Екологічна свідомість як фактор розвитку українського суспільства

Українська Академія державного управління при Президентові України

Харківський філіал

«Допущено до захисту магістерської дисертації»

Магістерська дисертація на здобуття кваліфікації магістра державногоуправління

| Слухач | Фісун Ігор Леонтійович |

Харків 1997

З М І С Т
ВСТУП 3
Розділ I
Роль і місце екології у сучасному світогляді 10
1.1.Наука про довкілля 10
1.2.Місце екології у системі наук 13
1.3.Прінціпі і закони природи 14
1.4.Наука і технологія 15
1.5.Наука і ціннісний підхід 16
1.6.Наука про довкілля і області її застосування 17
Розділ II
Аналіз сучасних уявлень про стосунки «людина-природа» 18
Розділ III
Правове регулювання у галузі захисту довкілля 32
3.1.Міжнародні правові акти 32
3.2.Констітуція та закони України 33
Розділ IV
Громадськість як вагомий чинник захисту довкілля 40
4.1.Актівність громадськості як запорука збереження довкілля 40
4.1.1.Спільній інтерес 42
4.1.2.Порушені зв'язки. Баланс 42
4.2.Ключовій термін 43
4.3.Необмежені можливості впливу 43
4.4.Необхідність громадської активності та її переваги 44
Розділ V
Організаційні умови екологічного менеджменту в місцевих державнихадміністраціях та органах самоврядування 47
5.1.Структурі місцевого самоуправління, необхідні для більш спішного екологічного менеджменту 48
5.2.Завдання адміністративних підрозділів 49
5.3.Класіфікація завдань 51
5.4.Інтегрування екології в адміністративні структури 52 < br> 5.4.Екологічні відомства (підрозділи) 52
Висновки та пропозиції 59
Використана література 61
Додатки 66
... Як нам дійти до злагоди і згоди в буденних пристрастях, в суєтній метушні?

Є вищий смисл в гармонії природи, дай, Боже, нам гармонії в душі.

Віталій Іващенко

В С Т У П

Глобальна екологічна криза є реалією нашого часу. Але на фоніполітичної і економічної ситуації, яка склалася в Україні, проблемастосунків з природним оточенням відкладається в побутовій свідомості назадній план. Найбільшу увагу привертають такі аспекти загостренняекологічної ситуації, як погіршення якості життя в результаті забрудненнядовкілля і наслідки антропогенних катастроф, перш за все - наслідки аваріїна ЧАЕС. Від цієї проблеми, певно, ми позбавимо ще нескоро, мине чималодесятиліть, а, можливо, і століття, поки ми будемо згадувати про це як проісторичний факт із життя України. Тому для українського суспільствапроблема формування екологічної свідомості є нагальною, і у найближчихдесятиліттях вона повинна стати найважливішим фактором його розвитку.

Відповідно, в психологічних дослідженнях, які торкаються проблеми
«Людина-природа», переважає аналіз психологічних аспектів проблем, яківиникають у зоні екологічного лиха. Головна увага при цьому приділяєтьсязадачам психологічної реабілітації потерпілих. Переважно в такому жконтексті екологічно незадовільних умов життя розробляються проблемиекологічного виховання, навчання і екологічної пропаганди. Визнаючизначення такої роботи, слід підкреслити актуальність вивчення не тількинаслідків, але й психологічних причин виникнення антропогенних екологічнихпорушень.

Системний аналіз сучасної екологічної ситуації приводить до розуміннязначення побутових уявлень про щоденні, профанні форми взаємодії зприродним оточенням, оскільки врешті саме ці уявлення мають визначальнезначення у розвитку антропогенних криз як на мікро-, так і на макрорівні.

Коли у 1960-ті роки людство почало усвідомлювати серйозність посталіхперед ними екологічних проблем, виникло питання: скільки часу у насзалишилось? Скільки років мине, перш ніж ми зіткнемося з трагічниминаслідками нашого недбайливе ставлення до довкілля? Відповіддю було: 30 -
35 років. Зараз, коли ми наблизились до кінця зазначеного трідцятірічноготерміну, цей прогноз, нажаль, має своє підтвердження і він був недалекийвід істини, бо вочевидь потеплення клімату, дірки в захисному озоновомушарові над полюсами, повсякчасно присутність токсичних хімічних речовин угрунтових водах багатьох країн світу, голод у Африці, забруднення харчовихпродуктів залишками пестицидів і вимирання численних видів в мірувідступання лісів перед зростаючим народонаселення планети. У нас простонемає інших тридцяти або хоча б десяти років для вивчення і обговоренняекологічних проблем. Необхідно вже зараз вжити рішучих заходів задляспасіння біосфери. Ще через тридцять років ми або створимо стійкесуспільство, або станемо свідками згасання цивілізації на Землі.

