Управління портфелем цінних паперів

ЗМІСТ

| Вступ | | 3 |
| Глава | 1. | Інвестиційна діяльність на ринку цінних паперів | 5 |
| | 1.1. | Інвестиції в ринкові цінні папери | 5 |
| | 1.2. | Моделі портфельного інвестування | 6 |
| | 1.3. | Типи портфелів | 8 |
| | 1.4. | Фундаментальний аналіз | 14 |
| | 1.5. | Технічний аналіз | 16 |
| | 1.6. | Зіставлення технічного і фундаментального аналізу | 17 |
| Глава | 2. | Технічний аналіз | 19 |
| | 2.1. | Різновиди методів технічного аналізу | 19 |
| | 2.2. | Класифікація методів технічного аналізу | 21 |
| | 2.3. | Тенденція та її основні характеристики | 21 |
| | 2.4. | Моделі перелому | 23 |
| | 2.5. | Моделі продовження тенденції | 24 |
| | 2.6. | Японські свічки (Japanese Candlesticks Charting) | 26 |
| | 2.7. | Метод ковзних середніх | 36 |
| | 2.8. | Осцилятори | 37 |
| Глава | 3. | Практичне застосування методів технічного аналізу | 41 |
| | | При управлінні портфелем цінних паперів | |
| | 3.1. | Формування портфеля цінних паперів | 41 |
| | 3.2. | Приклади прийняття рішення купівлі-продажу цінних паперів | 42 |
| Висновок | | 46 |
| | | Список використаної літератури | 51 |

Введення

Здатність підприємств гнучко використовувати ринкову ситуацію і заходирегулювання мають найважливіше значення у підвищенні ефективностівиробництва в умовах ринкової економіки. Керівництво підприємства повиннопрагнути до найбільш оптимального використання вільних фінансовихресурсів, яке дозволило б підприємству отримати максимальний прибуток.

Цінні папери - необхідний атрибут розвитку ринкового обороту.
Ефективне управління рухом капіталу в рамках фірми припускаєвкладення тимчасово вільних коштів у цінні папери для видобуваннядодаткового прибутку від зростання курсової вартості цінного паперу.
Безумовно, в даний час, вкладення грошових коштів в російськіцінні папери є досить ризикованим способом збільшення капіталу,у зв'язку з нерозвиненістю фондового ринку Росії, який характеризується:

. нестійкістю, що залежить в досить великій мірі не від економічних показників російських емітентів, а політичної ситуації в країні;

. відсутністю повної законодавчої бази, що регулює ринок цінних паперів, яка, необхідно відзначити, з'являється;

. неліквідністю більшості цінних паперів російських емітентів;

. великим спредом (різницею між ціною купівлі та ціною продажу);

. відсутністю на ринку відкритої інформації про виробничі результати підприємств, чиї акції звертаються на вторинному ринку.

Багаторічна статистична база по кожному з цікавлять емітентів таширока вибірка об'єктів інвестування, що відповідають типовим вимогам, --дві необхідні умови для створення класичного портфеля. Періодцивілізованого функціонування російського фондового ринку існуєтрохи більше двох років, та й кількість дійсно ліквідних корпоративнихцінних паперів поки не дозволяє моделювати принципово розрізняютьсяваріанти портфеля.

Проте портфельний підхід до управління інвестиціями вже сьогоднідоцільний.

Існують різні теорії портфельного інвестування.

Мета даної роботи - показати можливість управління портфелем ціннихпаперів з допомогою технічного аналізу.

Відповідно до поставленої мети в роботі розглянуті основніметоди технічного аналізу, які застосовуються відділом цінних паперів підприємствапри управлінні портфелем цінних паперів:

1. Метод японських свічок (Japanese Candlesticks Charting).

2. Метод "змінних середніх" (Moving Averege).

3. Осцилятор Індекс відносної сили (Relative Strength Index).

У даній роботі описуються різновиди методів технічногоаналізу, їх класифікація, основні терміни.

