Фондова біржа в україні проблеми та перспективи розвитку

1. Економічна характеристика Фондової біржі 2
Таблиця 1 5
2. Котирування цінних паперів 6
Таблиця 2 7
Таблиця 3 8
3. Єдина біржова фондова система України. Принципи побудови та етапистворення 9
4. Біржова торгівля акціями: проблеми та перспективи 11
Таблиця 4 13
Таблиця 5 15
Таблиця 6 16
Таблиця 7 17
Таблиця 8 18
Висновок 20
Грудневі біржові торги 20
Література 22

1. Економічна характеристика Фондової біржі

Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» визначає фондовубіржу як організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якомуздійснюється торгівля цінними паперами.

Відповідно до Закону фондова біржа є акціонерним товариством, що вньому зосереджується попит і пропонування цінних паперів, яке забезпечуєформування їхнього біржового курсу та здійснює свою діяльність відповіднодо цього Закону, інших актів законодавства України, власного статуту іправил.

фондову біржу можуть створити не менше ніж 20 засновників - торговцівцінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійноїдіяльності з цінних паперів, за умови внесення ними до статутного фонду
10000 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Фондова біржанабуває прав юридичної особи з дня її реєстрації Державною комісією зцінних паперів та фондового ринку.

Фондова біржа - організація, яка створюється не для отриманняприбутку, а тільки для організації укладання угод з купівлі-продажу ціннихпаперів та їх похідних. Вона не може здійснювати операції з ціннимипаперами від власного імені та з доручення клієнтів, а також виконуватифункції депозитарію (ст. 33 згаданого Закону, доповнена частиною 4 згідноіз Законом № 523/97-ВР від 10.09.97 р. .).

Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищим органом.

У статуті фондової біржі визначаються: а) її найменування і місцезнаходження; б) найменування і місцезнаходження її засновників; в) розмір статутного фонду; г) умови і порядок прийняття в члени і виключення з членів фондовоїбіржі; д) права і обов'язки членів; е) організаційна структура; є) компетенція і порядок створення керівних органів; ж) порядок і умови відвідування фондової біржі; з) порядок і умови застосування санкцій, установлених фондовою біржею; й) порядок припинення діяльності фондової біржі.

Статутом можуть бути передбачені також інші положення, що стосуютьсястворення і діяльності фондової біржі.

Правила фондової біржі регламентують: а) види угод, що укладаються; б) порядок торгівлі; в) умови допуску цінних паперів; г) умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються нафондовій біржі; д) порядок формування цін, біржового курсу та їх публікації: е) перелік цінних паперів, що котируються на фондовій біржі; є) обов'язки членів фондової біржі щодо ведення обліку та інформації,внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їхньоїдіяльності; ж) систему інформаційного забезпечення; з) види послуг, що надаються фондовою біржею, і розмір плати за них; й) правила ведення розрахунків; і) інші положення, що стосуються діяльності фондової біржі.

Згідно зі ст. 35, користуватися найменуванням «фондова біржа»,позначенням «фондова біржа» або будь-яким іншим, що в ньому міститьсявислів «фондова біржа», може тільки організація, створена в порядку,визначеному у ст. 34 цього Закону.

Діяльність фондової біржі припиняється у тому разі, коли кількість їїчленів стала менше 10. Якщо у фондовій біржі залишилося 10 членів, їїдіяльність припиняється у разі неприйняття нових членів протягом шестимісяців.

Діяльність фондової біржі може також бути припиненою відповідно дозаконодавства України про акціонерні товариства та інші види господарськихтовариств.

Роль держави у формуванні статутного фонду фондової біржі є різною.
Наприклад, у кількох країнах Європи (Франція, Італія, Швейцарія) всіфондові біржі є державними установами. У Німеччині фондові біржі такожперебувають під постійним контролем з боку держави. Юридичний статус такогороду бірж можна назвати публічно-правовим: держава не тільки бере участь вопрацюванні правил біржової торгівлі, а й призначає маклерів, забезпечуєпорядок торгів, стежить за законністю фондових операцій.

Інший режим фондової торгівлі цінними паперами існує в США та Англії,де фондові біржі діють самостійно - як звичайні приватні компанії
(акціонерні товариства). За такого режиму держава не бере на себе гарантійні щодо стабільності біржової торгівлі, ні щодо зменшення ризику фондовихоперацій.

В Україні відбувається тільки становлення біржової торгівлі,визначення найефективніших форм діяльності фондової установи. У майбутньомупровідну роль у біржовій системі України відіграватиме Національна біржа зізначною часткою державної власності, тобто існуватиме моноцентрична біржовасистема. Державні органи візьмуть на себе обов'язок призначення керівнихпосадових осіб, а також контроль за дотриманням ними належних правил інормативів. Проте нині роль держави в діяльності бірж є досить незначною, аучасники біржових операцій працюють здебільшого на власний страх і ризик.

Членами фондової біржі можуть бути тільки ліцензовані торговці ціннимипаперами, котрі відповідають вимогам фондової біржі, дотримуються їїстатутних правил.

