Новосибірська Державна Академія Економіки та Управління

Курсова робота

На тему: «Іноземні інвестиції та їх роль у розвитку російської економіки».

Новосибірськ 2000 р .

Зміст

1. Введення.
2. Іноземні інвестиції в економіку Росії.

. Основні види інвестиції.
3. Форми залучення іноземного капіталу.
4. Роль інвестиційної політики в оздоровленні російської економіки.

. Роль іноземного капіталу у формуванні світової ринкової економіки.
5. Основні проблеми залучення іноземних інвестицій в економіку Росії.
6. Висновок.
7. Список літератури.

Введення
На даний момент россійская економіка переживає глибоку кризу, щопозначається у всіх сферах життя росіян і, в першу чергу, на соціальнійсфері, що в свою чергу викликає соціальну напруженість у суспільстві.
Уряд усіма силами намагається подолати цю кризу, однак доситьбезуспішно. Дефіцит бюджету не дозволяє уряду впоратися зкризою самотужки, тому воно змушене залучати й інші засоби,крім бюджету. Допомогти державі в подоланні економічної кризипокликані інвестиції. Інвестицій призначені для підняття і розвиткувиробництва, збільшення його потужностей, технологічного рівня.

Проблема інвестицій в нашій країні настільки актуальна, що розмовипро них не вщухають. Ця проблема є актуальною, перш за все, тим, що наінвестиції в Росії можна нажити величезні статки, але в той же часбоязнь втратити вкладені кошти зупиняє інвесторів. Російськийринок - один з найбільш привабливих для іноземних інвесторів, однак,він також і один з найбільш непередбачуваних, і іноземні інвестори метушатьсяз одного боку в бік, намагаючись не втратити свій шматок російського ринку і, втой же час, не втратити свої гроші. При цьому іноземні інвесториорієнтуються, перш за все, на інвестиційний клімат Росії, якийвизначається незалежними експертами і служить для вказівки на ефективністьвкладень в тій чи іншій країні.

Російські ж потенційні інвестори давно вже не довіряютьуряду, ця недовіра обумовлено, перш за все, що склалисястереотипом відношення до влади у росіян - "уряд працює тількина себе ". Однак державна інвестиційна політика зараз спрямованасаме на те, щоб забезпечити інвесторів всіма необхідними умовами дляроботи на російському ринку, і тому в перспективі ми можемо розраховувати назміна ситуації в російській економіці в кращу сторону. Величезназначення для Росії мають не тільки іноземні, а й внутрішньоросійськіінвестицій, адже велика кількість людей під час становлення ринкової економіки
"Сколотили" собі величезні статки, які в даний момент лежать вєвропейських і американських банках, іншими словами використовуються дляінвестицій в зарубіжних країнах. Держава всіма силами намагаєтьсяповернути ці гроші з-за кордону в російську економіку, що дастьвідчутний поштовх розвитку російського виробництва.

Взагалі ж капіталовкладення проводяться приватними інвесторами в першучергу заради отримання прибутку і, поки ми маємо справу з неврівноваженоюекономікою, неясною політичною ситуацією та недосконалимзаконодавством, ні про яку прибутку не може бути й мови, а значить, неможе бути й мови про довгострокових стратегічних інвестицій в російськуекономіку, без чого, у свою чергу, неможливий підйом виробництва, тоє відродження економіки Росії.

Завданнями даної роботи є проведення дослідженняінвестиційного клімату Росії, при послідовному розгляді всіхфакторів, що впливають на його зміна і спроба дати оцінку його поточногостану. У завдання даної роботи входить також і дослідження джерелінвестицій, їх перспективність і оцінка їх стану на сьогоднішній момент.
Метою ж даної роботи назвемо оцінку перспектив змін інвестиційногоклімату в Росії і його активізації на основі існуючих тенденцій йогорозвитку та інвестиційної політики держави, в якій також необхідновиявити найбільш слабкі сторони і вказати необхідні заходи для їхусунення.

Іноземні інвестиції в Росії

У Російській Федерації інвестиції можуть здійснюватися шляхомстворення підприємств із спільною участю іноземного капіталу (спільнихпідприємств);
- Створення підприємств, що цілком належать іноземним інвесторам, їхфілій та представництв;
- Придбання іноземним інвестором у власність підприємств,майнових комплексів, будівель, споруд, часток упідприємствах, акцій, облігацій та інших цінних паперів;
- Придбання прав користування землею та іншими природними ресурсами, атакож інших майнових прав і т. р.;
- Надання позик, кредитів, майна та майнових прав і т.п.

