Інвестиційна політика КБ РФ

Челябінський державний університет

С О Д Е Р Ж А Н И Е

Вступ 3
Глава 1. Сутність і зміст інвестиційної політики. Нормативна база,регламентує інвестиційну діяльність комерційних банків в РФ 6
Глава 2. Методика розрахунку ефективності інвестиційних проектів 12
2.1. Інвестиційний цикл і зміст передінвестиційних досліджень 12
2.2. Визначення економічної ефективності інвестиційного проекту 13

2.2.1. Постановка задачі 13

2.2.2. Показники економічної ефективності інвестиційного циклу 16

2.2.3. Чистий потік платежів 19

2.2.4. Потреба в оборотному капіталі 20
Глава 3. Інвестиційний клімат в Росії на сучасному етапі (чинники,що впливають на інвестиційну діяльність) 21
3.1. Загальний стан на ринку інвестиційних кредитів у РФ 21
3.2. Методи зниження інвестиційного ризику, що застосовуються банками
Російської Федерації 21

3.2.1. Вступ банку в фінансово - промислову групу 22

3.2.2. Ступінь залежності ризику банку від ставок прибутковості 22
3.3. Характеристика реальних інвестиційних проектів 22
3.4. Труднощі здійснення інвестиційних проектів в РФ 23
3.5. Труднощі залучення іноземного капіталу для інвестиційних проектів в РФ 23
Висновок 26

Список використаних джерел: 28

Введення

В даний час в Росії склалася важка інвестиційна ситуація,криза недоінвестування. Ця криза не дозволяє своєчасноздійснювати процес безперервного відтворення суб'єктів економічної ісоціальній діяльності і поступово веде до деградації. Наслідкицієї кризи ми ще відчуємо на собі через кілька років. З ним, першза все, пов'язане різке падіння обсягів виробництва, і прояв негативнихсоціальних ефектів: зростання безробіття, погіршення криміногенної обстановки іін З ним також пов'язана втрата позицій російських виробників насвітових ринках.

Якщо розглянути дані Держкомстату РФ по роках, починаючи з 1994 р., томожна побачити наступну картину:
- в процентному вираженні (індекс інфляції усунутий) обсяг інвестицій в 1994 році склав 34,5% у порівнянні з 1989 роком;
- починаючи з 1994 по 1999 р. зміни обсягів інвестицій наведено в таблицях :
| | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | | | | |
| | М. | м. | м. | м. | | | | |
| | Усього | усього | усього | I | II | III | IV | усього |
| | О | о | о | | | | | о |
| Інвестиції | | | | | | | | |
| в основний | | | | | | | | |
| капітал | | | | | | | | |
| Трлн. | 108, | 267, | 376, | 73,2 | 85,4 | 108, | 141, | 408, |
| Рублів | 8 | 0 | 0 | | | 9 | 3 | 8 |
|% До відпов. | 76 | 90 | 82 | 85,3 | 94,0 | 99,1 | 101, | 95,0 |
| Періоду | | | | | | | 1 | |
| минулого | | | | | | | | |
| року | | | | | | | | |

| | I | II | III | IV | Усього |
| | Кварта | кварта | кварта | кварта | за 1998 |
| | Л | л | л | л | р. |
| Інвестиції в | | | | | |
| основний капітал | | | | | |
| МЛРД. руб. | 71,9 | 83,9 | 107,1 | 139,5 | 402,4 |
|% До відпов. Періоду | 94,4 | 93,6 | 94,1 | 91,6 | 93,3 |
| попереднього року | | | | | |

| | 1998 | січень | феврал | Березень | Квітень | Травень | Червень | Липень |
| | | Ь | ь | т | ь | | ь | |
| Інвестиції в основний | | | | | | | | |
| капітал | | | | | | | | |
| МЛРД. рублів | 402,4 | 23,8 | 26,6 | 30, | 30,6 | 32, | 40, | |
| | | | | 5 | | 7 | 1 | |
|% До відпов. Періоду | 93,3 | 95,4 | 97,3 | 98, | 98,9 | 98, | 98, | |
| попереднього року | | | | 9 | | 2 | 2 | |

- обсяг ж іноземних інвестицій у Росію тільки в першому півріччі 1999 скоротився майже вдвічі в порівнянні з тим же періодом 1998 року і склав 4 мільярди 271 мільйон доларів.

Наведені вище дані говорять про те, що ми маємо справу з глибокимзатяжною кризою недоінвестування економіки РФ. Серед причин йоговиникнення можна виділити декілька найбільш важливих:

- самоусунення держави від фінансування більшості інвестиційних проектів;

- неплатоспроможність підприємств, викликана загальним економічним спадом;

- слабкий розвиток фондового ринку в Росії.