Статус фондових бірж характеризується передовсім різними обмеженнями.
Наприклад, у Росії фондовою біржею визнається тільки такий організаторторгівлі цінними паперами, котрий не поєднує цю роботу з іншими видамидіяльності, за винятком депозитарної функції або визначення взаємнихзобов'язань. Крім того, фондова біржа організує безпосередню торгівлютільки між членами біржі. Інші учасники ринку цінних паперів можутьздійснювати на біржі операції лише через брокерів і дилерів. Щодослужбовців фондової біржі, то вони взагалі не мають права бути їїзасновниками або учасниками біржових торгів. Ці та інші обмеження мають наметі посилити основні функції фондової біржі.

У будь-якої біржі є дві основні функції у вигляді двох взаємозв'язанихі збалансованих сторін її діяльності. По-перше, фондова біржа мобілізує йконцентрує вільні кошти через продаж цінних паперів (точніше, організовуєїхній продаж), а по-друге, здійснює кредитування держави й різнихорганізацій через купівлю цінних паперів. Зрозуміло, що такою самою є рольбудь-якого посередника фондового ринку, у тім числі в його позабіржовомусекторі, але тільки фондова біржа спроможна забезпечити високий рівеньліквідності вкладень в цінні папери і задовільну їхню надійність.

Відповідальна роль фондової біржі породжує й великі до неї вимоги.
Згідно з чинним законодавством України юридичні особи, створені якорганізаційно оформлені централізовані ринки з фіксованим торговельниммайданчиком і електронною торговельно-інфор-маційною мережею, на якихпостійно відбувається торгівля цінними паперами, мають право іменуватисяфондовою біржею тільки за виконання ними цілої низки вимог. Передовсімбіржові угоди (операці'р укладаються лише між засновниками і членами біржі,а послуги клієнтам надаються через посередництво членів біржі. Угоди маютьцентралізовано реєструватися на підставі офіційного біржового курсу. Біржазабезпечити зобов'язана ефективне функціонування системи інформації процінні папери та умови їх обігу на терені України. Має існувати системанагляду за діяльністю членів біржі та осіб, уповноважених здійснюватиторговельні операції, за дотриманням професіональної етики, статуту іправил фондової біржі.

Однією з найвідповідальніших біржових процедур є лістинг (дослівно
«Включення до списку»), тобто процедура одбору клієнтів і цінних паперівдля наступного допуску до біржових торгів. Ця процедура є доситьтрудомісткою, забирає багато часу, а тому фондові біржі в деяких країнахобходяться без неї. Така «демократизація» біржової діяльності є дужезручною для емітентів, але надто небезпечною для інвесторів, котрі змушенікупувати кота в мішку. Отже, найпростіше - це не завжди найліпше, іпереважна більшість фондових бірж вибирає лістинг.

Для того щоб лістинг справді був ефективним, опрацьовуються жорсткі
(не посоромімося сказати, бюрократичні) правила внесення компаній добіржового списку. До відділу лістингу біржі необхідно подати значнукількість документів, що підтверджують легітимність і фінансовий станкомпанії. Наскільки жорсткі вимоги лістингу, можна судити з процедури, якуприйнято на Нью-Йоркській фондовій біржі. Фірма, що проходить цю процедуру,має документально підтвердити: а) що розмір її активів не менший за встановлений мінімум; б) прибуток за останній балансовий рік також не нижчий за визначенийрозмір, а кожний з трьох останніх років був для компанії прибутковим; в) кількість випущених в обіг акцій (в штуках) не менша за визначенукількість; г) кількість акціонерів, які володіють не менше ніж 100 акціями, тежвідповідає встановленим нормативам; д) компанії справді належить помітне місце у своїй галузі (підгалузі); е) компанія є достатньо відомою в масштабі країни, у неї добрарепутація, авторитет на ринку і т.д.

У Німеччині підприємство-емітент лише через три роки матиме правоклопотатися про допущення своїх цінних паперів до офіційного котирування нафондовій біржі. (Цікаво, що емітенту достатньопройти процедуру лістингу хоча б в одній фондовій біржі і його акціїстануть котируватися на інших німецьких біржах.)

Лістинг зв'язаний не тільки з додатковими витратами, а ще й змалопріємнім контролем за діяльністю компанії-емітента. Зате він підвищуєпрестиж емітента, полегшує випуск ліквідних облігацій та оцінку акцій упроцесі оподаткування. Лістинг забезпечує так звану мартабельність, тобтовисоку ліквідність цінних паперів, їх придатність для швидкої реалізації тавідносну стабільність цін.

Фондова біржа відповідає лише за операції з такими цінними паперами,що пройшли лістинг. Підприємцеві-початківцю (і не тільки початківцю) слідпам'ятати, що банки і брокери дуже неохоче погоджуються проводитипередплату на нові випуски акцій та облігацій тих підприємств, яківідмовилися від проходження процедури лістингу хоча б на одній іззареєстрованих фондових бірж. Натомість компанії, які пройшли цю процедуру,стають відомими, їм довіряють банки, вони займають на ринку стійкішіпозиції. Фондова біржа також виграє від лістингу. Вона здобуває репутаціюорганізації, котра працює лише зі «справжніми» цінними паперами, за яківідповідає разом з емітентом. Довіра до фондової біржі зростає, якщо їїнаділено правом призупиняти котирування цінних паперів тієї чи іншоїкомпанії і взагалі виключати її з біржового списку у разі фінансовоїнеспроможності компанії або її ухиляння від лістингу (несвоєчасного поданнящорічного звіту про свою фінансову діяльність).

