Зародження підприємництва в Стародавньому світі
Т.Г. Купріянова, д. іст. н., професор МГУП
На
рубежі V-IV тис. до н.е. чисельність населення земної кулі становила близько 80
млн чоловік, а його щільність - від 10 до 100 осіб на 1 км2. Густонаселеній
частиною Стародавнього Сходу були держави Месопотамії, розташовані між
Кавказом на півночі і Перською затокою на півдні, між Сирійської степом на
заході і гірськими районами на сході (ил. 1). Великі міста, відстояти друг
від одного на відстань кількох десятків кілометрів, мали середню
чисельність населення приблизно 50 тис. чоловік. Близькість розташування і
поява надлишкового продукту сприяли розвитку внутрішньої, а потім і
зовнішньої торгівлі. Особливого розквіту стародавня цивілізація народів Малої Азії
досягла з винаходом клинопису (ил. 2).
Перші
письмово зафіксовані торговельні угоди в державах Месопотамії відносяться
до V-IV тис. до н.е., а дещо пізніше, приблизно 1600 років до н.е., кодекс
Хаммурапі законодавчо закріпив норми обліку та правила контролю за процесами
виробництва та обміну (ил. 3). В II тис. до н.е. з'явилися перші банки,
які позичали гроші під 20-30% річних.
В
Вавилоні банки крім кредитних операцій здійснювали операції із земельними
ділянками, купували рабів і рабинь, але основна функція в умовах
що розвиваються товарно-грошових відносин зводилася до обліку витрат та доходів і
ведення торгово-лихварської діяльності. Найбільш відомими приватними
банками були торговий дім "Сини й онуки Егібі" і торговий дім
"Сини Мурашов" в Ніппур.
Розвиток
системи господарського життя, будівництво грандіозних будівель і споруд,
військові потреби і завдання оборони територіальних меж зажадали більшого
кількості людей, що професійно обслуговують державні та господарські
потреби. Ведення документації по всіх операціях здійснювали
писарі-чиновники храмового і державного апаратів управління, які
залучалися на службу приватними особами (ил. 4.). У Шумері, наприклад, вівся облік
врожаю з кожного дерева, для чого до нього прикріплювалася глиняна табличка з
зазначенням кількості щорічно зібраних плодів. Глиняні жетони, з нанесеними
на них письмовими знаками, використовувалися для господарських розрахунків, а набори
подібних жетонів, поміщені всередині закупореній глиняної посудини,
представляють, на думку деяких вчених, своєрідні торгові накладні,
супроводжували товар.
Достаток
записів на різних предметах свідчить про те, що опановувати таємницями
стародавньої писемності людини змушували потреби його практичної
діяльності. Тому наявність великої кількості глиняних табличок в оселях
простих людей не викликає здивування. Створені в домашніх умовах глиняні
таблички призначалися для особистого споживання. Частина приміщень житлових будинків
спеціально відводилася під шкільні заняття, де йшло навчання письма,
граматики, історії, арифметики і інших наук.
Разом
з тим існували кнігопісние школи, в яких професійні переписувачі
навчалися навичкам клинопису не менше 12 років, після чого переписувач міг зайняти більш
високе положення в суспільстві, ніж безграмотний чоловік. В одному із звернень
вчителя до учня йдеться про те, що професія писаря дає можливість стати
"вождем своїх друзів, головою своїх товаришів, досягти серед них вищих
ступенів ". Освіченість дозволяла Шафана перейти від простого копіювання
текстів до їх створення, і з-посеред переписувачів виділяються перші автори оригінальних
творів, багато з яких передбачили праці вчених античності. В одній
з шумерських табличок викладена теорема, відома у більш пізні часи як
теорема Евкліда, а знаменитий кодекс римського права бере свої витоки в зводі
законів царя Хаммурапі.
Професійні
писарі обслуговували державні потреби і працювали в кнігопісних школах, де
переважав підневільну працю, хоч рабство в той час ще не носило яскраво
вираженого характеру. Правові норми захищали інтереси не тільки
рабовласника, але і раба, який у разі виконання ним певних умов
міг бути відпущений на свободу, а в ряді випадків передбачалися прямі санкції
по відношенню і до господаря. Крім рабської праці в кнігопісних школах
використовувався і найману працю, заснований на законі царя Ешнунни, згідно з
яким встановлювалася норма заробітної плати та матеріальна відповідальність
за виконану роботу.
В
I тис. до н.е. в державах Месопотамії жило і працювало понад 3 тис. писарів.
Поступово, з огляду на неминучого економічного розшарування, з-посеред основний
маси переписувачів виділилися писарі-підприємці. Вони купували, здавали в оренду
будинки та поля, займалися торгівлею, лихварством, володіли десятками рабів,
великою кількістю худоби, численної нерухомістю в різних містах.
Наприклад, писарі ділового будинку Мурашов виконували функції агентів, здаючи і беручи в
оренду поля, отримуючи і вносячи орендну плату і виконуючи доручення зі сплати
царських податків.
Писарці
здійснювали банківські операції, приймали на зберігання вклади, давали і
отримували векселі, стежили за сплатою боргів своїх клієнтів. Вони засновували і
фінансували комерційні заходи, їздили по торгових справах не тільки по
містах Месопотамії, а й у сусідні країни - Мідію, Елам, Персію. Туди ж вони
посилали своїх агентів, які представляли їхні інтереси. Однак нестійка
економічна кон'юнктура і інтенсивне зростання товарно-грошових відносин
приводили до розорення навіть багатих писарів-підприємців, не кажучи вже про
представників середнього стану.
В
багатолюдних містах Стародавнього світу, де велася жвава торгівля, глиняні
таблички з нанесеними на них клинописним знаками мали широкий обіг (ил.
5). При розкопках поселень Шумеру та Вавилону археологами виявлено величезну
кількість глиняних табличок з відображеними на них відомостями з історії,
математиці, медицині, праву. Традиційними були словники, посібники з навчання,
магічні формули-заклинання, гімни та інші епічні твори.
Археологами
також були розкопані крамниці, через які здійснювався обмін книгами. Тут же
можна було придбати чи найняти раба, навченого грамоти та письма.
Список літератури
Для
підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.newsprint.ru
