Зміст
Вступ 3
1. Ноосфера 4
1.1. Вчення В. І. Вернадського про ноосферу 4
1.2. Вплив людини на природу. Техносфера. 6
1.3. Трансформація біосфери в ноосферу 9
1.4. Протиріччя в системі: природа-біосфера-людина 15
1.5. Єдність і різноманіття органічного світу 19
1.6. Життя як біологічний кругообіг речовин 21
Висновок 23
2. Завдання 24
Список літератури 26

Введення

Історія науки знає чимало великих імен, з якими пов'язаніфундаментальні відкриття в галузі природничих та суспільних наук, однакв переважній більшості випадків це - вчені, що працювали в одномунапрямку розвитку наших знань.

У XX ст. такий же за значенням величиною в галузі природничих наукстав Володимир Іванович Вернадський. На його приналежність до своєї сферіможуть претендувати і натуралісти самих різних напрямків, іприхильники точного експериментально перевіряється знання, і історики наукиі людської думки, і науковознавці, і, звичайно, філософи-гуманісти,соціологи. Він, безсумнівно, належав до тих небагатьох в історії не тількисвого народу, але й людства, кому було під силу охопити могутнім розумомцілісність всієї картини світу і стати провидцем.

Праці В. І. Вернадського не тільки внесли величезний внесок у розвитокбагатьох розділів природознавства, але і принципово змінили науковесвітогляд XX століття, визначили становище людини і його наукової думки веволюції біосфери, дозволили по-новому поглянути на навколишнє нас природуяк середовище проживання людини, поставили багато актуальних проблем і намітилишляхи їх вирішення у майбутньому.

Мета даної роботи - розглянути вчення про ноосферу.

Для досягнення поставленої мети, мною будуть вирішені наступні завдання:

- розглянути вчення Вернадського про ноосферу;

- розглянути вплив людини на природу та техносферу;

- розглянути процес трансформації біосфери в ноосферу;

- розглянути суперечності в системі природа-біосфера -людина;

- розглянути єдність і різноманіття біологічного світу і кругообіг речовин.

1. Ноосфера

1.1. Вчення В. І. Вернадського про ноосферу

Величезний вплив людини на природу і масштабні наслідки йогодіяльності послужили основою для створення вчення про ноосферу. Термін
«Ноосфера» перекладається буквально як сфера розуму. Вперше його ввів унауковий обіг в 1927 р. французький вчений Е. Леруа. Разом з Тейяр де
Шарденом він розглядав ноосферу як якесь ідеальне освіта,внебіосферную оболонку думки, що оточує Землю.

Ряд вчених пропонує вживати замість поняття «ноосфера» іншіпоняття: «техносфера», «антропосферою», «псіхосфера», «соціосфера» абовикористовувати їх як синонімів. Подібний підхід видається вельмиспірним, тому що між перерахованими поняттями та поняттям «ноосфера» єпевна різниця.

Слід також зазначити, що вчення про ноосферу не носить покизакінченого канонічного характеру, яке можна було б приймати якякесь безумовне керівництво до дії. Вчення про ноосферу булосформульовано і в працях одного з його засновників В. І. Вернадського. Уйого роботах можна зустріти різні визначення і уявлення про ноосферу,які до того ж змінювалися протягом життя вченого. Вернадський почаврозвивати дану концепцію з початку 30-х рр.. після детальної розробкивчення про біосферу. Усвідомлюючи величезну роль і значення людини в житті іперетворення планети, В. І. Вернадський вживає поняття «ноосфера» врізних значеннях: 1) як стан планети, коли людина стаєнайбільшої перетворюючої геологічною силою; 2) як область активногопрояву наукової думки; 3) як головний фактор перебудови і змінибіосфери. [1, с.76]

Дуже важливим у вченні В. І. Вернадського про ноосферу було те, що вінвперше усвідомив і спробував здійснити синтез природних і суспільнихнаук при вивченні проблем глобальної діяльності людини, активноперебудовують навколишнє середовище. На його думку, ноосфера є вжеякісно інша, вища стадія біосфери, пов'язана з коріннимперетворенням не тільки природи, а й самої людини. Це не простосфера застосування знань людини при високому рівні техніки. Для цьогодостатньо поняття «техносфери». Мова йде про такий етап в життілюдства, коли перетворююча діяльність людини буде грунтуватисяна строго науковому і дійсно розумному розумінні всіх відбуваютьсяпроцесів і обов'язково поєднуватися з «інтересами природи».