Нині у світі налічується близько 200 фондових бірж: у Великобританії
- 22, США - 13, Японії - 9, Франції та Німеччині - по 8, Канаді - 5.
Найбільш відомі Нью-Йоркська фондова біржа, Токійська, Лондонська,
Паризька, Франкфуртська, Копенгагенським, амстердамська, міланська,
Торонтського, Австралійська, Цюріхська, Сеульського, Манільська (на
Філіппінах), Бангкокська (в Таїланді), Сінгапурська та ін.

Як правило, в економічно розвинутій країні налічується кілька фондовихбірж, котрі створюють певну біржову систему. Розрізняють моносістему, вякій головну роль відіграє одна з бірж (наприклад Лондонська біржа у
Великобританії) і полісістему, котрій властива наявність кількох великихбірж (Німеччина, Канада). Є й проміжні форми наприклад біржова система США,де поряд із пануванням Нью-Іоркської фондової біржі досить упевненопочувають себе регіональні фондові біржі.

В Україні першою виникла Українська фондова біржа (УФБ), яка за період
1992-І995рр. обслужила понад 21 млн торгових операцій за середнього річногоприросту 200-300%. Конкурентами стали (з 1995 р.): Київська міжнароднафондова біржа (КМФБ), Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ),
Донецька фондова біржа (ДФБ) і Позабіржова фондова торгова система (ПФТС).
Конкурентність відносин між ними підтверджується такими прикладами. 1996року на УФБ було укладено 40% від загальної кількості угод на біржовомуринку, а на УМВБ - 59%. Однак за обсягом продажу першість іще залишалася за
УФБ (70%). Різка зміна структури біржової торгівлі відбулась у 1997 р..,коли обсяг торгів за рік на УМВБ зріс у 29 разів, а на ПФТС - у 112 разів.
Але навіть і без ПФТС ситуація змінилася: за показником обсягу торгів УФБпрограла своїй основній суперниці - УМВБ: частка УФБ за обсягом торгів зарік скоротилася з 70% до 6%, а частка УМВБ зросла з 29% до 93%.
ПФТС почала тісніті біржі 1997 року: за темпами зростання ця позабіржовасистема вийшла на перше місце, хоча за кількістю угод і поступилася ДФБ.
Обсяг торгів на організаційно оформлених ринках торгівлі (структура ізростання) подано в табл. 1.

Таблиця 1

ОБСЯГ ТОРГІВ НА ОРГАНІЗАЦІЙНО ОФОРМЛЕННЯ РИНКУ
| Назва | Обсяг торгів, млн грн |
| організаційно | |
| оформленого | |
| ринку | |
| | 1996р. | 1997р. | 1998р. |
| ПФТС | 3,12 | 350,54 | 338.54 |
| УМВБ | 13,19 | 381,44 | 76,81 |
| УФБ | 31.61 | 23,11 | 50.14 |
| КМФБ | 0.09 | 4,71 | 27,78 |
| ДФБ | 0,17 | 2.15 | 22.78 |
| УЦСА | - | - | 6.87 |
| Усього | 48,18 | 761,95 | 522.92 |

Велика різниця у грошовому обсязі торгів пояснюється значнимиколиваннями вартості однієї угоди (у середньому) на різних біржах. Так,вартість однієї угоди (у середньому) на УМВБ у 43 рази більша за вартістьоднієї угоди на ДФБ.

Протягом 1998 р.. кількість організаторів торгівлі цінними паперамизбільшилась: ліцензію фондової біржі було надано Придніпровській фондовійбіржі (ПФБ), а статус торговельно-інформаційних систем отримав Українськийцентр сертіфікатніх аукціонів (УЦСА).

2. Котирування цінних паперів

Термін «котирування» в основному застосовується на позначення дії абомеханізму встановлення ціни (ринкової вартості, біржового курсу) ціннихпаперів, валюти або товару (далі йтиметься про котирування тільки ціннихпаперів). Крім того, цим терміном позначають можливість обігу ціннихпаперів (коли цінні папериобертаються на біржі, то кажуть, що вони «котируються»), а також офіційнупублікацію про біржові курси в спеціальних бюлетенях.

Термін «котирування» французького походження - «соter». Англійськамова користується словом «quotation», що має таке саме значення.

Котирування здійснюється на фондовій біржі, але біржовим курсом (якорієнтиром) користуються і на позабіржовому ринку цінних паперів.

Котирування цінних паперів відбувається: а) методом реєстрації; б) методом встановлення єдиного курсу.

Метод реєстрації передбачає аналіз даних про фактичні угоди, щозареєстровані на фондовій біржі. У результаті аналізу виявляються найбільшхарактерні (типові) рівні цін, котрі складаються на біржі і є показовимидля ринкової кон'юнктури. Предметом реєстрації є граничні ціни - за верхнімі нижнім рівнем щоденного біржового курсу цінних паперів. При цьомупоказується біржова ціна, що визначається найвищим курсом покупця ціннихпаперів даного виду і найнижчим курсом продавця. Фіксується також ціна вперші хвилини біржового дня і ціна, що складається в кінці дня. У світінакопичено вже величезний досвід публікацій біржових курсів облігацій уКотирувальний бюлетенях, де вказуються не тільки максимальні й мінімальнірівні цін, а й середній рівень ціни на даний день.

