Інноваційний менеджмент

Інвестиції

Міністерство науки і освіти України

Запорізький державний університет

Кафедра теорії та практики менеджменту

Контрольна робота

з дисципліни: « Інноваційний менеджмент »

ВИЗНАЧЕННЯ комерційних ризиків при інвестиції в інновації

Виконав:студент IV курсугрупи 5267-1
Ліпарі А.

Керівник:
Коваленко М.М.

2000

Зміст

1. КОМЕРЦІЙНИЙ РИЗИК У СФЕРІ НТП 2
2. ВИРОБНИЧІ РИЗИКИ, ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА І КЛАСИФІКАЦІЯ. 4
2.1 Ризики НДДКР 6
3. ОСНОВНІ МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ комерційних ризиків при ІНВЕСТИЦІЇ В
ІННОВАЦІЇ 9
3.1 Метод аналогів 9
3.2 Метод оцінки ефективності інвестицій при реалізації інновацій. 11
3.3 Критерій Байеса і математична статистика 13
4. ІНШІ МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ РИЗИКУ. 17
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 18

1. КОМЕРЦІЙНИЙ РИЗИК У СФЕРІ НТП

Ризик включає в себе три головні моменти: вірогідність отриманнябажаного результату (успіху), можливість настання небажанихнаслідків (невдачі) при реалізації обраної альтернативи, ймовірністьвідхилення від заданої мети. При цьому відхилення можливі якнегативного, так і позитивного властивості. Технічний прогреснездійсненний без ризику. Це обумовлено його ймовірнісної природою. Витратиі особливо результати виявляються протягом тривалого часу і частобувають важко передбачувані. Практика показує, що ігнорування ризикустає гальмом НТП.

Ризик в області НТП може бути декількох видів: вірогідність отриманнянегативного наукового результату, допустимість настання негативнихсоціальних наслідків під час здійснення будь-яких науково-технічнихзаходів та економічний ризик - можливість настання негативнихекономічних наслідків для учасників відносин у галузі НТП. Першийвид ризику вірогідний на стадії наукових розробок. Причому на різних етапах віннеоднаковий: допустимість отримання передбачуваних результатів на стадіїфундаментальних досліджень не перевищує 5-10%, прикладних науковихрозробок - 80-90, проектно-конструкторських розробок - 90-95%. Дваінших виду ризику характерні насамперед для галузі використання науково -технічних досягнень у суспільному виробництві. І особливо актуальним уданий час стає комерційний ризик інвестицій, якіздійснюються на початкових стадіях НДР і аж до впровадження товару наринок. Даний ризик інвестицій можна визначити як можливість того, щореальний майбутній дохід буде відрізнятися від очікуваного доходу. Інвестиціявважається неріскованной, якщо дохід по ній гарантовано. Що не можна сказатипро вкладення коштів у проект, пов'язаний з виробництвом принципово новоїпродукції. За тимчасового ознакою даний ризик можна поділити накороткостроковий, пов'язаний з фінансуванням інвестицій і що впливає наліквідні позиції компанії, і довгостроковий, пов'язаний з набором напрямківінвестування і кінцевими результатами ..

У залежності від ступеня впливу на фінансове становище компаніївиділяють ризики:

. допустимий;

. критичний;

. катастрофічний.

За припустимий ризик звичайно приймають загрозу повної втрати компанієюприбутку. Критичний ризик пов'язаний з втратою передбачуваної виручки. Самимнебезпечним є ризик, що призводить до втрати всього майна ібанкрутства компанії.

Сьогодні актуальність проблеми ризику в області НТП не викликаєсумніву у зв'язку з цим необхідно перш за все дослідити досвід роботизахідних венчурних фірм - невеликих організацій, які роблять бізнес накомерційному освоєнні нововведень. Інноваційний ризик сприймається якоб'єктивна і неминуча реальність. Заздалегідь допускається, що навіть прижорсткому відборі, в ході якого відкидається майже 80-90% вступниківпропозицій, 15-30% проектів, що отримали фінансування за рахунок венчурнихфондів, можуть закінчитися невдачею. Вкладення в венчурний капітал даютьчасом більше 20-30% прибутків (у два рази вище від звичайного). Однак тількинезначна частина таких фірм отримує прибуток. Виживають всього 20%,тому українським малим інноваційним підприємствам потрібно привчатисяіснувати не тільки в сфері конкуренції, що загострюється, але і в умовахпостоянног ризику. Зараз передбачені певні пільги малимпідприємствам. У тому числі чинним в галузі НТП. Тим часом вонинастільки незначні, що навряд чи зможуть стимулювати діяльність цихмалих фірм. Крім податкових пільг необхідно надавати державнудопомогу цим фірмам - державні закупівлі та державні замовлення.