Все це дуже прикро, але втішно те, що перераховані проблеми вивчені івже розроблені (принаймні теоретично або на рівні дослідних установок)технології, які дозволяють їх вирішити, а значить, забезпечити стійкийрозвиток суспільства. Треба серйозно взятися до справи.

Яким би ми хотіли бачити довкілля? Якщо б нас попросили його описати,ми б, ймовірно, згадали такі речі, як чиста вода, чисте повітря, родючийгрунт і високопродуктивну сільське господарство, відсутність небезпечнихвідходів та недоторканий людиною простір з багатим рослинним і твариннимсвітом. Але більше за все ми, мабуть, прагнемо, щоб взаємозв'язок людства здовкіллям був стійким, тобто можна було б з упевненістю дивитися умайбутнє, знаючи, що наведені вище риси не деградують і не зникнуть, абудуть зберігатися, постійно відновлюючісь, і в майбутньому доступність їх,принаймні, не зменшиться.

Через засоби масової інформації лунають попередження про неминучі,екологічні лиха. Забруднюється повітря і вода. Їжа отруєна пестицидами.
Кислотні дощі загрожують озерам та лісам. Ерозія призводить до втратгрунтів. Руйнується захисний озоновий шар, котрий зберігає все живе на
Землі. Клімат планети теплішає через надмірне виділення двоокису вуглецюпри спалюванні різних видів палива - це парниковий ефект. Воді, якою микористуємося, загрожує забруднення, або вона вже містить токсичні відходи.
Дика природа зубожіє: тисячі видів наближаються до межі вимирання, а сотнівже перейшли цю межу. Багато ресурсів виснажені надмірним використанням.
Перенаселення загрожує порінанням світу в епоху безмежного голоду заприкладом Ефіопії. Коротше кажучи, наші теперішні взаємостосунки здовкіллям дуже далекі від стійкості. Наші дії призводять до її виснаженнята деградації. Якщо так буде продовжуватися й надалі, середовище в рештірешт стане непридатним для життя.

Отже, те що ми маємо, вочевидь відрізняється від того, чого мипрагнемо. Існує давнє китайське прислів'я, яке несе за своєї простотиглибинний зміст: «якщо не отримуєш бажаного - зміни свої дії». Змінистосуються самого погляду на проблему і глибину її розуміння, а такожзмісту, якого ми надаємо різним бокам життя. Наші цінності змінюються вміру розуміння проблем, а роблячи у відповідності з переглянутимицінностями, ми змінюємо ситуацію. Справді, дбайливе ставлення до довкілляведе до добре помітних змін у поглядах, діях, а отже свідомості людей ісуспільства у цілому.

Але як показує досвід, не маючи ефективно функціонуючих державнихструктур в галузі охорони довкілля в Україні, і маючи переважно громадські
(а інколи навіть просто аматорські) структури, реалізація зазначеноїпроблеми не досягає бажаних результатів у вирішенні проблеми, бо тількидержава є гарантом здійснення ефективної екологічної політики, бо державамає для цього всі необхідні засоби: правове, політичне і фінансово -економічне забезпечення, а демократія - інструмент у руках суспільства длястворення такої держави, яка б у повній мірі відповідала інтересамсуспільства і забезпечувала їх права і свободи.

У своїй роботі ми прагнемо розкрити деякі аспекти психології людини, їїприроджених і набутих рис у стосунках «людина-природа», і базуючись нацьому, спробувати пов'язати усі сторони нашого повсякденного життя, як тоекономічні, політичні й юридичні, у контексті екологічної свідомостісуспільства, а також сформулювати модель адміністративних державних органіввлади і недержавних місцевих структур у сфері захисту довкілля.

Об'єкт нашого дослідження - побутові екологічні уявлення та їх вплив наформування екологічної свідомості суспільства.

Предметом дослідження стали особливості системної організації побутовихекологічних уявлень.

Мета нашої роботи - дослідження особливостей репрезентації в побутовійсвідомості стосунків «людина-природа», та їх вплив на розвиток українськогосуспільства. Показати вплив екологічної свідомості суспільства наформування державних інститутів влади. Розкрити суть екології, як науки проприродне оточення, що становить основу формування суспільних відносин.

