Розвиток та розміщення
залізничного транспорту України
Курсова робота
Роботу виконав студент групи
УС - 42. Пенськой Олексій Віталійович
Міністерство освіти і
науки України
нуту "КПІ"
Кафедра економіки і права
Київ 2004
План:
I розділ. Залізничний транспорт України
1.1. Місце залізничного транспорту в єдиній
транспортній системі України
1.2. Історія виникнення та розвитку
залізничних доріг України
1.3. Класифікація транспортно-економічних
зв'язків та види перевезень
II розділ. Сучасний стан розвитку та характер
розміщення залізниць України
2.1. Рівень розвитку та характер
розміщення залізничного транспорту України
2.1.1. Сучасна схема залізничних зв'язків
2.1.2. Географія основних залізничних
магістралей
2.1.3. Підземні магістралі метрополітену --
різновид залізниці
2.2. Технічний стан залізниць України
2.2.1. Технічний стан колійного
господарства залізниць України
2.2.2. Технічний стан рухомого складу
залізниць України
2.3. Прогноз вантажних та пасажирських
перевезень за всіма видами сполучень на період до 2010 року
III розділ. Проблеми та перспективи розвитку
залізничного транспорту України
3.1. Завдання та основні напрямки
реструктуризації залізниць України
3.2 Проблеми розвитку залізниці в умовах
переходу до ринку. Економічні проблеми
Висновок
Список літератури
I розділ. Залізничний транспорт України
1.1. Місце залізничного транспорту в єдиній транспортній системі
України
Транспорт (від латинського transporto - переношу, перемістити) вслід за добувна
промисловістю, землеробством та обробітною промисловістю являється середою
матеріального виробництва. На відміну від інших галузей промисловості транспорт
не виробляє нових продуктів. Продукцією транспорту є саме переміщення, саме
перевезення пасажирів та вантажів.
В широкому значенні слова сучасний
транспорт - це великий та складний комплекс народного господарства, в рамках
якого діють як самостійні галузі різні види так назіваємого магістрального
транспорту, а також міський та промисловий транспорт. Незважаючи на
адміністративно-господарську самостійність, всі види транспорту знаходяться в
відомому взаємозв'язку та чинять істотний вплив як на перевезення, так і на кінцеві
технічно-економічні результати діяльності.
Взаємозв'язок всіх видів транспорту
дозволяє говорити про єдину транспортну систему України, яка виступає в якості
однієї з базових галузей народного господарства, допомагаючи об'єднанню всіх
економічних районів країни в єдиний господарський комплекс і комплексному
розвитку кожного економічного району. Від степені розвитку та ефективності
роботи транспорту залежить безперебійність взаємодії всіх галузей народного
господарства та підприємництва, сучасність міжгалузевих та міжрайонних
постачання різноманітної продукції.
Залізничний транспорт є становим хребтом
транспортної системи України. Його ефективне функціонування є необхідною умовою
стабілізації, піднесення та структурних перетворень економіки, розвитку зовнішньоекономічної
діяльності, підвищення життєвого рівня населення та забезпечення національної
безпеки країни. Залізниці України мають достатньо потужний виробничий апарат.
Перевезення вантажів та пасажирів
виконують Донецька, Придніпровська, Південна, Південно-Західна, Львівська та
Одеська залізниці, в складі яких функціонує 459 лінійних підприємств
(локомотівні та вагонні депо, дистанції колії, енергопостачання, сигналізації
та зв'язку тощо). Загальна протяжність залізничної мережі України на 1.01.2001 р..
Складала 22,3 тис.. км.
Україна має у кількісному вимірі достатній
парк майже всіх видів вантажних вагонів, локомотивів, резерви пропускної
спроможності ліній і переробної потужності станцій. Основні виробничі фонди
(ОВФ) залізниці складають біля 9% вартості всіх галузей народного господарства
України.
підгалузь є однією з найважливіших
складових частин, що забезпечує життєдіяльність багатогалузевої економіки
України. Протягом всього періоду проведення в країні економічних перетворень
залізниці працюють стабільно, для більшості населення вони є практично єдиними
надійними транспортними комунікаціями.
Навіть при тому, що в Україні знизилась
економічна активність, обсяги вантажних і пасажирських перевезень все ще
перевищують обсяги перевезень практично всіх країн Європи. Вітчизняну
інтенсивність руху можна порівняти з інтенсивність на американських залізницях,
вона набагато перевищує інтенсивність руху в Європі.
В сучасних ринкових умовах до транспортної
системи України подаються високі вимоги в відносинах якості, регулярності й
надійності транспортних зв'язків, збереження вантажів та безпеки перевезення
пасажирів, термінів та вартості доставки. У відповідності з цим станом
транспортної комунікації країни повинно відповідати вимогам європейської
інтеграції.