В даний час під ноосферою розуміється сфера взаємодіїлюдини і природи, в межах якої розумна людська діяльністьстає головним визначальним чинником розвитку. У структурі ноосфериможна виділити в якості складових людство, громадські системи,сукупність наукових знань, суму техніки і технологій в єдності збіосферою. Гармонійний взаємозв'язок усіх складових структури є основастійкого існування і розвитку ноосфери.

Говорячи про еволюційному розвитку світу, його перехід в ноосферу,засновники цього вчення розходилися в розумінні суті цього процесу.
Тейяр де Шарден говорив про поступовий перехід біосфери в ноосферу, тобто «Всферу розуму, еволюція якій підпорядковується розуму і волі людини », шляхомпоступового згладжування труднощів між людиною і природою.

У В. І. Вернадського ми зустрічаємо інший підхід. У його вченні про біосферужива речовина перетворює верхню оболонку Землі. Поступово втручаннялюдини все збільшується, людство стає основною планетарноїгеолого-утворюючої силою. Тому (стрижень вчення Вернадського про ноосферу)людина несе пряму відповідальність за еволюцію планети. Розуміння їмданої тези необхідно і для його власного виживання. Стихійність жрозвитку зробить біосферу непридатною для проживання людей. У зв'язку з цимлюдині слід порівнювати свої потреби з можливостями біосфери.
Вплив на неї має бути дозовано розумом в ході еволюції біосфериі суспільства. Поступово біосфера перетворюється в ноосферу, де її розвитокнабуває направляється характер.

У цьому й полягають непростий характер еволюції природи, біосфери, атакож складності появи ноосфери, визначення ролі і місця в нійлюдини. В. І. Вернадський неодноразово підкреслював, що людство лишевступає в даний стан. І сьогодні, через кілька десятиліть післясмерті вченого, говорити про стійку розумної діяльності людини (тобтопро те, що ми вже досягли стану ноосфери) немає достатніх підстав. Ітак буде принаймні до тих пір, поки людство не вирішить глобальнихпроблем планети, у тому числі екологічну. Про ноосферу правильніше говорити,як про те ідеалі, до якого слід прагнути людині. [3, с.106]

1.2. Вплив людини на природу. Техносфера.

Масштаби створеної людством матеріальної культури воістинувеличезні. І темпи її розвитку постійно збільшуються. В наші дні такзвана техномасса (все створене людиною за рік) вже на порядокперевищує біомасу (вага диких живих організмів). Це тривожний сигнал, вінвимагає вдумливого відношення до балансу складових системиприрода-біосфера-людина.

Рівень впливу людини на навколишнє середовище залежить в першучергу від технічної озброєності суспільства. Вона була вкрай мала напочаткових етапах розвитку людства. Однак з розвитком суспільства, зростаннямйого продуктивних сил ситуація змінилася кардинальним чином. XXстоліття - вік науково-технічного прогресу. Зв'язаний з якісно новимвзаємовідношенням науки, техніки і технології, він колосально збільшивмасштаби впливу суспільства на природу і поставив перед людствомцілий ряд нових, надзвичайно гострих проблем.

Вивчення впливу техніки на біосферу та природу в цілому потребує нетільки в прикладному, але і в глибокому теоретичному осмисленні. Техніка всеменше залишається лише допоміжною силою для людини. Все більшевиявляється її автономність (автоматичні лінії, роботи, міжпланетністанції, складні комп'ютерні самоналажівающіеся системи).

Поняття «сукупність техніки і технічних систем» лише починаєнабувати право на існування в науці. За аналогією з живою речовиною,які лежать в основі біосфери, ми можемо говорити про техновеществе яксукупності всіх існуючих технічних пристроїв і систем (своєріднихтехноценозов). До його складу, зокрема, включають технічні пристрої,видобувають корисні копалини і виробляють енергію подібно зеленимрослинам у біосфері. Виділяється також технічний блок з переробкиотриманої сировини і виробництва засобів виробництва. Далі йде техніка,що виробляє засоби споживання. Потім - технічні системи з передачі,використання і зберігання засобів інформації. В особливий блок виділяютьавтономні багатофункціональні системи (роботи, автоматичні міжпланетністанції та ін.) Останнім часом з'являються також техносістеми попереробки та утилізації відходів, включені в безперервний цикл безвідходноїтехнології. Це свого роду «технічні санітари», що діють подібнобіологічним, природним підсистемам. Таким чином, структуратехновещества (як сукупність окремих технічних пристроїв і цілихпідсистем-техноценозов) все більше відтворює аналогічну організаціюприродних природних живих систем.

