1. Стратегія інвестиційної діяльності на Україні.
Сьогодні від ефективності інвестиційної політики залежать станвиробництва, положення і рівень технічної оснащеності основних фондівпідприємств народного господарства, можливості структурної перебудовиекономіки, вирішення соціальних та екологічних проблем. Інвестиції єосновою для розвитку підприємств, окремих галузей та економіки в цілому.
Під час економічної кризи інвестиційна діяльність в Українізначно знизилася. Попит на інвестиції падав значно швидше, ніжвиробництво валового продукту. Однією з причин цього, було те, щоінфляція значно знецінювала інвестиційні кошти. Протягомостанніх років, незважаючи на значне вповільнення темпів інфляції,зменшується частина довгострокових кредитів, наданих суб'єктамгосподарювання всіх форм власності в загальному обсязі кредитів в економіцікраїни. Якщо в 1991 році цей показник дорівнював 12,8%, то в 1994 році -
11,3%, 1996 році - 11,1%, а за січень-листопад 1997 року - близько 10,0%.
Це свідчить про відсутність у комерційних банків економічнихстимулів кредитування виробничих інвестицій, наявності підвищеногоризику при наданні таких кредитів і обтяжень кредитних портфелівбанків директивними кредитами, своєчасне повернення якихпроблематично. Великі кредитні ресурси банків відтягуються також на ринокоблігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), де відсотки більшепривабливі в порівнянні з кредитами для інвестиційних проектів.
У нинішньому році для підтримки будівництва великих інфраструктурних івиробничих об'єктів необхідно 2377 млн. грн. Ця сума значноперевищує бюджетні можливості держави і вимагає збалансованості пообсягу, джерелам і часу. 1998 може стати роком початкуекономічного відродження країни за умови відновлення випереджаєінвестиційної активності. З другої половини 1997 року спостерігаєтьсязниження темпів падіння валового внутрішнього продукту і промисловоговиробництва.
За 11 місяців минулого року обсяги промислової продукції зменшилисяна 1,8% проти 5,0% за аналогічний період 1996 року. Рівень інфляціїсклав 8,6%. Намітилися позитивні зрушення в структурі капітальнихвкладень у напрямку збільшення частини обсягів, спрямованих на розвитоквиробничого потенціалу. Введена нова амортизаційна політика,яка дає можливість акумулювати значні інвестиційні ресурсибезпосередньо на підприємствах.
Український фінансовий ринок має ряд безумовних цінностей:стабільні гроші і стабільний ціни. З певною часткою впевненості можнасказати, що Україна, як демкратіческое держава, сформувала своюгрошову і банківську систему, а це надійний фундамент для фінансовоїстабілізації, яка формує базові умови для розгортанняінвестиційних процесів в Україні. Велике значення має той факт, щостабільність гривні - це результат дії ринкових механізмівсаморегуляції економічних процесів суспільства. А результат стабільностігривні - це ряд якісно нових процесів на ринку капіталу, у тому числіреальне збільшення строкових вкладів населення України, які можуть стативажливим джерелом національних інвестицій.
В Україні досягнута нормалізація функціонування банківської системи.
З 01 жовтня ц.р. українська банківська система перейшла на міжнародністандарти обліку і звітності. Рівень банківського капіталу на початокжовтня досяг 4,2 млрд. грн., і до кінця 1999 року банківська системакраїни працюватиме в рамках європейських стандартів щодо нормикапіталу на один комерційний банк.
Стабільність - це один з основних застав розвитку валютного ринку.
У травні 1997 року Україна стала 138-ю країною, яка підписала статтю 8
Угоди з Міжнародним валютним фондом про повну конвертабельностігривні в рамках поточних операцій. Цим були зняті всі проблеми репатріаціївиторгу інвесторів будь-якого типу з території України. З метою демонстраціїстабільності національних грошей на 1997 рік була обрана тактикапідтвердження курсового поводження в рамках валютного коридору 1,7 - 1,9грн. за долар США.
У середині минулого року Національний банк України скасував 50 --процентну обов'язковий продаж валюти на українському ринку. Результатомцього з'явився класично організований і відомий для інвесторів валютнийринок. В економічній політиці 1998 стабільність грошей також будеважливим індикатором загального інвестиційного клімату, частиною оновленняекономічного розвитку.