Транспортна мережа нашої країни є єдиною
нероздільною сіткою кровоносних судин великого організму народного
господарства. Тому в умовах соціалістичної держави розвиток транспортних
засобів тієї чи іншої частини країни, її регіону чи республіки не може відбуватися
відокремлено від інших регіонів і розглядатися самостійно.
Єдина транспортна система України містить
у собі наступні види транспорту: сухопутний (залізничний, автомобільний,
трубопровідний), водний (морський, внутрішній водний); повітряний.
Усі види транспорту розвиваються. Одні з
них відіграють важливу роль у міжнародних економічних і пасажирських зв'язках
(морський, повітряний), інші обслуговують в основному внутрішні зв'язки.
Найбільш розвинений в Україні залізничний
транспорт. Він відіграє вирішальну роль у єдиній транспортній системі країни,
значно впливаючи на економічні зв'язки між виробниками і споживачами продукції,
областями й економічними районами України, із закордонними країнами.
Залізничний транспорт - вид транспорту, що
здійснює перевезення вантажів і пасажирів по рейкових шляхах. Він у силу своєї
надійності, регулярності, можливості перевезення вантажів і пасажирів незалежно
від часу року і погодних умов, малого ступеня впливу на навколишнє середовище
(у порівнянні з іншими видами транспорту), невеликої енергоємності перевізної
роботи (споживання енергії на залізничному транспорті в б раз менше, ніж в
авіації, і в 3 рази менше, ніж на автотранспорті) широко використовується як у
внутрішніх, так і в міжнародних зв'язках.
Залізничний транспорт України по загальній
довжині шляхів (23тіс.км.) займає четверте місце у світі (після США, Росії,
Канади). По вантажообігу він виконує основні обсяги перевезень -40-50% (навіть
у рік найбільшого спаду - 1997 понад 40%), а по пасажірообороті є незаперечним
лідером на нього приходиться 50-70% загального обсягу перевезень. Перевізна
робота, що здійснюється на залізницях України, майже дорівнює обсягові,
виконуваного залізницями країн ЄС узяти разом.
Розгорнута довжина залізничних ліній
зазначених європейських країн перевищує існуючу в Україні в 4.2 рази, рівень
перевезень вантажів на один жителя в Україні в 3.3 рази вище їхнього сумарного
значення за даними країнам. Це говорить про більш високу вантажонапруженість і
інтенсивність залізниць України в порівнянні з європейськими. Роль залізничного
транспорту в системі транспортних комунікацій України підсилюється і тим, що
через територію держави пролягають основні транспортні трансєвропейські
коридори: Схід-Захід, Балтик-Чорне море. Зокрема, трансєвропейська залізнична
магістраль Е-30, що бере початок у Берліні, перетинає Україну по маршруті
Мостиська-Львів-Київ і йде далі до Москви. Вона ж на території Польщі
перетинається зі швидкісними магістралями Е-59 і Е-65, і створює можливість
швидкісного залізничного сполучення майже між усіма державами Європи.
З входженням України в європейський
економічний простір зі збільшенням у зв'язку з цим обсягів вантажних і
пасажирських перевезень, значення залізничного транспорту зростає.
Залізничні колії повідомлення разом з іншими
видами транспорту утворять територіальні з'єднання шляхів, технічних засобів і
служб перевезень, що включають усі види взаємодіючого транспорту. У
транспортній системі України залізничний транспорт тісно взаємодіє з
автомобільним транспортом (із трасою Харків-Ростов на Дону, шосе
Харків-Севастополь і ін.), Річковим (з портами на Дніпру, Десні, Дунаєві),
морським (у портах Одеса, Миколаїв, Херсон) і іншими видами транспорту.
Скоординованість дій усіх видів транспорту забезпечує ефективні блокові, змішані
зв'язки, у яких росте роль контейнерних перевезень як самого прогресивного
способу доставки продукції.
1.2. Історія виникнення та розвитку
залізничних доріг України
Вперше ж у світі залізниці з'явилися на
початку XIX століття у зв'язку з розвитком великої промисловості. 27 вересня
1825 року в Англії був відкритий рух на першій залізниці загального
користування на лінії Стоктон-Дарлінгтон довжиною 56 км. У 1832 році у Франції
з'явилася перша залізниця між Ліоном і Сент-Ет'еном довжиною 58 км., а в 1837 році
- У Росії (Петербург-Царське Село - Павловськ).
Необхідність будівництва залізниць на
Україні виникла вже давно. Географічне положення краю, його природні багатства
були цьому передумовою. Україні потрібні були залізниці для вивозу продукції сільського
господарства головним чином з родючого Південно-Західного краю і продукції
промисловості - з районів Донбасу і Кривого Рогу. Після поразки в Кримській
війні царський уряд усвідомив необхідність з'єднання центра країни з портами на
Чорному та Азовському морях і з західними кордонами, виходячи з стратегічних
міркувань.