Розглянутий спосіб управління портфелем цінних паперів методомтехнічного аналізу показує, що він є одним з найбільш наочних іпри вмілій інтерпретації індикаторів та графіків, побудованих настатистичній базі, допомагає приймати правильне рішення в купівлі -продажу цінних паперів.

Глава 1. Інвестиційна діяльність на ринку цінних паперів

1.1. Інвестиції в ринкові цінні папери

Надлишкова готівку, тобто обсяг готівкових коштів фірми, що перевищуєдеякий запланований рівень, необхідних для здійснення угод абопідтримки компенсаційних залишків, інвестують у ринкові цінніпаперу.

Рішення про інвестування надлишку готівки в ринкові цінні паперивключає в себе не тільки визначення обсягу інвестицій, але і типу цінногопапери - об'єкта інвестицій. Певною мірою ці 2 компонента рішеннявзаємозалежні. Обидва вони повинні бути засновані на оцінці очікуваних чистихпотоків готівки і частки невизначеності, пов'язаної з цими потоками.
Якщо майбутні потоки готівки відомі з достатнім ступенемвизначеності, а крива прибутковості зростає, тобто довгострокові цінніпапери мають більш високу прибутковість, ніж короткострокові, то в компаніїможе виникнути прагнення організувати свій портфель таким чином, щобтермін погашення цінних паперів приблизно відповідав того моменту, колизнадобляться кошти. Модель потоку готівки надає фірмівеликі можливості в плані максимізації середньої дохідності всього портфеля,тому що ймовірність несподіваною продажу значної кількості ціннихпаперів невелика.

Ключовим фактором є ступінь точності прогнозів потоківготівки. Якщо точність висока, найбільш важливою характеристикоюстає термін погашення цінних паперів. Якщо майбутні потоки готівкифірми абсолютно непередбачувані, то найважливіші характеристики цінногопапери - це ступінь її ліквідності і ризик стосовно коливань їїринкової вартості. Інвестуючи кошти в довгострокові менш ліквідніцінні папери з більш високим ризиком невиконання зобов'язань, можнаоднак, досягти більш високої прибутковості вкладень. Крім ризику та нестачіліквідності, будуть мати місце трансакційні витрати, що скорочують чистийвиручку. Таким чином фірма стикається з вже знайомої проблемою виборуміж ризиком і прибутковістю.

Чим більше обсяг портфеля цінних паперів, тим більше можливостей дляспеціалізації та економії на витратах праці з його обслуговування [7, с. 41].

1.2. Моделі портфельного інвестування

Займаючись інвестиціями, необхідно виробити певну політикусвоїх дій і визначити:

. основні цілі інвестування (стратегічний чи портфельний його характер);

. складу інвестиційного портфеля, прийнятні види цінних паперів;

. якість паперу, диверсифікацію портфеля і т.д.

Під інвестиційним портфелем розуміється певна сукупність ціннихпаперів. Зазвичай на ринку продається якесь інвестиційна якість із заданимиспіввідношенням Ризик/Дохід, яке в процесі управління може бути покращено
[4, c. 237].

Що привабливого в здійсненні портфельного інвестування?

Перш за все те, що воно дозволяє планувати, оцінювати,контролювати кінцеві результати всієї інвестиційної діяльності врізних секторах фондового ринку.

Портфель являє собою визначений набір з корпоративних акцій,облігацій з різним ступенем забезпечення і ризику, а також паперів зфіксованим доходом, гарантованим державою, тобто з мінімальнимризиком втрат по основній сумі і поточним надходженням.

Основне завдання портфельного інвестування - поліпшити умовиінвестування, додавши сукупності цінних паперів такі інвестиційніхарактеристики, які недосяжні з позиції окремо взятого цінногопаперу, і можливі тільки при їх комбінації.

Тільки в процесі формування портфеля досягається новаінвестиційна якість із заданими характеристиками. Таким чином,портфель цінних паперів є тим інструментом, за допомогою якогоінвестору забезпечується необхідна стійкість при мінімальному ризику.

Балансова вартість характеризує витрати на придбання даногопортфеля і розраховується наростаючим підсумком шляхом додавання до балансовоївартості наявного портфеля основної суми угоди при купівлі ціннихпаперів і при продажу шляхом списання середньозваженої ціни на кількістьпроданих цінних паперів.