Найважливішою складовою частиною економічних реформ євеликомасштабна приватизація. В кінці 1997 року майже завершилась малаприватизація, у значній мірі приватизовані середні підприємстваі більше 50% всіх активів держави, які підлягають приватизації, вжеприватизовані.
Зараз в процесі продажу, крім середніх і малих підприємств,знаходяться близько 300 великих підприємств з основним капіталом більше 100 млн.доларів США. Серед них є достатньо привабливі, з інвестиційноїточки зору, об'єкти. Наприклад, нафтопереробні підприємства,видобувні нафтогазові, електрогенеруючі і забезпечують компанії,підприємства чорної і кольорової металургії, машинобудування та інших галузейпромисловості.
Пріоритетними напрямками для залучення і підтримки стратегічнихінвесторів можуть бути визначені ті, де Україна має традиційнівиробництва, володіє необхідним ресурсним потенціалом і формуєзначну потребу ринку у відповідній продукції, а саме:виробництво легкових і вантажних автомобілів; тракторо-і комбайнобудування;авіа-та ракетобудування; суднобудування; замкнутий цикл виробництва паливадля АЕС; розвиток енергогенеруючих потужностей; нафтогазовидобування, взокрема на Чорноморському шельфі; впровадження ресурсо-та енергозберігаючихтехнологій; переробка сільгосппродукції; транспортна інфраструктура.
Інвестиції є (в образному сенсі) як би воротами науково -технічного прогресу. Науковий потенціал країни, який раніше відрізнявсясвітовим рівнем досягнень у різних областях фундаментальної науки ітехніки, з відновленням інвестиційної активності отримає нове дихання.
Ефективно вирішити проблему зниження ресурсо-і енергоємності можна тількишляхом широкого впровадження нових технологій сучасної техніки, зв'язавшивоєдино інтереси наукових досліджень і практики через потреби ринку.
У ринкових умовах на нових технологіях і новій техніці можна тількитоді заробити гроші, коли вони сприяють покращенню життя. При цьомувченим у новій для них середовищі міжнародної конкуренції на відкритих ринкахслід пам'ятати, що час є головним чинником у сучаснійекономіці. Однак, як не дивно, багато хто розглядає час як неісчерпа -емий ресурс.
Сучасні умови економічного розвитку вимагають проведенняактивної політики із залучення прямих іноземних інвестицій. В Україністворена законодавча база у сфері регулювання інвестиційноїдіяльності, яка поступово вдосконалюється з метою досягненнябільшого припливу іноземних інвестицій і підвищення ефективності їхвикористання.
схваленим 19 березня 1996 Законом України "Про режим іноземногоінвестування "для іноземного інвестора в Україні встановлені рівніумови діяльності з вітчизняних-ним інвестором. Зазначеним Закономіноземним інвесторам даються державні гарантії захисту їхніхкапіталовкладень.
Зокрема, іноземні інвестиції в Україні не підлягаютьнаціоналізації. Державні органи не мають права реквізуватиіноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення надзвичайнихзаходів при стихійних лихах, аваріях, епідемій, епізоотій. При цьомуіноземному інвестору гарантується адекватна і ефективна компенсація.
Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючиупущену вигоду і моральну шкоду, заподіяну їм у результаті дій,бездіяльності або неналежного виконання державними органами
України або посадовими особами передбачених законодавствомзобов'язань перед іноземним інвестором.
У разі припинення інвестиційної діяльності іноземномуінвестору гарантується повернення його капіталовкладень в натуральнійформі або у валюті інвестування без сплати мита, а такождоходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі. Держава такожгарантує безперешкодний і терміновий переклад за кордон прибутків іінших коштів в іноземній валюті, отриманих на законних підставах врезультаті здійснення іноземних інвестицій.
Якщо надалі спеціальним законодавством про іноземніінвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій,визначені вищевказаним Законом, то протягом десяти років з днянабрання чинності такого законодавства на вимогу іноземногоінвестора застосовуються гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені
Законом України "Про режим іноземного інвестування". Так говорить Закон.
