Для здійснення перетворень в економіці України потрібні значні капітальні вкладення. Ситуація ускладнюється тим, що проблему інвестування господарських комплексів доводиться вирішувати в умовах економічної кризи, коли "заморожування" коштів, при реалізації конкретних проектів дуже негативно впливає на ефективність функціонування всієї економічної системи.
Потреба в інвестиціях для реформування і перебудови економіки постійно зростає внаслідок необхідності оновлення діючих виробничих фондів. У такій ситуації при практично повній відсутності власних коштів, набувають значення іноземні інвестиції, як додаткове не інфляційне джерело фінансування. Загальний обсяг тільки першочергових іноземних інвестицій в нашу економіку складає більше 40 мільярдів доларів США. Однак, інвестиційний процес в Україні гальмується рядом суб'єктивних та об'єктивних чинників, серед яких політична та економічна нестабільність, часті зміни законодавства, повільні темпи приватизації, невирішеність питань земельної власності і т.п. . Все це вимагає від Уряду України проведення виваженої, науково-обгрунтованої і, в той же час, активної інвестиційної політики, основою якої має бути в першу чергу створення чіткої й стабільної нормативно-правової бази господарської діяльності як вітчизняних, так і іноземних інвесторів. Наскільки відповідає дане визначення українських умов, і спробує відповісти автор у цій статті.
Державне управління іноземним інвестуванням в Україні. В Україні порядок державного управління інвестиційною діяльністю і іноземним інвестуванням, як її складовою частиною, викладені в Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умови ринкової трансформації економіки, затверджений ний Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1995 року N 384, де іноземні інвестиції згадуються нарівні з іншими джерелами інвестування, і в Програмі діяльності уряду України, затвердженої Верховною Радою України 15 жовтня 1996 року.
Відповідно до Концепції державна інвестиційна підтримка надаватиметься переважно на розвиток пріоритетних напрямків в економіці. При цьому напрямами пріоритетного інвестування є розвиток паливно-енергетичного комплексу і впровадження енерго-і ресурсозберігаючих технологій, соціальна сфера, розширення і нарощування обсягів виробництва товарів широкого споживання і послуг населенню, а також конкурентно-спроможної продукції, яка призначається на експорт, розвиток агропромислового комплексу, прискорення розвитку медичної та мікробіологічної промисловості; подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.
Органами державного управління спільної компетенції, у функції яких входить управління іноземним інвестуванням, в Україні є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.
Президент також бере активну участь у здійсненні державного управління іноземним інвестуванням в Україні. Так, відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995г. N 719/95 створена Українська державна кредитно-інвестиційна компанія.С метою підготовки пропозицій щодо забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, прискорення і інтеграції в світову економіку та залучення іноземних інвестицій при Кабінеті Міністрів України створена Консультативна рада з питань іноземних інвестицій в Україні (Указ Президента України від 27.01.1996г. N 90/96). Указом Президента України від 02.07.1996г. N 493/96 було створено Національне агентство України реконструкції і розвитку, в функції якого входить формування та реалізація державної політики щодо залучення та використання кредитів, грантів, міжнародної технічної і гуманітарної допомоги, іноземних інвестицій. Укази Президента також регламентують окремі питання в сфері оподаткування, митного контролю, валютного регулювання, зовнішньоекономічної діяльності, які безумовно розповсюджуються і на діяльність іноземних інвесторів.
В апараті Кабінету Міністрів України функції з управління іноземним інвестуванням безпосередньо виконує відділ іноземних інвестицій і вільних економічних зон, який організаційно входить до складу Головного управління з питань зовнішньоекономічних зв'язків.