2. ВИРОБНИЧІ РИЗИКИ, ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА І КЛАСИФІКАЦІЯ.

Виробничі ризики - це такий вид ризиків, які виникають упроцесі науково-дослідних та конструкторських розробок (НДДКР),виробництва, реалізації та послереалізаціонного обслуговування продукції
(послуг).

У відповідності зі своїм визначенням, виробничі ризики можутьбути поділені на наступні категорії:
. Ризики НДДКР. Часто ця група виробничих ризиків називається технічними ризиками. Зокрема до цієї групи входять ризики інвестицій в інновації;
. Безпосередньо виробничі ризики;
. Транспортні ризики;
. Реалізаційні ризики. Дана група ризиків часто називається маркетинговими або комерційними ризиками.

Безпосередньо виробничі ризики, які являють собою основну групувиробничих ризиків, складаються з:
. Ризиків в процесі розробки стратегії;
. Постачальницьких ризиків;
. Ризиків порушення планових строків;
. Ризиків конфліктів з інтересами підтримки поточної діяльності фірми та інших її напрямків.

Група ризиків, що виникають у процесі розробки стратегії фірми, складається з таких:
. Ризики необгрунтованого визначення пріоритетів загальної економічної і ринкової стратегії фірми;
. Ризики неправильного прогнозу кон'юнктури на всіх або окремих ринках капітальних закупівель та постачання;
. Ризики неадекватної оцінки потреби сфери споживання і власного виробництва.

постачальницькі ризики складаються з ризиків:
. Чи не знаходження постачальників унікальних ресурсів, необхідних для проведення даного напрямку підприємницької діяльності;
. Чи не знаходження постачальників при проектованих ціни закупівель;
. Відмови планувалися постачальників від укладання контрактів на поставку;
. Необхідності укладання контрактів на умовах, які відрізняються від найбільш пріємлімих або звичайних для фірми і галузі;
. Затягування компанії з організації закупівель;
. Укладання контрактів на обсяги поточного постачання виробництва, не забезпечені збутом готової продукції.

Група ризиків порушення планових термінів складається з ризиків:
. Недотримання запланованого графіка витрат;
. Невидержіванія намічався графіка доходів.

Існує досить велика кількість ознак, за якими можнакласифікувати транспортні ризики. Проте загальноприйнятим у світі є їхподіл за рівнем відповідальності за них на 4 групи. Необхідність їхвиокремлення в самостійну групу обумовлена наявністю транспортнихоперацій на кожному з етапів виробничого процесу.

Реалізаційні ризики є комплексними ризиками, які, з точкизору пропонованої мною класифікації, можна розглядати як частинувиробничих ризиків, так і як абсолютно самостійну групуризиків.

2.1 Ризики НДДКР

Ризики НДДКР базуються на тому, що в ході проведення даних робітзавжди існує вірогідність недосягнення бажаних (запланованихраніше) результатів (втрат). Більшість фахівців вважає, що данагрупа ризиків може бути викликана двома основними групами чинників:об'єктивними і суб'єктивними.

До об'єктивних факторів, що впливають на можливі втрати при проведенні
НДДКР, належать ті фактори вирішення яких знаходиться в компетенції фірми
(Наприклад, проблеми з інвестуванням лабораторних досліджень,перевищення кошторису витрат в ході дослідження), недостатньо нове досліднеобладнання тощо).