Важливими правовими документами, які регулюють взаємовідносиниміж суб'єктами інвестиційної діяльності, є міждержавніугоди "Про сприяння та взаємний захист інвестицій". Такі договориє гарантом надання справедливого статусу інвестиціям і захисту їх натериторії іншої держави. Вони підписані з 44 країнами світу. Цілий рядпроектів договорів знаходиться на стадії узгодження.
Позитивно впливає на залучення іноземних інвестиційспівпрацю і допомогу Україні з боку Міжнародного валютного фонду таінших міжнародних організацій.
З метою підтримки розробки та реалізації державної політики ззалученню іноземних інвестицій в економіку України, використаннясучасного світового економічного досвіду прискорення інтеграції України всистему міжнародних господарських зв'язків Указом Президента України створено
Конс-льтатівний рада з питань іноземних інвестицій в Україні.
Для пошуку фінансових ресурсів і реалізації інвестиційних проектівстворена Українська державна кредитно-інвестиційна компанія.
Компанія може здійснювати функції супроводу і фінансуванняінвестиційних проектів.
У липні 1996 року створено Національне агентство України зреконструкції та розвитку, основною метою діяльності якого єстворення сприятливих умов для розвитку міжнародного економічногоспівробітництва, взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями,відповідними міждержавними і регіональними організаціями,організаціями іноземних держав у сфері залучення та використаннязовнішніх фінансових ресурсів.
Щоб уникнути суперечок між іноземними інвесторами та органамивиконавчої влади та місцевого самоврядування, з метою сприяння їхоперативному позасудовому регулюванню Указом Президента України створена
Палата незалежних експертів з питань іноземних інвестицій при
Президентові України.
Для сприяння вирішенню спірних питань, які виникають в процесіреалізації інвестиційних проектів за участю американських компаній, ужовтні 1997 року Указом Президента України створена українська частина
Спеціальної групи швидкого реагування (після скандальних результатівтендера на видачу ліцензій на право надання послуг мобільного зв'язку GSM-900американська компанія Motorola пішла з ринку зв'язку України, що викликалопевний політичний дискомфорт у відносинах Київ-Вашингтон).
Однак, незважаючи на створену визначену законодавчу базу,інституційну інфраструктуру, привабливість економічного потенціалу
України (порівняно багаті природні ресурси, вигідне географічнеположення, наявність кваліфікованих "дешевих" робочих кадрів, досягнення внаукових дослідженнях, значна ємність внутрішнього ринку), надходженняіноземних інвестицій в Україну - незначні. У порівнянні з країнами
Східної Європи обсяг іноземних інвестицій, які надходять векономіку України, в 3-7 разів менше.
Дві третини світових капіталовкладень припадає на 10 країн світу.
Найбільші інвестори - США, Великобританія, Німеччина, Японія та Франція. України, що розвиваються (в основному азіатські) було інвестовано 100 млрд.дол США. На частку ж 100 країн - найменших реципієнтів (включаючи Росію і
Україну) - приходиться лише 1,0% прямих іноземних інвестицій, що длянашої країни не може вважатися нормальною ситуацією.
Загальний обсяг прямих інвестицій, які фактично ходи-ли до України
(згідно з квартальними даними Держкомстату України) починаючи з 1992 року, застаном на 01.10.97 року складає 1797 млн. дол. Це інвестиції з США
- 332,6 млн.дол. (18,5%), Німеччини - 173,3 млн.дол. (9,6%), Нідерландів
- 180,5 млн.дол. (10,0%), Великобританії - 140,5 млн.дол (7,8%), Кіпру
- 127,4 млн.дол. (7,1%), Росії - 121,8 млн.дол (6,8%), Ліхтенштейну -
103,5 млн.дол (5,8 %).
Найбільші обсяги іноземних інвестицій у млн. доларів: м.Київ -
555,1; Київська область - 170,6; Дніпропетровська область - 141,5; АР Крим
- 119,8; Одеська область - 119,0; Черкаська область - 106,3. Уінвестиції в однаковій мірі гостро потребують всі регіони України.