Інший підхід до розуміння структури та ролі техновещества пропонуєшвейцарський економіст і географ Г. Беш. Він виділяє в світовому господарстві тринайбільші галузі: первинна (видобуток природних ресурсів), вторинна
(обробка здобутої продукції) та третинна (обслуговування виробництва:наука, управління). [3, с.108]

За силою свого впливу на планету техновещество у вигляді системитехноценозов в стані як мінімум на рівних сперечатися з живою речовиною.
Подальший розвиток техніки з усією очевидністю вимагає прорахункуоптимальних варіантів взаємодії складових підсистем техновещества інаслідків їх впливу на природу, і в першу чергу на біосферу. Урезультаті перетворення людиною природного середовища проживання можнаговорити вже про реальне існування нового її стану - про техносфери.
Поняття «техносфера» висловлює сукупність технічних пристроїв і системразом з областю технічної діяльності людини. Її структурадосить складна, тому що містить техногенний речовина, технічнісистеми, жива речовина, верхню частину земної кори, атмосферу, гідросферу.
Більше того, з початком ери космічних польотів техносфера вийшла далеко замежі біосфери і охоплює вже навколоземний космос.

Немає сенсу сучасній людині докладно говорити про значеннятехносфери в житті суспільства і природи. Техносфера все більше перетворюєприроду, змінюючи минулі і створюючи нові ландшафти, активно впливаючи наінші сфери і оболонки Землі, і перш за все знову ж таки на біосферу.

Говорячи про найважливіший значенні техніки в житті людини, не можна невідзначити загострюється сьогодні проблему гуманізації техносфери. Поки щонаука і техніка націлені головним чином на максимальну експлуатаціюприродних ресурсів, задоволення потреб людини і суспільства будь-яку ціну.
Наслідки непродуманого, некомплексне і, як наслідок,антигуманного впливу на природу пригнічують. Технічні ландшафти звідходів виробництва, знищення ознак життя в цілих регіонах,загнана в резервації природа - ось реальні плоди негативного впливулюдини, озброєного технікою, на навколишнє середовище. Все це єтакож наслідком недостатньої взаємодії природних і суспільнихнаук в осмисленні цієї проблеми. [3, с.110]

1.3. Трансформація біосфери в ноосферу

Завдяки взаємозв'язку всього існуючого космос надає активнувплив на самі різні процеси життя на Землі.

В. І. Вернадський, говорячи про фактори, що впливають на розвиток біосфери,вказував серед інших і космічне вплив. Так, він підкреслював, що безкосмічних світил, зокрема без Сонця, життя на Землі не могла біснувати. Живі організми трансформують космічне випромінювання в земнуенергію (теплову, електричну, хімічну, механічну) у масштабах,визначають існування біосфери.

На істотну роль космосу в появі життя на Землі вказувавшведський учений, Нобелівський лауреат С. Арреніус. На його думку, заносжиття на Землю з космосу був можливий у вигляді бактерій завдякикосмічного пилу і енергії. Чи не виключав можливості появи життя на
Землі з космосу і В. І. Вернадський.

Вплив космосу на що відбуваються на Землі процеси (наприклад, Місяця наморські припливи і відливи, сонячні затемнення) люди помітили ще вдавнину. Однак багато століть зв'язок космосу з Землею осмислювалось частіше нарівні наукових гіпотез і припущень або взагалі поза рамками науки. Багато в чому цебуло обумовлено обмеженими можливостями людини, наукової бази інаявного інструментарію. У XX столітті знання про вплив космосу на Землюістотно поповнилися. І в цьому є заслуга і російських учених, впершу чергу представників російського космізму - А. Л. Чижевського,
К. Е. Ціолковського, Л. Н. Гумільова, В. І. Вернадського та ін

Зрозуміти, оцінити і виявити масштаби впливу космосу, і перш за все
Сонця, на земне життя і її прояви в чому вдалося А. Л. Чижевським.
Про це красномовно свідчать назви його робіт: «Фізичніфактори історичного процесу »,« Земне відлуння сонячних бур »і т.п. [6,с.121]

Вчені давно звернули увагу на прояви активності Сонця
(плями, факели на його поверхні, протуберанці). Ця активність у своючерга виявилася пов'язаної з електромагнітними та іншими коливаннямисвітового простору. А. Л. Чижевський, провівши численні науковідослідження з астрономії, біології та історії, прийшов до висновку про дужезначний вплив Сонця і його активності на біологічні та соціальніпроцеси на Землі ( «Фізичні фактори історичного процесу »).

