Інвестиційний проект

Інвестиційний проект.

1. Інвестиційний проект як основа залучення інвестицій. Інвестиційні ризики.

Для прискорення прийняття інвестором рішення про те чи вкладатикошти в те чи інше підприємство необхідно складати інвестиційнийпроект, який визначає мету до якої прагне досягти фірма, стратегіюпідприємницької діяльності в сукупності зі строками досягнення мети.

Інвестиційний проект в тому його вигляді, який прийнятий у світовійпрактиці, являє собою комплекс взаємопов'язаних заходів, якіспрямованих на досягнення поставлених цілей в умовах обмеженихфінансових, часових та інших ресурсів.

Проектний аналіз - методологія, що дозволяє оцінювати фінансові таекономічні гідності проектів, альтернативних шляхів використанняресурсів з урахуванням їх макро-і мікроекономічних наслідків.

Інвестиційний проект нерозривно пов'язаний з таким поняттям якінвестиційний ризик, тому що повнота і достовірність представленої у ньомуінформації про підприємство в значній мірі знижує видимий інвесторуризик. У загальному вигляді під інвестиційним ризиком розуміється ймовірністьвиникнення непередбачених фінансових втрат (зниження прибутку, доходів,втрати капіталу і т.п.) у ситуації невизначеності умов інвестиційноїдіяльності [1].

Види інвестиційних ризиків різноманітні. Автор книги «Інвестиційнийменеджмент », Бланк, класифікує за такими основними ознаками:
1. За сферах прояву:

1. Економічний. До нього відноситься ризик, пов'язаний зі зміною економічних факторів. Так як інвестиційна діяльність здійснюється в економічній сфері, то вона найбільшою мірою схильна до економічного ризику.

2. Політичний. До нього відносяться різні види виникаючих адміністративних обмежень інвестиційної діяльності, пов'язаних із змінами здійснюваного державою політичного курсу.

3. Соціальний. До нього відноситься ризик страйків, здійснення під впливом працівників інвестуються підприємств незапланованих соціальних програм та інші аналогічні види ризиків.

4. Екологічний. До нього відноситься ризик різних екологічних катастроф і лих (повеней, пожеж тощо), які негативно позначаються на діяльності інвестуються об'єктів.

5. Інших видів. До них можна віднести рекет, розкрадання майна, обман з боку інвестиційних або господарських партнерів т т.п.

2. За формами інвестування:

1. Реального інвестування. Цей ризик пов'язаний із невдалим вибором місця розташування об'єкту, що будується; перебоями в постачанні будівельних матеріалів і обладнання; істотним зростанням цін на інвестиційні товари; вибором некваліфікованого або несумлінного підрядчика та іншими факторами, що затримують введення в експлуатацію об'єкта інвестування або знижують дохід (прибуток) в процесі його експлуатації .

2. Фінансового інвестування. Цей ризик пов'язаний із непродуманим добором фінансових інструментів для інвестування; фінансовими труднощами або банкрутством окремих емітентів; непередбаченими змінами умов інвестування, прямим обманом інвесторів і т.п.

3. За джерелами виникнення виділяють два основних видів ризику:

1. Систематичний (або ринковий). Цей вид ризику виникає для всіх учасників інвестиційної діяльності та форм інвестування. Він визначається зміною стадій економічного циклу розвитку країни або кон'юнктурних циклів розвитку інвестиційного ринку; значними змінами податкового законодавства в сфері інвестування та іншими аналогічними чинниками, на які інвестор вплинути при виборі об'єктів інвестування не може.

2. Несистематичний (або специфічний). Цей вид ризику властивий конкретному об'єкту інвестування або діяльності конкретного інвестора. Він може бути пов'язаний з некваліфікованим керівництвом компанією (фірмою) - об'єктом інвестування, посиленням конкуренції в окремому сегменті інвестиційного ринку; нераціональною структурою що інвестуються засобів та іншими аналогічними чинниками, негативні наслідки яких значною мірою можна запобігти за рахунок ефективного управління інвестиційним процесом.