Активізація інвестиційного процесу - найважливіша і дуже боліснорозв'язувана макроекономічна проблема. Зростання інвестицій вкрай необхідний длявиведення країни з важкої економічної кризи, викликаної помилкамипроведення реформ. Лібералізація російської економіки загострила проблеми,пов'язані з технологічною відсталістю виробництва і низькоюконкурентоспроможністю вітчизняної продукції.

На російський споживчий ринок ринув потік дешевої імпортноїпродукції, поставивши вітчизняних виробників на межу банкрутства. Прицьому Росія на світовий ринок може поставити тільки сировинні і паливно -енергетичні ресурси, ціни на які істотно знижуються призбільшення обсягу поставок. Частка нафти і нафтопродуктів в імпорті країнизаймає понад 50%. Запрацювала найпримітивніша схема: нафтодолариобмінюються на імпортний ширвжиток, який пройшовши через рукичисленних посередників дивує кінцевих споживачів рівнем цін.

Підвищення технічного рівня виробництва потребують суттєвоїреконструкції та модернізації промисловості, що нерозривно пов'язано ззростанням обсягу інвестицій.

Надії на закордонні кредити, які виділяються для підйому економіки
Росії, звалилися після подій 17 серпня 1998, коли по суті, Росіявизнала себе неспроможним позичальником. Крім того, зарубіжні кредитиє як правило пов'язаними, тобто на що виділяються кошти
Росія має закупати обов'язково дороге імпортне обладнання,створюючи тим самим додаткові робочі місця і прибуток за кордоном. Прице вітчизняна машинобудівна промисловість залишається без запасів іробочих місць. Результати такої політики виражаються у вигляді спадувиробництва.

Більша частина макроекономічних досліджень на цю тему, якправило, зводить коло факторів триваючого інвестиційного спаду довисоким і нестабільним податках і дорогим кредитах. Цей же поглядхарактерний і для урядових кіл.

Експерти московського представництва Світового банку вважаютьосновною проблемою російської економіки відсутність і в банківському секторі,і на ринку корпоративних цінних паперів механізмів спрямування потоківінвестицій у найбільш ефективні галузі економіки.

Крім того, в числі важливих чинників інвестицій все частіше називаютьзагальну макроекономічну і політичну нестабільність. Традиційний поглядна цю проблему вважає під політичною нестабільністю загрозу зміникурсу реформ, що виникає у зв'язку з можливим приходом до влади опозиції,під економічною - перш за все, високу інфляцію. Доцільнопереглянути податкову та кредитно-фінансову політику з метою створеннясприятливого інвестиційного клімату в Росії.

Реальний вихід з кризи, реальна структурна перебудова, а потім ірух до більш високих рубежів вимагає реконструкції підприємств,їх технічного переозброєння, розширення їх профілю (диверсифікації),створення високоефективного виробництва, здатного швидко освоювати новупродукцію. Все це означає необхідність інвестицій та інновацій,практично неможливих один без одного. Це процеси, мета яких --створити підприємства, що займають тверду нішу на ринку, що забезпечують
(причому на тривалий період) конкурентоспроможність свого виробництва тапродукції, її більш високу якість, різноманітний і постійно оновлюєтьсяасортимент і низькі витрати виробництва.

Одними з найбільших інститутів інвесторів, здатних вкладатиресурси для розвитку підприємств, науки, техніки, передових технологій,є комерційні банки. Справжня робота висвітлює питання участібанків в інвестиційних процесах, їх політику на ринках інвестиційнихресурсів, що загалом можна об'єднати одним терміном - інвестиційнаполітика комерційних банків.

Глава 1. Сутність і зміст інвестиційної політики. Нормативна база, що регламентує інвестиційну діяльність комерційних банків в РФ

Нормативна база, що регламентує діяльність комерційних банків наринку інвестицій, являє собою ієрархічну систему, що складається ззаконів і підзаконних актів. Суб'єкти інвестиційної діяльності впроцесі взаємовідносин при укладанні договорів і здійсненні угод,повинні керуватися також Цивільним кодексом Української РСР, КЗпП, ОК, інкодексами.
Правова система зображена на рис.