Відповідно до цього на Україні виникло три
основних осередки будівництва залізниць: Південно-Західний край, в районі якого
поступово виникала мережа Південно-Західних залізниць; промисловий район
Донбасу і Кривого Рогу, в районі яких виникали Донецька і Катерининська
(Сталінська) залізниці; для зв'язку центра з морем і з промисловими районами
України будувалась мережа Південних залізниць.
Після будівництва лінії Курськ - Харків --
Азовська почали будувати залізниці спеціально для вивозу вугілля з Донбасу.
Першою такою залізницею була магістраль Костянтинівка - Єленовка, яка стала до
ладу у 1872 р. Вона й послужила початком розвитку мережі майбутніх Донецьких
залізниць.
У 1884 р. стала до ладу Катерининська
(Сталінська) залізниця, побудована для вивозу продукції промисловості Кривого
Рогу. Першою була лінія Ніжнєдні-нровськ - Долинська. У 1904-1906 рр.. була
побудована так звана Друга Катерининська залізниця (яка об'єдналася потім з
Першою) по напряму Долгінцево-Волноваха.
Оскільки залізниці України були побудовані
у великих промислових і сільськогосподарських районах, вони за довжиною та
обсягом роботи стали найбільшими серед залізниць Росії.
Залізниці України в результаті
громадянської війни зазнали великих збитків. Було зруйновано багато мостів,
колій, станцій, засобів зв'язку (серед них такі великі споруди, як два київські
мости, черкаський, кременчуцький, дніпропетровський, миколаївський та інші,
значна частина Південно-Західної залізниці, лінія Горлівка-Очеретине, друга
колія лінії Попасна-Мікітівка).
У 1921 р. Почалася відбудова залізниць
України, але їх робота порівняно з довоєннім рівнем залишилась все ж низькою.
На кінець 1921 р.. Перевезення вантажів ще не перевищувала 1/7 вантажообороту 1913
р. Були відбудовані всі постійні споруди, і рух було відкрито майже на всіх
лініях. З 1922 р. почали впорядковувати зруйноване лінійне господарство.
Почалося будівництво нових ліній на
Україні. Була побудована лінія Херсон - Апостолово, добудовувалось залізниці,
закладані за часів царату, - Дніпропетровськ - Апостолово, Прилуки - Ново
біліця, Ново біліця - Цвєтково, Чернігів - Овруч, загальною довжиною 700 км.
У 1935 р. в країні було досягнуто рекордне
для того часу вантаження 76 тис.. вагонів на добу проти 58 тис.. вагонів у 1934
р.
У 1935 р. вперше було виконано план
перевозом (на залізницях план був виконаний на 107,6 %).
У роки другої і третьої
п'ятирічок транспорт республіки разом з залізницями всієї країни продовжував
поповнюватися найновішими паровозами і вагонами, з'явилися тепловози і
електровози. На залізницях України широко впроваджувалась автоблокіровка,
автоматичне зчеплення вагонів, автоматичне гальмування поїздів. Загальна
довжина мережі залізниць України збільшилась до 14,8 тис.. км, а після возз'єднання
з Західною Україною - до 19,7 тис.. км, що становило 17,1% мережі залізниць
всього Радянського Союзу.
За час війни залізничний транспорт України
був дуже пошкоджений. Гітлерівці підірвали і знищили всі мости, системи
водопостачання, вокзали, паравозні і вагонні депо. Зовсім зруйновані були
Паротяг-і вагоно-ремонтні заводи. Відступаючи, фашисти повністю зруйнували
до 50% залізничних колій України, а решту дуже пошкодили. Великих збитків було
задано рухомому складу, який був або знищений, або вивезений фашистами.
Відбудова залізниць України почалася ще в
ході боїв за звільнення.
Великі завдання постали перед
залізничниками у четвертій п'ятірічці.
Вже в 1948 р.. залізниці країни перевершили
довоєнний рівень вантажообігу. Була в основному закінчена відбудова основних
залізничних магістралей, які зв'язують Москву з Донбасом, Донбас з Ленінградом.
До кінця п'ятирічки на Україні було здано
в експлуатацію 200 нових вокзалів. Серед них такі великі, як Сталіно,
Микитівна, Попасна, Луганськ, Харків, Дніпропетровськ, Сімферополь, Євпаторія,
Феодосія, Нікополь, Кременчук, Полтава, Чернігів, Севастополь та інші.
вантаження на залізницях країни
збільшилося за роки п'ятирічки на 43,3%, а продуктивність праці - на 39%.
Була побудована лінія Федорівна - Каховка,
яка здійснила зв'язок з районом будівництва Каховської ГЕС і дала вихід з
Донбасу на Дніпро.
У шостій п'ятирічці перед робітниками
залізниць було поставлено завдання забезпечити дальше зростання перевозом.
