Дракони острова Комодо.

Взагалі-то дракони фантастичні істоти. У природі немає такогозвіра, тим не менше, так називають гігантських варанів, що мешкають в наші днів належать Індонезії островах Комодо, Рінка, Флорес і ще на деякихдрібних прилеглих острівцях. Не можна сказати, що про них мало відомо, алеїх все ще продовжують вивчати. Вважають, що на всіх островах, де вонимешкають, їх десь близько 5000 особин.

Зрозуміло, гігантські варани викликають величезний інтерес у відвідують
Індонезію туристів. Одна справа - подивитися на маленьку симпатичну юркуюящірку, і зовсім інша гігантську. Щоб побачити це диво природи, наострів Комодо спеціально щомісяця приїздить близько 1000 туристів. Мета їхньогопоїздки - відвідати Національний парк Комодо, де в супроводі гідів вонизможуть задовольнити свою цікавість щодо легендарних драконів.
Частково, звичайно, про свої враження від нещодавнього відвідування цього паркурозповіла на сторінках природознавчого американського Журналу "Інтернешнлуайлдлайф "живе на острові Балі вчений письменниця Джейн Стівен.

Острів Комодо розташований в групі Малих Зондській островів, і щобпотрапити на нього, треба переплисти підступний протоку Сеп. Розгулювати по паркусамостійно туристам заборонено. Причина такої строгості проста: васможуть з'їсти. До того ж місця, де можна зустріти дракона, відомітільки доглядачам парку.

... Тримаючи в руках товсту, роздвоєну на кінці палицю, мірним крокомйде по добре знайомій стежці доглядач парку Девід Хау. Він веде Джейн
Стівен до самки, що охороняє кладку яєць. От Девід пірнув у вузький прохідміж кущами, проповз, опустившись на коліна, кілька футів і жестомзапросив Джейн слідувати за ним. Посередині галявини підноситься широкийпагорб. Хау припускав, що саме тут, на гніздовий майданчику большеногов,довгоногих коричневих бур'янистих курей, самка дракона і закопала свої яйця.
Повільно рухаючись за наглядачем, Джейн підкралася до самого краю гнізда. Уцей час Хау показав рукою в бік низько звисають гілок. Спочатку Джейннічого не помітила. І раптом в 10 кроках від себе вона побачила що лежить на землісеред опалого листя самку дракона довжиною приблизно 180 сантиметрів.

Якийсь час люди і дракон уважно розглядали один одного,як раптом без жодного попередження, самка, висовуючи жовтий довгийроздвоєний мову, рушила їм назустріч. Хау і Джейн миттєво кинулисятому. Обидва знали: з драконами жарти погані. Репутація в них огидна:вони не піддаються прирученню і не роблять різниці між людиною і оленем --і той і інший для них просто їжа. Правда, кажуть, що наодинці доглядачіповодяться з ними досить фамільярно: пестять і навіть катаються інодіверхом.

У наші дні дракони Комодо знаходяться під загрозою зникнення. Всівиди тварин, що відносяться до цієї категорії, завжди привертають увагулюдини. Тому немає нічого дивного в тому, що на Комодо, віддаленомувід острова Борнео на 700 кілометрів, раз на день тижня влаштовуєтьсясвоєрідне шоу за участю драконів, який відвідують до 13 000 любителівгострих відчуттів.

На всьому історичному шляху свого розвитку дракони мали стійкурепутацію м'ясоїдних тварин. Можливо, вони харчувалися навіть карликовимислонами, коли ті ще водилися тут. Тепер же їх об'єктами полювання єбуйволи, олені, дикі кози і свині, що розселилися на островах у більшпізній період. А от самим рептиліям не загрожує ніхто, крім людини,зрозуміло, і ... побратимів. Так, дракони канібали.

Кілька статистичних даних: за останні 65 років (до 1993 р.)людьми було вбито 280 драконів. За цей же час дракони вбили і поранили 12чоловік. Головним атракціоном парку на острові Комодо є годуваннядраконів. Цікаво, що лише два рази на тиждень призводять до них живогокозла, але варани вперто чекають доглядачів щодня, що начебто неробить честі їх розуму.

Щоб подивитися, як годують варанів, Джейн приєдналася до однієї зтуристичних груп. Туристи стовпилися на оглядовому майданчику, що знаходитьсяна піднесеному місці, і з цікавістю розглядали 17 варанів, що знаходятьсявнизу на дні висохлої річки. Деякі вважають варанів потворнимитваринами, але вони по-своєму навіть красиві. Їх горбкуваті шкіра кільканагадує кольчугу. А ось пасти гігантських ящірок дійсно жахливі.
Вони наповнені рядами гострих зазублених зубів.