У 1915 р. 18-річний А. Л. Чижевський, самозабутньо вивчав астрономію,хімію і фізику, звернув увагу на синхронність освіти сонячнихплям і на одночасну активізацію бойових дій на фронтах Першоїсвітової війни. Накопичений і узагальнений статистичний матеріал дозволивйому зробити дане дослідження науковим і переконливим.

Зміст його концепції, заснованої на багатому фактичному матеріалі,полягав у доказі існування космічних ритмів і залежностібіологічної та суспільного життя на Землі від пульсу космосу.
К. Е. Ціолковський так оцінив працю свого колеги: «Молодий вчений намагаєтьсявиявити функціональну залежність між поведінкою людства іколиваннями в діяльності Сонця, і шляхом обчислень визначити ритм,цикли і періоди цих змін і коливань, створюючи таким чином новусферу людського знання. Всі ці широкі узагальнення і сміливі думкивисловлюються Чижевським вперше, що надає їм більшу цінність ізбуджує інтерес. Ця праця є прикладом злиття різних науквоєдино на моністичної грунті фізико-математичного аналізу ».

Лише через багато років висловлені А. Л. Чижевським думки і висновки провплив Сонця на земні процеси були підтверджені на практиці.
Численні спостереження показали незаперечну залежність масовихсплесків нервово-психічних і серцево-судинних захворювань у людей приперіодичних циклах активності Сонця. Прогнози так званих
«Несприятливих днів» для здоров'я - звичайна справа в наші дні. [6, с.123]

Цікава думка Чижевського про те, що магнітні обурення на Сонцев силу єдності Космосу можуть серйозно позначатися на проблемі здоров'якерівників держав. Адже на чолі більшості урядів багатьохкраїн стоять немолоді люди. Що відбуваються на Землі і в космосі ритми,звичайно ж, впливають і на їхнє здоров'я і самопочуття. Особливо це небезпечно вумовах тоталітарних, диктаторських режимів. А якщо на чолі державистоять аморальні або психічно збиткові особистості, то їх патологічніреакції на космічні збурення можуть призвести до непередбачуваних ітрагічних наслідків як для народів своїх країн, так і всьоголюдства в умовах, коли багато країн мають потужний зброєюзнищення.

Особливе місце займає твердження Чижевського про те, що Сонцеістотно впливає не тільки на біологічні, а й соціальні процеси на
Землі. Соціальні конфлікти (війни, бунти, революції), за втечемо?? енію
А. Л. Чижевського, багато в чому вирішуються поведінкою і активністю нашогосвітила. За його підрахунками, під час мінімальної сонячної активностівідбувається мінімум масових активних соціальних проявів у суспільстві
(приблизно 5%). А під час піку активності Сонця їх число досягає 60%.

Багато ідей А. Л. Чижевського знайшли своє застосування в областікосмічних та біологічних наук. Вони підтверджують нерозривна єдністьлюдини і космосу, вказують на їх тісне взаємовплив.

Досить оригінальними були космічні ідеї першого представникаросійського космізму Н. Ф. Федорова. Він покладав великі надії на майбутнєрозвиток науки. Саме вона, на думку Н. Ф. Федорова, допоможе людиніпродовжити його життя, а в перспективі зробити безсмертним. Розселення людейна інші планети з-за великого скупчення стане необхідною реальністю.
Космос для Федорова - активне терені людської діяльності. Усередині XIX ст. він пропонував свій варіант переміщення людей в космічномупросторі. На думку мислителя, для цього треба буде опануватиелектромагнітної енергією земної кулі, що дозволить регулювати йогорух в світовому просторі і перетворить Землю в космічний корабель
( «Земноход») для польотів у космос. У перспективі, за задумами Федорова,людина об'єднає всі світи і стане «планетоводом». У цьому особливо тіснопроявиться єдність людини і космосу.