Гіпотеза дослідження:

Побутові екологічні уявлення є системною освітою, яка функціонує нарізних рівнях рефлексії. Основу сучасних побутових уявлень складаєантропоцентризм, поєднаний з потребою безпосередньої взаємодії з природою.

Були визначені такі завдання дослідження:
1. На матеріалі етнографічних, філософських, лінгвістичних, соціологічних і власне психологічних досліджень, що висвітлюють суб'єктивний аспект проблеми стосунків «людина-природа», здійснити теоретичний аналіз системи екологічних уявлень побутової свідомості.
2. Дослідити особливості сприймання екологічної проблематики, представленої в контексті міжособових відносин.
3. Сформулювати основи створення державних і недержавних структур у галузі захисту довкілля та їх ефективного функціонування з урахуванням особливостей геополітичного розташування України.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:
. проведено психологічний аналіз побутових екологічних уявлень, розглядаючи їх у контексті формування екологічної свідомості суспільства як фактору розвитку держави;
. виявлені особливості сприйняття екологічної (природоохоронної) проблематики, показаній у контексті міжособових відносин;
. продемонстровано антропоцентріській напрямок сучасних побутових екологічних уявлень, поєднаний з прагненням до безпосередньої взаємодії з природним оточенням;
. показана необхідність впровадження екологічної освіти при підготовці державних службовців в Українській Академії державного управління при Президентові України
владних структур.

Теоретичне значення роботи визначається тим, що:
. проведено теоретичний аналіз системної багаторівневої організації побутових екологічних уявлень;
. розроблено понятійно-категорійній апарат, який дозволяє здійснювати теоретичний аналіз у галузі, що досліджується;
. створена теоретична основа організації державних структур у галузі захисту довкілля.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати бутизастосовані:
. при вирішення проблем екологічного виховання, навчання та екологічної пропаганди;
. при формуванні (створенні) адміністративних структур на рівні району
(області) як в органах виконавчої влади (обласних та районних держадміністраціях), так і в органах місцевого самоврядування, з урахуванням специфіки місцевих умов довкілля;
. при створенні громадських екологічних організацій, та ефективного їх використання у правовому регулюванні стосунків «людина-природа»
(виробництво і раціональне природокористування);
. виявлена перевага антропоцентріськіх установок у побутових уявленнях про стосунки «людина-природа», що демонструє низьку ефективність традиційного екологічного навчання, яке здійснюється з антропоцентріськіх позицій.
Перехід до біоцентрованого (екоцентрованого) навчання зумовлює орієнтацію на системне бачення екологічної ситуації, основу якого може скласти визнання потреб і розуміння життя інших живих істот;
. як практичні рекомендації у організації й функціонування підрозділів екологічного напрямку.

Основні положення, які виносяться на захист:
1. Побутові екологічні уявлення є системною освітою, яка функціонує на різних рівнях рефлексії.
2. Основу сучасних побутових екологічних уявлень складає антропоцентризм, який поєднується з базовою потребою у безпосередніх контактах з природним оточенням. Антропоцентризм - домінуюча установка при сприйнятті природи;
3. Екологія - наука, що становить основу формування суспільства, і є первісним віддзеркаленням суспільних відносин.

Дисертація складається зі вступу, 5 розділів, висновку та перелікулітератури з 91 найменування. Робота викладена на 66 сторінках, включає 5малюнків.

Розділ I

Роль і місце екології у сучасному світогляді

1.1.Наука про довкілля

Історично так склалося, що наслідуючи визначені цілі типу видобуванняруди, виготовлення продуктів або прокладки доріг, люди ставили на чолі кутатільки цю конкретну мету. Ми просто не думали про екологічні наслідки, пропобічні дії на довкілля. Такий підхід за своєю суттю не такий поганий, вінпритаманний для виробництва всіх створюваних людиною матеріальних благ,якими ми користуємося. Та доки населення і масштаби виробництва були маліпорівняно з розмірами Землі, екологічні наслідки сприймалися як прийнятнийкомпроміс. Іншими словами, природні простори були досить великі, що длядосягнення поставлених цілей і отримання прибутку (тобто більші цінностізамість менших відданих) можливо було пожертвувати частиною недоторканоїземлі, так як і деякою мірою чистоти повітря і води.

Але, вочевидь, цей процес у нашому небезкрайньому світі не можепродовжуватися вічно. У міру зростання кількості народонаселення імасштабів виробництва екологічні наслідки ставали все більш серйозними іпоширеними, а природні простори безперервно скорочувалися. У 60-х рокахсуспільство почало відчувати загрозу глобального забруднення довкілля. Мизрозуміли, що зниження її якості вже неможна вважати прийнятнимкомпромісом. Вийшла переоцінка цінностей, і були вжиті перші заходи.