До повноважень місцевих державних адміністрацій входять: розробка програм соціально-економічного розвитку відповідних територій, внесення пропозицій щодо створення вільних економічних зон, сприяння створенню підприємств з іноземними інвестиціями, здійснення управління інвестиційною діяльністю, в тому числі і за участю іноземних інвесторів, винесення на розгляд відповідних органів пропозицій щодо залучення іноземних інвестицій до економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, обов'язкова реєстрація іноземних інвестицій, ведення їх обліку, проведення на місцевому рівні переговорів з потенційними стратегічними інвесторами, облік частини іноземних інвестицій при складанні місцевих бюджетів і т.д.
Органами функціональної (міжгалузевої) компетенції, у функції яких тією або іншою мірою входить управління процесом залучення та використання іноземних інвестицій, є: Валютно - кредитна рада при Кабінеті Міністрів України, Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Міністерство закордонних справ України, Українська державна кре -
дітно-інвестиційна компанія, Національне агентство України реконструкції і розвитку, Фонд державного майна України, Державний митний комітет України і Головна податкова адміністрація України. Вони мають повноваження надвідомчого (міжгалузевого) характеру. Їх діяльність полягає не просто у виконанні спеціальних функцій, а і у функціях координуючого змісту.
Слід зазначити, що, хоча за останні роки система державного управління іноземним інвестуванням в Україні не раз піддавалася змінам, але, як правило, ці кроки є недостатньо далекоглядними і відповідно, малоефективними. Так, наприклад, аналіз завдань новоспеченого Національ-ного агенства України реконструкції та розвитку, що має статус міністерства і є правонаступником ліквідованого Агенства координації міжнародної технічної допомоги показує, що по суті створений аналогічний орган державної виконавчої влади. Це свідчить про те, що в державному регулюванні всіх видів зовнішніх надходжень в економіку України (іноземних інвестицій, іноземних кредитів і технічної допомоги) знову прийшли до того, що було напрацьовано раніше, зокрема - до об'єднання функцій державного управління в згаданих напрямах в рамках одного міністерства.
У розділі II Закону України "Про режим іноземного інвестування" встановлюються державні гарантії захисту іноземних інвестицій. Аналізуючи зміст згаданого розділу, можна зробити важливий практичний висновок про те, що суб'єктом, який одержує державні гарантії по захисту іноземних інвестицій, є іноземний інвестор, а не підприємство з іноземними інвестиціями дивними. Ця особливість є дуже важливою при вирішенні питання про гарантії від зміни законодавства. Ці гарантії забезпечують забез-Чіван у разі зміни умов захисту іноземних інвестицій застосування до них протягом 10 років спеціального законодавства про іноземні інвестиції, що діяло в момент реєстрації іноземної інвестиції, тобто мова йде про гарантії поваги права власності іноземних інвесторів. Проте відносно податкових пільг ці гарантії не діють.
Законодавством України передбачені наступні державні гарантії захисту іноземних інвестицій:
1. Гарантії від примусового вилучення іноземних інвестицій (за винятком випадків виконання рятувальних робіт у випадку стихійного лиха, аварій, епідемій і надзвичайних ситуацій), а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб.
2. Гарантії компенсації і відшкодування збитку іноземним інвесторам (включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, заподіяну їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України своїх обов'язків).
3. Гарантії в разі припинення інвестиційної діяльності (т.е.право на повернення не пізніше, ніж через 6 місяців з дня припинення діяльності, інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі відповідно до їх реальної вартості на момент припинення інвестиційної діяльності).
4. Гарантії безперешкодного і негайного переведення за рубіж прибутку, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземного інвестування.
Основні питання діяльності іноземних інвесторів в Україні.
В Україні власне законодавство про інвестиційну діяльність та про іноземні інвестиції з'явилося після прийняття 24 серпня 1991 Акта проголошення незалежності України.
Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 року став першим нормативним актом, в якому викладені в узагальненому вигляді правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України.