В окремих джерелах також виділяють такі ризики, як:
- ризик, пов'язаний з галуззю виробництва, - вкладення у виробництво товарів народного споживання в середньому менш ризиковані, ніж у виробництво, скажімо, устаткування; - управлінський ризик, тобто пов'язаний з якістю управлінської команди на підприємстві;

- тимчасової ризик (чим більше термін вкладення грошей у підприємство, тим більше ризику);
- комерційний ризик (пов'язаний з показниками розвитку даного підприємства і терміном аго існування) [2].

Тому що інвестиційний ризик характеризує ймовірність виникненнянепередбачених фінансових втрат, його рівень при оцінці визначається яквідхилення очікуваних доходів від інвестування від середньої або розрахунковоївеличини. Тому оцінка інвестиційних ризиків завжди пов'язана з оцінкоюочікуваних доходів та їх втрат. Однак, оцінка ризику - процес суб'єктивний.
Скільки б не існувало математичних моделей розрахунку кривої ризику іточної його величини, в кожному конкретному випадку інвестор сам повиненвизначити ризик вкладень у дане підприємство.

Інвестиції - це не стільки вкладення в проект, скільки в людей, здатнихреалізувати цей проект. Інвестиціям передують тривалі дослідження,і вони супроводжуються постійним моніторингом стану підприємства, напочаткових етапах якого визначається ймовірність всіх можливихризиків.

2.Разработка і реалізація інвестиційного проекту.

Світова практика ділить життєвий цикл інвестиційного проекту нанаступні стадії:

1. Формулювання проекту.

2. Проектний аналіз.

3. Розробка проекту.

4. Оцінка результатів.

Саме на передінвестиційних стадіях життєвого циклу закладається йогожиттєздатність і інвестиційна привабливість. Якість підготовкипроектів з урахуванням критеріїв і вимог міжнародної експертизи служить,як зазначалося раніше, своєрідною гарантією для іноземного інвестора,знижує його інвестиційний ризик. На жаль, у зв'язку з великоютрудомісткістю робіт з підготовки проектів і недоліком кваліфікаціїфахівців підприємств у цій галузі, цього етапу робіт над проектомвітчизняні шукачі інвестицій приділяють недостатньо часу. Урезультаті, більшість проектів, що відправляються на експертизу вміжнародні фінансові організації і фонди, не знаходять інвестора.

Підготовка інвестиційного проекту повинна враховувати наступні принципи:

1. Аналіз «внутрішньої» і «зовнішньої» середовища проекту.

2. Аналіз альтернативних технічних та організаційних рішень.

3. Порівняння варіантів «з проектом» і «без проекту».

4. Комплексний (технічний, фінансовий, інституційний, комерційний, екологічний) аналіз проекту на всіх етапах життєвого циклу.

5. Розгляд цінності проекту з точки зору його учасників: підприємства, інвесторів, держави.

6. Використання різних критеріїв і альтернативних оцінок в аналізі цінності проекту

7. Облік інфляції, фактора часу, ризику і невизначеності при економічному і фінансовому аналізі.

Найбільш трудомістким і важливим у цьому процесі є комплекснийаналіз. Розглянемо його складові.

Аналіз технічних аспектів: дослідження передбачуваного масштабупроекту, типів використовуваних процесів, матеріалів, обладнання,місця розташування об'єкта, графік робіт, наявність виробничих фондів іробочої сили, необхідної інфраструктури, пропоновані методи реалізації,експлуатації та обслуговування проекту, реальну здійсненність графікапроекту та поетапного одержання вигод. Важлива частина технічного аналізу --перевірка орієнтовних оцінок інвестицій і експлуатаційних витрат попроекту.

Організаційні (інституційні) аспекти: компетентністьадміністративного персоналу і відповідність організаційної структурипоставленим завданням.

Екологічна оцінка: існуючі екологічні умови, потенційневплив проекту на навколишнє середовище.

