1. Основні поняття і визначення.
Дослідження проблем інвестування завжди перебувало в центріекономічної науки. Це обумовлено тим, що інвестиції зачіпають саміглибинні основи господарської діяльності, визначаючи процесекономічного зростання в цілому. Конкретно в Україні всі терміни, пов'язані зінвестиціями, стали вживатися відносно недавно. Тому, їхз'ясування є необхідною умовою подальшого опису даноїпроблеми.
Поняття інвестиції (від лат.investio - одягаю) практично в будь-якомусловнику трактується як вкладення капіталу в галузі економіки усередині країниі за кордоном [1]. Це визначення уточнюється цілим рядом інших, яківказані в таких законах, як «Про інвестиційну діяльність», «Прооподаткування прибутку підприємств »,« Про режим іноземногоінвестування »,« Про зовнішньоекономічну діяльність підприємства ». Отже,зробимо короткий огляд даних понять по вітчизняному законодавству.
Інвестиції - всі види майнових та інтелектуальних цінностей,які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видівдіяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягаєтьсясоціальний ефект [2].
Трохи детальніше розглянуто сутність процесу вкладення інвестицій в
Законі України «Про оподаткування підприємств» (ст.1.28):
Інвестиція - господарська операція, яка передбачаєпридбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав іцінних паперів в обмін на кошти або майно.
Під цінностями або засобами обміну за українським законодавствоммається на увазі наступне:
- грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
- рухоме і нерухоме майно;
- майнові права, пов'язані з авторським правом, досвідом та іншими видами інтелектуальних цінностей;
- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідного для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованого ( «ноу-хау »);
- права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;
- інші цінності [ 3].
Виходячи з даного вище визначення інвестицій, слід зазначити, що невсяке вкладення заощаджень (майнових та інтелектуальних цінностей)являє собою інвестиції. Наприклад, якщо фізична особа набуває уіншої фізичної особи цінні папери, то інвестиції такого роду носятьобмежений характер, оскільки при цьому відбувається тільки зміна їхвласників, тобто має місце акт передачі грошових коштів тапридбання прав на отримання у майбутньому доходів компанії, акції якоїбули придбані.
Наступне, не менш важливе визначення, уточнює сутність інвестицій --це інвестиційна діяльність.
Інвестиційна діяльність - це сукупність практичних дійгромадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій [4].
Інвестиційна діяльність може здійснюватися у формі:
- інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, об'єднаннями та товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;
- державного інвестування;
- іноземного інвестування;
- спільного інвестування коштів і цінностей громадянами і юридичними особами України та іноземних держав.
Об'єктом інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, утому числі основні фонди та оборотні кошти в усіх сферах народногогосподарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічнапродукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а такожмайнові права.
Суб'єктами інвестиційної діяльності (інвесторами й учасниками) можутьбути громадяни та юридичні особи України та іноземних держав, а такождержави в особі урядів.
Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які берутьрішення про вкладення власних, позикових і залучених майнових таінтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.
Інвестори, за законом, можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів,покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційноїдіяльності. Права у всіх інвесторів, незалежно від форми власності,рівні, і розміщення інвестицій в будь-які об'єкти є їхнім невід'ємнимправом, що охороняється законом.
Учасники інвестиційної діяльності - громадяни та юридичні особиінших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій яквиконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.
Інвестор визначає цілі, напрямки та обсяги інвестицій ізалучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасниківінвестиційної діяльності, у тому числі й шляхом організації конкурсів іторгів. Держава і посадові особи не мають права втручатися вдоговірні відносини учасників інвестиційної діяльності понад своюкомпетенції.
Інвестиційний цикл - комплекс заходів від моменту прийняттярішення про інвестування до завершальної стадії інвестиційного проекту, вЗокрема, наприклад, науково-дослідні та дослідно-конструкторськіроботи, прийняття інвестиційних рішень, планування та проектування,підготовка до будівництва, будівництво, вихід на проектні показники ірежим окупності вкладень.
Інвестиційний цикл складається з трьох основних періодів:
1.Предінвестіціонная фаза.
2.Фаза інвестицій - власне витрати, вкладення коштів.
3.Експлутаціонная фаза - відшкодування витрачених коштів.
Інвестиційний процес - ряд повторюваних інвестиційних циклів. ЗаОстанніми роками в Україні значно збільшилося число активних учасниківінвестиційного процесу. З-за величезної кількості з'явилися фінансовихпосередників він сильно ускладнений.
Інвестиційним комплексом називається система підприємств іорганізацій, що виконують у виробництві функцію створення необхіднихнерухомих основних фондів, достатніх для діяльності підприємств іорганізацій всіх галузей народного господарства. До складу інвестиційногокомплексу входять:
1. Інвестори - вкладники капіталу.
2. Промисловості і підприємства, пов'язані з виробництвом та постачанням предметів для інвестиційного комплексу (створення основних фондів, постачання, будівництво).