Закон України "Про іноземні інвестиції" від 13 березня 1992 року - перший нормативний акт, який регламентував процес саме іноземного інвестування в Україні. Декретом Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 N55-93 його дія була припинена. Це обумовлено тим, що вищезазначений Закон мав ряд істотних недоліків. Зокрема в ньому не було передбачено мінімальний розмір та вид іноземних інвестицій, для яких встановлювалися податкові пільги. За період дії цього Закону, за деякими підрахунками, до 42% всіх іноземних інвесторів вклали в економіку України менше, ніж 1000 доларів США, а траплялися й такі спільні підприємства, в яких іноземні інвестиції дорівнювали 7 доларам США. Таким чином, Закон дав можливість іноземним інвесторам користуватися податковими пільгами на території України і в той же час обходити податкове законодавство у своїх країнах у випадку існування угоди про усунення подвійного оподаткування між Україною і відповідною країною. Існував завуальований імпорт товарів під виглядом вкладів у статутні фонди спільних підприємств з наступною реалізацією їх третім особам. Також виникла потреба в діффернціаціі податкового режиму для інвестицій у конвертованій валюті, у формі майна, майнових прав, нових технологій тощо
У вищезазначеному Декреті було змінено поняття "підприємства з іноземною інвестицією", до яких належали підприємства з кваліфікованими інвестиціями, тобто інвестиціями певного мінімального розміру та виду.
19 березня 1996 Верховна Рада України прийняла новий Закон України "Про режим іноземного інвестування", який відміняв дію вищезгаданого декрету. В цілому цей Закон містить багато положень, які були запозичені з декрету. Однак, поряд з цим, у ньому Присутніх яття безліч якісно нових елементів. Найбільш важливою істотною рисою нового Закону, яка відрізняє його від попереднього законодавства про іноземні інвестиції є те, що для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятком випадків, передбачених законодавством. У Законі передбачено, що для окремих інвестиційних проектів із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державної програми розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності. Чітко встановлено момент присвоєння підприємству статусу підприємства з іноземними інвестиціями. Таким моментом вважається день зарахування іноземної інвестиції на його баланс. Позитивним моментом є те, що державна реєстрація іноземних інвестицій буде здійснюватися тільки після їх фактичного внесення, тоді як згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" їх можна було реєструвати і до моменту їх фактичного внесення (тобто могли реєструватися одні наміри здійснити іноземну інвестицію). Також більш чітко встановлений порядок і умови звільнення від обкладання митом власності, яка ввозиться в Україну як пай іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземною інвестицією.
Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється в загальному порядку, передбаченому законодавством України. У ряді випадків при створенні підприємств з іноземними інвестиціями необхідно враховувати Положення про порядок залучення експертів до оцінки іммущества, що є у загальнодержавній власності. Незареєстровані іноземні інвес-тіціі не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених законодавством України для іноземних інвестицій. Відмова в реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі порушення встановленого порядку реєстрації. Він повинен бути оформлений письмово із зазначенням мотивів відмови і може бути оскаржена в судовому порядку. Відмова з мотивів її недоцільності не допускається.
Види діяльності підприємств з іноземними інвестиціями. Підприємство з іноземними інвестиціями може займатися будь-якими видами діяльності, які відповідають мети, зазначеної в статуті підприємства, з урахуванням обмежень, передбачених законодавчими актами України. Відповідно до ст. 8 Закону України "Про підприємства в Україні" окремими видами діяльності підприємство може займатися тільки за наявності спеціального дозволу (ліцензії). Законом України "Про науково-технічну інформацію" передбачається право іноземних юридичних та фізичних осіб, а також осіб без громадянства інвестувати розвиток сфери науково-технічної інформації України відповідно до чинного законодавства (ст.22). У Законі України "Про страхування" вказується, що частка іноземних юридичних осіб і громадян у статутному фонді страховика (юридичної особи, яка в установленому порядку одержало ліцензію на здійснення страхової діяльності) не може перевищувати 49% (ст.2), крім випадку, коли при реорганізації страховика передбачається залучити до числа участністніков страховика іноземних страховиків за умови проведення ними всіх розрахунків за зобов'язаннями та боргами, термін сплати яких уже настав. Крім вищезазначеного, іноземним інвесторам слід пам'ятати, що страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України. Відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів" підприємства з іноземними інвестиціями не мають права робити внески до виборчого-них фонд кандидата у народні депутати України. У Повітряному Кодексі України вказується, що аеропорт, якщо він, зокрема, є спільним підприємством або підприємством, яке повністю належить іноземному інвестору, повинен пройти сертифікацію і реєстрацію відповідно до діючих в Україні правил.