Основними нормативними документами, що регулюють діяльністькомерційних банків при здійсненні ними інвестиційних операцій, є:

1. ЗАКОН «ПРО ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В РСФСР» (в ред. Федерального закону від 19.06.95 N 89-ФЗ, у ред. Федерального закону від 25.02.99 N 39 -

ФЗ) від 26 червня 1991 року № 1488-1;
2. ЗАКОН РФ «Про іноземні інвестиції в Російської Федерації» від 9 липня 1999 року № 160-ФЗ;
3. ЗАКОН РФ «ПРО ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В РОСІЙСЬКІЙ

ФЕДЕРАЦІЇ, здійснюється у формі КАПІТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ» від 2 лютого 1999 р. № 39-ФЗ;
4. ЗАКОН РФ «ПРО ЗАХИСТ ПРАВ І ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ІНВЕСТОРІВ НА

РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ» від 5 березня 1999 року

№ 46-ФЗ.
5. ЗАКОН «Про банки і банківську діяльність» від 2 грудня 1990 року № 395-1 (в ред. Федеральних законів від 03.02.96 N 17-ФЗ, от 31.07.98

N 151-ФЗ, від 05.07.99 N 126-ФЗ, від 08.07.99 N 136-ФЗ);

6. ЗАКОН РФ «Про РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ» (в ред. Федеральних законів від 26.11.98 N 182-ФЗ, від 08.07.99 N 139-ФЗ) від 22 квітня 1996 року № 39 -

ФЗ;
7. Постанова Ради Міністрів СРСР «Про випуск підприємствами І

ОРГАНІЗАЦІЯМИ ЦІННИХ ПАПЕРІВ» від 15 жовтня 1988 № 1195;
8. ПОСТАНОВА УРЯД Української РСР «Про затвердження Положення про випуск і

обігу цінних паперів і фондових бірж в Україні» від 28 грудня 1991

№ 78;
9. ЛИСТ МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ «ПРО ПРАВИЛА ВИПУСКУ ТА

РЕЄСТРАЦІЇ ЦІННИХ ПАПЕРІВ НА ТЕРИТОРІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ» (в ред. Листів Мінфіну РФ від 04.02.93 N 7, від 15.11.93 N 132, від 01.08.95 N 05-01 -

05) від 3 березня 1992 р. № 3;
10. ІНСТРУКЦІЯ МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ «ПРО ПРАВИЛА

ВИПУСКУ ТА РЕЄСТРАЦІЇ ЦІННИХ ПАПЕРІВ НА ТЕРИТОРІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ» (в ред. Листів Мінфіну РФ від 04.02.93 N 7, від 15.11.93 N 132, від 01.08.95 N

05-01-05) від 3 березня 1992 р. № 2;
11. ІНСТРУКЦІЯ ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ «ПРО ПРАВИЛА ВИПУСКУ

І РЕЄСТРАЦІЇ ЦІННИХ ПАПЕРІВ кредитних організацій на ТЕРИТОРІЇ

РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ» (в ред. Вказівки ЦБ РФ від 23.11.98 N 417-У) від 17 вересня 1996 р. № 8;

На ринку цінних паперів банки можуть виступати як інвестиційніінститутів і здійснювати наступні види діяльності:
1) Виконувати посередницькі агентські функції при купівлі-продажу цінних паперів за рахунок і за дорученням клієнта на підставі договору комісії або доручення, тобто виступати в ролі фінансового брокера;
2) Здійснювати інвестиційне консультування, тобто надавати консультаційні послуги з приводу випуску та обігу цінних паперів;
3) Виступати в ролі інвестиційної компанії, тобто організовувати випуски цінних паперів;
4) Вкладати кошти в цінні папери;
5) Здійснювати купівлю-продаж цінних паперів від свого імені і за свій рахунок, в тому числі шляхом котирування цінних паперів (оголошення на визначені цінні папери "ціни покупця "і" ціни продавця ", за якими інвестиційна компанія зобов'язується їх продавати і купувати).

ЦБ РФ, в рамках переданих йому повноважень Законом« Про Банк Росії »поздійснення нагляду за діяльністю комерційних банків та іншихкредитних установ, визначив наступний порядок діяльності комерційнихбанків на ринку цінних паперів:
- робота комерційних банків на ринку цінних паперів здійснюється в рамках отриманої загальної банківської ліцензії. Додатковою ліцензії не потрібно;
- іменні кваліфікаційні атестати фахівцям комерційних банків, які проводять роботи з цінними паперами, не вимагаються;
- укладання угод купівлі-продажу цінних паперів фахівцями комерційних банків на біржах та в інших місцях організованої торгівлі, може здійснюватися тільки на основі іменних довіреностей, оформлених згідно з чинним цивільним законодавством.