Проблема полягає у стимулюванні ефективного залучення іноземногокапіталу. У цьому зв'язку постають два питання: по-перше, в які сфери народного господарстваповинен бути обмежений, а по-друге, у які галузі та у яких формахслід насамперед його залучати. Іноземний капітал можезалучати у формі приватних інвестицій - прямих іпортфельних, а також у формі кредитів і позик. Під прямими інвестиціямивважають капітальні вкладення в реальні активи (виробництво)інших країн, в управлінні якими бере участь інвестор. Інвестиції можутьвважати прямими, якщо іноземний інвестор володіє не менш ніж 25%акцій підприємства, або їх контрольним пакетом, величина якого можеваріюватися в досить широких межах залежно від розподілуакцій серед акціонерів.

Прямі іноземні інвестиції - це щось більше, ніж простефінансування капіталовкладень в економіку, хоча саме по собі воно вкрайнеобхідно Росії. Прямі іноземні інвестиції забезпечуютьпідвищення продуктивності і технічного рівня українських підприємств.
Розмістивши свій капітал в Україні, іноземна компанія приносить із собою новітехнології, нові способи організації виробництва і прямий вихід насвітовий ринок.

Портфельними інвестиціями прийнято називати капіталовкладення в акціїзарубіжних підприємств, що не дають права контролю над ними, воблігації та інші цінні папери іноземної держави і міжнароднихвалютно-фінансових організацій.

Існують також реальні інвестиції. Це - капітальні вкладення в землю,нерухомість, машини й устаткування, запасні частини і т.д. Реальніінвестиції містять у собі і витрати оборотного капіталу.

Два види інвестицій (прямі і портфельні) зумовлені аналогічними, алене однаковими мотивами. В обох випадках інвестор бажає отриматиприбуток за рахунок володіння акціями дохідної компанії. Однак приздійсненні портфельних інвестицій інвестор зацікавлений не в тому,щоб керувати компанією, а в тому, щоб отримувати дохід за рахунок майбутніхдивідендів. Здійснюючи прямі капіталовкладення, іноземний інвестор (якправило, велика компанія) прагне взяти у свої руки керівництвопідприємством. Вкладаючи капітал, він вважає, що Росія - відповіднемісцем для випуску його продукції, яка реалізовуватиметься або наукраїнському споживчому ринку (наприклад, ресторани Макдональдс), абона світовому ринку (як у випадку з деякими зарубіжними інвестиціями вукраїнську авіаційну промисловість). Росії необхіднодокладати всіх зусиль до залучення обох видів інвестицій, тому що кожна зних сприяє майбутньому продуктивної сили економіки.

Іноземний капітал може мати доступ у всі сфери економіки (завинятком тих які знаходяться в державній монополії) без шкодидля національних інтересів. Галузеві обмеження повинні поширюватисятільки на прямі іноземні інвестиції. Їх приплив слід обмежити вгалузі, пов'язані з безпосередньою експлуатацією національних природнихресурсів (наприклад, видобувні галузі, вирубка лісу, промисел риби), ввиробничу інфраструктуру (енергомережі, дороги, трубопроводи тощо),телекомунікаційну та супутниковий зв'язок. Подібні обмеження закріплені взаконодавствах багатьох розвинених країн, зокрема США. У перерахованихгалузях доцільно використовувати альтернативні прямим інвестиціямформи залучення іноземного капіталу. Це можуть бути зарубіжні кредитиі позики. Незважаючи на те, що вони збільшують тягар державного боргу,залучення їх було б виправданим, по-перше, з точки зору дотриманнянаціональних інтересів і по-друге - швидка окупність капіталовкладень вназвані сфери.