З'явилося багато законів, спрямованих на обмеження забруднення повітряі води, пом'якшення інших наслідків нашого впливу на довкілля.

У 1972 році в США було створено федеральна агенція охорони довкілля
(ЕРА) для захисту національних земель, повітря і водних систем; паралельніагенції виникали на рівні штатів, округів, населених пунктів. Громадянамистворювались сотні організацій щодо охорони довкілля. Багато вченихзвернулося до вивчення пов'язаних з ним проблем. Приватні підприємцістворили нові виробництва і розробили нові продукти, які служать дляборотьби із забрудненням, розміщення відходів і под. Завдяки такомузначному підвищенню громадської свідомості і активності в 1960-1970-ті рокицей період посів гідне місце в історії, як ера природоохоронного руху.

Помітний прогрес 1960-1970-х років вочевидь не призвів до рішення всіхпроблем. Суспільство, у всякому випадку тимчасово, вичерпало свою здатністьприділяти головну увагу охороні довкілля. Початок і середину 1980-х роківможна вважати періодом зниження громадського інтересу до цих питань. Аленаукові дослідження, створення нових технологій і розвиток природоохоронноїслужби продовжувались. Зараз ми вже досить гарно розуміємо увесь комплекспроблем, дії і технології, необхідні для їх вирішення. Існує ціла низказаконів, контрольних аґенцій і громадських організацій, якими управляютьтисячі компетентних, відданих справі професіоналів. Укладають підручникита читаються різноманітні курси. Таким чином, 1980-і роки можна вважатиперіодом консолідації сил і росту професіоналізму.

Зараз виникли нові проблеми. Чисельність населення Землі порівняно з
1965 роком майже подвоїлась. Якщо у 1960-тих та 1970-тих роках з'явилосятільки лише нечіткі прогнози відносно кислотних дощів, руйнування озоновогоекрану і потеплення клімату, пов'язаного з викидом в атмосферу вуглекислогогазу при горінні, то зараз для всіх очевидно: грунт, вода і багато іншихжиттєво необхідних нам ресурсів наблизились до межі їх можливоговикористання. У той же час природоохоронний рух 1990-х років може призвестидо швидких і глибоких змін, так як підготовча робота вже зроблена. Через 30 -
50 років (час нашого життя) воно здатне зробити нестійкій зараз розвитокцивілізації стійким.

Спробуємо показати два цих визначення наглядно за допомогою аналогії.
Людина може плігнуті з вершини високої скелі, переконана в тому, щополетить. Вона може навіть відчути ейфорію від успіху, але пролетівшиполовину шляху закричить: «Досі все гаразд!» Але все це - свого р.оду «життязапозичене »: воно вже не належить їй. Її політ «нестійкій».

Очевидно, що заперечення сили тяжіння не призведе до уміння добрелітати. Але, розуміючи і визнаючи закони гравітації, а крім того, принципиаеродинаміки, і беручи за основу їх у своїй діяльності, можна цьомунавчитися. Хоча ми й «стійко» літаємо, використовуючи різні летальніапарати, збудовані з урахуванням наукових принципів.

Приблизно, теж саме можна сказати і про наші взаємини з довкіллям. Убільшості випадків розвиток людського суспільства протікає при повномунезнанні або навіть запереченні принципів, які керують самовідтвореннямживих систем. Ми в багатьох відношеннях живемо «за позикою», і численніекологічні проблеми, які стоять перед нами, вказують на те, що такий станнестійкій. Але, як не лишили ми спроб летіти, спіткнувшись про силу тяжіння,також не слід відказуватіся від розвитку людського суспільства іповертатися до первісного життя. Слід лише зрозуміти екологічні принципи іпрямувати до гармонічного розвитку відповідно до них. Це дуже просто:концепція стійкого розвитку полягає в задоволенні потреб і прагненнясьогодення без вступу в конфлікт із майбутнім.

Ми маємо необхідну інформацію. У середині XІX століття вчені почалививчати і відкривати принципи взаємовідносин рослин і тварин між собою і здовкіллям. Цю область біології назвали екологією. У 1960-ті роки сталозагальнопрізнанім, що екологічні принципи і теорії відносяться не тільки додиких рослин і тварин в звичайних умовам існування. Вони застосовуються ідо людини, причому в глобальних масштабах. Цю галузь екології, тобтовивчення екологічних принципів застосуємо до людського суспільства,необхідну для його стійкого розвитку, зараз часто називають наукою продовкілля.