Котирувальний аналіз реєстраційним методом дуже швидко виконується звикористанням сучасних біржових автоматизованих систем. Такі самі системизастосовуються і за здійснення іншого методу котирування - встановленняєдиного курсу, про який варто розповісти докладніше.

Єдиний (типовий) курс цінних паперів того чи іншого видувстановлюється на підставі відомостей про кількість паперів, котрі бажаєпродати продавець, і про кількість паперів, які бажає купити покупець. Алеще важливішими є відомості про ціни, що їх просить продавець і котріпропонує покупець. На підставі порівнювання цих відомостей складаєтьсяпевний баланс, який розглянемо на прикладі.

Але спочатку візьмімо до уваги, що зміна ринкової ціни на цінні паперизумовлює міру заінтересованості продавця й покупця у здійсненні купівлі -продаж. За зростання ціни заінтересованість продавця збільшується, апокупця - навпаки. Існують рівні ціни, коли заінтересованість і продавця іпокупця дорівнює нулю: це - межа ціни, пропонованої продавцем (П), і межаціни, що її просить покупець (І). Звідси визначається прийнятний рівеньціни (Ц). Продавець готовий продати цінні папери тільки за Ц> П, апокупець - купити їх тільки за Ц <І. Опера?? ія відбувається в діапазоні П <
Ц <І.

З цієї аксіоми випливають два біржові правила котирування ціннихпаперів. а) заявки, у котрих є максимальні рівні цін на купівлю й мінімальні --на продаж, мають виконуватися повністю (якщо немає впливу зовнішніхфакторів); б) заявки, у котрих зазначаються ціни, що наближаються до максимальнихна купівлю і мінімальних на продаж, можуть виконуватися частково.

Припустімо, що з кількості всіх заявок (наказів) на продаж ціннихпаперів певного виду є група заявок на продаж 50 цінних паперів «за будь -якою ціною », тобто за ціною, що може скластися на фондовому ринку певногодня (зрозуміло, за найліпшим курсом). Припустімо також, що друга групазаявок містить наказ продати 40 цінних паперів за ціною не нижче 550 грн.за кожний папір (вище можна, оскільки йдеться тільки про граничну ціну).
Постає питання, скільки цінних паперів може бути продано за ціною 550 грн.?
Відповідь очевидна: 50 + 40 = 90 цінних паперів, тому що продавці, котрібули згодні продати свої 50 цінних паперів за будь-якою ціною, тим більшепогодяться продати їх за 550 грн.

Якщо третя група заявок міститиме наказ продати, наприклад, 60 ціннихпаперів за ціною 551 грн., то за цією ж ціною із задоволенням продадутьсвої папери і продавці перших двох груп. Отже, всього цінних паперів, щоможуть бути продані за ціною 551 грн., буде вже 90 + 60 = 150.

Четверта група заявок містить наказ продати 55 цінних паперів за ціною
552 грн. Тоді всього паперів, що можуть бути продані за цією ціною, буде
150 + 55 = 205. І так далі, поки ціна не підніметься, наприклад, до рівня
556 грн. Вище продавці в нашому прикладі ціну не підніматимуть, розуміючинереальність такого продажу.

Як бачимо, загальна кількість цінних паперів, котрі можуть бутипродані за певною ціною, визначається з нарощуванням підсумку (табл. 2).

Таблиця 2

СТРУКТУРА МАСИВ ЦІННИХ ПАПЕРІВ у заявках ПА ПРОДАЖ
| № груп | Пропоновані граничні | Кількість цінних паперів |
| заявок | ціни, грн. | |
| | | За кожною групою | з нарощуванням |
| | | | Підсумку |
| 8 | 556 | 20 | 325 + 20 = 345 |
| | | | |
| 7 | | | |
| | | | |
| 6 | | | |
| | | | |
| 5 | | | |
| | | | |
| 4 | | | |
| 3 | | | |
| | | | |
| 2 | | | |
| | | | |
| 1 | | | |
| | 555 | ЗО | 295 + ЗО = 325 |
| | 554 | 40 | 255 + 40 = 295 |
| | 553 | 50 | 205 + 50 = 255 |
| | 552 | 55 | 155 + 55 = 210 |
| | 551 | 60 | 90 + 60 = 150 |
| | 550 | 40 | 50 + 40 = 90 |
| | Продати за будь-якою | 50 | 50 |
| | Ціною | | |

Оскільки інтереси продавця й покупця щодо ціни протилежні (продавцяцікавить вища ціна, а покупця - нижча), то підсумовування кількостікуплених цінних паперів відбуватиметься у зворотному порядку - віднайбільшої ціни до найменшої (табл. 3).