Доходи з портфельних інвестицій являють собою валовий прибуток завсієї сукупності паперів, включених у той чи інший портфель з урахуванням ризику.
Виникає проблема кількісного відповідності між прибутком і ризиком,яка повинна вирішуватися оперативно з метою постійного вдосконаленняструктури вже сформованих портфелів і формування нових відповіднодо побажань інвесторів. Треба сказати, що зазначена проблема належить дочислу тих, для вирішення яких досить швидко вдається знайти загальну сумурішення, але які практично не вирішуються до кінця.

Іншою перевагою портфельного інвестування є можливістьвибору портфеля для вирішення специфічних інвестиційних завдань.

Рис. 1

Для цього використовуються різні портфелі цінних паперів, в кожному зяких буде власний баланс між існуючим ризиком, прийнятним длявласника портфеля, і очікуваної їм віддачею (доходом) у визначений періодчасу. Співвідношення цих факторів і дозволяє визначити тип портфеляцінних паперів. Тип портфеля - це його інвестиційна характеристика,заснована на співвідношенні прибутку і ризику. При цьому важливою ознакою прикласифікації типу портфеля є те, яким способом і за рахунок якогоджерела даний дохід отриманий: за рахунок зростання курсової вартості або зарахунок поточних виплат - дивідендів, відсотків (рис. 1).

1.3. Типи портфелів

Було б спрощеним розуміння портфеля як деякої однорідноїсукупності, незважаючи на те, що портфель зростання, наприклад, орієнтований наакції, інвестиційної характеристикою яких є зростання курсовоївартості.

Портфель зростання формується з акцій компаній, курсова вартістьяких зростає. Мета даного типу портфеля - зростання капітальної вартостіпортфеля разом з отриманням дивідендів. Однак дивідендні виплативиробляються в невеликому розмірі. Темпи зростання курсової вартостісукупності акцій, що входить до портфеля, визначають види портфелів,що входять до цієї групи.

Портфель агресивного зростання націлений на максимальний приріст капіталу. Ускладу даного типу портфеля входять акції молодих, швидко зростаючихкомпаній. Інвестиції в даний тип портфеля є доситьризикованими, але разом з тим вони можуть приносити найвищий дохід.

Портфель консервативного зростання є найменш ризикованим середпортфелів даної групи. Складається, в основному, з акцій великих, добревідомих компаній, що характеризуються хоча і невисокими, але стійкимитемпами зростання курсової вартості. Склад портфеля залишається стабільнимпротягом тривалого періоду часу. Націлений на збереження капіталу.

Портфель середнього зростання являє собою поєднання інвестиційнихвластивостей портфелів агресивного та консервативного зростання. В даний типпортфеля включаються разом з надійними цінними паперами, що придбані натривалий термін, ризиковані фондові інструменти, склад якихперіодично оновлюється. При цьому забезпечується середній приріст капіталуі помірна ступінь ризику вкладень. Надійність забезпечується ціннимипаперами консервативного зростання, а прибутковість - цінними паперамиагресивного зростання. Даний тип портфеля є найбільш поширеноюмоделлю портфеля і користується великою популярністю в інвесторів, несхильних до високого ризику.

Портфель доходу. Даний тип портфеля орієнтований на отримання високогопоточного доходу - процентних та дивідендних виплат. Портфель доходускладається в основному з акцій доходу, що характеризуються помірним зростаннямкурсової вартості та високими дивідендами, облігацій та інших цінних паперів,інвестиційним властивістю яких є високі поточні виплати.
Особливістю цього типу портфеля є те, що мета його створення --отримання відповідного рівня доходу, величина якого відповідалаб мінімального ступеня ризику, прийнятного для консервативного інвестора.
Тому об'єктами портфельного інвестування є високонадійніінструменти фондового ринку з високим співвідношенням стабільно виплачуєтьсявідсотка і курсової вартості.

Портфель регулярного доходу формується з високонадійних цінних паперіві приносить середній дохід при мінімальному рівні ризику.