Комерційний аналіз: чи є ринок продукції (послуг), що випускаються поданого проекту. Результати даного аналізу є ключовими дляекономічного і фінансового.

Етапи реалізації інвестиційного проекту представлені на рис.3 (див.след.стр .).

За наданими етапів можна виділити типові помилки, прорахунки вінвестиційних проектах.

. Основна маса ідей, що лежать в основі інвестиційних проектів, є результатом НДДКР, винаходів; практично відсутні ідеї з боку споживачів, ринку, конкурентів. Тим часом у західних фірмах більш 50% ідей підказують споживачі, що різко зменшує ризик невдач.

. При оцінці проектів основний акцент робиться на виробничо-технічні, частково на фінансові показники. Як правило, практично відсутній аналіз ринкової ситуації - розміру і прибутковості ринку, стану конкуренції, характеристики товарів конкурентів, оцінка частки ринку, яку можна захопити.

. Відсутні або недостатньо конкретно вказані потенційні споживачі продукції, їх характеристики.

. У проектах найчастіше мова йде про обсяг виробництва, немає прогнозу обсягу продажів. Майже не опрацьовано питання щодо організації збуту.

. При розробці виробів не приділяється належна увага торгової марки, фірмового стилю, упаковки, ергономічним і екологічних параметрів, дизайну і т.д.

Рис.3. Планування інвестиційного проекту [3].

3. Вихідні дані і порядок фінансового обгрунтування інвестиційних проектів.

Є велика різноманітність форм і видів інвестиційних проектів.

З точки зору особливостей організації і методики фінансового обгрунтування варто розрізняти:

А) інвестиції в діючі підприємства;

Б) інвестиції в нові підприємства.

Під "підприємством" тут розуміється будь-яка комерційна справа.

Причому не має істотного значення, в якій саме формі здійснюються інвестиції: безпосередньої участі у формуванні статутного капіталу, придбання цінних паперів

(боргових зобов'язань) або шляхом надання прямого чи непрямого кредиту наприклад, банківського або комерційного кредиту, капітальної або операційної оренди майна) . Не має принципового значення і те, що собою представляє саме

"підприємство". Ним може бути розширення або модернізація діючого виробництва, будівництво нового заводу, створення нового технологічного процесу або наукової розробки. Ним може бути, нарешті, вчинення відносно простої угоди або створення комерційної організації (підприємства, банку, страхового суспільства або будь-якого їх об'єднання).

Надалі мова йде про методи фінансового обгрунтування інвестиційних проектів типу А) і типу Б ). У всіх інших типах проектів в тій чи іншій мірі використовуються методи фінансового обгрунтування, характерні цих двох видах.

Інвестиційний проект типу А) являє собою проект придбання цінних паперів діючого підприємства. Основним джерелом інформації для прийняття рішень по проекту типу А) є бухгалтерська та фінансово-статистична звітність цього підприємства. У різних країнах структура цієї звітності відповідає прийнятим в цих країнах форм і методів обліку і звітності. Проблема вибору стандартної звітності для цілей даної методики вирішується вибором фінансової звітності, рекомендованої IASC (International Accounting Standarts

Commitlee - Міжнародним комітетом з стандартів бухгалтерського обліку), членами якого є США, Німеччина, Японія, Великобританія, Франція, Італія та інші промислово розвинені країни - найбільш ймовірні інвестори в економіку України.

Протягом 1992 -1996 років Україна значною мірою просунулася в області зближення структури і форми бухгалтерської та фінансової звітності національних підприємств до стандартів

IASC. Проте проблема адаптації не входить у проблематику цієї методики. За її рамками залишається також методологія

"очищення" фінансової звітності підприємств, отже і їх звітних фінансових результатів, від інфляційної складової (наприклад, за методикою міжнародного стандарту IAS 29 -

"Фінансовий звіт в гіперінфляційною економіці ").