Продовжуючи думку (але вже з позиції покупця), зазначимо, що середзаявок на купівлю цінних паперів є група заявок на купівлю 70 ціннихпаперів «за будь-якою ціною» (за найліпшим курсом, який просять), що можескластися на даній біржі в даний день. Припустімо також, що друга групазаявок покупців містить наказ на купівлю 60 цінних паперів за ціною не вище
556 грн. за кожний цінний папір (нижче, зрозуміло, можна). Отже, за ціною
556 грн. можна купити 70 + 60 = 130 цінних паперів, оскільки покупці першоїгрупи з радістю приєднаються до покупців другої групи (так само, як цераніше зробили продавці).

Таблиця 3

СТРУКТУРА МАСИВ ЦІННИХ ПАПЕРІВ у заявках на купівлю
| № груп | Пропоновані граничні | Кількість цінних паперів |
| заявок | ціни. гри. | |
| | | За кожною групою | з нарощуванням |
| | | | Підсумку |
| 1 | купити за будь-якою | | 70 |
| | Ціною | | |
| 2 | | | |
| | | | |
| 3 | | | |
| | | | |
| 4 | | | |
| | | | |
| 5 | | | |
| | | | |
| 6 | | | |
| | | | |
| 7 | | | |
| | | | |
| 8 | | | |
| | 556 | 60 | 70 + 60 = 130 |
| | 555 | 55 | 130 +55 = 185 |
| | 554 | 40 | 185 + 40 = 225 |
| | 553 | 40 | 225 + 40 = 265 |
| | 552 | 35 | 265 + 35 = 300 |
| | 551 | ЗО | 300 + ЗО = 330 |
| | 550 | 20 | 330 + 20 = 350 |

Примітка: додавання кількості куплених цінних паперів у таблиціздійснюється згори донизу.

3. Єдина біржова фондова система України. Принципи побудови та етапистворення

ПРИНЦИПИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЄБФСУ

1. У ЄБФСУ здійснюється торгівля усіма видами цінних паперіввідповідно до чинного законодавства України як на первинному, так і навторинному ринках, за виключенням купівлі-продажу державних пакетів акційпідприємств, що приватизуються.

2. Кожна з фондових бірж, які входять до ЄБФСУ, має право до початкуузгодженого часу роботи Системи (наприклад, до 11.00 годин) проводитисамостійні торги. При цьому організація біржової торгівлі навнутрішньобіржовому ринку може здійснюватися за правилами, яківідрізняються від прийнятих у ЄБФСУ. Підсумки внутрішньобіржовіх торгівнаправляються до інформаційного відділу Технічного центру ЄБФСУ дляоприлюднення.

3. Торгівля цінними паперами в ЄБФСУ організується по секціях
(наприклад, ОВДП, акції, векселі тощо). Торги в секціях можутьздійснюватися одночасно або послідовно. Кожному виду торгів повинні бутиприсвоєні спеціальні коди для підключення до відповідних каналів.

4. Усі пропозиції щодо купівлі та продажу від торговців ціннимипаперами - членів Системи повинні подаватися до Технічного центру тількичерез посередництво фондових бірж, членами яких вони є. Пропозиції повиннісупроводжуватися кодом торговця та відповідної фондової біржі. Саміторговці не можуть мати безпосереднього доступу до Технічного центру ЄБФСУ. б. Торги в ЄБФСУ проходять у фіксінговому або мультіфіксінговомурежимі. Технічний центр фіксує кожну угоду та передає кодовані відомості
: щодо неї "біржі-покупцю" та "біржі-продавцю".
Оформлення та звіряння біржових контрактів веде "біржа-покупець" велектронній формі. Вона ж вступає у взаємодію з депозитарієм тарозрахунковим банком. Торговці - члени біржі, що укладають угоди в ЄБФСУ,несуть відповідальність перед біржами за відмову від укладених угодвідповідно до єдиних правил організації торгів у Системі.

6. На завершення кожної торгової сесії Технічний центр оприлюднюєзведені підсумки торгів та надає звіт до ДКЦПФР.

7. Кожна з фондових бірж має право публікуватисвої приватні підсумкові бюлетені відповідно до встановленого порядку.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ АСОЦІАЦІЇ "ЄДИНА біржова ФОНДОВА
СИСТЕМА УКРАЇНИ "

1. Асоціація виступає як саморегулівна організація, яка об'єднує всіхучасників ЄБФСУ. Тому її цілі, завдання, повноваження та функції цілкомвизначаються відповідним Положенням, затвердженим рішенням ДКЦПФР від
11.11.97 р. № 45. За узгодженням учасників, на Асоціацію можуть бутипокладені інші цілі, завдання, повноваження та функції, які не суперечатьзаконодавству України та нормативним актам ДКЦПФР. До складу СРО ЄБФСУ їїучасники можуть входити як на індивідуальній, так і на колективній основі.
Зареєстровані СРО можуть увійти до складу СРО ЄБФСУ як асоційованіколективні члени.

2. Асоціація є юридичною особою. Органи управління Асоціацієюформуються та діють на принципах рівного представництва та врахуванняінтересів всіх її учасників. Для узгодження позицій учасників зневрегульованих питань створюється Узгоджувальна комісія.

3. Діяльність Асоціації будується на основі добровільної тарівноправної участі П членів у проектах та програмах ЄБФСУ.

4. Асоціація формує відповідні органи регулювання відповідальності їїучасників та вирішення спорів між ними.