3. Інвестиційні банки.
4. Ринкова інфраструктура інвестиційного комплексу.
5. Органи державного регулювання ринкових відносин в інвестиційному комплексі.
Законом України «Про іноземні інвестиції» від 13 березня 1992 року ідекретом Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року, визначенонаступні поняття:
Іноземні інвестиції - всі види цінностей, які вкладаютьсяіноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльностівідповідно до чинного законодавства України.
Іноземні інвестори:
. юридичні особи, створені за законодавством іншим, ніж законодавство України;
. фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України;
. іноземні держави, міжнародні державні та недержавні організації;
. інші іноземні суб'єкти господарської діяльності, які визнаються такими чинним законодавством України.
2.Економіческая сутність інвестицій.
Як вже говорилося, інвестиції в найбільш широкому трактуванніявляють собою вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення.
При цьому приріст капіталу повинен бути достатнім для того, щобкомпенсувати інвестору відмову від використання наявних коштів наспоживання в поточному періоді, винагородити його за ризик, відшкодувати втративід інфляції в поточному періоді.
Джерелом приросту капіталу і рушійним мотивом здійсненняінвестицій є одержуваний від них прибуток. Ці два процеси - вкладеннякапіталу та отримання прибутку - можуть відбуватися в різній тимчасовійпослідовності. При послідовному протіканні цих процесів прибутоквиходить відразу ж після завершення інвестицій у повному обсязі. Припаралельному їх протіканні отримання прибутку можливе ще до повногозавершення процесу (після першого його етапу). При інтервальному протіканніцих процесів між періодом завершення інвестицій і отримання прибуткупроходить певний час, тривалість якого залежить відособливостей конкретного інвестиційного проекту. Для більшої наочностіці три процеси можна представити графічно:
Рис.1. Форми тимчасової послідовності протікання процесів вкладення коштів і отримання прибутку від інвестицій [5].
А. Послідовне протікання процесів вкладення капіталу та отримання прибутку.
Б. Паралельне протікання процесів вкладення капіталу та отримання прибутку.
В. Інтервальні протікання процесів вкладення капіталу та отримання прибутку.
Автор «Інвестиційного менеджменту», Бланк відзначає, що прихарактеристиці економічної суті інвестицій в сучасній літературіцей термін іноді трактується помилково або занадто вузько. З усіманаданими їм доводами важко не погодитися.
Найбільш типова помилка, на його думку, полягає в тому, що підінвестиціями розуміється будь-яке вкладення коштів, яке може і неприводити ні до зростання капіталу, ні до одержання прибутку. До них часто відносятьтак звані "споживчі інвестиції" (купівля телевізорів,автомобілів, квартир, дач тощо), які за своїм економічнимзмістом до інвестицій не відносяться - засоби в придбання цихтоварів витрачаються в даному разі на безпосереднє довгостроковеспоживання (якщо їх не купують для подальшого перепродажу). Помилковимє також ідентифікація терміна «інвестиції» з терміном «капітальнівкладення ». Інвестиції в цьому випадку розглядаються як вкладення коштів увідтворення основних фондів (будівель, устаткування, транспортних засобіві т.п.). Разом з тим, інвестиції можуть здійснюватися і в оборотні активи, і в різні фінансові інструменти (акції, облігації татощо), і в окремі види нематеріальних активів (придбання патентів,ліцензій і т.п.). Отже, капітальні вкладення є більш вузькимпоняттям і можуть розглядатися лише як одна з форм інвестицій, на неяк їх аналог.
Бланк також не погоджується з тим, що в деяких джерелахінвестиції визначають як вкладення грошових коштів. Він вказує, щоінвестування капіталу може здійснюватися не тільки в грошовій, а й уінших формах - рухомого і нерухомого майна, різних фінансовихінструментів, нематеріальних активів тощо
І, нарешті, у ряді визначень відзначається, що інвестиції являютьсобою довгострокові вкладення грошових коштів. Безумовно, окремі формиінвестицій (у першу чергу, капітальні вкладення) мають довгостроковийхарактер, однак інвестиції можуть бути і короткостроковими (наприклад,короткострокові фінансові вкладення в акції, ощадні сертифікати татощо).
Для закріплення поняття «інвестиції», як категорії, що об'єднує всобі різні види підприємницької діяльності наведемо найбільшпоширену його класифікацію:
1. По об'єкту вкладень: а) фінансові інвестиції - придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів і інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції, у свою чергу підрозділяються на прямі (внесення коштів до статутного фонду юридичної особи в обмін на його корпоративні права) і портфельні (придбання цінних паперів та інших фінансових активів на фондовому ринку);
б) реальні/капітальні інвестиції - вкладення коштів у реальні активи, - придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів і нематеріальних активів, які підлягають амортизації [6].