Дракони повільно повертають голови, дивлячись на цікавихдвоногих своїми немигаючими чорними очима. Їх погляди так діють натуристів в дні, коли варанів не годують, що число подивитися на них підчас годівлі значно зменшується. Як-то страшнувато стає.
Звичайно, щоб не травмувати цікавих екскурсантів, козли кидаютьсяваранам вже убитими. Незграбно переповзаючи один через одного, величезні ящіркиспрямовуються до туше козла і вступають в сутичку за шматок м'яса. Особливої шумупри цьому не відбувається, за винятком чутних видихів рептилій,що означають повідомлення суперникові: "Відійди назад! Це моє!" І хоча козлимертві, приємним це видовище не назвеш.

На думку Джейн Стівен, дракони Комодо, яких місцеве населенняназиває "ора", це просто машини для переробки їжі. Ора єдине
(крім черепах) плазує, що перед тим, як з'їсти свою здобич,ріже її на шматки. Їх зуби, величиною менше дюйма (2, 54 см), прекраснопристосовані для цієї мети. Кожен зуб схожий на загнутий скальпель здесятком щербин. Варани притримують видобуток своїми потужними лапами івідривають від туші окремі шматки м'яса. Широка морда дозволяє їмщохвилини відкушувати по 5, 5 фунтів (приблизно 2, 5 кг). Щоб з'їстиеквівалентну кількість їжі, людина вагою в 200 фунтів (приблизно 91 кг)повинен за один раз з'їсти 640 четвертьфунтових гамбургерів, тобтоприблизно 7, 5 кілограмів! "Скромно" поснідавши, з настанням спеки,варани починають шукати собі тінь і занурюються в дрімотний стан.

На волі, зазвичай живуть ізольовано один від одного, вони сплять вчагарниках, під деревом або викопують собі нори. У дорослихтварин є власні території. На коротких дистанціях вараниможуть рухатися зі швидкістю 14 км/год. Однак при переслідуванні видобуткудорослі особи досить швидко перегріваються і змушені припиняти погоню.
Тому вони вважають за краще чекати її в засідці, лежачи у високій траві чи вчагарнику. Помітивши здобич, варани підкрадаються до неї якомога ближче,після чого слідує різкий випад.

Кілька років тому молода дівчина, мешканка одного з сіл,будинку якої стояли на палях, став, по сходах спускатися на землю, якпроробляла це безліч разів. До нещастя, внизу її чекав дракон,якому, швидше за все, був вже знайомий смак людського м'яса. Йогострімкий напад був для дівчини фатальним. Вона загинула. Можнапомерти і отримавши лише незначний укус. Слина дракона насиченасмертельно отруйними видами бактерій і велика частина тварин, укушенихдраконами, навіть якщо їм вдається втекти, швидко гинуть від прогресуючоїбактеріальної суперінфекції.

А ось із заходом сонця варана не впізнати. Він впадає в такий глибокийсон, що стає абсолютно безпечним. В цей час їх можна чіпати інавіть прикріплювати до пальців пластикові бирки - мітки, вимірювати температурутіла. Цікаво, місцеві доглядачі парку можуть розповісти про те, якрозрізнити самку і самця, однак вчені стверджують, що практично цезробити неможливо.

І взагалі, відомості про фізіологію і репродуктивній поведінці драконівгрунтуються лише на припущеннях. Про їх сексуального життя вчені сперечалисякілька десятиліть, але тільки в 1986 році два австралійськихдослідника вирішили, нарешті, цю проблему. Вони докладно описали процесзалицяння самця за самкою. Об'єднані пари довго живуть разом, але рідко
- Все життя.

Щоб поспостерігати за життям варанів тривалий час турист з низкипричин можливості не має. Годування варанів - єдине, що він можепобачити. Проти такого видовищного заходу Національного парку Комодовиступають деякі вчені, вважаючи, що годівля варанів людиною в підсумкуможе вплинути на їх поведінку в природі. Однак, чимось треба залучатитуристів, навіть якщо не всі з них витримують це видовище.

Чи відносяться варани до числа кмітливих тварин? Незважаючи нанаведений вище приклад з годуванням їх живим козлом, деякі вчені всеж схильні відповісти на це питання позитивно. Одного разу один зслужителів, які супроводжували групу туристів в день, коли варанів не годують,замекали козою. Варани негайно спрямували свій Немигающий погляд наджерело звуку. Але коли доглядач спробував цим же способом залучити їхувагу наступного разу, в нього нічого не вийшло. Варани навіть неповернули голови, зрозумівши, що це кричить не коза.