5. За рішенням учасників ЄБФСУ та за. узгодженням, з ДКЦПФР Асоціаціяможе організовувати зведену звітність торговців цінними паперами перед
Комісією, а також забезпечувати формування зведених фондових індексів ЄБФСУна базі корпоративних цінних паперів, що постійно обертаються у Системі.

6. Фінансування діяльності Асоціації здійснюється за рахунок членськихвнесків її учасників, а також за рахунок інших, у тому числі зовнішніх)джерел. Членські внески можуть бути встановлені у вигляді єдиногоузгодженого відсотка відрахувань від доходів членів Асоціації, отриманихвід організації торгівлі цінними паперами в межах ЄБФСУ. У зв'язку зтруднощами, які сьогодні переживають учасники фондового ринку України, напершому етапі доцільно було б скоротити персонал та обмежити функції
Асоціації з метою скорочення обсягів її фінансування.

7. З урахуванням реального стану фондового ринку України та фінансовихможливостей його учасників, робота зі створення ЄБФСУ повинна базуватися напринципі етапності протягом 2001-2005/рр.

ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ ВЗАЄМОДІЇ З інститутами НАЦІОНАЛЬНОЇ депозитарної системи
УКРАЇНИ (НДСУ)

1. Існуюча практика взаємодії з інститутами НДСУ не може задовольнятивимоги ЄБФСУ, перш за все, щодо оперативності процесу переоформлення праввласності на акції, особливо у ланці "зберігач - реєстратор".

2. Необхідно удосконалити законодавчу та нормативну бази у частиніврегулювання взаємовідносин між учасниками НДСУ з метою скорочення циклупереоформлення прав власності на акції. Як показує практика, сьогодніпереоформлення прав власності на акції замість встановленого нормативамистроку від 1 до 5 діб становить від 7 до 30 діб (включаючи етаппідготування угоди). Зокрема, є необхідним перехід учасників НДСУ наелектронну форму ведення договірної документації та розрахунків між ними звизнанням електронного підпису (ключа, коду).

4. Біржова торгівля акціями: проблеми та перспективи

Для успішного проведення грошової приватизації в Україні необхіднийаналіз попередніх (за 1995 - 1999 рр..) результатів усіх грошових видівпродажу та орієнтації на тих, які є найбільш ефективними і прозорими. 2000рік є першим роком виключно грошової приватизації, і тому такий аналіздасть змогу забезпечити ефективний вибір видів продажу підприємств, щоприватизуються, а також виконати завдання з грошових надходжень відприватизації до державного бюджету.

Чільне місце серед грошових способів продажу акцій відкритихакціонерних товариств (ВАТ), що приватизуються, займає їх продаж нафондових біржах. Конкурси, а трохи пізніше продаж на фондових біржах булипершими конкурентними грошовими видами продажу.

Фондові торги були започатковані після виходу в лютому 1995 р.. Указу
Президента України «Про участь Української фондової біржі в приватизаційнихпроцесах ». Із самої назви Указу випливає, що на той час єдиниморганізаційно оформленим ринком цінних паперів була Українська фондовабіржа (УФБ). З часом кількість фондових бірж зростала, і на сьогодні Фонддержавного майна України пропонує акції ВАТ, що приватизуються, вже нашести фондових біржах (табл.4). Деякі з них мають розвинену мережу філій,як то УФБ та Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ). Як видно зтабл. 1, у 1997 р.. найбільша кількість акцій була запропонована до продажуна УФБ, хоча за часткою проданих акцій УФБ поступилась УМВБ та Донецькійфондовій біржі (ДФБ): 19,1% проти 32% та 19,4% відповідно. Ця тенденціязбереглась і протягом 1998 -1999 рр.. з тією лиш різницею, що в 1998 р..найбільша частка проданих акцій порівняно до виставлених на продаж була в
Позабіржовій фондовій торговельній системі (37,7%), ДФБ (18,3) та Київськійміжнародній фондовій біржі (КМФБ) (15,1), а в 1999 р.. на ДФБ (75,3) та УМВБ
(45,7%). Кращі результати щодо продажу пакетів акцій ВАТ, щоприватизуються, на тій чи іншій біржі пояснюються як кількісними, так іякісними характеристиками запропонованих акцій. Результати продажу незалежать від бірж, оскільки рівень їх роботи як торговельних майданчиків єприблизно однаковим. Слід зазначити, що подальший розвиток мережі філійфондових бірж дасть змогу залучити більшу кількість інвесторів у регіонахза місцерозташуван-ням підприємств, що приватизуються.

Відсоток реалізації запропонованих до продажу акцій був найбільшим у
1995 р. - +98,5% (Табл. 5). До продажу була запропонована незначна кількістьпакетів акцій, оскільки цей напрям приватизації тільки розпочинався інедостатньо була відпрацьована як технологія біржових торгів, так інормативна база, яка її мала регламентувати. Це був зовсім новий іневідомий спосіб продажу, який виявився достатньо вдалим. За результатамипродажу було отримано 1,85 млн грн. Співвідношення середньої ціни продажуоднієї акції до її середньої номінальної вартості становило 4,66. Цесвідчить про ліквідність виставлених на продаж пакетів акцій. Якщоврахувати, що стартова ціна акції визначалася на рівні її номінальноївартості, то майже всі акції були продані з перевищенням стартової цінибільш як у 4,5 рази.