У міру розвитку фондового ринку простежується тенденція до більшогообмеження прав учасників ринку цінних паперів, найбільш впливовими зяких є комерційні банки. Цілком зрозуміле прагнення державизахистити потенційного інвестора від небажаних ризиків. Разом з тим привстановлення подібних обмежень не слід забувати і про необхідністьстимулювання розвитку фондового ринку в Росії.

Виходячи з усього сказаного, можна спробувати дати загальну характеристикусистемі нормативних документів, що регламентують поведінку комерційнихбанків на ринку інвестицій. Позитивним є те, що є добреопрацьовані закони, що утворюють верхню частину піраміди правової системи.
Законодавство дає чіткі визначення багатьох важливих понять, таких якінвестиції, інвестиційна діяльність, її суб'єкти, об'єкти. Розкритоправа та обов'язки учасників інвестиційної діяльності. Визначенотакож участь держави з регулювання інвестиційної діяльності, зазабезпечення гарантій прав суб'єктів та захист інвестицій. Введений вдію з 1 січня 1995 року Цивільний кодекс Російської Федерації
(частина 1) дає поняття таких важливих категорій, як цінні папери, їх види,порядок обігу на території РФ, юридичні особи, форми власності.
ГК РФ регламентує договірні відносини між усіма суб'єктамиінвестиційної діяльності, визначає види договорів (комісії, купівлі -продажу, доручення і багато інших). ГК РФ дає тлумачення понять ірегламентує діяльність акціонерних товариств, товариств з обмеженоювідповідальністю, інших форм юридичних осіб, їх права та обов'язки завідношенню до держави і один до одного. ГК РФ, безперечно, єпрогресивним документом і відповідає сучасним вимогам ринковоїекономіки.

Однак, безліч підзаконних актів, що діють в даний час,являють собою сукупність слабосвязанних між собою документів,часто суперечать один одному. Вони накладають багато обмежень,які зводять нанівець безперечну прогресивність вищих законів.

Тому, про нормативну базу можна говорити як про погано проробленої.
І це є однією з важливих причин посилюється інвестиційногокризи в Росії.

Закон Української РСР від 26.06.91 № 1488-1 «Про інвестиційну діяльність в
РРФСР »дає таке тлумачення понять« інвестиції »та« інвестиційнадіяльність »:

ІНВЕСТИЦІЯМИ є грошові кошти, цільові банківські вклади, паї,акції та інші цінні папери, технології, машини, устаткування, ліцензії, утому числі і на товарні знаки, кредити, будь-яке інше майно абомайнові права, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єктипідприємницької та інших видів діяльності з метою одержання прибутку
(доходу) і досягнення позитивного соціального ефекту.

ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ - це вкладення інвестицій, або інвестування,і сукупність практичних дій по реалізації інвестицій.
Інвестування у створення та відтворення основних фондів здійснюєтьсяу формі капітальних вкладень.

У даній роботі автор дотримується саме цих визначень, але зодним застереженням. В якості мети інвестування розуміється тількиекономічна вигода, тому що соціальний ефект визначається з великимпрацею і ще з більшим включається в прийняту в ринковій економіці системурозрахунків ефективності капіталовкладень.

Що стосується терміну "ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПРОЕКТ", то під ним розумієтьсякомплексний план заходів, який включає капітальне будівництво,придбання нових технологій, закупівлю обладнання, підготовку кадрів іт.д., спрямований на створення нового або модернізацію (розширення)діючого виробництва товарів та послуг з метою отримання економічноївигоди.

Для того, щоб усунути надалі термінологічнуневизначеність (двоякість тлумачення) інвестиційної діяльності, відразупроведемо розмежування понять «реальні», «фінансові» інвестиції іінвестиції в нематеріальні активи.

РЕАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ - при цьому маються на увазі інвестиції у виробничібудівлі та споруди, а також будь-які види машин і устаткування з терміномслужби більше одного року, загалом вкладення в матеріальні активи
(речовий капітал).

ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ - вкладення в цінні папери (акції, векселі, облігаціїта ін.)

У практичній діяльностіості комерційні банки можуть займатися якфінансових, так і реальним інвестуванням. Тому в даній роботі авторробить спробу порівняльного аналізу перерахованих видів діяльності зточки зору, по-перше, економічної вигоди, по-друге, з позиції довгострокової перспективи; по-третє, з точки зору ризиків і пов'язаного з ними впливу наекономічні показники роботи банку.

Оскільки комерційні банки за своєю суттю є комерційніорганізації, що працюють, головним чином, за рахунок чужих коштів, тослід розглянути в комплексі два види операцій банків - пасивні (позалучення ресурсів) і активні (на їх розміщення).