Однак для цього необхідно створити ефективну систему управліннявикористанням зарубіжних іноземних кредитів. Зарубіжний капітал у форміпідприємств зі 100-відсотковою іноземною участю доцільно залучатиу виробництво і переробку сільськогосподарської продукції, виробництвобудівельних матеріалів, будівництво (у тому числі житлове), для випускутоварів народного споживання, у розвиток ділової інфраструктури,стимулювати приплив портфельних інвестицій необхідно в усі галузіекономіки. Вони забезпечують притік фінансових ресурсів без втрати контролюросійської сторони над об'єктом інвестування. Ця перевага важливовикористовувати в галузях, що мають стратегічне значення для країни, і впершу чергу пов'язаних з видобутком ресурсів.

ОСНОВНІ ВИДИ ІНВЕСТИЦІЙ.

Інвестиції тоді можна розділити на три категорії:прямі, при яких іноземний інвестор отримує контроль над підприємствомна території Росії або бере активну участь в управлінні ним;

портфельні, при яких іноземний інвестор в не бере участь активно вуправлінні підприємством, задовольняючись отриманням дивідендів (у більшостівипадків такі інвестиції здійснюються вільно обертаються на ринку ціннихпаперів). До розряду портфельних відносяться також вкладення зарубіжнихінвесторів на ринку державних і муніципальних цінних паперів.

До інших інвестицій відносяться вклади в банках, товарні кредити і т.п. Їхвиключення з аналізу викликане, перш за все різнорідністю групи, а такожскладністю отримання достовірної статистичної інформації про багатьох з них.
Кордон між першими двома видами інвестицій досить умовна (зазвичайпередбачається, що вкладення на рівні 10-20 і більше відсотків акціонерного
(статутного) капіталу підприємства є прямими, менше 10-20 відсотків --портфельними), однак, так як цілі, переслідувані прямими і портфельнимиінвесторами дещо відрізняються (що буде показано нижче), такі поділвидається цілком доцільним. Виділення інших інвестицій пов'язанозі специфікою вкладення (не в статутний капітал).

Наша країна залучає капітал, в основному, формі прямих [1] іпортфельних [2] інвестицій, у вигляді позикових капіталовкладень [3] і шляхомрозміщення облігаційних позик [4] на міжнародному ринку капіталів.
Незважаючи на зниження питомої ваги прямих інвестицій в загальному розмірііноземних капіталовкладень в нашу економіку до 27,7% у першій половині
1996 р., в порівнянні з 1991 р., ця форма залучення капіталу залишаєтьсядомінуючою.

Прямі інвестиції (як у вільно конвертованою, так і внаціональній валюті), що забезпечують іноземним інвесторам право науправління підприємством, являють собою переважно внески достатутний фонд спільних підприємств і кредити, отримані від зарубіжнихспіввласників підприємств.

Форми залучення іноземного капіталу.

У залученні іноземних ресурсів часто складаються перекоси. Однечас ми захоплювалися компенсаційними угодами. Потім стали моднимиспільні підприємства. Деякі бачили в збільшенні їх числа заставувирішення всіх проблем. Тим часом при виборі оптимального рішення треба матина увазі, що існують різні форми співпраці з іноземнимипартнерами та залучення іноземних ресурсів. Серед них можна назвати:

1.Международную кооперацію виробництва, що супроводжує передачеютехнології, а іноді і створенням спільної власності.
2. Отримання закордонних кредитів.
2. Отримання іноземного устаткування на основі лізингу.
3. Отримання кредитів на компенсаційній основі.
4. Залучення іноземного капіталу у підприємницькій формі шляхом створення спільних підприємств з різною часткою іноземної участі, у тому числі шляхом продажу іноземним інвестором акцій.
2. Створення підприємств, що цілком належать іноземному капіталу.
5. Співпраця з іноземними компаніями в розвитку виробництва на базі договору (контракту) без створення юридичної особи.
2. Залучення іноземного капіталу на основі концесій або договору про розподіл продукції.

9.Созданіе вільних економічних зон, спрямованих на більшактивне залучення іноземних капіталів на певній території.

Всі наведені форми залучення іноземних інвестицій носятьдовгостроковий стратегічний характер. Вони здатні при правильнійпостановці справи допомогти Росії у вирішенні проблем структурних галузевих іміжгалузевих змін економіки країни з меншими інвестиційними
(особливо інвалютними) витратами, у значно коротші терміни, ніжце вдалося б зробити, спираючись тільки на фінансові ресурси країни (вцілому ряді випадків така можливість найближчим часом практичновиключена). Вони можуть сприяти прискоренню скорочення технологічногорозриву з провідними індустріальними країнами.