Найменше було запропоновано пакетів акцій розміром до 1% відстатутного фонду (СФ) - 2, найбільше розміром від 10 до 25% від СФ - 19
(табл.6). Серед галузей виробництва найбільше було запропоновано пакетівакцій будівельних підприємств-12, підприємств машинобудування - 11 тапідприємств легкої промисловості - 6 (табл.7). Найбільш вдалими можнавважати біржові, контракти з продажу акцій ВАТ «Українські пухові вироби»
(коефіцієнт перевищення стартової ціни становить 37,7), ВАТ «Чортків-ськакондитерська фабрика »(12,8), ВАТ« Київська швейна фірма «Ластівка» (9),
ВАТ «Укррічфлот» (9).
У 1996 р. кількість пакетів акцій, які були запропоновані до продажу нафондових біржах, збільшилася до 315. Це зразу вплинуло на співвідношенняміж проданими і запропонованими пакетами. Якщо частка проданих пакетіввідносно запропонованих до продажу становила 87,6%, то частка проданихакцій становила лише 33% (див. табл. 5). Тобто найменше було реалізованопакетів акцій розміром від 25 до 50% та більш як 50% від СФ (табл.5). Середгалузей виробництва лідерство по кількості запропонованих до продажупакетів акцій знову ж таки утримували підприємства машинобудування іметалообробки та будівельні підприємства (табл.8). Це пояснюється тим, щопроцес корпоратизації, який розпочався в 1993 р., найбільше охопив цігалузі промисловості. Повністю були реалізовані пакети акцій підприємствхімічної, нафтохімічної, харчової промисловості, а також наукової сфери.
Продаж акцій проводився на УФБ та КМФБ. Порівняно до номінальної вартостінайдорожче були продані акції ВАТ «Туристичний комплекс« Націоналі »» (у 98разів), ВАТ «Друкарня ім. Шухевича »(у 80 разів), ВАТ« Луганськийелектроапаратний завод »(у 40 разів), ВАТ« Хімнафтомашпроект »(у 32 рази),
ВАТ «Київський центральний універмаг» (у 29 разів). Але частка цих пакетівакцій у проданих є незначною і тому за 1996 р. співвідношення вартостіукладених біржових контрактів до їх номінальної вартості дорівнює лише
1,37.

1996 рік ще був роком переважно сертіфікатної приватизації. Але врегіонах зростала потреба в торговельних майданчиках для проведеннягрошової приватизації. Значно зросла кількість підприємств, акції яких небули реалізовані на сертіфікатніх аукціонах і не могли далі продаватися наних, оскільки вичерпали дозволений нормативними документами кількіснийресурс виставлення на сертіфікатній аукціон. І в 1997 р.. почалифункціонувати УМВБ, ДФБ та ПФТС. Кількість запропонованих до продажупакетів акцій зросла більше ніж у 2 рази, і 64,6% з них були реалізовані.
Оскільки найбільше було продано пакетів акцій розміром менше ніж 1% від СФ
(221), то частка проданих акцій до виставлених до продажу становила лише
21,2% (табл. 7). Найменше було реалізовано пакетів акцій розміром понад 50%від СФ-2, або 22,2%. Менше половини від запропонованих було продано пакетівакцій розміром від 25 до 50% від СФ. Найбільше, як і в попередні роки, булозапропоновано акцій підприємств машинобудування і металообробки, алевідсоток проданих зменшився з 90 до 63,8% (табл. 8). Повністю реалізованоакції підприємств паливної галузі, найменше (40%) медичної промисловості.
Найбільш вдалі біржові контракти з продажу акцій по ВАТ «НД1« Кондиціонер »
(коефіцієнт перевищення стартової ціни становив 28,7), ВАТ «Миколаївськийрічковий порт »(15,7), ВАТ« Індекс »(14,5), ВАТ« Львівська товарно -сировинна фірма «ЛЬВІВРЕСУРСИ» (12).

На первинному ринку цінних паперів підприємств, що приватизуються,виникала ситуація, коли акції вже не могли продаватися за приватизаційніпапери і не користувалися попитом на фондових біржах за грошові кошти.
Приватизація таких підприємств затягувалися, що призводило до різкогопогіршення їх стану, а отже і привабливості їх як об'єктів приватизації. Узв'язку з цим в Державній програмі приватизації на 1998 рік була закладенанорма, згідно з якою ціна продажу формувалася на підставі попитупропозиції. Якщо попит перевищував пропозицію, то ціна продажу зросталапорівняно з початковою. Навпаки ціна продажу знижувалася і навіть моглабути меншою від номінальної вартості акції. Оскільки із середини 1998 р..згідно з рішенням Верховної Ради України було припинено продаж пакетівакцій на аукціонах за компенсаційні сертифікати, то значно зросла їхкількість на фондових біржах майже втричі порівняно з попереднім роком.
Найбільше було запропоновано до продажу пакетів акцій розміром від 10 до
25% від СФ (758), але реалізовано лише кожен третій (табл. 9). Як і впопередні роки, найбільше продано пакетів акцій розміром до 1% від СФ
(61,1%) та від 1 до 5% від СФ (40,4%). Найменше реалізовано пакетів акційрозміром понад 50% від СФ (12,5%). У зв'язку з цим продано лише 10,2% акційвід запропонованих до продажу. Цей показник найнижчий за всю історіюбіржових торгів акціями підприємств, що приватизуються. Це пояснюєтьсяпоявою ще одного грошового способу приватизації - продажу акцій на грошовихаукціонах через мережу центрів сертіфікатніх аукціонів.