«Не недостача екологічної інформації призводить до негативного впливуна довкілля, а неправильне застосування цієї інформації »[]. Словом кажучи,у нас є необхідні знання, які дозволяють зробити розвиток людськогосуспільства стійким.

Якщо знань досить, чому ж досі не розпочато необхідних змін? По-перше,знання і розуміння придбані відносно нещодавно. Завжди проходить час міжотриманням інформації та проведенням політики, на ній основаній. По-друге,вже є значний прогрес, і зміни стають більш помітними. Але в решті рештнаукове розуміння це одне, а рішення, що і коли робити, - зовсім інше.
Очевидно, ми всі прагнемо стійкості довкілля. Але у людей багато й іншихінтересів, пов'язаних, наприклад, з використанням матеріалів і енергії,відчуженням відходів. Багато з їх цінностей вступають ще не в повній мірінами свідомо заперечень з прагненням до охорони довкілля, а це перешкоджаєпрогресу.

Природоохоронний рух 1990-х років, масовий рух за стійкий розвитоклюдства буде залежати від широкого усвідомлення громадськістю проблем, їїпильність, визнання нових цінностей, від потреби зміни і участі в них. Безтакого розуміння і підтримки вони нереальні; вимоги людей роблять їхнеминучими.

Кожен з нас бере участь у формуванні того, що називають «громадськоюдумкою »або« громадськими цінностями ». Тому кожен з нас буде учасником рухуза стійкий розвиток. Але про участь громадськості ми будемо говорити унаступних розділах.

1.2.Місце екології у системі наук

Наука - це як і особливий спосіб отримання знань, так і самі знання,придбані цим шляхом, тобто отримання інформації. Але звідки і як такаінформація вперше отримана? Порівнюючи природничі науки, такі як фізика,хімія, біологія, ґрунтознавство, з гуманітарними областями людськоїдіяльності - релігією, філософією, мистецтвом, музикою і літературою, можнабачити, що їх джерела багато в чьому відмінні.

У випадку гуманітарних дисциплін видно, що їх об'єкти створені людиною,її натхненням і/чи талантом, які подарували нам вчення або твір, настількисильно впливає на наші емоції або розум, що ми збираємо ці скарби духу іпередаємо їх наступним поколінням. Ми можемо намагатися перевершитифілософа, артиста, письменника або композитора, але, як вони творять своївитвори, залишається таємницею.

У випадку науки історія теж приводить до конкретних особистостей --вчених, які зробили відкриття. Але тут ми здатні зрозуміти, як їм цевдалося. Вони беруть за основу проведені спостереження та логічні висновкиспостережень. Кожний міг би виконати такі ж операції і дійти до подібнихвисновків. Таким чином, у науці важливіше самого вченого (хоча ми віддаємоналежне його внеску) те, що вся інформація грунтується на спостереженнях талогічних висновках, які з них витікають. Звідси можливість її перевірки іуточнення. Наука прямо протилежна прийняттю будь-чого на віру. Ключовеправило науки - перевіряти!

1.3.Прінціпі і закони природи

У ході аналізу експериментальних результатів можуть знайтися деякітенденції або взаємозв'язок між даними. Наприклад, якщо впускати предмети івимірювати їх швидкість в різних точках польоту, у всіх випадках безвинятку виявиться, що всі вони падають з однаковим прискоренням (якщознехтувати опором повітря). Таким чином, мова йде про основний принципвільного падіння. Коли відкритий такого роду принцип поведінки об'єктів,його називають законом природи. У даному випадку мається на увазі законтяжіння. Іншим прикладом можуть служити спостереження, згідно яким вхімічних реакціях атоми тільки перегрупуються, але не створюються, неруйнуються і не змінюються. Цей принцип називають законом збереження маси.
Закони термодинаміки описують особливості змін енергії.

Так як закони природи не знають винятків, їх прогностична цінність дужезначна. Можна з упевненістю сказати, що будь-які спроби порушити абоігнорувати закони природи скінчаться невдачею. Вона не обов'язково будепомітною відразу; звичайно між дією і кінцевим результатом існує, як уприкладі з людиною, яка пригнула зі скелі, визначений період «життя упозику ».