Вбачаючи в цих формах співробітництва позитивний шанс вирішеннястратегічних завдань щодо стабілізації і підйому російської економіки,необхідно підкреслити, що всі вони, довгострокові акції, піддаютьсявпливу інфляції політичної нестабільності та економічноїдезорганізації більшою мірою, ніж одномоментні торгові, біржові та іншіпоточні операції.

Співробітництво в 1-4-й формах не пов'язано із залученням іноземногокапіталу у підприємницькій формі. Міжнародна кооперація може бутивзагалі не пов'язана з залученням фінансових коштів з-за кордону, але воначасто дозволяє залучити закордонну технологію, а іноді і постачаннядеяких видів устаткування, які потім будуть оплачені поставкамикомплектуючих. Кооперація дозволяє російським компаніям зберегтиповністю свій контроль над підприємствами і в той же час бути ефектнимспособом виходу на світовий ринок. Тільки в окремих випадках коопераціяможе супроводжуватися створенням спільної власності, наприклад припередачі іноземному партнерству пакету акцій в якості оплати запередачу ліцензій і "ноу-хау" на нову технологію, при створенні спільноговиробництва і т.д.

Різні форми кредиту (просто отримання, компенсаційні угоди,лізинг) означають ввезення фінансових коштів у позичкової формі і припускають,що вони повинні бути повернуті зі сплатою певного відсотка. Однаквласність на виробництво, освоєний за допомогою кредиту, залишається вруках російського власника. У випадку твердої впевненості, що, отримавшикредит, він може освоїти рентабельне виробництво і поставляти своюпродукцію на зовнішній ринок, ця форма залучення закордонних фінансовихресурсів може виявитися для російського підприємця переважно.

Форми, пов'язані з безпосереднім залученням іноземного капіталу
(форми 5-9) дозволяють сполучати російські трудові та природні ресурси,виробничий і науково-технічний потенціал, а також, крім 6-ї форми,і російський капітал з капіталом іноземного партнера в досить ефективноюформі, тому що іноземні інвестиції потребують не повної оплати, а оплатилише прибутку на капітал, яка до того ж може бути "отоварити"конкретним продуктом (підприємства, промислу і т.д.) одержуваних закордоннимпартнером у покриття прибутку на зроблені ним інвестиції.

Однак якщо при отриманні кредитів оплата завершується при погашеннікредиту оплата завершується при погашенні всієї його суми і відсотків, товиплата прибутку іноземному інвестору, яку або частина з якої вінможе вивозити з країни, здійснюється постійно, поки функціонує цепідприємство. У сфері видобутку корисних копалин підприємство з іноземнимиінвестиціями або іноземний інвестор, який отримав концесію, отримують правосамостійно розпоряджатися здобутими природними ресурсами.

Все це треба враховувати при прийнятті рішення про вибір тієї чи іншоїформи залучення іноземного капіталу і проведення відповідноїдержавної політики. Разом з тим слід враховувати, що цілізалучення іноземних інвестицій у різних формах і можливості їхвикористання не однакові на окремих рівнях господарювання. Томупри зіставленні різних варіантів залучення іноземних коштівнеобхідно перш за все враховувати цілі та інтереси суб'єктів господарювання.

Є загальні цілі, які за допомогою залучення іноземного капіталувирішуються і на рівні окремого підприємства, і на рівні регіону або країнив цілому.

Це - вдосконалення технічного рівня і розширення масштабіввиробництва, підвищення конкурентоспроможності з метою виходу на зовнішнійринок. Однак на рівні окремого підприємства, регіону або країни шляхувирішення цих завдань різні.

У межах підприємства (об'єднання, концерну, асоціації) залученнядодаткових технологічних, матеріальних і фінансових ресурсівнеобхідно для вирішення конкретного завдання - впровадження нової зарубіжноїтехнології у вигляді ліцензії та "ноу-хау", придбання нового імпортногоустаткування, залучення зарубіжного досвіду управління з метою підвищенняякості продукції та вдосконалення методів виходу на ринок, розширеннявипуску тих видів продукції, яких потребує ринок, в тому числі ісвітової. Залучення матеріальних ресурсів з-за кордону потрібно і длявпровадження власних технічних розробок, використання якихстримується через відсутність необхідного обладнання.