У 1958 р. план перевезення вантажів на
залізницях України був виконаний на 102%. При цьому порівняно з 1957 р..
перевезення вантажів зросли на 8%.
У 1960 році в Україні з'явився новий
різновид магістрального залізничного транспорту - метрополітен. У Києві
наприкінці 1960 року була здана в експлуатацію перша черга метро надзвичайно
складного інженерного комплексу. Пізніше, 23 серпня 1975 року, на території
України почав діяти другий метрополітен - у місті Харкові.
У 70-их і 80-их роках побудована залізниця
Полтава-Київ-Брест, Курськ-Харків-Ростов, розгорнулося будівництво залізниць у
Донбасі, Наддніпрянщині, Криворіжжі, що сприяло розвиткові промисловості в цих
районах. У 1987 році експлуатаційна довжина залізниць уже складала 22.7 тис..
км. (у 1913 році - 15.6 тис.. км.). Експлуатаційна довжина залізниць СРСР -146.1
тис.. км.
Україна займала одне з перших місць у СРСР
по щільності залізничної мережі (37.7 км. на 1000 км2 території).
Частина УРСР у перевозі вантажів залізничним транспортом країни в 1988 році
складала 25.2%, у вантажообігу 12.8%. Частина вантажообігу залізничного
транспорту в загальному вантажообігу Української РСР складала 53.3%,
пасажирообороту 40.8%. У середньому на 1 км експлуатаційної довжини залізниці
приходилося 22.2 млн. т./км. і 3.2 млн. пасажиро-кілометрів.
Сучасний залізничний транспорт на 40% електріфікованій,
двох і багатоколійні ділянки складають майже третина експлуатаційної довжини.
1.3. Класифікація транспортно-економічних
зв'язків та види перевезень
За характером перевезень залізничний
транспорт поділяється на пасажирський і вантажний. Залежно від ролі виконуваної
роботи розрізняється залізничний транспорт загального і відомчого користування.
Залізничний транспорт загального користування з'єднує окремі регіони і країни
світу, забезпечує зв'язку між виробниками, споживачами і пасажирські перевезення.
Залізничний відомчий транспорт (транспорт підприємств і організацій) перевозити
сировину, матеріали й інші види продукції усередині підприємств промисловості,
сільського господарства.
За видами зв'язку і характером
обслуговування розрізняють міжнародні і внутрішньодержавні залізничні зв'язки
(для транспорту загального користування).
Український залізничний транспорт
загального користування бере участь у виробничих процесах як складова сфери
товарообігу і є однієї з найважливіших базових галузей народного господарства,
діяльність якої має винятково важливу роль для держави і суспільства. Поряд з
цим він займає незаперечне лідерство в перевезенні пасажирів.
В останні роки на залізниці одержала
поширення класифікація окремих її напрямків по декількох показниках: по
призначенню, ролі, інтенсивності руху й ін.
Дороги першого класу мають державне
значення; іншого - місцеве значення. Дороги першого класу знаходяться в
пріоритетному положенні. Вони найбільше повно забезпечуються паливом,
матеріалами, устаткуванням, державними інвестиціями. Це дозволяє забезпечити
краще умови перевезень у цілому по мережі, створити режим економіки, найбільше
ефективно розпоряджатися засобами.
Для ряду регіонів України залізниці є
сьогодні практично самими надійними транспортними комунікаціями. Велика частина
роботи залізничного транспорту загального користування приходиться на вантажний
залізничний транспорт.
Узагалі, вантажні перевезення багато років
займали домінуюче положення на залізниці, будучи єдиним джерелом прибутку, що
покриває при цьому витрати на збитковий пасажирський рух. Наприклад, у 1989
році з загального зведеного обсягу перевезень у 570.5 млрд. т-км. (1 км.
прирівнюється до 1 т-км.) 497.3 млрд. км. приходилося на перевезення вантажів,
а 73.2 млрд. км. складало перевезення людей (відповідно 88% і 12%). За останнє
десятиліття картина вантажних перевезень істотно змінилася.
На тлі політичних і економічних подій в
Україні різко знизився обсяг роботи залізниці. Особливо стрімко обвалився обсяг
вантажних перевезень. З 1990р. по 1995р. вантажні перевезення знизилися на 63%,
тоді як пасажирські на 14%. Рентабельність по галузі склала в 1993р. тільки 5%,
у 1994р. - 2%, а за останні роки експлуатаційна діяльність залізниці принесла
збиток (рентабельність до цього в галузі складала 25% -30% у рік). У 1997 році
вже з загального зведеного обсягу роботи залізниці в 271.7 млрд. км. на
перевезення вантажів приходилося 160.4 млрд. т-км., тобто ледве більше 57% від
загальної роботи. У 1997 році стабілізувалася робота вантажного залізничного
транспорту, де загальні обсяги вантажоперевезень скоротилися на 0.9% (проти 18%
у 1996р.). Основна заслуга у вантажообігу Донецьких і Придніпровської
залізниць, яким належать 3Л від загальних обсягів відправлень. Але тепер інша
проблема грозить паралізувати роботу вантажного залізничного транспорту
неплатежі. Цьому сприяють і всілякі економічні катаклізми в країні. Після
останньої фінансової кризи в Україні в серпні поточного року перевізна робота
залізничного транспорту упала майже на третину, і це в основному - вантажні
перевезення.