Ідеї Н. Ф. Федорова про розселення людей на інші планети розвивавгеніальний вчений у галузі ракетобудування К. Е. Ціолковський. Йому належитьтакож ряд оригінальних філософських ідей. Життя, за Ціолковському, вічна.
«Після кожної смерті виходить одне й те саме - розсіювання ... Ми завжди жилиі завжди будемо жити, але щоразу в новій формі і, зрозуміло, без пам'ятіпро минуле ... Шматочок матерії схильний незліченній ряду життів, хоча ірозділених величезними проміжками часу ... »1. У цьому мислитель доситьблизький до індуським вченням про переселення душ, а також до Демокріту.

На підставі діалектичної у своїй основі ідеї про загальну життя,скрізь і завжди за допомогою існуючої переміщаються і вічно живихатомів, Ціолковський намагався побудувати цілісний каркас «космічноїфілософії ».

Учений вважав, що життя і розум на Землі не є єдинимиу Всесвіті. Щоправда, як доказ він використовував лишетвердження про те, що Всесвіт безмежна, і вважав це цілкомдостатнім. Інакше, «який би зміст мала Всесвіт, якщо б не булазаповнена органічним, розумним, хто відчуває світом? ». На підставіпорівняльної молодості Землі їм робиться висновок про те, що на інших
«Старших планетах життя набагато більш досконала». Більш того, вона активновпливає на інші рівні життя, включаючи земну. [6, с.125]

У своїй філософській етиці Ціолковський суто раціоналістічен іпослідовний. Зводячи в абсолют ідею постійного вдосконаленняматерії, Ціолковський бачить цей процес наступним чином. Чи не маєкордонів космічний простір населене розумними істотами різногорівня розвитку. Є планети, які по розвитку розуму і могутностідосягли найвищого ступеня і випередили інші. Ці «досконаліші» планети,пройшовши всі муки еволюції і знаючи своє сумне минуле і минуленедосконалість, володіють моральним правом регулювати життя на інших,примітивних поки планетах, позбавляти їх населення від мук розвитку.

Саме таким чином Ціолковський уявляє собі технологію
«Гуманітарну допомогу». «Досконалий світ» бере всі турботи на себе. Наінших, більш низьких з розвитку планетах їм підтримується і заохочується
«Тільки хороше». «Будь-яке ухилення до зла або страждань ретельновиправляється. Яким шляхом? Так, шляхом відбору: погане, або ухил додурному, залишається без потомства ... Могутність скоєних проникає наусі планети, на всі можливі місця життя і всюди. Ці місця заселяються їхвласним зрілим родом. Чи не таке, як це до того, як господар знищуєна своїй землі всі негідні рослини і залишає тільки найкращі овочі!
Якщо і втручання не допомагає, і нічого, крім страждань, непередбачається, то і весь живий світ безболісно знищується ...».

К. Е. Ціолковський найбільш глибоко із сучасників вивчав і висвітлювавфілософські проблеми освоєння космосу. Він вважав, що Землі у Всесвітіналежить особлива роль. Земля належить до пізніших планет,
«Подає надію». Лише невеликій кількості таких планет буде надано право насамостійний розвиток і муки, у тому числі і Землі.

У ході еволюції з часом буде утворений союз усіх розумних вищихістот космосу. Спочатку - у вигляді союзу населяють найближчі сонця, потім
- Спілки спілок і так далі, до нескінченності, оскільки нескінченна сама
Всесвіт. [6, с.128]

Моральна, космічна завдання Землі - зробити свій внесок увдосконалення космосу. Виправдати своє високе призначення у справівдосконалення світу земляни можуть, лише покинувши Землю і вийшовши в космос.
Тому Ціолковський бачить свою особисту задачу в допомоги землянам поорганізації переселення на інші планети і розселення їх по всій
Всесвіту. Він підкреслював, що суть його космічної філософії полягає
«У переселенні з Землі й у заселенні Космосу». Саме тому винахідракети для Ціолковського було аж ніяк не самоціллю (як вважають деякі,вбачаючи в ньому лише вченого-ракетобудівника), а методом проникнення в глибиникосмосу.

Учений вважав, що багато мільйонів років поступово вдосконалюютьприроду людини і його громадську організацію. У ході еволюціїлюдський організм зазнає істотних змін, які перетворятьлюдини, по суті, в розумне «тварина-рослина», штучнопереробне сонячну енергію. Тим самим буде досягнутий повнийпростір для його волі і незалежності від середовища проживання. Зрештоюлюдство зможе експлуатувати всі околосолнечное простір ісонячну енергію. А з часом земне населення розселилися по всьомуоколосолнечному простору.