Якщо ж мова йде про регіоні або країні в цілому, то коло цілей, якіможуть бути досягнуті на базі залучення іноземного капіталу,значно розширюється. Мова може йти не тільки про модернізаціюдіючих підприємств, а йпро створення абсолютно нових підприємств для структурної перебудови, длявиробництва продукції, яка зараз не випускається або випускається унедостатній кількості для потреб внутрішнього ринку;про створення нових експортоорієнтованих та імпортозамінних виробництв;про створення нових господарських одиниць для розвитку конкуренції;про прискорене освоєння нових родовищ корисних копалин як длявнутрішнього ринку, так для розширення експортного потенціалу;про прискорений розвиток менш розвинутих територій;про створення структур з іноземною участю для використання закордонногодосвіду в галузі консалтингу, маркетингу, підготовки кадрів.

З урахуванням цих цілей і повинен розширюватися питання про вибір формзалучення іноземних інвестицій, при цьому не всі форми можутьвикористовуватися на різних рівнях. На рівні окремого підприємства
(незалежно від форми його власності) немає можливості використовувати такіформи залучення іноземних інвестицій, як, наприклад, концесія абостворення вільної економічної зони.

У той же час, коли мова йде про необхідність залученняіноземного капіталу в великих масштабах на рівні регіону або країни вцілому, тільки міжнародна кооперація не допоможе. Тому на кожному рівнігосподарювання можна зіставляти ті варіанти залучення іноземногокапіталу, які прийнятні для даного рівня.

Спроба створити вільні економічні зони в масштабі цілих країв іобластей, розпочата в 1990 - 1991 роках, виявилася невдалою. Упідготовленому урядом проекті закону Російської Федерації "Провільних економічних зонах "мається на увазі піти по шляху створенняневеликих по території зон експортного виробництва і вільних митнихзон. Для такого роду зон намічено встановлення пільгового режиму (попорівнянні із загальним) господарської, в тому числі і зовнішньоекономічноїдіяльності (включаючи спеціальний митний режим). Конкретні види ірозміри пільг, що надаються в установленому порядку іноземнимінвесторам, будуть встановлюватися в положеннях по конкретних зонах.

Таким чином, для залучення іноземного капіталу можуть бутивикористані різні форми. Однак основною формою цього процесу поки щозалишаються підприємства з іноземними інвестиціями, в тому числі останнімчас підприємства зі 100-відсотковим іноземним капіталом. Інші формизалишаються в стадії становлення. Поліпшення інвестиційного клімату,розширення форм залучення іноземного капіталу залишаються для Росіїактуальнейшей завданням.

Динаміка іноземної інвестиційної діяльності в Росії.

Отже, розглянувши основні фактори, що впливають на інвестиційний кліматкраїни, можна приступити до оцінки, а потім і до аналізу інвестиційногоклімату Росії.

У ринковій економіці сукупність політичних, соціально -економічних, фінансових, соціокультурних, організаційно-правових тагеографічних чинників, властивих тій або іншій країні, що залучають івідразливих інвесторів, прийнято називати її інвестиційним кліматом.
Оцінити теперішній стан інвестиційного клімату в Росії не складаєособливих зусиль, варто лише звернутися до статистики. Починаючи з 1991 рокурозмір капіталовкладень в економіку Росії падає з кожним роком. Такатенденція, яка спостерігається до цього часу, не обнадіює. Вона говорить про те, щоінвестиційний клімат в нашій країні поки вкрай несприятливий длякапіталовкладень, і навіть такі фактори як природні ресурси Росії, потужний
(хоча технічно застарілий і хронічно недовантаженими) виробничийапарат, наявність дешевої і досить кваліфікованої робочої сили,високий науково-технічний потенціал не приваблюють інвесторів, причини чогоми вже пояснили в виконану роботу. Зараз же важливо сказати про те, щотеперішній стан інвестиційного клімату не дає надії на швидкеоздоровлення економіки Росії, і необхідні активні дії державищодо поліпшення інвестиційної політики в країні, яких, на жаль, поки непередбачається, щоб індекс інвестиційного клімату в Росії підвищувався якусередині країни, так і за її межами.