Друга галузь залізничного транспорту
загального користування - пасажирський транспорт. Довгі роки він був збитковим.
Витрати на нього незмінно покривал вантажний транспорт. Зараз пасажирські
перевезення єдине джерело «живих» грошей для галузі. Пасажирська служба вийшла
в розряд пріоритетної. І хоча обсяг перевезення пасажирів поступово
зменшується, саме тут Державна адміністрація залізничного транспорту України
"Укрзалізниця" бачить більше можливості для підвищення прибутку в
умовах зниження обсягів перевезень (надання додаткових послуг пасажирам у виді упровадження
швидкісних магістралей, інформаційного і сервісного обслуговування й ін .).
У технологічній єдності з магістральним
залізничним транспортом в Україні діє також могутній залізничний транспорт
промислових підприємств і організацій, що грає хоч і додаткову, але винятково
важливу роль у сфері виробництва. Загальна розгорнута довжина цих залізниць
наприкінці 1997 року складала 28 тис.. км. і, таким чином, перевершувала довжину
залізничних ліній загального користування на 5.2 тис.. км. Безумовно, рівень
технічної оснащеності транспорту загального користування трохи вище, ніж
транспорт відомчого користування, що виконує щодо невеликий обсяг роботи і
спеціалізується на переміщенні вантажів. Але відомчий транспорт донедавна
розвивався високими темпами, причому в основному інтенсивним шляхом. Якщо за
1960-1989р. розгорнута довжина залізниць промислових підприємств і організацій
зросла з 17.7 до 26.8 тис.. км. (на 50%), за цей час його вантажообіг зріс на
150%, перевезення вантажів - на 130%. Останнє десятиліття принесло безліч
проблем відомчому залізничному транспортові. Але він вижив, не втративши своїй
значимості і пропускній здатності.
II розділ. Сучасний стан розвитку та характер
розміщення залізниць України
2.1. Рівень розвитку та характер
розміщення залізничного транспорту України
2.1.1. Сучасна схема залізничних зв'язків
Залізнична мережа України по її
конфігурації ортогональна. У ній є більш-менш рівнобіжні магістралі, шіротні,
мерідіональні.
За рівнем розвитку залізничного транспорту
на території країни виділяють два регіони: Донбас і Західна Україна, де
щільність транспортних магістралей склалася історично й обумовлена дією різних
за своєю природою факторів. У Донбасі і Наддніпрянщині - необхідністю
транспортного обслуговування виробництва, що досягло тут високого рівня
розвитку, на заході - у першу чергу прикордонним її положенням і спорудженням у
довоєнний період щодо густої мережі залізниць.
Шіротні залізничні магістралі забезпечують
зв'язок вугільно-металургійного Донбасу з залізо-марганцеворудної Наддніпрянщіною
і є основою залізничної мережі району (Дебальцево-Сінел'ніково-Дніпропетровськ-Кривий
Ріг, Іловайськ-Волноваха-Запоріжжя-Кривий Ріг та ін.): На захід відправляється
донецький кокс і енергетичне вугілля, на схід - криворізька залізна руда і
Нікопольський марганець. Зв'язки Донбасу з Росією забезпечують магістралі
напрямку Донбас-Москва, Дебальцево-Валуйки-Єлец-Москва,
Донбас-Миллерово-Рязань-Москва. Залізниця Донбас-Волгоград з'єднує Донецько-Пріднепровській
економічний район з Поволен'єм. На південний захід йдуть лінії Харків-Запоріжжя-Сімферополь,
Харків-Кременчук-Одеса, Харків-Дніпропетровськ-Херсон. З Донбасу на південь
перевозять вугілля, метал, залізоємкі машини, продукцію хімічної промисловості,
зерно й інші вантажі; у зворотному напрямку - ліс і вироби з деревини, точні
машини і прилади, вироби легкої промисловості, деякі будівельні матеріали. У
східно-західному напрямку утворена електрифікована магістраль Донбас-Карпати
(через Кривбасс), що має важливе значення в міжнародних зв'язках. Залізниці
південно-західного напрямку здійснюють інтенсивні грузо-і пасажиропотоку,
зв'язані з перевезенням імпортно-експортних вантажів з України і прилягаючих
країн у чорноморські порти, і в зворотному напрямку, а також пасажирів, що
їдуть на відпочинок і лікування на курорти Криму, Причорномор'я і Приазов'я.