Дракони Комодо давно вже довели, що твердих правил поведінки у нихні, тому з ними завжди краще бути уважніше. І коли драконпрямує до людини, важко передбачити, що його приваблює: простецікавість, бажання захистити своє житло або спробувати на смакщо з'явилося жива істота? Не забудьте про це, коли будете на Комодо.

Унікальний національний парк Комодо відомий на весь світ, охороняється
ЮНЕСКО і включає в себе групу островів з прилеглими теплими водами ікораловими рифами площею більше 170 тис. гектарів. Острови Комодо і Рінча
- Найбільші в складі заповідника. Їх головна визначна пам'ятка --комодосскіе "дракони", гігантські варани, ніде більше на планеті незустрічаються. Дорослі особини досягають 3-4 метрів в довжину і ваги 100 кг, ато і більше.

Зауважимо, що свідчення очевидців не завжди сприймаються вченимивсерйоз. Саме так і вчинили одного разу вчені з розповіддю одногольотчика, який зазнав аварію на острові Комодо в Яванському морі.

Це було в 1912 році. Повернувшись на батьківщину, він став розповідатинеймовірні історії про якісь кровожерних монстрів, які нібито мешкаютьв тих місцях. Лише влітку 1926 року на острів прибула експедиція зоологів,які дійсно виявили гігантських реліктових ящерів, названихними "драконами острова Комод".

Як засвідчили вчені в результаті експедиції, цідоісторичні тварини чисельністю не більше тисячі особин досягалидовжини 3,5 метра і важили близько 150 кілограмів. Гігантські варани булидостатньо агресивні, іноді крали овець у місцевих селян, полювалина антилоп.

У 1912 році льотчик здійснив вимушену посадку на Комодо, островідовжиною 30 і шириною 20 кілометрів, розташованому між островами Сумбава і
Флорес, що входять до складу Зондській архіпелагу. Комодо суцільно вкритийстрімкими горами і тропічної густою рослинністю, а його єдиніжителі - засланці, колись піддані сумбавского раджі. Про своє перебуванняв цьому крихітному екзотичному світі льотчик розповідав найдивнішіречі: за його словами, він там бачив величезних страшних драконівчотириметрової довжини, які, як стверджували місцеві жителі, пожираютьсвиней, кіз і оленів, а часом нападають на коней. Зайве говорити, щоніхто не повірив жодному його слову.

Однак через якийсь час майор П. А. Оуенс, директор
Бутензоргского ботанічного саду, довів, що ці гігантські рептилії все -таки існують. У грудні 1918 року Оуенс, який поставив собі за мету дізнатисятаємницю комодський чудовиськ, почав листуватися з керуючим острова Флоресу цивільних справах ван Штейном Хенсбруком. Мешканці острова розповідалицьому чиновнику, що на їхніх землях, розташованих в околицях Лабуан
Бадіо, а також на сусідньому острові Комодо мешкає "буая-дарат", тобто
"земляний крокодил".

Ван Штейн зацікавився їх повідомленням і твердо вирішив довідатися якякомога більше про це цікаве звірі, а якщо пощастить, то дістати одну йогоособина. Коли справи служби взяли його на Комодо, він зібрав цікавилийого відома у двох місцевих ловців перлів - Кока і Альдегона. Вони обидвастверджували, що серед гігантських ящірок зустрічаються екземпляри шести, а тоі семи метрової довжини, а один з них навіть хвалився, що особисто вбивкілька таких ящірок.

Під час свого перебування на Комодо ван Штейн виявився не такимщасливим, як його нові знайомі, у яких був такий гострий очей. Тим неменше, йому вдалося дістати особина довжиною 2 метри 20 сантиметрів, шкуру іфотографію якої він відправив майору Оуенс. У супровідному листі вінповідомляв, що постарається спіймати екземпляр побільше, хоча зробити цебуде непросто: тубільці боялися, як смерті зубів цих чудовиськ, так само як іударів їх жахливих хвостів.

Тоді Бутензоргскій зоологічний музей спішно прислав йому на допомогумалайського фахівця з вилову тварин. Однак, ван Штейна незабаромперевели на Тимор, і він, на жаль, не зміг брати участь в полюванні натаємничого дракона, яка цього разу закінчилася вдало. Раджа Рітаранадав у розпорядження малайці мисливців і собак, і томупощастило спіймати живцем чотирьох "земляних драконів", причому два зних виявилися досить непоганими примірниками: їхня довжина відповідностановила трохи менше трьох метрів. Ачерез якийсь час, за словами ван Штейна, якийсь сержант Бекерпідстрелив особина чотириметрової довжини.