Аналізуючи сформований інвестиційний клімат в нашій країні, можнавідмітити, що розмір капіталовкладень усередині країни залежить від ступенядовіри населення державі, а за кордоном розмір капіталовкладень залежитьв основному від індексу інвестиційного клімату.

Ранжування країн світового співтовариства за індексом інвестиційногоклімату або зворотному йому показнику індексу ризику служить узагальнюючимпоказником інвестиційної привабливості країни і "барометром" дляіноземних інвесторів. Залежність потоку іноземних інвестицій відіндексу інвестиційного клімату або його окремих складових носить майжелінійний характер. Не так давно міжнародна фінансова корпораціязаявила про свій намір включити Росію разом з групою інших країн усвій сукупний інвестиційний індекс, який служить свого родуорієнтиром для міжнародних приватних інвесторів, що прагнуть визначитиінвестиційний "вага" країни і формують свій інвестиційний портфель. Зарозрахунками фахівців, лише сам факт привласнення цього індексу можепризвести вже в 2000 році до зростання інвестицій на 7 млрд. доларів.

У Росії до цих пір відсутня своя система оцінки інвестиційногоклімату та її окремих регіонів. Іноземні інвестори орієнтуються наоцінки численних фірм, що регулярно відстежують інвестиційний кліматв багатьох країнах світу, в тому числі і в Росії. Однак оцінкиінвестиційного клімату в Росії, що даються зарубіжними експертами на їхрегулярних засіданнях, що проводяться поза Україною і без участіросійських експертів, представляються мало достовірними. У зв'язку з цимпостає завдання формування на основі ведуться в Інституті економіки РАНдосліджень Національної системи моніторингу інвестиційного клімату в
Росії, великих економічних районів і суб'єктів Федерації. Це забезпечитьприплив і оптимальне використання іноземних інвестицій, послужитьорієнтиром російським банкам у власній кредитній політиці.

Роль інвестиційної політики в оздоровленні російської економіки

Інвестиції (капітальні вкладення) - це сукупність витрат матеріальних,трудових і грошових ресурсів, спрямованих на розширене відтворення,основних фондів усіх галузей народного господарства. Інвестиції --відносно новий для нашої економіки термін. У рамках централізованоїпланової системи використовувалося поняття "валові капітальні вкладення", підякими розумілися всі витрати на відтворення основних фондів, включаючивитрати на їх ремонт. Інвестиції - більш широке поняття. Воно охоплює ітак звані реальні інвестиції, близькі за змістом до нашого терміну
"капітальні вкладення", і "фінансові" (портфельні) інвестиції, тобтовкладення в акції, облігації, інші цінні папери, пов'язанібезпосередньо з титулом власника, що дає право на отримання доходіввід власності. Фінансові інвестиції можуть стати як додатковимджерелом капітальних вкладень, так і предметом біржової гри на ринкуцінних паперів. Але частина портфельних інвестицій - вкладення в акціїпідприємств різних галузей матеріального виробництва - за своєюприроді нічим не відрізняються від прямих інвестицій у виробництво. У журналі
"Економіст" визначені основні напрямки інвестиційної політики. Буливиділені наступні головні завдання інвестиційної політики: формуваннясприятливого середовища, що сприяє підвищенню інвестиційної активностінедержавного сектору, залучення приватних вітчизняних та іноземнихінвестицій для реконструкції підприємств, а також державна підтримканайважливіших життєзабезпечуючих виробництв та соціальної сфери при підвищенні ефективності капітальних вкладень.

Інвестиційна політика, якої дотримується держава, маєвеличезний вплив на розвиток капіталовкладень в країні, як приватних, так ідержавних. Саме вона формує так званий інвестиційний кліматкраїни, тому уряд Росії надає їй величезну увагу, однакна даний момент інвестиційна політика нашої держави ще слабка, щообумовлено в основному незахищеністю видатків бюджету на інвестиційнімети, бюджетні кошти розкрадаються чи спрямовуються не на ті цілі, наякі направлялися.

Державною Думою були прийняті в першому читанні закони "Про внесеннязмін і доповнень до Закону Української РСР "і" Про інвестиційну діяльність в
РРФСР ", які повинні поліпшити законодавчу базу для інвестицій,гарантувати права інвесторів на власність і які передбачають:
- Надання бюджетних коштів недержавним структурам наповоротній основі;
- Відображення в Законі принципу відносин власності (у ньомурозглядаються державні, муніципальні та приватні інвестори). Зацим принципом і виділяються з федерального бюджету капітальні вкладення нарозвиток федеральної власності;
- Рівність прав інвесторів (гарантії прав і захисту інвестицій незалежновід форм власності для всіх інвесторів).