Закордонні інвестори виявили найбільшу цікавість до таких галузейнародного господарства (в млн. дол США), як харчова промисловість - 366,5;внутрішня торгівля - 303,6; машинобудування і металообробка - 152,2;фінанси та кредит - 152,3; будівництво та промисловість будівельнихматеріалів - 116,9; хімічна та нафтохімічна промисловість 114,1; щоскладає 67,1% від загального обсягу.
Іноземні інвестиції вкладені в 6247 підприємств, з яких лише
1854 (29,7%) випускають продукцію.
Загальна потреба економіки України (прогнозована) сост-вляєтся більш
40 млрд. дол У інвестиції потребують практично всі галузі економіки:металургія - 7 млрд. дол, машиностр-ение - 8,5 млрд. дол, транспорт -
3,7 млрд. дол, хімія і нафтохімія - 3,3 млрд. дол
Обсяги надходжень іноземних інвестицій в 1997 році склали близько
530 млн. дол, або 100,7% від вкладених іноземних інвестицій у 1996році.
Інвестиції з України на 01.10.97 року здійснено в обсязі 137,8млн. дол, у тому числі в країни СНД і Балтії - 52,2 млн. дол, іншікраїни світу - 85,6 млн. Дол.
Наведені дані і тенденції, які з них випливають, сві -детельствуют про завершення короткого періоду романтичного від-носіння доінвестування в економіку України. У реальній ситуації склався інегативно впливає на поведінку незалежних інвесторів цілий ряд проблем,які вимагають невідкладного врегулювання.
Головними основами державної інвестиційної політики на найближчуперспективу є: збільшення обсягів капіта-льних вкладень суб'єктівгосподарювання за рахунок прибутку і нової амортизаційної політики; посиленнявпливу держави на активізацію інвестиційного процесу череззбільшення обсягів бюджетного фінансування капітального будівництвавеликих інфраструктурних об'єктів і введення кредитних основ бюджетногофінансування інвестицій; створення умов для залучення довгостроковихкредитів комерційних банків, упорядкування діяльності інвестиційних таінноваційних фондів, перехід від сертифікації до грошової приватизації;збільшення інвестиційних ресурсів, які формуються на фондовому ринку іза рахунок заощаджень населення; введення економічного механізму страхуванняризиків внутрішніх і зовнішніх інвестицій; утворення відповіднихінститутів з питань інтеграції промислового та банківського капіталу,мобілізації засобів під ефективні інвестиційні проекти в пріоритетнігалузі економіки.
З метою полегшення пошуку ефективних об'єктів інвестування таінвесторів в багатьох міністерствах і відомствах України утворені банкиданих об'єктів інвестування в розрізі галузей народного господарства ірегіонів (наприклад, база даних Мінекономіки включає більш 2000 такихоб'єктів).
На підставі інформації посольств, країн - потенційних інвесторів іматеріалів, що надходять в уряд, створено базу данихіноземних інвестиційних фірм (їх понад 200), яку використовуютьукраїнські виробники для пошуку іноземних інвесторів.
Збільшення надходженьий іноземних інвестицій в економіку Українисприяло б утворенню окремих експортно-промислових зон (варіантвільних економічних зон).
Держава має докладати всіх зусиль для реструктуризації економіки,стабілізації загальної політичної й економічної ситуації, що будесприяти поліпшенню інвестиційного клімату в країні.
Успішно проведена грошова реформа монетарними способамипризупинила інфляцію - за 11 місяців 1997 її рівень - 8,6%,скасовані нетарифні методи регулювання експортно-імпортних операцій,ведеться робота по стабілізації і лібералізації зовнішньоекономічноїдіяльності, збалансованості митної та цінової політики,здійснюється реформування податкової системи в бік зменшеннятиску на виробника, удосконалюється нормативно-правова база.