Портфель дохідних паперів складається з високоприбуткових облігацій корпорацій,цінних паперів, що приносять високий прибуток при середньому рівні ризику.

Портфель зростання та доходу. Формування даного типу портфеляздійснюється для уникнення можливих втрат на фондовому ринку як відпадіння курсової вартості, так і від низьких дивідендних або процентнихвиплат. Одна частина фінансових активів, що входять до складу даного портфеля,приносить власникові зростання капітальної вартості, а інша дохід. Втрата однієїчастини може компенсуватися зростанням іншої.

Охарактеризуємо види даного портфеля.

Портфель подвійного призначення. До складу даного портфеля включаютьсяпапери, що приносять його власнику високий дохід при зростанні вкладеногокапіталу. У даному випадку мова йде про цінні папери інвестиційних фондівподвійного призначення. Вони випускають власні акції двох типів, першіприносять високий дохід, другі - приріст капіталу. Інвестиційніхарактеристики портфеля визначаються значним вмістом даних паперіву портфелі.

Збалансований портфель припускає збалансувати не тількидоходів, а й ризику, який супроводжує операції з цінними паперами, ітому в певній пропорції складається з цінних паперів з швидкозростаючоюкурсової вартістю і з високоприбуткових цінних паперів. До складу портфеляможуть включатися й високо ризиковані цінні папери. Як правило, до складуданого портфеля включаються звичайні і привілейовані акції, а такожоблігації. В залежності від кон'юнктури ринку в ті чи інші фондовіінструменти, включені в цей портфель, вкладається велика частинакоштів.

При подальшій класифікації портфеля структуроутворюючих ознакамиможуть виступати ті інвестиційні якості, які набуваютьсукупність цінних б?? маг, поміщена в даний портфель. При всьому їхрізноманітті з них можна виділити деякі основні: ліквідність абозвільнення від податків, галузева регіональна приналежність.

Таке інвестиційне якість портфеля, як ліквідність, як відомо,означає можливість швидкого перетворення портфеля в готівкубез втрати його вартості. Краще всього цю задачу дозволяють вирішитипортфелі грошового ринку.

Портфелі грошового ринку. Цей різновид портфелів ставить своєюметою повне збереження капіталу. До складу такого портфеля включаєтьсяпереважно готівка або швидко реалізовані активи.

Слід зазначити, що одне з "золотих" правил роботи з ціннимипаперами говорить: НЕ МОЖНА ВКЛАДАТИ УСІ ЗАСОБИ У ЦІННІ ПАПЕРИ -
НЕОБХІДНО МАТИ РЕЗЕРВ ВІЛЬНОЇ ГРОШОВОЇ ГОТІВКИ ДЛЯ РІШЕННЯ
ІНВЕСТИЦІЙНИХ ЗАВДАНЬ, виникають несподівані [4, c. 243].

Дані економічного аналізу підтверджують, що за певнихприпущеннях бажаний розмір грошових коштів, призначений нанепередбачені мети, так само, як і бажаний розмір грошових коштів натрансакційні потреби залежать від відсоткової ставки. Тому інвестор,вкладаючи частину коштів в грошову форму, забезпечує належнустійкість портфеля. Готівка може бути конвертована віноземну валюту, якщо курс національної валюти нижче, ніж іноземною.
Таким чином, крім збереження коштів досягається збільшення вкладеногокапіталу за рахунок курсової різниці.

Високої ліквідністю володіють і портфелі короткострокових фондів. Вониформуються з короткострокових цінних паперів, тобто інструментів, що обертаютьсяна грошовому ринку.

Портфель цінних паперів, які звільнені від податку, містить, в основному,державні боргові зобов'язання і передбачає збереження капіталупри високому ступені ліквідності. Портфель державних цінних паперів --найбільш розповсюджений різновид портфеля.

Портфель, що складається з цінних паперів державних структур. Цярізновид портфеля формується з державних і муніципальнихцінних паперів і зобов'язань. Вкладення в дані ринкові інструментизабезпечують власникові портфеля дохід, отриманий від різниці в цініпридбання з дисконтом і викупної ціною і за ставками виплати відсотків.
Важливе значення має і те, що і центральні, і місцеві органивлада надає податкові пільги.