Інвестиційної політики в нашій державі до недавнього часуприділялося недостатньо уваги, проте вже зараз держава почаларозуміти всю важливість правильної інвестиційної політики і, що самеважливе, почало робити кроки у потрібному напрямку, і останні два-трироку спостерігаються деякі зрушення у зміні інвестиційної політикидержави, поступово ліквідуються структурні перекоси в економіці
Росії, стабілізувався курс рубля, знижуються процентні ставки. Аледержава розуміє, що зниження інфляції і процентних ставок не дадутьавтоматичного ефекту у вигляді зростання інвестицій і виробництва. Це, першза все, пов'язане з двома факторами:
1. З неготовністю одержувачів інвестицій - підприємств до ефективногоосвоєння коштів, в першу чергу із-за низької якості управління;
2. З неготовністю інвесторів вкладати капітали в не реформовані підприємства унаслідок як високих ризиків (незахищеність прав власності, значний ризик неповернення засобів через погане управління), так і неможливості більш-менш адекватно визначити сам рівень ризику (непрозорість фінансового стану підприємства, ліквідність підприємств, їх інвестиційна діяльність).

Тому уряд Росії передбачає ввести такі зміни вінвестиційній політиці нашої країни (з програми уряду РФ
"Структурна перебудова та економічне зростання в 1997-2000 роках"):
-створити умови для ринкової оцінки активів підприємств. Крім очевиднихпереваг для інвесторів, пов'язаних з ринковою оцінкою акцій, цедозволить підприємству формувати більш раціональну стратегію щодовикористання власних активів;
-внести зміни в амортизаційну політику, спрямовані на їїлібералізацію, підвищення ступеня свободи реформованих підприємств привиборі методів амортизаційної політики (використання прискореноїамортизації, нелінійних методів амортизації, у тому числі методузменшується залишку із застосуванням подвоєних амортизаційних норм, методусуми років, спеціальної первісної амортизаційної знижки), спрощення іукрупнення норм амортизації. Одночасно, у міру вирішення проблемиоборотних коштів, здійснюватиметься більш жорсткий контроль за цільовимвикористанням амортизаційних відрахувань;
- Послідовна децентралізація інвестиційного процесу шляхом розвиткурізноманітних форм власності, підвищення ролі внутрішніх (власних)джерел накопичень підприємств для фінансування їх інвестиційнихпроектів;
- Державна підтримка підприємств за рахунок централізованихінвестицій;
- Розміщення обмежених централізованих капітальних вкладень ідержавне фінансування інвестиційних проектів виробничогопризначення суворо відповідно до федеральними цільовими програмами івиключно на конкурсній основі;
- Посилення державного контролю за цільовим витрачанням коштівфедерального бюджету;
- Вдосконалення нормативної бази з метою залучення іноземнихінвестицій;
- Значне розширення практики спільного державно -комерційного фінансування інвестиційних проектів.

Серед першочергових заходів необхідно назвати також і прямедержавна участь в інфраструктурних проектах народно-господарськогозначення та їх фінансове стимулювання за допомогою наданняподаткових пільг чи податкового кредиту, втручання держави вінвестування первинних галузей і магістральної інфраструктури.

Роль іноземного капіталу у формуванні світової ринкової економіки таекономіки Росії.

Серед важливих факторів розвитку ринкових відносин у Росіїістотне місце займає залучення іноземного капіталу. В умовахадміністративно-командної економіки країна була повністю відділена відпотоків руху капіталу. Тим часом у країнах Заходу міжнароднаміграція капіталу призвела до поглиблення інтернаціоналізації господарськогожиття. Найбільш яскраво це проявилося у взаємному русі капіталу міжпромислово розвиненими країнами.

Зростання вивозу капіталу з одних промислово розвинених країн в іншівідображає поглиблення міжнародного поділу праці і інтернаціоналізаціювиробництва. Сучасне виробництво під тиском науково-технічноїреволюції стає все більш складним.