Інтенсивні залізничні перевезення здійснюються також лініями, що зв'язують Київ
із усіма напрямками (Київ-Харків, Київ-Л'вів-Чоп, Київ-Одеса та ін.). На
Львівській залізниці побудований могутній Чопська-Батевській перевантажувальних
комплекс. У 1978 році введено в експлуатацію залізнично-морську поромну
переправу Іллічевськ-Варна (Болгарія) довжиною 435 км. Для зв'язку України з
Північним Кавказом побудовано залізнично-поромну переправу через Керченську
протоку.
В Україні сформулювала мережа великих
залізничних вузлів з розвиненим станційнім і складським господарством. Це
Харків, Полтава, Лозова, Дніпропетровськ, Запорожжя, Ясиновата, Дебальцеве,
Волноваха, Бахмач, Київ, Коростень, Жмеринка, Одеса, Тернопіль, Ковель, Львів.
Функціонують також механізовані технічно оснащені великі сортіровальні станції:
Ясинувата, Дебальцеве, Червоний Лиман, Основа, Нижньодніпровський вузол,
Дарниця та ін.
2.1.2. Географія основних залізничних
магістралей
На території України функціонують шість
основних залізничних магістралей, об'єднаних державним департаментом
"Укрзалізниця": Південно-Західна (керування в Києві), Донецька
(Донецьк), Придніпровська (Дніпропетровськ), Південна (Харків), Львівська
(Львів), Одеська (Одеса).
Донецька залізниця
Донецька залізниця займає крайній
південний схід Донецьк-Придніпровського промислового району, охоплюючи
найбільше індустріально-розвинену його частину - Донбас (значну частину
території Донецької і Луганської обл.). Експлуатаційна довжина дороги 2.9
тис.км.
Мережа рейкових шляхів Донбасу одна з
найстарших у країні. Головні її магістралі були побудовані ще в минулому
столітті. У радянський час відбувалося завершення формування цієї мережі.
Основний каркас залізничної мережі дороги являє собою густі грати сильно
завантажених широтних і мерідіональніх ліній, що мають численні примикання
під'їзних колій промислових підприємств вугільних шахт, теплових електростанцій,
металургійних комбінатів, хімічних і машинобудівних заводів, підприємств
будівельної індустрії. На під'їзних коліях здійснюється більш 4/5 усього
навантаження дороги. На території, що обслуговується Донецькою дорогою, немає
пункту, без залізничних станцій на відстані більш 25 км.
Високий рівень промислового розвитку
району визначив високу вантажонапруженість основних напрямків дороги, що у 5-6
разів вище середнього по мережі. У наш час всі ці напрямки переведені на
електричну тягу, що дозволяє їм успішно справлятися з великими вантажопотоками.
Найбільш вантажонапружена ділянка Донецької
дороги Дебальцево-Ясиновата-Чаплино є частиною електрифікованої магістралі, що
з'єднує Донбас з Наддніпрянщіною, центральними і західними районами України.
Інший важливий напрямок - мерідіональній,
що йде від Харкова на ЧервонійпЛіман-Горлівку-Криничне-Іловайське
і далі на Марцевої (Таганрог) і Ростов-на-Дону. По цим двох добре технічно
оснащених лініях проходить майже половина всіх зовнішніх і транзитних вантажних
зв'язків дороги. У районі тяжіння цих головних магістралей Донбасу знаходяться
такі промислові центри, як Донецьк, Макіївка, Горлівка і Єнакієве.
Значна частина вантажів йде на схід по
напрямках від Дебальцеве на Попасне, Луганськ і Должанський. У районі тяжіння
цих ліній розташовані промислові центри Східного Донбасу - Луганськ, Лисичанськ
і Сіверодонецьк.
На південь від Донецька відходить тупикова
лінія на великий промисловий центр Приазов'я - Маріуполь. Морський порт
Маріуполя - єдиний у межах Донецької дороги. Однак через порівняно невеликі
глибини Азовського моря значення його в перевезеннях невелике. Головні види
вантажів, що випливають через порт із залізниці, - кам'яне вугілля і чорні
метали.
Відгалужувающаяся на північ від Донецька
лінія на Харків і Полтаву обслуговує Константінівку, Краматорськ і Слов'янськ --
центри машинобудування і хімічної промисловості.
Відправлення вантажів станціями Донецької
дороги перевищує їхнє прибуття. У структурі відправлення вантажів 53%
приходиться на частку кам'яного вугілля, половина якого перевозиться в межах
дороги на електростанції і коксохімічні заводи Донбасу. Третина чорних металів,
що відправляються, також осідає в межах дороги, 2/3 вивозять на станції інших
доріг. Донецька дорога - великий відправник і одержувач будівельних матеріалів
і вапняку для металургійної промисловості. По обсягу ввезеної залізної руди
дорога займає перше місце серед усіх доріг країни. Вона одержує залізну руду в
основному з Криворіжжя.