Інвестиційна спрямованість вкладень у регіональному розрізі приводитьдо створення портфелів, сформованих з цінних паперів різних сторін;цінних паперів емітентів, що знаходяться в одному регіоні; різних іноземнихцінних паперів.

Портфель, що складається з корпоративних цінних паперів. Портфель даноїрізновиди формується на базі цінних паперів, випущених підприємствамирізних галузей промисловості.

Типу портфеля відповідає і тип обраної інвестиційної стратегії:агресивною, спрямованої на максимальне використання можливостей ринкуабо пасивною.

Прикладом пасивної стратегії може служити рівномірний розподілінвестицій між випусками різної терміновості (метод "драбини"). Використовуючиметод "сходи" портфельний менеджер купує цінні папери різноїтерміновості з розподілом за строками до закінчення періоду існуванняпортфеля. Слід враховувати, що портфель цінних паперів - це продукт,що продається і купується на фондовому ринку, а отже, вельмиважливим є питання про витрати на його формування і управління.
Тому особливу важливість набуває питання про кількісний складпортфеля.

Питання про кількісний склад портфеля можна вирішувати як з позиціїтеорії інвестиційного аналізу, так і з точки зору сучасної практики.
Відповідно до теорії інвестиційного аналізу проста диверсифікація, тобторозподіл коштів портфеля за принципом - "не клади всі яйця в одинкошик "- нітрохи не гірше, ніж диверсифікація по галузях, підприємствам іт.д. Крім того, збільшення різних активів, тобто видів цінних паперів,що перебувають у портфелі, до восьми і більше не дає значного зменшенняпортфельного ризику. Максимальне скорочення ризику можна досягти, якщо впортфелі відібрано від 10 до 15 різних цінних паперів. Подальше збільшенняскладу портфеля недоцільно, тобто виникає ефект надмірноїдиверсифікації, чого слід уникати. Зайва диверсифікація можепризвести до таких негативних результатів, як:

. неможливість якісного портфельного управління;

. покупка недостатньо надійних, дохідних, ліквідних цінних паперів;

. зростання витрат, пов'язаних з пошуком цінних паперів (витрати на попередній аналіз і т.д.);

. високі витрати по купівлі невеликих дрібних партій цінних паперів тощо

Витрати з управління зайво диверсифікованим портфелем не дадутьбажаного результату, тому що прибутковість портфеля навряд чи буде зростатибільш високими темпами, ніж витрати у зв'язку із зайвою диверсифікацією.

Під управлінням портфелем цінних паперів розуміється застосуваннясукупності різних методів і технологічних можливостей, якідозволяють:

1) зберегти первинні інвестовані кошти;

2) досягти максимального рівня доходу;

3) забезпечити інвестиційну спрямованість портфеля.

Інакше кажучи, процес управління спрямований на збереження основногоінвестиційної якості портфеля і тих властивостей, які б відповідалиінтересам його власника.

Тому необхідна поточна коректування структури портфеля на основімоніторингу факторів, які можуть викликати зміну в складових частинахпортфеля.

Сукупність застосовуваних до портфеля методів і технічних можливостейпредставляє спосіб управління, який може бути охарактеризований як
"Активний" і "пасивний".

1.4 Фундаментальний аналіз

На практиці широко поширені два способи вивчення динаміки цін наринках цінних паперів. Перший - це фундаментальний аналіз. Це аналізекономічних чинників цієї системи, які так чи інакше впливають націну. При фундаментальному підході намагаються знайти дійсну вартістьоб'єкта виходячи виключно із законів попиту та пропозиції.