Формування пасивів під майбутні інвестиції має особливості:
1) це мають бути довгострокові пасиви (звичайно від 2 до 10 і більше років);
2) вони повинні бути максимально дешевими ресурсами, тому що в протилежному випадку буде досить складним забезпечити прибутковість вкладень.

Тому як пасивів під інвестування можуть розглядатися:
- кошти інвесторів;
- власні кошти банку ;
- залишки коштів на рахунках клієнтів;
- довготривалі строкові пасиви;
- заставні зобов'язання клієнтів;
- бюджетні кошти, спеціально виділені державою під реалізацію інвестиційних програм.

Спробуємо дати приблизну оцінку перерахованих вище джерел ресурсів:
1) Кошти інвесторів.

ІНВЕСТОРИ - суб'єкти інвестиційної діяльності, які здійснюютьвкладення власних, позикових або залучених коштів у формі інвестицій тащо здійснюють їхнє цільове використання. Метою інвесторів не завжди можебути отримання максимального прибутку від вкладення. Як правило, інвесторзацікавлений у реалізації конкретного інвестиційного проекту. Банк, уданому випадку виступає посередником між інвестором і об'єктомінвестування. Його завданням є управління і контроль за ходомінвестування та отриманням результату. Прибуток банку може бути отриманаза рахунок комісійних, а також за рахунок більш ефективного управлінняреалізацією інвестиційного проекту. Банк може об'єднувати коштиінвесторів для реалізації одного великого проекту. Ризик банку при цьомувідносно невеликий.

Тому кошти інвесторів - одна з найбільш привабливих (длябанку) джерел фінансування інвестиційної діяльності.
2) Власні кошти банку.
За ним не потрібно виплачувати відсотки за користування, тобто вони єдешевими засобами. При вирішенні питання про те, направляти їх наінвестування, або ж вкладати в інші активи, банк керуєтьсядвома моментами:
- економічна вигода (ефект від вкладення);
- інша (якщо є), окрім економічної, зацікавленість у реалізації конкретного інвестиційного проекту.

Якщо банк орієнтується лише на економічну вигоду, то банк шукаєспосіб вкладення, що приносить максимальну віддачу. У даній роботі внаступних розділах приведені зразкові методики розрахунку привабливостівкладень.

Власні кошти банку є, безумовно, дуже привабливийджерело фінансування інвестицій.
3) Залишки коштів на рахунках клієнтів, довгострокові пасиви, заставні зобов'язання клієнтів і ін - дорожчі пасиви.

У зв'язку з тим, що ці пасиви мають цілком визначену для банку
«Ціну», при їх використанні для інвестицій потрібно бути дуже обережним.
Існують також ризики запитання коштів клієнтами (для залишків нарахунках і заставних зобов'язань). За користування довгостроковими пасивамипотрібно сплачувати значні відсотки.

Таким чином, варто дотримуватися наступних моментів:

1. для інвестування може виявитися придатною лише невелика частина цих пасивів (наприклад, 25 %);

2. ці джерела можна інвестувати тільки в проекти з самим мінімальним ризиком (наприклад, в державні або муніципальні цінні папери);

3. при розрахунку окупності інвестиційних проектів варто враховувати значну норму дисконтування.

Таким чином, даний вид пасивів для інвестування придатний лишеобмежено.
4) Бюджетні кошти.

Відповідно до програм Уряду РФ держава має намірфінансувати окремі інвестиційні проекти, в тому числі і черезкомерційні банки, що мають мережу філій в місцях здійсненняінвестиційних проектів. Роль банків тут може бути така:

1) участь у розробці та підготовці проектів;

2) дієвий контроль в їх здійсненні;

3) надання в Мінфін РФ інформації про хід їх реалізації.

Для фінансування проектів банки залучаються на умовах одержаннямаржі, що визначається урядом РФ. При цьому відбір банківздійснюється на конкурсній основі за принципом мінімальної комісії.
В якості оцінки даного виду пасивів можна сказати наступне:
1) Розміри таких проектів зазвичай великі, на них виділяють значні суми. Отже, це хороше джерело прибутку банків.
2) Держава не завжди має на меті одержання економічного ефекту від проекту. Він може бути соціально значущим.
3) Ризик банку самий мінімальний.

Таким чином, бюджетні вкладення в інвестиційні проекти - дужегарний вид пасивів. Слід докладати максимум зусиль для їх залучення.