Умови реалізації продукції (робіт, послуг) підприємств з іноземними інвестиціями. Підприємство з іноземними інвестиціями самостійно визначає умови реалізації продукції (робіт, послуг), включаючи ціну на них, якщо інше не передбачено законодавством України. Пільги для підприємств з іноземними інвестиціями є те,що їх продукція не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва. Вивезення товарів, на які поширюється спеціальний режим експорту, здійснюється відповідно до законодавства України.
Бухгалтерський облік і звітність. Для бухгалтерського обліку зовнішньо-економічних операцій суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають планом рахунків і інструкцією щодо його застосування, які діють на території України, а також відповідними змінами і доповненнями, які відображають специфіку зовнішньоекономічної діяльності. Вони відображають своє діяльність і її результати у фінансовій звітності окремо зазначеними показниками:
- У бухгалтерському балланса окремо виділяють кошти (активи), які знаходяться у зовнішньоекономічному обороті, а також їх джерела (пасиви);
- У звіті про прибутки та збитки окремо відображаються Виру-
чка від зовнішньоекономічних операцій і відповідні витрати.
Державної податкової адміністрації крім річного фінансового звіту надається також інформація про суми сплачених податків на імпорт і експорт,
Національному банку України надається інформація про суми обов'язкового розподілу частини виручки в іноземній валюті.
Страхування майна та ризиків іноземних інвесторів. У п.4 ст.19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" зазначено, що інвестиції можуть бути, а в окремих випадках, передбачених законодавством України, повинні бути застраховані. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності самостійно вибирають страхову компанію (страховика ), проте експортні кредити, позики, деякі контракти на поставку машин і обладнання, інвестиції як на території України, так і за її межами страхує спеціалізоване акціонерне товариство, контрольний пакет акцій якого належить уряду України.
Призупинення інвестиційної діяльності. Ліквідація та реорганізація підприємств з іноземними інвестиціями. Підстави для призупинення інвестиційної діяльності викладено у ст. 21 Закону України "Про інвестиційну діяльність". Рішення державного органу про припинення або призупинення інвестиційної діяльності може бути прийнято з таких причин:
1.Якщо її продовження може призвести до порушення встановлених законодавець-ством санітарно-гігієнічних, архітектурних, екологічних та інших норм, прав та інтересів громадян, юридичних осіб і держави, які охороняються законом;
2.об'явленіе в установленому законом порядку інвестора банкрутом внаслідок неплатоспроможності;
3.стіхійного лиха;
4.введеніе надзвичайного стану.
МАЙНОВІ ПРАВА ЗАКОРДОННИХ ІНВЕСТОРІВ В УКРАЇНІ
Здійснюючи на території України інвестиційну діяльність, іноземні інвестори є суб'єктами права власності відповідно до ст. 3 Закону України "Про власність" і користуються у зв'язку з цим тими ж правами, що і суб'єкти господарської діяльності України за деякими винятками, які ми і розглянемо нижче.
З метою забезпечення рівних умов господарювання для українських та іноземних суб'єктів господарської діяльності та виконання зобов'язань України перед іншими державами та міжнародними організаціями щодо усунення подвійного оподаткування, ухилення від оподаткування та запобігання демпінгу утве-
Порядок ржден здійснення іноземними суб'єктами господарської діяльності операцій з продукцією українського походження на території України без вивезення її за межі митної території України.
Іноземні інвестори мають право на придбання паїв, акцій та інших цінних паперів підприємств, розташованих на території України.