Повний фундаментальний аналіз проводиться на трьох рівнях. Спочаткув його рамках розглядається стан економіки фондового ринку в цілому.
Це дозволяє з'ясувати, наскільки загальна ситуація сприятлива дляінвестування та дає можливість визначити основні фактори,детермінують зазначену ситуацію. Після вивчення кон'юнктури в ціломуздійснюється аналіз окремих сфер ринку цінних паперів з метою виявленнятих з них, що в сформованих умовах найбільш загальноекономічнихсприятливі для розміщення коштів з точки зору обраних інвестиційнихцілей і пріоритетів. При цьому розглядається стан галузей іпідгалузей економіки, представлених на фондовому ринку. Виявлення найбільшбажаних напрямків розміщення коштів створює основу для вибору вїх рамках конкретних видів цінних паперів, інвестиції в які забезпечили бнайбільш повне виконання інвестиційних завдань. Тому на третьому рівніаналізу докладно висвітлюється стан окремих фірм і компаній, чиїчасткові або боргові фондові інструменти звертаються на ринку. Це даєможливість вирішити питання про те, які цінні папери єпривабливими, а які з тих, які вже придбано, необхіднопродати.

Вивчення загальної економічної ситуації на першому етапі аналізу заснованена розгляді показників, що характеризують динаміку виробництва, рівеньекономічної активності, споживання і накопичення, розвиненість інфляційнихпроцесів, фінансовий стан держави. При цьому роблятьсяспроби встановити конкретні механізми впливу на стан справ уекономіці найважливіших політичних і соціальних подій. Виявлення чинників,детермінують господарську ситуацію в цілому і безпосередньовідбиваються на фондовому ринку, дозволяє визначити загальні умови, на тліяких доведеться проводити інвестиційну політику і побудувати прогнозищодо перспектив їх зміни. Оскільки макроекономічнаобстановка є предметом пильної уваги з боку широкихкіл економістів, при проведенні її фундаментального аналізу єможливість спиратися на досить глибокі опрацювання та висновки, якіробляться провідними експертами у цій галузі.

загальноекономічна ситуація відображає стан у більшості сфергосподарства, однак кожна з цих сфер підпорядковується не тільки загальним, а йсвоїм приватним, внутрішнім закономірностям, і, відповідно, висновки,зроблені на макроекономічному рівні, мають потребу по відношенню до них уконкретизації і коректування. Навіть якщо аналіз обстановки в ціломупоказує, що вона несприятлива для інвестування, це аж ніяк неозначає, що не можна знайти галузі, куди можна було б з великою вигодоюпоміщати гроші.

Зазвичай розвиток галузей підпорядковується певним закономірностямякі виражені певним чином у динаміці галузевих індексів абоокремих емітентів. Початкові етапи їх становлення, пов'язані з підйомом ішвидким підвищенням прибутковості, поступово змінюються більш-менштривалими періодами щодо сталого розвитку. З плиномчасу в ряді галузей може намітитися стагнація, а деякі з нихпросто відмирають. У кожний даний момент при проведенні аналізу намагаютьсявиявити галузь, яка знаходиться на підйомі і в рамках встановленихінвестиційних пріоритетів дає кращі в порівнянні з рештоюможливості кращого розміщення коштів.

Після того, як визначені найбільш відповідні галузі для приміщеннякоштів, з усього різноманіття що входять до них компаній треба вибрати ті, чиїцінні папери дозволяють реалізувати поставлені інвестиційні цілі.

Одним із ключових факторів, що впливають на вартість цінних паперів якої -або компанії, є її поточний фінансово - господарський стан іперспективи розвитку. Тому фундаментальний аналіз на його завершальнійстадії концентрується насамперед на вивченні стану справ у емітента. Уяк основні джерела інформації для цього використовуються:

. дані річних і квартальних звітів про діяльність компанії;

. матеріали, які компанія публікує про себе;

. відомості, що повідомляються в публічних виступах керівництва акціонерного товариства;

. дані, що надходять по каналах електронних інформаційних систем;

. результати досліджень, виконаних спеціалізованими організаціями та іншими учасниками фондового ринку.

Як випливає з вищенаведеного цей підхід носить довгостроковий характері для правильного визначення поточної цінової динаміки не дуже придатний.

1.5. Технічний аналіз

Другий спосіб вивчення динаміки цін на ринках цінних паперів (технічний аналіз.

Технічний аналіз - це дослідження динаміки ринку, найчастішеза допомогою графіків, з метою прогнозування майбутнього напрямку рухуцін. Термін "динаміка ринку" включає в себе три основних джерелаінформації: ціна, об'єм і відкритий інтерес (об'єм відкритих позицій у разіаналізу ринку термінових контрактів).