Зростає кількість видів і підвидів виробництв, і їх розвиток виявляєтьсяекономічно недоцільним в рамках окремих країн. Посилюєтьсярозвиток міжнародної спеціалізації та кооперації виробництв.
Виробництво кінцевого продукту розчленовується на окремі ділянкивиробництва, які виявляються в різних країнах.

Слідуючи за розвитком виробництва, капітал такожінтернаціоналізується. Перелив капіталу з однієї країни в іншу відображаєпрагнення компаній зосереджувати у своїх руках окремі етапивиробництва продукту, що опинилися в різних країнах. Компанії промисловорозвинених країн, особливо великі, стають все більш транснаціональними,виходячи за національні кордони. Освіта великих транснаціональнихкомпаній, у яких є підприємства, розташовані в різних країнах,веде до прискорення міжнародної спеціалізації і кооперації, так як уодного власника підприємства є можливість більш стійко розвивативиробничі зв'язки. Таким чином, взаємне рух капіталу,освіта його на базі транснаціональних компаній виступають найважливішимфактором поглиблюючиения економічної взаємозалежності країн у світовомугосподарстві.

Слід підкреслити, що друга половина 80-х років характеризуєтьсязначним збільшенням темпів зростання іноземних інвестицій з промисловорозвинених країн. Так, в 1986-1990 роках середнє щорічне збільшеннякапіталовкладень з чотирьох найбільших країн-інвесторів (Японії, США, ФРН і
Великобританії) склало 20,8%, у той час як в 1982-1986 роках - 10%. У
1990-1991 роках загальний обсяг вивезення капіталу склав 419 млрд. дол, втому числі з Японії - 78,8 млрд., з США - 58,8 млрд., з Німеччини - 44,4млрд., з Великобританії - 35,3 млрд. У 1990 році загальний обсяг іноземнихінвестицій чотирьох найбільших країн-інвесторів перевищив 1101 млрд. дол

Ці дані говорять про величезні масштаби, які прийняли рухкапіталу в сучасному світі, при цьому що вивозиться капітал направляєтьсяперш за все в промислово розвинені країни. З більш ніж 200 млрд. дол
Щорічних світових прямих інвестицій близько 70% вкладається в економікукраїн ЄС, Японії і США, а інше - головним чином в економікукраїн, що розвиваються.

Серед останніх у 80-ті роки зросла частка азіатських країн (понад
60%), у тому числі нових індустріальних країн, АСЕАН і КНР.

На колишні соціалістичні країни Центральної та Східної Європи вНаприкінці 1993 року припадало 18,3 млрд. дол прямих іноземних інвестицій,з них 5,5 млрд. становили вкладення в Угорщину, 2,5 млрд. - до Чеської і Словацької Республіки. Заоцінками зарубіжних експертів, до Російської Федерації було вкладено близько 3млрд. дол В1992 році країни Центральної і Східної Європи змоглизалучити лише 2,4% світового обсягу прямих іноземних інвестицій, у тойчас як на Азію довелося 20,9%.

Для Росії, яка стала на шлях інтеграції у світове господарство іпереходу до відкритої економіки, в стратегічному плані вкрай необхідноучасть у процесах міграції капіталу і як імпортера, і як експортеракапіталу. І тоді буде більш активно залучена до інтернаціоналізаціївиробництва.

Однак сьогодні участь Росії в цих процесах дуже скромне. З точкизору залучення іноземних інвесторів Росії доведеться змагатися зіншими країнами, ринки яких виявляються більш привабливими дляінвесторів, особливо азіатськими та латиноамериканськими країнами.

Звернення до іноземних джерел капіталу для Росії багато в чомупов'язане з необхідністю вирішення як стратегічних, так і поточних завдань. Усучасної економічної ситуації питання про залучення іноземнихінвестицій складається досить гостро: економічна криза, різке скороченняінвестиційних ресурсів роблять неминучим звернення до зарубіжнихджерелами фінансування. Однак необхідність залучення зарубіжнихінвестиційних ресурсів визначається не тільки суто фінансовимиаспектами. Різке відставання вітчизняного машинобудування, яке востанні десятиліття було в значній мірі орієнтована на випускпродукції військового призначення, призвело до ситуації, коли для багатьохгалузей економіки закуповується обладнання з-за кордону на в