Суб'єктивні фактори присутності технічного ризику обумовленіпричинами, що не залежать від підприємства. У найбільш загальному вигляді причини їхвиникнення можуть бути наступними:
1. отримання негативних результатів після проведення науково-дослідних робіт, запланованих і профінансованих зацікавленої фірмою. Виникнення даної ситуації може призвести до відмови фірми займатися запланованих раніше напрямком підприємницької діяльності. У такому разі мають бути зроблені значні корективи в стратегічних планах цього підприємства, а в деяких випадках і переглянуті пріоритети;
2. недосягнення запланованих попередньо технічних параметрів у ході конструкторських і технологічних розробок інновацій. Це становить значний ризик для фірми, але слід зазначити, що рівень її втрат при такому результаті буде нижчою, ніж якщо б було отримано негативний результат. У цьому випадку можна говорити про відносні втрати, які будуть рівні різниці втрат між негативним і позитивним результатом;
3. отримані результати випереджають технічні і технологічні можливості виробництва (включаючи рівень підготовки та перепідготовки кадрів) необхідні для їх освоєння, тобто рівень результатів вище рівня сучасного стану виробництва. При такому результаті втрати можуть бути аналогічні втрат при негативному результаті в тому випадку, якщо реалізація результатів неможлива в максимально допустимі строки, або, за аналогією з другою причиною, будуть складати різницю між нульовим і отриманим результатом;
4. отримані результати випереджають технічні і технологічні можливості прогнозованих споживачів нових продуктів;
5. виникнення при використанні нових технологій та продуктів побічних або відстрочених за часом проявів проблем, які не можуть бути вирішені на сучасному рівні розвитку науки і техніки (наприклад, проблем взаємодії з навколишнім середовищем і людиною).

Четверта і п'ята причини виникнення втрат аналогічні за способомдозволу третє, і рівень втрат в цих випадках буде повністювизначатися наявністю у фірми запасу часу для впровадження інновації, абоможливістю її продажу іншим зацікавленим особам (фірмам). Слідвідзначити, що в більшості випадків об'єктивні чинники присутностіінноваційного ризику є причиною виникнення несистемних ризиків, асуб'єктивні - системних. Наріжним каменем теорії виникнення причинсуб'єктивних та об'єктивних чинників інноваційного ризику при розробціінновації є необхідність визначення втрат або вигід відінноваційного проекту, тобто необхідність оцінки з комерційної точкизору можливості повернення інвестицій, вкладених у цей проект (абооцінки комерційного ризику від інвестицій в інновацію).

3. ОСНОВНІ МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ комерційного ризику при інвестиціях В

ІННОВАЦІЇ

3.1 Метод аналогів

Ступінь багатьох ризиків може бути оцінена, в основному експертнимиметодом. Цей висновок грунтується на тому, що специфіка їхпрогнозування полягає в недостатній кількості інформації, якправило, відсутність аналогічних розробок.

Приклад

Фірма Recerch Tecnology Center, що займається проведенням науково -дослідних і дослідно-конструкторських розробок, вирішує питання продоцільності інввестірованія своїх коштів у новий проект. Пропонованийдо реалізації менеджерами фірми інвестиційний проект коштує 250 тисячдоларів. Прибуток, яка може бути отримана у разі успішногозавершення проекту, за попередніми оцінками сосотавіт 130 ттисячдоларів. Потрібно оцінити ступінь ризику від вкладення інвестицій іочікувані результати даного проекту на підставі наступної інформації. [1]

Таблиця 1.

| Попередні проекти | Ступінь ризику (коефіцієнт b,%) |
| A | 25 |
| B | 30 |
| C | 20 |
| D | 40 |

Таким чином, в задачі, поставленої перед фахівцями фірмами,потрібно визначити ступінь ризику нового науково-дослідногоінвестиційного проекту за умови, що існує досить значнеобмеження у вихідній інформації.

Ця задача може бути вирішена за допомогою використання методуаналогів. Це означає, що практично будь-який інвестиційний проект в сферінауки важко піддається складання точних прогнозів з причини їхінноваційного характеру. Іншими словами, досить важко скластипрогноз при значному дефіциті вихідних даних, що обумовлено цілимрядом причин об'єктивного характеру (дані розробки не проводилися ранішені цією фірмою, ні іншими фірмами, що працюють на даному ринку, недосить точно визначені терміни отримання потрібних результатів і т.п.).

У цьому випадку ступінь ризику даного інвестиційного проекту можебути визначена таким чином. Якщо припустити, що спрямованістьдіяльності даної фірми практично в усі періоди часу однакова, то,отже, можна зробити і припущення про те, що проекти A, B, C і
D, маючи деякі відмінності, все ж таки були приблизно однакові з точкизору впливу на них різних видів ризику. Це обумовлено яксектором, в якому працює дана фірма, так і персоналом працюють наданій фірмі. Тобто. У найбільш загальному вигляді ступінь ризику новогоінвестиційного проекту може бути розрахована як середнєступенів ризику попередніх проекту. Таким чином,

Отримавши ступінь ризику даного проекту 28,75%, можна оцінити йогопередбачувані фінансові результати. Вартість інвестиційного проектуповинна бути скоригована на ступінь ризику в бік збільшення, щобуде складати:

Прибуток від реалізації проекту має бути також скоригована наступінь ризику в бік її зменшення:

Слід звернути увагу на те, що отриманий таким чиномрезультат не є абсолютно точним. Однак, якщо перед будь-якою фірмоюбуде альтернатива вибору знати щось або не знати взагалі нічого, обранийбуде перший варіант.