У цих чудовиськ, свідків минулих епох, майор Оуенс без працірозпізнав варанів великої різновиди. Він описав цей вид в Бюлетені
Бутензоргского ботанічного саду, назвавши його Varanus komodensis.

Коли вчені познайомилися з гігантською ящіркою ближче, вонипомітили, що для людини вона не представляє зовсім ніякоїнебезпеки, а на коней і биків нападає лише в самих рідкісних випадках. Такимчином, чутки про її незвичайної кровожерливості були розвіяні. Тим не менш, узуби цього величезного хижака потрапляють свині, барани та малі лані.
Сьогодні комодський дракон міститься в багатьох зоопарках світу, і всеохочі мають можливість переконатися в його неймовірною ненажерливість,спостерігаючи за тим, як він чревоугоднічает. У цьому зв'язку показово, щоназва, "Комод" означає "острів пацюків", однак у наші дні на щурячійострові не залишилося жодної пацюки ...

Пізніше з'ясувалося, що цей величезний дракон зустрічається не тількина Комодо, але і на крихітних острівцях Рітья і Падар, що лежать на захід від
Флореса. Нарешті, стало відомо, що про це звірі згадувалося ще в
Бімскіх архівах, що належать приблизно до 1840 року.

Відомий німецький мисливець, який убив за своє життя чимало львів,тигрів та інших небезпечних хижаків, загинув на острові Комодо при нез'ясованихобставин. Він пішов фотографувати зграю варанів і не повернувся. Наберезі болота знайшли лише його черевики і сплюндровану кінокамеру.

Не виключено, що він на своїй шкурі переконався у достовірностііснування реліктових істот, ставши жертвою цих стародавніх тварюк.

А ось більш «свіжі» випадки.

Джакарта, 27 грудня 1999/Кор. ІТАР-Тасс Андрій Бичков /.

Ексцентрична француженка, висадившись у складі туристичної групина індонезійський острів Комодо, де мешкають гігантські варани, відоміяк дракони з острова Комодо, вирішила чмокнути унікальну тварь в Драконовихзловісну морду. Вона, мабуть, уявила, що чудовисько - зачароване злийвідьмою прекрасний принц, який, після поцілунку, знайде первозданнийлюдський вигляд, ну, прямо, як у казках, - повідав кор. ІТАР-Тассісторію єгер-індонезієць під час прогулянки по екзотичному острову насході Індонезії. Дракон, однак, негативно сприйняв ласку і, у відповідь,даму вкусив за руку. У слині варанів містяться хвороботворні бактерії.
При потраплянні в кров інфекція через 2-3 дні здатна вбити великетварина - водяного буйвола, оленя, кабана. Так полюють ці досягають 4 --метрової довжини ящери, ходячі реліквії епохи динозаврів. Вкушений турист --подія з розряду ЧП. Тому гостей острова Комодо закликають дообережності і пильності. Ризикову француженку вдалося врятувати лікарям насусідньому острові Флорес. Бажання зафіксувати на фото поцілунок з драконом уНапередодні настання 2000-го Року Дракона мало не обернулася трагедієюдля гості з Франції.

15.06.2002. Чоловікові Шерон Стоун - Філу Бронштейну - доведеться провестичотири місяці в інвалідному кріслі в результаті того, що дракон з острова
Комодо укусив його за ногу в зоопарку Лос-Анджелеса.

Як повідомляє "Daily Record", Бронштейн не надає інциденту особливогоуваги. Мало того - "Шерон і я хочемо взяти цього варана собі", - говорить
Філ. Виконавчий редактор газети "San Francisco Chronicle" піддавсянападу, когда увійшов в клітку разом з доглядачем. Як уже повідомлялося,гігантська ящірка вкусила його за палець, порвав сухожилля, внаслідок чого
Бронштейну довелося перенести хірургічну операцію.

У 1918 році в озері Тунтінь, розташованому в Центральній частині Китаюі в 1000 кілометрах від гирла Янцзи, був виявлений невідомий видпрісноводного дельфіна. Це було китоподібних, абсолютно біле, довжина його "тіла становила два з половиною метри, у нього було витягнуте рило,нагадувало одночасно журавлиний дзьоб А держак прапора. Саме томумісцеві жителі називали його "Пейшо", що означає "бідний прапор". Аамериканський зоолог Джеррі С. Міллер охрестив його китайським озернимдельфіном (Lipotes vexillifer).