Існує три постулати, на яких коштує технічний аналіз:

1. Ринок враховує все. Все те, що будь-яким чином впливає на ринкову ціну, неодмінно на цій самій ціні відіб'ється.

2. Рух цін підпорядкований тенденціям. Поняття тенденції або тренда

(trend) - одне з основних в технічному аналізі.

З даного положення виникають два слідства.

Слідство перше: діюча тенденція, за Цілком ймовірно, будерозвиватися далі, а не звертатися у власну протилежність. Ценаслідок є не що інше, як перефраз перший ньютонівського законуруху.

Наслідок другий: діюча тенденція буде розвиватися доти,поки не почнеться рух у зворотному напрямку, тобто почнеться тенденціязворотній існуючої тенденції.

3. Історія повторюється. Майбутнє - це всього лише повторення минулого.

Або сформулювати іншими словами: ключ до розуміння майбутнього криється у вивченні минулого.

1.6. Зіставлення технічного і фундаментального аналізу

Якщо технічний аналіз в основному займається вивченням динаміки ринку,то предметом досліджень фундаментального аналізу є економічнісили попиту та пропозиції, які викликають коливання цін. Прифундаментальному підході аналізуються всі чинники, які так чи інакшевпливають на ціну товару.

Обидва цих підходу до прогнозування динаміки ринку намагаються вирішити однуту ж проблему, а саме: визначити, в якому ж напрямку будутьрухатися ціни. Але до цієї проблеми вони підходять з різних кінців. Якщофундаментальний аналітик намагається розібратися в причині руху ринку,технічного аналітика цікавить тільки факт цього руху. Все, що йомупотрібно знати, це те, що таке рух або динаміка ринку має місце, ащо саме її викликало - не так уже й важливо. Фундаментальний аналітик буденамагатися з'ясувати, чому це відбулося.

Часто ці два методи аналізу вступають в суперечність один з одним.
Звичайно в самому зародку якихось важливих зрушень поведінку ринку невписується в рамки фундаментального аналізу і не може бути пояснено наоснові тільки економічних чинників. Саме в ці моменти, моменти длязагальної тенденції найбільш критичні, два види аналізу - технічний іфундаментальний - і розходяться найбільше.

Одним з пояснень цього удаваного протиріччя є наступне:ринкова ціна випереджає всі відомі фундаментальні дані. Іншимисловами, ринкова ціна служить випереджаючим індикатором фундаментальнихданих або міркувань здорового глузду [5, с. 5].

Розглядаючи два методи аналізу необхідно відзначити гнучкість іадаптаційні здатності технічного аналізу.

1. Технічний аналіз можна використовувати практично для будь-якого засобу торгівлі і в будь-якому часовому інтервалі. Немає такої області в операціях на фондовій та товарній біржі, де б не застосовувалися методи технічного аналізу.

2. Принципи технічного аналізу застосовні і на фондовому і на фінансовому ринках. Вони можуть з успіхом знайти собі застосування при операціях з опціонами та спредами. Оскільки прогнозування цін є одним з факторів, що обов'язково враховується хеджерів, використання технічних принципів при хеджування має незаперечні переваги.

3. Ще однією сильною стороною технічного аналізу є можливість його застосування на будь-якому відрізку часу. І зовсім не важливо, чи ви граєте на коливаннях в межах одного дня торгів, коли важливий кожен цінової тик, або аналізуєте середньострокову тенденцію, в будь-якому випадку використовуються одні й ті ж принципи. Іноді вважають, що для довгострокових прогнозів більше підходить фундаментальний аналіз, а доля технічних факторів - лише короткостроковий аналіз з метою визначення моментів входу і виходу з ринку. У той же час, використання тижневих і місячних графіків, що охоплюють динаміку ринку за кілька років, для довгострокового прогнозування виявляється досить плідним.

Глава 2. Технічний аналіз

У даній роботі ми детальніше зупинимося на технічному аналізі,що є основним при прийнятті рішення про купівлю-продаж цінних паперів напідприємстві.