Спроби визначити, стане подія або процес розвиватися у потрібномунапрямку, треба звернутися до законів природи. Це більш очевидно у випадкуПлигун зі скелі. Але навіть дуже поінформовані люди іноді натікаються напомилки. Так, космічний корабель багаторазового використання «Челенджер»був запущений, не дивлячись на відомий вплив температури на кільцевіпрокладки. Його «життя у позику» склало 90 секунд. У середині 1980-х роківодна людина запропонувала новий тип двигуна, який начеб-то виробляє більшеенергії, ніж використовує (порушення другого початку термодинаміки). Граючироль невизнаною генія, який веде нерівну боротьбу з заздріснім науковим
«Істеблішментом», він отримав могутню підтримку в широкий процес і добувдекілька мільйонів доларів на устаткування свого винаходу, в той же часуникаючи будь-якої його критичної перевірки. У решті решт навіть йогоспонсори почали наполягати на демонстрації чудо-машини. Тут і з'ясувалося,що все це містифікація, а сам він сховався з отриманою кругленьку сумою.
Мораль: знай фундаментальні закони природи і, зустрівшись з суперечливимиїм заявами, треба відноситися до ним надто обережно. Безглуздя,неосвіченість і брехня більш ймовірні, ніж винятки з законів природи.

1.4.Наука і технологія

Фундаментальна, або чиста, наука має на увазі придбання знань за радиних самих без питань про те, як їх використовувати або чи можна їхвикористовувати взагалі. В основі її лежить тільки прагнення людини дорозширення світогляду. Технологія, навпаки, - використання наукових знаньзаради досягнення визначеної мети. Вона заснована на бажанні вирішитипрактичне завдання або отримати конкретний результат. Технологія можерухатися вперед методом спроб і помилок, накопичуючи досвід того, що можнаі чого неможна. Таким чином зроблені деякі вдалі винаходи. Але невдач булобільше. Метод спроб і помилок звичайно занадто марнотратній щодо часу,грошей, а іноді й людського життя.

З іншого боку, принципи, закони природи і теорії можуть ефективновикористовуватися інженерами для досягнення бажаної мети. Наприклад, цілкомздійсненнім запуск людини на Місяць методом спроб і помилок, але яка будейого ціна? Чітко слідуючи відповідним теоріям і законам, можна зробити це зпершої спроби.

Таким чином, технологічний процес використовує знання, отриманіфундаментальною наукою. Але й вона в свою чергу залежить від технології задвома основними причинами. По-перше, технологія розробляє нові прилади, якірозширяють можливості спостережень і перевірки гіпотез. По-друге, це
«Дослідницький полігон» для нових теорій і принципів. Той факт, щотехнологічна новизна працює, доводить правильність покладених за основуконструкції теорій і принципів. Наприклад, політ людини на Місяць і їїщасливе повернення - вагомий аргумент на користь теорії руху планет ігравітаційних взаємодій. Таким чином, наука і технологія взаємно багатіють.

Науковий підхід дозволяє пізнавати будову світу. У свою чергу,використовуючи технологію і діючи у відповідності з отриманими знаннями,можна досягти бажаних результатів. Ми не просто бажаємо літати на Місяць,ми працюємо в рамках необхідних для вирішення цього завдання теорій ізаконів природи і досягаємо успіху.

1.5.Наука і ціннісний підхід

Наука дозволяє краще розуміти об'єктивний світ. При цьому мивикористовуємо знання для досягнення конкретної мети. Але наука не можевказати, якої мети слід прагнути. Що і коли робити, якому завданню аболінії поведінки віддати перевагу - такого роду рішення визначаютьсяцінніснім підходом, тобто моральними, релігійними, етичними, та емоційнимисторонами нашого життя. Наприклад, наука дозволила зрозуміти властивостіатомів, а рішення, слід або не слід використовувати ці знання для створенняядерної зброї, основане на ціннісному підході, дуже далекому від науки. Утой же час наукові знання допомагають визначити істинні цінності, віщуючінаслідки конкретних дій. Тут знову допустимо міркування типу «Якщо ...,то ...». Наприклад, якщо виникне великомасштабний ядерний конфлікт, то, засуті, буде винищене все життя на Землі.

Крім того, сама наука не потребує від нас слідування згідно звизначеними принципами або теоріями. Можна, наприклад, навмисне або занеобачністю ігнорувати принципи та теорії будівельної справи. Наука тількивіщує, що будівля завалиться.