папуаського дракон і megalania рrisca

З кінця XIX століття і до цих пір багато хто з очевидців зі східної,папуаського, частини Нової Гвінеї, а також з Нового Південного Уельсу і
Квінсленд в Австралії описують величезних, що нагадують драконів істот здовгастим тілом і довгим плоским хвостом. Вони схожі на ящірок -варанів, але довжина їх, за переказами, близько 8 метрів. Для порівняння скажемо,що дракон з острова Комодо Varanus comodo ensis, найбільший зіснуючих видів ящірок, рідко буває довше 3 метрів.
Довгі роки в ці повідомлення зоологи не вірили, однак у 1980 році науковаекспедиція під керівництвом підполковника Джона Блешфорда-Снеліуса провелаоперацію "Дракон" і спіймала живого папуаського дракона, якого тутназивають артреллія. Хоча це був ще зовсім молодий екземпляр завдовжки всього
1,87 метра, він розкрив загадку того, що таке артреллія. Виявилося, що вінналежить до виду, який вже відомий науці, - Varanus salvadorii.
На той час було вже відомо, що цей вид може досягати більшоїдовжини, ніж дракон з острова Комодо: найбільшим з описаних примірниківбув самець завдовжки 4, 75 метрів, якого виявив дослідник Майкл Поуп.
Але він не був таким потужним і сильним, як комодський варан, і тому все-такиостанній вважається найбільшою у світі ящіркою. Однак тепер, колиіснування артрелліі виявилося реальністю, повідомлення очевидців прогігантських драконів Папуа означають, що в майбутньому тут може бутивиявлений вигляд цього варана, який буде більше і довше.
Оскільки невідомо, щоб цей вид існував у самій Австралії,деякі зоологи знаходять подібність драконів, яких тут нібито бачили, згігантської австралійської ящіркою Megalania рrisca, яка вважаєтьсявимерлої. Чи може вона існувати до цих пір?
До сьогоднішнього дня зовнішню схожість між загадковим австралійськимдраконом і Megalania підтверджувало цю думку, але сьогодні дослідженнякісткових останків виявило, що у Megalania на голові, швидше за все, єпомітний гребінець. Ця особливість ніколи не згадувалася тими, хто повідомлявпро зустрічі з гігантською ящіркою в Австралії. Тому Megalania все-таки,можливо, інший різновид рептилії. Тож слово за Криптозоологія! д-р Карл Шукер "Непізнане", М.: 1998

Морська корова

Скелет вимерлого тварини - стеллеровой корови - готують до експозиціїспівробітники Іркутського краєзнавчого музею. Там він зберігається більше ста років.
За цей час глядачам лише кілька разів показували фрагменти тварини:череп і хребці. Незабаром відвідувачі музею побачать повний десятиметровийскелет. Стеллерова корова - далекий родич слона. У вісімнадцятому століттінезвичайне ссавець відкрила експедиція Вітуса Берінга. У наш час проце тваринний знають тільки з книжок. Незважаючи на те, що на узбережжі
Тихого океану ще знаходять кістки, зібрати з них скелет практичнонеможливо. У музеях світу їх всього дванадцять. Один - в Іркутськомукраєзнавчому. Там він став першим експонатом. Сто сорок років тому начальник
Командорських островів передав музею два черепи і п'ятдесят шість кісток. Алез них не можна скласти навіть один кістяк так званої морської корови: немаєребер і хвоста. Зібрати експонат нелегко ще й тому, що дізнатисяподробиці будови тваринного зараз неможливо. Стеллерову коровувинищили через 27 років після її відкриття.

Її просто з'їли мореплавці. Працівники збирають експонат позбереженим малюнками моряків експедиції. За описами моряків, коровабула величезною: її вага сягала трьох з половиною тонн, а довжина - десятиметрів. Родичка слона мешкала на мілководді. Харчувалася водоростями,які соскребала подібності копит. Убити її було не складно. М'ясо на смакнагадувало телятину і не псувався протягом декількох тижнів, арозтоплений жир був приємний на смак. Їхнє вживання рятувало моряків відцинги. Про це говорить лікар і зоолог експедиції Георг Стеллер - людина,описав морську корову, тому її й назвали стеллеровой. Точну датувідкриття експозиції співробітники музею поки назвати не можуть. Головне для них
- Показати городянам повністю відновлений експонат. Відсутні кісткискелета працівники музею планують замовити у реставраторів. Наступноговиставці городян чекає сюрприз. Їм покажуть відразу двох морських корів:десятиметровий скелет і невеликий муляж, зроблений на основі збереженихмалюнків зоолога Стеллера. З чого зроблять муляж, співробітники ще не вирішили.
Але вони впевнені: нові експонати стануть однією з головнихвизначних пам'яток столиці Східного Сибіру.

| | |