Рішення і перше і друге проблеми займає важливе значення, проте слід підкреслити, що в повній мірі неможливо використовувати весь арсенал фінансового дослідження інвестиційного проекту без достатньо коректній адаптації

(реструктуризації) діє в Україні бухгалтерської звітності підприємств. І неможливо отримання достовірних оцінок, без об'єктивної "очищення" фінансових результатів від інфляції. Далі ми виходимо з того, що обидві проблеми вирішені задовільним чином.

Фінансове обгрунтування інвестиційних проектів типу А) за допомогою запропонованої методики далі спирається на інформаційну базу, що відповідає міжнародному стандарту. Вона включає в себе: а) Балансовий звіт (форма 1); б) Звіт про фінансові результати (форма 2);

Звіт про фінансово-майновий стан підприємства (фор-ма 3).

Таким чином за смисловим значенням структура звітності вітчизняних підприємств в принципі відповідає структурі звітності за міжнародним стандартом, хоча кожен з видів звітів має істотні відмінності. І проблема порівнянності даних цих звітів є, як уже зазначалося, однією з найбільш актуальних в проблемі фінансового аналізу.

Передбачається, що інвестиційні об'єкти типу А) розташовують звітністю про діяльність і досягнення, що відповідає міжнародному стандарту. Проте порівняльний аналіз

"інформаційної цінності" систем звітності підприємств різних країн дає підставу зробити деякі доповнення, істотно розширюють аналітичні можливості, а також збереження скорочення (вилучення), змушені в силу високої трудомісткості (або неможливості) наполнеіія інформацією з національне системи счетоводста.

Звіт про прибутки і збитки, прийнятий у міжнародній практиці, і Звіт про фінансові результати та їх використання, що проводиться у вітчизняному господарюванні, має істотні відмінності.

Структурна підстроювання останнього вимагає спеціальної процедури перерахунку, що базується на базі даних первинного бухгалтерського обліку.

У зв'язку з цим застосування оригінальної структури Звіту за міжнародним стандартом в обгрунтуванні інвестиційних проектів представляє практично неможливим.

На основі порівняльного аналізу аналогічних звітів стає можливим сформувати "стандартний" звіт виходячи з відомостей, що містяться в однойменній звітності вітчизняних підприємств, на основі критерію максимальної інформаційної цінності.

Таким чином, в обгрунтуванні інвестиційних проектів необхідно і достатньо керуватися наступною структурою

Звіту про прибутки і збитки, укрупнено відповідає складу фінансових результатів підприємств і корпорацій "стандартної моделі" і в той же час не вимагає додаткової переробки і перерахунку даних первинного бухгалтерського обліку. Іншими словами, пропонується попередньо згруповано модель звітності про прибутки та збитки (фінансові результати) характеризує інформаційні можливості фінансового обгрунтування інвестиційних проектів типу А). Міжнародний Звіт про прибутки і збитки лише трохи відрізняється від стандартного

Звіту про прибутки і збитки, який ведуть на Україні підприємства.

У Міжнародному Звіті про прибутки і збитки виділені категорії

"валовий прибуток" (gross profit), що представляє собою різницю між "продажами" (sales) і собівартістю проданих товарів

(cost of goods sold), куди включаються тільки прямі витрати на виробництво товарів (сировина і матеріалу, заробітна плата виробничих робітників, амортизація довгострокових активів), а також накладні витрати, пов'язані з безпосереднім обслуговуванням виробництва (витрати на утримання управлінського та обслуговуючого персоналу, оренду, електрика, постачання, технічне обслуговування та ремонт). А також, виділені інші розділи: "операційні витрати"

(operating expenses), куди відносяться: рентні платежі (rent), комунальні платежі (utilities), загальні накладні

(управлінські та постачальницько-збутові) ра?? оди (general

Overhead), витрати на рекламу (advertising). Іноземні інвестори приділяють велику увагу аналізу цих складових операційних витрат, що свідчать про загальні умови відтворення та ефективності підприємства. Багато хто з перерахованих витрат в Україні не мають такого важливого значення. Але у разі потреби можна звернутися до даних первинного обліку та отримати особливо цікавить. Тут же відображені у складі "витрат на виробництво реалізованої продукції" "Звіту про фінансові результати та їх використання"