3.2 Метод оцінки ефективності інвестицій при реалізації інновацій.

Певний інтерес для з'ясування ступеня економічного ризику
(як імовірності технічного та комерційного успіху) являє собоюпідхід, запропонований американськими економістами при оцінці технічнихнововведень. Цінним у ньому є прагнення врахувати імовірніснийхарактер очікуваного результату в умовах невизначеності, усі витрати йвесь очікуваний ефект. Йдеться про формулу, яку деякі американськікомпанії використовують для оцінки ефективності інвестицій при реалізаціїнововведень: [2]

де Е - ефективність реалізації нововведень, П - щорічний обсяг продажунового виробу, С - продажна ціна виробу, Т - життєвий цикл нововведення
(передбачуваний термін виробництва нового виробу або період від його освоєннядо зняття з виробництва), Рт - імовірність технічного успіху
(можливість практичного втілення дослідницьких ідей в новійудосконаленої продукції), Рк - імовірність комерційного успіху
(можливість збуту нової продукції на ринку та отримання очікуванихприбутків), ЕЗ - сума витрат на реалізацію, що включає витрати нарозробку, освоєння виробництва та поточні виробничі витрати.
Імовірність технічного та комерційного успіху, тобто облік ризику іоцінка його ступеня, визначається в залежності від характеру продукції,яку передбачається отримати в результаті реалізації та інших факторів.
Кожен з них може бути визначений за табл 1., Що допомагає обчислитиймовірність успіху проектів.

3.3 Критерій Байеса і математична статистика

Для прийняття того чи іншого інвестиційного рішення необхідно умінняспіввіднести передбачуваний ризик по кожному з можливих варіантівінвестування з очікуваними доходами. Для вирішення цієї проблеми розробленийряд спеціальних математичних моделей. Найбільш привабливою длявизначення інвестиційного ризику при інноваціях є модель,поєднує в собі критерій Байеса (метод платіжної матриці) іматематичну статистику (варіація, стандартна девіація, коефіцієнтваріації). [4,5]

При розгляді даної моделі необхідно звернути увагу той факт,що всі розглянуті приклади і висновки припускають існування такзваних класичних «станів економіки» (глибокий спад, невеликийспад, середнє зростання, невеликий підйом, потужний підйом).

Розглянемо проблему визначення способів вимірювання ризику приінвестиції в два інноваційні проекти:
1 варіант. 1 проект передбачає чисті витрати в розмірі 100 тис. дол. інульові надходження протягом року та отримання доходу в кінці року, якийбуде залежати від стану економіки.
2 варіант. Вартість Проекту 2 дорівнює 100 тис. дол. Дохід також будеотриманий наприкінці року, але його розмір відрізняється від доходу, очікуваного попершого проекту.

Оскільки важливо врахувати прогнозовані розміри доходу при всіхможливих станах економіки, по кожному варіанту інвестування робитьсярозрахунок очікуваного доходу (за умови наявності інформації з передбачуваноїінновації). Розподіл ймовірностей може здійснюватися трьома способами:експертними (суб'єктивних), статистичним (об'єктивним), і комбінованим.
Об'єктивне визначення базується на аналізі подібних ситуацій у минулому,тоді як суб'єктивне є думка окремої людини абоекспертів. У тих випадках, коли проекти подібного типу повторюютьсядосить часто, не так складно дати об'єктивну оцінку подібному проектуабо оцінити розподіл ймовірностей з можливим фінансовим перспективамвеликих компаній. Проте статистичний метод вимагає наявності значногомасиву даних, які далеко не завжди є в розпорядженні фінансовогоменеджера. При їх відсутності доводиться вдаватися до експертного методу абокомбінованому.