Також іноземні інвестори мають право брати участь у приватизації на території України на загальних підставах. Умови їхньої участі визначаються Законами України
"Про приватизацію майна державних підприємств" і "Про приватизацію невеликих государсрственних підприємств (малу приватизацію)" та низкою інших законодавчих актів.
Придбання іноземними інвесторами майнових прав на землю та інші природні ресурси регулюється Земельним, Лісовим, Водним кодексами, Кодексом про надра та деякими іншими нормативними актами. Згідно з Земельним кодексом та Законом України "Про власність" іноземним громадянам та особам без громадянства земельні ділянки у власність не передаються. Ст.8 Земельного кодексу надає право тимчасового користування землею на умовах оренди спільним підприємствам, міжнародним організаціям та об'єднанням за участю українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, які повністю належать іноземним інвесторам, а також іноземним державам, міжнародним організаціям, іноземним юридичним особам та особам без громадянства. При приватизації об'єктів незакінченого будівництва одночасно надаються в довгострокову оренду і земельні ділянки, відведені для будівництва цих об'єктів. Користування землею в Україні є платним.
Майно в оренду іноземним інвесторам надають орендодавці на основі договорів оренди відповідно до чинного законодавства. Кабінет Міністрів України затвердив Перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, передача яких в оренду не допускається.
Особливості оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями.
Для підприємств з іноземними інвестіціцямі не існує спеціальних податкових пільг, як це було до прийняття Закону "Про режим іноземного інвестування". Однак у ч.2 ст.8 Закону України "Про режим іноземного інвестування" передбачено, що для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери та регіонів , може бути встановлено пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.
Як показує світова практика законотворчості та інвестиційної діяльності питання оподаткування завжди залишалися й на наш погляд залишаються найбільш головними критеріями її розвитку. У зв'язку з цим з метою залучення як внутрішніх, так і зовнішніх (іноземних) інвестиційних ресурсів в багатьох країнах законодавчо встановлені терміни звільнення від сплати податку на прибуток як по при створенні нових підприємств, так і під час реформування, розширення вже діючих підприємств. Подібний досвід був використаний і в Україні. Зокрема це стосувалося підприємств з іноземними інвестиціями, для яких відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України (1993) був встановлений п'яти-
річний термін звільнення від сплати податку на прибуток. Однак, Закон "Про оподаткування прибутку підприємств" від 1995 скасував цю пільгу, залишивши її тільки за тими підприємствами, де іноземні інвестиції вже були здійснені до набрання чинності цим законом.
Тим не менше у знову прийнятому Законі про оподаткування прибутку від 22 травня 1997 року це положення не згадано, отже на даний момент жодне підприємство на території України не звільнено від сплати податку на прибуток. Цей факт цілком природно вважається порушенням прав інвесторів, які планували свою господарську діяльність з урахуванням неоподатковуваного податком періоду, і яскраво демонструє недосконалість та ненадійність нашого законодавства, що аж ніяк не сприяє залученню інвестиційних ресурсів.
Платниками податку на прибуток з числа нерезидентів є фізичні та юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми, які отримують доходи з джерел в Україні, за винятком установ і організайій, які мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України. Сума валового оподатковуваного доходу змен -
щує на:
* Суму коштів або вартості майна, що надходять платнику податку на прибуток у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані цим платником, у тому числі грошові або майнові внески, відповідно до договорів про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи;
* Суму коштів взаємного інвестування інвестиційних фондів та інвестиційних компаній у разі, якщо жоден із засновників (учасників, акціонерів) не володіє більше 10% статутного фонду цих організацій і якщо ці організації протягом 30 днів після закінчення податкового року розподіляють між учасниками (акціонерами) не менше 90% доходів від інвестиційних операцій.
Таким чином оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями здійснюється на тих же умовах і регулюється тими ж нормативними актами, що і підприємства, що таких не мають.
Митне регулювання діяльності іноземних інвесторів в Україні.