Ідеї К. Е. Ціолковського про єдність різноманітних світів космосу, йогопостійного вдосконалення, в тому числі і самої людини, про вихідлюдства в космос містять в собі важливий світоглядний ігуманістичний сенс.

Сьогодні вже виникають і практичні проблеми впливу людини накосмос. Так, у зв'язку з регулярними космічними польотами є вірогідністьненавмисного занесення в космос, зокрема на інші планети, живихорганізмів. Ряд земних бактерій здатні довго витримувати саміекстремальні температурні, радіаційні та інші умови існування.
Температурна амплітуда існування у деяких видів одноклітиннихдосягає 600 град. Як вони себе поведуть в іншій неземної середовищі --передбачити неможливо.

В даний час людина починає активно використовувати космос длявирішення конкретних технологічних завдань, будь то вирощування рідкіснихкристалів, зварювання та інші роботи. І вже давно здобули визнаннякосмічні супутники як засіб збору та передачі різноманітноїінформації. [6, С.130]

1.4. Протиріччя в системі: природа-біосфера-людина

Взаємини природи і суспільства не можна розглядати позасуперечностей, що неминуче виникають і існуючих між ними. Історіяспільного існування людини і природи являє собою єдністьдвох тенденцій.

По-перше, з розвитком суспільства та його продуктивних сил постійноі стрімко розширюється панування людини над природою. Сьогодні цевиявляється вже в планетарному масштабі. По-друге, постійно поглиблюютьсяпротиріччя, дисгармонія між людиною і природою.

Природа, незважаючи на всі незліченну різноманіття своїх складовихчастин, є єдине ціле. Саме тому вплив людини на окремічастини зовні покірної та мирної природи одночасно впливає,причому незалежно від волі людей, і на інші її складові. Результативідповідної реакції часто бувають непередбачувані, вони погано піддаютьсяпрогнозування. Людина відкриває землю, допомагаючи зростанню корисних йомурослин, але через помилки в землеробстві змивається родючий шар. Вирубкалісів під сільгоспугіддя позбавляє грунт достатньої кількості вологи, і врезультаті поля незабаром робляться безплідними. Знищення хижаків знижуєопірність травоїдних і погіршує їх генофонд. Подібний «чорнийсписок "локальних впливів людини і відповідної реакції природи можнапродовжувати нескінченно.

Ігнорування людиною цілісного діалектичного характеру природипризводить до негативних наслідків як для неї, так і для суспільства. Проце свого часу прозорливо писав Ф. Енгельс: «Не будемо, однак, занадтоспокушатися нашими перемогами над природою. За кожну таку перемогу вона наммстить. Кожна з цих перемог має, правда, в першу чергу ті наслідки,на які ми розраховували, але в другу і третю чергу зовсім інші,непередбачені наслідки, які дуже часто знищують наслідкиперша ». [2, с.46]

Прогалини в загальному рівні культури, ігнорування поколіннями людейзакономірностей і особливостей живого світу, на жаль, сумнареальність і сьогоднішнього дня. Горьким свідченням того, як упертолюдство не бажає вчитися на власних помилках, можуть служитизмілілий після вирубки лісів річки, засолені в результаті неграмотногозрошення і стали непридатними для землеробства поля, висохлі моря
(Аральське) і т.п.

Негативним як для природи, так і для суспільства стаєбезцеремонне втручання людини в навколишнє середовище в наші дні, бонаслідки його з-за високого рівня розвитку продуктивних силнайчастіше носять вже глобальний характер і породжують глобальні екологічніпроблеми.

Термін «екологія», вперше вжитий німецьким біологом Е. Геккелему 1866 р., позначає науку про взаємини живих організмів знавколишнім середовищем. Учений вважав, що нова наука буде займатися тількивзаємовідносинами тварин і рослин із середовищем їх існування. Проте, говорячисьогодні про проблеми екології (цей термін міцно увійшов у наше життя в 70-хрр.. XX століття), ми фактично маємо на увазі соціальну екологію - науку,що вивчає проблеми взаємодії суспільства і навколишнього середовища.