Відповідно до розпорядження Президента України від 18.08.97 року №
298 "Про невідкладні дії щодо прискорення реформ і виведення економіки Україниз кризи "готується ряд законодавчих актів, спрямованих настимулювання інвестиційної діяльності, покращення умов діяльностіінвесторів, у тому числі закордонних, у конкретних сферах господарськоїдіяльності, а саме:
- Про зміни та доповнення до Закону України "Про режим іноземногоінвестування ", що передбачає звільнення від ввізного митаіноземних інвестицій у вигляді пристроїв, обладнання,, що вносяться достатутного фонду підприємств з іноземними капіталом;
- Про зміни до Закону України "Про державне мито" в частинізменшення державного мита за нотаріальне огляддоговорів застави;
- Про відновлення пільг спільним підприємствам виробничої сфери зіноземними інвестиціями, зареєстрованих до 01 січня 1995 року;
- Про зміни і доповнення до Земельного кодексу України щодонадання іноземному інвестору права власності на земельнуділянку під підприємства, а також можливості продажу йому об'єктівприватизації разом із земельними ділянками.
Планується прийняття закону України про угоди з розділенняпродукції, який повинен прискорити залучення іноземного капіталу дляосвоєння запасів нафти і газу в Україні.
Після прийняття закону про бухгалтерський облік та звітності будепроведена остаточна гармонізація національної системи звітностівідповідно до міжнародних стандартів.
2. Державний кредит.
Державний кредит відбиває кредитні відносини з приводуакумуляції державою грошових коштів на засадах поворотності дляфінансування державних витрат. Кредиторами виступають фізичні таюридичні особи, позичальником - держава в особі її органів (Міністерствафінансів, місцевих (муніципальних) органів влади). Для позичальника данаформа кредиту дозволяє мобілізувати додаткові грошові ресурси дляпокриття бюджетного дефіциту без використання для цих цілей паперово -грошової емісії, для неінфляційного кредитно-грошового обігу шляхомоперацій на відкритому ринку, формування фінансового ринку. В умовахрозвитку інфляційного процесу державні позики у населення тимчасовозменшують його платоспроможний попит. З обігу вилучається надмірнагрошова маса, тобто відбувається відволікання коштів з грошового обігу назаздалегідь обумовлений термін. Надмірне збільшення державного боргуразом з тим може привести до платежів за зобов'язаннями, сума якихскладе величину більшу, ніж надходження від позик, що негативнопозначиться на стан фінансів держави.
Місцеві органи влади здійснюють мобілізацію коштів на кредитнійоснові, які можуть використовуватися на благоустрій міських ісільських районів, будівництво, реконструкцію об'єктів охорони здоров'я,культурного, просвітнього, житлово-побутового призначення та ін Урезультаті скорочується попит зазначених органів на кошти здержавного бюджету.
Грошові кошти, що надходять від випуску місцевих облігацій, звичайнозараховуються до позабюджетних фондів. Для реалізації, наприклад, якого-небудьпроекту муніципальний орган може виділити частину коштів з місцевогобюджету, взяти банківський кредит (що не завжди є вигідним) абовикористовувати позабюджетні кошти, отримані від випуску місцевихоблігацій.
Такі облігації вважаються надійними і ліквідними цінними паперами. Їхнадійність забезпечується двома способами: за допомогою загального податковогомощі, а також доходами існуючих об'єктів або нерухомістю що будуються.
Зважаючи на це процентні ставки за місцевим облігаціях є близькими допроцентних ставках державних облігації.
Інвестори, які купують місцеві облігації, поставляютьмуніципальним органам необхідні для реалізації проектів позикові кошти.
Якщо б не ці надходження, та муніципальні органи змушені були бвикористати частину коштів місцевих бюджетів, а такі кошти можуть бутиотримані в результаті підвищення місцевих податків. Таким чином, випускмісцевих облігацій дозволяє вирішувати одночасно кілька завдань:муніципальні органи отримують необхідні їм для реалізації проекту позиковігрошові кошти; їм немає необхідності використовувати кошти місцевогобюджету, а значить і збільшувати місцеві податки; інвестори одержують ввласність надійні та ліквідні цінні папери, що приносять певнийдохід, місцеве населення отримує важливий для його існування об'єкт ікористується його товарами, роботами або послугами.
З огляду на викладене вище, в більшості випадків доходи від місцевихоблігацій не оподатковуються або оподатковуються за пільговою ставкою.
Вказана обставина робить місцеві облігації привабливими длявеликих інституційних інвесторів, незважаючи на їх низьку прибутковість.
Для кредиторів державний кредит - форма заощадження,інвестування коштів у цінні папери, що приносить додатковий дохід.