2. За характером участі в інвестуванні:
а) прямі інвестиції - безпосереднє коштів інвестором в об'єкти інвестування (даний вид інвестування здійснюють, в основному, підготовлені інвестори, які мають досить точну інформацію про об'єкт інвестування і добре знайомі з механізмом інвестування) ;
б) непрямі інвестиції - інвестування, опосередковане іншими особами
(інвестиційними або фінансовими посередниками). Ці інвестиції здійснюють інвестори, які не мають достатню кваліфікацію для вибору об'єктів інвестування і подальшого управління ними. У цьому випадку вони купують цінні папери, що випускаються інвестиційними або іншими фінансовими посередниками (наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів та інвестиційних компаній), а останні, зібрані таким чином інвестиційні кошти розміщують на власний розсуд - обирають найбільш ефективні об'єкти інвестування, беруть участь в управлінні ними, а отримані доходи розподіляють потім серед своїх клієнтів [7].
3. За періодом інвестування:
а) короткострокові інвестиції - вкладення капіталу на період, не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів тощо);
б) довгострокові інвестиції - вкладення капіталу на період більше одного року.
У практиці великих інвестиційних компаній довгострокові інвестиціїдеталізуються таким чином:
. до 2 років;
. від 2 до 3 років;
. від 3 до 5 років;
. більше 5 років.
4. За регіональною ознакою:
а) внутрішні інвестиції - вкладення коштів у об'єкти інвестування, розташовані в межах даної країни;
б) інвестиції за кордоном - вкладення коштів у об'єкти інвестування, розташовані за межами даної країни.
5. За формою власності:
. приватні - вкладення коштів, що здійснюються громадянами, а також підприємствами недержавних форм власності;
. державні - вкладення, які здійснюються центральними і місцевими органами влади та управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів, а також державними підприємствами за рахунок власних і позикових коштів;
. іноземні - вкладення, здійснювані іноземними громадянами, юридичними особами та державами;
. спільні - вкладення, що здійснюються особами даної країни та іноземних держав.
3.Істочнокі інвестицій.
Основні джерела інвестицій наведені на рис.2:
Рис.2 . Джерела коштів для інвестицій [8].
В даний час використання власних коштів в якостіджерела інвестицій є тільки порівняно великих, стійкопрацюючим підприємствам, а їх небагато. Як правило, це підприємства -монополісти зі стабільним або розширюється ринок збуту. Амортизація вяк джерело інвестування, навіть в умовах переоцінки основнихфондів, не грає помітної ролі. А у зв'язку з тим, що останнім часомтемпи інфляції неухильно зростають, їх роль зменшується ще більше.
Порівняно нове джерело фінансування - прибуток віднепрофільних видів діяльності, особливо для підприємств, які виниклище на початку перебудови у формі кооперативів або малих підприємств,основна діяльність яких пов'язана з виробництвом (часто наукомісткоїпродукції). Такі підприємства намагаються торгово-посередницькою діяльністюзаробити кошти для розширення основної діяльності. Однакбільшість таких підприємств ліквідуються тим або іншим чином,, що залишилися, або повністю переходять до комерційної діяльності, абопродовжують займатися найчастіше торгівлею, в тому числі зовнішньої. Прикладомнепрофільної діяльності може послужити фондова біржа, що будучи нев змозі покривати свої витрати збором від угод (так як оборот побіржових операцій з цінними паперами малий), основний дохід отримує відпроведення бізнес-шкіл та семінарів.
Природно, що при нестачі власних коштів основна увагапідприємств спрямовано на можливості залучення зовнішніх інвесторів іінвестиційних ресурсів. Тут для кожного підприємства актуальнимстає проблема залучення іноземних інвесторів і, в першу чергу, розробки інвестиційних проектів.
-----------------------< br>[1] Радянський енциклопедичний словник. М.: «Радянська Енциклопедія»;
1979р.
[2] Закон України «Про інвестиційну діяльність», ст.1
[3] Закон України «Про інвестиціїнной діяльності », ст.1
[4] Закон України «Про інвестиційну діяльність», ст.2
[5] Бланк І.А. Інвестиційний менеджмент.
[6] Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»
[7] Бланк І.А. Інвестиційний менеджмент.
[8] Кравченко Н.А., Маркова В.Д. Інвестиційна політика підприємств.// ЕКО
№ 7, 1994р.
-----------------------
Вкладення капіталу
Отримання прибутку від інвестицій
Вкладення капіталу
Отримання прибутку від інвестицій
Вкладення капіталу
Отримання прибутку від інвестицій < p> Джерела інвестицій.
Кредити
-державні;
-комерційні;
-вітчизняні;
-іноземні (державні і приватні);
Залучені кошти
Власні кошти
Амортизація
Прибуток
< br> - від основної діяльності;
- від непрофільної діяльності
Пайова участь
Участь у виробництві
Спільне підприємство або виробництво
Участь у капіталі
-відкрите розміщення акцій на ринку цінних паперів;
-закрите розміщення акцій