(стор. 040), тому що при обробці масової інформації про інвестиційний потенціал підприємств додаткова переробка встановленої законодавством звітності представляється суттєвою перешкодою, якого, на наш погляд, можливо уникнути, обмежуючись тим складом даних про прибутки і збитки, яке можливе безпосередньо (без додаткової переробки) з неї витягнути. Тим більше, що основним джерелом ефекту інвестицій у національні підприємства є, звичайно, не організація (і витрати) реклами або "рентні платежі", а відносна дешевизна сировини та праці. Анітрохи не применшуючи значення інформації про склад операційних витрат взагалі, в даному випадку ігнорування її в достатній мірі компенсується швидкістю і зниженням трудомісткості обробки інвестиційних проектів.

Міжнародний Звіт про джерела і використання фондів, має найбільш істотні відмінності від прийнятого в вітчизняній практиці Звіту про фінансово-майновий стан підприємства

(форма 3). І в даному випадку метод рекомбінації неприйнятний.

Необхідно звернути увагу, що вся інформація, необхідна для складання "звіту про джерела і використання фондів", може бути отримана з попередніх двох звітів. І практично безпосередній інтерпретації "Звіту про фінансово-майновий стан підприємства" не потрібно. Тим більше, що воно ілюструє "натурально-речовий" рух активів, у той час як цільовою функцією "стандартного" звіту про джерела і використання фондів є концентрація інформації про напрямки фінансування за розглянутий період.

Фінансовому менеджеру, що становить звіт про джерела і використання фондів, можна порекомендувати виконати окремі розрахунки "комплексних статей", таких як "Придбання нерухомості" = ( "всього довгострокові активи" (на кінець періоду (с) - на початок періоду (b)) - "амортизація" ( (с) - (b))), (формула

1.01), і "Чистий оборотний капітал" = ( "всього поточні активи" ((с)

- (b) ) - "всього короткострокові зобов'язання" ((c) - (b ))),

(формула 1.02).

Стаття "Чистий оборотний капітал" показує зміни його обсягу за досліджуваний період і дає додаткову інформацію про абсолютною величиною чистого оборотного капіталу, що є в наявності у підприємства, що має самостійну цінність.

На основі ретельного вивчення змін у чистому оборотному капіталі, фінансовий менеджер, що володіє арсеналом фінансового аналізу та синтезу, здатний дати досить вичерпну оцінку підприємству:

- як потенційному позичальникові засобів;

- як потенційного об'єкту інвестування коштів;

- як джерела дивідендів для потенційних акціонерів;

- як джерела доходів для функціонування підприємства.

Використовуючи всі наведені вище форми звітності, можна розрахувати різні показники, що характеризують діяльність підприємства і його фінансовий стан. Ці показники служать інструментарієм фінансового аналізу, оцінки підприємств як інвестиційних об'єктів і в той же час - критеріями для прийняття рішень про доцільність інвестицій.

Усе різноманіття показників, як правило, групується виходячи з їхніх функціональних властивостей - відповідно тим аспектам діяльності чи стану, які вони відображають.

У фінансовому обгрунтуванні інвестиційних проектів застосовуються наступні основні групи показників:

- (група LI): показники ліквідності (liquidity ratios), що вимірюють можливості підприємств по оплату заборгованості;

- (група SO): показники платоспроможності (solvency ratios), що характеризують покриття підприємством запозичених коштів);

- (група PR): показники прибутковості (profitability ratios), вимірюють прибутковість вкладених в підприємство коштів і використовуваного їм устаткування;

- (група AU): показники ефективності використання активів (assets use ratios), що показують ефективність використання активів, наявних у підприємства;

- (група SF): показники ефективності використання власного (чи акціонерного) капіталу (shareholder `s funds use ratios), що характеризують інтенсивність використання власного (акціонерного) капіталу підприємств.

