизаконами. Банк Росії утворює єдину централізовану систему звертикальною структурою управління. До системи Банку Росії входятьцентральний апарат, територіальні установи, розрахунково-касовіцентри, обчислювальні центри, польові установи, навчальні закладита інші підприємства, установи та організації, у тому числіпідрозділу безпеки і Російське об'єднання інкасації,необхідні для здійснення діяльності банку./1,2,8,7/

Органи управління Банком Росії

Вищим органом Банку Росії є Рада директорів --колегіальний орган, який визначає основні напрямки діяльності Банку
Росії та здійснює керівництво та управління Банком Росії.
Рада директорів виконує такі функції:
1) у взаємодії з Урядом РФ розробляє ізабезпечує виконання основних напрямів єдиної державноїгрошово-кредитної політики;
2) затверджує річний звіт Банку Росії і представляє його
Державній Думі;
3) розглядає і затверджує кошторис витрат Банку Росії начерговий рік, а також зроблені витрати, не передбачені в кошторисі;

4) визначає структуру Банку Росії;
5) приймає рішення: про створення та ліквідацію установ і організацій Банку Росії;

про встановлення обов'язкових нормативів для кредитних організацій; про величину резервних вимог; про зміну процентних ставок Банку Росії; про визначення лімітів операцій на відкритому ринку; про участь у міжнародних організаціях; про участь в капіталах організацій, що забезпечують діяльність

Банку Росії, його установ, організацій та службовців; про купівлю та продаж нерухомості для забезпечення діяльності Банку

Росії, його установ, організацій та службовців; про застосування прямих кількісних обмежень; про випуск і вилучення банкнот і монети з обігу, про загальний обсяг випуску готівкових грошей; про порядок формування резервів кредитними організаціями;
6) затверджує внутрішню структуру Банку Росії;
7) визначає умови допуску іноземного капіталу в банківську систему
Російської Федерації відповідно до федеральних законів;

Основними цілями діяльності Банку Росії є:захист і забезпечення стійкості рубля, в тому числі йогокупівельної спроможності і курсу по відношенню до іноземних валют;розвиток і зміцнення банківської системи Російської Федерації;забезпечення ефективного і безперебійного функціонування системирозрахунків.

Основними завданнями ЦБР є регулювання грошового обігу,проведення єдиної грошово - кредитної політики, захист інтересіввкладників, банків, нагляд за діяльністю комерційних банків та іншихкредитних установ, здійснення операцій з зовнішньоекономічноїдіяльності.

Отримання прибутку не є метою діяльності Банку Росії.

Банк Росії виконує такі функції:

1) у взаємодії з Урядом Російської Федераціїрозробляє і проводить єдину державну грошово-кредитнуполітику, спрямовану на захист і забезпечення стійкості рубля;

2) монопольно здійснює емісію готівкових грошей та організує їхзвернення;

3) є кредитором останньої інстанції для кредитнихорганізацій, організує систему рефінансування;
4) встановлює правила здійснення розрахунків у РФ;
5) встановлює правила проведення банківських операцій,бухгалтерського обліку та звітності для банківської системи;
6) здійснює державну реєстрацію кредитних організацій; видає і відкликає ліцензії кредитних організацій і організацій,що займаються їх аудитом;
7) здійснює нагляд за діяльністю кредитних організацій;

8) реєструє емісію цінних паперів кредитними організаціями ввідповідно до федеральних законів;

9) здійснює самостійно або за дорученням Уряду
Російської Федерації всі види банківських операцій, необхідних длявиконання основних завдань Банку Росії;

10) здійснює валютне регулювання, включаючи операції з купівлі тапродажу іноземної валюти; визначає порядок здійснення розрахунків зіноземними державами;

11) організовує і здійснює валютний контроль як безпосередньо, так ічерез уповноважені банки відповідно до законодавства
Російської Федерації;

12) бере участь у розробці прогнозу платіжного балансу
Російської Федерації та організовує складання платіжного балансу
Російської Федерації;

13) з метою здійснення зазначених функцій проводить аналіз іпрогнозування стану економіки Російської Федерації в цілому і порегіонах, насамперед грошово-кредитних, валютно-фінансових і ціновихвідносин; публікує відповідні матеріали і статистичнідані;/7,8/

Для реалізації покладених на нього функцій ЦБР бере участь урозробці економічної політики Уряду Російської Федерації.

Банк Росії консультує Міністерство фінансів РФ з питань графікавипуску державних цінних паперів і погашення державногоборгу з урахуванням їх впливу на перебуваючиня банківської системи тапріоритетів єдиної державної грошово-кредитної політики.

Розглянемо функції, які традиційно виконує будь-який ЦП:здійснення монопольної емісії банкнот, проведення грошово-кредитногорегулювання, валютної політики; рефінансування кредитно-банківськихінститутів; регулювання діяльності кредитних інститутів, тобтоздійснення банківського нагляду; функція фінансового агентауряду.

Емісія банкнот.

За Банком Росії як представником держави законодавчозакріплено здійснення емісія готівкових грошей, організація їхобігу та вилучення з обігу на території Російської Федерації.

Рада директорів приймає рішення про випуск в обіг нових банкноті монети і про вилучення старих, стверджує номінали та зразки нових грошовихзнаків.
З метою організації готівкового грошового обігу на території
Російської Федерації на Банк Росії покладаються такі функції: прогнозування й організація виробництва, перевезення і зберіганнябанкнот і монети, створення їх резервних фондів;

встановлення правил зберігання, перевезення та інкасації готівкових грошейдля кредитних організацій;

встановлення ознак платоспроможності грошових знаків і порядкузаміни пошкоджених банкнот і монети, а також їх знищення;

визначення порядку ведення касових операцій.

Проведення грошово-кредитної політики.

Грошово-кредитна політика ЦБ являє собою сукупністьзаходів, спрямованих на зміну грошової маси в обігу, обсягукредитів, рівня процентних ставок та інших показників грошового обігуі ринку позикових капіталів. Її мета - регулювання економіки за допомогоювпливу на стан сукупного грошового обігу, він включає в себеготівкову грошову масу в обігу і безготівкові гроші, що знаходяться нарахунках у банках.

Грошово-кредитна політика ЦБ спрямована або на стимулюваннягрошово-кредитної емісії - кредитна експансія (пожвавлення кон'юнктури вумовах падіння виробництва), або на обмеження грошово-кредитноїемісії в періоди економічних підйомів - кредитна рестрикція.

ЦБ використовує при проведенні грошово-кредитної політики комплексінструментів, які розрізняються:

за формою їх впливу (прямі і непрямі);

за об'єктами впливу (пропозиція грошей і попит на гроші);

за характером параметрів, які встановлюються в ході регулювання
(кількісні та якісні).

Всі ці методи використовуються в єдиній системі.

Основними інструментами грошово-кредитної політики ЦБ є:

зміна норм обов'язкових резервів, що розміщуються комерційними банками в
ЦБР;регулювання офіційної облікової ставки;проведення операцій з цінними паперами та іноземною валютою.

Визначення пріоритетності інструментів грошово-кредитної політикизалежить від тих цілей, які вирішує ЦП на тому чи іншому етапі розвиткукраїни.

Зміна норм обов'язкових резервів. Відповідно до інструкції № 1 «Проп