У межах дороги є близько 30 станцій,
розміри навантаження кам'яним вугіллям на які перевищують 2 млрд. т. Серед них Кальміус,
Чумаківо, Рутченково, Мандрікіно (у Донецькій області), Червоний Промінь і
Краснодон (у Луганській області). По відправленню чорних металів виділяються
станції Сартана (Маріуполь), Ясиновата й Алчевськ, що обслуговують найбільші
металургійні комбінати Донбасу. Мінеральні будівельні матеріали і вапняк для
металургійного виробництва відправляють станції Каракуба (вапняк), Годин Яр
(вогнетривкі глини і доломіті), Еленкова (вапняк), Амвросіївна (цемент),
Червоний Лиман (будівельні матеріали). Значну кількість кам'яного вугілля
ввозити Маріупольський залізничний вузол, станції Донецько-Макіївського вузла,
а залізну руду - Сартана, Ясинувата, Донецьк, Єнакієве, і Алчевськ, що
обслуговують центри чорної металургії. Сартана - найбільший у Донбасі одержувач
чорних металів. Будівельні вантажі у великій кількості одержують станції, що
обслуговують промислові центри Донбасу - Донецьк, Маріуполь, Макіївка і
Луганськ.
По сумарній роботі станції (відправлення
разом із прибуттям вантажів) найбільш великими залізничними вузлами Донецької
дороги є Маріуполь, Донецько-Макіївській, Алчевськ і Єнакіївський.
Частка транзиту в структурі перевезень
дороги не перевищує 1/4, однак, з огляду на загальний
обсяг перевезень дороги, абсолютні розміри транзиту через Донбас значні. До
числа основних транзитних вантажів відносяться чорні метали, машини і
промислове устаткування, нафтопродукти, хліб і ліс.
Через Донецьку дорогу проходить досить
великий потік транзитних пасажирів, що їдуть на Кавказ, частково в Крим і назад
у центр Росії й Урало-Поволжя. Найбільша кількість пасажирських потягів
пропускається по магістралі Лозова-Слав'янськ-Іловайськ-Марцевої-РостоввнавДону. Власні
залізничні пасажирські перевезення Донбасу порівняно невеликі.
Донецька дорога в межах території, що
обслуговується, взаємодіє головним чином з автомобільним транспортом. Роль
головної автомобільної дороги Донбасу виконує упорядження шосе, що йде від Харкова
до РостоввнавДону
через Слов'янськ, Артемівськ, Дебальцеве і Ровеньки. Від нього відходять
автодороги до Горлівки, Донецьку, Макіївки, Краматорська, Костянтинівки,
Лисичанська, Сіверодонецька, Алчевська і Луганська. Важливе значення має
приморське шосе, що йде від РостовавнавДону в Крим через Маріуполь і дорога
Донецьк-Маріуполь.
Придніпровська залізниця
Придніпровська залізниця обслуговує
частину Нижньої Наддніпрянщини і Кримський півострів - Дніпропетровську,
Запорізьку і Кримську області. Експлуатаційна довжина дороги 3.2 тис.км.
Густота залізничної мережі в Наддніпрянщині
у 2-2.5 рази менше, ніж у Донбасі, що зв'язано переважно з меншою насиченістю
території заводами, фабриками, шахтами, а також з наявністю в межах дороги
річкового транспорту (р. Дніпро). Основна маса вантажів у Наддніпрянщині перевозиться
в трикутнику Дніпропетровськ-Кривий Ріг-Запоріжжя. У цих містах розміщені
великі підприємства чорної металургії, що споживають багато кам'яного вугілля,
залізної руди, допоміжних матеріалів, великі теплові електростанції,
коксохімічні і машинобудівні заводи. Тут же знаходяться і великі Криворізький
залізорудний і Нікопольський марганцеворудної басейни.
Основна частина широтних перевезень
вантажів (кам'яне вугілля, що йде транзитом з Донбасу на захід, а також у
промислові центри Наддніпрянщини, залізна руда для металургійних комбінатів
Наддніпрянщини і Донбасу, перевезення чорних металів і мінеральних будівельних
матеріалів) здійснюється на ділянках Чаплино-Синельниково-Нижньодніпровськ-Верхівцеве-П'ятихатки
й Очерет Заря-Пологи-Запорожжя-Апостолово-Кривий Ріг-Долинська. Перший з них є
найбільш вантажонапруженім. Для часткового розвантаження його була побудована
лінія Червоноармійськ-Павлоград-Новомосковськ-Дніпродзержинськ, що дозволив
направити в першу чергу транзитні потоки кам'яного вугілля в обхід
Дніпропетровського залізничного вузла.