Як прикінцевих положень слід підкреслити, що наведені "інструменти" фінансового аналізу, зрозуміло, далеко не вичерпують застосовується в теорії і практиці інструментарій, розмаїтість якого практично невичерпна і залежить від складу інформаційної бази і досвіду фінансових аналітиків. Тим не менше, перераховані критерії утворять канаву попереднього вивчення інвестиційного об'єкта, найбільш часто зустрічається і в достатній мірі відповідає на питання інвестиційної привабливості об'єктів.

З іншого боку, далеко не всі наведені показники можуть бути визначені в залежності від складу інформаційно-звітної бази. І не завжди необхідно визначати повний набір фінансових показників. Необхідний і достатній набір критеріїв для ухвалення рішення визначається характером інвестиційного об'єкта, структурою інвестування і цілями, які переслідують інвестори. І все-таки визначення можливе більшого числа показників, кожний з яких "діагностує" стан тієї чи іншої "точки" (сфери, аспекту) інвестиційного об'єкта, ніколи не може бути зайвим. Необхідно ж це перш за все для інвестиційних та консалтингових компаній, які виконують посередницьку місію і повинні враховувати інтереси всіх суб'єктів інвестиційного процесу, включаючи, зрозуміло, і свій - достовірну оцінку інвестиційного проекту.

Фінансові менеджери повинні віддавати звіт в тому , що навіть визначення найбільшого числа всіляких показників практично не дає для розуміння інвестиційного проекту чи інвестиційного об'єкта. Потрібно мати, по-перше, цільну синтезовану картину об'єкта і процесів, що протікають у ньому. образно кажучи, із фрагментів, висвітлених визначенням окремих показників, потрібно "скласти" цілісну модель об'єкта і дати комплексну оцінку процесів, що протікають (з урахуванням макроекономічних і макрополітіческіх прогнозів). По-друге, необхідно мати "еталонну базу" для порівнянь і оцінок.

Складність тут полягає в тому, що фінансова діяльність по своїй природі не має строгих стандартів, якихось "еталонних" рівнів показників, хоча, безсумнівно, вони застосовуються в якості "робочих гіпотез", які повинні бути підтверджені додатковим аналізом інших сфер діяльності та аспектів стану підприємств. Нерідко "нестандартне" поводження підприємства є запорукою успішної діяльності чи рішення окремої проблеми. Тому фінансове обгрунтування інвестиційних проектів типу А) далеко не зводиться до розрахунку

"діагностуючих" показників і порівнянню їх з "еталонної базою"

(хоча без цієї процедури неможливо обійтися). Дуже важливим для отримання достовірних оцінок, висновків і прийняття надійних рішень є розуміння специфіки інвестиційного об'єкта, виявлення можливих перспектив його реструктуризації і наступного розвитку (у контексті прогнозованої зміни ринкової кон'юнктури).

Але все це, знову ж таки, спирається на первинну фрагментарну діагностику об'єкта (підприємства) на основі розрахованих показників.

----------------------- [1] Бланк І.А. Інвестиційний менеджмент.

[2] Денисова Л. Аналіз інвестиційних проектів: підхід зарубіжнихінвесторів.// ЕКО № 10, 1994

[3] Кравченко Н.А., Маркова В.Д. Інвестиційна політика підприємств.

-----------------------

Зміст етапу

Базові джерела інформації

Формування ідей, проектів

НДДКР, винаходи, виробництво.

Конкуренти.

Споживачі, ринок

Перелік оціночних показників:
-виробничо-технічні;
-ринкові (маркетингові);
-загальні характеристики.

Оцінка проекту

Думки потенційних споживачів

Розробка задуму і його перевірка

Прогноз продажів. Фінансові показники.

Окупність.

Економічна оцінка можливостей виробництва і збуту

Конструкція, технологія.

Торгова марка, упаковка.

Технічна реалізація проекту

Поведінка споживачів.

Реакція конкурентів.

Збутова мережа

Тестування ринку.

Пробний маркетинг.

Комерційне виробництво