Таблиця № 3. Оцінка очікуваного доходу по 2-м альтернативним інвестиційним проектам.
| Стан економіки | Імовірність | Норма доходу з інвестицій |
| | | Проект 1 | Проект 2 |
| Глибокий спад | 0.05 | -3.0 | -2.0 |
| Невелике зростання | 0.20 | 7.0 | 8.0 |
| Середнє зростання | 0.50 | 11.0 | 14.0 |
| Невеликий підйом | 0.20 | 14.0 | 16.0 |
| Потужний підйом | 0.005 | 21.0 | 26.0 |
| | | 10.6 | 13.0 |
| Очікувана норма | 1.0 | | |
| доходу | | | |

Аналіз таблиці показує, що кожен з можливих результатів убудь-якому варіанті має певну ймовірність. Якщо помножити коженможливий результат на його ймовірність, а потім підсумувати ці величини,то одержимо середньозважену, звану «очікуваною нормою доходу»
(результати розрахунків очікуваних норм доходу по кожному варіантуінвестування наведені в нижній частині таблиці.

Для вимірювання ризику при інвестуванні використовується ряд показників згалузі математичної статистики. Перш за все, це показник варіації,який вимірює дисперсію навколо величини очікуваної норми доходу. Чимбільше варіація, тим більше дисперсія або розкиданість в порівнянні зочікуваною нормою прибутку. Варіація є сумою квадратнихвідхилень (девіацій) від середньої величини - очікуваної норми доходу,зважених за ймовірності кожної девіації. Так, за Проектом 2 варіаціябуде дорівнює 27.0

Оскільки варіація вимірюється в тих же одиницях, що і дохід, що ідохід, тобто в%, зведених в квадрат, оцінити економічний сенсваріації для інвесторів представляється кілька скрутним. Тому вЯк альтернативний показника ризику звичайно використовують показникстандартної девіації (або середнє квадратичне відхилення), якийє квадратним коренем варіації.

Стандартна девіація показує, на скільки в середньому кожен можливийваріант відрізняється від середньої величини. Іншими словами, стандартна девіація
- Це середнє квадратичне відхилення від очікуваної норми доходу. За проектом
2 стандартна девіація становить 5.2%, тобто кожен варіант по проекту 2в середньому відрізняється від очікуваної норми доходу за цим проектом на 5.2%.тоді в разі нормального розподілу доходу за даним проектом потеорії ймовірностей в 68 з 100 випадків (точніше з імовірністю 68,26%)майбутній дохід виявиться між 7,8 і 18,2%. Імовірність того, що дохід заному проекту опиниться в межах між 2,6 і 23,4% склав 95,46%.

Однак стандартна девіація характеризує абсолютну величину ризику поінвестиції, що робить незручним порівняння інвестицій з різнимиожідамимі доходами. Для порівняння зручніше використовувати відноснийпоказник ризику, який являє собою ризик на одиницю очікуваногодоходу. Цей показник отримав назву коефіцієнта варіації. Вінрозраховується як відношення стандартної девіації до очікуваної нормі доходу.
Так, для проекту 2, по якому стандартна девіація дорівнює 5,2%, очікувананорма прибутку - 13%,
Коефіцієнт варіації (ризик на одиницю очікуваного доходу) буде дорівнює 0,4.
Розрахувавши всі показники (очікувана норма доходу, варіація, стандартнадевіація, коефіцієнт варіації) для розглянутих варіантівінвестування, для зручності зведемо ці дані в таблицю.

Таблиця № 4. Оцінка очікуваного доходу та ризику для двох альтернативних інвестиційних проектів.

| Показники | Проект 1 | Проект 2 |
| Очікувана норма доходу | 10,60 | 13,00 |
| Варіація | 19,64 | 27,00 |
| Стандартна девіація | 4,43 | 5,20 |
| Коефіцієнт варіації | 0,42 | 0,40 |

Зміст таблиці показує, що визначення ризикованості варіантуінвестування пов'язане з тим, яким чином проводиться облік чинникаризику. При оцінці за загальною масою доходу, тобто абсолютного ризику, якийхарактеризується показником стандартної девіації, проект 2 здається більшризикованим, ніж проект 1 (стандартна девіація за проектом 2 становить
5,2%, а за проектом 1 - 4,43%). Однак, якщо враховувати відносний ризик наодиницю очікуваного доходу (через коефіцієнт варіації), то більшеризикованим буде все-таки проект 1 (коефіцієнт варіації за проектом 1дорівнює 0,42%, а за проектом 2 - 0,40 %).

4. ІНШІ МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ РИЗИКУ.

1. У ряді випадків міра ризику (як ступінь очікуваної невдачі при неуспіхуу процесі досягнення мети) визначається через співвідношення ймовірностінеуспіху і ступеня несприятливих наслідків, які можуть настати вцьому випадку.