Найбільш значна по довжині в межах дороги
мерідіональна лінія Лозова-Павлоград-Синельниково-Запоріжжя-Мелітопіль-Джанкой-Сімферополь-Севастопіль
завантажена тільки на ділянці між Запорожжям і Лозовою, з'єднуючім Наддніпрянщину
з Харковом (перевезення чорних металів на його чисельні машинобудівні заводи) і
Минаючи через Західний Донбас - район вуглевідобутку. По цій лінії з Криму
вивозять вапняк (флюси) для чорної металургії Наддніпрянщини.
Широтно ділянка Придніпровської дороги Камиш-Зор-Верхній
Токмак-Нововесела (і далі на Каховку) завантажений транзитним потоком кам'яного
вугілля з Донбасу до морських портів Херсон і Миколаїв. Лінія Джанкой-Керч
використовується для вивозу керченської руди, основний потік якої випливає
Маріупольським шляхом. Поромна переправа станціями Крим і Кавказ через
Керченську протоку скорочує шлях поїздів із Придніпровської дороги на Північнокавказьку
на кілька сотень кілометрів.
Придніпровська дорога не має настільки
яскраво вираженої переваги відправлення вантажів над їх прибуттям, як Донецька:
на 1 т відправлених вантажів тут приходиться усього 0.9 т прибувших. Майже
половина усіх вантажів, що відправляються дорогою, - залізна і марганцева руд??
Криворізького і Нікопольського басейнів. На внутрьодорожні перевезення вантажів
приходиться тільки 1/3 цієї руди, інша її кількість відправляється на
металургійні заводи Донбасу й експорт. Друге місце в структурі вантажів, що
відправляються Придніпровською дорогою, займають будівельні матеріали, третє --
чорні метали.
Серед одержаних станціями Придніпровської
дороги вантажів переважають кам'яне вугілля, увезених з Донбасу, залізна руда,
допоміжна металургійна сировина (флюси) і будівельні матеріали. Навантаження
залізної руди на 12 станціях Придніпровської дороги перевищують 2 млн. т у рік.
Найбільші з них, відправляючи 10 млн. т руди і більше, Мудрована, Роковата,
Допоміжна і Шмаково (у районі Кривого Рогу). По відправленню чорних металів
найбільшими є Запорожжя, Кривій Ріг і Дніпропетровськ (станція Правда), будівельних
матеріалів і флюсів - станції, що примикають до порту Запорожжя.
По ввозу вантажів виділяються Дніпропетровсько-Дніпродзержинський,
Запорізький і Криворізький залізничні вузли, у структурі ввозу яких основне
місце займають кам'яне вугілля, залізна руда, флюси і будівельні матеріали. За
сумарній роботі станції (відправлення плюс прибуття) самим великим на дорозі є
Криворізький вузол. Великий також вантажообіг Запорізького і Дніпропетровьско-Дніпродзержинського.
У Наддніпрянщині, як і в Донбасі,
транзитні перевезення невеликі. Основний потік транзитних вантажів випливає
через Прідніпровську дорогу до чорноморських портів - Херсону, Миколаєву, а
також на експорт у західному напрямку. У потоці транзитних вантажів головну
роль грають кам'яне вугілля, чорні метали, хлібні і лісові вантажі.
Інтенсивність пасажирських перевезень по
дорозі близька до середній по мережі. Перевезення пасажирів по напрямках сильно
коливаються. Дуже великий потік транзитних пасажирів випливає в Крим і по лінії
Лозова-Запорожжя-Мелітополь-Джанкой і далі до Сімферополя, Керчі, Теодозії,
Севастополя, Євпаторії і назад. Дорога виконує значні приміські пасажирські
перевезення, особливо в Дніпропетровськом залізничному вузлі.
Придніпровська дорога тісно взаємодіє з
Дніпровським річковим шляхом, що у межах дороги має два найбільших порти:
Нижньодніпровськ (Дніпропетровськ) і порт у Запорожжя. Через ці порти в
змішаному залізнично-водному повідомленні випливають кам'яне вугілля, залізна
руда, мінерально-будівельні матеріали і зернові вантажі.
Взаємодія дороги з морським транспортом
здійснюється через Бердянськ - порт Азовського моря і кримські порти --
Євпаторію, Севастополь, Теодозію і Керч. Обсяги перевалки вантажів із залізниць
на морський транспорт і назад у цих портах порівняно невеликі.
Найважливішою автомобільною дорогою, що
проходить від території Наддніпрянщини і Криму, є упорядження шосе Харьків-Червоноград-Новомосковск-Запорожжя-Мелітополь-Джанкой-Сімферополь-Севастополь,
широко використовуване для перевезень вантажів на далекі відстані, особливо
коштовних і швидкопсувних сільськогосподарських вантажів (фрукти й