Велика і гарантія виконання умов кредитної угоди з бокудержави. Ринок державних цінних паперів надає первиннимінвесторам (кредиторам) ряд унікальних можливостей, таких як гарантіяповноти та своєчасності платежів; можливість одноразового розміщенняпрактично необмежених сум грошових коштів; висока ліквідність;відносно висока прибутковість; наявність ефективної системи безготівковихрозрахунків за паперами та ін
Державний кредит ділиться на види, що відображають специфікувідносин і впливу ряду факторів. Види державного кредитувизначаються:складом позичальників і кредиторів;конкретними причинами появи потреби у держави в мобілізаціїкоштів;місцем отримання кредиту; формою його оформлення;методами залучення грошових ресурсів і способами їх повернення;строками погашення державою своїх зобов'язань;ступенем ризику кредитора і позичальника.
Залежно від характеристики позичальника державний кредит буваєцентралізованим і децентралізованим. У першому випадку як позичальникавиступає Кабінет Міністрів і його центральний фінансовий орган країни
(Міністерство фінансів), у другому - місцеві органи влади (Рададепутатів). Децентралізовані позики проводяться для часткового покриттявитрат місцевого бюджету, а цільові позики для фінансування конкретнихпроектів, пов'язаних із соціально-економічним розвитком області, міста,району. Місцеві позики забезпечуються матеріальними, фінансовими інематеріальними активами, що перебувають у комунальній власності.
За місцем отримання кредиту, державний кредит поділяється навнутрішні і зовнішні позики. В Україні казначейські зобов'язання єкороткостроковими, якщо вони випущені з терміном погашення до 1 року,середньостроковими - від 1 до 5 років, довгострокові - від 5 до 10 років. У кожномуконкретному випадку обумовлюються умови, форми і терміни державногокредиту.
Залежно від форми та порядку оформлення кредитних відносинрозрізняють: державні облігаційні і безоблігаціонние позики. Випускрізного роду казначейських зобов'язань, векселів, кредитування центральнимбанком державного бюджету (якщо це дозволено законом; у ряді країн,наприклад в Данії, закон взагалі забороняє державі брати будь-якікредити в національному банку) - це приклади безоблігаціонних позик.
Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власникомгрошових коштів і підтверджує зобов'язання юридичної особи, їївипустив, відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу впередбачений у ній термін, зі сплатою фіксованого відсотка (якщо інше непередбачено умовами випуску).
Переважно випускаються облігації внутрішніх, державних імісцевих позик. Вони можуть бути як іменними, так і на пред'явника,процентними і безпроцентними (цільовими), виграшними, вільнообертаються або з обмеженим колом обігу, ощадними,казначейськими. Випуск облігацій може передбачати добровільнерозміщення серед юридичних і фізичних осіб, а також обов'язкову купівлюїх юридичними особами.
Казначейські зобов'язання держави - вид цінних паперів,що засвідчують внесення їх власниками грошових коштів бюджету і даютьправо на отримання фіксованого доходу протягом строку володіння ними.
Розміщуються на добровільній основі серед юридичних і фізичних осіб.
Цінні папери держави поділяються на дві групи: папери, які можутьзвертатися на вторинному ринку; папери, не надходять на вторинний ринок.
На вторинний ринок можуть надходити: казначейські зобов'язання (векселі),облігації. Не звертаються на вторинному ринку облігації (або інший видцінного паперу), що оформляють зовнішній борг, а також звичайно, облігації місцевихорганів влади.
Продаж цінних паперів Кабінету Міністрів можуть здійснюватиуповноважені банки. Проведення операцій з державними ціннимипаперами на відкритому ринку здійснює Національний банк.
При придбанні цінного папера уряду значення має дохід віднеї, який залежить від виду цінного папера, її номінальної величини, строку,умов випуску, ступеня ризику, темпів інфляції. Основна невизначеністьвиходить з можливості зміни очікуваних темпів інфляції. Якщо темпиінфляції підвищуються, то кредитори зазнають збитків, а позичальник отримує прибуток.
Для кредитора (юридичних і фізичних осіб) при придбанні ціннихпаперів урядів є й інші ризики, наприклад, кредитний, ринковий,процентний.