1.6.Наука про довкілля і області її застосування

Як викладене вище пов'язано з наукою про довкілля? Вивчаючивзаємовідношення рослин і тварин в природних умовах, вчені відкрили основніекологічні принципи і закони, які визначають стійке існування життя на
Землі. Повинно бути зрозуміло, що, якщо людська цивілізація, включаючисільське господарство, промисловість і под., потребує стійкості, вонаповинна відповідати цим законам і принципам. Але досі ми розвивали її, вголовним чином керуючись уявленнями і бажаннями, які слабо відносяться доприродних екологічних законів. Цей процес нагадує будівництво хмарочосу безурахування будівельних норм. Дійсно, нарощування числа проблем, пов'язанихзі станом довкілля та виснаженням ресурсів, кризи, з якими мизіштовхнулися, - є наслідком і свідоцтвом хибного шляху розвитку. Чи невиключено, що ми вже стоїмо на краю прірви. Але можна відмовитися відпадіння і піти шляхом стійкого розвитку, усвідомивши основні екологічніпринципи і пристосувавши до них людську цивілізацію. У решті решт від нассамих залежить, чи вважати стійкий розвиток метою, гідною зусиль і жертв,необхідних для її досягнення.

Розділ II

Аналіз сучасних уявлень про стосунки

«людина-природа»

Проблема взаємодії людини, людського суспільства і природи виникла зпоявою самої людини. «Але якщо практична проблема взаємодії природи ісуспільства має місце протягом всієї історії їх співіснування, то наукова,теоретична проблема ідейного відображення практичної взаємодії змоглавиникнути лише з появою духовною культури вже в соціально розвиненомусуспільстві. У рефлексівній формі екологічне взаємостосунки, по суті,пронизує всі види суспільної свідомості і світовідчуття, починаючи зміфології та релігії, переходячи в мистецтво та філософію, у природничі йсуспільні науки, і, зрештою, стає предметом особливих наукових дослідженьблизько ста років тому »[45, 23]. Аналіз літератури дозволяє виділити різніпідходи до проблеми розвитку екологічних уявлень, які реалізуються, якправило, в рамках філософської традиції. При зверненні до розуміння
«Екологічні уявлення» мова йде про те, яким чином репрезентують упобутовій свідомості стосунки «людина-природа», як людина уявляє положеннясвоє і свого соціуму у навколишньому світі, яке місце займають у йогообразі світу як окремі живі істоти, так і природа в цілому.

Прикладом найбільш змістовного і багатогранно дослідження розвиткуекологічних уявлень в філогенезі можуть служити «Нариси історії уявлень провзаємостосунки природи і суспільства »[45]. У своєму аналізі уявлень провзаємостосунки природи і суспільства Круть І.В. і Забелін І.М. прагнули довиявлення причин і суті виникнення і розвитку ідей, які привели у своїйреалізації до сучасного стану біосфери і відповідно до репрезентації цьогостану в різних галузях знань. Автори розрізняють дві тенденції ставлення доприроди, які проявляються в міфах, а пізніше і в філософських уявленнях:екофільну, консервативну, спрямовану на гармонійне сполучення людини зприродою, і екофобну - руйнівну, спрямовану на конфронтацію з природою.
Відносно стабільні та ізольовані цивілізації Китаю та Індії народили, надумку авторів, екофільну міфологію у більшій мірі, ніж цивілізації
Близького Сходу та Середземномор'я. Переважання екофільніх або екофобніхтенденцій і домінант у поведінці людей визначалось соціальною історієюетносу, пов'язаного з геоекологічнімі змінами і ускладненнями у зв'язку зрозвитком економічних і політичних систем і структур. Під етносом у цьомувипадку розуміється специфічна природно-соціальна система деякого рівняорганізації матеріально-духовного буття [33].

У поглядах давньогрецьких авторів Круть і Забелін вбачають проявекофобної тенденції на фоні переважно екофільного космологізмудосократіків, Гіпократа, Платона і Арістотеля, пізніх еліністів. Більшпізнє християнське світоспостереження формувалося в протистоянні зязичеством та іудізмом і з єресями гностицизму і маніхейства, корінням якійдуть у песимістичну і екофобну ідеологію близькосхідних міфологій ірелігій. Саме християнство не було однозначним в екологічному відношенні івключало в себе як екофобні (Августин, Бенедикт), так і екофільні тенденції
(Франциск Асізькій). В епоху Відродження домінуючі позиції займаєантропоцентризм. Ще в більшій мірі проходить відчуження людини від природив результаті реформації, так як звільняючи людину від сакрально-церковногота підкоряючі її мирському, протестантизм створює психологічну основу дляцвітіння діяльності заради діяльності, для домінування прагнення дозбагачення, як до самоцінності. Колектівістській антропоцентризм та приматматеріальної діяльності і були, вважають Круть і Забелін, основою ідеологіїбуржуазії і антіекологізму Нового часу. Перевага екофобніх тенденцій надекофільнімі стає нормою. Прискорення руйнування екосистем, розповсюдженняурбаністичних ландшафтів, забруднення довкілля як наслідку промисловоїреволюції XVIII-XIX століття змушують звернути увагу на негативні аспектитехнічного прогресу. У філософії цю тенденцію Круть і Забелін вбачають упрацях Гегеля, Шелінга, Шопенгауера. Однак в основному стурбованістьвзаємостосунків людини з природою висловлювали натуралісти,прірододосліднікі, географи (Уолес, Гумбольт). Розвиваються природно -наукові уявлення про взаємозалежність людини і природи. У діференційованійнауці XIX століття виникають біоекологія (Гекель) і геоекологія (Марш). Упершій половині XX ст. формується загальна теорія взаємодії живої танеживої природи. Вчення про біосферу В. І. Вернадського і про біогеоценоз
В. М. Сукачьова створили основу для формування екології як науки проекосистеми.