Особливий правовий статус має майно, яке ввозиться в Україну як внесок до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями. Так, відповідно до ст. 18 Закону України "Про режим іноземного інвестування" це майно звільняється від обкладання митом, крім товарів, призначених для реалізації або особистого споживання. При цьому митні органи здійснюють пропуск такого майна на основі вексельної операції. Якщо вексель не погашено протягом 30 календарних днів з дня оформлення митної декларації, векселедавець зобов'язаний внести плату за векселем протягом п'яти календарних днів.
У випадку, якщо протягом трьох років з моменту зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземною інвестицією майно, яке було завезено в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства або на окремий баланс сторін, які здійснюють спільну інвестиційну діяльність за договорами (контрактами ), відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності векселедавця, останній сплачує ввізне мито не пізніше дня відчуження. Ввізне мито не сплачується за умови вивезення іноземної інвестиції за кордон, що засвідчується вивізної вантажної митної декларації. У разі встановлення факту відчуження майна раніше трирічного терміну державна податкова інспекція зобов'язана повідомити про це відповідний митний орган, після чого останній зобов'язаний у безспірному порядку стягнути ввізне мито.
Валютне регулювання діяльності іноземних інвесторів на територією України.
Основним нормативним актом, який визначає основні принципи валютного регулювання в Україні, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 N15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"
Важливим для іноземного інвестора є те, що відповідно до ст.5 вищезазначеного декрету не потрібна індивідуальна ліцензія Національного банку України для:
* Вивезення, переказу і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах;
* Здійснення платежів в іноземній валюті за межі України у вигляді відсотків за кредитами, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;
* Вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, у разі припинення інвестиційної діяльності.
Декретом Кабінету Міністрів України з метою стабілізації валютного курсу національної грошової одиниці передбачена обов'язковий продаж через уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку України 50% надходжень в іноземній валюті на користь резидентів, однак кошти в іноземній валюті, які перераховуються на територію України з метою їх подальшого внесення до статутних фондів підприємств з іноземними інвестиціями, не підлягають обов'язковому продажу, також як і суми виручки в іноземній валюті цих підприємств за експорт продукції (робіт, послуг) власного виробництва.
Відповідно до Закону України "Про режим іноземного інвестування" для збереження доходів, прибутку та інших засобів іноземні інвестори можуть мати поточні та розрахункові рахунки в банках України відповідно до її законодавства.
До таких рахунків відносяться:
а) поточні рахунки і вклади з вільним режимом використання, умовно названі рахунками типу "С". Залишки по них можуть бути вільно конвертовані в іноземні валюти за курсом, встановленим Національним банком України, і перекладається за кордон;
б) поточні рахунки і вклади для зарахування прибутків і доходів від діяльності спільних підприємств і підприємств зі стовідсотковим іноземним капіталом умовно названі рахунками типу "Л".
Кошти в валюті України з зазначених рахунків типу "С" і "Л" іноземні інвестори можуть використовувати для придбання товарів на внутрішньому ринку України з метою їх вивезення за кордон. Кошти з рахунку типу "С" за розпорядженням власника рахунку можуть використовуватися:
* Для здійснення будь-яких видів інвестицій відповідно до закону про іноземні інвестиції та отримання готівки на території України без обмежень;
* Для покупки іноземної валюти в Національному Банку України і переведення її за кордон.
Відповідно до Закону України "Про режим іноземного інвестування" іноземним інвесторам після сплати податків та інших обов'язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їхніх доходів, прибутків та інших коштів в іноземній валюті, отриманих на законних підставах внаслідок здійснення інвестиційної діяльності.
При цьому переказ за кордон частини доходів, що належить іноземному інвестору, повинен забезпечуватися за рахунок його власної валютної виручки, при цьому сплачується податок за ставкою 15% від суми переказу.
Іноземний інвестор може відкрити в уповноважених банках один рахунок в іноземній валюті і один рахунок у валюті України.