Кредитний ризик, притаманний цінних паперів, пов'язаний з імовірністю того,що фінансові можливості емітента (держави) зменшаться, тому що вінвиявиться не в змозі виконати свої фінансові зобов'язання. Кредитнийризик, пов'язаний із зобов'язаннями держави, випливає з особливостейборжника або емітента, з характеру економічних об'єктів, на якихпокояться зобов'язання, із здатності стягувати податки і отримувати позики.
Ринковий ризик виникає у зв'язку з непередбаченими змінами на ринкуцінних паперів або в економіці в результаті яких привабливістьурядових цінних паперів як об'єкта вкладень (інвестицій)може бути частково втрачена, так що їх продаж стане можливою лише ззнижкою або певною мірою в примусовому порядку.
Процентний ризик - це ризик зміни процентних ставок і пов'язаний зцим ризик зниження їх ринкової ціни. Причини цього - фіксація відсотка воблігаціях в договірному порядку у момент їх випуску та відносна свободаколивань ринкових ставок вгору і вниз.
У процесі інвестицій у цінні папери слід дотримуватися правиладиверсифікованості вкладень, тобто зниження ризику серйозних втрат. Цього можнадобитися при розподілі вкладень між безліччю різних цінних паперів.
Вкладення доцільно обмежувати за видами цінних паперів, галузямиекономіки, регіонами, терміну погашення за борговими зобов'язаннями.
Україна як суверенна держава також використовує позики яккороткострокові, так і середньострокові (облігаційні позики).
Випуск облігацій державної внутрішньої позики (ОГВЗ)здійснюється з метою залучення тимчасово вільних коштів юридичних тафізичних осіб, у тому числі іноземних, для відшкодування дефіцитуреспубліканського бюджету.
Крім фінансування бюджетних потреб, іншою важливою метоювипуску державних облігації є збільшення припливу іноземноївалюти. Це сприяє зміцненню національної грошової одиниці, якщоскоро мобілізовану таким чином інвалюту можна використовувати в експортно -імпортних розрахунках. Необхідно відзначити, що держава не завжди маєвипускати в цих цілях облігації зовнішньої позики або облігації в іноземнійвалюті. У розвинених країнах воно впливає на приплив валюти шляхом установленняпевного відсотка на свої облігації, деноміновано в національнійвалюті. Якщо процентна ставка державних облігацій вище ставки зааналогічним цінних паперів інших країн, то іноземні інвестори можутьвіддати перевагу першим, оскільки дохід від них вище. Для придбаннятаких облігацій іноземні інвестори змушені здобувати національнувалюту країни, у якій випускаються привабливі облігації, ірозплачуватися нею за ці облігації. Збільшення продажу національної валютиозначає, що попит на цю валюту зріс і, отже, підвищується цінана неї. У цьому випадку говорять, що курс даної національної валютипідвищується.
Нарешті, третьою важливою метою випуску державних облігаційє надання стримуючого впливу на інфляцію. У цьому випадку грошовікошти, отримані від випуску державних облігацій тимчасововилучаються "з обороту", тобто, "дотримуються". Якщо в обороті знаходитьсязанадто велика кількість грошових коштів, то воно підвищує можливостіпокупців щодо витрачання грошей на придбання товарів і послуг, тобтовідбувається збільшення попиту. Останнє викликає підвищення цін на товари іпослуги, тобто збільшується інфляція. Для того щоб, не даватикупівельному попиту рости швидкими темпами, необхідно зменшитикількість грошей, які можуть бути витрачені на придбання товарів іпослуг. Зробити це можна шляхом створення стимулів до того, щоб збереженнягрошей і одержання доходів від нього було більш вигідним, ніж витрачання їхна придбання товарів. Саме це і досягається до певної міри придопомогою випусків державних облігацій.
Зазначені вище мети можуть бути досягнуті за умови, щодержавні облігації здатні задовольняти ряду вимог, узокрема, вимогам надійності, визначеності і ліквідності.