Сьогодні екологічну ситуацію в світі можна охарактеризувати якблизьку до критичної. Перша Конференція ООН з навколишнього середовища в 1972 р.офіційно констатувала наявність на Землі глобальної екологічноїкризи всієї біосфери. Сьогодні в наявності вже не локальні (регіональні), аглобальні (всесвітні) екологічні проблеми: знищені і продовжуютьзнищуватися тисячі видів рослин і тварин; значною міроюзнищений лісовий покрив; стрімко скорочується наявний запас кориснихкопалин; світовий океан не тільки виснажується в результаті знищенняживих організмів, але і перестає бути регулятором природних процесів;атмосфера в багатьох місцях забруднена до гранично допустимих норм, чистийповітря стає дефіцитом; на Землі практично немає жодного квадратногометра поверхні, де б не знаходилося штучно створених людиноюелементів.

З початком космічних польотів проблеми екології перемістилися і ввідкритий космічний простір. Неутилізованими відходи від космічноїдіяльності людини накопичуються в космосі, що також стає всебільш гострою проблемою. Навіть на Місяці американські астронавти виявиличисленні уламки і залишки від штучних супутників Землі,посланих туди свого часу людством. Можна вже сьогодні говорити пропроблеми космічної екології. Не вирішено питання про вплив космічнихпольотів на появу озонових дірок в атмосфері Землі.

Виникла ще одна невідома раніше проблема - екологія і здоров'ялюдини. Забруднення атмосфери, гідросфери та грунту призвели до зростання ізміни структури людських захворювань. З'являються нові хвороби,принесені цивілізацією: алергічні, променеві, токсичні. Відбуваютьсягенетичні зміни в організмі. У зв'язку з вкрай несприятливоюекологічною ситуацією у великих промислових містах у багато разівзбільшилося число захворювань верхніх дихальних шляхів. Надвисокий ритмжиття та інформаційні перевантаження призвели до того, що крива серцево -судинних, нервово-психічних, онкологічних захворювань зробила різкийстрибок вгору.

Стає абсолютно очевидною згубність споживацького ставленнялюдини до природи лише як до об'єкта отримання певних багатств іблаг. Для людства сьогодні життєво необхідна зміна ставлення доприроді і в кінцевому рахунку до самого себе. [4, с.216]

Які ж шляхи вирішення екологічних проблем? Перш за все, слідперейти від споживчого, технократичного підходу до природи до пошукугармонії з нею. Для цього, зокрема, необхідний ряд цілеспрямованих заходівпо екологізації виробництва, застосування природозберігаючих технологій івиробництв, обов'язкова екологічна експертиза нових проектів, а відеалі - створення безвідходних технологій замкнутого циклу, нешкідливих якдля природи, так і для здоров'я людини. Необхідний невблаганний, жорсткийконтроль за виробництвом продуктів харчування, що вже здійснюється убагатьох цивілізованих країнах.

Крім того, потрібна постійна турбота про підтримку динамічногорівноваги між природою і людиною. Людина повинна не тільки брати уприроди, а й віддавати їй (посадки лісів, риборозведення, організаціянаціональних парків, заповідників тощо).

Однак відчутний ефект перелічені та інші заходи можуть принестилише за умови об'єднання зусиль усіх країн для порятунку природи. Першаспроба такого міжнародного об'єднання була зроблена на початку нашогостоліття. У листопаді 1913 р. у Швейцарії зібралося перша міжнародна нарадаз питань охорони природи за участю представників 18 найбільшихдержав світу. Нині міждержавні форми співпраці виходять наякісно новий рівень. Полягають міжнародні концепції з охоронинавколишнього середовища, здійснюються різні спільні розробки тапрограми. Активна діяльність «зелених» (громадських організацій ззахисту навколишнього середовища - «Грінпіс»). Екологічний інтернаціонал Зеленого
Зеленого Хреста і Півмісяця в даний час розробляє програму звирішення проблеми «озонових дір» в атмосфері Землі. Слід, однак,визнати, що через вельми різного рівня соціально-політичногорозвитку держав світу міжнародне співробітництво в екологічній сферіще дуже далекі від бажаного і необхідного рівня.

Іншою мірою, спрямованої на поліпшення взаємин людини іприроди, є розумне самообмеження у витрачанні природнихресурсів, особливо енергетичних джерел, що мають для життялюдства найважливіше значення. Підрахунки міжнародних експертівпоказують, що якщо виходити з сучасного рівня споживання, тозапасів вугілля вистачить на 430 років, нафти - на 35 років, природного газу - на 50.
Термін, особливо щодо запасів нафти, не такий вже і великий. У зв'язку з цимнеобхідні розумні структурні зміни в світовому енергобалансі в бікрозширення застосування атомної енергії, а також пошук нових, ефективних,безпечних і максимально нешкідливих для природи джерел енергії.