2. Ступінь ризику іноді визначається як добуток очікуваногозбитку на ймовірність того, що шкода станеться. У зв'язку з встановленнямвзаємозв'язку між величиною ризику обраного рішення, а також можливимзбитком, що наноситься цим рішенням, і очевидністю, з якою збитокзаподіюється, передбачається, що найкращим є рішення з мінімальнимризиком. Іншими словами, піддаючись мінімального ризику, людина в цiйситуації надходить оптимально. Для вибору рішення з мінімальним ризикомпропонується скласти функцію ризику:

R = Ap1 + (A + B) p2, де R - ризик, A і B - збиток від обираних рішень, p1 і p2 - ступіньвпевненості, що відбудуться помилки при прийнятті цих рішень.

3. У ряді випадків для визначення ступеня ризику і вибору оптимальнихрішень застосовується методика «дерево рішень». Вона передбачає графічнепобудова різних варіантів, які можуть бути прийняті. За «гілкамдерева »співвідносять суб'єктивні та об'єктивні оцінки цих подій
(експертні оцінки, розміри втрат і доходів і т.д.). слідуючи уздовжпобудованих «гілок дерева», використовуючи спеціальні методики розрахункуймовірностей, оцінюють кожен варіант шляху. Це дозволяє доситьобгрунтовано підійти до визначення ступеня ризику і вибору оптимальногорішення. Розглянемо це на прикладі вирішення питання з переходом підприємствана випуск нового виду продукції. Припустимо, підприємство в перебігутривалого часу серійно випускає виріб А, яке поки що реалізуєтьсябез особливих труднощів. У плані розвитку підприємства передбачаєтьсяперехід на випуск більш досконалої моделі. При цьому існує дваваріанти: можна випускати вироби Б і В, які відрізняються своїмихарактеристиками, але більш сучасною є модель В. кожен з цихваріантів має свій ступінь ризику. Наприклад, спеціальні дослідженняпоказують, що варіант, пов'язаний з переходом на випуск моделі В, містить
95% успіху і 5% невдачі, другий варіант - 85% і 15% відповідно. Прицьому у випадку удачі підприємство може отримати значно більший прибутокпри переході на випуск вироби В. який варіант вибрати керівниковіпідприємства, враховуючи, що він не має повної впевненості у правильностіпереходу на випуск нової моделі і не знає, яку віддати перевагу? Для виборупотрібного варіанту і можна використовувати методику «дерево рішень». Вонадозволяє вибирати оптимальну стратегію в умовах невизначеності іризику, йдучи вздовж «невирубленних гілок» неотброшенних варіантів.
Оптимальний варіант - це план дій, який за даних обставиндає найкращі економічні та соціальні результати і враховує найбільшуімовірність досягнення цілі і відхилення від неї.

4. В узагальненому вигляді в теорії статистичних рішень ризиком rij гравця
А при використанні стратегією АI в умовах Пj називається різниця міжвиграшем, який ми отримали б, якби знали умови Пj, і виграшем,який ми отримаємо, не знаючи їх, вибираючи стратегію АI. Або ризик, що відноситьсядо вирішення d, визначається як сума збитків, яких зазнали внаслідокневірного рішення і витрат, пов'язаних з реалізацією цього рішення.

Рівень ризиків може бути зменшений, головним чином, за рахунокзалучення до інноваційних проектів максимально зовнішнього інформаційногопотенціалу, контрагентів з числа кращих науково-технічних центрів,найбільш передових виробничих, інженерінгових, сервісних таконсалтингових фірм, за рахунок інтернаціоналізації технічно ризикованихпроектів, а також підключення до них урядових іміжурядових організацій, які контролюють сфери науки, техніки,освіти, екології та ін основним обмеженням для зниження рівнятехнічних ризиків є фінансові та інформаційні обмеження. Крімтого, важливим є і обмеженість контактів фірми, що дозволило б їйзнизити ризик. Останнє обмеження досить актуально особливо дляневеликих і середніх фірм, що є досить великим гальмом для їхучасті в таких роботах.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Альгин А.П. «Грані економічного ризику» - М., 1991 р.
2. Устенко О.Л. «Теорія економічного ризику: Монографія» - К., 1997 р.
3. «Інноваційний менеджмент», під ред. С.Д. Ильенковой, 1997 р.
4. «Бухгалтерський облік» № 8,10 - 1993 р.
5. «Комерційний вісник» № 3 - 1992 р.
6. «Фінанси» № 4 - 1994 р.
7. «Гроші та Кредит» № 1 - 1995 р.

-----------------------< br>Табл. 2