Таблиця 4

Дані про укладені протягом 1997 - 1999 рр.. біржові контракти з купівлі-продажу державних пакетів акцій ВАТ, що приватизуються

| | 1997 | 1998 | 1999 |
| Кількість | | | | | | |
| виставлених | | | | | | |
| на продаж | 54,00 | 315,00 | 731,00 | 2 067,00 | 1 538,00 | 4 705,00 |
| пакетів, шт. | | | | | | |
| Кількість | | | | | | |
| проданих | | | | | | |
| пакетів, шт. | 52,00 | 276,00 | 472,00 | 758,00 | 633,00 | 2 191,00 |
| Частка | | | | | | |
| проданих | | | | | | |
| пакетів у | | | | | | |
| виставлених | | | | | | |
| на продаж,% | 96,30 | 87,60 | 64,60 | 36,70 | 41,20 | 46,60 |
| Кількість | | | | | | |
| запропонуй-| | | | | | |
| ваних до | | | | | | |
| продажу | | | | | | |
| акцій, шт. | 14 537 | 70 963 | 347 856 | 3 134 781 | 3 507 742 | 7 075 881 |
| | 169,00 | 966,00 | 178,00 | 388,00 | 947,00 | 648,00 |
| Кількість | | | | | | |
| проданих | | | | | | |
| акцій, шт. | 14 312 | 23 423 | 73 817 | 321 042 | 1 249 365 | 1 681 961 |
| | 245,00 | 451,00 | 897,00 | 515,00 | 713,00 | 821,00 |
| Частка | | | | | | |
| проданих | | | | | | |
| акцій у | | | | | | |
| виставлених | | | | | | |
| на продаж,% | 98,50 | 33,00 | 21,20 | 10,20 | 35,60 | 23,80 |
| Номінальна | | | | | | |
| вартість | | | | | | |
| виставлених на | | | | | | |
| про-| | | | | | |
| даж пакетів, | 523,68 | 14 | 85 | 602 267,64 | 795 511,65 | 1 498 |
| тис.грн. | | 726,42 | 568,14 | | | 739,10 |
| Номінальна | | | | | | |
| вартість | | | | | | |
| проданих | | | | | | |
| пакетів | | | | | | |
| акцій, | 395,82 | 5 207,33 | 16 | 107 338,99 | 265 265,50 | 394 779,95 |
| тис.грн. | | | 572,31 | | | |
| Вартість | | | | | | |
| укладених | | | | | | |
| контрактів, | 1 846,43 | 12 | 28 | 159 764,92 | 357 054,13 | 560 523,20 |
| тис.грн. | | 924,77 | 754,75 | | | |
| Співвідношення | | | | | | |
| | | | | | | |
| вартості | | | | | | |
| укладених | | | | | | |
| контрактів до | | | | | | |
| їх | | | | | | |
| номінальної | 4,66 | 2,48 | 1,74 | 1,49 | 1,35 | 1,42 |
| вартості | | | | | | |
| Середня | | | | | | |
| номінальна | | | | | | |
| вартість | | | | | | |
| однієї про-| | | | | | |
| даної акції, | 2,77 | 22,23 | 22,45 | 33,43 | 21,23 | 23,48 |
| коп. | | | | | | |
| Середня ціна | | | | | | |
| продажу | | | | | | |
| однієї акції, | 12,90 | 55,18 | 38,95 | 49,76 | 28,58 | 33,33 |
| коп. | | | | | | |
| Співвідношення | | | | | | |
| | | | | | | |
| середньої ціни | | | | | | |
| про-| | | | | | |
| дажу однієї | | | | | | |
| акції | | | | | | |
| та її | | | | | | |
| середньої но-| | | | | | |
| мінальної | 4,66 | 2,48 | 1,73 | 1,49 | 1,35 | 1,42 |
| вартості | | | | | | |

Таблиця 6

Розподіл пакетів акцій, виставлених на продаж і проданих у 1995 р..
| | Кількість | Частка про даних пакетів |
| | | У виставлених на продаж, |
| | |% |
| | | |
| | | |
| | | |
| Група пакетів | пакетів, шт. | |
| | Виставлених | проданих | |
| | На | | |
| | Продаж | | |
| | | | |
| Менш як 1% від | 2 | 2 | 100,0 |
| СФ | | | |
| Від 1 до 5% від | 14 | 14 | 100,0 |
| СФ | | | |
| Від 5 до 10% | 10 | 9 | 90,0 |
| від СФ | | | |
| Від 10 до 25% | 19 | 19 | 100,0 |
| від СФ | | | |
| Від 25 до 50% | 9 | 8 | 88,9 |
| від СФ | | | |
| Усього ... | 54 | 52 | 96,3 |

Таблиця 7