У розвитку загальної екології Круть і Забелін вбачають передумови довідмови від антропоцентризму як домінуючої установки. Але нам хотілося бвідзначити, що самі Фундатори екологічної науки в цілому залишались напозиціях антропоцентризму і зберігали вірність ідеї «благоустрій» природи.
Так, Г. Марш писав: «що ж стосується завоювання земель ..., то природні їхумови не потребують значних поліпшень. Звичайно, треба буде значно зменшитикількість лісів, спустити лишки води, прокласти шляхи, але географічні такліматіч?? і якості повинні охоронятися від будь-яких змін »[55, 29]. Людина,вважає Марш, належить до вищого розряду істот, ніж ті, які «народжуються учереві природи і підкоряються її владі »[там же, 32]. Вернадський В.І. усвоєму вченні про ноосферу зберігав оптимізм стосовно майбутнього людства ірозглядав ріст чисельності населення, все більше освоєння людьми новихплощ, витіснення інших видів як результат закономірного розвитку біосфери іформування Ноосфери [28].

Аналіз екологічних уявлень, проведений з урахуванням домінуючихтенденцій у стосунках з природою, показує, що в культурі практично всіхнародів світу можна знайти як екофільні, так і екофобні риси [45, 23]. Прицьому відзначається, що екофобіл найчастіше не усвідомлюється суб'єктамидіяльності, які можуть навіть прагнути висловити свою любов до природи,реально завдаючи їй шкоди [23]. В якості одного з джерел екофобілпропонується розглядати екстремальні екологічні умови, які змушуютьсуспільство активно і свідомо протиставити себе природі [43]. При цьомусправедливо помічається, що нема підстав фетішізуваті духовний зв'язоклюдини з природою, оскільки практично всюди переважає практичний погляд на
«Природні ресурси» [там же]. Але саме необмежене споживання, в основі якоголежить антропоцентризм, було й лишається причиною більшості екологічнихкриз, які підживлюють у свою чергу екофобні установки [24, 45, 33].

Вагомий аспект у проблемі розвитку екологічних уявлень складає динамікауявлень про інших живих істот, про подібність і відмінність людини та іншихтварин [44]. Аналіз літератури дозволяє прослідкувати дві альтернативніпозиції, які демонструються при порівнянні людини і тварин. Одна з позицій,яка відзначається як антропоморфізм, грунтується на припущенні принциповоїподібності тварин і людини, друга - логоцентрізм - спирається на постулатпро принципові відмінності людини від інших живих істот, які проявляються вособових духовних здібностях людини (приклад сучасного логоцентрізму --апріорно аксіома про те, що свідомість властива тільки людині) [74].
Відповідно, в передісторії людства домінує антропоморфізм, який вантичності вступає в конфлікт з логоцентрізмом Платона і Арістотеля. У
Середні віки у європейській традиції переважав християнський логоцентрізм,якому в Нові часи протиставляється механічний антропоморфізм Декарта іпід. [там же]. Кременцем гадає, що в історії порівнянь людини і тваринантропоморфізм завжди передує логоцентрізму. Додамо, що в рамках описаногопідходу логоцентрізм, по суті, є реалізацією антропоцентріського ставленнядо світу і в кінцевому результаті завжди спрямований на обгрунтування івиправдання споживацького ставлення до природи [53]. Психологічна рефлексіязавданої проблеми спонукає згадати про процес соціального дозріваннядитини, в якому стадія «пра-ми» - сприйняття світу змінюєтьсяегоцентризм, який, в свою чергу, також поступається місцем новомуетапові, який характеризується розвитком здатності до розуміння інших призбереженні і розвитку власної ідентичності [30].