Ще одним важливим напрямком вирішення екологічної проблеми єформування в суспільстві екологічної свідомості, розуміння природи якіншої істоти, над яким не можна панувати без шкоди для себе.
Екологічне навчання і виховання в суспільстві повинні бути поставлені надержавний рівень і проводиться з раннього дитинства.

З великими труднощами, здійснюючи болісні помилки, людствопоступово все більше починає усвідомлювати необхідність переходу відспоживацького ставлення до природи до гармонії з нею. [5, с.89]

1.5. Єдність і різноманіття органічного світу

Як вважає більшість біологів, приблизно 1 млрд. років томувідбувся поділ живих істот на два царства - рослин і тварин.
Відмінності між ними можна розділити на три групи: 1) за структурою клітин іїх здатності до зростання; 2) за способом живлення; 3) за здатністю доруху.

Віднесення до одного з царств проводиться не за кожною ознакою, а засукупності відмінностей. Так, корали, молюски, річкова губка - бодяга всюжиття залишаються нерухомими, і тим не менше, маючи на увазі інші властивості,їх відносять до тварин. Існують комахоїдні ра?? тенія, які заспособу харчування відносяться до тварин. Виділяють і перехідні типи, як,скажімо, Евглена зелена, яка харчується, як рослина, а рухається, яктварину. І все ж три зазначені групи відмінностей допомагають у переважнійбільшості випадків.

Кристали ростуть, але не відтворюються; рослини відтворюються, алене рухаються; тварини рухаються і відтворюються. У той же час урослин деякі клітини зберігають здатність до активного росту напротягом усього життя організму. У пластидах - білкових тілах клітинрослин укладений хлорофіл, що надає рослинам зелене забарвлення. Йогонаявність пов'язано з основною функцією космічної рослин - уловлюванням іперетворенням сонячної енергії. Ця функція визначає будову рослин.
«Світло ліпить форми рослин, як з пластичного матеріалу»,-писававстрійський ботанік І. Візнер. За словами В. І. Вернадського, «в біосфері виднонерозривний зв'язок між висвітлюють її світловим сонячним випромінюванням іщо знаходяться в ній зеленим живим світом організованих істот ». Самоевелике дерево у світі - акація гальпіні (висотою 122 м, 44м в периметрі).

У тварин клітин є центріолі, але немає хлорофілу і клітинноїстінки, що заважає ізменейію форми. Що ж до відмінностей у способіхарчування, то більшість рослин необхідні для життя речовини отримують урезультаті поглинання мінеральних сполук. Тварини живляться готовимиорганічними сполуками, які створюють рослини в процесіфотосинтезу.

У ході розвитку тваринного світу відбувалася диференціація органів зфункцій, які вони виконують, і виникли рухова, травна,дихальна, кровоносна, нервова системи та органи чуття.

У XVIII-XIX століттях вчені витратили багато зусиль для систематизаціївсього різноманіття рослинного і тваринного світу. З'явилося напрямок убіології, що одержало назву «систематики». Були створені класифікаціїрослин і тварин відповідно до їх відмінними ознаками. Основнийструктурною одиницею був визнаний вигляд, а більш високі рівні становилипослідовно рід, загін, клас.

На Землі існує 500 тис. видів рослин і 1,5 млн. видівтварин, у тому числі хребетних - 70 тис., птахів - 16 тис., ссавців
-12540 Видів. Детальний систематизація різних форм життя створилапередумови для вивчення живої речовини як цілого, що вперше здійсниввидатний російський учений Вернадський у своєму вченні про біосферу. [7, с.78]

1.6. Життя як біологічний кругообіг речовин

Залежно від характеру харчування будується піраміда харчування,що складається з декількох трофічних рівнів. Нижчий займають автотрофніорганізми, що живляться неорганічними сполуками, перш за все рослини.
На більш високому рівні розташовуються гетеротрофні організми, що використовуютьв їжу біомасу рослин. Потім ідуть гетеротрофи другого порядку,харчуються гетеротрофи першого порядку, тобто травоїдними тваринами і т.д.

Піраміда харчування пов'язана з кругообігом речовини в біосфері, якийвиглядає Наст