2.1. Різновиди методів технічного аналізу

Сучасний технічний аналіз включає в себе велику кількістьприкладних методів аналізу цінової динаміки. Багато хто з них були винайденіна зорі становлення ринків цінних паперів і мають довгу історію розвитку.
Інші з'явилися і розвинулися зовсім недавно, одночасно з процесомпояви потужних комп'ютерів, розвитком мережевих технологій,удосконаленням ринкової інфраструктури. Етапи появи різнихметодів технічного аналізу стосовно до розвиненого ринку пов'язані зетапами їх популяризації на зарубіжних ринках цінних паперів. Спочаткупопулярним був графічний аналіз (Chart analysis) - аналіз різнихринкових моделей утворюються на графіках.

Потім популярність перейшла до методу аналізу динаміки за допомогою японськихсвічок (Candlestick analysis), який є різновидом графічноготехнічного аналізу, але із-за своєї оригінальності та самобутностівиділяється як окрема гілка. Аналіз ринку, де цінова динамікапредставлена у вигляді фігур, які називаються свечамі, вважається найдавнішим попоходженням, а також самим незвіданим. За допомогою фігур освіченихсукупністю свічок можна з достатньою часткою ймовірності передбачити кудирушить ринок.

З появою комп'ютерів цікавим стала побудова різнихіндикаторів технічного аналізу заснованих на статистичному аналізідинаміки. У свій час мала великий успіх хвильова теорія Еліота
(Elliot Wave Theory). Основні постулати цієї теорії стверджують що ціновадинаміка будь-якого ринку розвивається хвилеподібно і існують певнізакономірності в освіті ринкових хвиль. Серед сучасних аналітиківможна зустріти велику кількість послідовників цієї теорії, якаіноді на практиці показує надзвичайні результати, хоча й досівиникає багато питань з обгрунтування її основних положень. З розвиткомможливостей комп'ютерів з'явилися різні методи побудовитрендоследящіх механічних торгових систем (Trendfollowing Tradesystems),
Нині почався бум на застосування в технічному аналізіможливостей нейронних мереж - мереж емулює процес діяльностінейронів, нервових клітин людського мозку. Зараз за кордоном і в Росіїшвидкими темпами розвивається індустрія програм призначених для вирішенняприкладних задач технічного аналізу.

Існують більш сотні різних комп'ютерних програм і розробок,які допомагають технічно аналізувати досліджуваний ринок. Внизу будутьнаведені три тематичні комп'ютерні розробки, які включають в себевсі способи комп'ютерного аналізу сучасного ринку цінних паперів, єнайпоширенішими за кордоном і, відповідно, в Росії.

MetaStock 6.5 (фірма Equis). Самий популярний пакет технічногоаналізу, яка втілила досвід кращих трейдерів. Інтегрований в середу Windows 95та MS Office 97. Налаштований на формати російських постачальників.

The AI Trilogy (фірма Ward System Group). Унікальний "конструктор",що дозволяє створювати аналітичні комплекси будь-якої складності. Містить 16типів нейронних мереж в пакеті NeuroShell, розширену бібліотеку
NeuroWindows і елегантну реалізацію генетичних алгоритмів - програму
GeneHanter. Встановлений у 150 найбільших банках США. Повністю русифікованийфахівцями фірми "Нейропроект".

iThink (фірма High Perfomanse System). Засіб побудови ясних іточних моделей найбільш складних ситуацій і процесів - політичних,економічних, фінансових. З його допомогою моделюються президентські виборита надзвичайні ситуації у регіонах, інвестиційні потоки і реакція ринкуна нові податки, а також багато інших завдань. Незамінний також приплануванні структурних змін у банках і великих фірмах, яквізуальний інструмент реінжинірингу.

Складно оцінити ефективність будь-якого окремого методу. Вони всідосить актуальні. І самим правильним рішенням було б спроба опануватиі користуватися всією сукупністю доступних методів, щоб збільшитиприбутковість своїх операцій.

2.2. Класифікація методів технічного аналізу

1. Графічні методи.