На поточний рахунок, відкритий в іноземній валюті (умовно іменований - типу "А"), зараховуються валютні кошти для інвестицій в економіку України, а також дивіденди в іноземній валюті, отримані від інвестицій на території України.
При вивезенні за кордон іноземної валюти, отриманої від інвестування, в готівковій формі іноземному інвестору необхідно одержати дозвіл уповноваженого банку, де відкритий валютний рахунок інвестора, незалежно від розміру валютних коштів. Іноземна валюта з вказаного рахунку може реінвестуватися на терри -
торії України без обмежень.
Таким чином, основними законодавчими актами, що регулюють діяльність іноземних інвесторів є Закони України "Про інвестиційну діяльність", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про режим іноземного інвестування", "Про захист іноземних інвестицій". Однак поряд з перерахованими вище документами існує безліч інших нормативно-правових актів, що регламентують інвестиційну діяльність. Таке їх коли-
кість і часта зміна значно ускладнює їх практичне застосування, а також веде до виникнення багатьох незручностей і розбіжностей, коли положення одного джерела може трактуватися як заперечення або протиріччя іншого джерела. В основному таке трапляється при зіткненні правових документів різних гілок влади: законодавчої і виконавчої. Державні органи управління інвестиційної та господарською діяльністю як правило керуються указами Президента, постановами Кабінету Міністрів України, інструкціями Державної Податкової Адміністрації, які за своєю суттю є підзаконними нормативними актами і не можуть протиставлятися законам. Слід зазначити, що подібний недолік є загальним для всього законодавець?? тва України, яке формується в умовах безперервної боротьби законодавчої і виконавчої гілок влади. У зв'язку з цим стає очевидним, чому відсутність законодавчої і політичної
стабільності є одним з визначальних чинників небажання іноземних інвесторів інвестувати свої кошти в українську економіку.
Крім нестабільності негативним моментом існуючого законодавства є його недосконалість, оскільки не дивлячись на величезну кількість правових документів, багато аспектів господарської діяльності, пов'язаної з іноземним інвестуванням до цих пір не знайшли в них свого відображення або потребують істотного коректування.
Серйозною проблемою залишається облік вкладених іноземних інвестицій, руху цих капіталів в Україні, стану господарювання спільних підприємств, що дозволяє частини з них не надавати звітність в статистичні органи, а що надається інформація не дає можливості провести якісний аналіз і прогнозування процесу іноземного інвестування в Україні.
У зв'язку з цим для залучення іноземного капіталу робляться наступні кроки:
1. Для спрощення процедури створення підприємств з іноземними інвестиціями підготовлені і перебувають у Верховній Раді України відповідні зміни до Закону України "Про господарські товариства", згідно яких іноземний інвестор звільняється від необхідності попереднього майнового внеску для реєстрації спільного підприємства.
2. З метою залучення іноземного капіталу для реалізації окремих інвестиційних проектів відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, а також проектів, які забезпечують збільшення обсягів експорту продукції, виробництва імпортозамінюючих продукції, створення виробничих потужностей на базі об'єктів незавершеного будівництва або додаткових робочих місць, розроблено проект Закону України "Про надання пільгового режиму інвестиційної та іншої господарської діяльності для реалізації окремих інвестиційних проектів".
Уряд України працює над вирішенням таких важливих проблем як:
* Впровадження гарантування і страхування внесків іноземних інвесторів, а також законодавче регулювання страхових ризиків в період проведення інвестиційної діяльності: для цього необхідне створення Національної страхової компанії, яка забезпечила б поліпшення умов здійснення іноземних інвестицій
через страхування і перестрахування всіх видів ризиків;
* Збільшення кількості вільних економічних зон, які можуть бути опорою базою для становлення іноземних інвесторів та залучення прямих інвестицій;
* Забезпечення стабільних умов оподаткування, причому не тільки для іноземних, але і для всіх інших підприємств;
* Розробка законодавчого акту про забезпечення контрактних