На підставі вищевикладеного, можна сформулювати сутністьінвестиційної політики стосовно до комерційних банків --інвестиційна політика комерційних банків являє собою сукупністьдій банків на ринку інвестицій відповідно до індивідуальнорозробленої стратегії, спрямованої на отримання максимального прибуткуі зміцнення свого становища на ринку.

Глава 2. Методика розрахунку ефективності інвестиційних проектів

2.1. Інвестиційний цикл і зміст передінвестиційних досліджень

Розробка та реалізація інвестиційного проекту проходить тривалийшлях від ідеї до випуску продукції. В умовах ринку цей період прийняторозглядати як цикл інвестиційного проекту.

Цей цикл охоплює три фази:
- передінвестиційну (попередні дослідження до остаточного прийняття інвестиційного рішення);
- інвестиційну (проектування, договір, підряд, будівництво); < br> - виробничу (фаза господарської діяльності підприємства).

Протягом передінвестиційної фази вивчаються можливості майбутньогопроекту та фірмою приймається попереднє рішення про інвестиції. Тутзамовник (фірма-інвестор чи організатор проекту) вибирає керуючогопроектом. Вивчення різних варіантів проекту здійснюється абовласними силами замовника, або спеціалізованими консультаційнимифірмами і включає початкові оцінки витрат, а також аналіз різнихваріантів інвестиційних рішень.

Друга фаза - інвестиційна - включає:

- відбір проектної фірми або фірми, що управляє будівництвом,

- підготовку проектної документації,

- отримання від урядових установ дозволу на будівництво,

- підготовку деталізованих розрахунків вартості,

- підготовку попередніх планів для проектних робіт,

- вибору підрядника та будівельного керуючого.

Ведеться будівництво, об'єкт здається в експлуатацію, проводиться навчання персоналу. Закінчується інвестиційна фаза повної підготовкою до господарської діяльності об'єкта.

Третя фаза - виробнича - включає господарську діяльністьпідприємства.

На всіх фазах потрібно керувати інвестиційним проектом, тобтозабезпечення цілісного підходу, координації та взаємодії міжзамовниками, проектувальниками і будівельниками.

Створення прогресивних систем управління потребує вдосконаленняконтрактних систем, зміни організаційних структур, розвиткуінфраструктур з обслуговування інвестиційних проектів на всіх етапах їхреалізації, удосконалення технології проектування.

В умовах стрімкого зростання наукомістких виробництв і різкогозміни структури економіки істотно зросла роль проектування вінвестиційному процесі, що вимагає від замовника посилення уваги допередпроектної та проектної стадій.

При створенні остаточного проекту для великих промислових об'єктівв ряді випадків при вже 15-20% готовності їх креслень може починатисябудівництво.

За оцінками провідних зарубіжних проектних фірм, рівень витрат напроектування становить 5-10% вартості об'єкта, але вплив його накінцеві результати може бути досить істотним і навіть вирішальним. Доприйняття проектних рішень «рівень впливу» проектування на кінцевірезультати оцінюється як стовідсотковий, а після прийняття, передрозробкою попереднього проекту «рівень впливу» знижується до 75%, зазакінчення проектування цей вплив практично вичерпується. У силувступають економічні механізми наступного етапу інвестиційної фази --процесу будівництва, де реалізується 90-95% всіх витрат, а «рівеньвпливу »на кінцеві результати оцінюється в 25%.

Можна зробити висновок, що Передінвестиційна фаза закладає основидля наступних фаз інвестиційного циклу. Тому на передінвестиційноїфазі якість і надійність проекту важливіше, ніж часовий чинник, у той часяк у фазі інвестування часовий фактор стає найважливішим для того,щоб утримати проект в рамках прогнозів, зроблених на стадії ТЕО. Не потрібнозаощаджувати на дорогому і марнотратно за часом процесі підготовкипроекту і намагатися скоротити стадію аналізу підготовки проекту дляякнайшвидшої заявки на отримання позики.

Зміст передінвестиційних досліджень.

Зазвичай витрати на передінвестиційні дослідження виражаються влюдино-місяцях. Витрати, виражені у відсотках до витрат інвестицій,приблизно складають: o 0.2-1.0% - для аналізу інвестиційних можливостей (не більше 1-2 людино-місяців) o 0.25-1.5% - для попереднього обгрунтування (від 6 до 12 людино-місяців) o 1.0-3.0% - для ТЕО невеликих промислових проектів (12-15 людино-місяців) o 2.0-10.0% - для ТЕО в сфері великої промисловості або для проектів з дослідними технологіями чи складними ринками (мінімум 15 людино-місяців).