Державні облігації, як правило, задовольняють зазначеним вищевимогам. Вони вважаються самим надійним видом паперів, оскількипередбачається, що держава гарантує виконання своїх обов'язківпо випущеним їм облігаціям "усією своєю міццю" (7). У розвинених країнахвкладення коштів у державні облігації розглядається якщодо безризикові вкладення. Зазначеним облігаціям також притаманнависока ступінь визначеності. Тобто інвестори знають, що вони мають справуз державою, що державне управління є в більшій мірістабільним і послідовним і що виникнення несподіванок, якіб істотно погіршили положення інвесторів, виключаються.
Зважаючи на надійності та визначеності, державні облігації володіютьтакож ліквідністю. Їх легко можна продати і купити в разі необхідності,вони без будь-яких обмежень приймаються як засіб розрахунку абозабезпечення зобов'язань.
Володіючи такими характеристиками, державні облігації,природно, становлять найбільший інтерес для великих інституційнихінвесторів - комерційних і ощадних банків, фінансових компаній,страхових компаній, пенсійних фондів, інвестиційних фондів і компаній.
Зазначені інвестори розпоряджаються великими коштами і томузацікавлені вкладати їх у надійні, визначені і ліквідні цінніпаперу.
Разом з тим, зважаючи на наявність знову-таки згаданих вище характеристик,державні облігації є найменш прибутковими. Процентні ставки задержавних облігаціях є найбільш низькими серед усіх борговихцінних паперів. Однак у певному сенсі і ця обставина має своєперевагу, коли вже все ост?? нений боргові цінні папери маютьбільшим ступенем ризикованості, меншою мірою визначеності і можуть бутибільш-менш ліквідними, то встановлення відсотків по них здійснюєтьсяна основі порівняння розходжень за зазначеними вище критеріями міжінституційними борговими цінними паперами та державними облігаціями,випускаються на цей же термін. Таким чином, процентна ставка задержавних облігаціях виконує крім іншого, також функціюзагальноринковим показником, на основі якого визначаються процентні ставкиінших боргових цінних паперів, ким би вони не випускалися в даній країні.
Процентні ставки за облігаціями інших емітентів знаходяться в прямійзалежно від процентних ставок за державними облігаціями.
Облігації випускаються за рішенням Кабінету Міністрів України
Міністерством фінансів, є державними цінними паперами тарозміщуються серед інвесторів на добровільній основі. Емісія облігаційздійснюється у вигляді записів по рахунках регулярно з термінами їх обігувід 1 до 12 місяців.
Первинне розміщення облігацій виробляється шляхом їхнього продажу нааукціоні інвесторам - учасникам аукціону. При первинному розміщенніоблігації продаються на дисконтній основі (по вартості нижче номінальної) попропонованим на аукціоні цінам (ціна відсікання), але не нижче цін,встановлюються Міністерством фінансів у день проведення аукціону. Випускоблігацій вважається таким, що відбувся, якщо при первинному розміщенні проданапевна частка від їх загальної кількості (наприклад, не менше 10 відсотківі т.д.). Первинні інвестори мають право у встановленому законодавствомпорядку продавати облігації на вторинному ринку цінних паперів через біржі.
Національний банк, як центральний депозитарій, за узгодженням з
Міністерством фінансів може продавати на вторинному ринку цінних паперівоблігації, не реалізовані при первинному розміщенні, протягом терміну їхзвернення за цінами не нижче цін у день проведення аукціону. Урядзобов'язується погасити облігації після закінчення ока їхнього звертання.
Інвестори отримують дохід у вигляді різниці між цінами реалізації
(погашення) і цінами придбання облігацій.
У зверненні облігації можуть використовуватися первинними власниками прирозрахунках за товари (роботи, послуги), а також виступати предметом заставнихзобов'язань. Вичерпавши свої розрахункові функції після проходженнявстановленої кількості передаточних підписів, облігації надійдуть у вільнийобіг на ринок цінних паперів і можуть купуватися юридичними особами
України та інших держав. Фінансовий ринок дозволяє здійснюватитрансформацію державних облігацій у грошові кошти та іншіфінансові активи.
Погашення облігацій проводиться Національним банком за номінальноювартості облігацій, збільшеної на суму процентної ставки, встановленоїпри випуску облігацій. Міністерство фінансів після закінчення терміну обігуоблігацій виділяє необхідні кошти Національному банку.
Розвиток ринку держ