2.2. Визначення економічної ефективності інвестиційного проекту

2.2.1. Постановка завдання

застосовується до теперішнього часу в нашій країні методи оцінкиефективності капітальних вкладень та виробничого будівництва булиорієнтовані на адміністративно-планову економіку. В їх основі закладенийкритерій величини народногосподарського проекту (або ефекту для галузінародного господарства), який буде отриманий в результаті реалізаціїінвестиційного проекту.

Базовим методом розрахунку ефективності капітальних вкладень єметод приведених витрат, заснований на використанні встановленогонормативу окупності капітальних вкладень.

Очевидно, що в умовах ринкових відносин в основі визначенняефективності інвестиційного проекту повинні лежати інші критерії таметоди. У розвинених країнах з ринковою економікою розроблено і широкозастосовується великий арсенал методів оцінки інвестиційних проектів. Вонизасновані переважно на порівнянні ефективності (прибутковості)інвестицій у різні проекти. При цьому в якості альтернативи вкладенькоштів у розглядається виробництво виступають фінансові вкладення вінші виробничі об'єкти, приміщення фінансових коштів у банк підпроценти або звернення їх у цінні папери.

З позицій фінансового аналізу реалізація інвестиційного проекту можебути представлена як два взаємопов'язані процеси: процес інвестицій встворення виробничого об'єкта (від нагромадження капіталу) і процесодержання доходів від вкладених коштів. Ці два процеси протікаютьпослідовно (з розривом між ними або без нього) або на деякійчасовому відрізку паралельно. В останньому випадку передбачається, щовіддача від інвестицій починається ще до моменту завершення процесувкладень. Обидва процеси мають різну розподілу інтенсивності в часі,що в значній мірі визначає ефективність вкладення інвестицій.

Безпосереднім об'єктом фінансового аналізу є потоки платежів
(cash flow), що характеризують обидва ці процеси у вигляді однієї сполученоюпослідовності. Інтенсивність чистого потоку платежів визначається якрізниця між інтенсивністю (витратами в одиницю часу) інвестицій ічистого доходу від реалізації проекту.

Під чистим доходом розуміється дохід, отриманий у кожному часовомуінтервалі від господарської діяльності, за вирахуванням всіх платежів,пов'язаних з його отриманням (оплата праці, сировина, енергія, податки і т. д.).
При цьому нарахування амортизації не відноситься до поточних витрат. Оцінкаефективності здійснюється за допомогою розрахунку системи показників абокритеріїв ефективності інвестиційного проекту. Методи їх розрахунку будутьрозглянуті нижче, але всі вони мають одну важливу особливість. Витрати тадоходи, рознесені в часі, приводяться до одного (базового) моментучасу. Базовим моментом часу звичайно є дата початку реалізаціїпроекту, дата початку виробництва продукції або умовна дата, близькачасу проведення розрахунків ефективності проекту.

Процедура приведення різночасних платежів до базової датою називаєтьсядисконтування. Економічний сенс цієї процедури полягає в наступному.
Нехай задана деяка ставка позикового відсотка d і потік платежів
(позитивних чи негативних) P (t), початок якого збігається з базовиммоментом часу приведення. Тоді дисконтована величина платежу P (t),виконаного в момент, віддалений від базового на величину t інтервалів
(місяців, років), дорівнює деякій величині Pd (t), яка, будучи виданоїпід позиковий відсоток d, дасть у момент t величину P (t). Таким чином
Pd (t) (1 + d) = P (t), або дисконтована величина платежу P (t) дорівнює:

P (t)

Pd (t) = -- -------- (2.1)

(1 + d)

Величина позичкового відсотка d називається нормою дисконтування
(приведення) і, крім зазначеного вище змісту, трактується як норма (абоступінь) переваги доходів, отриманих в даний момент, доходів,які будуть отримані в майбутньому.

При виборі ставки дисконтування орієнтуються на існуючий абоочікуваний усереднений рівень позичкового відсотка. Практично вибираютьконкретні орієнтири (прибутковість певних видів цінних паперів,банківських операцій, і т. д.) з урахуванням умов діяльностівідповідних підприємств та інвесторів. Наприклад, як показало опитуваннянайбільших нафтових фірм США, найбільш часто при аналізі ефективностізастосовують три варіанти ставки: усереднений показник прибутковості акцій,існуючі ставки за кредитом, суб'єктивні оцінки, засновані на досвідіфірми. Ставка дисконтування в значній мірі залежить від господарськоїкон'юнктури, перспектив економічного розвитку країни і єпредметом серйозних досліджень і прогнозів.

Іншим важливим чинником, що впливає на оцінку ефективностіінвестиційного проекту, є фактор ризику. Оскільки ризик вінвестиційному процесі незалежно від його конкретних форм у кінцевому рахункупостає у вигляді можливого зменшення реальної віддачі від капіталу попорівняно з очікуваною, то для обліку ризику часто вводять поправку до рівняпроцентної ставки, що характеризує прибутковість по безризиковимвкладень.

Іншим методом вирішення цього завдання є аналіз чутливостіабо стійкості інвестиційного проекту до змін зовнішніх факторів іпараметрів самого проекту. До зовнішніх факторів відносяться майбутній рівеньінфляції, зміна попиту і цін на заплановану до випуску продукцію,можливі зміни цін на сировину та матеріали, зміна ставки обліковогопозикового відсотка, податкові ставки і т. д. До внутрішніх параметрів проектувідносяться: зміни термінів і вартості будівництва, темпів освоєннявиробництва продукції, і т. д.

Для опису динамічного інвестиційного процесу можутьвикористовуватися імітаційні динамічні моделі, реалізовані за допомогоюобчислювальної техніки. В якості змінних в цих моделях використовуєтьсятехніко-економічні та фінансові показники проекту, а також параметри,характеризують зовнішню економічне середовище. Проводиться аналіз впливурізних зовнішніх чинників і внутрішніх параметрів на ефективністьпроекту.

З урахуванням вищесказаного можна сформулювати такі основнівимоги до аналітичного апарату, вихідними даними та поданнямрезультатів розрахунків, пов'язаних з оцінкою економіч?? кой ефективностіпроектів:
1) Аналітичний апарат для оцінки інвестиційного проекту має базуватися на зіставленні доходів (прибутку), отриманих в результаті вкладення власних фінансових коштів у розглянутий проект, з альтернативними можливостями вкладення цих коштів в інші фінансові активи.
2) Для визначення ефективності інвестиційного проекту процес його реалізації повинен бути розгорнутий у часі і включати всі основні фази інвестиційного циклу: капітальне будівництво, освоєння виробництва, виробництво, згортання.
3) Вихідні дані для розрахунків ефективності проектів повинні включати:

- розгорнуту в часі виробничу програму;

- ціни на продукцію;

- прямі виробничі витрати;

- накладні витрати та інші платежі;

- розгорнутий у часі процес фінансування капітального будівництва;

- структуру витрат і витрат;

- джерела надходження інвестиційних коштів;
4) Для зіставлення різних в часі платежів вони за допомогою процедури дисконтування повинні бути приведені до однієї дати. Ставка дисконтування вибирається виходячи з конкретних альтернатив приміщення капіталу. При оцінці ефективності інвестиційного проекту має враховуватися фактор ризику, що виражається у вигляді можливого зменшення віддачі від вкладеного капіталу в порівнянні з очікуваною величиною. З метою виявлення та зниження ризику повинен бути проведений аналіз стійкості інвестиційного проекту щодо його параметрів і зовнішніх факторів.

2.2.2. Показники економічної ефективності інвестиційного циклу

В основі більшості методів лежить обчислення чистого приведеногодоходу (Net Present Value).

Чистий приведений дохід (NPV) являє собою різницюдисконтованих на один момент часу показників доходу такапіталовкладень. Потоки доходів і капітальних вкладень зазвичайпредставляються у вигляді єдиного потоку - чистого потоку платежів, рівногорізниці поточних доходів і витрат.

Для оцінки ефективності застосовуються такі показники: o чистий приведений дохід, o внутрішня норма прибутковості, o термін окупності капітальних вкладень, o рентабельність проекту, o точка беззбитковості.

Ці показники є результатом зіставлення доходів з витратами.

Для визначеності в якості базового моменту візьмемо дату початкуреалізацію проекту.

При заданій нормі d дисконтування:

NPV = (Pt/(1 + d) (2.2) t = 0де:t - роки реалізації проекту (t = 0, 1, 2 ,..., T);
Pt - чистий потік платежів у році t;

Чистий потік платежів включає як доходи прибуток відвиробничої діяльності і амортизаційні відрахування, а в якостівитрат - інвестиції у капітальне будівництво, відтвореннявибувають основних фондів, а також на створення та накопичення оборотнихкоштів.

Рішення інвестиційних витрат і доходів від них на NPV можнапредставити в більш наочному вигляді:

T tc
NPV = (Pt/(1 + d) - (KVt/(1 + d), (2.3) t = tп t = 0

де:tп - рік початку виробництва продукції;tc - рік закінчення ка